В огляді літератури висвітлено питання клініки, діагностики та лікування нейробореліозу (НБ) як найчастішого прояву підгострої та хронічної фаз Лайм-бореліозу (ЛБ). Відзначено широку варіабельність клінічного перебігу ЛБ у США та Європі. Результати поглиблених нейрохімічних досліджень свідчать про можливість ураження речовини мозку не тільки за пізнього, але й раннього НБ, навіть у випадку менінгітів гострої фази, на що вказує поява в лікворі гліальних і нейрональних протеїнів. Рекомендовано визначення гліальних білків у лікворі з метою оцінки ступеня тяжкості ураження нервової системи за НБ, а також для контролю ефективності лікування. Найкращим діагностичним критерієм для постановки діагнозу НБ є наявність мігруючої еритеми на початку хвороби, проте вона виявляється лише в 40 - 60 % випадків підтвердженого ЛБ. Максимальний ефект терапії хворих на НБ досягається у разі застосування не тільки антибіотиків, але й імунокоректорів, біорегуляторів нейротропної дії.

В обзоре литературы рассмотрены вопросы клиники, диагностики и лечения нейроборрелиоза (НБ), как наиболее частого проявления подострой и хронической фаз Лайм-боррелиоза. Отмечена широкая вариабельность клинического течения ЛБ в США и Европе. Результаты углубленных нейрохимических исследований свидетельствуют о возможности поражения вещества мозга не только при позднем, а и при раннем НБ, даже при менингитах острой фазы, на что указывает появление в ликворе глиальных и нейрональных протеинов. Рекомендовано определение глиальных белков в ликворе с целью оценки степени тяжести поражения нервной системы при НБ, а также для контроля эффективности лечения. Лучшим диагностическим критерием для постановки диагноза НБ является наличие мигрирующей эритемы в начале болезни, однако она выявляется лишь в 40 - 60 % случаев подтвержденного ЛБ. Ценность того или иного метода диагностики НБ требует хронологической корреляции клинических признаков и данных специфической диагностики. Максимальный эффект терапии больных НБ достигается при использовании не только антибиотиков, а и иммунокорректоров, биорегуляторов нейротропного действия.

Розроблено спосіб оперативного лікування раку прямої кишки з пластикою промежини та формуванням циркулярної серозно-м'язової манжетки в ділянці промежинної колостоми, який є альтернативою стандартній операції Кеню - Майлса. Оперативне втручання виконано у 24-х пацієнтів (13 чоловіків і 11 жінок) з лютого 1995 р. по січень 2004 р. Віком понад 50 років було 17 (70,83 %) пацієнтів, понад 60 років - 7 (29,17 %). Дворічну виживаність проаналізовано у 18-ти хворих; померло 2 пацієнти внаслідок прогресування захворювання та виникнення віддалених метастазів. Функціональні результати оцінено в 22-х випадках. Повну континенцію відзначено у 2-х пацієнтів, часткове нетримання газів - у 9-ти, повне нетримання газів - у 10-ти, періодичне нетримання рідкого калу - у 4-ох.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.517.51

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано шляхи поліпшення якості життя хворих після черевно-промежинної екстирпації (ЧПЕ) з приводу раку прямої кишки (РПК) шляхом пластичного заміщення прямої кишки (ПК). Висвітлено досвід лікування 24-х хворих (13 чоловіків і 11 жінок) на рак нижньоампулярного відділу ПК (НАВПК) з пластичним відновлюванням ПК у клініці Інституту онкології АМН України та проктологічному відділенні Волинської обласної клінічної лікарні з лютого 1995 р. до січня 2004 р. Зазначено, що 17 (70,83 %) пацієнтів були віком понад 50 років, 7 (29,17 %) - понад 60 років. Розроблено спосіб оперативного лікування РПК, що включає ЧПЕ ПК, пластику промежини та формування циркулярної серозно-м'язової манжетки в ділянці промежинної колостоми. Проаналізовано дворічну виживаність, функціональні результати та якість життя хворих після оперативного втручання за розробленою методикою. Одержані дані порівняно з результатами лікування 34-х пацієнтів з раком НАВПК, яким проведено черевно-анальну резекцію (ЧАР) з демукозацією анальнового каналу (ДАК). Висновки: розроблений спосіб оперативного лікування РПК забезпечує хворим задовільну якість життя. Функціональні результати та якість життя пацієнтів після ЧПЕ з пластичним заміщенням ПК з часом поліпшуються та відповідають результатам після ЧАР з ДАК.

