Проведено патогистологическое исследование биоптатов грыжевого мешка (ГМ) и окологрыжевых тканей (ОГТ) 24 больных с паховыми грыжами (ПГ). Исследования обнаружили признаки хронического воспаления в биоптатах тканей ГМ у всех больных. У 8 (33,3 %) больных воспалительные изменения наблюдали только со стороны ГМ, а у 16 (66,7 %) они сопровождались воспалительными изменениями ОГТ, среди которых наиболее выраженные признаки хронического воспаления имели 6 (25,0 %) больных, прооперированных по поводу рецидивных ПГ, и сочетались с выраженными рубцовыми изменениями ГМ и ОГТ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.510.8-5

Рубрики:

Пошкодження печінки

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основании результатов лечения 127 больных с паховыми грыжами в сравнительном аспекте проведено изучение эффективности применения метода функционально-адаптивной фиксации аллотрансплантата в хирургическом лечении паховых грыж. Полученные результаты показали высокую эффективность этого метода, о чем свидетельствуют снижение количества послеоперационных осложнений и рецидивов, а также улучшение качества жизни данной категории больных.

Дослідження проведено на 26 білих щурах лінії Wistar, яким імплантували проленові алотрансплантати, та 49 хворих на пахвинні грижі. Доказано, що застосування біологічних хірургічних клеїв у разі пахвинної герніопластики забезпечує ефективну фіксацію алотрансплантата і запобігає розвитку післяопераційних ускладнень.

У порівняльному аспекті за умов стендового експерименту досліджено антибіотикорезистентність та чутливість провідних збудників абдомінального сепсису. Встановлено, що найбільшу антимікробну активність стосовно виділених збудників мають метронідазол, фторхінолони та карбепенеми (анаероби), цефалоспорини, карбепенеми, фторхінолони, аміноглікозиди, а також окремі модифіковані пеніциліни (аероби). Найбільшу резистентність до дії антибіотиків проявили умовно-патогенні ентеробактерії.

В сравнительном аспекте в условиях стендового эксперимента исследовано антибиотикорезистентность и чувствительность основных возбудителей абдоминального сепсиса. Установлено, что большую антимикробную активность относительно выделенных возбудителей имеют метронидазол, фторхинолоны и карбепенемы (анаэробы), цефалоспорины, карбепенемы, фторхинолоны, аминогликозиды, а также отдельные модифицированные пенициллины (аэробы). Наибольшую резистентность к действию антибиотиков проявили условно-патогенные энтеробактерии.

Розглянуто питання покращання результатів хірургічного лікування хворих на пахвинні грижі. Уточнено топографо-анатомічні передумови виникнення пахвинних гриж. Наведено формули розрахунку оптимальних розмірів алотрансплантата для виконання пахвинної герніопластики. Досліджено зміни показників локального та системного протеолізу/фібронолізу під час пластики гриж передньої черевної стінки різними способами, а також визначено терміни інкорпорації алотрансплантата у місці імплантації залежно від способу його фіксації. На підставі одержаних даних розроблено метод функціонально-адаптивної фіксації алотрансплантата. Розроблено альбуміновий хірургічний клей, модифікований блокаторами протеолітичних ферментів, що дозволяє забезпечити більш ефективну та тривалу фіксацію, а також спосіб контролю за зміщенням алотрансплантата. Зазначено, що в процесі експерименту в клініці оцінено ефективність розроблених методів.

Досліджено перспективи психологічної корекції у хворих із серцево-судинною патологією. Розроблений комплекс психокорекційних заходів включав: групові тренінги, спрямовані на адаптацію пацієнтів до умов психосоціального стресу; ознайомлення з техніками релаксації та їх застосуванням у повсякденному житті, а також індивідуальне психологічне консультування. Результати досліджень засвідчили, що психокорекційні заходи у хворих із серцево-судинною патологією дають змогу підвищити якість життя таких пацієнтів, покращити взаємодію лікар - пацієнт, що, своєю чергою, сприяє "залученню" пацієнта до лікувального процесу, а відтак - ефективнішому лікуванню соматичної патології. Зменшення стресового впливу середовища підвищує ефективність лікування, а також стійкість і тривалість ремісії.

Рассмотрены происходящие в мировой экономике перемены, прежде всего развитие конкуренции. Возникновение новых концепций в управлении и организации дистрибуции, постоянное возрастание в глобальном масштабе торгового обмена создают прекрасные перспективы для развития рынка транспортно-логистических услуг, особенно для скоропортящихся продуктов. Это находит свое отражение в стратегиях предприятий, действующих на этом сегменте, которые с целью дальнейшего усовершенствования и специализации предлагаемых услуг предоставляют клиентам приспособленные к их индивидуальным потребностям инновационные логистические решения. Очевидно, и перевозчики Украины и Польши не должны остаться в стороне от этого процесса.

