У монографії узагальнено літературну інформацію та результати власних досліджень авторів, що стосуються різних аспектів реакції рослин на патогенез гриба Bipolaris sorokiniana (Sass) Schoemaker та їхню загальну стійкість до фітопатогенів. Розглянуто питання таксономії у морфо-молекулярному аспекті. Представлено результати досліджень про вплив патогена на основні фізіологічні процеси. Значну увагу приділено клітинно-генетичним механізмам стійкості рослин до фітопатогенів та способи ії підвищення для збільшення продуктивності агроценозів та поліпшення стану агроекосистем.

Основу збірника склали доопрацьовані авторами виступи, доповіді, стат¬ті учасників конференції-правників, істориків, журналістів, лікарів, слідчих, військових, які досліджують злочини, вчинені диктаторами ХХ-ХХІ століть, і розкривають причини та наслідки Голодомору-геноциду 1932-1933 рр. і ге¬ноциду українців 2022 р. Матеріали конференції доповнено висновками комплексних судових експертиз, проведених у рамках кримінального прова¬дження № 22019000000000309

Запропоновано авторський підхід для осмислення минулого України та її народу. Зокрема, на основі аналізу численних досліджень висунуто новий підхід щодо походження українців і вказано на відмінності від сусідів, що дає підставу сприймати нашу націю як окремішню з самобутньою матеріальною та духовною культурою. Зауважено, що аналіз багатьох архівних документів відкриває для читача невідомі сторінки з нової та новітньої історії України, які замовчувалися або перекручувалися раніше, зокрема, про національно-визвольний рух за відродження власної державності, внесок українства в розвиток світової цивілізації тощо.

Актуальність: сучасне суспільство потребує нових прогресивних педагогів, здатних виховати гуманне, цілеспрямоване покоління, яке працюватиме на розвиток власної держави; це зумовлює підвищення уваги до підготовки майбутніх учителів, розвитку їхніх soft skills, формуванні внутрішньої потреби перебувати в епіцентрі освітніх новинок, займатися саморозвитком і педагогічним зростанням. Мета роботи - здійснити діагностику розвитку soft skills майбутніх учителів початкової школи; запропонувати напрями розвитку гнучких навичок студентів у сучасному закладі вищої освіти. Методи: теоретичні (аналіз наукової та методичної літератури, узагальнення, систематизація інформації); емпіричні (спостереження за педагогічною діяльністю студентів у ході ділових ігор і під час педагогічної практики), аналіз творчих робіт, опитування, тестування. Проведено дефінітивний аналіз і визначено основні напрями розуміння гнучких навичок у педагогічному процесі; відповідно до проведених науково-педагогічних досліджень запропоновано різні класифікації груп гнучких навичок; визначено, що на низькому рівні розвинені soft skills у 24 (29,3 %) студентів, на середньому - у 35 (42,7 %), на достатньому - у 17 (20,7 %), а на високому - у 6 (7,3 %); акценовано увагу на формах роботи зі студентами, запропоновано методичні рекомендації для розвитку гнучких навичок майбутніх учителів. Результати, отримані в результаті дослідження, надали можливість чітко визначити подальші напрями роботи з розвитку soft skills студентів, спланувати подальшу участь майбутніх учителів у низці професійних заходів (конференцій, вебінарів, майстер-класів тощо); запропоновано напрями розвитку гнучких навичок студентів у контексті акмеологічного підходу (організація творчого освітнього простору, що забезпечує кожному студентові вільний вибір навчальних предметів і професійний ріст; використання інноваційних технологій та акмеологічних моделей, спрямованих на професійний розвиток кожного педагога; залучення студентів до різних видів пізнавальної діяльності в освітньому процесі; організація спільної творчої діяльності, діалогічної взаємодії студентів і викладачів, спрямованих на формування цілісної особистості майбутнього фахівця; стимулювання рефлексивної оцінки студентом власної педагогічної діяльності).

Присвячено розповіді про життя і діяльність відомого правника і громадсько-політичного діяча української еміграції Володимира-Юрія Даниліва, уродженця Львівщини, який був ініціатором створення Міжнародної комісії юристів, що визнала в 1988 році Голодомор 1932 - 1933 років злочином проти українського народу. Приурочено до 100-річчя від дня народження Володимира-Юрія Даниліва.

