Проаналізовано дані літератури, а також результати обстеження і лікування 13-ти хворих (7 чоловіків та 6 жінок) з вродженими артеріовенозними фістулами (АВФ) легень, яких було госпіталізовано в інституті за останні 23 роки. У 3-х хворих зареєстровано синдром Рендю - Вебера - Ослера. П'яти хворих мали множинні АВФ, один - двобічні АВФ. Найбільш характерними скаргами були акроцианоз, задишка в разі навантаження, швидка втомлюваність. У ході лабораторного обстеження виявлено ознаки поліцитемії і гіпоксемії. В 11-ти випадках діагноз підтверджено ангіографією. Всіх хворих прооперовано. Найчастіше виконувалася лобектомія - 7 випадків. Посляопераційний період протікав без ускладнень у 9-ти хворих. Помер один хворий з двобічними АВФ. Причина смерті - кровотеча з контралатеральної легені та асфіксія згортками крові.

Вивчено особливості стану дітей у період новонародженості у разі гіпертензивного синдрому у вагітних. У дітей, які народилися від жінок з гіпертензивним синдромом, спостерігають ознаки незрілості (12,6 %), гіпотрофію (7,2 %), асфіксію (17,9 %). Таким новонародженим, незалежно від їх стану під час народження, необхідне комплексне лікування.

Ключ. слова: гостра внутрішньоутробна гіпоксія плода, другий період пологів, вакуум-екстракція, новонароджений
Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.212.22 + Р716.221

Рубрики:

Внутрішньоутробна асфіксія плода

Пологи при патології плода

Шифр НБУВ: Ж24977 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено вплив мікоплазменної інфекції на систему мати - плацента - плід і розроблено патогенетично обумовлені шляхи корекції виявлених змін. Проаналізовано перебіг вагітності, пологів і стан новонароджених у жінок з мікоплазменною інфекцією у порівнянні з вагітними з фізіологічним перебігом вагітності. Охарактеризовано стан окиснювально-антиоксидантного й імунного гомеостазу, рівні про- та протизапальних цитокінів і морфологію плацент у всіх групах. Доведено несприятливий вплив мікоплазменої інфекції на вагітність. Виявлено дисбаланс про- та протизапальних цитокінів у разі мікоплазмозу, проаналізовано пов'язані з цим зміни в імунній системі й аутоімунні реакції. На підставі дослідження окиснювально-антиоксидантного гомеостазу достовірно продемонстровано активацію перекисного окиснення ліпідів, зниження загальної антиокиснюваної активності плазми й активацію антиоксидантних систем організму. З'ясовано, що виявлені зміни призводять до збільшення таких патологій, як невиношування та загроза аборту, плацентарна недостатність, дистрес синдром плоду, асфіксія новонароджених, підвищена захворюваність у перший рік життя. Розроблено патогенетично обумовлений спосіб лікування мікоплазмозу у вагітних і доведено його ефективність у порівнянні з традиційними методами.

Надано відомості про загальну та місцеву анестезію, методи та апаратуру для її проведення, ускладнення після наркозу. Розглянуто поняття про реаніматологію й інтенсивну терапію. Описано термінальні стани й ознаки клінічної смерті, наведено класифікацію стадій реанімації та правила проведення реанімаційних заходів. Наведено можливі ускладнення серцево-легеневої церебральної реанімації, методи їх профілактики та лікування. Розкрито загальні принципи інтенсивної терапії у разі гострої недостатності серця, судин і кровообігу, а також дихання та у разі коматозних станів. Розглянуто клінічну картину, невідкладну долікарську допомогу й інтенсивну терапію у разі гострих екзогенних отруєнь (барбітуратами, нейролептиками, наркотичними анальгетиками, грибами тощо), а також у разі несприятливих чинників навколишнього середовища (електротравма, ураження блискавкою, замерзання тощо). Увагу приділено інтенсивній терапії у разі акушерської патології (асфіксія новонародженого, акушерські кровотечі, геморагічний шок і гіпертензивні розлади у вагітних).

Встанолено місце та роль "мітохондріального дистресу" в ієрархічному каскаді патологічних змін на генетичному, молекулярному, клітинному та метаболічному рівнях, показано наявність енергетичного колапсу клітин, руйнування цитоплазматичних мембран, активацію прозапальних на фоні пригнічення синтезу протизапальних цитокінів і епітеліальної дисфункції впродовж раннього неонатального періоду у новонароджених дітей з тяжкою асфіксією.

