Розглянуто індивідуально-психологічні, національно-ментальні та соціокультурні параметри творчо-професійної діяльності О. П. Мишуги. Зроблено висновок, що він належить до кола митців, які демонструють глибоку внутрішню гармонійність особистісних і суспільних, національних елементів творчої мотивації. Показано весь діяльнісний компендіум співака, що мав вельми істотне значення для української культури того часу та продовжував активно розвиватись у вокальних школах і методах його учнів - як в Україні, так і в багатьох інших країнах свігу. Висвітлено основні віхи творчого становлення О. П. Мишуги (сценічне ім’я - Філіппі), простежено етапи його оперної кар’єри на основі автобіографічних, пресових, архівних матеріалів, наукових розвідок, присвячених співакові, а також його основні світоглядні позиції. Створено психологічний портрет артиста в соціоісторичному контексті. Розглянуто теоретичне формулювання та практичне втілення О. Мишугою новітніх засад навчання співу, внаслідок чого був осягнутий новий етап розвитку української та польської школи, а ширше - напрями науково-педагогічної та громадської діяльності педагога: викладання вокалу українською мовою у Музично-драматичній школі М. Лисенка, педагогічна діяльність у Музичній школі Варшавського музичного товариства, в Італії та Німеччині. Відзначено суспільно-громадську автивність артиста, його плідну працю на користь української культури, а також заходи, спрямовані на професіоналізацію національного музичного мистецтва.

Проаналізовано мистецькі традиції села Стрільбичі Старосамбірського району. Висвітлено діяльність хору, жіночого вокального ансамблю “Галичанка”, оркестру народних інструментів, ансамблю бандуристів, їх участь та роль у мистецьких заходах села, району, області. Підсумовано, що мистецтво живе доти, поки є люди, які творять його, творять в ім’я майбутніх поколінь та на славу нашої держави, водночас, зберігаючи традиції та культуру регіонального й національного масштабу.

Описано особливості функціонування власної назви у системі номінації персонажів. Акцентовано увагу на аналізі стилістичної функції власної назви, що виявляється у контекстуальних зв’язках, які збагачують ім’я додатковими емоційно-експресивними відтінками. Опрацьовано антономазію як один зі стилістичних прийомів, що використовуються за вторинного позначення персонажа. Досліджено, що вплив модифікації первинного позначення у вторинному найменуванні виступає одним із важливих стилістичних засобів.

Вивчено проблему внесення даних про особу типу ім’я / прізвище до комп’ютерної бази даних "Персонали" Інституту біографічних досліджень НБУВ. Розроблено структуру, правила занесення такої інформації. На прикладах розглянуто різні варіанти імен / прізвищ та їх розміщення у відповідних полях бази даних.

The problem of introducing personal information of type name / surname into computer database "Personalities" of the Institute of Biographic Besearches NLUV. The structure and rules of introducing information into it are developed. Different variants of names / surnames and their placing in proper database fields are discovered on particular examples.

Изучена проблема ввода личных данных типа имя/фамилия в компьютерную базу данных "Персоналии" Института биографических исследований НБУВ. Разработана структура, правила ввода такой информации. На примерах рассмотрены разные варианты фамилий / имен и их размещения в соответственных полях базы данных.

З'ясовано вплив постаті та творчості Т. Шевченка на становлення поглядів і діяльність І. Липи. Визначено світоглядні орієнтири діяча та їх практичне застосування протягом життя. Зазначено, що за свою участь в організації "Братерство Тарасівців" він одержав публіцистичне ім’я - "тарасівець".

Выяснено влияние личности и творчества Т. Шевченко на становление взглядов и деятельности И. Липы. Определены мировоззренческие ориентиры деятеля и их практическое применение на протяжении жизни. Указано, что за свое участие в организации "Братство Тарасовцев" он получил публицистическое имя - "тарасовец".

In the article the infl uence of personality and creativity Shevchenko on the formation of I. Lypa's views and activities was elucidated. Ideological orientation the fi gure and practical applications throughout his life were defi ned. I. Lypa for his part in organizing the "Brotherhood tarasivts" was named in publicistics "tarasivets".