Розкрито суспілно-економічні причини початку масового штучного голоду 1921 - 1923 рр. в Україні. Проаналізовано ідеологічну передумову появи інституту уповноважених. Висвітлено питання руйнації традиційних та моральних цінностей українців у роки масового штучного голоду 1921 - 1923 рр. Вивчено історіографію проблеми кампанії з вилучення церковних цінностей 1922 р. в Україні. Охарактеризовано підпільну та повстансько-партизанську боротьбу українських самостійників на Запоріжжі у 1918 - 1923 рр.

Висвітлено передумови, обставини та наслідки Голодомору 1932 - 1933 рр. - геноциду української нації - та масових штучних голодів 1921 -1 923 рр., 1946 - 1947 рр. в широкому історичному контексті як української, так і всесвітньої історії. Подано ґрунтовний фактологічний матеріал, поєднаний з аналітичним осмисленням різних аспектів злочинів комуністичного тоталітарного режиму.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.504.3-59

Рубрики:

Сечокам'яна хвороба (нефролітіаз)

Шифр НБУВ: Ж24369 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто окремі аспекти повсякденного життя населення Західної України у перші повоєнні роки. Зокрема, висвітлено щоденне життя селянства, учителів, школярів, українських повстанців і підпільників, переселених і депортованих осіб тощо. Окремі студії присвячено історіографії проблеми.

Педставлено окремі аспекти проблеми формування політики пам'яті в Україні щодо радянських репресій у західних областях (1939 - 1953). Охарактеризовано радянське минуле: стереотипи шсторичної пам'яті. Визначено трагедію в'язнів радянських тюрем літа 1941 р. у масмедіа незалежної України. Зазначено непам'ятання та плітику пам'яті в Україні щодо репресій проти радянських репатріантів (1944 - 1953). Наведено питання соціогуманітаристики західного регіону України в умовах сталінського тоталітаризму. Розкрито оперативні та репресивні заходи радянської спецслужби щодо греко-католицької конфесії в Західній Україні (1945 -1953). Наведено історичну пам'ять греко- католиків у боротьбі за власну церкву й Україну.

Презентовано виступи учасників міжнародного форуму, присвяченого пам'яті жертв Голодомору-геноциду українців. Наведено науково-практичний дискурс Інституту дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду. Звернено увагу на питання щодо втрат дітей під час Голодомору-геноциду 1932 - 1933 рр., інтерпретації причин і наслідків повоєнного голоду 1946 - 1947 рр. Досліджено питання щодо масового штучного голоду 1921 - 1923 рр. у радянській Україні як «генеральну репетицію» Голодомору-геноциду. Розглянуто питання щодо геноциду українців Кубані в 1932 - 1933 рр.

Перкутанна нефролітотрипсія є стандартним методом лікування каменів верхніх сечових шляхів розміром >> 1,5 см, множинних та коралоподібних конкрементів нирки. Ефективність і надійність цієї операції покращилися завдяки прогресу технологій та збільшенню досвіду роботи. Дана операція вважається безпечною методикою, за якою відзначають найвищий рівень стану, вільного від конкрементів у порівнянні з ударно-хвильовою літотрипсією та ретроградною нефролітотрипсією. При перкутанній нефролітотрипсії існує ризик розвитку ускладнень. На підставі даних наукової літератури було проаналізовано ускладнення при проведенні перкутанної нефролітотрипсії, фактори їх ризику та методи лікування. Виділено наступні ускладнення: кровотеча під час операції та в післяопераційний період, перфорація порожнинної системи нирки, травми органів грудної клітки, пошкодження селезінки, травмування печінки та жовчного міхура, травма тонкого та товстого кишечника, а також інфекційні ускладнення. Встановлено фактори ризику, а саме: розміри та розташування конкрементів, синтопія та скелетотопія нирки, наявність аномалій розвитку та надмірна маса тіла. Передопераційний лейкоцитоз, позитивний нітрит сечі та позитивний бактеріологічний посів сечі є незалежними факторами ризику інфекційних ускладнень, особливо у хворих на цукровий діабет. Перкутанна нефролітотрипсія є найскладнішою технікою лікування сечокам'яної хвороби. Тому навчання даної операції тривале та складне. Встановлено, що компетентність і досконалість набувають після 45 та 105 операцій відповідно. Адекватна передопераційна підготовка, ліквідація інфекції сечовивідних шляхів перед операцією, точна пункція під керівництвом флюороскопії та/або ультразвуковим контролем, підтримання низького внутрішньониркового тиску та скорочення часу операції є важливими технічними вимогами для забезпечення безпеки та ефективності перкутанної нефролітотрипсії. За даними літератури, перкутанна нефролітотрипсія - це ефективна та безпечна методика лікування нефролітіазу з невеликим рівнем ускладнень. Знання факторів ризику, методів лікування важливо для кожного ендоуролога. Більшість ускладнень, при вчасному їх діагностуванні, можна ліквідувати консервативно або за допомогою малоінвазивних методик, що позитивно впливає на тривалість лікування пацієнта і на психоемоційний стан оперуючого лікаря.