Доведено, що фактором ризику виникнення поєднаної патології є хронічна гіпоксія плода в перинатальному періоді, вік батьків понад 35 років, асфіксія та мала маса тіла після народження дитини. Встановлено, що наявність даної поєднаної патології у дітей суттєво впливає на виникнення функціональних та органічних захворювань інших органів і систем, а також призводить до порушення енергетичного, імунологічного гомеостазу та функціонального стану геному. Вперше доведено доцільність застосування в комплексному лікуванні дітей, хворих на бронхіальну астму на тлі недиференційованої дисплазії сполучної тканини, препаратів метаболічної дії. Показано, що препарат тіотріазолін більше сприяє нормалізації показників енергетичного обміну за анаеробних умов.

Вивчено вплив парвовірусної інфекції на перебіг вагітності. За допомогою методу імуноферментного аналізу на наявність антитіл Ig М та Ig G до парвовірусу В19 проведено обстеження 130 вагітних із різними ускладненнями вагітності (43 жінки в I триместрі, 46 - у II і 41 - у III триместрі), а також 40 жінок із фізіологічним перебігом вагітності у I, II, III триместрах. У всіх обстежених були виключені інші збудники TORCH-інфекцій. Встановлено, що інфікування вагітної парвовірусом В19 впливає на формування таких ускладнень, як загроза викидня і загроза передчасних пологів, неімунна водянка плода, вади розвитку, ФПН, дистрес плода, анемія, асфіксія новонароджених. Ймовірність загибелі плода зменшується з прогресуванням вагітності.

Встановлено вплив перинатальної та супутньої екстрагенітальної патології на виникнення передчасного ізольованого телархе (ПІТ). Загроза переривання вагітності в першому триместрі, тяжкий довготривалий ранній гестоз, асфіксія дитини під час народження та супутня екстрагенітальна патологія, особливо захворювання центральної нервової системи, є чинниками ризику виникнення ПІТ. У значної частини дівчаток із ПІТ виявлено ознаки дисембріогенезу.

Частота проявів фетоплацентарної недостатності у вагітних жінок певною мірою залежить від клінічної форми сифілісу і становить: у разі первинного сифілісу - 30,8 %, у разі вторинного - 69,2 %. У жінок, пролікованих від сифілісу під час вагітності або хворих на сифіліс, більш високий рівень ускладнень як під час пологів, так і в післяпологовому періоді; втричі частіше відзначається асфіксія новонароджених.

Вивчено поширеність та особливості проявів йододефіцитних станів серед вагітних і народжених ними дітей віком до 6 років, які проживають за умов йодної недостатності. Встановлено, що поширеність дифузного нетоксичного зоба серед вагітних Коломийського району в 1997 - 2002 рр. перебувала у межах 9,1 % - 24,5 % і зросла за вказаний період у 2,7 рази. У жінок, хворих на дифузний нетоксичний зоб, у порівнянні з контрольною групою, частіше відзначався обтяжений акушерський анамнез, а також ускладнений перебіг вагітності та пологів захворюваннями системи кровообігу, анемією, гестозом, хронічною внутрішньоутробною гіпоксією плода та дискоординацією пологової діяльності. У новонароджених дітей, матері яких страждали на ендемічний зоб, удвічі частіше виявлялася різна патологія у порівнянні з дітьми контрольної групи (зниження маси тіла й асфіксія під час народження, патологія центральної нервової системи, пролонгована білірубінемія, набряковий синдром, анемія).

Проаналізовано перебіг вагітності, пологів, післяпологового періоду та стану новонароджених у 400 жінок за різного степеня гестаційної анемії. Контролем були 100 жінок із фізіологічним перебігом вагітності. У 267-ми (66,7 %) вагітних з анемією спостережено різні ускладнення, особливо під час пологів і післяпологового періоду. У новонароджених часто виникали асфіксія, недоношеність, функціональна незрілість і гіпотрофія. Профілактикою вказаних ускладнень є адекватна терапія гестаційної анемії.

Установлено, що фенол (карболова кислота) є антимікробним біохімічним стабілізатором креатиніну навколоплідних вод і в концентрації 50 ммоль/л стабілізує їх і забезпечує стабільність (незмінність) вмісту креатиніну в амніотичній рідині впродовж 50-ти діб зберігання за кімнатної температури. Досліджений показник суттєво зростає в разі асфіксії плода під час пологів. Рекомендовано наявність сечовини, глюкози, креатину, креатиніну, натрію, естрогенів та інших іменувати термінами урамнія, глюкозамнія, креатинамнія, креатинінамнія, натрійамнія, естрогенамнія тощо. Симптом наявності в навколоплідних водах меконію відповідно запропоновано називати меконамнією.

