Об'єднано три головні культурологічні антиімперські трактати класика української літератури І.Нечуя-Левицького (1838 - 1918): "Органи російських партій", "Непотрібність великоруської літератури для України і для слов'янщини", "Українство на літературних позвах з Московщиною", першодруки яких за життя автора вийшли у світ за межами Російської імперії анонімно або під псевдонімом. Розкрито витоки і зміст шовіністичної ідеології московських великодержавників-українофобов, її ворожість ідеалам свободи, рівності і справедливості.

З'ясовуються психокультурні, квазірелігійні, філософські та ідеологічні передумови російського месіянства аж до новітніх його неослов'янофільських та неоєвразійських трансформацій. Автор розвінчує сучасний московський імперіалізм як своєрідний симбіоз традиційного месіянства, етатистського шовінізму і реваншистського мілітаризму. Аналізується глибинна генетична та структурно-типологічна спорідненість різних версій російського месіянства (в тому числі і більшовицького "інтернаціонального" глобалізму та неоєвразійства). Робиться спроба охопити декілька взаємопов'язаних (структурно і функціонально) вимірів російської ідеї: на рівні менталітету, національної характерології та масової свідомості; на рівні національного дискурсу (його парадигм та епістем) філософського, філософсько-ідеологічного, художньо-літературного; на рівні діяльнісно-історичних та ситуативних "розгортань" та об'єктивацій російської ідеї.

Досліджено діяльність видатних вчених - професорів Київського університету М.О.Максимовича, В.Ф.Домбровського, М.І.Костомарова, В.С.Іконникова, В.Б.Антоновича, М.П.Драгоманова, І.В.Лучицького, М.Д.Іванишева, О.Ф.Кістяківського, М.Ф.Владимирського-Буданова, М.П.Дашкевича, які незважаючи на політику великодержавного шовінізму, запроваджену російським урядом, створили наукові підвалини історії України.

Узагальнені результати творчо-дослідницької розробки теми, заснованої на ретельному вивченні різноманітних архівних, пресових, статистичних, мемуарних першоджерел. Описуються каральні органи царизму, які намагались розгромити український визвольний рух за допомогою репресій, переслідувань тощо, насамперед, таємна політична поліція. Аналізується стан великодержавної російської преси, її роль в антиукраїнській кампанії. Розглядається діяльність громадських організацій великоросійських шовіністів - "Русское собрание", "Союз русского народа", "Партія правого порядку", "Русское братство" та ін. Досліджується роль православної церкви в "українському питанні", визначено основні напрями релігійного руху на фоні реалій національно-визвольної боротьби. Висвітлюється процес національно-культурного відродження українського народу в межах Російської імперії, роль в ньому прогресивної російської інтелігенції, зокрема, О.Шахматова, Ю.Ф.Самаріна, Ф.Корша, М.Славинського та ін.

Представлено спробу подати рельєфніший образ майже забутої нині "великодержавної культури" Австро-Угорщини на зламі ХІХ-ХХ вв. Розглядається історичний, культурний і літературний феномен Австро-Угорської імперії. Висвітлюється діяльність деяких видатних діячів цієї епохи - Петера Альтенберга, Артура Шніцлера, Франца Йосифа, Франца Кафки, Густава Майрінка, Бруно Шульца, Йозефа Рота, Гуго фон Гофмансталя.

Розглянуто проблеми духовного прогресу людини в українській філософії з найдавніших часів до XVIII ст. Значну увагу приділено регіональній структурі влади та місцевого самоврядування, національній ідеї та формуванню громадянського суспільства. Охарактеризовано ідеологію націоналізму та шовінізму в українському, російському та польському слов'янофільстві. Детально проаналізовано діяльність Т.Бульби-Боровця, Д.Вітовського, М.Галущинського, В.Липинського та ін. Окремі розділи присвячено світоглядно-виховному потенціалу звичаїв, повір'їв, свят та обрядів українського народу, феномену релігії, системі бінарності як парадигмальній основі міфологічної свідомості, а також Конституції Пилипа Орлика.