Розкрито способи та методи популяризації творчості Т. Шевченка галицьким студенством і молодою інтелігенцією у другій половині ХІХ - початку ХХ ст. Документи та спогади очевидців, опубліковані у пресі, надають змогу зрозуміти реалії того часу, показати боротьбу українства за добре ім’я поета. Використано місцевий фактичний матеріал про популяризацію творчості та особи Т. Шевченка галицькими письменниками та відомими громадсько-культурними діячами. Зазначено, що професор В. Полєк систематизував і узагальнив зібрану інформацію про поширення творів Т. Шевченка на Прикарпатті, місце поета у слов'янському світі.

Раскрыты способы и методы популяризации творчества Т. Шевченко галицийским студенчеством и молодой интеллигенцией во второй половине XIX - начале ХХ в. Документы и воспоминания очевидцев, опубликованные в прессе, помогают понять реалии того времени, показать борьбу украинцев за доброе имя поэта. Использованы местный фактический материал о популяризации творчества и личности Т. Шевченко галицийскими писателями и известными общественно-культурными деятелями. Указано, что профессор В. Полек систематизировал и обобщил собранную информацию о распространении сочинений Тараса Шевченко на Прикарпатье, месте поэта в славянском мире.

The article describes the methods and techniques popularization of T. Shevchenko of Galician Students and young intellectuals in the late nineteenth - early twentieth century. Documents and memories of witnesses have been published in the press, helping to understand the realities of the time, show fight for the good name of the Ukrainian poet. Used topically facts about the person and the popularization of T. Shevchenko of Galician writers and prominent social and cultural figures. Fund’s creators professor V. Polyek systematized and summarized the information gathered concerning the spread of T. Shevchenko in the Carpathian Mountains, the place of the poet in the Slavic world, as well as commemorating the poet.

Розглянуто наукову-педагогічну спадщину педагога Михайла Івановича Гордієвського, ім’я якого маловідоме. Висвітлено біографічні дані педагога як багатогранного вченого, дослідника, громадського діяча; здійснено аналіз наукових розвідок, присвячених проблемам історії педагогіки в 1920–ті рр.

Рассмотрено научно-педагогическое наследство педагога Михаила Ивановича Гордиевского, имя которого малоизвестно. Отражены биографические данные педагога как многогранного ученого, исследователя, общественного деятеля; осуществлен анализ научных разведок, посвященных проблемам истории педагогики в 1920-е гг.

The article is dedicated to the scientific-pedagogical inheritance of not popular teacher Myhailo Ivanovich Gordievskyi. Biographical data of the teacher as a many-sided scientist, researcher, publicman are described in the article. The author analyses the scientific ideas which are dedicated to the problems of history of pedagogics in the 1920-s.

Досліджено жанрово-стилістичні та лінгвостилістичні особливості наукового тексту. Визначено основні компоненти, стратегії та риси наукового дискурсу. Виокремлено мовні і когнітивніх механізми формування прецедентності: посилання, виноски, цитати, позиція теми висловлювання, номінація (прецедентне ім’я, назва прецедентної ситуації, стійке словосполучення, складне слово, стверджувальне речення в позачасовому плані). Виділено основні когнітивні механізми: фокусування уваги, когнітивна метонімія, концептуальна інтеграція, інференція, імплікація. Підкреслено актуальнсть інтертекстуальності та прецедентних феноменів у сфері наукової комунікації.

Исследованы жанрово­структурные и лингво­стилистические особенности научного текста. Определены основные компоненты, стратегии и черты научного дискурса, а также подчеркнута актуальность интертекстуальности и прецедентных феноменов в среде научной коммуникации.

This article discusses the notions of generic structure and linguostylistic characteristics of academic texts, provides the general view of basic components, strategies and features of academic discourse. The article also reveals the importance of intertextuality and precedent phenomena within the context of academic writing.

