Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030 + Р252.72

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Порушення функцій дихальної системи

Шифр НБУВ: Ж100050 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цукровий діабет (ЦД) залишається одним із найважливіших факторів серцево-судинного ризику, що значно погіршує прогноз у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та дисліпідемією. Провідну роль серед препаратів для лікування таких пацієнтів відіграють статини з їх потужним впливом на розвиток і прогресування атеросклерозу та його ускладнень. Використано базу даних дослідження ОЗІРКА та проведено додатковий субаналіз впливу розувастатину в пацієнтів із ЦД та дисліпідемією. Мета роботи - вивчити вплив препарату Озалекс (розувастатин) на рівень ліпідів і холестерину в пацієнтів із порушеннями ліпідного обміну й гіперхолестеринемією та ЦД. Проспективне відкрите популяційне дослідження. Набір пацієнтів проводився з березня по грудень 2019 р. Аналіз даних дослідження проходив із червня по листопад 2020 р. Загалом у дослідження включили 20 000 пацієнтів з усієї України. Повний період спостереження закінчили 18 100 пацієнтів, із яких у 17 530 були всі необхідні дані, які й увійшли до фінального аналізу. Середній період спостереження становив 2,2 місяця. Приблизно 13 % пацієнтів, включених у дослідження, страждали від ЦД 2-го типу. Спостережено достовірне зниження рівнів загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності і тригліцеридів у пацієнтів із ЦД. Відмічено тенденцію до підвищення рівня ліпопротеїнів високої щільності в цій групі пацієнтів. Загалом можна відзначити, що відбулося достовірне поліпшення показників ліпідограми в пацієнтів із ЦД - рівень загального холестерину знизився на 28 %, рівень холестерину ліпопротеїнів низької щільності - на 34 %, тригліцеридів - на 24 %. Призначення розувастатину жодним чином не погіршувало контроль глюкози у групі пацієнтів із ЦД, більше того, навіть у групі осіб без ЦД також не спостерігалося жодного негативного впливу розувастатину. Висновки: загалом можна сказати, що препарат Озалекс у дозі від 10 до 20 мг є оптимальним для початку статинотерапії на етапі первинної ланки надання медичної допомоги пацієнтам із ЦД.

Давно визнано, що огляд судин очного дна є найбільш доступним способом оцінки стану судин малого діаметра. Однак накопичення нових даних досліджень різного рівня, зміна вимог до ведення пацієнтів з низкою захворювань зажадало знову повернутися до клінічної, прогностичної значимості фундоскопії, конкретизації показань для її проведення в певних ситуаціях. Розглянуто питання поширеності ретинопатії залежно від етіологічного фактора, критерії та стадії її розвитку. Дотепер остаточно не вирішено низку питань щодо ретинопатії, зокрема оптимальної для рутинної практики класифікації та методу її дослідження та інше. Вважається, що зміни судин очного дна відображають паралельні зміни в судинах інших регіонів, проте це не завжди так. Встановлено помірне прогностичне значення м'якої ретинопатії щодо ризику серцево-судинних захворювань, при помірній ретинопатії такий зв'язок досягає рівня сильного, а при злоякісній - сильний зв'язок зі смертю. Обговорено показання до проведення фундоскопії в рутинній клінічній практиці з урахуванням останніх наукових даних і рекомендацій міжнародного рівня. Для лікування гіпертензивної ретинопатії рекомендується тільки адекватний контроль артеріального тиску, що може зменшувати ознаки ретинопатії. Зроблено висновок, що прогностичне значення гіпертензивної ретинопатії 1 - 2-ї стадії мінімально, не впливає на тактику ведення пацієнтів. Останнє виключає необхідність проведення фундоскопії хворим з м'якою, контрольованою артеріальною гіпертензією, які не страждають від діабету, за винятком молодих пацієнтів. Фундоскопія є обов'язкою у хворих з тяжко контрольованою і резистентною артеріальною гіпертензією, за високої варіабельності артеріального тиску.