Подано праці провідних спеціалістів з питань міжнаціональних відносин: політиків, експертів, аналітиків, науковців академічних установ і незалежних аналітичних центрів України, в яких розглянуто психоінформаційні аспекти націотворення, проблеми формування нової ідентичності української нації, перспективи міжетнічної інтеграції в Україні. Наведено ідеї щодо мовної політики та проектів законів про мову. Висунуто тезу про протидію націонал-шовінізму як елемента стратегії національної консолідації в Україні. Проаналізовано етнічні девіації в країні в контексті процесів міжнародної глобалізації.

Всебічно проаналізовано розвиток у російській історіографії ХVIII - початку ХХ ст. досліджень з історії Національно-визвольної війни українського народу середини ХVII ст. З'ясовано місце даної проблематики у шкалі дослідницьких пріоритетів російських істориків. Простежено еволюцію тематики та глибини досліджень, їх концептуальної спрямованості. Висвітлено внесок російських істориків у концептуальне осмислення проблеми. Розроблено її окремі аспекти. Досліджено зв'язок російської історіографії з українською та польською історіографіями. Встановлено, що в основі досліджень російських істориків лежав великодержавний підхід, який суттєво звужував можливості досліджень, а в ряді випадків призводив до свідомої упередженості. Водночас російській історіографії належала першість та тривале домінування в дослідженні актового джерелознавства, історіографії джерелознавства та археографії, комплексу питань, пов'язаних з Березневими статтями.

На теоретично-концептуальному рівні висвітлено засади виокремлення націоналізму та шовінізму як категорій міжнародних відносин - фундаментальних понять у галузі національних стосунків. На підставі історичного методу та методу ідеалізації розглянуто генезис, структуру, функції та взаємодію націоналізму та шовінізму, а також вплив даних феноменів на міжнародну систему. У контексті націоналістичних і шовіністичних тенденцій охарактеризовано зовнішньополітичні вектори та геополітичні імперативи.

На теоретико-концептуальном уровне освещены основы выделения национализма и шовинизма как категорий международных отношений - фундаментальных понятий в области национальных отношений. С учетом исторического метода и метода идеализации рассмотрены генезис, структура, функции и взаимодействие национализма и шовинизма, а также влияние данных феноменов на международную систему. В контексте националистических и шовинистических тенденций охарактеризованы внешнеполитические векторы и геополитические императивы.

Проаналізовано принципи зовнішньої політики Великої Британії на американському та європейському напрямках у роки прем'єрства М.Тетчер, здійснено історіографічний аналіз англо-американської, радянської та пострадянської літератури з даних проблем. Визначено суть особливих англо-американських відносин та їх значення для кожної зі сторін у 1980 рр. Проаналізовано Фолклендські події навесні 1982 р. та їх зв'язок з великодержавними претензіями консерваторів. Простежено еволюцію європейської політики кабінетів М.Тетчер та її вплив на становище Великої Британії в ЄЕС. Показано роль громадської думки та опозиції у формуванні тетчерівської зовнішньої політики. Розглянуто характер та наслідки зовнішньої політики держави щодо Америки та Європи у 1979 - 1990 рр.

Розкрито суть понять націоналізму та шовінізму як категорій теорії міжнародних відносин - фундаментальних понять у галузі національних стосунків. Проаналізовано генезис, структуру, функції та взаємодії націоналізму та шовінізму, а також вплив даних феноменів на міжнародну систему. На підставі російського досвіду висвітлено процес виникнення та розвитку месіянства.

Раскрыто содержание понятий национализма и шовинизма как категорий теории международных отношений - фундаментальных понятий в области национальных отношений. Проанализированы генезис, структура, функции и взаимодействие национализма и шовинизма, а также влияние данных феноменов на международную систему. С учетом российского опыта освещен процесс возникновения и развития мессиянства.

До наукового обігу введено значну кількість матеріалів преси й архівних, з використанням яких проаналізовано умови виготовлення, розповсюдження, форми (типи) друкованих видань ОУН і УПА, а також визначено мету, завдання та охарактеризовано боротьбу ОУН і УПА за творення незалежної Української держави. Висвітлено основні тематичні аспекти досліджених видань, зокрема, негативну роль більшовицької системи (політичну, економічну) щодо українського визвольного руху та побудови незалежної Української держави. Розкрито суть політики ОУН і УПА щодо представників інших націй - росіян, поляків, які не перешкоджали національним прагненням українського народу. Зазначено щодо несприйняття ідеології російського більшовизму, німецького нацизму, польського шовінізму.