Розглянуто питання мистецького пошуку театру в часопросторі культури: минуле та сучасність; сучасний театральний процес: культуротворчий потенціал; питання теорії й історії культурологічно-мистецтвознавчого дискурсу. Досліджено творчисть В. М. Айзенштадта (1926 - 1999 рр.) як науковця, талановитого педагога, фахівця з естетичного виховання та справжнього лицара театру. Вивчено його чисельні науково-методичні роботи з питань історії та теорії театрального мистецтва. Зазначено, що за його ініціативою в Харкові створено театрально-музичну бібліотеку, якій згодом було присвоєно ім’я реформатора театру К. С. Станіславського. Досліджено розмаїття обширних науково-мистецьких інтересів і знань В. М. Айзенштадта та його успішні різнобічні напрацювання у суміжних творчих сферах, зокрема літературі, кіно, історії образотворчого мистецтва.

Матеріал підготовлено до 100-річчя від дня народження відомого українського письменника, науковця та фольклориста М. Г. Івасюка, ім’я якого згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 1998 року за № 843 присвоєно Чернівецькій обласній книгозбірні. Відображено праці М. Івасюка та інформацію про його життєвий і творчий шлях. Хронологічні рамки покажчика - 1949-2017 рр. Вміщено понад 1120 бібліографічних записів, згрупованих за відповідними розділами. Висвітлено прозу у романах, повістях, новелах, оповіданнях тощо. Представлено поезію, зокрема, пісні на слова М. Івасюка. Наведено переклади М. Івасюка, публіцистичні твори, а також фольклор, записаний та упорядкований М. Івасюком.

Наведено відомості про життя та науково-педагогічну та психологічну діяльність доктора психологічних наук, професора, академіка, дійсного члена НАПН України, директора Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України, заслуженого діяча науки і техніки України Сергія Дмитровича Максименка. Подано вичерпний перелік наукового доробку вченого. Покажчик приурочено до 80-річчя від дня народження науковця зі світовим ім’ям.

ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА. ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ І ПРАВОВИХ УЧЕНЬ. ФІЛОСОФІЯ ПРАВА Пєтков С.В. Феномен римського громадянського права: можливості використання під час побудови громадянського суспільства 9 Бедрій М.М. До питання про місце звичаю в правовій системі Республіки Польща: загальні зауваги 12 Шарлай Д.О. Принцип справедливості у праві 15 фурт Я.О. Проблематика соціального та політичного становища населення Української гетьманської держави 18 Кульгова О.М. Соціальна та політична проблематика утворення Запорізької Січі 22 Кошелюк Д.О. Взаємозв'язок юридичних наук: кримінальний процес, криміналістика, судова експертиза та оперативно- розшукова діяльність 24 Бочорішвілі Т.Г. Норми права та норми моралі 26 Бабенко А.Г. Походження українського народу 28 Матвієнко Н.С. Принцип рівності у праві 32 Третяк С.О. Адміністративно-територіальний устрій Галицько-Волинського князівства 34 Швець В.В. Періодизація Київської держави Русь 36 СЕКЦІЯ 2. КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО. МУНІЦИПАЛЬНЕ ПРАВО Шкабаро В.М. Конституційне визначення державного кордону України 39 Палєєва Ю.С. Важливість та сучасний стан запровадження спеціалізованих омбудсменів в Україні у контексті досвіду зарубіжних країн 43 Заворотченко Т.М. Щодо закріплення політичного права на свободу масової інформації в законодавстві України 46 Лопагько С.В. Право на житло: абсолютне право людини, чи ні? 48 Руденко В.О. Скасування депутатської недоторканності: «за» і «проти» 51 Малюх О.О. Евтаназія та право на життя в Україні 52 Бозоян Н.Ш. Міграція як юридичне явище 55 З СЕКЦІЯ 3. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО І ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС. СІМЕЙНЕ ПРАВО. МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО. ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО. ГОСПОДАРСЬКО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО Лежнева Т.М., Черноп’ятов С.В. Щодо обґрунтованості та правомірності обмежень у реалізації права фізичної особи на ім’я 59 Алфьорова Т.М. Історичні аспекти розвитку страхових відносин 63 Марченко Є.О. Нормативно-правове регулювання інституту медіації в Україні 65 Лихопьок Д.П. Державно-правове регулювання управління туристичною діяльністю в Польщі та Україні 69 Тодорошко Т.А. Соціальне житло в Україні 71 Виноградова Л.Е. Впровадження медіації в Україні 73 Болсуновська B.C. Актуальні проблеми запобігання та протидії домашньому насильству 76 Орленко К.П. Правова характеристика спадкового договору 81 Отройцева К.А. Проблеми реалізації права на справедливий суд 84 Шиловська В.Д. Щодо поняття спадкування 87 Лебідинська Л.П., Кравченко Д.В. Доцільність поновлення строків для вчинення певної процесуальної дії судами 90 Лихошва К.В. Проблеми стягнення аліментів на утримання дитини з осіб, які не працюють 94 Лежнева Т.М., Фролова М.О. Визнання права: спосіб захисту цивільних прав чи спосіб їх охорони? 97 Орлов О.С. Характер множинності осіб на стороні боржника у зобов’язаннях з відшкодування батьками шкоди, завданої неповнолітньою особою 100 Дудник М.О. Набуття повної цивільної дієздатності неповнолітніми особами 102 Водяна К.А. Дотримання письмової форми правочину як умова його дійсності 103 Берзон Л.Ю. Проблематика правового регулювання електронної форми правочину 106 Дидочкіна O.A. Дитина як суб’єкт цивільних правовідносин 109 Сорснкова A.B. Деякі особливості електронної форми правочину 111 Цулая Д.С. Поняття та види сервітуту: український та зарубіжний досвід 113 Северина А.О. Особливості договору пожертви як різновиду договору дарування 116 4 СЕКЦІЯ 4. ТРУДОВЕ ПРАВІ». ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Вороній В.В. Новели кодексу законів про працю: гнучкий режим робочого часу та дистанційна (надомна) робота 119 Борисова В.В. Юридична відповідальність у трудовому праві 123 Герасьов В.Л. Зменшення штрафів за порушення трудового законодавства: гуманність чи помилка 126 Водянникова Ю.О. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника 129 Боднар Е.О. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця 134 Клімчук Ю.О. Звільнення по-новому: бажання роботодавця - закон 13 8 СЕКЦІЯ 5. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО І ПРОЦЕС. ФІНАНСОВЕ ПРАВО. ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО. ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО. АГРАРНЕ ПРАВО. ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО. ПРИРОДОРЕСУРСНЕ ПРАВО Борисова Ю.В. Розмежування дефініцій «надзвичайна ситуація» та «надзвичайний стан» 141 Макарова Т.П. Актуальні аспекти застосування принципу правової визначеності як елемента верховенства права 144 Матросова Є.О. Процес виникнення та становлення електронного реєстру речових прав на нерухоме майно в Україні 149 Семегіна Д.І. Новий порядок розкриття банківської таємниці 152 Дяченко A.C. Застосування адміністративної відповідальності Службою безпеки У країни 155 Беліменко Д.В. Корупція як негативне суспільне явище та найбільша перепона для економічного розвитку країни 157 Пєтіна K.M. Інформаційні заходи запобігання і протидії корупції в Україні 159 Нагорна В.О. Деякі особливості забезпечення Національною поліцією «публічної безпеки» та «публічного порядку» 161 Попадюк В.А. Купівля та продаж земель сільськогосподарського призначення громадянами України та іноземцями СЕКЦІЯ 6. КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО ТА КРИМІНОЛОГІЯ. КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО Хряпінський П.В. Диспозитивний метод як регулятор кримінально-правових відносин 166 Хорошун О.В. Приватна детективна діяльність в Іспанії та перспективи її відображення в законодавстві України 170 Стадниченко В.Ю. Скасування арешту майна у разі закриття кримінального провадження 173 Рибак В.В. Злочин та його класифікація: порівняльний аналіз показників за кримінальними кодексами України та Франції 175 Степаненко А.О. Домашнє насилля: витоки та сучасне вирішення проблеми 178 Тітова В.В. Хімічна кастрація педофілів 181 Латуха А.Д. Недоліки нового законопроекту щодо ст. 368-5 ККУ «Незаконне збагачення» 183 Іванова Ю.О., Кохонов І.О. Корупція - наслідок рівня заробітної плати 185 Мамонтова Т.С. Співучасть у злочині 189 Тітяєва Л.І. Евтаназія та право на життя в Україні 193 Балобанов В.А. Проблематика сучасної правоохоронної діяльності в Україні 195 Кравцов В.В. Забезпечення прав і свобод людини шляхом реформування правоохоронних органів 198 Маслюк А.М. Відповідальність за доведення до самогубства за законодавством України та інших зарубіжних країн: порівняльний аналіз 201 Бондаренко М.Ю. Розмежування кримінальної та адміністративної відповідальності внаслідок скоєння ДТГІ 205 Рожков К.О. Гуманізація кримінального права 208 Арнаут О.Є. Про важливість захисту національної безпеки та запобігання протиправним посяганням у сфері охорони державної таємниці 212 СЕКЦІЯ 7. КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ТА КРИМІНАЛІСТИКА. СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА. ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ Антонюк О.В., Калугін Є.П. Інноваційні підходи до професіоналізації документоутворення в процесуальній діяльності слідчого, детектива, прокурора 216 Гусопасов A.B. Процесуальна регламентація проведення допиту: дискусійні питання 221 6 Кухтіна К.В. Криміналістична характеристика корупційних злочинів 223 Волок А.Р. Проблематика запровадження процедури евтаназії в Україні 226 Трайно Ю.І. Чи потрібно в Україні два Верховні Суди 228 Кирильченко Д.О. Освідування: проблематика примусового проведення та процесуального закріплення 231 ІІІепель Т.А. Проблеми правового регулювання кіберзлочинності в Україні 233 Куліш 0.1. Щодо особи злочинця як елемента криміналістичної характеристики домашнього насильства 236 Спиридонова К.А., Комарова В.В. Правовий статус поліграфолога у державній сфері діяльності 240 Сердюк І.С. Особливості призначення комп’ютерно-технічних експертиз 245 Балацька K.M. Медіація у кримінальному процесі України 248 СЕКЦІЯ 8. СУДОУСТРІЙ. ПРОКУРАТУРА ТА АДВОКАТУРА Галабурда H.A. Реформування адміністративного судочинства в Україні відповідно до європейських стандартів 250 Попова М.М. Реформування судової влади 253 Соловйов B.C. Деякі вимоги до професійної етики суддів 256 Глущенко А.Є. Скасування адвокатської монополії та право особи на професійну правничу допомогу 259 Новак А.О. Права людини та справедливість 262 СЕКЦІЯ 9. МІЖНАРОДНЕ ПРАВО Ключник P.M. Політико-правові аспекти євроскептицизму 266 Спиридонова К.А. Щодо питання реформування ООН у сфері миру і безпеки на сучасному етапі 268 Біла A.B., Козлова A.B. Особливості дипломатичної термінології та проблема її уніфікації 271 Драгомерецька А.О. Щодо питання особливостей громадянства Європейського Союзу 275 Комарова В.В. Необхідність існування консульських установ 277 Мартиновеька Д.В. Щодо проблеми політичного абсентеїзму У сучасних реаліях 279 7

