Стандартні підходи до вивчення специфічної фармакологічної дії та токсичності протипухлинних засобів не надають змоги провести детальну комплексну оцінку метаболічних змін поза пухлиною, хоча давно стало очевидним, що неспецифічна дія хіміотерапії може на тлі пригнічення росту пухлин викликати незворотні зміни в організмі, які надалі суттєво погіршать його шанси на видужання. Ці обставини зумовлюють актуальність включення в доклінічні дослідження нових протипухлинних засобів вивчення їх ефектів як на пухлини, так і на прилеглі не уражені тканини, для подальшої оптимізації хіміотерапії. Мета дослідження - порівняти вплив етил 2-(хіназолін-4-іламіно)-4,5,6,7-тетрагідробензо[b]тіофен-3-карбоксилат гідрохлориду (ЕХТК) на ДНК, РНК, білки хроматину, процеси фрагментації ДНК, вміст ТБК-реактантів і SН-груп у карциномі Герена та незмінених тканинах матки. Дослідження впливу ЕХТК проводили на білих щурах і самицях лінії Вістар. Тварин було розподілено за методом рандомізації на 3 групи по 6 тварин у кожній: 1 - інтактні щури; 2 - позитивний контроль (карцинома Герена); 3 - карцинома Герена + ЕХТК (24,37 мг/кг). Вивчення впливу ЕХТК на ДНК, РНК, білки хроматину, процеси фрагментації ДНК, вміст ТБК-реактантів та небілкових і пов'язаних з білками SH-груп у карциномі Герена та незмінених тканинах матки показало, що дана сполука вірогідно змінювала більшість досліджуваних показників як у порівнянні з інтактними тваринами, так і з карциномою Герена без лікування. Ефект ЕХТК на фрагментацію ДНК не відзначався вузькою тканинною специфічністю. Специфічність впливу ЕХТК на клітини пухлин була найвираженішою у випадку змін вмісту ДНК, РНК, білків хроматину, а також ТБК-реактантів, небілкових і пов'язаних з білками SH-груп.

Актуальність теми дослідження. Швидкі темпи розвитку науки і техніки, процеси Євроінтеграції та глобалізації, вимагають змін підходів щодо організації процесів навчання та виховання молодого покоління. Постановка проблеми. Формування підприємливості в процесі професійної підготовки майбутніх фахівців різних спеціальностей в умовах закладів вищої освіти фактично не здійснюється аудиторно. Виникає необхідність у пошуку нових форм та методів позааудиторної роботи зі студентами різних спеціальностей. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему формування підприємливості розглядають в своїх працях такі науковці як М. Вебер, В. Зомбарт, Е. Фромм, О. Леонтьєв, Ф. Найт, Д. Макклелланд, К. Юнг, Д. Майерс, Й. Шумпетер, В. Рибалко. Проблематику професійно-педагогічної підготовки майбутніх фахівців у позааудиторній роботі у своїх працях аналізує О. А. Кільова, Р. П. Загнибіда, О. О. Гаврилюк, Н. Г. Скрипник, В. Ю. Коваль. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Проблема формування підприємливості у студентів різних спеціальностей у позааудиторній роботі в умовах ЗВО залишається маловивченою і потребує подальшого дослідження. Постановка проблеми. Проаналізувати наукові підходи до розуміння поняття "підприємливість". Запропонувати модель формування підприємливості у студентів різних спеціальностей у позааудиторній роботі в умовах ЗВО. Виклад основного матеріалу. Підприємливість - це одна з професійно-особистісних якостей особистості, що дозволяє індивіду викремлювати тенденції економічних процесів не тільки окремого підприємства, але й держави в цілому, прораховувати варіанти розвитку підприємницької діяльності, креативно підходити до розробки стратегій та прийняття тактичних рішень, а також брати відповідальність за реалізацію конкретних дій, за необхідності делегувати повноваження, працювати в команді. Для формування підприємливості у студентів різних спеціальностей необхідно створити відповідні педагогічні умови. Також важливе вдале поєднання різних форм та методів позааудиторної роботи. Висновки: підвищення ефективності впливу на формування підприємливості у студентів можливо шляхом впровадження моделі формування підприємливості у студентів у позааудиторній роботі за умов ЗВО.

