Представлено програму психокорекційних впливів на різні підструктури особистості, що підтримують синдром психічної залежності. Дезактуалізація мотиваційного компонента психічної залежності здійснюється шляхом підвищення особистісної цінності мотивів утримання від зловживання; інтелектуального компонента зловживання - через аналіз особистісних втрат у всіх сферах життя, що їх зазнав пацієнт через зловживання; емоційного - за допомогою навчання пацієнтів способам конструктивного виразу емоцій та вмінням одержувати позитивні емоції від своїх реальних досягнень.

Розглянуто предмет психології, її місце у системі наук, а також школи, напрями та основні концепції у психології. Проаналізовано психологію діяльності та пізнавальних процесів (відчуття та сприймання, пам'ять, уяву, мислення), особистості (здібності, темперамент, характер, почуття та емоції), міжособистісних відносин, спілкування. Визначено складові частини виховного процесу - патріотичне, економічне, екологічне, моральне, естетичне, фізичне, а також місце і роль викладача у процесі виховання учнівської та студентської молоді.

Розглянуто проблему особливостей емоційного розвитку дітей дошкільного віку залежно від соціально-психологічних умов виховання. Проаналізовано і визначено, що емоції становлять складне явище психіки, пов'язане з різними процесами та властивостями. Розкрито вплив біологічних і соціально-психологічних факторів на розвиток емоційної сфери дитини. Визначено чотири типи умов виховання, а саме: тільки в сім'ї, в сім'ї та дитячому садку, неповній сім'ї, дитячому будинку. Встановлено, що у структурі механізмів емоційного розвитку дітей незалежно від віку і статі провідною є загальна емоційність. Показано, що діти, яких виховують у дитячому будинку, відрізняються від інших дітей більш вираженою фрустрацією, агресивністю, конфліктністю та меншим проявом сором'язливості. Вони мають також певні труднощі у спілкуванні. Розроблено систему попередження та коригування емоційно-негативних проявів у дітей дошкільного віку та апробовано її в навчально-професійній підготовці студентів-психологів.

Проаналізовано номінацію посмішки з позицій теорії інтенсивності. Розглянуто посмішку як невербальний знак емоції, мовні засоби її передачі - як емотивні номінації. Запропоновано схему розміщення різнорівневих мовних засобів опису посмішки за шкалою інтенсивності виразу емоції.

Висвітлено основні форми індивідуальної поведінки тварин. Розкрито її структуру та визначено головні чинники. Розглянуто основні складові частини деяких психологічних процесів, які мають спільну біологічну природу у тварин і людини: безумовні рефлекси, інстинкти, емоції, елементарну розумову діяльність, навчання, орієнтовно-дослідницьку діяльність.

Проаналізовано проблему емоцій та їх вираження в сучасній англійській мові, розглянуто особливості їх вивчення в лінгвістиці в тісному зв'язку з психологією. Наведено стислий огляд психологічних теорій з проблем емоцій, що трактують механізми виникнення та сутність даного явища. Подано термінологічне визначення емоцій, емоційного стану, емоційності. Обговорено поняття класифікації перших, оскільки воно тісно пов'язане з їх позначенням в мові. Охарактеризовано види параметрів емоцій: полярність,щільність, передбачення, експресію. Особливу увагу приділено факту співвідношення емоцій і оцінок, їх ролі у вираженні експресивної функції мови. Типологічно ці психологічні стани віднесено до трьох різних груп лексики мови: 1) лексика, що називає емоції; 2) лексика, що описує емоції; 3) лексика, що виражає емоції. До основи роботи покладено характеристику "модальності переживання", тобто позитивну та негативну конотації емоцій. Дослідження проводилося на матеріалі творів англійських і американських авторів. Наведено дані про частоту зустрічальності фундаментальних негативних емоцій в англійській мові. Зроблено висновок про те, що незважаючи на відсутність єдиної класифікації, серед найчастіше виражених негативних емоцій можна виділити наступні: гнів, презирство, огиду, страх, здивування, горе-страждання, а також іронію.

