Методами кількісної гістохімії та кількісного фотометричного аналізу досліджено зміни активності alpha-ГФДГ зростаючого і поновлюючого епітелію рогівки в залежності від термінів її гіпотермічного зберігання.

Індекс рубрикатора НБУВ: В378.74 + К232.906

Рубрики:

Гальваномагнітні явища в металах

Властивості ртуті та її сплавів

Шифр НБУВ: Ж14063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено відомості про появу українських козаків та зростання кількості українців на Кубані. Розглянуто політику царської влади щодо їх русифікації, ліквідації національної культури та змін способу життя. Зазначено, що особливо русифікація українців розгорнулася в роки радянської влади, а це призвело до зменшення відсотка українського населення на Кубані.

Приведены сведения о появлении на Кубани украинских казаков и увеличении количества украинцев. Рассмотрена политика царской власти относительно их русификации и ликвидации их культуры и способа жизни. Отмечено, что русификация украинцев особенно активно развернулась в годы советской власти, а это привело к уменьшению украинского процента населения на Кубани.

Ключ. слова: окислительно-восстановительные ферменты, криопротектор, плацента
Індекс рубрикатора НБУВ: Р454.991

Рубрики:

Кріоконсервація

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: криоконсервирование, плацента, ферменты, криопротектор
Індекс рубрикатора НБУВ: П876.1

Рубрики:

Ветеринарне акушерство

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*333.7 + Р716.110.2

Рубрики:

Загальна зоологія

Плід, плідні оболонки і їх розвиток

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати аналізу змін кореляційних зв'язків між активністю різних окисно-відновних ферментів у епітеліальних клітинах рогівки за умов її тривалого гіпотермічного зберігання.

Доведено: якщо електронна орбіта у зоні Бріллюена кристала зачеплена за лінію виродження електронних енергетичних зон, то виникає зсув квазікласичних рівнів енергії електрона порівняно з випадком, коли такого зачеплення немає. Даний зсув повинен проявитися в осцилюючій з магнітним полем частині магнітної сприйнятливості кристалів. Для всіх типів виродження електронних енергетичних зон, що призводять до гігантської аномалії магнітної сприйнятливості, обчислено особливий вклад до магнітної сприйнятливості за довільної величини магнітного поля. Розраховано магнітну сприйнятливість сплавів Bi - Sb, спектр яких близький до виродження.Результати розрахунку відтворюють усю сукупність відомих з літератури експериментальних даних щодо магнітної сприйнятливості цих сплавів.

Дисертацію присвячено проблемам створення комплексної системи знань про архітектурне середовище історичного міста як об'єкта реконструкції. Розроблено методику опису морфології і типологічну класифікацію елементів архітектурного середовища історичного міста.

Исследованы морфологическая и морфометрическая характеристики паренхимы печени крыс при гипотиреозе и его коррекции подкожным введением фрагментов криоконсервированной ксеногенной фетальной щитовидной железы (ККФЩЖ), фрагментов криоконсервированной аллогенной плаценты (КАП) и их сочетанном введении. Показано, что моделирование медикаментозного гипотиреоза сопровождается выраженной белковой дистрофией паренхимы печени. Введение ККФЩЖ стимулирует внутриклеточную пролиферацию гепатоцитов, что проявляется в увеличении количества двуядерных гепатоцитов на 14-е сутки. В то же время при комбинированном введении ККФЩЖ и КАП этот эффект наблюдался уже на 7-е сутки после введения.

Показано, что введение аллогенной криоконсервированной ткани плаценты на фоне отмены атерогенной диеты ускоряло регресс атеросклероза в магистральных ветвях коронарных артерий и приводило к неоангиогенезу интрамуральных сосудов миокарда, что подтверждено достоверным увеличением их количества на единицу площади сердечной мышцы.