Стандартні підходи до вивчення специфічної фармакологічної дії та токсичності протипухлинних засобів не надають змоги провести детальну комплексну оцінку метаболічних змін поза пухлиною, хоча давно стало очевидним, що неспецифічна дія хіміотерапії може на тлі пригнічення росту пухлин викликати незворотні зміни в організмі, які надалі суттєво погіршать його шанси на видужання. Ці обставини зумовлюють актуальність включення в доклінічні дослідження нових протипухлинних засобів вивчення їх ефектів як на пухлини, так і на прилеглі не уражені тканини, для подальшої оптимізації хіміотерапії. Мета дослідження - порівняти вплив етил 2-(хіназолін-4-іламіно)-4,5,6,7-тетрагідробензо[b]тіофен-3-карбоксилат гідрохлориду (ЕХТК) на ДНК, РНК, білки хроматину, процеси фрагментації ДНК, вміст ТБК-реактантів і SН-груп у карциномі Герена та незмінених тканинах матки. Дослідження впливу ЕХТК проводили на білих щурах і самицях лінії Вістар. Тварин було розподілено за методом рандомізації на 3 групи по 6 тварин у кожній: 1 - інтактні щури; 2 - позитивний контроль (карцинома Герена); 3 - карцинома Герена + ЕХТК (24,37 мг/кг). Вивчення впливу ЕХТК на ДНК, РНК, білки хроматину, процеси фрагментації ДНК, вміст ТБК-реактантів та небілкових і пов'язаних з білками SH-груп у карциномі Герена та незмінених тканинах матки показало, що дана сполука вірогідно змінювала більшість досліджуваних показників як у порівнянні з інтактними тваринами, так і з карциномою Герена без лікування. Ефект ЕХТК на фрагментацію ДНК не відзначався вузькою тканинною специфічністю. Специфічність впливу ЕХТК на клітини пухлин була найвираженішою у випадку змін вмісту ДНК, РНК, білків хроматину, а також ТБК-реактантів, небілкових і пов'язаних з білками SH-груп.

Актуальність теми дослідження. Швидкі темпи розвитку науки і техніки, процеси Євроінтеграції та глобалізації, вимагають змін підходів щодо організації процесів навчання та виховання молодого покоління. Постановка проблеми. Формування підприємливості в процесі професійної підготовки майбутніх фахівців різних спеціальностей в умовах закладів вищої освіти фактично не здійснюється аудиторно. Виникає необхідність у пошуку нових форм та методів позааудиторної роботи зі студентами різних спеціальностей. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему формування підприємливості розглядають в своїх працях такі науковці як М. Вебер, В. Зомбарт, Е. Фромм, О. Леонтьєв, Ф. Найт, Д. Макклелланд, К. Юнг, Д. Майерс, Й. Шумпетер, В. Рибалко. Проблематику професійно-педагогічної підготовки майбутніх фахівців у позааудиторній роботі у своїх працях аналізує О. А. Кільова, Р. П. Загнибіда, О. О. Гаврилюк, Н. Г. Скрипник, В. Ю. Коваль. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Проблема формування підприємливості у студентів різних спеціальностей у позааудиторній роботі в умовах ЗВО залишається маловивченою і потребує подальшого дослідження. Постановка проблеми. Проаналізувати наукові підходи до розуміння поняття "підприємливість". Запропонувати модель формування підприємливості у студентів різних спеціальностей у позааудиторній роботі в умовах ЗВО. Виклад основного матеріалу. Підприємливість - це одна з професійно-особистісних якостей особистості, що дозволяє індивіду викремлювати тенденції економічних процесів не тільки окремого підприємства, але й держави в цілому, прораховувати варіанти розвитку підприємницької діяльності, креативно підходити до розробки стратегій та прийняття тактичних рішень, а також брати відповідальність за реалізацію конкретних дій, за необхідності делегувати повноваження, працювати в команді. Для формування підприємливості у студентів різних спеціальностей необхідно створити відповідні педагогічні умови. Також важливе вдале поєднання різних форм та методів позааудиторної роботи. Висновки: підвищення ефективності впливу на формування підприємливості у студентів можливо шляхом впровадження моделі формування підприємливості у студентів у позааудиторній роботі за умов ЗВО.