Розглянуто біографію радянського медієвіста Василя Сиротенка. Опубліковано частину його епістолярної спадщини, спогади про історика його колег і учнів, а також інші матеріали, які дозволять (ре)конструювати образ історика та історіографічної доби. У фокусі спогадів переважно опинилися кінець 1960-х - 1980-ті рр. Ім’я радянського історика Василя Трохимовича Сиротенка понад півстоліття добре відоме дослідникам та викладачам середньовічної історії. Широко знаним учений став після публікації книг "Введение в историю международных отношений в Европе ІV-VІ вв. Ч. І. Источники (Пермь, 1973)" та "История международных отношений в Европе во второй половине IV - начале VI вв. (Пермь, 1975)". Обстоюючи свої наукові погляди, Сиротенко певний час залишався "білою вороною" радянської медієвістики. На думку вченого, більшість радянських дослідників пізньої античності та раннього середньовіччя була германістами, тобто такими, хто бачив позитив у грубій варварській силі, яка знищувала античну цивілізацію. Фактично Сиротенко долучився до історіографічного дисидентства, але воно було внутрішньоцехове - марксистське. На схилі життя та академічної кар’єри його погляди все більше почали приживатися на академічному грунті, проникнувши не лише у вузькоспеціальні дослідження, але й метанаративи - вишівські підручники з історії Стародавньої Греції та Риму й історії середніх віків. Книга складається із розділів, у яких вміщено: короткий нарис життя та діяльності В. Т. Сиротенка, фрагменти його епістолярної спадщини, спогади колег та учнів, опубліковані раніше в пресі та науковій літературі матеріали про "порятунок" Кароля Войтили, уривки з гумористичної збірки "ДГУ - вид сзади" та фотодокументи.