Проанализированы известные из литературы экспериментальные данные по температурной зависимости магнитной восприимчивости бериллия. Показано, что эту зависимость можно объяснить, если учесть, что в бериллии вблизи уровня Ферми имеется точка электронного топологического перехода 3 1/2 рода.

Исследованы особенности магнитострикции металлов в условиях близости уровня химического потенциала электронов к критической энергии электронного энергетического спектра, при которой происходит электронный топологический переход 2 1/2 или 3 1/2 рода. Показано, что экспериментальное исследование магнитострикции может быть эффективным средством детектирования этих переходов в металлах.

Оценка эффективности инотропного эффекта левосимендана при выполнении аортокоронарного шунтирования (АКШ). У 85 пациентов по поводу острого коронарного синдрома (ОКС) выполнено АКШ. У 40 больных (1-я группа) использовали локальный протокол анестезии и интенсивной терапии, у 45 (2-я группа) - дополнительно вводили левосимендан. Определяли ударный и сердечный индекс (УИ, СИ), фракцию выброса (ФВ) левого желудочка (ЛЖ), уровень КФК-МВ, TnI, NT-proBNP, лактата, доставку, потребление и коэффициент экстракции кислорода, дозу добутамина. После перевода пациентов в отделение интенсивной терапии (ОИТ) во 2-й группе достоверно увеличивались ФВЛЖ, УИ, СИ. Применение левосимендана позволяло поддерживать доставку кислорода на исходном уровне. Влияние левосимендана на уровень маркеров повреждения миокарда (МПМ) отмечали только на этапе перевода больных из ОИТ. Выводы: применение левосимендана позволило уменьшить дозу добутамина, улучшить коронарное кровообращение на фоне оптимизации гемодинамики, улучшить кислородный бюджет, оказывает замедленное влияние на уровень МПМ.

Як відомо, адекватна аналгоседація забезпечує антистресовий захист під час проведення інтенсивної терапії, у тому числі й у пацієнтів з тяжкою черепно-мозковою травмою (ЧМТ). Мета дослідження - вивчення впливу дексмедетомідину як компонента аналгоседації на напруженість стресорних реакцій організму у пацієнтів з тяжкою ЧМТ. Проведено проспективне дослідження, що включало 80 пацієнтів з ізольованою тяжкою ЧМТ у післяопераційному періоду. Хворим 1-ї групи (n = 40) аналгоседацію здійснювали за допомогою морфіну та натрію оксибутирату, у хворих 2-ї групи (n = 40) додатково застосовували alpha 2-адреноміметик дексмедетомідин. На етапах дослідження (1-ша, 3-тя, 5-та та 7-ма доба) визначали рівень інсуліну, кортизолу, глюкози у сироватці крові, розраховували індекс HOMA. Вже на 3-тю добу вивчені маркери стресу мали вірогідно нижчий рівень у хворих 2-ї групи. Тому одержані результати надають змогу зробити висновок, що у разі додавання дексмедетомідину як компонента аналгоседації зниження напруженості стресорних реакцій відбувається раніше.