Досліджено клінічні та патоморфологічні особливості 103-х летальних випадків лептоспірозу. Серед причин смерті від лептоспірозу перше місце посідає нирково-печінкова недостатність (57,3 %), у решти хворих - поліорганна недостатність (14,5 %), інфекційно-токсичний шок (9,75 %), ізольована гостра ниркова недостатність (9,75 %) та геморагічний синдром (8,7 %).

Исследованы клинические и патоморфологические особенности 103-х летальных случаев лептоспироза. Среди причин смерти от лептоспироза первое место занимает почечно-печеночная недостаточность (57,3 %), у остальных больных - полиорганная недостаточность (14,5 %), инфекционно-токсический шок (9,75 %), изолированная острая почечная недостаточность (9,75 %) и геморрагический синдром (8,7 %).

Досліджено проблему покращання якості життя хворих на рак нижньоампулярного відділу прямої кишки (ПК), яким після проведення черевно-промежинної екстирпації (ЧПЕ) ПК замість формування колостоми на черевній стінці проведено пластичне відновлення замикаючого апарату товстої кишки (ПВЗАТК). Оперативне втручання виконано 75-ти пацієнтам за трьома способами. Двадцяти двом хворим виконано задню леваторопластику з формуванням гладком'язевої спіральної манжети (СМ). Двадцяти дев'ятьом хворим після ЧПЕ проведено задню леваторопластику з накладанням промежинного кола стома (ПрК) за неможливості сформувати СМ та сумнівного кровопостачання товстокишкового трансплантату. Двадцяти чотирьом хворим проведено відновлення за запропонованою методикою, що передбачає здійснення леватороглютеоперинеопластику, накладання ЦМ, формування гострого аноректального кута та ротацію товстокишкового трансплантата. За якістю життя та функціональними результатами після відновлення ПК одержано дані, аналогічні таким після черевно-анальної резекції з демукозацією відхідникового каналу (ЧАР ДВК) у 34-х пацієнтів. На підставі порівняння показників дворічної виживаності досліджених пацієнтів і 67-ми пацієнтів після ЧПЕ ПК без її відновлення доведено, що на перебіг онкологічного процесу ПВЗАТК не впливає. Розроблений метод ПВЗАТК забезпечує задовільну якість життя та має переваги у порівнянні зі стандартною операцією Кеню - Майлса.

Досліджено особливості перебігу гострого інфекційного мононуклеозу і хронічної Епштейн - Барр вірусної (ЕБВ) інфекції у підлітків. Встановлено, що найчастішими варіантами перебігу хронічної ЕБВ-інфекції є реактивація, неповна ремісія і атипова реактивація. У підлітків з хронічною ЕБВ-інфекцією переважав інтоксикаційний, лімфопроліферативний, кардіальний і артралгічний синдроми.

Вивчено поширеність Лайм-бореліозу серед хворих ревматологічних стаціонарів. У 15,3 % хворих з діагнозом реактивний артрит виявлено діагностичний рівень антитіл класу IgG до борелій. Висвітлено питання клінічної диференційної діагностики Лайм-артриту і реактивного артриту. Рекомендовано виявляти протибореліозні антитіла в ІФА хворих на реактивний артрит, з проявами суглобового синдрому нез'ясованого генезу, особливо за наявності відповідного епідеміологічного анамнезу.

Изучена распространенность Лайм-боррелиоза среди больных ревматологических стационаров. В 15,3 % больных с диагнозом реактивный артрит выявлено диагностический уровень антител класса IgG к боррелиям. Освещены вопросы клинической дифференциальной диагностики Лайм-артрита и реактивного артрита. Рекомендовано выявлять противоборрелиозные антитела у ИФА больных с реактивным артритом, проявлениями суставного синдрома невыясненного генеза, особенно при наличии соответствующего эпидемиологического анамнеза.

Рассмотрен актуальный вопрос гепатологии - стеатогепатоз. Отражены современные представления об этиологии, механизмах патогенеза, клинических проявлениях и диагностике жировой дистрофии печени. Рассмотрена роль вирусов, в частности вируса гепатита C, в формировании стеатогепатоза.

Подано результати серологічного дослідження 18 хворих на обмежену склеродермію. У 22,2 % хворих виявлено діагностичний титр протибореліозних антитіл, що підтверджує бореліозну природу хвороби. Рекомендовано всім хворим на обмежену склеродермію, у яких виявляється діагностичний рівень протибореліозних антитіл, проводити повноцінний курс протимікробної терапії бензилпеніциліном.

