Висвітлено особливості визначення полюсів схемних функцій, коефіцієнтів чутливості характеристик радіоелектронного апарату (РЕА) до параметрів компонентів, міри відповідності характеристик РЕА. Здійснено моделювання РЕА системами рівнянь, статичного режиму радіоелектронних засобів. Описано ітераційні методи розв'язання систем лінійних, звичайних диференціальних рівнянь (методи Якобі, Гаусса - Зейделя, Ейлера, Ейлера - Коші). Увагу приділено пошуку екстремума функції одної змінної за методами Ньютона, Фібоначчі, квадратичної інтерполяції та дихотомії.

Определены особенности определения полюсов схемных функций, коэффициентов чувствительности характеристик радиоэлектронного аппарата (РЭА) к параметрам компонентов, меры соответствия характеристик РЭА. Осуществлено моделирование РЭА системами уравнений, статистического режима радиоэлектронных средств. Описаны итерационные методы решения систем линейных, обычных дифференциальных уравнений (методы Якоби, Гаусса - Зейделя, Эйлера, Эйлера - Коши). Внимание уделено поиску экстремума функции одной переменной с помощью методов Ньютона, Фибоначчи, квадратической интерполяции и дихотомии.

Розглянуто актуальні гігієнічні питання поводження з твердими побутовими відходами (ТПВ) в Україні у зв'язку з розробкою "Національної стратегії поводження з твердими побутовими відходами в Україні". Проведено аналіз запропонованих шляхів утилізації ТПВ. Показано, що перспективним шляхом поводження з ТПВ є сміттєсортування та захоронення неутилізованої частки на полігонах у вигляді брикетів, спресованих до щільності природних грунтів. Обговорено питання пріоритетності розвитку методів сортування (в місцях утворення та на сміттєсортувальних комплексах). Висвітлено актуальні питання санітарно-гігієнічного забезпечення сміттєсортувальних комплексів.

Для символьного моделирования схемных функций предложены метод разложения суммарных алгебраических дополнений с "отсевом" и метод преобразования топологии. В их основе лежат декомпозиция моделируемой схемы и использование операций с индексами при вычислении определителя матрицы модели и алгебраических дополнений ее элементов.

Цель работы - оценить эффективность баллонной пневмокардиодилатации (ПКД) в лечении больных с ахалазией кардии (АК). В отделении хирургии в период с 2006 г. по апрель 2017 г. обследовано и комплексно пролечено с применением баллонной ПКД 208 пациентов с АК 1 - 4-й стадии. Мужчин было 73 (35,1 %), женщин - 135 (64,9 %). Возраст пациентов - от 22 до 76 лет (средний возраст - (38,6 +- 5,2) года). С помощью лучевых методов исследования АК 1-й стадии установлена у 15 (7,2 %) пациентов, 2-й стадии - у 86 (41,3 %), 3-й стадии - у 62 (29,8 %), 4-й стадии - у 45 (21,6 %). Длительность заболевания составляла от 2 до 27 лет, в среднем - (11,3 +- 2,6) года. Эффективность проведенного лечения оценивали по следующим критериям: исчезновение нарушений прохождения пищи и ее задержки в области кардии; отсутствие жидкости и пищевых масс в просвете пищевода при последующих сеансах дилатации; свободное проведение аппарата через кардию в желудок. Осложнений при выполнении баллонной ПКД не было. Выводы: рецидивы АК 1 - 4-й стадии после выполнения курсов баллонной ПКД установлены в сроки от 6 мес до 2 лет у 48 (23,1 %) пациентов: у 13,3 % - при 1-й стадии, у 20,9 % - при 2-й стадии, у 16,1 % - при 3-й стадии и у 40,0 % - при 4-й стадии. При рецидивах АК в 29 (13,9 %) случаях повторное применение баллонной ПКД было неэффективно.

