Показана безопасность и эффективность двухкомпонентного препарата кальципотриола и бетаметазона дипропионата - "Довобет"/"Дайвобет"/"Таклонекс" (LEO Pharma A/S, Ballerup, Denmark) в лечении псориаза в срок до 8 нед. Поскольку псориаз является хроническим заболеванием, которое может нуждаться в длительном лечении, необходимо исследование безопасности препарата при более длительном применении. Исследована безопасность двух режимов терапии, в частности применения двухкомпонентного препарата в течение 52 нед, для лечения больных псориазом. Пациенты (n = 634) были включены в рандомизированное двойное слепое исследование и разделены на терапевтические группы: 52-недельное применение двухкомпонентного средства (группа двухкомпонентного средства); 52-недельное чередование 4-недельных периодов применения двухкомпонентного средства и кальципотриола (группа чередования); 4-недельное применение двухкомпонентного средства с последующим 48-недельным применением кальципотриола (группа кальципотриола). Препараты во всех группах применяли 1 раз/сут в случае необходимости. Лечение двухкомпонентным средством в течение 52 нед можно считать безопасным и таким, которое хорошо переносится как при самостоятельном применении, так и при чередовании каждые 4 нед с кальципотриолом.

Цель: разработка рекомендаций, основанных на доказательной базе, по применению системной глюкокортикоидной (ГК) терапии ревматических заболеваний. Группа по разработке многопрофильных инструкций-руководств из 11 европейских стран, Канады и США в составе 15 ревматологов, 1 терапевта, 1 ревматолога-эпидемиолога, 1 социального работника, 1 пациента и 1 научного сотрудника. Для согласования 10 ключевых рекомендаций, касающихся безопасного применения ГК, использован метод Delphi. Проведен систематический поиск литературы в библиотеках PUBMED, EMBASE, CINAHL и Cochrane Library для выявления достоверных данных исследований с целью подтверждения каждой из этих 10 рекомендаций. Степень весомости рекомендации определялась данными исследований, клинической экспертизы и предпочтениями пациента. Вывод: сформулированы 10 ключевых рекомендаций для применения системной ГК-терапии с использованием комбинации систематически полученных доказательств в исследованиях и консенсуса специалистов. Выявлены важные сферы, в которых количество доказательной базы недостаточно (то есть стратегии дозирования и постепенного снижения дозы, выбор времени, факторы риска и мониторинг побочных явлений, периоперационное ГК-замещение), поэтому они требуют дополнительных исследований. В этой связи составлена программа дальнейших научных исследований.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.412 + Р252.325 + Р361

Рубрики:

Хвороби системи дихання у дітей

Імунітет

Дія іонізуючого випромінювання на організм (медична радіобіологія)

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р601.3-5

Рубрики:

Нейро-алергічні дерматози

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В371.236 + В344.32

Рубрики:

Спектроскопія атомів

Шифр НБУВ: Ж14063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено основні положення консенсусного документа Європейської асоціації ритму серця (EHRA) щодо ведення пацієнтів із безсимптомними аритміями. Зосереджено увагу на підходах до стратифікації ризику та напрямах медикаментозного і немедикаментозного лікування таких пацієнтів, з урахуванням наявних доказових даних.

Незважаючи на досягнутий прогрес в аритмології впродовж останніх десятиліть, ведення пацієнтів зі складними суправентрикулярними і шлуночковими аритміями (ША), особливо за невідкладних станів, зокрема під час ургентної реваскуляризації з приводу інфаркту міокарда (ІМ), лишається проблемним питанням клінічної кардіології. Незважаючи на зниження частоти виявлення ША у госпітальній фазі гострого коронарного синдрому (ГКС), - головним чином, завдяки вчасній реваскуляризації та оптимальній медикаментозній терапії, - у частини пацієнтів (до 6 % випадків) усе ще виникають шлуночкова тахікардія або фібриляція шлуночків упродовж перших годин після клінічної маніфестації ГКС. Попри те, що стійкі ША вважаються предикторами гірших госпітальних клінічних наслідків, на сьогодні немає чіткості в розумінні специфічних асоціацій між типом ША, часом їх виникнення, застосованими стратегіями лікування і довготривалим прогнозом у пацієнтів з ІМ. Фібриляція передсердь (ФП) - це одна із найчастіших суправентрикулярних тахіаритмій, які можуть бути безсимптомними та/або асоціюватися зі стрімким порушенням гемодинаміки, що вимагає негайного втручання. Встановлено, що понад 20 % пацієнтів можуть мати анамнестичні дані про ФП. Водночас у 5 % пацієнтів з ІМ зі стійкою елевацією сегмента ST ФП може бути діагностовано вперше. Важливо відзначити, що пацієнти, яким виконали первинне перкутанне коронарне втручання з приводу ІМ і в яких виникла ФП, мають вищі рівні несприятливих подій і смертності порівняно з особами без аритмії. Нинішній позиційний документ охоплює певне коло питань і проблем, пов'язаних із веденням пацієнтів з аритміями за невідкладних станів та при ургентній реваскуляризації міокарда, включаючи клінічну значущість таких порушень серцевого ритму, а також медикаментозні й немедикаментозні методи лікування. У документі обговорюється сучасна доказова база щодо клінічної значущості специфічних типів ША, які ускладнюють перебіг ІМ, зокрема в контексті часових рамок їх виникнення.

Инсульты в молодом возрасте представляют собой сложную проблему с точки зрения тактики ведения пациентов и социальных последствий. Большинство случаев в этой группе классифицируются как инсульты с неопределенной этиологией. Применение мультимодального диагностического подхода может помочь в оценке факторов риска и основных механизмов. Сочетание инсульта с острым инфарктом миокарда в молодом возрасте встречается крайне редко. Атеросклероз крупных артерий должен быть исключен как потенциальная причина развития этого состояния. Чреспищеводная эхокардиография играет важную роль в диагностическом алгоритме. Представлен клинический случай фатального сочетания острого инсульта и инфаркта миокарда у 40-летней женщины без предшествующих клинических проявлений сердечно-сосудистых заболеваний и отягощенного семейного анамнеза. При проведении чреспищеводной эхокардиографии был обнаружен большой подвижный тромб в области синотубулярного соединения восходящей аорты. С помощью трансторакальной эхокардиографии выявлена акинезия нижней стенки левого желудочка, несмотря на отсутствие изменений на электрокардиограмме. Результаты аутопсии подтвердили одновременное развитие тромбоэмболического инсульта в бассейне правой средней мозговой артерии и инфаркта миокарда нижней стенки левого желудочка вследствие тромбоза правой коронарной артерии. Этот случай документирует чрезвычайно редкий для данной возрастной категории фатальный эпизод кардиоцеребральной тромбоэмболии вследствие дестабилизации одной атеросклеротической бляшки.