Бібліографічний покажчик "Історія Ніжинської вищої школи (НВШ). 1805-2016" дозволяє зазирнути у минуле і відтворити атмосферу далеких і близьких років діапазоном у 211 років. Опрацьовано доступні друковані публікації з газет, журналів, збірників, монографій та ін. за період історії Ніжинського вишу з 1805 року (коли російський цар Олександр І підписав указ про будівництво Гімназії вищих наук князя Безбородька) до 2016 року. Матеріали покажчика систематизовано у 34 розділах, багато з яких мають власну розгалужену систему підрозділів. Перші чотири розділи дозволяють скласти загальне уявлення про Ніжинську вищу школу зазначеного періоду в цілому, про основні напрямки наукової та учбової діяльності, надають деякі відомості про склад професорсько-викладацького корпусу ХІХ-ХХ століть тощо. У шостому-чотирнадцятому розділах відстежуються шляхи трансформації профілей вишу від Гімназії вищих наук і Ліцеїв (Фізико-математичного і Юридичного) до інститутів 20-х—30-х років XX століття, відтак до Ніжинського державного педагогічного інституту, Ніжинського державного педагогічного університету, Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Детально розроблено схеми, що дозволяють ознайомитись з багатьма аспектами життя вишу кожного етапу розвитку. Далі розглянуто історію факультетів та кафедр, наукових, навчально-допоміжних та навчально-виробничих підрозділів, підрозділів культурно-просвітницького і соціально-культурного спрямування, місцевого (обласного) фінансування. Багато уваги приділено історії вузівської бібліотеки, якій до її 190-річного ювілею присвоєно ім’я академіка М. О. Лавровського, вузівській пресі, молодіжному хору "Світич", лауреату багатьох міжнародних конкурсів та фестивалів, літературній студії тощо. Завершено покажчик відомостями про періодичні видання, збірники наукових праць, матеріали наукових конференцій та семінарів, що проходили на базі НВШ, а також віршами викладачів та вихованців, фотоматеріалами, які присвячені alma mater. Останній розділ - дисертації та автореферати дисертацій, темою яких є історія НВШ. Загальна структура покажчика відображена у "Змісті". Літературу кожного розділу розміщено в хронологічному порядку, у межах одного року - за абеткою авторів та назв.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-4 Станинець Ю. 4,0

