Розглянуто історичні та соціально-економічні умови виникнення християнства і постулати його догматики, основні соціально-політичні характеристики розвитку християнських общин. Особливу увагу приділено висвітленню діяльності видатних представників християнської політичної ідеології Аврелія Августина, Фоми Аквінського, Марсилія Падуанського та їх політико-правових доктрин і політичних концепцій. Проаналізовано середньовічні єресі та їх соціально-політичні теорії, політичну філософію середньовічного Сходу, а також політичні ідеї мислителів Київської Русі.

Розглядаються причини та наслідки голодомору 1932-1933 рр. в Україні. Вичерпно досліджується, як і чому саме українське село стало, на думку автора, головною експериментальною народовбивчою лабораторією більшовицьких догматиків Росії. Автор зупиняється окремо на історії вивчення цієї трагедії в Конгресі США, дає інформацію про перші результати досліджень в незалежній Україні, висловлює прикрий жаль щодо фактичного замовчування пам'яті про це лихо в рік відзначення його 65-річчя в Україні.

Проаналізовано загальну історію християнства в його основних формах і виявах. Значну увагу відведено добі виникнення християнства і першим століттям його розвитку, а також питанням ствердження догматики на Вселенських соборах, упорядкування культової сфери, формування церковної організації, набуття християнством суспільного статусу державної релігії, становлення витокових моделей церковно-державних відносин. Досліджено історію реформованого християнства - протестантизму - від доби Реформації XVI-XVII ст. до наших часів. Висвітлено історичну еволюцію, місце і роль основних течій християнства - православ'я, католицизму, протестантизму - в історії України від початку християнізації Київської Русі до наших днів. Окремо розглянуто історію християнських конфесій у XX ст. Показано їх існування за умов комуністичного режиму радянської моделі, а також на новітньому етапі української історії - етапі становлення незалежної Української держави.

Проведено науково-філософський аналіз етичного принципу "людське життя - найвища цінність" на підставі дослідження багатозначності розуміння феноменології життя в різних контекстах. Проаналізовано питання про місце творчості у філософсько-історичному дискурсі. Висвітлено діалектику традиційного та інноваційного процесів у розвитку культури та особливості формування особистості. Запропоновано різні варіанти інтерпретації естетичного вчення видатного вітчизняного мислителя - О.О.Потебні. Обгрунтовано, що головним у даній концепції є ідея про екзистенційно-комунікативну роль продуктів мистецької діяльності. На основі аналізу текстів К.Леві-Строса і Р.Барта змодельовано образ суспільства, характерний для структуралізму. Визначено методологічні засади дослідження суспільства, а також напрями розвитку структуралістської теорії у працях сучасних західних соціологів. Розглянуто складний процес формування положень раціоналізованої християнської догматики. Розроблено оригінальну теорію виховання ціннісного ставлення до людини. Охарактеризовано соціально-педагогічну діяльність громадських молодіжних об'єднань.

Проаналізовано твори С.М.Булгакова, в яких представлено найважливіші ідеї його творчої спадщини, відображено складну еволюцію світогляду мислителя від позицій легального марксизму (у ранніх творах), критики "наявної догматики економізму" до християнського теоцентризму. Охарактеризовано постать ученого як економіста, філософа та богослова, показано значення його творчих пошуків для сучасної соціальної практичної діяльності. Розкрито соціологічний і ноосферний аспекти його філософії господарства, філософські засади економічного знання. Проаналізовано погляди філософа на суб'єктивізм і об'єктивізм у політичній економії у контексті концепції "нової економіки". Наведено покажчик праць ученого, а також список літературних і наукових джерел про нього.

Проанализированы произведения С.М.Булгакова, в которых представлены важнейшие идеи его творческого наследия, отображена сложная эволюция мировоззрения мыслителя от позиций легального марксизма (в ранних произведениях), критики "наличной догматики экономизма" до христианского теоцентризма. Охарактеризована личность ученого как экономиста, философа и богослова, показано значение его творческих поисков для современной социальной практической деятельности. Раскрыты социологический и ноосферный аспекты его философии хозяйства, философские основы экономического знания. Проанализированы взгляды философа на субъективизм и объективизм в политической экономии в контексте концепции "новой экономики". Приведены указатель трудов ученого, а также список литературных и научных источников о нем.