Врахування індивідуальних особливостей окремих організмів надає змогу одержувати якісно кращі рівні виліковування навіть тяжких патологій. На жаль, традиційні методи хіміотерапії пухлин не дозволяли дотепер досягати хоч якоїсь специфічності цитотоксичної дії застосовуваних препаратів. У попередніх експериментах авторами було проведено вивчення впливу потенційного протипухлинного препарату етил 2-(хіназолін-4-іл-аміно)-4,5,6,7-тетрагідробензо[b]тіофен-3-карбоксилат гідрохлориду (ЕХТК) на складові хроматину, процеси фрагментації ДНК, стан антиоксидантної системи в клітинах карциноми Герена та незмінених тканинах матки й виявлено специфічність його впливу на досліджувані показники. Це зумовлює актуальність подальшого з'ясування, чи є ця специфічність ЕХТК характерною лише для тканини матки, чи вона поширюється й на інші тканини організму. Мета дослідження - вивчити вплив ЕХТК на ДНК, РНК, білки хроматину, процеси фрагментації ДНК і показники стану антиоксидантної системи в клітинах саркоми 45 і незмінених тканинах шкіри щурів. Тварин було розподілено на 3 групи по 6 тварин у кожній: 1 - інтактні щури; 2 - негативний контроль (саркома 45); 3 - саркома 45 + ЕХТК (24,37 мг/кг). Вивчення впливу ЕХТК на ДНК, РНК, білки хроматину, процеси фрагментації ДНК, вміст небілкових і пов'язаних з білками SH-груп у саркомі 45 і незмінених тканинах шкіри показало, що дана сполука вірогідно змінювала більшість досліджуваних показників як у порівнянні з інтактними тваринами, так і з саркомою 45 без лікування. Специфічність впливу ЕХТК на клітини пухлин була найвираженішою щодо змін вмісту фрагментів ДНК, РНК, білків хроматину, а також небілкових і пов'язаних з білками SH-груп. Порівняння впливу ЕХТК на саркому 45 і карциному Герена показало, що нормалізуючий вплив даного похідного хіназоліну на всі досліджені показники був більш вираженим на моделі саркоми 45, ніж у карциномі Герена.

Стрімке поширення онкологічних захворювань у XXI ст. в усьому світі зумовлює інтенсифікацію хіміотерапевтичного лікування даної патології зі застосуванням усе нових і нових цитотоксичних і цитостатичних агентів. Однак це зумовлює зростання й числа побічних ефектів і небажаних наслідків використання даних препаратів. Неспецифічна дія щодо всього організму пацієнта та висока токсичність даної групи лікарських засобів, зокрема, їх кардіо-, нефро- та нейротоксичність, а також відсутність достатньої інформації щодо віддалених наслідків введення протипухлинних засобів на стан прилеглих тканин, які не були захоплені інвазією пухлини, зумовлюють нагальну потребу в системному вивченні біохімічних змін не лише в пухлині, але й поза її межами. У попередніх експериментах авторами було проведено вивчення впливу протипухлинного похідного хіназоліну на складові хроматину, процеси фрагментації ДНК, вміст небілкових і повіязаних з білками SH-груп у карциномі Герена та незмінених тканинах матки й виявлено специфічність його впливу на низку показників виключно в тканині пухлини. У зв'язку з цим актуальним є з'ясування, чи є виявлена специфічність похідного хіназоліну характерною лише для тканини матки, чи вона поширюється й на інші тканини організму. Мета дослідження - вивчити вплив 2-(3-аліл-4-оксо-3,4-дигідро-хіназолін-2-іл-сульфоніл)-N-(2,6-дихлорфеніл)-цераміду (АХДЦ) на ДНК, РНК, білки хроматину, процеси фрагментації ДНК, вміст небілкових і пов'язаних з білками SH-груп у саркомі 45 і незмінених тканинах шкіри щурів. Тварин було розподілено на 3 групи по 6 тварин у кожній: 1 - інтактні щури; 2 - негативний контроль (саркома 45); 3 - саркома 45 + АХДЦ (29,93 мг/кг). Вивчення впливу АХДЦ на ДНК, РНК, білки хроматину, процеси фрагментації ДНК, вміст небілкових і пов'язаних з білками SH-груп у саркомі 45 і незмінених тканинах шкіри показало, що дана сполука вірогідно змінювала більшість досліджуваних показників як у порівнянні з інтактними тваринами, так і з саркомою 45 без лікування. Специфічність впливу АХДЦ на клітини пухлин була найвираженішою щодо ДНК-фрагментації та змін вмісту РНК, співвідношень РНК/ДНК і РНК/НК. Щодо впливу на вміст SH-груп у тканині саркоми 45 і неуражених пухлиною тканинах шкіри, то в даному випадку ефект АХДЦ був протилежним за напрямком стосовно змін вмісту небілкових і пов'язаних з білками SH-груп.

