На основі археологічних джерел висвітлено благодійну діяльність козацьких старшин та рядових козаків, які робили значні внески на користь церкви, будували за свій кошт релігійні споруди. Відзначено, що благодійно-меценатська діяльність свідчила про їх високі моральні якості та етичні норми, проводилась у контексті пріоритетів суспільства.

На основании археологических источников освещена благотворительная деятельность казацких старшин и рядовых казаков, которые делали значительные вклады в пользу церкви, строили за свои деньги религиозные сооружения. Отмечено, что их благотворительно-меценатская деятельность проводилась в контексте высоких моральных идеалов, этических норм и приоритетов общества.

Розглянуто становлення системи доброчинності у сфері освіти у Київському учбовому окрузі протягом ХІХ - початку ХХ ст., а також участь польської громади (ПГ) краю у підтримці та фундуванні навчальних закладів. На підставі значного масиву архівних матеріалів і широкого кола наукових літературних джерел розкрито основні етапи та рівні розвитку доброчинності ПГ у даній сфері на території округу. Описано види доброчинності польської етнонаціональної меншини південно-західних губерній на користь вищих, середніх і початкових навчальних закладів, висвітлено особливості державної, громадської та приватної доброчинності.

Рассмотрены становление системы благотворительности в сфере образования в Киевском учебном округе на протяжении ХІХ - начала ХХ вв., а также участие польской общины (ПО) края в поддержке и фундировании учебных заведений. На основе значительного массива архивных материалов и научных литературных источников раскрыты основные этапы и уровни развития благотворительности ПО в данной сфере на территории округа. Описаны виды благотворительности польского этнонационального меньшинства юго-западных губерний для высших, средних и начальных учебных заведений, освещены особенности государственной, общественной и частной благотворительности.

Висвітлено історію створення Київського учбового округу, показано його значення у системі освіти України XIX - початку XX ст. Розглянуто основні напрямки та форми доброчинності в Київському учбовому окрузі, висвітлено питання її законодавчої підтримки. Досліджено діяльність перших доброчинних товариств і фундування навчальних закладів. Розглянуто конфесійні та етнічні параметри доброчинності в освітньо-виховному просторі Київського учбового округу. Наведено відомості про доброчинну допомогу розвитку середньої та початкової освіти, а також закладів соціального захисту дітей. Визначено мотивацію доброчинної діяльності й охарактеризовано основні види доброчинності на користь вищої освіти Київського учбового округу.

Освещена история создания Киевского учебного округа, показано его значение в системе образования Украины XIX - начала XX ст. Рассмотрены основные направления и формы благотворительности в Киевском учебном округе, освещены вопросы ее законодательной поддержки. Исследована деятельность первых благотворительных товариществ и вопросы фундирования учебных заведений. Рассмотрены конфессионные и этнические параметры благотворительности в образовательно-воспитательном поле Киевского учебного округа. Приведены сведения о благотворительной помощи развития среднего и начального образования, а также заведений социальной защиты детей. Раскрыта мотивация благотворительной деятельности и охарактеризованы основные виды благотворительности в сфере высшего образования Киевского учебного округа.

Охарактеризовано основні етапи розвитку церковного благодійництва та доброчинства у визначений період, розкрито особливості, напрямки та форми діяльності Православної церкви. З'ясовано роль православних монастирів у здійсненні благодійництва та доброчинності. Розкрито динаміку розвитку церковно-парафіяльних опікунств і православних братств, визначено специфіку функціонування та фінансування благодійних товариств та установ Православної церкви під час воєн і лихоліть. З'ясовано внесок православного відомства у розвиток освіти Чернігівщини.

Проаналізовано головні теоретико-методологічні засади доброчинності у сфері освіти. Визначено три етапи розвитку доброчинності у сфері освіти, а саме: фундушовий (1803 -1832 рр.), люстраційний (1832 - 1864 рр.), і системних тенденцій (1864 - 1918 рр.). Висвітлено роль і значення приватної та громадської ініціативи в підтримці освіти. Розкрито можливості доброчинної підтримки побуту учнів, благоустрою та забезпечення бібліотек у різних навчальних закладах України, визначено головні етноконфесійні характеристики доброчинності у сфері освіти України даного періоду. Проаналізовано місце та роль різних прошарків у суб'єктній структурі доброчинної підтримки сфери освіти. Визначено значення земств в організації доброчинності у сфері освіти України. Простежено розвиток системних тенденцій у доброчинній підтримці початкових,середніх навчальних закладів і закладів соціальної опіки дітей. Проаналізовано сучасний стан доброчинності у сфері освіти в Україні. Визначено сутність фандрайзингу як перспективної стратегії доброчинної підтримки сфери освіти.