Нові соціальні виклики українського суспільства призвели до виокремлення такої категорії клієнтів соціальної роботи як учасники антитерористичної операції. Їх повернення до умов цивільного життя вимагає від соціальних працівників створення умов для процесу їх ресоціалізації. Недостатність дослідження проблеми ресоціалізації комбатантів в Україні. Здійснення адаптації, реабілітації комбатантів розглядають - Ю. Амосов, М. Медвідь та ін., надання психологічної допомоги - М. Мушкевич, Р. Федоренко та ін., дослідження постравматичних психічних порушень та психологічних особливостей - А. Ладик-Бризгалова, Р. Попелюшко, соціально-психологічні особливості - К. Логановський, М. Гресько, соціальна робота з комбатантами - І. Звєрєва, А. Капська, особливості наснаження як практики ресоціалізації комбатантів з обмеженими фізичними можливостями - Н. Кривоконь, допомога родині учасника бойових дій - Ю. Акименко, Т. Сила, Т. Коленіченко. Науковцями приділена недостатня увага дослідженню ресоціалізації комбатантів. Вивчення теоретико-методологічних засад дослідження проблеми ресоціалізації комбатантів в Україні. Сутність ресоціалізації комбатантів розкрито як багатоаспектний процес повторного засвоєння комбатантом соціальних норм поведінки, цінностей, ролей, замість тих, що були характерними для нього до участі у воєнних діях, та результатом якого є нормальне та ефективне існування комбатанта у мирному соціумі. Висновки: ресоціалізація комбатантів є складним багатоаспектим явищем, що характеризується змінами установок, цілей, норм і цінностей життя особистості після повернення її до умов мирного життя.

Надано емпіричні дослідження індивідуально-психологічних характеристик (загальні здатності до підприємництва, локус контролю, вектор мотивації, життєві цінності-цілі) економічної соціалізації майбутніх фахівців соціальної сфери. Проаналізовано відмінності у показниках за професійно-віковими особливостями респондентів. До уваги береться спеціальність, за якою навчаються студенти (соціальна робота, правознавство, фінанси та кредит), та курс навчання (1, 3 та 5 курси).

Проведено соціально-психологічномий аналіз особливостей економічної соціалізації (ЕС) майбутніх фахівців соціальної сфери. Визначено специфічні риси ЕС у студентської молоді. Наведено основні її компоненти та чинники. Охарактеризовано вимоги та результати на конкретному віковому етапі (економічна соціалізованість особистості), що мають свій прояв у змістовному наповненні соціально-психологічних характеристик підприємницької складової професійної компетентності майбутнього фахівця соціальної сфери. Віднайдено взаємозв'язки ЕС особистості з професійною компетентністю майбутнього фахівця. Емпірично встановлено особливості структурних компонентів ЕС майбутніх фахівців соціальної сфери, індивідуально-психологічних особливостей особистості. Виділено типи економічної соціалізації майбутніх фахівців соціальної сфери. Розроблено програму соціально-психологічного забезпечення розвитку ЕС майбутніх фахівців соціальної сфери з метою підвищення рівня підприємливості як необхідної професійної якості за сучасних соціально-економічних умов нашого суспільства.

Вивчено особливості впливу місцевих засобів масової інформації на розвиток громад. Здійснено аналіз важливості співпраці громади із медіа. Емпірично досліджена загальна зацікавленість інформаційним наповненням медіа-джерела, рівень довіри/недовіри до них, рівень висвітлення проблем громади та конструктивний та деструктивний аспекти впливу ЗМІ.