Проаналізовано літературознавчу, поетичну та перекладацьку діяльність відомого українського поета І. Світличного. Розглянуто літературно-критичні статті митця, основною ідеєю яких є подолання догматики соцреалізму та вихід української літератури на європейський рівень. Висвітлено літературознавчу концепцію І. Світличного, зокрема, проаналізовано його новаторський підхід до прочитання "Кобзаря" Т. Шевченка. Досліджено ліричні твори поета періоду ув'язнення, розкрито їх жанрову специфіку та мотиви, проведено текстологічні зіcтавлення двох редакцій збірки "Гратовані сонети". Зроблено огляд перекладацької спадщини І. Світличного.

Проанализирована литеретуроведческая, поэтическая и переводная деятельность известного украинского поэта И. Светличного. Рассмотрены его литературно-критические статьи, основной идей которых является преодоление догматики соцреализма и выход украинской литературы на европейский уровень. Освещена литературоведческая концепция И. Светличного, в частности, проанализирован его новаторский подход к прочтению "Кобзаря" Т. Шевченка. Исследованы лирические произведения поэта периода тюремного заключения, раскрыты их жанровая специфика и мотивы, проведены текстологические сопостовления двух редакций сборника "Гратованые сонети". Проведен обзор переводческого наследия И. Светличного.

Розкрито специфіку побутування болгарського наспіву в Ірмолоях кінця XVI - XVII ст. та висвітлено його стильову специфіку в контексті піснеспівів української традиції. Вдосконалено методику аналізу композиційної, ладо-інтонаційної та поспівкової структур. Проведено порівняльне дослідження піснеспівів жанру Догматиків на вісім класів болгарського наспіву та неатрибутованого наспіву української традиції з Ірмолоїв XVII ст.

На базі великого джерельного матеріалу осмогласних жанрів української монодії досліджено вибрані осмогласні цикли, що дає змогу виявити особливості адаптаційних процесів засвоєння візантійської осмогласної системи. Висвітлено тенденції, які спричинили утворення національного типу співочого нотолінійного збірника - Ірмологіона, на прикладі якого виявлено поступове утвердження власне гласового структурного типу, який з'явився на початку XVII ст. і швидко став переважаючим. Проаналізовано інципітні списки 28-ми рукописів та виявлено дивовижну стабільність мелодики та звуковисотних рівнів піснеспівів кожного гласу у межах циклу. Зроблено висновок щодо незвичайно великої наявності усної співочої практики в усіх регіонах України, а також присутності глибокої теологічної базової основи розрізнених у часі написань. Зазначено, що такий феномен української осмогласної монодії потребує використання нового методу дослідження - комплексного богословсько-літургічного та мелодичного аналізу. Здійснено різноаспектне вивчення вибраних осмогласних жанрів догматиків, степенних - антифонів та воскресних ірмосів та показано формування в українському сакральному співочому мистецтві нового типу внутрішньогласових співвідношень, що демонструє високий рівень національної духовної культури.

Досліджено етапи процесу традиціоналізації образу історичної постаті Нестора Махна, простежено амплітуда оціночних коливань в історії художнього втілення ватажка селянського руху, охарактеризовано прорахунки документального і художнього мислення радянської доби, яке створило Нестору Махну негативний міфоімідж. Творчий доробок письменників 20-х років М.Ірчана, В.Підмогильного, В.Сосюри, К.Поліщука та ін. залишив для нащадків реалістичні риси образу, багатовимірність характеру, вдачі Н.Махна. Проаналізовано тенденції літератури соціалістичного реалізму 30-70-х рр., зокрема, творів О.Гончара, П.Панча, на соціальне замовлення малювати спотворений образ Н.Махна. Вийшовши з-під контролю офіційної догматики, письменники 90-х років Р.Самбук, Я.Стельмах, В.Савельєв, Д.Маркиш, Г.Лютий та ін. створили нову ауру довкола імені Н.Махна.

Здійснено комплексний аналіз основних тенденцій розвитку освіти та педагогічної думки в Ірані періоду IX - XX ст. Виявлено характерні елементи, властиві давній просвітницькій і педагогічній традиції Ірану до його ісламізації, що збереглися й адаптувалися до нових умов після завоювання Ірану арабами. Охарактеризовано систему народної освіти та її складові частини. Розкрито цілі, зміст, форми та методи освіти, проведено аналіз педагогічних ідей мислителів Ірану. Доведено, що система мусульманської освіти в Ірані остаточно сформувалася до кінця XI ст. і мала на меті розповсюдження Ісламу та розвиток його догматики. Середньовічна система освіти зберігалася в Ірані практично без змін до 1870-х рр., оскільки основу викладання в XIX - XX ст., як і раніше, складало богослов'я. За результатами дослідження зроблено висновок, що позитивну роль у розвитку освіти в Ірані відіграли реформи 1920-х, 1930-х і 1960-х рр., наслідком яких стало створення системи державних початкових і середніх шкіл, зростання їх кількості та підвищення якості освіти, відкриття університету, організація педагогічних і ремісничих училищ, однак, не було вирішено проблеми недоступності освіти для нижчих прошарків населення.