Подано теоретичний матеріал до курсу, теми та плани лекцій і семінарських занять, індивідуальні навчально-дослідні завдання з врахуванням кредитно-модульної системи навчання. Сформувано уявлення про концептуальні підходи, які склались в психології щодо вивчення психологічних механізмів формування релігійності, форм вияву релігійної віри. Розглянуто роботи класиків та ідеї провідних вчених в галузі психології щодо формування релігійної віри, форм її вияву та методів аналізу вольових мотивів та установок віручої людини. Освітлено такі питання як релігія, релігійність, релігійна свідомість, емоції, почуття, настрої, сакралізація, соціально-релігійні відносини, секуляризація, релігійна мораль і культ, доброчинність.

Розглянуто альтруїзм і благодійність у контекстах духовної глобалізації. На засадах метаантропології та андрогін-аналізу охарактеризовано добродійність як дієву відкритість буття людини. Показано доброчинність як ідеологічно марковану соціальну практику. Увагу приділено питанням благодійності та фізичної культури в українському суспільстві. Висвітлено традиції благодійності на Слобожанщині в кінці XIX - на початку XX ст. на прикладі родини Харитоненків. Описано гуманістичну складову щоденника Олександра Довженка воєнного часу. Розкрито особливості проявів інтеркультурної комунікації за умов благодійних заходів. Акцентовано на толерантності як важливому орієнтирі сучасної системи освіти.

Розглянуто особливості звичаєвих норм етикету в традиційній культурі українців XIX - початку XX ст. у контексті традицій шанування, гостинності та культури зовнішнього вигляду. Висвітлено історико-культурні умови формування традиційної культури українців та звичаєвих норм етикету: шанування, гостинності, культури зовнішнього вигляду, додержання етикету в структурі комунікативної поведінки особистості, міжособистісних стосунків. Доведено, що сформовані поведінкові стереотипи в узагальненому вигляді віддзеркалюють ментальність українців, характерними рисами якої є гуманістична складова, відчуття тісного зв'язку з природою, моральність, доброчинність, толерантність, перевага емоційного над раціонально-логічним, інтроверсійність та індивідуалізм. Етнічні стереотипи етикетного спілкування відіграли роль етикетних ідентифікаторів, визначаючи "український тип поведінки" як своєрідність національного характеру та способу життя.

Описано особливості суперечностей освітнього ідеалу, обгрунтованого Цицероном, і сумніви щодо його здійснення, які висловив Сенека в "Моральних листах до Луцилія". Підсумовано, що ідея морального інтелекту, який поєднує моральний розум і розумну емоцію і володіє здатністю нехтувати простотою рішень заради складності людських проблем і водночас зберігати аполлонівську ясність думки в найбільш заплутаних лабіринтах життя, може бути розцінена як співзвучний нашому часові принцип духовності.

Розглянуто суперечності освітнього ідеалу, обгрунтованого Цицероном, і сумніви щодо його здійснення, які висловив Сенека в "Моральних листах до Луцилія". Описано позицію, яка частково пояснює той факт, що в своєму нарисі освітніх дисциплін Сенека обминає увагою ораторське мистецтво: адже останнє, мабуть, передбачає суспільну діяльність, яка і є сферою його застосування.

Здійснено комплексне дослідження стану наукової розробки теми в сучасній українській історіографії, відображено основні етапи, напрями й особливості вивчення історії благодійності козацької старшини (середина XVII - XVIII ст.). Виявлено, систематизовано та класифіковано історіографічні джерела з проблеми та встановлено об'єктивність їх джерельної інформації. Охарактеризовано основні теоретико-методологічні підходи до дослідження теми. Розкрито історіографічно-термінологічну сутність понять "благодійність", "доброчинність", "меценатство", "філантропія", "спонсорство". Висвітлено питання відображення благодійності гетьманів сучасною українською історіографією. З'ясовано особливості дослідження вітчизняною історіографією благодійної діяльності кошових отаманів Запорозької Січі як соціокультурного феномену, охарактеризовано погляди науковців на благодійність генеральної та полково-сотенної старшини. На основі наявних праць визначено недостатньо вивчені аспекти та напрями майбутніх дослідницьких пошуків.