Проаналізовано результати дослідження афективного компонента емоцій (емоційного переживання). Доведено, що у випадках параноїдної шизофренії значною мірою зруйновано афективний компонент позитивних емоцій. Відзначено, що зміни позитивних емоцій мають характер дефіцитарних внаслідок зниження їх частоти, інтенсивності, активуючого впливу. З'ясовано, що позитивні емоції сприймаються як менш приємні на відміну від негативних. Зроблено висновок, що під час хвороби збільшується частота зміни негативних емоцій, яка поєднується зі зменшенням інтенсивності й активуючого впливу.

Досліджено процес сприйняття експресивних виразів обличчя арабськими та слов'янськими студентами, зокрема, співвідношення кроскультурних відмінностей сприйняття експресивних виразів обличчя з етнічними, особистісними та гендерними відмінностями досліджуваних. Мета дослідження - одержання достовірних знань, що визначають узагальнену орієнтовану основу специфіки кроскультурного сприйняття експресивних виразів обличчя в арабській та східнослов'янській виборках. Встановлено інтерпретаційні стереотипи, що відображають соціокультурні норми у трактуванні та інтерпретації експресивного змісту основних емоцій. З'ясовано, що справжнім змістом ментальних стереотипів сприйняття є соціокультурні еталони. У арабів визначено тенденцію виділяти у мімічній експресії дві стійкі емоції - щастя та симпатію, у той час, як у слов'ян серед позитивних емоцій переважає тріада: щастя, симпатія та захоплення. Поряд з цим слов'яни серед негативних емоцій регулярно виділяють відразу та заздрість, у той час як в арабів негативні емоції представлені в основному страхом. Семіотично найбільш навантаженими виявилися: в арабів - очі, у слов'ян - губи. Наведено орієнтовану програму тренінгу кроскультурної перцепції.

Проаналізовано семантичні мотивації лексичних назв емоцій у сучасній українській літературній мові. Уперше цілісно відтворено походження назв емоцій. Встановлено тематичні групи лексики, на базі яких з'являються назви. Виявлено метонімічні та метафоричні моделі, відповідно до яких номінуються емоції. Визначені закономірності підкріплено семантичними паралелями з інших слов'янських і неслов'янських мов, а також даними синтаксичної та фразеологічної сполучуваності лексичних назв емоцій. На основі психологічних знань про емоції наведено пояснення семантичних мотивацій. Запропоновано нові підходи до деяких остаточно невирішених проблем загальної теорії внутрішньої форми слова.

Розглянуто особливості формування та розвитку в Україні науково-методичної думки у сфері фізичної культури в першій половині ХХ ст., а також лексикографічного впорядкування української спортивної термінології наприкінці даного періоду. Розкрито зміст і наведено пріоритетні напрямки валеологічної освіти. Висвітлено проблеми вдосконалення механізму державного управління сферою фізичної культури та спорту. Проаналізовано стан системи оздоровчої освіти в країні. Розглянуто біомеханічний контроль як елемент комплексного контролю у процесі фізичного виховання, а також емоції як пусковий елемент у вихованні інтересу в учнів до занять фізичною культурою.

Рассмотрены особенности формирования и развития в Украине научно-методической мысли в сфере физической культуры в первой половине ХХ ст., а также лексикографического упорядоточения украинской спортивной терминологии в конце данного периода. Раскрыто содержание и приведены приоритетные направления валеологического образования. Освещены проблемы усовершенствования механизма государственного управления сферой физической культуры и спорта. Проанализировано состояние системы оздоровительного образования в стране. Рассмотрен биомеханических контроль как элемент комплексного контроля в процессе физического воспитания, а также эмоции как пусковой элемент в воспитании интереса у учеников к занятиям физической культуры.

Розкрито формотворче значення природи для українського суспільства, передумови становлення сучасної біосферології, характер життєдіяльності людини у реальному світі. Проаналізовано формування образу України в інших народів. Розглянуто природні умови розвитку українського етносу, проблему синтезу у концепції етногенезу. Описано географічну специфіку народонаселення країни, популяційну динаміку українського етносу, вплив антропогенних чинників забруднення довкілля на стан здоров'я населення України. Висвітлено напрямки взаємовпливу довкілля та української культури, вплив довкілля на емоції та інтуїцію, природи на мову. Викладено екологічні та правові аспекти взаємодії людини та довкілля на теренах України. Наведено основні відомості з географії країни.