Даны результаты серологического обследования 18 больных ограниченной склеродермией. У 22,2 % больных выявлен диагностический титр противоборрелиозных антител, что подтверждает боррелиозную природу заболевания. Рекомендуется всем больным ограниченной склеродермией, у которых выявляется диагностический уровень противоборрелиозных антител, проводить полноценный курс противомикробной терапии бензилпенициллином.

Встановлено нозогеографічну характеристику лайм-бореліозу (ЛБ) на Львівщині, зокрема, географічне поширення територій з високим ризиком зараження. Досліджено регіональні особливості клінічного перебігу ЛБ, характер і співвідношення різних клінічних форм. Доведено, що значна частина безеритемних форм ЛБ вчасно не діагностується й перебігає під маскою різних неврологічних, ревматологічних і дерматологічних синдромів. Встановлено, що у 16,4 % хворих неврологічних стаціонарів із різноманітними діагнозами нетравматичного походження, у 15,3 % хворих ревматологічних стаціонарів із діагнозом реактивний артрит і у 22,2 % хворих на обмежену склеродермію в сироватці крові визначаються позитивні титри протибореліозних антитіл. Доведено необхідність проведення серологічного обстеження на інфікованість В. burgdorferi хворих неврологічних і ревматологічних стаціонарів із відповідним епідеміологічним анамнезом, а також усіх хворих на обмежену склеродермію. Запропоновано нові підходи до антибіотикотерапії хворих на обмежену склеродермію, у яких виявлено в сироватці крові позитивний титр протибореліозних антитіл. Наведено розгорнуту характеристику клініко-лабораторних проявів ЛБ з урахуванням стадійності та полісистемності уражень. З'ясовано наслідки перенесених еритемних форм ЛБ і встановлено, що у 26,4 % хворих патологічний процес переходить у стадію дисемінації. Виявлено особливості фагоцитарної та бактерицидної активності лейкоцитів, значення активізаційних маркерів лімфоцитів (CD71, CD25, CD HLA-DR) і маркера апоптозу лімфоцитів (CD95) для прогнозування дисемінації у хворих на ЛБ. Запропоновано спосіб виявлення прогредієнтного перебігу ЛБ на момент госпіталізації хворих за співвідношенням рівня інтерферону- γ до рівня інтерлейкіну-4 в сироватці крові. Виявлено особливості сенсибілізації імуноцитів до антигенів збудника за ЛБ, антитілозалежної відповіді, уточнено терміни появи протибореліозних антитіл класів М та G і фактори, які впливають на інтенсивність антитілогенезу. Розроблено новий спосіб визначення сенсибілізації імуноцитів за ЛБ, в основі якого індикація синтезу цитокінів IFN-γ та TNF-α у культурі лейкоцитів, стимульованих реком-бінантними антигенами борелій на твердій фазі. Запропоновано спосіб визначення показань для екстреного превентивного лікування ЛБ в осіб, які постраждали від присмоктування кліщів, методику превентивного лікування, що підвищує оперативність та ефективність екстреної профілактики, дозволяє визначати території з високим ризиком зараження, опо¬середковано характеризує інтенсивність ензоотичного процесу.

Подано узагальнені дані літератури, які відображають основні аспекти епідеміології, етіології, клініки, діагностики і вакцинопрофілактики сказу. Описано клінічний випадок сказу з тривалим інкубаційним періодом і клінікою хвороби.

Наведено літературні данні про зміни епідеміології лістеріозу в останні десятиріччя, відомості про найбільш частіші його клінічні форми у дорослих. Основну увагу приділено ураженню нервової системи у дорослих у разі лістеріозу. Описано особливості лістеріозного менінгіту, а також проаналізовано випадки лістеріозного менінгіту, що мали місце в клінічній практиці. Подано оцінку ефективності різних режимів антибіотикотерапії цієї хвороби.

Рассмотрены разные аспекты антимикробного лечения Лайм-боррелиоза. Приведены схемы терапии при разных формах болезни и показано, что препаратом выбора для лечения острых эритемных форм является доксициклин. Немаловажным является корректное совмещение антибактериальной терапии с патогенетическими средствами.

Професор В. А. Ліпінський - завідувач кафедри і директор клініки інфекційних хвороб (1940 - 1941, 1944 - 1946) при Львівському державному медичному інституті.

Профессор В. А. Липинский - заведующий кафедры и директор клиники инфекционных болезней (1940 - 1941, 1944 - 1946) при Львовском государственном медицинском институте.