Показано, що в новонароджених у постасфіктичному синдромі виникають порушення в системі легеневого гомеостазу, що складає ризик розвитку гострого ушкодження легень. В основі синдрому значне місце посідає дисбаланс регіонарної протеазно-антипротеазної системи, порушення якої ініціюються окисним стресом та окисною модифікацією білків на рівні альвеоло-бронхіального простору.

Асфіксія у випадку вдавлення грудної клітки і живота має певні особливості. Якщо за одночасного вдавлення смерть настає відносно швидко, то у разі неодночасного або бічного здавлення потерпілий вмирає не відразу. Здавлення живота зумовлює зміщення органів черевної порожнини та обмежує рухливість діафрагми, що призводить до порушення дихання та серцевої діяльності; у разі здавлення грудної клітки, крім зниження дихання, порушується гемодинаміка в легенях і судинах головного мозку.

На даний час наукові публікації не містять повної інформації з питань тактики та лікування травматичної асфіксії (ТА). Мета дослідження - встановити характер впливу ТА на перебіг тяжкої політравми у постраждалих із травматичною нестабільністю грудино-ребрового каркасу. Проаналізовано 8 клінічних випадків лікування ТА у постраждалих із тяжкими ушкодженнями грудинно-ребрового каркасу. Встановлено особливості перебігу травматичного процесу у цієї категорії постраждалих з позиції об'єктивізації тяжкості травми. У 17 % випадків нестабільність грудинно-ребрового каркасу супроводжувалась синдромом ТА. ТА значно посилює тяжкість стану постраждалих. ТА зумовлює розвиток інфекційних ускладнень у всіх пацієнтів з боку респіраторної системи. Але ТА суттєво не впливає на летальність у разі цієї патології. Висновки: тяжка травма грудей у 17 % випадків супроводжується синдромом ТА. ТА значно посилює тяжкість стану постраждалих. ТА обумовлює розвиток інфекційних ускладнень у всіх пацієнтів із травматичною нестабільністю грудино-ребрового каркасу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.412-5,3 + Р733.3

Рубрики:

Хвороби системи дихання у дітей

Патологія новонароджених дітей

Шифр НБУВ: Ж24603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчити особливості перебігу неонатального періоду в дітей, які перенесли перинатальне гіпоксичне ураження центральної нервової системи (ЦНС); проаналізувати формування віддалених наслідків і соматичного статусу на першому році життя. Проведено дослідження 73 дітей, які перенесли перинатальне гіпоксичне ураження ЦНС і мали віддалені наслідки цього захворювання, а також 20 здорових доношених новонароджених без перинатальної патології в анамнезі. Усім новонародженим здійснено нейросонографію та доплерографію. Доведено, що внутрішньоматкова гіпоксія та асфіксія в доношених новонароджених створює преморбідний фон для розвитку патологічних станів і хвороб. Висновки: рівень здоров'я дітей, що перенесли перинатальне ураження ЦНС, достатньо низький, а захворюваність (захворювання органів дихання та травлення, рахіт, гіпотрофія, дисбактеріоз кишечнику, полівалентна алергія, анемія, неврологічні розлади) достовірно частіше зустрічається в цих груп дітей у порівнянні з дітьми контрольної групи.

Мета роботи - оцінити ефективність програми медико-психологічної корекції у зниженні рівня тривожності та її вплив на стан новонароджених і перебіг їх раннього неонатального періоду. Обстежено 210 вагітних у II та III триместрах. Першу групу склали 80 вагітних із середнім і високим рівнем ситуативної тривожності, які взяли участь у комплексній програмі медико-психологічної корекції і санаторної реабілітації. Другу групу склали 57 вагітних, що відмовилися від медико-психологічної корекції та одержували лише стандартне санаторно-курортне лікування. Контрольну групу склали 48 вагітних з низьким рівнем тривожності (30 балів і менше). Індивідуально-психологічні особливості вагітних та їх психоемоційний стан оцінювали за допомогою комплексу психодіагностичних методів. Застосування програми медико-психологічної корекції вагітних на етапі санаторної реабілітації сприяло достовірному зниженню показника ситуативної тривожності у 82,5 % випадків. У групі жінок, що одержували лише стандартне санаторно-курортне лікування, зниження показника ситуативної тривожності спостерігалося лише у 52,6 % випадків. Висновки: проведена на етапі санаторної реабілітації медико-психологічна корекція вагітних, впливаючи на рівень тривожності, сприяє зниженню акушерських (передчасні пологи, аномалії пологової діяльності, дистрес плоду) і перинатальних ускладнень (асфіксія, неонатальна енцефалопатія, затримка росту плоду).

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.212.2 + Р716.221

Рубрики:

Патологія плода, плідних оболонок, плаценти, пуповини

Пологи при патології плода

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