Теоретично узагальнено науковий доробок у галузі гуманітарного знання про розуміння соціально-значущих якостей особистості і основних механізмів їх формування, а також про можливості формування альтруїзму, милосердя, особистісної гідності, ініціативності й відповідальності в доброчинній та груповій діяльності. Вироблено основні методологічні положення для обґрунтування соціально-педагогічного дослідження заявленої проблеми, актуалізованої загальним соціокультурним становищем в Україні, зокрема поширенням у суспільстві індивідуалізму, егоїстичних настроїв і девіацій, беззмістовного проведення дітьми і молоддю дозвілля, фактами ризикованої поведінки у складі малих груп, а отже, і потребою залучення дітей та молоді до соціально-ціннісної діяльності. Методологічний аспект соціально-педагогічного підходу в дослідженні соціально-значущих якостей особистості розкрито в системі соціальних групових відносин. Доброчинну діяльність розглянуто як вид умотивованої соціально схвальної діяльності і як засіб формування соціально-значущих якостей особистості. Запропоновано методологічні положення, на яких базується концептуальний підхід соціально-педагогічного дослідження проблеми формування соціально-значущих якостей підростаючої особистості.

Осуществлено теоретическое обобщение научных исследований в сфере гуманитарного знания относительно понимания социально значимых качеств личности и основных механизмов их формирования, а также возможностей формирования в процессе благотворительной деятельности альтруизма, милосердия, достоинства, инициативности и ответственности. Выведены основные методологические положения для осуществления и обоснования социально-педагогического исследования заявленной проблемы, актуализированного современной социокультурной ситуацией в Украине, в частности, распространением в обществе индивидуализма и эгоистических настроений, бессодержательного проведения детьми и молодежью свободного времени, фактами рискованного поведения в составе малых групп, а значит, и потребностью вовлечения детей в социально-ценностную деятельность. Методологический аспект социально-педагогического подхода раскрыт в исследовании социально-значимых качеств личности в системе социальных отношений. Благотворительность рассмотрена как мотивированная групповая социально-ценностная деятельность и как средство формирования социально значимых качеств личности в системах различных отношений. Предложены методологические положения, которые составляют основу концептуального подхода социально-педагогического исследования проблемы формирования социально- значимых качеств подрастающей личности.

The article attempts to summarize the theoretical scientific research in the field of human knowledge regarding the understanding of socially important personality’s traits and the basic mechanisms of their formation, as well as opportunities in the process of formation of virtue and virtuous activity such as altruism, compassion, dignity, initiative and responsibility; revelation the basic methodological guidelines for implementation and validation of socio-pedagogical study stated problem, the updated state of the contemporary socio-cultural situation in Ukraine and the need for the involvement of children in the social-evaluative activities. Virtuous activity is viewed within two perspectives: as the motivated group socially-valued activity and as means of forming socially significant qualities of the person in the systems of different relationships such as to ourselves, to the others, to the environment.

Розглянуто питання впливу соціальних інституцій на соціально-педагогічну сутність соціального захисту дітей-сиріт, підкинутих дітей та нужденних в освітньо-виховному просторі Півдня України ІІ половини ХІХ – початку ХХ ст.

Рассмотрен вопрос влияния социальных институтов на социально-педагогическую сущность социальной защиты детей-сирот, подброшенных детей и нуждающихся в образовательно-воспитательном пространстве Юга Украины II половины XIX – начала ХХ вв.

The influence of social institutions on social and educational nature of social protection of orphans, children thrown and needies in education and educational area Southern Ukraine the second half of the nineteenth - early twentieth centuries are considered.

Розкрито місце та роль періодичних видань у поширенні відомостей про розвиток доброчинності у сфері освіти України у ХІХ - на початку ХХ ст. на прикладі як регіональних, так і загальнодержавних зразків преси.

Раскрыто место и роль периодических изданий в распространении сведений о благотворительности в сфере образования Украины на примере региональных и общегосударственных образцов прессы.