Представлены данные о применении метода функционально-адаптивной фиксации аллотрансплантата у 41 пациента при паховой герниопластике. Доказано, что предложенный метод позволяет не только обеспечить эффективную пластику грыжи, но и уменьшить болевые ощущения в послеоперационном периоде и предупредить возникновение синдрома хронической паховой боли.

Представлены данные о применении метода функционально-адаптивной фиксации аллотрансплантата у 41 пациента при паховой герниопластике. Доказано, что предложенный метод позволяет не только обеспечить эффективную пластику грыжи, но и уменьшить болевые ощущения в послеоперационном периоде и предупредить возникновение синдрома хронической паховой боли.

Наведено модель комунікацій на регіональному рівні при підготовці до реформи системи охорони здоров'я України. Ця модель включає методи, засоби, форми комунікацій та цільові групи впливу.

Здійснено поглиблений аналіз топографо-анатомічних співвідношень пахвинної ділянки (ПД) 69-ти хворих на пахвинні грижі (ПГ). Дослідження показало, що застосування алотрансплантатів у хірургічному лікуванні ПГ потребує індивідуального підходу у виборі їх форми та розмірів, відповідно до особливостей топографо-анатомічної будови ПД хворих. Алотрансплантати стандартної форми та розмірів не завжди відповідають топографо-анатомічним співвідношенням ПД хворих, що зумовлює виникнення рецидивів.

Обгрунтовано ефективність авторської методики санації очеревинної порожнини із застосуванням фототерапії некогерентним світлом у хворих на гострий перитоніт.

Результати досліджень видового складу та популяційних рівнів збудників та асоціантів біотопів гнійно-некротичних процесів в експерименті на дрібних експериментальних тваринах показують, що мікроорганізми відіграють важливу роль в ініціюванні запалення та альтерації тканин, а також підтримують розвиток патологічного процесу. Провідними збудниками запального процесу в експерименті є грампозитивні коки (стафіло- та стрептококи), ентеробактерії, псевдомонади. Особливістю динаміки змін мікрофлори біоплівки ран в експерименті є те, що відбуваються зміни як її якісного, так і кількісного складу, в основному за рахунок збільшення патогенетичного значення умовно патогенних факультативних анаеробних та аеробних мікроорганізмів, серед яких слід виділити кишкову паличку, псевдомонади та інші ентеробактерії.

Визначення лікувальної тактики щодо хворих на гострі кровотечі з приводу виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки грунтується на запобіганні рецидиву кровотечі. Однак, у цьому питанні є відсутнім необхідний консенсус. Мета роботи - розробка нового методичного підходу до прогнозування рецидиву гострої кровотечі у хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки. Дослідження охоплює 122 особи, які перебували на лікуванні в клініці загальної хірургії упродовж 2010 - 2016 рр., середній вік хворих - 43,72 +- 8,37 р. На основі клінічних досліджень запропоновано визначення коефіцієнта ступеня тяжкості загального стану хворих з корекцією з урахуванням віку та коморбідності. Було виявлено низький ризик виникнення рецидиву кровотеч у 27 пацієнтів групи порівняння та 28 - основної групи. Помірний ризик виявлено у 14 пацієнтів групи порівняння та 13 - основної групи. Високий ризик виявлено у 11 пацієнтів групи порівняння та 10 - основної групи. Дуже високий ризик виявлено у 9 пацієнтів групи порівняння та 11 - основної групи. На підставі проведених досліджень узагальнено, що методика є достатньо простою та прийнятною для розрахунку в хірургічному стаціонарі.