Доведено, що погано контрольована артеріальна гіпертензія (АГ) є незалежним чинником ризику розвитку серцево-судинних захворювань, інсульту, ниркової недостатності й зростання смертності. Блокатори рецепторів ангіотензину II (БРА) є одним з п'яти класів препаратів для лікування АГ, що довели свою ефективність і безпеку, а крім того, дають додаткові органопротективні ефекти. Серед інших БРА олмесартану медоксоміл (ОЛМ) має унікальні особливості будови молекули й забезпечує додаткові ефекти. Більш виражена антигіпертензивна активність ОЛМ, стабільність антигіпертензивного ефекту протягом доби, плейотропні ефекти і добрий профіль переносимості як порівняно з представниками інших класів препаратів для лікування АГ, так і порівняно з іншими БРА доведені під час численних клінічних досліджень. Згідно з рекомендаціями Європейського товариства кардіологів 2018 р., фіксовані подвійні (Олметек Плюс, Севікар) і потрійна (Севікар НСТ) комбінації на основі ОЛМ показані більшості пацієнтів з АГ, що пояснюється кращою довгостроковою прихильністю до терапії і збільшенням частоти нормалізації артеріального тиску.

У лекції розглянуто питання про роль тіазидних і тіазидоподібних діуретиків, зокрема хлорталідону, у сучасному лікуванні артеріальної гіпертензії (АГ). Наведено сучасні уявлення про механізм дії тіазидних діуретиків і хлорталідону. Обговорені відмінності в ступені антигіпертензивного ефекту гідрохлортіазиду й хлорталідону. Проаналізовані результати великих рандомізованих досліджень SHEP, MRFIT, ALLHAT, у яких терапія хлорталідоном достовірно знижувала ризик розвитку серцево-судинних і судинно-мозкових ускладнень АГ. Розглянуто вплив тіазидних діуретиків на обмін глюкози й вплив порушень вуглеводного обміну при лікуванні хлорталідоном на ризик розвитку серцево-судинних ускладнень. Також у лекції обговорено вплив терапії хлорталідоном на функцію нирок, можливості його застосування при хронічній хворобі нирок. Наведені дані щодо запобігання розвитку резистентної АГ і хронічної серцевої недостатності при тривалій терапії АГ за допомогою хлорталідону. Проаналізовано частоту й строки розвитку побічних ефектів терапії АГ тіазидоподібними діуретиками.

Останніми десятиліттями виявлено особливі моногенні форми артеріальної гіпертензії (АГ), спричинені специфічними шляхами, обумовленими порушеними рідкісними мутаціями в окремих генах, що призводить до раннього та тяжкого фенотипу АГ. На сьогодні відомо про не менше 37 генів, порушення функції яких чітко супроводжується порушенням регуляції артеріального тиску (АТ), що покращує наше розуміння як механізмів розвитку, так і лікування АГ. Генетичні причини вторинної гіпертензії, як правило, обумовлені порушенням одного гена. Відкриття генів, відповідальних за моногенні форми АГ, розкрило важливу роль нирок та надниркових залоз у регуляції рівня АТ. Більшість із цих синдромів обумовлені мутаціями, які приводять до посилення або втрати функції, що, зі свого боку, призводить до зміни вмісту мінералокортикоїдів, глюкокортикоїдів або активації симпатичних шляхів. Моногенні форми АГ часто призводять до тяжких форм гіпертензії, електролітних та гормональних порушень, супроводжуються резистентністю до препаратів, а також часто до більшого ризику серцево-судинних подій та передчасної смерті. У лекції дані рекомендації щодо генетичного тестування при АГ, алгоритм діагностичного обстеження пацієнта з підозрою на моногенну форму АГ, а також наведені особливості клінічного перебігу та лікування основних відомих форм моногенної АГ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410-1 + Р410.030

Рубрики:

Хвороби систем кровообігу і лімфообігу

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж100050 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Системний червоний вовчак (СЧВ) - хронічне автоімунне захворювання, що характеризується запаленням і пошкодженням багатьох систем органів. Залучення серця при СЧВ - одне з багатьох можливих проявів цього поліморфного захворювання і спостерігається у більше ніж 50 % таких пацієнтів, зачіпаючи всі структурні компоненти серця. Ураження ендокарда при СЧВ є досить рідкісним, але водночас складним клінічним проявом для правильної інтерпретації його нозологічної приналежності. Це пов'язано, з одного боку, з нетиповістю цього ураження в межах СЧВ, коли пацієнти звертаються до кардіологів, терапевтів, кардіохірургів, отримуючи тільки симптоматичну, як в нашому клінічному випадку, допомогу. З іншого боку, використовуючи нові класифікаційні критерії СЧВ, можна з великою часткою визначеності верифікувати цю патологію і почати адекватну базисну терапію, здатну привести до стійкої клініко-лабораторної ремісії і запобігти залученню в процес інших органів і систем. У нашій роботі подано клінічне спостереження дебюту СЧВ з ураження клапанів, пізньої діагностики та нозологічної верифікації вовчакового ендокардиту (ендокардиту Лібмана - Сакса). Проведено огляд літератури з ведення пацієнтів із небактеріальним тромботичним ендокардитом (НБТЕ), обумовленим формуванням стерильних вегетаций на серцевих клапанах без будь-яких ознак інфекції у зв'язку з пошкодженням ендотелію в умовах гіперкоагуляції. Найчастіші причини НБТЕ - СЧВ, антифосфоліпідний синдром та злоякісні новоутворення. Перебіг НБТЕ зазвичай безсимптомний, і цей стан часто є випадковою знахідкою при обстеженні або при розтині. Вегетації частіше локалізовані на клапанах лівих відділів серця (мітральний і рідше аортальний), але можуть бути вражені й інші клапани. Типові клінічні прояви обумовлені емболією. Лікування таких пацієнтів засноване на застосуванні антикоагулянтної терапії і лікуванні основного захворювання, хоча проспективних досліджень не проводилося.

Коморбідний перебіг цукрового діабету та серцево-судинних захворювань є одним із патологічних станів, з яким часто зустрічаються у своїй практиці лікарі терапевтичного профілю всіх ланок. Асоціюючись, хвороби обтяжують одна одну, призводять до більш швидкого та тяжкого ураження органів-мішеней, серцево-судинних ускладнень, інвалідизації і смерті та потребують сучасних медикаментозних підходів до лікування. Наведено дані стосовно основних положень сучасних рекомендацій щодо лікування серцево-судинних захворювань, які перебігають у поєднанні з цукровим діабетом, що базуються на останніх документах європейських та американських експертів у галузі діабетології та кардіології.

Мета дослідження - об'єктивізація ефективності й безпеки урапідилу (Ебрантилу) в лікуванні гіпертензивних кризів, ускладнених гострим коронарним синдромом, на госпітальному етапі й оцінка його впливу у складі комплексної терапії порівняно з терапією без урапідилу. Оцінено систолічний, діастолічний артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень у 33 хворих, пролікованих урапідилом у складі комплексної терапії в різних режимах (болюс від 12,5 до 50 мг), і 33 хворих, пролікованих аналогічними препаратами без урапідилу. Групи були підібрані за принципом "випадок - контроль" і порівнянні за основними клінічними параметрами. Протягом госпіталізації оцінено клінічні наслідки, швидкість і ефективність досягнення цільового артеріального тиску. Урапідил (Ебрантил) є більш ефективним і безпечним в лікуванні гіпертонічних кризів, ускладнених гострим коронарним синдромом, порівняно з іншими групами препаратів.

