Работа посвящена всестороннему изучению уникального культа Партенос - верховной богини - покровительницы и сакральной защитницы Херсонесского государства и всей античной Таврики. Проанализированы взаимосвязанные с ним основные особенности понтийских мифов об Артемиде и Ифигении, роль Геродота в создании нового мифа о таврской богине, идеологический аспект трагедии Еврипида "Ифигения в Тавриде". Большое внимание уделено выяснению характерных и особенных черт в культе Партенос, анализу ее образа и символики на монетных изображениях, тождества с Артемидой, связи с политической и культурной жизнью Херсонеса Таврического. Рассмотрены художественные образы Ифигении и Артемиды в искусстве.

Загальновизнано, що на території сучасної України в давнину мешкали індоарійські племена, отже звучав і санскрит - мова священнодійств і жерців, мова літератури, науки й культури. Санскритом написано "Рігведу", "Махабгарату" і "Рамаяну", де боги, царі, мудреці та могутні воїни мають імена, що нині побутують в українців як прізвища, а також діють племена, відомі античним авторам на теренах України. На конкретних прикладах, із залученням широкого фактографічного та культурологічного матеріалів показано, як санскрит дозволяє по-новому поглянути на давні та сьогочасні реалії, на багатовікову вітчизняну історію, культуру та мову. Розглянуто деякі питання етнонімії, теонімії, топонімії, антропонімії та епіки.

Освещено содержание древнеукраинской славянской религии - Ведического Православия. Проанализированы монотеистично-космические направления религии, архитектурный, скульптурный, живописный, богослужебный и обрядовый каноны, символика, а также влияние религии на становление христианства.

Изучены основные элементы культа таврской богини Девы - одного из центральных божеств ариев. Раскрыты смысл и цель практиковавшихся у тавров человеческих жертвоприношений. Рассмотрена гипотеза происхождения названия Черного моря.

На підставі узагальнення літературних джерел, зокрема, словників, енциклопедій та маловідомих видань з мови, міфології, релігієзнавства, психології, філософії, а також історичних, серед яких зразки на санскриті, давньогрецькій, латинській та іншіх мовах, розкрито зміст понад 500 понять, що стосуються імен богинь дохристиянських цивілізацій, зокрема, давньоукраїнської, давньогрецької, давньоримської, давньоіндійської.

На основании обобщения литературных источников, в частности, словарей, энциклопедий и малоизвестных изданий по языку, мифологии, религиеведению, психологии, философии, а также историко-сравнительного метода, среди которых примеры на санскрите, древнегреческом, латинском и других языках, раскрыто содержание более 500 понятий имен богинь дохристианских (древнеукраинской, древнегреческой, древнеримской, древнеиндийской) цивилизаций.

Наведено результати дослідження семи головних персонажів язичницького культу князя Володимира та проведено систематизацію їх життєвого циклу.

Приведены результаты исследования семи главных персонажей язычницкого культа князя Владимира и проведена систематизация их жизненного цикла.

Розкрито суть давньої релігії, її пантеону, зміст давньоукраїнської релігії. Проаналізовано роль головних її богів на основі співвідношення релігії та богів з християнством та його святими.

Раскрыта сущность давней религии, ее пантеона, содержание давнеукраинской религии. Проанализирована роль главных ее богов на основе соотношения религии и богов с христанством и ее святыми.

Освещены генезис и эволюция астрально-мифологической школы, в частности, концепции эпохи Просвещения, немецкого религиоведения на рубеже ХІХ - ХХ ст. Проанализировано развитие польской астралистики, изучено влияние астралистических концепций на польских свободомыслящих представителей астрально-мифологической школы и литературу по астрологии. Значительное внимание уделено вопросам критики астралистических концепций в польском религиоведении.

Висвітлено особливості проведення свят Афродіти в усіх грецьких державах Північного Причорномор'я, які набули важливого значення на Боспорі, а також свят Апатурій - іонійцями, що відзначалися в Борисфені, Ольвії та Боспорі з архаїчних часів. На підставі вивчення лапідарних написів, графіті, фрагментів кам'яних скульптур, теракотів та зображень на ювелірних прикрасах показано, що на багатьох святах Афродіту прославляли як покровительку мореплавства, богиню кохання і краси.

Освещены особенности проведения праздников Афродиты во всех греческих государствах Северного Причерноморья, которые имели важное значение на Боспоре, а также праздников Апатурий - ионийцами, отмечавшихся в Борисфене, Ольвии и Боспоре с архаических времён. На основании изучения лапидарных надписей, графити, фрагментов каменных скульптур, теракотов и изображений на ювелирных украшениях показано, что на многих праздниках Афродиту прославляли как покровительницу мореплавательства, богиню любви и красоты.