Проаналізовано зміни клітинного імунітету у хворих при синдромі діабетичної стопи (СДС). Відзначено тенденцію до збільшення на 28,7 % абсолютної кількості загального пулу Т-лімфоцитів, проте, зменшення їх відносної кількості на 16,5 %. При цьому виявлені імунні розлади першого (у 62,5 % хворих) та другого (у 37,5 %) ступеня. Можливою причиною таких змін є те, що збудниками гнійно-некротичних процесів м'яких тканин є умовно патогенні мікроорганізми, локалізовані у позаклітинних просторах, проти яких формується в основному гуморальна імунна відповідь, на відміну від імунної відповіді проти внутрішньоклітинних збудників, що забезпечує клітинна ланка імунітету.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р456.144

Рубрики:

Запалення м'яких тканин

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - дослідити структурні зміни стінки товстої кишки та розвитку ентеральної дисфункції під час перебігу гострого експериментального перитоніту (ЕП). Експериментальні дослідження проведено на 21 нелінійних білих статевозрілих щурах. Щурам під тіопенталовим наркозом викликали перитоніт шляхом проколу висхідної товстої кишки, а також введенням свіжоприготовленого 15 % розчину з розрахунку 0,5 мл на 100 г маси щура. На 1-у, 3-ю і 7-у доби перебігу ЕП тварин під каліпсоловим наркозом декапітували. Для гістологічного дослідження забирали шматочки тонкої кишки, зміни в яких досліджували гістологічно. Виявлено, що на 1-у, 3-ю, та 7-му добу перебігу ЕП у слизовій оболонці товстої кишки відбувалися і продовжували наростати з часом структурні зміни, які проявлялися у її ущільненні за рахунок вираженої лімфо- і гістіоцитарної інфільтрації та поєднаної вогнищевої лейкоцитарної інфільтрації, що відповідає морфологічній структурі коліту. Просвіти крипт зменшуються за рахунок підвищеної секреторної активності та дистрофічних змін епітеліоцитів. У субепітеліальному шарі виявляється нерівномірне кровонаповнення судин у поєднанні із периваскулярним набряком. Висновок: у слизовій оболонці товстої кишки внаслідок експериментального перитоніту відбувається підвищення секреторної активності та розвиток дистрофічних змін поверхневого епітелію. До 3 та 7 доби наростають дистрофічні зміни епітеліоцитів з вираженою лімфо- та гістіоцитарною інфільтрацією строми та її набряку.

Визначення лікувальної тактики щодо хворих на гострі кровотечі з приводу виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки грунтується на запобіганні рецидиву кровотечі. Однак, у цьому питанні є відсутнім необхідний консенсус. Мета роботи - розробка нового методичного підходу до прогнозування рецидиву гострої кровотечі у хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки. Дослідження охоплює 122 особи, які перебували на лікуванні в клініці загальної хірургії упродовж 2010 - 2016 рр., середній вік хворих - 43,72 +- 8,37 р. На основі клінічних досліджень запропоновано визначення коефіцієнта ступеня тяжкості загального стану хворих з корекцією з урахуванням віку та коморбідності. Було виявлено низький ризик виникнення рецидиву кровотеч у 27 пацієнтів групи порівняння та 28 - основної групи. Помірний ризик виявлено у 14 пацієнтів групи порівняння та 13 - основної групи. Високий ризик виявлено у 11 пацієнтів групи порівняння та 10 - основної групи. Дуже високий ризик виявлено у 9 пацієнтів групи порівняння та 11 - основної групи. На підставі проведених досліджень узагальнено, що методика є достатньо простою та прийнятною для розрахунку в хірургічному стаціонарі.

Гостра спайкова кишкова непрохідність є складною та, нерідко, непередбачуваною за перебігом патології. Тому вивчення патоморфологічного компонента цієї проблеми має значення для вибору адекватної хірургічної та консервативної терапії захворювання. Мета дослідження - дослідити патоморфологічні зміни очеревини у хворих на гостру спайкову кишкову непрохідність та визначити основні закономірності формування спайок. Дослідженням охоплено 117 оперованих хворих з гострими захворюваннями органів очеревинної порожнини запального характеру, які в різному ступені супроводжувались пошкодженням мезотелію очеревини. Забір матеріалу для морфологічних досліджень проводили відповідно до стандартних вимог для виготовлення гістологічних препаратів. Біоптати містили ділянки тканини спайок та очеревини. Дослідженням біопсійного матеріалу очеревини ділянки локального перитоніту встановлено, що в частини мезотеліоцитів розвивались виражені дистрофічні зміни, в окремих клітин із переходом у некроз. Просвіти судин мікроциркуляторного русла помірно розширювались, виповнювались еритроцитами, в окремих із них розвивались стази. Основним компонентом вогнища запалення було наростання катаболічних процесів, які призводили до порушення обміну речовин у сполучній тканині, накопичення продуктів розпаду жирового й вуглеводного обміну та розвиток тканинного ацидозу. Висновок: для спайкової хвороби притаманне велике різноманіття патоморфологічної картини, яке зумовлено фазовістю розвитку запального і гіперпроліферативного процесів, що є принциповим у патогенезі спайкової хвороби.