Запропоновано спосіб відновлення, що дозволило знизити собівартість удвічі та підвищити ресурс деталі у порівнянні з базовим.

Розглянуто проблему обмеженості енергетичних ресурсів і основні шляхи її вирішення. Визначено поняття енергоощадності та наведено її організаційно-економічні принципи.

Вперше проведено імуноцитологічні дослідження капілярної крові в ділянці ураженого зуба, імуногістохімічні дослідження біопсійного матеріалу грануляційної тканини та гранульом у хворих на хронічний гранулюючий та гранулематозний періодонтит. Вперше показано, що хронічні верхівкові періодонтити у хворих мають перебіг на фоні зниженого місцевого імунного стану. Вивчено антибактеріальні властивості різних ділянок спектра некогерентного випромінювання апарата "UFL-122" і піки поглинання запропонованих фотосенсибілізаторів, що слугували основою для застосування фотоактивованої дезінфекції кореневих каналів у хворих на хронічний верхівковий періодонтит. Розроблено та науково обгрунтовано методику медико-інструментальної обробки кореневих каналів з використанням некогерентного випромінювання апарата "UFL-122" та фотосенсибілізатора в комплексному лікуванні хронічного верхівкового періодонтиту. Вперше вивчено динаміку імуногістохімічних змін у періапікальній ділянці після застосування фотодинамічної терапії кореневих каналів та імунокоректора тималін. Вдосконалено методику комплексного лікування хворих на хронічний верхівковий періодонтит з використанням фотоактивованої дезінфекції кореневих каналів та імунокоректора.

Здійснено постановку задачі визначення раціонального порядку заходів льотної підготовки та матеріально-технічного забезпечення авіаційних частин у мирний час. Як критерій, за яким обирається раціональний варіант організації підготовки, використано критерій мінімізації рівня можливих ризиків втрати набутого рівня льотної підготовки та сплати штрафів за простій залізничних цистерн.

Обгрунтовано можливі напрямки подальшого розвитку військової освіти. Урахування наведених перспектив розвитку військової освіти мають забезпечити її інноваційний, динамічний рух, престижність у майбутньому інформаційному суспільстві та вагомий внесок у надійне зміцнення обороноздатності України.

Запропоновано модель прогнозування технічного стану та перепускної здатності аеродромної системи ПММ авіаційних частин під час планування льотної підготовки на рік. Модель обмежень з перепускної здатності системи ПММ розглянуто як ймовірність гарантованого забезпечення запланованого обсягу нальоту достатньою кількістю авіаційного палива залежно від технічного стану системи ПММ та параметрів організації процесу постачання авіаційного палива до авіаційної частини.

Розглянуто підходи щодо організації бойової підготовки у військових частинах Повітряних сил Збройних сил України за умов фінансових обмежень, основні напрямки проведення льотної підготовки льотного складу за умов обмежень щодо фінансування та матеріального забезпечення Збройних сил України та обгрунтовано необхідність проведення бойової підготовки зенітних ракетних військ із використанням ретельних розрахунків витрат коштів на забезпечення їх проведення, що дозволить оптимізувати час використання озброєння та військової техніки.

З метою забезпечення виконання бойових завдань авіацією в 1940 р. у Військово-Повітряних силах (ВПС) була створена окрема служба земного забезпечення літаководіння. Основним завданням, що було поставлено перед нею, було навігаційне забезпечення ВПС Червоної Армії та її союзників. За роки війні служба пройшла шлях від початку створення до повністю побудованої стаціонарної мережі засобів земного забезпечення літаководіння з централізованою системою управління та визначеною тактикою її бойового застосування.

Розкрито основні професійно-значущі соціально-психологічні, психологічні і психофізіологічні якості військовослужбовців, необхідних для їх професійної діяльності. На основі цих професійно-значущих якостей розроблено критерії оцінки рівня надійності військовослужбовців під час виконання учбово-бойових завдань. Розглянуто можливість створення методики діагностики надійності діяльності військовослужбовців і її автоматизації.

Запропоновано імовірнісну модель перепускної спроможності інструкторського складу і парку учбово-бойових літаків (УБЛ) під час планування льотної підготовки авіаційної частини на рік. Як числові характеристики перепускної спроможності використовується ймовірність гарантованого забезпечення запланованого нальоту достатньою кількістю льотчиків-інструкторів і УБЛ. Для побудови математичної моделі перепускної спроможності інструкторів і УБЛ використано положення теорії масового обслуговування і випадкових процесів.

На основі аналізу досвіду військової підготовки фахівців провідних країн світу та сучасного стану системи вищої військової освіти України визначено перспективи та запропоновано модель підготовки військових фахівців для ЗС України. Надано рекомендації щодо організації системи контролю освітньої діяльності у військовому ВНЗ. Запропоновано інноваційний методологічний підхід до визначення освітнього рейтингу учасників навчально-виховного процесу за результатами їх освітньої діяльності за умов кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Визначено особливості й основні шляхи удосконалення системи підготовки військових льотчиків в Україні.