Наведено результати історико-філософських досліджень з проблем співвідношення філософії та педагогіки, а також охарактеризовано два типи їх зв'язку: нормативно-проектний і взаємодоповнюваний. Визначено специфічні ознаки філософсько-педагогічної концепції як цілісної теоретичної структури, що містить у собі світоглядне, методологічне та антропологічне підгрунтя, на основі якого осмислено мету та умови розвитку "наявного" стану дитини до "належного" стану дорослої людини, згідно з відкритим у педагогічній дійсності "сущим". Філософські та педагогічні погляди П.Юркевича вперше розглянуто як єдину систему у контексті конкретних історичних обставин та біографії мислителя. З'ясовано, що єдність даної концепції зумовлена розумінням спільності завдань філософії та педагогіки, зміст яких полягає у синтезі віри й знання у "цілісній картині" буття взагалі й людського буття зокрема, важливим виміром якого є виховання та освіта. Встановлено, що специфіка методу вирішення П.Юркевичем даних завдань полягала у використанні розробленого на засадах християнської догматики "припущення сутності" людини як ключа до інтеграції сукупності фактів дослідних наук. Розкрито зміст базової складової частини філософсько-педагогічної концепції мислителя - його антропологічного вчення, що містить обгрунтування здатності людини до вільного саморозвитку й самообмеження як суто людського призначення. Проаналізовано виховні та освітні теорії філософа, змістовна єдність яких полягає у визначенні умов та окресленні простору реалізації свободи творчого становлення особистості шляхом подолання суперечностей "наявного" й "належного", "індивідуального" та

Розкрито сутність і визначення феномену релігії, її структуру та основні теорії походження, соціальні функції. Наведено класифікацію релігій, описано родоплемінні, етнічні та регіональні релігії, нові релігійні рухи, особливості язичницьких вірувань праукраїнців Київської Русі перед прийняттям християнства, релігійних систем Індії, національних релігій Китаю й Японії, іудаїзму як національної релігії євреїв, його віровчення й культу, становлення ісламу як світової релігії, віровчення й світогляду буддизму. Висвітлено зародження й становлення християнства як державної релігії Римської імперії, поділ християнської церкви на православну (східну) і католицьку (західну), відмінності католицизму від православ'я (догматика, культ, система організації), становище православної й інших християнських церков в Україні після 1917 р. Розкрито основний зміст християнського віровчення й церковної практики, особливості християнського протестантизму.

Раскрыты сущность и определения феномена религии, её структура и основные теории происхождения, социальные функции. Приведена классификация религий, описаны родоплеменные, этнические и региональные религии, новые религиозные движения, особенности языческих верований праукраинцев Киевской Руси перед принятием христианства, религиозных систем Индии, национальных религий Китая и Японии, иудаизма как национальной религии евреев, его вероучения и культа, становления ислама как мировой религии, вероучения и мировоззрения буддизма. Освещены зарождение и становления христианства как государственной религии Римской империи, деление христианской церкви на православную (восточную) и католическую (западную), отличия католицизма от православия (догматика, культ, система организации), положение православной и других христианских церквей в Украине после 1917 г. Раскрыты основное содержание христианского вероучения и церковной практики, особенности христианского протестантизма.

Висвітлено базові проблеми філософії права (ФП) як важливого чинника європейської культури та головного чинника європейської ідентичності. Увагу приділено ФП в контексті правознавства, правової догматики, теорії права. Описано форми існування права та умови існування ФП як науки. Розкрито основи учення про право, відмінності моралі та права за І. Кантом, основні форми правового позитивізму (ПП) Дж. Остіна, моральні засади права Августина, зокрема, проти ПП та переходу до природного права. Розглянуто питання класичного формулювання природного права в Арістотеля, Цицерона, Августина, Т. Аквінського. Висвітлено теоретичні й культурно-історичні умови розвитку доктрини природного права в епоху модерну, особливості його відродження у другій половині ХХ ст. Проаналізовано особливості здійснення права в сучасному суспільстві, філософські проблеми конституційного права, ідейні джерела концепції прав людини у контексті легітимації модерного права.