Раскрыты формотворческое значение природы для украинского общества, предпосылки становления современной биосферологии, характер жизнедеятельности человека в реальном мире. Проанализировано формирование образа Украины у других народов. Рассмотрены природные условия развития украинского этноса, проблема синтеза в концепции этногенеза. Описаны географическая специфика народонаселения страны, популяционная динамика украинского этноса, влияние антропогенных факторов загрязнения окружающей среды на состояние здоровья населения Украины. Освещены направления взаимовлияния окружающей среды и украинской культуры, влияние окружающей среды на эмоции и интуицию, природы на речь. Изложены экологические и правовые аспекты взаимодействия человека и окружающей среды на территории Украины. Приведены основные сведения по географии страны.

Розкрито зміст понад 4 000 англійських прагматичних (мовленнєвих) ідіом і вигуків, які виражають різноманітні наміри мовця - подяку, вибачення, поздоровлення, привітання, згоду, прохання, передають різні емоції, що супроводжують висловлювання - захоплення, невдоволення, роздратування, здивування, а також виконують комунікативно- та текстоорганізуючу роль. Розкрито зміст звуконаслідувальних слів та виразів, що передають у мовленні звуки тварин і звернення до них людей.

Раскрыто содержание более 4 000 английских прагматических (речевых) идиом и произношений, выражающих разнообразные намерения говорящего - благодарность, извинение, поздравления, приветствие, согласие, просьбу, передающих различные эмоции, сопровождающие высказывания: увлечение, неудовольствие, раздражение, удивление, а также выполняющих коммуникативно- и текстоорганизующую роль. Раскрыто содержание звукоподражательных слов и выражений, передающих в речи звуки животных и обращения к ним людей.

Досліджено об'єктивні та суб'єктивні ознаки умисного вбивства, вчиненого у стані сильного душевного хвилювання, зокрема під час або відразу після пологів, внаслідок перевищення меж необхідної оборони та повноважень у разі застосування заходів, необхідних для затримання злочинців. У кримінально-правовому аспекті визначено змість понять "фізіологічні пологи", "під час пологів", "відразу після пологів", "сильне душевне хвилювання", "афект", "емоції", "протизаконне насильство", "систематичне знущання", "тяжка образа", "суспільно небезпечне посягання", "безпосередньо після вчинення злочину". Уточнено зміст терміна "вбивство" та термінологічного звороту "початок кримінально-правової охорони життя людини". Сформульовано практичні рекомендації щодо правомірного застосування та удосконалення ст. 116, 117, 118 КК України.

Досліджено проблеми кримінально-правової характеристики умисних вбивств за пом'якшуючих обставин з урахуванням вітчизняного та зарубіжного (Російська Федерація) досвіду. Визначено об'єктивні та суб'єктивні ознаки умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, умисного вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини, умисного вбивства у випадку перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. У кримінально-правовому аспекті розглянуто поняття "фізіологічні пологи", "під час пологів", "відразу після пологів", "сильне душевне хвилювання", "афект", "емоції", "протизаконне насильство", "систематичне знущання", "тяжка образа", "суспільно небезпечне посягання", "безпосередньо після вчинення злочину". Розкрито зміст терміну "вбивство" та термінологічного звороту "початок кримінально-правової охорони життя людини". Запропоновано практичні рекомендації щодо правильного застосування статей 116, 117, 118 Кримінального кодексу України, висловлено пропозиції щодо їх удосконалення.

Розглянуто особливості фізіологічної надійності людини, зокрема, аналізатори (зоровий, слуховий, вестибулярний, смаковий, нюховий, шкірний, руховий, вісцеральний), і психологічної надійності (пам'ять, емоції, сенсомоторні реакції, увага, мислення, воля, характер, темперамент) та їх вплив на працездатність. Проаналізовано фактори, які знижують працездатність (конфлікти, наркоманія, алкоголізм, втома та перевтома, хворобливий стан), і шляхи її підвищення через оздоровчу фізичну культуру, медико-біологічні та психологічні засоби, профдобір та профорієнтацію.