Легенева гіпертензія (ЛГ) - це гемодинамічний та патофізіологічний стан, що характеризується підвищенням середнього тиску в легеневій артерії >> 20 мм рт.ст. та оцінюється за даними катетеризації правих відділів серця (КПС). У більшості випадків ЛГ не самостійне захворювання, а є проявом інших хвороб. Ідіопатична легенева артеріальна гіпертензія (ІЛАГ) - діагноз, який встановлюється методом виключення усіх інших причин ЛГ (ураження лівих відділів серця, захворювання сполучної тканини, ВІЛ-інфекція, захворювання легень, портальна гіпертензія, вроджені вади серця, легенева тромбоемболія в анамнезі та ін.). При ІЛАГ етіологія захворювання невідома. Патогенез та симптоми ЛГ. Вазоконстрикція, мікротромбоз та ремоделювання судин - три основні патофізіологічні елементи при ЛГ. Симптоми ЛГ неспецифічні: задишка, швидка втомлюваність, біль у грудях при фізичному навантаженні, іноді спостерігаються синкопальні стани. У декомпенсованих пацієнтів наявні ознаки правосторонньої серцевої недостатності (нябряки, асцит, здуття живота, пульсація яремних вен). Діагностика. Діагностичний алгорим при ЛГ складається з двох етапів. Перший - поза межами експертного центру, другий - безпосередньо в експертному центрі ЛГ. При підозрі на це захворювання та за наявності типових симптомів та ознак усім хворим проводиться ехокардіографічне обстеження (ЕхоКГ). Далі, за певних умов (наприклад, відсутність основної причини ЛГ), хворий направляється до експертного центру ЛГ, де можливе проведення КПС. Оцінка прогнозу. Оцінка хворих з ІЛАГ необхідна для покращення контролю захворювання та переходу з більш високого ризику до більш низького. Оцінка прогнозу є комплексною та визначається на основі: клінічного статусу, прогресування симптомів, наявності синкопе, результатів тесту 6-хвилинної ходьби та NT-proBNP, результатів методів обстеження (кардіопульмональний тест із фізичним навантаженням, ЕхоКГ або МРТ серця, оцінка гемодинаміки). Лікування. Основними завданнями лікування ІЛАГ є зменшення вираженості симптомів, уповільнення прогресування захворювання, поліпшення якості та збільшення тривалості життя хворих. У першу чергу це загальні заходи (фізична активність, запобігання та ведення вагітності), запобігання інфекційним захворюванням, соціально-психологічна допомога, контроль дотримання режиму, рекомендації щодо подорожей/поїздок, підтримуюча терапія (пероральні антикоагулянти, діуретики, дигоксин, оксигенотерапія). Хворим із позитивним вазореактивним тестом призначаються блокатори кальцієвих каналів. У всіх інших хворих специфічна терапія ЛГ може включати простагланд ини (інгаляційна, внутрішньовенна та підшкірна форма), антагоністи простациклінових рецепторів, антагоністи рецепторів ендотеліну, інгібітори фосфодіестерази-5, стимулятори розчинної гуанілатциклази. Хірургічне лікування. Одним із варіантів хірургічного лікування ІЛАГ є передсердна септостомія - створення перфорації в міжпередсердній перегородці. Це призводить до декомпресії правих камер серця і збільшує перед-навантаження на лівий шлуночок, що веде до збільшення серцевого викиду.

Огляд літератури присвячений проблемі взаємозв'язку між артеріальною гіпертензією (АГ) і коронавірусною хворобою (КВХ; COVID-19), що привернула до себе увагу із самого початку пандемії даного інфекційного захворювання. Дані літератури, незважаючи на певні розбіжності, свідчать про більшу частоту КВХ (COVID-19) серед хворих на АГ, особливо осіб похилого віку та хворих із коморбідними серцево-судинними захворюваннями, ожирінням і цукровим діабетом. Крім того, показано, що у вказаних хворих COVID-19 перебігає у більш тяжкій формі. У зв'язку з цим даним категоріям хворих необхідні забезпечення ефективної лікувально-профілактичної допомоги та створення умов для профілактики інфікування КВХ (COVID-19) відповідно до сучасних європейських стандартів.