Наведено результати пальпаторного вивчення морфункціонального стану яєчників лактуючих високопродуктивних корів і лютеогенезу для відбору тварин з метою ембріодонації. У 9 - 14 % корів виявлено неповноцінність у формуванні лютеальної стадії з 5-го по 15-й день за причини відсутності розвитку в їх яєчниках жовтого тіла. Ще 17 - 43 % із них були непридатними для ембріодонації через кістозні дегенерації фолікулів: вимиті з них на 7 - 8-й день після поліовуляції ембріони мали глибокі морфологічні дефекти й були нежиттєздатними.

Розглянуто механізм процесу управління льотною підготовкою у Повітряних силах Збройних сил України, визначено напрямки та способи підвищення його ефективності. Запропоновано математичні моделі та методи підтримки прийняття рішень командирів бригад щодо планування, організації ресурсного забезпечення та поточного управління ходом льотної підготовки. Синтезовано та проаналізовано статистичні алгоритми прийняття рішень для визначення фактичного рівня підготовленості та психофізіологічного стану льотного складу. Показано перспективу ієрархічної автоматизованої системи управління бойовою (льотною) підготовкою Повітряних сил Збройних сил України.

Узагальнено дані літератури щодо структурно-функціональних особливостей біоплівки як асоціацій зі складним рівнем організації. Представлено інформацію щодо структурних компонентів, етапів формування та значення міжклітинного матриксу біоплівки. Показано, що формування біоплівки і це складний, динамічний процес, який включає в себе кілька етапів. Описано методи, які сьогодні використовують для вивчення біоплівок, насамперед конфокально-лазерну скануючу (КЛСМ), скануючу електронну (СЕМ) та кріо-трансмісивну (ТЕМ) мікроскопії. Вважається, що найперспективнішим методом вивчення біоплівок є використання КЛСМ, оскільки за його допомогою можна спостерігати за нативними біоплівками. Описано роль системи Quorum sensing у формування біоплівки, так як це процес координованої експресії генів у популяції бактерій, що регулює специфічну поведінку клітин. Розкрито значення персистерів у стійкості біоплівки до факторів навколишнього середовища, оскільки відомо, що бактерії, які входять до складу біоплівки, є більш стійкими до впливу імунної системи хазяїна й антибактеріальних препаратів. Клітини-персистери, що є метаболічно неактивними, відіграють важливу роль у виживанні бактерій, які входять до складу біоплівки за дії летальних для всіх клітин факторів.

Встановлено відмінності у прояві факторів патогенності у біоплівкотвірних штамів порівняно з неформуючими за лабораторних умов біоплівки штамами \i S. epidermidis\i0. Гемолітичну та ліпазну активності проявляли всі біоплівкотвірні штами, а лецитиназну - 80 %. Серед неформуючих біоплівку штамів, гемолітичну та ліпазну активності виявляли 89 %, а лецитиназну - 80 %. Всі біоплівкотвірні штами високоадгезивні - ІАМ 9,75, а неформуючі у лабораторних умовах біоплівку штами переважно середньо- та низькоадгезивні - ІАМ 3,20. Досліджено динаміку формування біоплівки штамами \i S. epidermidis\i0. Показано, що на 5 добу за стаціонарних умов культивування, спостерігали зменшення кількості життєздатних клітин біоплівки у 60 млн. рази, порівняно з показниками росту біоплівки, що формувалася за заміни поживного середовища. Вперше досліджено розвиток експериментального дисбактеріозу, чинником якого був біоплівкотвірний штам \i S. epidermidis\i0, що характеризувався різким зниженням анаеробних лактобацил - у 165 та мікроаерофільних - у 16,5 раза, на підставі вираженого підвищення вмісту стафілококів - у 40 тис. рази порівняно з контролем на 10 добу спостереження.

Проведено порівняльний аналіз чутливості до антибіотиків планктонних та біоплівкових бактерій 20 штамів Staphylococcus epidermidis. Ідентифікацію клінічних штамів стафілококів здійснено за морфологічними та фізіолого-біохімічними ознаками. Чутливість до 19 антибіотиків визначено диск-дифузійним методом. Здатність до утворення бактеріями біоплівки виявляли візуально у 96-лунковому імунологічному планшеті. Встановлено, що чутливість планктонних і плівкових форм клінічних ізолятів S. epidermidis до антибіотиків істотно відрізнялася: мінімальні пригнічувальні концентрації (МПК) офлоксацина становили 0,15 - 3,0 мкг/мл (планктонна форма) і 0,3 - 5,0 мкг/мл (плівкова форма); для левофлоксацина відповідно 0,3 - 1,5 і 0,8 - 3,0 мкг/мл; для доксициклін-гідрохлорида 0,5 - 2,0 і 1,2 - 4,5 мкг/мл; для цефтриаксона 8,0 - 15,0 і 15,0 - 30,0 мкг/мл і для гентаміцина 4,0 - 15,0 і 14,0 - 30,0 мкг/мл. МПК антибіотиків щодо планктонних культур були у 2 - 5 разів вищими в порівнянні з МПК антибіотиків, які гальмували формування біоплівки.