Досліджено історію становлення та розвитку харчової науки у ХIХ - на початку ХХ ст. Акцентовано увагу на витоках виникнення харчової науки. Доведено, що наука про харчування зародилась саме внаслідок використання вченими того часу таких фізичних процесів, як роз'єднання та ізолювання різних речовин і сполук. Одержано дані про взаємозв'язок між хімічним складом харчових продуктів і живих організмів. У ХIХ ст. у зв'язку з розвитком науково-технічного прогресу відбувся якісний стрибок у розвитку харчової науки, та одержан статус сучасної науки. Розвиток і становлення сучасної історії харчової науки починається з 40-х рр. ХIХ ст. Саме у цей період розвивається хімія і біохімія харчування. Наголошено, що у другій половині ХIХ - на початку ХХ ст. харчова наука ознаменувалася такими фундаментальними досягненнями, як відкриття вітамінів, виявлення есенціальності для людини ряду амінокислот і мінеральних речовин, формування концепції харчових ланцюгів, дешифрування катаболізму білків, ліпідів і вуглеводів їжі до складових одиниць з наступною побудовою в організмі більш складних сполук, властивих його тканинам.

На основі комплексного вивчення архівних та літературних джерел розглянуто основні підходи формування кадрового потенціалу у вищих гуманітарних навчальних закладах з метою удосконалення навчального процесу. Проаналізовано та узагальнено напрями підготовки майбутніх викладачів вишів у другій половині XIX - на початку ХХ ст. Визначено роль вчених у викладанні гуманітарних дисциплін та розвитку гуманітарної науки. Зроблено висновок, що науково-педагогічні кадри у зазначений період, здебільшого, формувалися з контингенту випускників певного вишу.

На основі аналізу архівних матеріалів та літературних джерел розглянуто чисельність та станове походження студентів-гуманітаріїв.

Виявлено основні загальні закономірності нормативно-правових інститутів (НПІ), особливості та тенденції їх розвитку в Україні. Виявлено ознаки НПІ як явища, визначено його поняття, з'ясовано структуру НПІ: нормоутворювальну, нормозабезпечувальну та нормообслуговуючу частини. Виокремлено основні різновиди НПІ і виявлено співвідношення з такими суміжними поняттями, як "інститут права", "інститут законодавства" та доведено відповідність нового поняття сучасним реаліям і потребу введення його в поняттєво-категоріальний апарат. Виявлено ознаки основних різновидів НПІ: галузевих, публічно-правових, приватноправових, матеріально-правових, процесуально-правових і сформульовано визначення їх понять. Охарактеризовано сучасний стан формування та функціонування вітчизняних НПІ, з'ясовано роль та місце НПІ у галузевій структурі системи джерел права України. Визначено основні проблеми: розбалансованість галузевої структури системи джерел права України в контексті збільшення нормативно-правового масиву, розмивання базових галузевих положень, формування нових НПІ без належного врахування чинної системи джерел права. Запропоновано способи подолання цих проблем. Виявлено основні тенденції розвитку НПІ в Україні. Акцентовано увагу на потребі забезпечення більшої автономності НПІ, формування єдиних інституційних принципів.

Проаналізовано зміст гуманітарної освіти у вищих навчальних закладах Наддніпрянської України. Надано порівняльну характеристику в різних вищих навчальних закладах у періоди дії різних університетських статутів.

Розглянуто економічну культуру як складову професійної компетентності фахівця соціальної сфери. Надано визначення поняттям, зроблено характеристику рівнів економічної активності фахівця.

Досліджено передумови становлення та розвитку вищої гуманітарної освіти Наддніпрянської України у другій половині XIX - початку XX ст. Відтворено цілісну картину функціонування гуманітарної освіти у Наддніпрянській Україні. Проаналізовано зміст та форми гуманітарної освіти. Визначено динаміку соціально-правового статусу викладачів гуманітарних дисциплін. Детально розглянуто прояви опозиційності передової професури щодо проведення русифікаторської політики в галузі вищої гуманітарної освіти через втілення національних засад у зміст навчання студентської молоді. Заповнено фактологічні прогалини дослідження діяльності Духовної академії як органічної складової системи гуманітарної освіти. Доведено, що запровадження системного підходу до аналізу предмету дослідження допомогло виявити причинно-наслідкові зв'язки між усіма складовими системи гуманітарної освіти, показати, що на межі століть ця система прагнула до національного самоутвердження, демократизму.