Останнім часом в Україні зріс попит на призначення комбінованої антигіпертензивної терапії на амбулаторному етапі, однак даних щодо частоти використання фіксованих комбінацій раніше наведено не було. Мета дослідження - оцінити реальну практику застосування фіксованих комбінацій на амбулаторному етапі надання медичної допомоги в Україні й порівняти ефективність комбінацій на основі олмесартану з рутинним застосуванням інших антигіпертензивних препаратів, у тому числі інших фіксованих комбінацій. За підтримки компанії "Зентіва Україна" було проведено дослідження АТМОСФЕРА - "Антигіпертензивна Терапія в амбулаторній практиці Сімейного лікаря і кардіолога: Фокус на прихильності до комбінованої терапії". Матеріали та методи. Це було відкрите проспективне популяційне дослідження IV фази. Набір пацієнтів проводився з вересня 2020 року по вересень 2021 року. Аналіз даних дослідження проводився з червня по листопад 2021 року. Методи: збір скарг і анамнезу, фізикальне обстеження, оцінка даних інструментальних і лабораторних методів дослідження з точки зору відповідності критеріям включення/невключення в дослідження, оцінка прихильності до терапії за допомогою опитувальника Моріскі - Гріна. Лікування: вибір лікарем антигіпертензивної терапії на власний розсуд, у тому числі було запропоновано обирати будь-яку з нових комбінацій - Севікар, Олметек Плюс або Севікар НСТ. Результати. Загалом у дослідження було включено 1405 пацієнтів, однак лише 915 пацієнтів повністю завершили лікування й здійснили всі заплановані візити. Пацієнти були переважно особами середнього віку, серед них було трохи більше чоловіків, лише 8 % пацієнтів були "наївними" щодо антигіпертензивної терапії, середній рівень артеріального тиску (АТ) становив близько 160/93 мм рт.ст. Понад 60 % включених пацієнтів вказали, що приймали фіксовані комбінації в одній таблетці, але прихильність до лікування за даними анкети була низькою. Серед комбінацій олмесартану найчастіше застосовували Олметек Плюс і Севікар НСT - 35 і 26 % відповідно. Ступінь зниження АТ виявився більшим в обох групах терапії комбінаціями на основі олмесартану. Що важливо, у групі потрійної комбінації олмесартан + амлодипін + гідрохлортіазид зниження АТ було вірогідно більшим, ніж у групі лікування іншими антигіпертензивними засобами. Навіть у групі комбінованої подвійної терапії на основі олмесартану зниження АТ також виявилося більшим. Це свідчить про те, що комбінації на основі олмесартану дають потужний антигіпертензивний ефект порівняно з іншими препаратами й комбінаціями. Виявилося, що на момент включення пацієнтів у дослідження майже 56,7 % пацієнтів пропускали прийом антигіпертензивної терапії, у той час як наприкінці дослідження частка таких пацієнтів становила лише 9 %. Висновки: у структурі призначень антигіпертензивної терапії на амбулаторному етапі переважають комбінації інгібітору ангіотензинперетворюючого ферменту з діуретиком, у той же час блокатори кальцієвих каналів призначали рідше. Застосування фіксованих комбінацій значно покращило прихильність пацієнта.

Надано огляд сучасних публікацій, присвячених визначенню факторів, що впливають на інфікування, клінічний перебіг та наслідки коронавірусної хвороби (COVID-19). Наведено статистичні дані щодо частоти підвищеного артеріального тиску та несприятливих клінічних проявів вірусного захворювання в різних популяціях. Показано провідну роль ангіотензинперетворюючого ферменту 2 як функціонального клітинного рецептора для коронавірусу та його участь у формуванні множинних системних проявів COVID-19. Надано механізм пошкоджуючих ефектів тютюнопаління при вірусній пневмонії. Відповідно до літературних даних висвітлено взаємозв'язок між метаболічними порушеннями при ожирінні та ризиком тяжкого перебігу коронавірусної хвороби. З патофізіологічних позицій надано пояснення виникнення загрозливих ускладнень у хворих на нову коронавірусну інфекцію за наявності цукрового діабету - масивне ураження легень, гострий респіраторний дистрес-синдром, протромботичний стан, венозний та артеріальний тромбоз.