Приведены религиозные представления населения Херсонеса - крупнейшего центра античной цивилизации на юге современной Украины с момента основания данного центра до распространения новой христианской идеологии, в частности, о жизни и смерти. Освещены сложные и недостаточно изученные проблемы духовной жизни херсонеситов античной эпохи. Проанализированы место римских культов в религиозном мировоззрении, а также особенности Херсонесского пантеона.

Розглянуто історію народів Надчорномор'я за період з IX ст. до н.е. до початку ХІХ ст. н.е. Розкрито політичні, економічні, культурні й етнічні аспекти історії кочових і землеробських народів, які населяли даний регіон у різні періоди. Висвітлено проблему локалізації мису Партеній і храму херсонської богині Партенос. Проаналізовано взаємини Війська Запорозького з Буджацькою Ордою у період 1699 - 1700 рр. Увагу приділено зимовому походу українського козацтва проти Османів до причорноморського Степу (1683 - 1684 рр.).

Рассмотрена история народов Надчерноморья за период с ІХ в. до н.э. до начала ХІХ в. н.э. Раскрыты политические, экономические, культурные и этические аспекты истории кочевых и земледельческих народов, которые населяли данный регион в разные периоды. Освещены проблемы локализации мыса Партений и храма херсонской богини Партенос. Проанализированы взаимоотношения Войска Запорожского с Буджацкой Ордой в период 1699 - 1700 гг. Внимание уделено зимнему походу украинского казачества против Османов к причерноморской Степи (1683 - 1684 гг.).

Висвітлено проблеми теорії літератури та компаративістики, питання історії українського письменства та зарубіжної літератури. Проаналізовано процес становлення та функціонування формалізму в українській літературі 1920 - 1930 рр., складні процеси зародження художніх принципів стилю рококо в українській художній літературі XVIII - першої половини ХІХ ст. Розкрито специфіку українського рококо в контексті європейських літератур, визначено провідні естетичні складники відображення світогляду людини у різних жанрових модифікаціях та художніх формах. Розглянуто проблему актуалізації міфоритуальних форм у поезії вісімдесятників, проаналізовано структуротвірну роль міфологеми космічної ієрогамії у поетичному тексті, естетизм як стильову течію в українській поезії другої половини ХХ ст., конститутивні особливості даного філософсько-естетичного явища європейської літератури, а також міфопоетику драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня", зокрема, образ богині Гекати та місячну тріаду, що інтегрують взаємозв'язок основних складників твору. Описано елементи культури Сходу в творах українського поета В.Цибулька. Висвітлено основні аспекти гносеологічного, естетичного та етичного вчення визначного філософа І.Канта.

Освещены проблемы теории литературы и компаративистики, вопросы истории украинского писательского творчества и зарубежной литературы. Проанализированы процесс становления и функционирования формализма в украинской литературе 1920 - 1930 гг., сложные процессы зарождения художественных принципов стиля рококо в украинской художественной литературе XVIII - первой половине ХІХ ст. Раскрыта специфика украинского рококо в контексте европейских литератур, определены ведущие эстетические составляющие отражения мировоззрения человека в разных жанровых модификациях и художественных формах. Рассмотрена проблема актуализации мифоритуальных форм в поэзии восьмидесятников, проанализированы структурообразовательная роль мифологемы космической иерогамии в поэтическом тексте, эстетизм как стилевое течение в украинской поэзии второй половины ХХ ст., конститутивные особенности данного философско-эстетического явления европейской литературы, а также мифопоэтика драмы-феерии Леси Украинки "Лісова пісня", в частности, образ богини Гекаты и лунная триада, которые интегрируют взаимосвязь основных составляющих произведения. Представлены описания элементов восточной культуры в произведениях украинского поэта В.Цыбулько. Освещены основные аспекты гносеологического, эстетического и этического учения видного философа И.Канта.

В контексті світової міфологічної спадщини проаналізовано метафізичні й екзистенціональні виміри української народної казки. В текстах казок виділено способи постановки та розв'язання проблем смерті та безсмерття людини, її відношення до божественного начала та до визначення свого місця в світі.

В контексте мирового мифологического наследия проанализированы метафизические и экзистенциональные измерения украинской народной сказки. В текстах сказок выделены способы постановки и решения проблем смерти и бессмертия человека, его отношения к божественному началу и к определению своего места в мире.

Надано нумізматичні матеріали (монети, медалі), на яких зображено міфічних цілителів античності (боги Зевс, Гермес, Аполлон, Асклепій і його дочка Гігіея та інші), наведено їх стислу характеристику, обговорено значення для сучасної медицини.