Нарушение моторики пищевода, желудка, двенадцатиперстной кишки (ДПК) может выступать ведущим патогенетическим фактором, способствующим развитию многих распространенных заболеваний пищеварительного тракта. Исследование моторной функции имеет важное значение для оценки функционального состояния различных отделов желудочно-кишечного тракта (ЖКТ). Клиническое значение исследования двигательной функции пищеварительной системы постоянно возрастает, диагностика нарушения перистальтической активности по клиническим симптомам дополняется современными методами регистрации двигательной активности пищевода, желудка и кишечника. Манометрия верхних отделов пищеварительного тракта дает возможность оценить показатели внутриполостного давления пищевода, желудка и ДПК, а также сфинктерного аппарата и является золотым стандартом в диагностике нарушений двигательной активности верхних отделов ЖКТ, сфинктерного аппарата.

Мета роботи - поліпшити результати лікування стенозу пілородуоденальної зони виразкової етіології шляхом використання ендоскопічної балонної пілоро- та дуоденопластики. У відділенні хірургії органів травлення ДУ "Інститут гастроентерології НАМН України" у 2015 - 2017 рр. проведено обстеження та лікування 17 хворих зі стенозом пілородуоденальної зони виразкового генезу з використанням методу ендоскопічної балонної пілоро- та дуоденопластики. Чоловіків було 14 (82,4 %), жінок - 3 (17,6 %). Середній вік - (57,2 +- 10,4) року. Усім пацієнтам проведено клініко-лабораторне, ендоскопічне, рентгенологічне і морфологічне обстеження. Стан слизової оболонки та ступінь змін оцінювали згідно з "Мінімальною стандартною термінологією". Виконували від 3 до 5 сеансів балонної пілородуоденопластики залежно від ступеня звуження з інтервалом між сеансами 1 - 3 доби. У 2 (11,8 %) пацієнтів діагностовано декомпенсований стеноз вихідного відділу шлунка (звуження просвіту дванадцятипалої кишки (ДПК) до 4 - 6 мм), у 10 (58,8 %) - субкомпенсований стеноз (звуження просвіту ДПК до 7 - 8 мм), у 5 (29,4 %) - компенсований стеноз (звуження просвіту ДП К до 9 - 11 мм). Уточнено чинні та розроблено нові показання до виконання ендоскопічної балонної пілородуоденопластики. Ускладнень не було. У 16 (94,1 %) пацієнтів досягнуто відновлення норматьного діаметра просвіту ДПК (до 16 - 20 мм). В одному (5,9 %) випадку декомпенсованого стенозу зберігалися симптоми гастростазу та гастропарезу, що потребувало оперативного втручання. Висновки: метод ендоскопічної балонної ппілоро- та дуоденопластики під час лікування стенозу пілородуоденальної зони виразкового генезу має високу ефективність (94,1 %) за відсутності ускладнень та рецидиву захворювання у віддалений період.

Наведено дані літератури та результати власних досліджень щодо розвитку хірургії виразкової хвороби (ВХ) в історичному аспекті. Показано, що еволюція знань про етіопатогенез ВХ впливала на розвиток методів хірургічних втручань за ВХ. Виділено основні періоди розвитку хірургії ВХ: перший період (1842 - 1881 рр.) - час зародження шлункової хірургії; другий (80 - 90-ті роки XIX ст.) - час становлення шлункової хірургії як самостійної клінічної дисципліни; третій (кінець XIX - 20-ті роки XX ст.) - час розвитку хірургії ВХ, коли методом вибору хірургічного лікування була гастроентеростомія; четвертий (30 - 60-ті рр. XX ст.) - час виникнення патогенетичних принципів хірургії ВХ, коли методом вибору слугувала резекція шлунка; п'ятий (із 70-х років XX ст. і до сьогодні) - час підбивання підсумків 150-річної історії хірургії ВХ, коли лікарі схиляються до консервативного лікування цієї складної патології, а хірургічне втручання за ВХ направлене тільки на корекцію її ускладнень без руйнування органів травлення. Історичний досвід лікарів, які пройшли тернистим шляхом надій і розчарувань у пошуках оптимального підходу до хірургічного лікування ВХ, допоможе хірургам, терапевтам, морфологам і фізіологам у майбутньому.