В огляді закордонних та вітчизняних джерел літератури з наукометричних баз даних наведено дані щодо шкідливих та корисних властивостей таких загальновідомих нутрієнтів, як кухонна сіль та цукор, за умов гіпертонічної хвороби та асоційованих з нею захворювань, насамперед при абдомінальному ожирінні, цукровому діабеті. Розглянуто історичні аспекти видобування цих нутрієнтів, їх участь у патогенезі гіпертонічної хвороби, фізіологія обміну натрію та глюкози, наведено доказову базу щодо проспективних епідеміологічних досліджень, відмічено негативний вплив цих продуктів на кишкову мікробіоту, тривожна статистика щодо зловживання кухонною сіллю та доданим вільним цукром серед населення різних країн, соціальні, економічні та медичні аспекти надлишку солі та цукру як факторів ризику виникнення хронічних неінфекційних захворювань і прогресування артеріальної гіпертензії. Наведено методи оцінки їх кількості в їжі, підходи до гальмування зловживання багатими на сіль та цукор продуктами харчування, акцентовано увагау на матеріалах ВООЗ, європейських, американських та українських рекомендаціях щодо безпечної кількості обох нутрієнтів, надаються поради щодо раціонального харчування пацієнтів та варіанти сучасних дієт, насамперед низькосольова дієта DASH (дієтичні підходи щодо зупинення гіпертензії), з позиції обмеження солі і цукру.

У наш час цукровий діабет (ЦД) є складною світовою проблемою, вплив якої збільшується щороку. Так, у 2019 році ЦД у світі був виявлений у 463 млн дорослих людей (від 20 до 79 років). А основною причиною смертей у хворих на ЦД є серцево-судинні ускладнення. Мета дослідження - вивчення особливостей структурних і функціональних змін у серці у хворих на ЦД 2-го типу з порушенням функції нирок. Були обстежені 98 хворих із ЦД 2-го типу, із них 78 пацієнтів були з діабетичною нефропатією (ДН) різного ступеня тяжкості. Контрольну групу становили 20 здорових пацієнтів. Після клінічного обстеження залежно від стану функції нирок усі пацієнти були розділені на групи: I група - хворі на ЦД 2-го типу без ознак нефропатії (n = 36), II група - хворі на ЦД 2-го типу з нормальною швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) та альбумінурією (n = 33), III група - хворі на ЦД 2-го типу зі зниженою ШКФ й альбумінурією (n = 29). Для дослідження змін гемодинаміки і структурних параметрів серця пацієнтам проводили трансторакальну ехокардіографію на ультразвуковому апараті "Ultima PA" (Radmir, Україна) з використанням секторального фазованого датчика з діапазоном частот 2 - 3 МГц за стандартною методикою згідно з рекомендаціями Американського ехокардіографічного товариства. Для отримання індексованих показників хворим проводили антропометричні виміри. У хворих із ДН та альбумінурією і зниженою ШКФ виявлене збільшення лінійних розмірів серця порівняно з контролем і хворими без ознак нефропатії. При ДН у хворих відзначається вірогідне збільшення маси міокарда лівого шлуночка й істотне збільшення частоти виявлення гіпертрофії лівого шлуночка до 91,3 % у хворих з альбумінурією й збереженою функцією нирок і до 100 % - при зниженні ШКФ.

