У дослідах на котах у стані неспання вивчена активність 98 нервових клітин тім'яної асоціативної кори та 189 здогадно амінергічних нейронів стовбура (дофамінергічних - в компактній частині чорної субстанції, норадренергічних - в ділянці блакитної плями, серотонінергічних - в ядрах шва). Тварини були навчені виконувати не раніше визначеного часу довільний рух (натискування лапою на педаль). Більш половини досліджених одиниць змінювали активність до початку руху. Клітини тім'яної асоціативної ділянки реагували в період планування руху, а амінергічні нейрони - в період його запуску, що, певно, забезпечує посилення реакцій нейронів кори. Патерни реакцій були специфічними для кожної з нейронних популяцій.

Вивчено вплив тотального рентгенівського опромінення в дозі 0.155 Кл/кг на активність катепсину L (КФ 3.4.22.15) фракції легких мітохондрій та мікросомально-розчинної фракції сірої речовини великих півкуль головного мозку щура. Визначення проводили через 1, 24 і 48 год, а також через п'ять діб після радіаційної дії. Показано складний багатофазовий характер зміни активності катепсину L при гострій променевій патології.

Висвітлюються причини захворювань на правець імунізованих осіб, летальності від нього та шанси одужання, питання диференційної діагностики церебро-васкулярної патології у ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, а також проблеми дитячого туберкульозу на забруднених радіонуклідами територіях проживання. Розглядаються особливості метаболічних процесів шкіри у хворих на атопічну бронхіальну астму, тактики лікування виразкових кровотеч у хворих з хронічною серцевою недостатністю, рентгенодіагностики туберкульозу легень при профілактичних флюорографічних оглядах населення. Наведено морфофункціональну характеристику тканини головного мозку у віддаленому періоді після легкої черепно-мозкової травми на фоні хронічного внутрішнього опромінення. Ряд питань присвячений аналізу деяких проблем ветеринарії та сільського господарства тощо.

Наведено результати клінічних та експериментальних досліджень, а також новітні дані щодо змін в нирках, головному мозку, органах кровообігу й травлення, вегетативні порушення за наявності гломерулонефритів, пієлонефритів, діабетичної нефропатії, ревматичних, лімфопроліферативних захворювань, енурезу в дітей, хронічної ниркової недостатності. Приділено увагу медикаментозним, фізичним методам лікування і психотерапії.

Викладено матеріали з анатомії та патології черепних нервів і органів чуття людини. Представлено схеми будови 12 пар черепних нервів, починаючи від їх ядер у стовбурі головного мозку до розгалуження на периферії. Одночасно з цим наводяться сучасні дані з функції та топічної діагностики уражень вказаних нервів і органів чуття, які частіше зустрічаються.

Наведено основні відомості про будову тіла людини. Розглянуто з точки зору онто- і філогенезу в порівняльному і функціональному плані апарат руху та опори, внутрішні органи, залози внутрішньої секреції, серцево-судинну та нервову системи, органи чуття. Розширено відомості про анатомію зубів, щелеп, м'язів, кровопостачання, іннервацію голови.

Наведено загальні положення з анатомії покритонасінних рослин, розглянуто основні компоненти будови рослинної клітини, у т.ч. цитоплазму, пластиди, рибосоми, лізосоми, мітохондрії, вакуолі тощо. Представлено характеристику тканин цього відділу рослинного світу (твірних, покривних, механічних, основних, провідних та видільних). Особливу увагу приділено анатомії та морфології вегетативних та генеративних органів рослин.

Розглянуто широке коло питань з історії, філософії та практичного застосування права: відповідальність законодавців, внутрішні проблеми та суперечності права, роль суддів у тлумаченні й застосуванні законів, різноманітні викривлення й відхилення у функціонуванні права та системи правозастосування, вплив права на життя й ділові стосунки людей тощо.

Викладено основні закономірності будови тіла свійських тварин за системами органів: скелета, з'єднання кісток, м'язів, системи органів шкірного покриву, апаратів травлення, дихання, органів сечовиділення і розмноження, серцево-судинної та нервової систем, органів чуття. Розглянуто будову органів з погляду онто- та філогенезу в порівняльному аспекті. Висвітлено загальні принципи будови нервової системи. Наведено особливості будови тіла свійської птиці.

Проаналізовано можливість використання включень (!) радіоактивних мінералів у кристалах топазу із пегматитів Волині, які після консервації більше не контактували з мінералоутворюючим флюїдом, для визначення віку їх формування. Достовірність розрахованого віку (за даними електронно-зондового аналізу) визначається ступенем наближення обчисленого вмісту U, Th, Pb до існуючого в цілому індивіді. Межі коливання розрахованого віку включень уранініту та циркону - невеликі, а монациту й флюоцериту - дуже великі. Встановлено, що для визначення віку слід надавати перевагу індивідам малого розміру (до 10-20 мкм) і з великим вмістом радіоактивних елементів. Однак для зазначеної цілі перевага віддається методу, за яким визначався б хімічний склад з більшою, ніж у електронно-зондового аналізу, точністю в дослідженні всього або значного об'єму мінералу-включення.

