Висвітлено причини труднощів диференціальної діагностики хвороб плеври. На підставі аналізу зібраного матеріалу, що охоплює 1500 випадків даного захворювання, запропоновано класифікацію хвороб плеври, пневмотораксу, хронічних плевритів, плевральних ерзац-синдромів тощо. Наведено чітку технологічну систему діагностики хвороб плеври та її обгрунтування. Викладено методи консервативного та оперативного лікування хвороб плеври, а також профілактики рідкісних післяопераційних ускладнень з боку плевральної порожнини.

Відзначено, що лікування внутрішніх статевих органів завжди було складним процесом. Аргументовано, що причина цього явища у втягненні в патологічний процес регіонарних лімфатичних вузлів. Подолати це ускладнення - означає вилікувати основний патологічний процес. Шлях до цього - у застосуванні лімфотропного введення антибіотиків та розсмоктувальних засобів.

Отмечено, что эндометриоз - тяжелое заболевание женщин репродуктивного возраста. Частота его нарастает. Вместе с тем встречаются случаи полиорганной локализации процесса, в том числе и торакальной. Приведено наблюдение больной с торакальным эндометриозом, который сопровождался спонтанным пневмотораксом и был диагностирован после 10-ти лет заболевания. Приведены аргументы в пользу торакоскопии у больных со спонтанным пневмотораксом, что определяет лечебную тактику.

Зазначено, що за умов епідемії туберкульозу на тлі зростання захворюваності все частіше виявляються розповсюджені та задавнені легеневі процеси. Антибактеріальною терапією в останні роки досягнуто значно менше позитивних результатів, що призводить до збільшення в кількісному плані джерел туберкульозної інфекції. Роль хірургії в цій ситуації не перебільшено. З метою однозначного підходу до хірургічного лікування хворих на туберкульоз легень фтизіатрів, терапевтів і хірургів вперше запропоновано чітку, виважену патогенетично обгрунтовану, соціально спрямовану систему показань до хірургічних втручань.

Проанализировано, что развитие специфического поражения плевры у беременных имеет тенденцию к росту, поскольку инфицированность взрослого населения составляет 80 %. При учете женщин по поводу беременности в анамнезе должен быть обязательно зафиксирован контакт с больным туберкулезом или перенесения в последние три года заболевания с параспецифическими признаками, характерными для атипичного туберкулезного плеврита (субфебрильная температура тела, боль в грудной клетке, связанная с дыханием, немотивированное удушье). В подобных случаях необходима консультация фтизиатра с записью результатов осмотра в карту беременной для принятия необходимых мер профилактики и лечения после родов.

Вивчено реакцію селезінки на ультрафіолетове опромінення аутокрові у 17-ти хворих на туберкульоз легень і плеври. Встановлено збільшення об'єму останньої на 7 - 12 % після перших 2-х сеансів з наступним зменшенням її об'єму на 20 - 30 % відповідно до початкового розміру. Наведено обгрунтування механізму такої реакції селезінки як імуно- та гемокомпетентного органу.

Зазначено, що туберкульоз плеври та неспецифічний плеврит, як правило, після розсмоктування випоту залишають плевральні нашарування, які ведуть до функціональних порушень зовнішнього дихання. Обмеженість дієвості існуючих медикаментозних засобів у профілактиці останнього відома. Запропоновано після закінчення пацієнтами основного курсу антибактеріальної терапії застосовувати санаторно-курортне лікування з застосуванням радонових ванн в санаторії "Поділля" м. Хмільник Вінничини.

Отмечено, что эндометриоз - тяжелый патологический процесс, который наблюдается у женщин молодого возраста репродуктивного периода и нередко приводит к инвалидизации. Кроме половых органов, болезнь поражает и другие, в том числе и органы грудной клетки. Однако диагностируется процесс нередко с опозданием, причиной чего авторы считают отсутствие классификации, которая ими и предложена. Использование данной классификации в клинической практике улучшит диагностику данного заболевания.

Обгрунтовано складнощі діагностики хвороб із групи системних некротизуючих васкулітів. Особливо складною є верифікація мікроскопічного поліартеріїту.

Розглянуто проблему плеврального випоту за гранулематозу Вегенера.