Розглянуто особливості реформування професійної підготовки перекладачів в Німеччині за умов реалізації Болонського процесу та проаналізовано навчальні перекладацькі програми в університетах Німеччини.

Рассмотрены особенности реформирования профессиональной подготовки переводчиков в условиях реализации Болонского процесса и проанализированы учебные переводческие программы в университетах Германии.

The article deals with the peculiarities of reforming of professional translator training under the conditions of Bologna Process, and training programs for translators in the Universities of Germany are analyzed.

Подано системний виклад визначальних подій української історії, науково виважені та коректні оцінки подій і явищ, розкрито місце і роль України в сучасному світі. Детально висвітлено окремі історичні періоди розвитку України, зокрема, первісної доби, утворення та розвитку Київської Русі, перебування під владою Литви та Польщі (XIV - перша половина XVII ст.), утворення української козацько-гетьманської держави (XVII - XVIII ст.). Охарактеризовано перебування України у складі Російської та Австро-Угорської імперій (XIX - XX ст.), подано детальний аналіз подій 1917 - 1921 р. в Україні - падіння самодержавства, розгортання національно-визвольного руху, діяльність Центральної Ради, утворення Української Народної Республіки (УНР). Акцентовано на подіях 1921 - 1939 рр. в Україні, проведенні індустріалізації та примусової колективізації сільського господарства, наслідках голодомору 1932 - 1933 рр. Описано події Другої світової та Великої Вітчизняної воєн, повоєнної відбудови та розвитку нашої держави у 1945 - 1991 рр., періоду незалежності України. Велику увагу приділено міжнародним відносинам України на різних етапах її розвитку. Зміст посібника та його структура подані у відповіджності з вимогами Болонського освітнього простору та кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

Подано системний аналіз витоків, генези, джерельної бази, етапів розвитку та специфіки вищої гуманітарної освіти Наддніпрянської України у досліджуваний період. Висвітлено історичний процес становлення вищої гуманітарної освіти як окремої царини освітнього простору, головні тенденції її розвитку в плані історичних подій. Проаналізовано політику царату у цій галузі, акцентовано на організаційному та матеріально-фінансовомиу забезпеченнї її розвитку. Розкрито зміст і форми гуманітарної освіти, питання її науково-методичного забезпечення. Увагу приділено викладацькому корпусу гуманітарних факультетів, акцентовано на участі науково-педагогічних працівників ВНЗ у популяризації українознавстсва та протидії русифікаторській політиці царату. Наголошено на ролі гуманітарної освіти як окремого чинника впливу на суспільно-політичне, культурно-освітнє та національно-духовне життя українського суспільства. Показано участь студентів-гуманітаріїв у суспільно-політичному житті та національних рухах.

Досліджено матеріальне становище науково-педагогічних працівників гуманітарних вишів протягом ХIХ - початку ХХ ст. Порівняно матеріальне забезпечення викладачів за дією різних університетських статутів, а також професорів та молодшого викладацького складу.

Висвітлено особливості соціально-перцептивної компетентності працівників соціальної сфери. Розкрито зміст основних понять: "професійна компетентність", "соціальна перцепція", "соціально-перцептивна компетентність". Проаналізовано з використанням методу аналогії та охарактеризовано особливості соціально-перцептивної компетентності працівників соціальної сфери. Зазначено, що працівники соціальної сфери в міру своїх функціональних обов'язків взаємодіють з різними індивідами та групами людей. Розглянуто особливості застосування механізмів соціальної перцепції в соціальній роботі, визначено їх арсенал: атракцію, каузальну атрибуцію, ідентифікацію, рефлексію, емпатію та інші. Зауважено, що невміле використання або недооцінка значущості кожного з них може призвести до певних професійних викривлень: від виникнення непорозумінь з клієнтом чи іншими партнерами по взаємодії, до стану професійного виснаження фахівця