Систематизовано теоретичні відомості з питань загальної та спеціальної анатомії центральної нервової системи людини. У стислій формі, з використанням схем та окремих ілюстративних матеріалів сучасної морфології, подано структурну організацію спинного і головного мозку, їх провідних шляхів, а також наведено інформацію щодо кровопостачання спинного та головного мозку.

Висвітлено історію розвитку та основи анатомії, фізіології, цитології, гістології та ембріології, об'єкти вивчення і методи дослідження тварин. Розглянуто загальні закономірності будови та функцій клітин, тканин і систем органів сільськогосподарських тварин: органів руху, травлення, дихання, сечовиділення, розмноження, крово- і лімфообігу, кровотворення, імунного захисту, а також органів шкірного покриву та внутрішньої секреції. Досліджено фізіологічні процеси, що відбуваються в організмі тварин.

Розглядаються питання функціональної морфології та фізіології печінки: загальний план будови органу, функціональна морфологія гепатоцита, жовчовивідна система та механізм секреції жовчі, кровопостачання. Проведені біохімічні дослідження функцій печінки - метаболічної, детоксикаційної, жовчоутворюючої та жовчовидільної, а також дослідження функціонального стану печінки за синдромним принципом. Простежується вплив екологічних факторів (хімічних, фізичних), продуктів мікробіологічної промисловості, голодування та гіпоксії на морфофункціональний стан печінки.

Розглянуто будову, судинну систему та функціональну морфологію нирки, механізм сечоутворення, а також екскреторну, метаболічну, гомеостатичну та кислотовидільну функції нирки. Наведено кліренсові та ферментативні методи для оцінки функціонального стану нирок.

Розглядається актуальна проблема неврології та нейрохірургії - артеріальні аневризми головного мозку. Повідомляється, що розриви аневризм є однією з головних причин нетравматичних внутрішньочерепних крововиливів, які часто закінчуються летально. Висвітлюється методика діагностування та особливості лікування аневризматичних крововиливів.

Пропонується включити до групи порожнинних операцій тільки ті операції, які виконуються в закритих серозних порожнинах (грудинній, черевній, тазовій, суглобових). Відмічено досягнення ветеринарної хірургії в порожнинній хірургії (черепно-мозкових операцій, торакальної та абдомінальної хірургії) і висловлено ряд пропозицій щодо подальшого вдосконалення цієї групи операцій. Ставиться питання про реабілітацію тварин після чеперно-мозкових операцій і про підвищення ефективності хірургічного лікування уражених органів грудної і черевної порожнин. Одночасно пропонується вдосконалити способи фіксації при виконанні лікувальних процедур у всіх видів тварин.

Досліджено якісний склад і вплив біодобавок кріоекстрактів з тканин ембріона людини 8-12 тижнів внутрішньоутробного розвитку (тотальний препарат ембріона, кріоекстракти печінки та мозку, кріоекстракт хоріона) на морфофункціональні параметри гепатоцитів, які зберігаються при гіпотермічних температурах.

Вивчено вміст і поліпептидний склад гліального фібрилярного кислого білка (ГФКБ) в корі великих півкуль, мозочку, гіпокампі та середньому мозку щурів при експериментальному неврозі. Вірогідні зміни загального вмісту ГФКБ спостерігались у гіпокампі, середньому мозку і мозочку. Значних модифікацій зазнавали вміст та поліпептидний склад розчинної форми ГФКБ. Зазначені зміни білка гліальних філаментів, видимо, відображують особливості реорганізації проміжних філаментів астроцитів при тривалій невротизації тварин.

У щурів з високим і низьким ступенями аудіогенної збудливості (68 і 62 тварини відповідно) виміряно пороги виникнення судорожних реакцій під час електричного подразнення ряду лімбічних структур і структур стовбура мозку. Ці дані зіставлено з результатами вимірів вмісту трансмітерних амінокислот (глутамату, аспартату, гліцину і таурину) у тих же структурах головного мозку у відповідних груп тварин (80 щурів кожний). Виявлено, що пороги судорожних реакцій під час електричної стимуляції більшості вивчених структур мозку в аудіогенно високозбудливих тварин нижче, ніж у низькозбудливих. Спостережувані відмінності, очевидно, знаходяться у певному зв'язку з деяким підвищенням концентрації глутамату в ряді структур; імовірно, вони також у значній мірі пов'язані з дефіцитом гальмівних амінокислот гліцину й таурину в більшій частині досліджених мозкових утворень.

Продемонстровано, що у щурів із симптомами тактильної алодінії після перев'язки сідничного нерва збільшувалася частота фонової і викликаної небольовою стимуляцією активності конвергентних нейронів дорсального рога спинного мозку. У таких тварин стимуляція спинного мозку (ССМ) пригнічувала викликані відповіді значної частини нейронів. Приблизно у третини нейронів частота фонових розрядів під дією ССМ знижувалася. Тривалість ефектів ССМ дорівнювала в середньому 10 хв. Зроблено висновок, що модеруюча дія ССМ є результатом активації різних за локалізацією механізмів: сегментарного і транссупрасегментарного, які доповнюють один одного. Перший механізм у тварин із симптомами тактильної алодінії є найбільш важливим.