Розкрито теоретичні проблеми сучасного етапу кроскультурних досліджень у психології, проаналізовано причини, що призвели до поширення західних методологій у дослідження, виконані на інокультурному грунті. Розглянуто закономірності розвитку теорії "Я"-концепції у загальній психології та психології особистості та переходу до крос-культурної проблематики. Виокремлено п'ять етапів дослідження "Я"-концепції як предмета психологічного дослідження, з яких перші два проведено у межах загальнопсихологічних досліджень, третій етап за суттю є перехідним, а останні два є введенням у розгляд крос-культурних змінних. Розкрито особливості власне крос-культурних етапів дослідження "Я"-концепції, виокремлено дві стратегії аналізу феномену: конвергентну, згідно з якою існує єдина модель "Я"-концепція, проте її структура та закономірності функціонування варіюють відповідно до дії чинників культури, та дивергентну, згідно з якою кожному типові культури відповідає певна форма "Я"-концепції, отже, визнається існування декількох типів "Я"-концепції.

Наведено результати дослідження процесу конструювання автентичності особистості у інтерсуб'єктивному просторі. Показано, що метафора відповідності, яка встановлювалася у психології модерну як віддзеркалення ідеї центрованості суб'єкта, втрачає свою пояснювальну спроможність у просторі постмодерну з його плинністю, емерджентністю, фрагментацією, іграїзацією. Розроблено модель становлення, яка функціонує за принципами ризоми. Взаємодію між модусами, що забезпечують її змістовні особливості та здійснюють регулятивні функції, висвітлено як створення індивідуальної траєкторії за принципом незначущого розриву. Розкрито зміст статусів, між якими утворюється внутрішня динаміка аналізованого процесу, визначено роль проблематизацій автентичності у структурі кожного модусу.

Наведено результати дослідження конструювання автентичності особистості в її життєвому світі. Проаналізовано теоретичні засади розуміння автентичності та визначено шляхи її аналізу у постмодерній соціальності. Розроблено модусну модель автентичності особистості, виокремлено специфічні параметри, що забезпечують змістовні особливості та здійснюють регулятивні функції. Висвітлено статуси й описано феномени деструктивного конструювання автентичності.

Приведены результаты исследования конструирования аутентичности личности в ее жизненном мире. Проанализированы теоретические основы понимания аутентичности и определены пути ее анализа в постмодерной социальности. Разработана модусная модель аутентичности личности, выделены специфические параметры, обеспечивающие содержательные особенности и осуществляющие регулятивные функции. Освещены статусы и описаны феномены деструктивного конструирования аутентичности.

Увагу приділено дослідженню вибудовування особистістю власного життя шляхом постановки життєвих завдань. Життєві завдання представлено як спосіб, завдяки якому особистість моделює власне майбутнє, досягаючи самоздійснення. Розглянуто особистість в контексті сучасного нестабільного соціуму, на перетині соціального й індивідуального світів. Розроблено методику діагностики життєвих завдань і визначено специфіку постановки завдань благополучною та проблемною молоддю. Показано, яким чином життєві завдання можуть ставати чинником самореалізації в сімейній, професійній та інших сферах життя. Особливу увагу приділено завданнєвим технологіям оптимізації особистісного самоздійснення.

Виявлено глибинні суперечності, які спричиняють проблему усвідомлення власної автентичності, перешкоджають рефлексії, унеможливлюють однозначну відповідь на питання "що означає бути собою?" Зазначено, що реалізація екзистенційного проекту особистості не завжди відбувається в його ідеалізованій формі. Підкреслено, що підгрунтям згаданої проблему є суперечності надособистісної природи, які урізноманітнюють форму побудови особистісного екзистенційного проекту.

Обнаружены глубинные противоречия, которые влекут за собой проблематизацию осознания собственной автентичности, препятствуют рефлексии, лишают возможности однозначного ответа на вопрос "что значит быть собой?" Отмечено, что реализация экзистенциального проекта личности не всегда происходит в его идеализированной форме. Подчеркнуто, что основанием упоминаемой проблематизации есть противоречия надличностной природы, которые тем или иным способом делают разнообразной форму построения личностного экзистенциального проекта.

Проаналізовано соціально-психологічні практики особистісного життєконструювання. Розглянуто особистість у межах постнекласичної раціональності. Висвітлено наративні та ментативні варіанти автобіографування. Досліджено комунікативні практики життя.

Розглянуто питання, спрямовані на оптимізацію засобів раціонального регулювання суспільних відносин, створення передумов для діалогічного взаєморозуміння соціальних спільнот. Соціальний діалог розглянуто як знаряддя вирішення соціальних проблем за допомогою ефективного переговорного процесу, що дає змогу досягнути високого ступеня соціального комфорту та психологічного благополуччя суспільства. Розкрито соціально-психологічні засади технологізації соціального діалогу. Презентовано концепції, які розширюють уявлення про соціальний діалог як ефективний інструмент досягнення стабільного функціонування соціальних систем, сприяють формуванню позитивного досвіду конструктивного вирішення конфліктів та експертизи деструктивних конфронтацій, забезпечують опанування феноменів соціально-психологічної природи як важливих складових суспільствотворення. Наведено основні характеристики дискурсивного простору міжконфесійних діалогів. Розглянуто модель системи соціально-психологічного простору поколінь.

Здійснено спробу рефлексії негативних психологічних явищ у системі "особистість - держава" в умовах воєнного конфлікту. Презентовано соціально-психологічну концепцію запобігання та протидії негативним психологічним явищам у політико-правовій сфері, пов'язаним зі збройним протистоянням на сході країни. Систематизовано й описано психологічний зміст проявів таких явищ. Розглянуто механіку соціального виробництва аномії у просторі комунікативного суспільства. Представлено концепцію дискурсивного виробництва аномії. Порушено проблематику соціального нігілізму й особливостей нігілістичного дискурсу в засобах масової комунікації. Проаналізовано смислотворчі обмеження особистості у сприйнятті політико-правової інформації. Запропоновано бачення напрямів і психологічних механізмів впливу ситуації гібридної війни в Україні на перебіг політико-правової ідентифікації громадян.