Як відомо, тяжка черепно-мозкова травма супроводжується розвитком гіпоксії з подальшою загибеллю нервових клітин. Важливу роль у патологічному процесі відіграють автоімунні реакції клітинного і гуморального типу. Мета роботи - вивчити вміст у крові автоантитіл до нейроантигенів у хворих на тяжку черепно-мозкову травму (ТЧМТ). Обстежено 40 хворих з ізольованою ТЧМТ, які перебували на лікуванні у відділенні інтенсивної терапії у післяопераційному періоді. Контрольну групу становили 20 здорових добровольців. Вміст автоантитіл до мозкових антигенів (основного білка мієліну (MBP), кальційзв'язуючого білка (S-100), нейроспецифічної енолази (NSE) та загального мозкового антигенa) визначали за допомогою методу імуноферментного аналізу на 1-шу, 3-тю, 5-ту, 7-му, 14-ту добу після оперативного втручання. Виявлено, що рівень автоантитіл до основного білка мієліну на 1-шу добу, а також упродовж усього дослідження вірогідно не відрізнявся від рівня здорових добровольців. Концентрація автоантитіл до кальційзв'язуючого білка на 1-шу добу вірогідно не відрізнялась від рівня здорових добровольців, але на 3-тю добу вона збільшилась, різниця між показниками пацієнтів і здорових добровольців була статистично вірогідною. На 5-ту добу відбувалося зниження показників зі збереженням вірогідної різниці. На 7-му та 14-ту добу рівні автоантитіл пацієнтів поступово знижувалися (p >> 0,05). Рівень автоантитіл до нейроспецифічної енолази на 1-шу добу не перевищував показники здорових добровольців (p >> 0,05). На 3-тю добу рівень збільшився, досягнувши піка на 5-ту добу, коли різниця у порівнянні з показниками здорових добровольців була статистично вірогідною. В подальшому відбувалося зниження показників зі збереженням статистично вірогідної різниці. Рівні автоантитіл до загального мозкового антигена на 1-шу добу були підвищені, але вірогідно не відрізнялися від показників здорових добровольців. В подальшому показники зростали, досягши піка на 5-ту добу, коли вони статистично різнилися з показниками здорових добровольців. Надалі спостерігалося зниження показників на 7-му та 14-ту добу зі збереженням статистично вірогідної різниці. Висновки: результати дослідження показали, що ТЧМТ викликає підвищення рівнів специфічних автоантитіл до мозкових антигенів у сироватці крові хворих. Зафіксований високий рівень автоантитіл до нейроспецифічної енолази, білка S-100, загального мозкового антигена і низький - до основного білка мієліну, що надає змогу зробити висновок про те, що саме нейрони і астроглія схильні насамперед до змін та пошкодження, оскільки до їх антигенів активується автоімунний процес.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.11

Рубрики:

Хірургічна патологія серця, серцевої сумки та магістральних судин

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель работы - анализ уровней маркеров повреждения миокарда и состояния кислородного бюджета у пациентов с недостаточностью митрального клапана при хирургической коррекции с применением кристаллоидной кардиоплегии. Обследовано 40 пациентов с недостаточностью митрального клапана в возрасте (56,2 +- 4,5) года, поступивших в Институт сердца МЗ Украины для хирургической коррекции порока. Больным проводили терапию и выполняли оперативное вмешательство протезирования митрального клапана в соответствии с локальным протоколом интраоперационной кардиопротекции с использованием кристаллоидной кардиоплегии (раствор Бретшнайдера). У пациентов фиксировали при выходе из перфузии, перед переводом в отделение интенсивной терапии, перед переводом из отделения интенсивной терапии уровни маркеров повреждения миокарда (тропонина I, натрийуретического пептида, аланинаминотрансферазы, аспартатаминотрансферазы, креатинфосфокиназы, МВ фракции креатинфосфокиназы), показатели кислородного бюджета (гемоглобина, гематокрита, насыщения гемоглобина кислородом в артериальной и венозной крови, парциального давления кислорода в артериальной и венозной крови, лактата). Рассчитывали соотношение МВ фракции креатинфосфокиназы к креатинфосфокиназе, артериовенозную разницу насыщения гемоглобина кислородом, содержание кислорода в артериальной и венозной крови, транспорт, потребление и коэффициент экстракции кислорода тканями. Уровни исследованных маркеров повреждения миокарда у больных не выходили за пределы нормы, причем статистически значимая динамика зафиксирована только в отношении концентрации натрийуретического пептида и соотношения МВ фракции креатинфосфокиназы к креатинфосфокиназе. Показатели гемического звена транспорта кислорода достоверно снижались, хотя коэффициент экстракции кислорода тканями существенно не изменялся. Уменьшалась достоверно и артериовенозная разница содержания кислорода, однако на этом фоне значительно возрос уровень лактата. Выводы: уровни изученных маркеров повреждения миокарда в течение исследования существенно не изменялись, что свидетельствует об удовлетворительном состоянии миокарда.