Мета роботи - розробка тактики міні-інвазивного лікування хворих із пілородуоденальним стенозом виразкової етіології. У відділенні хірургії органів травлення ДУ "Інститут гастроентерології НАМН України" у 2015 - 2018 рр. проведено лікування 36 хворих зі стенозом пілородуоденальної зони виразкового генезу з використанням ендоскопічної, комбінованої лапароендоскопічної і лапароскопічної оперативної техніки, серед них ізольована ендоскопічна балонна пілородуоденопластика виконувалась у 27 пацієнтів, комбіновані лапароендоскопічні втручання - у 9 хворих. Чоловіків було 24, жінок - 12. Середній вік - 45,3 +- 5,2 року. У 7 пацієнтів (19,5 %) діагностовано компенсований стеноз, у 21 пацієнта (58,3 %) - субкомпенсований стеноз, у 8 хворих (22,2 %) - декомпенсований стеноз. Під час дослідження були уточнені відомі та розроблені нові показання до виконання ендоскопічної балонної пілородуоденопластики та комбінованого лапароендоскопічного втручання, що виконані в усіх пацієнтів залежно від ступеня звуження вихідного відділу шлунка. Ускладнення в найближчому післяопераційному періоді виникли в 1 хворого (2,7 %) у вигляді перфорації зони дилатації. Летальних випадків не було. Віддалений період спостереження становив 7 - 12 міс. Ендоскопічних, рентгенологічних і клінічних ознак рецидиву виразкової хвороби та стенозу не виявлено. Зроблено висновки, що метод міні-інвазивного ендоскопічного та комбінованого лапароендоскопічного втручання в лікуванні стенозу пілородуоденальної зони виразкового генезу характеризується мінімальним числом ускладнень, має добрі показники ефективності та відсутність рецидивів захворювання у віддаленому періоді.

Мета роботи - оцінка діагностичних можливостей і результатів хірургічного лікування хворих з грижами стравохідного отвору діафрагми (ГСОД). У відділенні хірургії органів травлення ДУ "Інститут гастроентерології НАМН України" за період з 2013 по 2018 рік лапароскопічні втручання з приводу грижі стравохідного отвору діафрагми і гастроезофагеальної рефлюксної хвороби були виконані у 119 пацієнтів. Серед оперованих пацієнтів у 101 (84,9 %) було встановлено діагноз "аксіальна ГСОД (тип I)", у 14 (11,8 %) - "параезофагеальна ГСОД (тип II)", "змішана ГСОД з укороченим стравоходом (тип III)" - у 4 (3,4 %). Крурорафію виконано у 100 % пацієнтів: задня - у 67 (56,3 %) пацієнтів, передня та задня - у 36 (30,3 %), у 16 (13,4 %) пацієнтів - поєднана і алопластика. Виконано лапароскопічні фундоплікації: фундоплікація за Ніссеном - 96 (80,7 %) пацієнтів, фундоплікація за Тупе - у 12 (10,1 %), фундоплікація за Дору - в 11 (9,2 %) пацієнтів. Фундодіафрагмопексію виконано у 87 (73,1 %). Летальних випадків після оперативних втручань не було. Висновки: результати дослідження свідчать про високу ефективність лапароскопічних методів у хірургічному лікуванні пацієнтів з ГСОД, добре переносяться пацієнтами і характеризуються невеликим відсотком інтраопераційних і відсутністю післяопераційних ускладнень, що дозволяє визнати їх операціями вибору в лікуванні даної патології.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р345.4 + Р457.465

Рубрики:

Дослідження шлункового соку

Хірургічна патологія органів брюшної порожнини

Шифр НБУВ: Ж63141 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р345.4 + Р457.465

Рубрики:

Дослідження шлункового соку

Хірургічна патологія органів брюшної порожнини

Шифр НБУВ: Ж63141 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Неспроможність фізіологічної кардії - це стан, що супроводжується рефлюксом шлункового вмісту у стравохід - гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ), міграцією частини шлунка у грудну порожнину - грижі стравохідного отвору діафрагми (ГСОД). Основне завдання хірургічного лікування ГСОД - корекція анатомічних і фізіологічних порушень: усунення грижі, корекція антирефлюксної функції нижнього стравохідного сфінктера, забезпечення вільного антеградного пасажу їжі. існує велика кількість операцій (понад 60 запропонованих методик), що застосовуються при хірургічному лікуванні ГСОД і ГЕРХ. Наведено спосіб хірургічної корекції неспроможності фізіологічної кардії, що забезпечує надійне відновлення фізіологічної кардії та збереження анатомічних відношень діафрагми і зони стравохідно-шлункового переходу та включає крурорафію і фундоплікацію. Крурорафію виконують П-подібними швами, які накладають на праву і ліву стінки стравоходу на рівні кардії з фіксацією до них ніжок діафрагми, гофруючими швами, які накладають на медіальну ніжку діафрагми, зменшують стравохідний отвір діафрагми до зовнішнього діаметра стравоходу і перпендикулярно осі стравоходу П-подібними швами виконують кардіогастроплікацію передньої стінки шлунка з подальшою гастродіафрагмопексією. Запропонованим способом проведено лікування 11 хворих, післяопераційний стан хворих був задовільний, без ознак післяопераційних дисфагічних розладів. В усіх випадках отримані хороші безпосередні та віддалені результати терміном від 6 місяців до 1 року. Застосування запропонованого способу дозволяє уникнути післяопераційного виникнення дисфагії та рецидиву захворювання.

Висвітлено можливості покращення результатів хірургічного лікування пацієнтів з пілородуоденальним стенозом (ПДС) виразкового ґенезу шляхом застосування ізольованої ендоскопічної та комбінованої ендолапароскопічної балонної дилатації. Обстежено та проведено лікування 114-ти хворих з компенсованим, субкомпенсованим та декомпенсованим стенозом. Чоловіків 71 (62,3 %), жінок 43 (37,7 %) віком 34 – 65 років (середній вік (45,3 ± 5,2) років). Науково обґрунтовано патогенетичні підходи до лікування стенозу виразкового ґенезу з урахуванням показників тиску в пілородуоденальній зоні та співвідношення факторів агресії та захисту в шлунковому соці. Доведено, що манометрія має високу чутливість та специфічність в діагностиці ступеню ПДС виразкового ґенезу, дозволяє обгрунтувати тактику хірургічного лікування стенозу з застосуванням ізольованої ендоскопічної та комбінованої ендолапароскопічної балонної дилатації. На підставі даних манометрії розроблено критерії відбору хворих для виконання мініінвазивних пілородуоденозберігаючих оперативних втручань, а саме, ізольованої ендоскопічної та комбінованої ендолапароскопічної балонної дилатації. Вперше досліджено співвідношення факторів агресії та захисту в шлунковому соці у хворих з ПДС виразкового ґенезу та визначено показання до ізольованої ендоскопічної та комбінованої ендолапароскопічної балонної дилатації у лікуванні стенозу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433

Рубрики:

Пухлини шлунково-кишкового тракту

Шифр НБУВ: Ж63141 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ендоскопічна ультрасонографія є порівняно новим методом дослідження для визначення інвазії пухлини шлунково-кишкового тракту, виявлення й визначення розмірів утворень підшлункової залози, діагностики хронічного панкреатиту, патології жовчовивідних шляхів. Метод поєднує можливості двох досліджень: ендоскопічного та ультразвукового. Дослідження проводиться за допомогою відеоендоскопа, на кінці якого розташований скануючий ультразвуковий датчик. Перевагою ендоскопічного ультразвуку перед традиційним ультразвуковим дослідженням через передню стінку живота полягає в тому, що ультразвуковий датчик по просвіту травної трубки під візуальним контролем можна провести безпосередньо до досліджуваного об'єкта. Використання під час дослідження дуже високих частот ультразвуку забезпечує високу якість зображення з роздільною здатністю менше 1 мм, що не властиве іншим методам дослідження (ультразвуковому дослідженню, комп'ютерній і магнітно-резонансній томографіям, ендоскопічній холангіопанкреатографії).