Вивчено вплив офлоксацину та левофлоксацину на сформовані біоплівки бактерій клінічних штамів Staphylococcus epidermidis. Стійкість до антибіотиків Визначено методом дисків з фторхінолонами різних поколінь: налідиксова кислота, піпемідинова кислота, ципрофлоксацин, офлоксацин, норфлоксацин, левофлоксацин, спарфлоксацин. Формування біоплівки стафілококами моделювали мінімальні пригнічувальні концентрації (МПК) антибіотиків для планктонної культури, які визначено методом серійних розведень. Формування біоплівки стафілококами моделювали у імунологічних лункових планшетах. Показано, що офлоксацин у концентрації, що у 100 разів перевищує МПК для формування біоплівки, зменшує сумарну кількість бактерій 24 годинної біоплівки більше ніж у 40 000 разів, а 48 годинної - у 31 000 разів, під час застосування такої ж концентрації левофлоксацину при внесенні до 24 годинної біоплівки - у 9100 разів, до 48 годинної біоплівки - у 7400 разів. Офлоксацин у концентрації, яка перевищує у 100 разів МПК для формування біоплівки у 4,5 та 4,2 рази більш ефективний відносно 24 годинної та 48 годинної біоплівки відповідно порівняно з аналогічною концентрацією левофлоксацину.

Вивчено біологічні властивості штамів Staphylococcus epidermidis, їх здатність до плівкоутворення, фактори патогенності та рівні чутливості до антибіотиків та до комерційних препаратів бактеріофагів. Використано мікробіологічні та фізіолого-біохімічні методи. В ході досліджень було виділено 122 штами стафілококів, 37 з яких ідентифіковані як S. epidermidis. З них 20 штамів були здатні утворювати плівку. Встановлено, що більшість штамів S. epidermidis (15 плівкоутворювальних і 12 неплівкоутворювальних) чутливі до дії "Бактеріофага стафілококового рідкого". Всі виділені штами S. epidermidis виявилися чутливими до хінолонів другого покоління - офлоксацину та ципрофлоксацину. Також більшість (17 плівкоутворювальних та 15 неплівкоутворювальних) штамів були чутливі до гентаміцину, який належить до аміноглікозидів. Із 20 плівкоутворювальних штамів S. epidermidis - 75 % були чутливими до дії "Бактеріофага стафілококового рідкого" та всі 100 % штамів - чутливі до фторхінолонів.

Проведено визначення ступеня прояву факторів патогенності: гемолітичної, ліпазної, лецитиназної активностей, а також здатності до адгезії у 20-ти біоплівкоутворюючих і 17-ти неформуючих біоплівку штамів Staphylococcus epidermidis. Встановлено, що повний гемоліз та ліпазну активність виявляли всі біоплівкоутворюючі штами S. epidermidis, лецитиназну активність спостерігали у 80 % біоплівкоутворюючих штамів. Серед неформуючих біоплівку штамів повний гемоліз та ліпазну активність спостерігали у 89 %, лецитиназну - у 71 % штамів. Досліджені біоплівкоутворюючі та неформуючі біоплівку штами S. epidermidis виявляли здатність до адгезії на клітинах букального епітелію людини. Встановлено, що всі біоплівкоутворюючі штами S. epidermidis були високоадгезивними, найвищий IAM становив 11,84. З'ясовано, що серед неформуючих біоплівку штамів S. epidermidis були низько-, середньо- та високоадгезивні. Середній IAM неформуючих біоплівку штамів S. epidermidis виявився утричі нижчим, у порівнянні з середнім IAM біоплівкоутворюючих штамів і складав 3,2.

Розглянуто методичний підхід до організації визначення ефективності застосування з профілактично-лікувальною метою пробіотичних препаратів за умов промислової технології виробництва свинини. В ході проведення контрольного випробування туру опоросів у типовому приміщенні свинарника-маточника, як моделі, розроблено і перевірено методики візуально-клінічної оцінки результатів використання пробіотичного препарату мультибактерин ветеринарний Bs + La, виробництва ТзОВ "Відродження". Результати достовірно довели ефективність лікувально-профілактичної дії пробіотичного препарату на поголів'ї поросят-сисунів у стаді зі стаціонарним ураженням бактерійною мікрофлорою асоційованого характеру. За підсисний період у дослідних групах поросят, які одержували пробіотичний препарат, встановлено достовірне зменшення патологічного симптомокомплексу: наявність відкритих ран (ворота інфекції) та пошкодження шкіри карпальних суглобів на 9 %, некрозів шкіри хвоста - в 5,5 разів. Наявність артритів у контролі перед відлученням мали 10 % поросят, тоді як в досліді цей симптом був відсутній, що свідчило про системну дію на імунітет молодняку сапрофітного складу живого бацилярного пробіотичного препарату.