Досліджено конфесійний модус творчості І. Вишенського - одного з найвидатніших полемістів кінця XVI - початку XVII ст., життєвим кредом якого були віросповідні засади православ'я, а спосіб їх обгрунтування відзначався поєднанням жаги пізнання божественної істини з палким уболіванням за долю рідного народу. Увагу приділено висвітленню православно-католицьких суперечностей на теренах Руси - України доберестейського періоду, їх догматико-канонічним підставам, що знайшли подальший розвиток у полемічних посланнях І. Вишенського. Розглянуто особливості засвоєння причин православно-католицьких суперечностей на давньоруських теренах та їх відображення в перекладних та оригінальних вітчизняних творах домонгольського періоду.

Вперше проведено комплексне дослідження українських фіт Октоїха - елементу канонічного осмогласся. Джерельну базу роботи склали понад 70 нотолінійних Ірмолоїв кінця XVI - XVIII ст. (з них два стародруки) та словники фіт російських учених. Введено до наукового обігу три збірники Києво-Печерської лаври (1768 р. і початок XIX ст.; НКШКЗ, Кн. 2078, 2084, 2086) і 16 Ірмолоїв зі знаком Ө і словом \i Өита\i0. Встановлено 55 піснеспівів з фітами, їх жанри (догматики, богородичні на стиховні, степенні, ірмоси), розімкненість корпусу фіт Октоїха (частина їх наявна в ірмосах Мінеї і Тріоді). Розглянуто принципи фіксації фіт в Ірмолоях; семантику фіт у контексті змісту вербальних текстів Октоїха. На основі порівняльного аналізу атрибутовано 18 фіт і 5 \i лиць\i0. Стилістика фітних розспівів виявляє усамостійнення мелодичного начала (словесний текст відсутній). Звуковисотні параметри фіт (і піснеспівів) в XVII ст. міняються через заміну системи цефаутних ключів одним "альтовим". Визначено риси самобутності українського фітного співу у східнослов'янському контексті. Укладено словник віднайдених українських фіт Октоїха.

На основі етимолого-герменевтичної методології встановлено глибинний зв'язок між тотожністю, ідентичністю та самістю. Виникаючи у піфагорійсько-орфічній традиції та набуваючи концептуальності у поемі Парменіда, поняття тотожність стає однією з провідних категорій античної метафізики та патристичної теології. Розглянуто дві провідні парадигми тотожності: атрибутивна та релятивна, перша з яких пов'язана з іменем Платона, друга - з іменем Аристотеля, та їх подальші метаморфози у стоїцизмі, гностицизмі та неоплатонізмі. Визначено загальні риси античної ідентифікаційної матриці, основою якої виступає космоцентризм. Проведено порівняльний аналіз цієї матриці з юдейською оламістською та зазначено, що вони виступають передумовами христоцентричної ідентичності. Остання визначається як теофанічна, в основі якої лежить обожнення через подолання власної самості. Розглянуто трансформації концепту тотожності у патристиці, де він виступає як засіб обгрунтування тринітарного та христологічного догматів. Проаналізовано роботи Василія Великого та інших каппадокійців, Августина Аврелія, Марія Вікторина, Діонісія Ареопагіта, Максима Сповідника, Йоана Дамаскіна. На основі ретельного дослідження стверджено, що поняття "identitas" виникає саме під час теологічних суперечок навколо цієї догматики.

Проаналізовано дієздатність української православної співацької традиції за умов сучасності за усім периметром її буттєвості. Осмислено процес адаптації феномену в культовій обрядовості сьогодення, включаючи перспективи розвитку його у майбутньому. З’ясовано, що українська православна співацька традиція на сучасному етапі є дієвою за усім периметром свого побутування, враховуючи побутово-обрядовий, мистецький та теоретичний рівні її адаптації в українському соціопросторі. Зроблено висновок, що українська православна співацька традиція поєднує в собі, з одного боку, пласт сакральної культури, а з іншого – світської, активізуючи останню у специфічній взаємодії догматично-смислового та музично-еволюційного смислотворення. Акцентовано, що ця динаміка за своєю природою є поступальною та слугує зв’язковим елементом між статикою догматики Української Православної Церкви та мінливістю світу реального.

Проанализирована дееспособность украинской православной певческой традиции в условиях современности по всему периметру ее бытийности. Осмыслен процесс адаптации этого феномена в культовой обрядовости настоящего, включая перспективы его развития в будущем. Выяснено, что украинская православная певческая традиция на современном этапе является действенной по всему периметру своего бытования, учитывая обрядовый, художественный и теоретический уровни ее адаптации в украинском социопространстве. Сделан вывод о том, что украинская православная певческая традиция сочетает в себе, с одной стороны, пласт сакральной культуры, а с другой – светской, активизируя последнюю в специфическом взаимодействии догматически-смыслового и музыкально-эволюционного смыслообразования. Акцентировано, что эта динамика по своей природе является поступательной и служит связным звеном между статикой догматики Украинской Православной Церкви и изменчивостью мира реального.