The paper addresses the role of press in the dissemination of information on charity in the field of education in Ukraine based on the regional and national periodicals.

Проаналізовано соціалізаційні можливості доброчинності у сфері освіти різних категорій дітей в Україні у ХІХ - на початку ХХ ст. Визначено вплив доброчинної підтримки на навчання та виховання дітей у приходських фундушевих училищах і в притулках, яка надавалася приватними особами, громадськими організаціями та комітетами, що діяли в Україні в ХІХ - на початку ХХ ст.

Рассмотрены социализационные возможности благотворительности в сфере образования различных категорий детей в Украине в ХІХ - начале ХХ века. Проанализировано влияние благотворительной поддержки обучения и воспитания детей в приходских фундушевых училищах и приютах, предоставляемой частными лицами, общественными организациями и комитетами, действовавшими в Украине в ХІХ - начале ХХ в.

In article the analysis of charity socializing possibilities in the field of different categories of children education in Ukraine in the 19th - the beginning of 20th century is presented. The influence of charitable support of children teaching and education in the parish fundush schools and orphanages, given by the private individuals, by the public organizations and the committees, functioning in Ukraine in the 19th - the beginning of 20th century, is analysed.

Проаналізовано толерантність як етичну доброчинність. Зазначено, що толерантність виступає вищим моральним принципом розвитку особистості та демократичного суспільства, а в життєвому контексті виконує функцію обмеження агресивності людини. Проаналізовано толерантність як принцип поведінки.

Проанализирована толерантность как этическая благотворительность. Отмечено, что толерантность выступает высшим моральным принципом развития личности и демократического общества, а в жизненном контексте выполняет функцию ограничения агрессивности человека. Проанализирована толерантность как принцип поведения.

In the article an author makes the analysis of tolerance as ethics charity. The author marks that tolerance comes forward higher moral principle of development of personality and democratic society, and also analyses tolerance from point of principle of conduct, and in a vital plan tolerance executes the function of limitation of aggressiveness of man.

Висвітлено сучасні підходи до осмислення поняття "благодійництво". Проведено порівняльний аналіз споріднених понять: волонтерство, добродійність, доброчинність, розкрито природу меценатства та спонсорства. Обгрунтовано необхідність проведення різноаспектних наукових досліджень з метою визначення місця спонсорства у системі благодійництва.

Освещены современные подходы к осмыслению понятия "благотворительность". Проведен сравнительный анализ родственных понятий: волонтерство, благодетельность, раскрыта природа меценатства и спонсорства. Обоснована необходимость проведения разноаспектных научных исследований с целью определения места спонсорства в системе балаготворительности.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч611м + Ч739.819:А/Я;-63

Шифр НБУВ: Ж15184 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Історично обумовлено, що вища школа як соціокультурна система, покликана формувати не лише професійні компетенції, а й здійснювати духовно-культурний вплив на сучасне суспільство через формування духовної культури студентської молоді в період професійної підготовки. Визначено, що духовну культуру особистості характеризують такі риси як гуманність, толерантність, доброчинність, альтруїзм, відповідальність, великодушність тощо. Розкрито сутнісну характеристику процесу формування духовної культури студентів в сучасному ВНЗ: мету, завдання, принципи, методи виховання та педагогічні технології. Розроблено й експериментально перевірено результативність програми формування духовної культури студентів за умов регіонального ВНЗ. Розкрито вплив циклу гуманітарних дисциплін на формування особистості майбутнього фахівця, зокрема, спецкурсу "Духовна спадщина рідного краю". Доведено необхідність залучення студентів до волонтерської діяльності через громадську молодіжну організацію. Подано комплексну програму "Теплий дім "Сім'Я", реалізація якої націлена на формування родинно-сімейних цінностей майбутніх фахівців. Визначено критерії та показники сформованості рівня духовної культури студентської молоді.

Проаналізовано діяльність опікунств над дитячими притулками, земств, доброчинних товариств та приватних осіб у сфері піклування над дітьми-сиротами. Узагальнено відомості про розвиток системи опіки над неповнолітніми, показано вплив доброчинності на цей процес. Зроблено висновок, що значну роль у справі допомоги дітям у Катеринославській губернії відігравало земство. Розглянуто особливості опіки над дітьми у роки Першої світової війни.