Більше ніж у третини осіб середнього віку синдром артеріальної гіпертензії (АГ) детермінований поєднанням психоемоційних розладів з вегетативною дисфункцією. Мета дослідження - вивчити особливості порушень психоемоційної сфери й вегетативного гомеостазу в 78 хворих середнього віку з неускладненою формою АГ і їх корекцію застосуванням препарату Карвеліс у комплексній гіпотензивній терапії. Основну групу становили 40 хворих на АГ, яким на фоні стандартного гіпотензивного лікування призначали комплексний рослинний засіб Карвеліс у дозі 30 крапель 3 рази на день протягом 6 місяців. Друга група була контрольною, до неї увійшли 38 хворих на АГ, які приймали тільки гіпотензивну терапію. У всіх хворих на АГ на першому візиті спостерігалися певні порушення функції церебральних і підкоркових структур, що асоціювалися з ознаками вегетативної дисфункції, погіршенням емоційного стану й значним психологічним напруженням. Призначення Карвелісу протягом 6 місяців дозволило досягнути зниження артеріального тиску в абсолютних цифрах: систолічного - на 12,8 мм рт.ст., діастолічного - на 12,3 мм рт.ст., тоді як у групі контролю зниження цих показників було незначним (5,0 і 5,3 мм рт.ст. відповідно). Гіпотензивний ефект лікування Карвелісом реалізувався за рахунок його компонентів - глоду, валеріани, меліси, пустирнику, що сприяли зменшенню впливу симпатичної ланки вегетативної нервової системи: значення SDNN і RMSSD достовірно зростали на 54,2 і 55,7 % відповідно й досягали меж фізіологічної норми. Позитивна динаміка інтегральних показників вегетативного балансу й фрактального індексу в цих хворих свідчила про більш повне відновлення вагосимпатичних взаємодій на судинному рівні гомеостазу. Застосування Карвелісу привело до гармонізації емоційного стану й зменшення ступеня психологічного напруження, що виражалося в зниженні на 24,5 % індексу емоційної збудливості, на 17,3 % - стану тривожності, на 21,5 % - стану депресії за Hospital Anxiety and Depression Scale. При аналізі системних показників регуляції гомеостазу під впливом 6-місячного лікування Карвелісом визначалося достовірне зростання загального рівня біоенергетики, показників стану резервів судинної регуляції та оперативного контролю вегетосудинної регуляції. Ці зміни узгоджувалися з рівнем активності вазомоторного центру регуляції судинного тонусу, показники якого достовірно зменшувалася.

Розкрито тему використання антиаритмічного препарату флекаїніду. Наведені результати порівняння біоеквівалентності генеричного препарату флекаїніду ацетату Ліксарит (флекаїніду ацетат, таблетки по 100 мг, Laboratorios Normon SA, Іспанія) і референтного препарату флекаїніду ацетату Апокард (Health Care Ltd, Велика Британія, таблетки по 100 мг).

Структура призначень кардіологічних препаратів лікарями на первинній ланці надання медичної допомоги досить довгий час залишалася невідомою. Використано дані дослідження ОЗІРКА, мета якого - вивчити вплив препарату Озалекс (розувастатин) на рівень ліпідів і холестерину в пацієнтів з порушеннями ліпідного обміну і гіперхолестеринемією, та оцінити структуру лікарських призначень в умовах реальної клінічної практики, а також ефективність контролю основних факторів кардіоваскулярного ризику. Отримані дані дозволять оптимізувати схему лікування пацієнтів на первинній ланці надання медичної допомоги, покращити прогноз і виживання пацієнтів, а також надати практичному лікарю докази стосовно безпеки й ефективності розувастатину, які можна буде перенести в рутинну клінічну практику вже зараз.

Одним із найбільш частих і ранніх уражень головного мозку у разі артеріальної гіпертензії (АГ) є порушення когнітивних функцій, що з часом у більшості хворих закономірно трансформуються в деменцію - тяжкий, інвалідизуючий та невиліковний патологічний стан. Наведено дані про класифікацію та поширеність когнітивних порушень, відомості про механізми їх розвитку за АГ та асоційованих із нею серцево-судинних захворювань, методи обстеження хворих та методи діагностики когнітивних порушень (спеціальні нейропсихіатричні тести), сучасну стратегію лікування хворих на АГ з порушеннями когнітивних функцій та підходи до профілактики розвитку цих уражень головного мозку.