Analyzed the capacity of the Ukrainian Orthodox singing tradition in modern conditions around the perimeter of its bigness. It’s comprehended the process of adaptation of this phenomenon in religious rites of the present, including the prospects for its future development. Found that the Ukrainian Orthodox singing tradition at this stage is effective around the perimeter of its existence, given the ritual, artistic and theoretical levels of its adaptation to the Ukraine. It is concluded that the Ukrainian Orthodox singing tradition combines, on the one hand, the formation of sacred culture, and on the other – secular, activating the latter, in particular the interaction of dogmatically-semantic and musical. The attention that this dynamic by nature is progressive and is connected link between the static dogma of the Ukrainian Orthodox Church and the variability of the real world.

Розглянуто "лабіринт" творчості аргентинського письменника Х.Л.Борхеса, що складається з філософських ідей, сновидінь і периферійних факторів історії культури. Висвітлено сутність постмодерністської культурно-естетичної парадигми, монотеїстичних релігій християнства й ісламу, а також гностицизму, який конкурує з християнською релігією. Зауважено, що подібність між ранньосередньовічним гностицизмом і філософією постмодерну вказує на існування в історії людської думки певних періодів, яким властиво сполучати погляди багато в чому повністю протилежні один одному. Показано, що на відміну від релігійних вчень, адресованих великій кількості людей, гностичні, теософські, постмодерністські вчення не можуть виробити ясної та чіткої догматики, здатної об'єднати значну частину населення, але вони стають долею нечисленної групи інтелектуалів, до яких належить Х.Л.Борхес.

Рассмотрен "лабиринт" творчества аргентинского писателя Х.Л.Борхеса, складывающийся из философский идей, сновидений и периферийных факторов истории культуры. Освещена сущность постмодернистской культурно-эстетической парадигмы, монотеистических религий христианства и ислама, а также гностицизма, конкурирующего с христианской религией. Замечено, что подобность между раннесредневековым гностицизмом и философией постмодерна указывает на существование в истории человеческой мысли определенных периодов, которым свойственно объединять в себе взгляды много в чем полностью противоположные друг другу. Показано, что в отличии от религиозных учений, адресованных большому количеству людей, гностические, теософские, постмодернистские учения не могут выработать ясной и четкой догматики, способной объединить значительную часть населения, но они становятся судьбой немногочисленной группы интеллектуалов, к которым принадлежит Х.Л.Борхес.

Проаналізовано основні вектори дослідження проблем бальної хореографії. З'ясовано, що осмислення вітчизняної бальної хореографії у другій половині XX ст. відбувалося здебільшого під тиском потужної ідеологічної догматики, відхід від орієнтирів якої обумовив необхідність формування нового погляду на сутність бального танцю.

Проанализированы основные векторы исследования проблем бальной хореографии. Установлено, что осмысление отечественной бальной хореографии во второй половине XX ст. произошло преимущественно под давлением мощной идеологической догматики, отход от ориентиров которой обусловил необходимость формирования нового взгляда на сущность бального танца.

Проаналізовано складний і неоднозначний процес запровадження християнства у Русі кінця IX - середини XI ст. У контексті тогочасних європейського світогляду та християнської релігії висвітлено теологічні спільність і відмінності ще єдиної на той час Християнської Церкви, але яку уже тоді розділяли політико-ідеологічні та догматичні протиріччя. З'ясовано місце, роль і самовизначення Русі у тих процесах. З огляду історико-герменевтичної інтерпретації та слов'янської кирило-мефодіївської традиції (у зіставленні з аріанською, візантійською та латинською) розглянуто теологічні уявлення та догми, зокрема таких понять і термінів, як "Свята Трійця", "єдиносущність", "подібносущність", "Символ Віри" тощо. Простежено світоглядно-релігійний та політико-ідеологічний шлях Русі до запровадження християнства в державі Володимиром Великим та його утвердження Ярославом Мудрим. Вивчено передумови, підстави й обставини прийняття християнської віри великим князем Київським Володимиром Святославичем, її символічний та духовний зміст, охарактеризовано княжі діяння у цій сфері. Встановлено релігійно-політичні погляди, тактику та стратегію утвердження Віри Христа великого князя Київського Ярослава (Мудрого) Володимировича, його бачення місця Церкви в Руській державі, суспільстві, у слов'янському світобаченні, а також поміж духовно-релігійними та державними центрами тогочасного Християнського Світу.