Висвітлено особливості процесу розвитку українського національного букварства на різних історичних етапах (творення букварів за умов глибокого занепаду культурного життя закарпатоукраїнського народу, коли політичною домінантою був великодержавний шовінізм у ставленні до представників неугорських національностей; утвердження суспільного ідеалу - загальнолюдської солідарності, рівності, доброчесності, працьовитості; збереження родинних традицій і неухильного дотримання релігійних постулатів у вихованні дітей; популяризацію різних жанрів українського народного дитячого фольклору). Проаналізовано освітні пріоритети змісту українських букварів другої половини XIX - кінця XX ст., а також видрукуваних у першому десятилітті незалежності України. Обгрунтовано та доповнено дидактичні принципи структурування змісту шкільних підручників (природовідповідності, народності, краєзнавчості), запропоновано добір їх змісту з урахуванням напрацювань українських і зарубіжних учених у галузі дидактики початкової школи (енциклопедичності, сезонності, єдності загальнолюдського, національного й етнічного).

Розроблено об'єктивний підхід до конкретизації термінологічного апарату досліджень у галузі національних проблем міжнародних відносин. На підставі дослідження генезису, структури та функцій національної ідеології у взаємодії з міжнародною системою та визначення різного впливу основних типів цієї ідеології, націоналізм і шовінізм виокремлено як відмінні чинники міжнародних відносин. Проаналізовано проблеми та перспективи націоналізму і шовінізму у міжнародних відносинах, установлено їх вплив на визначення зовнішньополітичних пріоритетів окремих держав.

Висвітлено діяльність об'єднання людей, котрі свідомо створили громадську групу та боролись за незалежне місце в багатьох вимірах мистецтва, суспільного та політичного життя, домагаючись, принаймні, сприятливих умов, та стали найбільш помітним явищем у мистецтві Галичини та Польщі. Краківська Група, зберігаючи і підтримуючи неспокій авангардних пошуків в роки реакції шовінізму, діяла на широкому фронті дискусій, маніфестів та вірила в універсальність мови мистецтва, щоб поєднати автономну художню форму з етичним заангажуванням в реальність. Яскравий приклад Краківської Групи висвітлює реальні світоглядні мистецькі та політичні традиції у Галичині та Польщі 1920 - 1930-х рр.

Освещена деятельность объединения людей, которые сознательно создали общественную группу и боролись за независимое место во многих измерениях искусства, общественной и политической жизни, добиваясь, по крайней мере благоприятных условий, стали наиболее заметным явлением в искусстве Галиции и Польши. Краковская Группа, сохраняя и поддерживая беспокойство авангардных поисков в нелегких годах реакции шовинизма действовала на широком фронте дискуссий, манифестов и верила в универсальность языка искусства, за цель взяв программу объединения автономной художественной формы с этическим за ангажированием в реальность. Яркий пример Краковской Группы освещает реальные мировоззренческие традиции художественные и политические в Галиции и Польше 30-х лет ХХ ст.

The association of the people, which consciously created the social group and wrestled for the independent place in many dimensions of art, social and political life, striving for the at least favorable conditions, became the most remarkable phenomenon in the art of Halychyna and Poland. The Krakow Group, while adhered to the continuing restlessness of the advance-guard quests during the difficult years of chauvinism reaction, acted on the wide frontier of discussions, manifests, believing in the universality of the language of art, aiming at the program of the unification of the autonomous art form with the ethical at the engagement into reality. The vivid example of the Krakow Group illuminates the real world-outlook traditions of art and policy in Halychyna and Poland of 20 - 30-th of the 20-th century.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф055.25

Рубрики:

Політичні течії

Шифр НБУВ: Ж69017 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено аналіз сучасної російської історіографії Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. Наведено характеристику сучасної історіографічної ситуації стосовно вивчення цієї війни у російській науці. Визначено коло проблем та їх місце у дослідницьких пріоритетах сучасних російських істориків. Констатовано наявність історіографічної традиції висвітлення історії Національно-визвольної війни, що має переважно великодержавницьке спрямування. Значну увагу приділено аналізу концептуальних поглядів сучасних російських учених на історію досліджуваної війни українського народу середини XVII ст. Відзначено, що, незважаючи на суперечливість розвитку сучасної російської історіографії проблеми, можна констатувати наявність певною мірою єдиної концепції Національно-визвольної війни. Головним здобутком російської історіографії є висвітлення історії Хмельниччини у загальноєвропейському контексті.

Проаналізовано еволюцію складних і багатогранних національно-культурних процесів в Україні упродовж XX ст. У соціокультурному контексті розглянуто культурологічні проблеми та суспільно-історичні процеси в країні. Показано, що незважаючи на переслідування російським шовінізмом української мови та культури як основи національного духу й ідентичності українського народу, його ментальності та попри вороже ставлення до самої ідеї окремої української нації як політичної та культурної спільності, українці творили самобутню культуру, яка стояла врівень з культурами народів Європи. Висвітлено важливу роль політики українізації, що була започаткована урядами революційно-демократичної доби та продовжена в перше десятиліття радянської влади. Увагу приділено проблемам розвитку духовного життя українського суспільства в XX ст. за умов, сповнених драматичних протиріч, безпрецедентних репресій і знищення творців української національної культури та мільйонних мас її носіїв.

Проанализирована эволюция сложных и многогранных национально-культурных процессов в Украине в течение XX в. В социокультурном контексте рассмотрены культурологические проблемы и общественно-исторические процессы в стране. Показано, что несмотря на преследования русским шовинизмом украинского языка и культуры как основы национального духа и идентичности украинского народа, его ментальности и вопреки враждебному отношению к самой идее отдельной украинской нации как политического и культурного сообщества, украинцы создавали самобытную культуру, стоявшую вровень с культурами народов Европы. Освещена важная роль политики украинизации, начатая правительствами революционно-демократической эпохи и продолженная в первом десятилетии советской власти. Уделено внимание проблемам развития духовной жизни украинского общества в XX в. в условиях драматических противоречий, беспрецедентных репрессий и уничтожения творцов украинской национальной культуры и миллионных масс ее носителей.

Наведено близько 900 коротких біографічних довідок про долі жінок, які були закатовані по тюрмах, засуджені на каторжні роботи у таборах ГУЛАГу та не здалися живими ворогові, перебуваючи в лавах УПА. Висвітлено героїчну роль жінок у визвольній боротьбі за часів зіткнення на українській землі ворожих сил - шовінізму, фашизму та більшовизму.

Приведено около 900 кратких биографических данных о судьбах женщин, которые были замучены по тюрьмам, осуждены на каторжные работы в лагерях ГУЛАГа и не сдались живыми врагу, сражаясь в рядах УПА. Освещена героическая роль женщин в освободительной борьбе во время столкновения на украинской земле вражеских сил - шовинизма, фашизма и большевизма.

Комплексно досліджено правове становище, соціально-економічний, демографічний розвиток єврейського населення у Херсонській губернії протягом XIX - початку XX ст. Розглянуто процес формування російського законодавства з єврейського питання (зокрема створення "смуги єврейської осілості") та специфіку його застосування у південноукраїнському регіоні. Досліджено роль і місце єврейського населення у соціально-економічному розвитку найбільших міст регіону (Одеси, Херсона, Миколаєва). Розглянуто процес і наслідки єврейської сільськогосподарської колонізації як унікального явища в історії єврейського народу. Проаналізовано прояви дискримінації в російському законодавстві стосовно євреїв у сферах освіти, судової системи та місцевого самоврядування та заходів, що здійснювалися євреями для подолання урядових обмежень. Єврейське населення охарактеризовано як одну з найбільш мобільних етнічних груп населення, що відігравала вагому роль у соціально-економічному розвитку південноукраїнського регіону, долаючи штучні обмеження великодержавної урядової політики російського царату.