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: ВА869153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Монографію присвячено проблемі відтворення долітописної етіологічної легенди про походження руси. Побутування цієї легенди засвідчують візантійські історичні трактати X ст., автори яких послідовно називають русів таврами чи тавроскіфами. Використовуючи цей античний етнонім, візантійці вписували русів до координат греко-римської історії й таким способом конструювали основи історичної ідентичности цієї військово- торговельної спільноти та легітимізували її у тогочасних політичних реаліях. Автор доводить, що тавроскіфський псевдородовід руси виник у візантійському інтелектуальному середовищі не випадково. Його використовували політичним інструментом, за допомогою якого військову активність русів було спрямовано до вигідного для Візантії русла. У X ст. руські підрозділи долучилися до трьох візантійських військових кампаній зі звільнення від арабів острова Крит і брали участь у багатомісячній (911-912 та 960-961 рр.) облозі столиці Критського емірату - міста Хандак - колишнього порту мінойського Кносса. Пропагована візантійцями тавроскіфська історична ідентичність слугувала ідеологічним підґрунтям руських походів на Крит. Із цим середземноморським островом її поєднало епонімізоване ім’я персонажа давньогрецьких міфів - критського царя Тавра, якого прийняли за епонім тавроскіфів та відвели йому роль легендарного першопредка київського правлячого роду. Дослідження акцентовано на зображальному аспекті реконструкції тавроскіфського псевдородоводу. Інспірований візантійцями та вмотивований тривалим перебуванням на Криті інтерес русів до історичної спадщини острова наочно виявився у буквальному, аж до деталей, копіюванні сакральних знаків мінойської доби. Найвідоміший із них мав вигляд пари рогів священного бика, поміж якими поміщували соціально престижні зображальні символи, перелік яких був досить лімітованим. Вони слугували прямим взірцем під час створення індивідуальних варіантів родових знаків - ‘двозубців’ та ‘тризубців’, якими маніфестували своє легендарне походження княгиня Ольга, її син Святослав і декілька наступних поколінь київських володарів Х-ХІ століть. Ці знаки поступово модифікувалися згідно з вподобаннями власників та під впливом нових історичних реалій. Один із них, знаний як ‘тризуб’гкнязя Володимира, згодом став державним гербом України. Розділ 1. ЗОБРАЖЕННЯ КНЯЗІВСЬКИХ РОДОВИХ ТА ОСОБОВИХ ЗНАКІВ 16 § 1. Князівські знаки ранніх руських печаток 18 § 2. Князівські знаки найстаріших руських монет § 3. Графіті князівських знаків на монетах 43 § 4. Князівські знаки на митних пломбах 49 § 5. Князівські знаки на предметах озброєння та військового спорядження 58 § 6. Князівські знаки на побутових предметах та артефактах невизначеного використання 75 § 7. Князівські знаки на керамічному посуді 79 § 8. Срібна миска з Нижнього Приоб’я 90 § 9. Князівські знаки на будівельній кераміці 92 § 10. Князівські знаки на кам’яних поверхнях та в графіті на тиньку .. 98 § 11. Князівські знаки на перснях 106 § 12. Князівські знаки на трапецієподібних підвісках 110 § 12. Князівські знаки на монетоподібних підвісках-репліках 129 § 13. Кістяна монетоподібна пластина з Білої Вежі (Саркела) 134 CONCLUSIONS ТО THE FIRST CHAPTER 139 Розділ 2. ПОХОДЖЕННЯ І СИМВОЛІЧНИЙ ЗМІСТ КНЯЗІВСЬКИХ РОДОВИХ ТА ОСОБОВИХ ЗНАКІВ Розділ 3. ТРИ РУСЬКІ ПОХОДИ НА КРИТ: ПРИЧИНИ ТА ІДЕОЛОГІЯ 208 § 1. Візантійські джерела про військові експедиції на Крит у X столітті 211 § 2. Участь князя Святослава у поході на Крит 960-961 років 218 § 3. Нумізматичні сліди руської участи у візантійсько-арабських війнах X століття 229 § 4. Ідеологічний маніфест Святослава і джерела традиції найменування русів тавроскіфами у візантійських авторів 236 § 5. Античні генеалогії європейських народів як засіб легітимізації національної ідентичности 244 § 6. Місце руси у греко-римській історичній традиції 253 § 7. Епоніми народу русів/тавроскіфів 259 § 8. Часи Буса “Слова о полку Ігоревім” 262 § 9. Матеріальна спадщина мінойського Криту 268 § 10. Русь у пошуках матеріальних підтверджень тавроскіфського псевдородоводу 281 §11. Скандинавські підстави тавроскіфського псевдородоводу 303 § 12. Культ бика/тура у Північному Причорномор’ї 307 § 13. Хронологія використання лінійних і контурних князівських ‘двозубців’ 313 § 14. “Жертовний” бик із золотими рогами 316 § 15. Спадщина мінойського Криту з погляду візантійських інтелектуалів 321 CONCLUSIONS ТО THE THIRD CHAPTER 341 Розділ 4. ІНТЕРПРЕТАЦІЯ МІНОЙСЬКИХ ПРОТОТИПІВ У КНЯЗІВСЬКИХ ОСОБОВИХ ЗНАКАХ 352 § 1. Мінойські ‘роги освячення’ з місцями, призначеними для встановлення додаткових символічних фігур 358 § 2. ‘Тризубці’ з центральним зубцем колосоподібної форми 360 § 3. ‘Тризубці’ із зображенням фігурки пташки на центральному зубці * 366 § 4. Князівський знак у вигляді увінчаної хрестом пташиної голівки .. 372 § 5. ‘Тризубці’ із “солярними знаками” на центральному зубці