Врахування індивідуальних особливостей окремих організмів надає змогу одержувати якісно кращі рівні виліковування навіть тяжких патологій. На жаль, традиційні методи хіміотерапії пухлин не дозволяли дотепер досягати хоч якоїсь специфічності цитотоксичної дії застосовуваних препаратів. У попередніх експериментах авторами було проведено вивчення впливу потенційного протипухлинного препарату етил 2-(хіназолін-4-іл-аміно)-4,5,6,7-тетрагідробензо[b]тіофен-3-карбоксилат гідрохлориду (ЕХТК) на складові хроматину, процеси фрагментації ДНК, стан антиоксидантної системи в клітинах карциноми Герена та незмінених тканинах матки й виявлено специфічність його впливу на досліджувані показники. Це зумовлює актуальність подальшого з'ясування, чи є ця специфічність ЕХТК характерною лише для тканини матки, чи вона поширюється й на інші тканини організму. Мета дослідження - вивчити вплив ЕХТК на ДНК, РНК, білки хроматину, процеси фрагментації ДНК і показники стану антиоксидантної системи в клітинах саркоми 45 і незмінених тканинах шкіри щурів. Тварин було розподілено на 3 групи по 6 тварин у кожній: 1 - інтактні щури; 2 - негативний контроль (саркома 45); 3 - саркома 45 + ЕХТК (24,37 мг/кг). Вивчення впливу ЕХТК на ДНК, РНК, білки хроматину, процеси фрагментації ДНК, вміст небілкових і пов'язаних з білками SH-груп у саркомі 45 і незмінених тканинах шкіри показало, що дана сполука вірогідно змінювала більшість досліджуваних показників як у порівнянні з інтактними тваринами, так і з саркомою 45 без лікування. Специфічність впливу ЕХТК на клітини пухлин була найвираженішою щодо змін вмісту фрагментів ДНК, РНК, білків хроматину, а також небілкових і пов'язаних з білками SH-груп. Порівняння впливу ЕХТК на саркому 45 і карциному Герена показало, що нормалізуючий вплив даного похідного хіназоліну на всі досліджені показники був більш вираженим на моделі саркоми 45, ніж у карциномі Герена.