Проблема ускладнень з боку центральної нервової системи в структурі кардіохірургічних ускладнень досі залишається актуальною. Тому мета цього дослідження - аналіз динаміки маркерів автоімунної відповіді організму на маркери порушення нервової системи як реакція хворих на проведене оперативне втручання з використанням штучного кровообігу (ШК). В основі даного дослідження лежить аналіз результатів дослідження 118 хворих з хірургічною патологією аорти (ХПА). Пацієнти були розподілені на 2 групи за принципом застосування в складі інтенсивної терапії (ІТ) додаткових речовин. До групи I увійшли 46 пацієнтів, яким додатково до алгоритму ІТ було призначено розчин меглюміну натрію сукцинат (реамберин). До групи II ввійшли 46 пацієнтів, яким додатково до алгоритму ІТ було призначено розчин D-фруктозо-1,6-дифосфат натрієвої солі гідрат (езафосфіна). Контрольну групу (К) становили 26 пацієнтів, які мали хірургічну патологію аорти, за всіма критеріями співпадали із пацієнтами групи I - II, але не мали в складі ІТ додаткового призначення речовин з метою профілактики післяопераційної когнітивної дисфункції. Для вивчення автоімунної відповіді визначали рівні автоантитіл до мозкових антигенів (основного білка мієліну (ОБМ), кальційзв'язуючого білка S-100, нейроспецифічної енолази (НСЕ) та загального людського мозкового антигена (ЗЛМА)) у сироватці крові методом імуноферментного аналізу за день перед операцією - на 1-шу, 3-тю, 7-му і 14-ту добу після оперативного втручання. Виявлено, що сам по собі факт анестезіологічного забезпечення з використанням ШК негативно впливає на стан головного мозку в цілому. Це доведено динамікою показників А-ОБМ, А-С-100, А-НСЕ й А-ЗЛМА у хворих групи К, тобто без призначення додатково до чинного протоколу речовин з метою протидії наслідкам ШК. Зміни досліджуваних нами автоантитіл, які відповідають за різні гістолого-функціональні структури головного мозку, можна пояснити загальною реакцією організму на фізичні умови ШК. Але визначення найвпливовішого компонента штучної перфузії на функціональний стан головного мозку пацієнтів, який не залежить від вихідного їх стану, але є відмінним від стартового рівня імунних показників, ще потребує подальшого дослідження. Висновки: таким чином, можна відзначити, що призначення розчину D-фруктозо-1,6-дифосфат натрієвої солі гідрат (езафосфіна) найбільш позитивно впливає на функціональний стан клітин, що відповідають за когнітивні функції пацієнтів з ХПА.

Дослідження присвячено порівняльному вивченню ефектів комбінації препаратів для аналгоседації як компоненту інтенсивної терапії хворих з тяжкою черепно-мозковою травмою в післяопераційному періоді. Обстежено 80 пацієнтів з діагнозом тяжка черепно-мозкова травма, які після проведення ургентної краніотомії надходили до відділення інтенсивної терапії. На підставі вивчення показників напруженості стресорних реакцій: динаміка концентрації маркерів стресу (інсуліну, кортизолу, глюкози, індексу НОМА); напруженості аутоімунних реакцій: динаміка концентрації аутоантитіл до мозкових антигенів (основного білка мієліну, білка S-100, нейроспецифічні енолази, загального мозкового антигену), а також швидкості відновлення свідомості, тривалості ШВЛ і летальності, проведено аналіз ефективності використання різних схем аналгоседції у хворих з тяжкою черепно-мозковою травмою в післяопераційному періоді. Отже використання дексмедетомідіну як компоненту аналгоседації мало достовірні переваги перед комплексом аналгоседації без його використання під час проведення інтенсивної терапії у пацієнтів з тяжкою ЧМТ у післяопераційному періоді.