Перший розділ посібника «Наука як дослідницька діяльність» присвячено вивченню основних категорій, критеріїв та функцій науки, показано взаємодію суб’єктів та об’єктів у процесі пізнання. Розглянуто історіографію наукової думки, переднауку як феномен традиційних культур і формування науки Нового часу та її роль у сучасному суспільстві. Значну увагу приділено аспекту визначення науки як інтелектуально-творчої діяльності та сутності її мети, розглянуто напрями науково-дослідницької діяльності у сфері дизайну та мистецтва. Визначено, що наукова діяльність у цих сферах, незважаючи на відмінність у масштабі охоплення галузей знань, має спільні напрямки досліджень та проводиться з метою отримання наукового результату, яким і є нові знання. Звернено увагу на те, що значущими у науковій діяльності є моральні аспекти використання чужих наукових і творчих досягнень. На основі ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» розглянуто поняття плагіат і його негативний вплив на ім’я науковця, розкрито методи визначення авторства і достовірності твору в мистецькій галузі. У другому розділі «Методологічні засади наукового дослідження» студенти знайомляться з типологією методів наукового пошуку, методологічним інструментарієм творів мистецтва і дизайну (загальнонаукові та спеціальні методи дослідження). Питання організації наукових досліджень фокусується на алгоритмі наукового процесу та ретельному розгляді всіх його етапів (організаційний, дослідний, узагальнюючий). Підкреслено, що збирання та відбір інформації для розробників наукової проблеми під час наукових досліджень водночас є і предметом, і результатом праці. Відзначено важливість оформлення результатів наукової діяльності у публікаціях, тезах, наукових статтях. Ознайомлено з вимогами до оформлення даних видів публікацій та їх структурними елементами, а також з фаховими науковими виданнями України.

Вміщено матеріали чотирнадцятих наукових читань з аграрної історії України, присвячених пам’яті відомого українського історика-аграрника, професора Дмитра Павловича Пойди, що відбулися 24 листопада 2023 р. на історичному факультеті Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Висвітлено низку актуальних проблем аграрної історії України ХІХ-ХХІ ст. - питання соціально-економічного становища селянства, їх підприємницької діяльності, участі в подіях Української національної революції 1917-1920-х рр., процеси згортання НЕПу в українському селі, Голодомору 1932-1933 рр., державної аграрної політики в XX ст., діяльності окремих істориків-аграрників тощо. Подано творчий шлях відомого українського історика-аграрника другої половини XX сторіччя, доктора історичних наук, професора, заслуженого працівника вищої школи УРСР Д. П. Пойди (1908—1992), чиє ім’я упродовж багатьох років було органічно пов’язане з Дніпропетровським (нині Дніпровським) класичним університетом, де він і відбувся як авторитетний учений та самобутній педагог, здобувши загальнодержавне й міжнародне визнання. Зазначено, що своєю професорською компетентністю, інтелігентністю, загальною ерудицією, дещо уповільненою, м’якою манерою спілкування, але з неодмінним з’ясуванням предмета розмови, як-то кажуть, "від А до Я", і в той же час дивовижною простотою, щирістю і скромністю Дмитро Павлович залишив яскравий слід в серцях і душах багатьох сучасників - друзів, колег, учнів, студентства, всіх, кому пощастило навчатися і працювати поруч з ним.