Стрімке поширення онкологічних захворювань у XXI ст. в усьому світі зумовлює інтенсифікацію хіміотерапевтичного лікування даної патології зі застосуванням усе нових і нових цитотоксичних і цитостатичних агентів. Однак це зумовлює зростання й числа побічних ефектів і небажаних наслідків використання даних препаратів. Неспецифічна дія щодо всього організму пацієнта та висока токсичність даної групи лікарських засобів, зокрема, їх кардіо-, нефро- та нейротоксичність, а також відсутність достатньої інформації щодо віддалених наслідків введення протипухлинних засобів на стан прилеглих тканин, які не були захоплені інвазією пухлини, зумовлюють нагальну потребу в системному вивченні біохімічних змін не лише в пухлині, але й поза її межами. У попередніх експериментах авторами було проведено вивчення впливу протипухлинного похідного хіназоліну на складові хроматину, процеси фрагментації ДНК, вміст небілкових і повіязаних з білками SH-груп у карциномі Герена та незмінених тканинах матки й виявлено специфічність його впливу на низку показників виключно в тканині пухлини. У зв'язку з цим актуальним є з'ясування, чи є виявлена специфічність похідного хіназоліну характерною лише для тканини матки, чи вона поширюється й на інші тканини організму. Мета дослідження - вивчити вплив 2-(3-аліл-4-оксо-3,4-дигідро-хіназолін-2-іл-сульфоніл)-N-(2,6-дихлорфеніл)-цераміду (АХДЦ) на ДНК, РНК, білки хроматину, процеси фрагментації ДНК, вміст небілкових і пов'язаних з білками SH-груп у саркомі 45 і незмінених тканинах шкіри щурів. Тварин було розподілено на 3 групи по 6 тварин у кожній: 1 - інтактні щури; 2 - негативний контроль (саркома 45); 3 - саркома 45 + АХДЦ (29,93 мг/кг). Вивчення впливу АХДЦ на ДНК, РНК, білки хроматину, процеси фрагментації ДНК, вміст небілкових і пов'язаних з білками SH-груп у саркомі 45 і незмінених тканинах шкіри показало, що дана сполука вірогідно змінювала більшість досліджуваних показників як у порівнянні з інтактними тваринами, так і з саркомою 45 без лікування. Специфічність впливу АХДЦ на клітини пухлин була найвираженішою щодо ДНК-фрагментації та змін вмісту РНК, співвідношень РНК/ДНК і РНК/НК. Щодо впливу на вміст SH-груп у тканині саркоми 45 і неуражених пухлиною тканинах шкіри, то в даному випадку ефект АХДЦ був протилежним за напрямком стосовно змін вмісту небілкових і пов'язаних з білками SH-груп.

Визначено освіту дорослих як чинник розвитку людського капіталу в умовах глобалізаційних та євроінтеграційних процесів, розкрито особливості теорії та практики організації навчання дорослих в Україні та провідних країнах світу. Висвітлено особливості андрагогічної науки та її значення для системи управління людськими ресурсами, окреслено тенденції професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації педагогів та андрагогів, визначено освітні потреби різних категорій дорослого населення. Розглянуто новітні моделі підвищення кваліфікації вчителів у системі післядипломної педагогічної освіти.

Досліджено кримінально-правові та кримінологічні засади охорони державної таємниці в Україні. Проаналізовано історію становлення та розвитку кримінально-правової охорони державної таємниці на українських землях від часів Київської Русі до сьогодення. Здійснено порівняльно-правову характеристику систем кримінально-правової охорони державної таємниці в деяких зарубіжних країнах (Естонія, Франція, Узбекистан, Туреччина, Молдова, Білорусь). Проаналізовано склад злочину - розголошення державної таємниці, передбачений ст. 328 Кримінального Кодексу (КК), проведено відмежування його від суміжних злочинів, а також здійснено кримінологічну характеристику цього злочину. Сформульовано нові положення, висновки та пропозиції, які в подальшому можуть бути використані для розвитку інституту кримінально-правової охорони державної таємниці в Україні. Запропоновано зміни до КК з метою вдосконалення його положень.

Зазначено, що монографія є першою в Україні, у якій наведено аналіз сучасної літератури та власні дані з діагностики та лікування хворих із злоякісними пухлинами різної локалізації за допомогою найчастіше використовуваних методів інтервенційної радіології, зокрема рентгенохірургічних втручань. Наголошено, що методи інтервенційної радіології мають важливе значення як у самостійному паліативному лікуванні злоякісних новоутворень, так і в комбінованому підході із застосуванням інших методів лікування, які значно розширюють можливості надання невідкладної та планової хірургічної допомоги онкологічним хворим, що в кінцевому підсумку істотно поліпшує безпосередні та віддалені результати лікування. Охарактеризовано рентгенендоваскулярні методи лікування злоякісних пухлин. Подано інформацію про методи локальної деструкції пухлин легень, внутрішньоартеріальні методи лікування раку нирки, можливості рентгенохірургічного паліативного лікування хворих після усунення механічної жовтяниці пухлинного генезу.

Наведено результати співпраці учених-україністів Республіки Башкортостан з академічними науково-дослідними інститутами Національної академії наук України. Висвітлено результати наукових досліджень відомого історика й етнографа В. Бабенка. Наведено статті учених Інституту мистецтвознавства, фольклористики й етнології ім. М. Т. Рильського, а також В. Бабенка й україністів Башкортостану. Зокрема, розглянуто етнокультурні процеси в середовищі українських переселенців у Башкирії (кінця XIX - XX ст.). Увагу приділено традиціям та інноваціям у житлі українських переселенців у зазначеному регіоні. Досліджено лексику українських переселенських говірок Башкортостану тощо.