С учетом данных литературы обоснованы трудности диагностики гранулематоза Вегенера. Поскольку патоморфологические изменения выявляются в основном в мелких сосудах, патологический процесс характеризуется полиорганностью, что не способствует своевременной диагностике. Кроме того, процесс нередко манифестирует осложнениями. Приведены два наблюдения осложнений и предположено, что острые проявления этих осложнений свидетельствуют о возможности наличия системного васкулита, что обусловливает проведение соответствующего обследования.

Наведено 13 випадків синдрому плеврального випоту, що мав базальну локалізацію. Надано гіпотезу розвитку цієї локалізації та помилкові діагнози, з якими хворі тривалий час лікувалися помилково.

Наведено патогенетичні механізми, що формуються в разі піопневмоторакса та зумовлюють гіпоксемію-гіпоксію, порушення роботи серцево-судинної системи та інтоксикаційний синдром. За існуючих підходів до лікування ускладнення частіше прогресує, і більшість хворих вмирають в найближчі 1,5 - 2 роки. Запропоновано здійснення оперативного втручання у невідкладному порядку (етапна торакопластика з етапним моделюванням пристінкової плеври на тлі пневмоперитонеуму). Наведено позитивні статистичні дані.

Отмечено, что в условиях эпидемии туберкулеза методы резекции применяются все реже, причиной чего является стойкость бактерий Коха к антибактериальным препаратам, распространение и давность процесса. Альтернативой этим методам служат колапсохирургические. Однако эти операции сопровождаются осложнениями в 11 - 22 % случаев. Для предупреждения осложнений, возникающих при торакопластике, предложено применение пневмоперитонеума, что обосновано и подтверждено фактическим статистическим материалом.

Зазначено, що кінець XX століття позначився тенденцією до поширення туберкульозу аж до виникнення його епідемії в деяких країнах. Все частіше виявляють первинну і вторинну стійкість мікобактерій туберкульозу до антибактеріальних препаратів та поширеність ураження, що є протипоказанням до здійснення резекцій легень. Нерідко загальний стан хворого не дозволяє виконувати радикальне втручання. Як альтернативу запропоновано здійснення екстраплевральної торакопластики та наведено показання до її виконання.

Вивчено електрокардіографічні зміни, які відображають реакцію серця на плевральний випіт в тому чи іншому гомотораксі залежно від його кількості, розміщення та тривалості.

На основании данных литературы и собственного опыта показана полисимптомность течения системных некротизирующих васкулитов, в том числе гранулематоза Вегенера, что создает иногда значительные диагностические трудности. Для ликвидации последних рекомендовано проведение множественной биопсии для гистологической верификации болезни.

Висвітлено питання загальної онкології, зокрема, етіології та патогенезу злоякісних пухлин, їх епідеміології, організації онкологічної допомоги, профілактики, лікування онкологічних хворих. Описано види новоутворень, наведено класифікацію клінічних груп хворих на злоякісні пухлини. Значну увагу приділено питанням променевої, хіміо-, гормоно- та симптоматичної терапії, імунотерапії злоякісних утворень, реабілітації онкологічних хворих.

Освещены вопросы общей онкологии, в частности: этиологии и патогенеза злокачественных опухолей, их эпидемиологии, организации онкологической помощи, профилактики, лечения онкологических больных. Описаны виды новообразований, приведена классификация клинических групп больных со злокачественными опухолями. Значительное внимание уделено вопросам лучевой, химио-, гормоно- и симптоматической терапии, иммунотерапии злокачественных образований, реабилитации онкологических больных.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р542-59

Рубрики:

Туберкульоз легенів

Шифр НБУВ: Ж69231/мед. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Відзначено, що хронічний простатит (ХП) в останні десятиліття набуває все більшого поширення. Незважаючи на застосування антибіотиків останніх поколінь, результати лікування ХП залишаються невтішними. Одна з причин цього полягає в ураженні регіонального лімфатичного апарату, який разом з селезінкою є периферійним та імунокомпетентним органом. Вивчено вплив лімфотропної терапії на кровопостачання та розміри селезінки. Швидкість кровотоку в центральній зоні зростає від 154,7 % - 168,7 % до 163 % - 168,8 % висхідної, а тиск - від 291 % - 401 % до 279,8 % - 334,5 % висхідного.