Розглянуто проблеми міфопоетики драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня", в якій розглянуто питання, яке досі лишалося поза увагою інтерпретаторів драми - образ богині Гекати та Місячної тріади, що інтегрують взаємозв'язок основних складників твору в єдине художнє ціле. Три фази місяця (молодий, повний і щербатий) та три фази соціуму (незаймана дівчина, жінка в шлюбному віці та стара) - ця тріада Місячної богині представлена в контексті драми "Лісова пісня" образами Мавки, Килини і Матері Лукаша, вони ілюструють три міфологічні пори року: весну, літо, зиму. У процесі розгортання драматичної дії через символічний код показано, як Мавка проходить усі три стадії вертикальної трансформації богині: верхній світ, земний і підземний. Перебіг природних процесів інтегрується в драмі через три дії, кожна з яких асоціюється з новою фазою-іпостассю Місячної богині й корелюється шлюбними стосунками з Сонцем - Лукашем.

Наведено основні концепції походження культу Партенос та їі храму у Херсонесі Таврійському. На підставі стислого розгляду нових досліджень піддано сумніву твердження, що головний полісний храм Партенос з кінця V - IV ст. до н.е. по 325 р. н.е. мав назву Парфенон (Партенон).

Висвітлено природу давньогерманського концепту WYRD/ORLOG у етнокультурному аспекті із застосуванням набутків лінгвокультурологічної та лінгвосеміотичної теорій. Визначено семантичні ознаки даного концепту за язичницьких часів (феноменалізм, неагентивність, ірраціоналізм) та за часів раннього християнства (феноменалізм, ірраціоналізм). Охарактеризовано моделі давньогерманського концепту WYRD/ORLOG: ДОЛЯ - ДИСТРИБ'ЮТОР та ДОЛЯ - РЕЖИСЕР, що відображають зміни у світосприйнятті давніх германців з наверненням їх у християнство. На підставі умовного співвіднесення знака та позначуваного ним об'єкта визначено, що скандинавських богинь долі - Норн правомірно розглядати як символ долі. Наведено етимологічну реконструкцію імен скандинавських Норн та жінок-пророчиць, що виявила наявність асоціацій за суміжністю між знаком та тим, що він позначає, що є характерним для знаків-індексів.

Вперше досліджено особливості становлення дохристиянського релігійного світогляду населення Херсонеса у контексті тенденцій розвитку античної релігії та встановлено можливі причини їх походження. Релігію античного Херсонеса розглянуто у соціальному вимірі. Встановлено, що наявність характерних особливостей в релігійному світогляді населення античного Херсонеса є наслідком своєрідного історичного розвитку дорійського античного центру. Виявлено домінуючу роль у період античності культу верховної богині Партенос з войовничими та заступницькими рисами. З'ясовано, що лише у даному полісі вшановували епонімне божество Херсонас, важливе для обстоювання автономного походження міста. Встановлено, що Партенос була покровителькою общини, а в перших ст. н.е. існування її культу зафіксовано і в деяких домашніх святилищах. Доведено, що усі інші полісні культи мали другорядне значення в релігійній свідомості населення. Виділено пам'ятки, які свідчать про вшанування Геракла, Діоніса у релігійних об'єднаннях, менших, ніж члени громадянської общини з сім'ями. Виявлено, що значно ширшим було коло богів, яких вшановували в родинах. З'ясовано, що окремі найбільш властиві для Херсонеса типи вівтарів, теракотових зображень з поховань і жител, що тиражувалися протягом століть, позначають традиційність релігійних уявлень, пов'язаних зі ставленням до предків-покровителів і уявленнями про потойбічне життя. Зроблено висновок, що в античному Херсонесі існував незначний, вищий соціальний прошарок, готовий до сприйняття нових культів і містерій.

Проаналізовано стан і характер джерельної бази, ступінь вивчення проблеми у вітчизняній та зарубіжній історіографії. Проаналізовано історичні умови інституційного становлення та оформлення наукової родопомочі в країнах Західної та Східної Європи, концепцій та напрямків протидій народному акушерству в особі повитухи. Визначено, що повитуха виступала суб'єктом та об'єктом дій обрядово-магічного характеру, виявляла свою подібність до міфологічних персонажів язичницьких богинь. Узагальнено відомості, які вказують на амбівалентність образу повитухи, її належність до категорії "ритуальних спеціалістів", водночас, її фольклорному образу притаманні риси сакральності.

Розглянуто введення до наукового обігу люстра з унікальним декоративним оздобленням з поховального комплексу скіфської "амазонки". Аналіз іконографії орнаментального образу, певного кола аналогій та символіки греко-скіфського мистецтва дозволив співвіднести цю річ з проявом культу Богині, яку вшановували у середовищі скіфів.