Підслизові новоутворення шлунка та дванадцятипалої кишки включають групу захворювань з різною етіологією, клінічною симптоматикою, діагностикою та тактикою лікування. Звичайна гастродуоденоскопія надає змогу виявити підслизові новоутворення у 0,36 - 4 % випадків, тоді як шлунок є найчастішим місцем їх локалізації (до 60 %). Ендоскопія й ультразвукове ендоскопічне дослідження є важливими інструментами для діагностики підслизових новоутворень стінок стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки, як доброякісних (поліпи, підслизові новоутворення, екстраорганні здавлення, кісти), так і злоякісних новоутворень шлунково-кишкового тракту, особливо невеликих та випадково виявлених. Важливо не тільки діагностувати новоутворення, а й визначити, з яких шарів воно виходить, в який рівень проростає, чи є ураження регіонарних лімфатичних вузлів. Надати відповіді на ці запитання може лише ендоскопічна ультрасонографія (ЕУС). ЕУС поєднує можливості двох досліджень - ендоскопічного й ультразвукового, що значно підвищило інформативність ендоскопічного дослідження, оскільки з'явилась можливість визначення поширеності патологічного процесу та ступеня внутрішньостінкової інвазії, а також можливість проводити диференціальну діагностику підслизових новоутворень з патологічними процесами у прилеглих до стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки органах. Наведено випадки обстеження пацієнтів з підозрою на підслизове новоутворення шлунка та дванадцятипалої кишки в ДУ "Інститут гастроентерології НАМН України". За допомогою ЕУС в однієї з пацієнток було підтверджено, в іншої - виключено діагноз підслизового новоутворення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.364.405.4 + Р457.365.605.0

Рубрики:

Діафрагмальні грижі. Евентрація

Вади розвитку стравоходу

Шифр НБУВ: Ж63141 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.364.405.4 + Р413.1

Рубрики:

Діафрагмальні грижі. Евентрація

Хвороби стравоходу

Шифр НБУВ: Ж63141 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель работы - повышение эффективности хирургического лечения пациентов с грыжами пищеводного отверстия диафрагмы (ГПОД) и гастроэзофагельной рефлюксной болезнью (ГЭРБ) в сочетании с пищеводом Барретта путем разработки нового двухэтапного способа хирургической коррекции несостоятельности физиологической кардии. В отделе хирургии органов пищеварения ГУ "Институт гастроэнтерологии НАМН Украины" за период 2020 - 2021 гг. проведено исследование с участием 56 больных ГПОД и ГЭРБ. Аксиальные ГПОД диагностировали у 42 (75,0 %) пациентов - I тип; параэзофагеальные ГПОД - у 6 (10,7 %) - II тип; смешанные ГПОД - в 8 (14,3 %) случаях - III тип (код по МКБ-10 - К44). Диагноз устанавливали с помощью эзофагогастродуоденоскопии (режим NBI, высокое разрешение - HD), рентгенологического и гистологического исследований, манометрии. После подтверждения диагноза ГПОД в сочетании с пищеводом Барретта проведено двухэтапное лечение. Первый этап - аргоноплазменная абляция измененной слизистой пищевода. На втором этапе проведены антирефлюксные оперативные вмешательства: устранение ГПОД и восстановление избыточного расширения пищеводного отверстия диафрагмы с помощью крурорафии с коррекцией антирефлюксной функции нижнего пищеводного сфинктера наложением фундопликационной манжеты, восстановлением угла Гиса, обеспечением свободного пассажа пищи. У 11 (19,6 %) пациентов выполнено оперативное вмешательство по новой методике, которая обеспечивает восстановление физиологической кардии, сохранение анатомических связей диафрагмы и зоны пищеводно-желудочного перехода, включает крурорафию и кардиогастропликацию. Выводы: предложенный двухэтапный способ хирургического лечения больных ГПОД и ГЭРБ в сочетании с пищеводом Барретта имеет высокую эффективность. Применение предлагаемого способа обеспечивает устранение видимых через эндоскоп патологических изменений слизистой оболочки пищевода, надежное восстановление физиологической кардии, сохранение анатомических связей диафрагмы и зоны пищеводно-желудочного перехода. В послеоперационном периоде предложенный способ хирургического лечения уменьшает вероятность развития рецидива несостоятельности физиологической кардии, возникновения дисфагии и пищевода Барретта.

Шифр НБУВ: Ж63141 Пошук видання у каталогах НБУВ