Лайм-бореліоз (ЛБ) - полісистемне інфекційне захворювання, яке спричиняється бактерією Borrelia burgdorferi і передається через присмоктування іксодових кліщів. В останньому десятиріччі в Україні невпинно зростає захворюваність на ЛБ; його офіційно віднесено до групи особливо небезпечних інфекційних хвороб. ЛБ часто перебігає з синтропічним втягуванням у патологічний процес різних органів і систем. Особливо часто трапляється недостатньо досліджене ураження серця. Мета роботи - з'ясувати клініко-електрокардіографічні ознаки ураження серця у хворих на ЛБ у західному регіоні України. Спостерігали 352 хворих на ЛБ, які перебували на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у Львівській обласній інфекційній лікарні у 2000 - 2008 рр. серед хворих було 129 чоловіків і 223 жінки. Середній вік становив 45,61 +- 0,81 років. Діагноз ЛБ грунтувався на результатах епідеміологічних, клініко-лабораторних та інструментальних досліджень. Описано клінічний випадок ураження серця з вираженою серцевою недостатністю у хворого з хронічним перебігом Лайм-бореліозу. Ознаки порушення функції серця виявлені у 72 хворих (21,6 %) із 333, у яких діагностований ЛБ раннього періоду. У 55 з них (16,5 %) спостерігались клінічні ознаки ураження серця. Зміни на ЕКІ виявлені у 46 (18,2 %) із 253 обстежених. Найчастішими клінічними ознаками, які свідчили про порушення функції серця, були відчуття дискомфорту за грудниною, біль у ділянці серця. Дискомфорт за грудниною відчували 18 хворих із 333 (5,4 %), біль у ділянці серця - 16 (4,8 %). у 22 хворих (6,6 %) виявлено послаблення тонів серця, у 13 (3,9 %) і систолічний шум над верхівкою. Висновки: з'ясовано, що у 16,5 % хворих на ЛБ раннього періоду є клінічні ознаки ураження серця, у 18,2 % - електрокардіографічні зміни, які частіше виявляються у разі безеритемних форм; клінічно виражений міокардит є у 2,4 % хворих у ранньому періоді ЛБ, що вимагає детального моніторингу серцевої діяльності в динаміці хвороби для своєчасного виявлення уражень і призначення адекватного лікування.

Проведено клінічне спостереження за 63-ми хворими на гостру EBV-інфекцію, 6-ти хворими із синдромом Кавасакі. Виявлено клініко-лабораторні особливості перебігу гострої EBV-інфекції, зокрема ураження серцево-судинної системи у підлітків і дорослих, а також у пацієнтів з синдромом Кавасакі.

Проведено клиническое наблюдение за 63-мя больными на острую EBV-инфекцию, 6 больными с синдромом Кавасаки. Выявлены клинико-лабораторные особенности хода острой EBV-инфекции, в частности поражение сердечно-сосудистой системы у подростков и взрослых, а также у пациентов с синдромом Кавасаки.

Рассмотрен принципиально новый оригинальный метод подавления интенсивности иммунного процесса против аутоантигенов щитовидной железы. Показано, что иммунизация аутолейкоцитами способствует уменьшению синтеза антител к тиреоглобулину и тиреопероксидазе, в т.ч. индуцированного интереферонотерапией.

Рассмотрены современные представления об индуцированных интерфероном тиреоидитах у больных хроническим гепатитом C. Акцентировано внимание на вопросах этиопатогенеза, клинико-лабораторных критериях верификации диагноза, ранней диагностике, лечебных мероприятиях. Сделано заключение о необходимости углубленного лабораторного мониторинга функции щитовидной железы больных хроническим гепатитом C в ходе противовирусной терапии.

Представлены результаты изучения частоты артифициальных заражений вирусом гепатита B (ГB), обусловленных медицинскими вмешательствами. Результаты исследования сопоставимы с аналогичными показателями, полученными в 1983 - 1984 годах в г. Львове. Результаты исследования свидетельствуют о том, что несмотря на значительные достижения в диагностике и профилактике инфекционных заболеваний, частота артифициальных заражений остается высокой. Для профилактики артифициальных заражений инфекционными болезнями, в первую очередь, необходимо улучшить внешний контроль за качеством стерилизации медицинского инструментария и усилить ответственность медицинского персонала за случаи инфицирования пациентов. Установленная частота заражений ГВ в современных условиях, когда разработаны надежные методы стерилизации медицинского инструментария, является недопустимо высокой.