Рассмотрены особенности физиологической надёжности человека, в частности анализаторы (зрительной, слуховой, вестибулярный, вкусовой, нюховой, кожный, двигательный, висцеральный), и психологической надёжности (память, эмоции, сенсомоторные реакции, внимание, мышление, воля, характер, темперамент) и их влияние на трудоспособность. Проанализированы факторы, снижающие трудоспособность (конфликты, наркомания, алкоголизм, усталость и переутомление, болезненное состояние), и пути повышения через оздоровительную физическую культуру, медико-биологические и психологические средства, профдобор и профориентацию.

Зроблено функціонально-прагматичний аналіз значення чеських прагматичних кліше (ПК) - міжрівневих одиниць, значення та призначення яких сформовано мовою та мовленнєвою системами. Запропоновано сприймати значення ПК як відносно стабільно організовану референційну, емоційну та функціонально-смислову інформацію, одержану на перетині семантики та прагматики, зумовлену контекстуальністю та призначенням впливати на емоції, інтелект і поведінку комунікантів. Відзначено, що комунікативно-прагматична типологія ПК грунтується на функціонально-семантичних критеріях, насамперед на актомовленнєвих (ілокутивних) функціях. На цій підставі виділено ПК звертання, знайомства, вітання, прощання, ритуального та неритуального запиту інформації, привертання уваги, метатекстові оператори, прохання, пропозиції, запрошення, поради, похвали, компліменту, подяки, вибачення, згоди, незгоди, у межах яких виявлено додаткові ілокутивні підтипи. На базі спорідненості функціональних ознак утворено метакомунікативні, спонукальні, оцінні, співпереживання та негопозитивні ПК. Зроблено висновок, що кожен смисловий різновид грунтується не тільки на притаманних йому типізованих семантичних елементах пресупозиції вживання та функціях, а й на мовних і немовних індикаторах функцій, а також синтагматичних і парадигматичних зв'язках з іншими ПК.

Використання розроблених умов ігрової діяльності в корекційно-відновлювальному процесі допоміжної школи дозволило не тільки забезпечити активну участь дітей-олігофренів в рухливих іграх, диференціацію ігрових завдань у відповідності з типологічними й індивідуальними вадами розвитку, але і створити засоби психолого-педагогічного стимулювання, сформувати наступність і чітку систему запровадження гри в практичну діяльність.

Использование разработанных условий игровой деятельности в коррекционно-восстановительном процессе вспомогательной школы позволило не только обеспечить активное участие детей-олигофренов в подвижных играх, дифференциацию игровых задач в соответствии с типологическими и индивидуальными особенностями указанных учеников, но и создать средства психолого-педагогического стимулирования, сформировать преемственность и четкую систему внедрения игры в практическую деятельность.

Usages of designed conditions of game activity in correctional reduction process of auxiliary school has allowed not only to supply fissile participation of children in mobile games, differentiation of game problems pursuant to typological and specific features of the abnormal schoolboys, but also to create means of psychologic pedagogical stimulation, to form eligibility and legible system of an intrusion of the game in practical activity.

Розглянуто рефлексію як педагогічну умову навчальної етичної діяльності студентів. Проаналізовано творчу діяльність особистості в контексті гуманізації навчально-виховного процесу, а також вплив фразеологічних одиниць на мовленнєву культуру учнів. Охарактеризовано тенденції розвитку фізики як навчального предмета в середній загальноосвітній школі України, наведено гносеологічний аналіз змісту поняття "готовність" особистості до безперервної освіти. Висвітлено уявлення про фундаментальні емоції людини як складової емоційної культури дошкільника, а також погляди педагогів-гуманістів щодо музичної освіти.

Рассмотрена рефлексия как педагогическое условие учебной этической деятельности студентов. Проанализированы творческая деятельность личности в контексте гуманизации учебно-воспитательного процесса, а также влияние фразеологических единиц на речевую культуру учеников. Охарактеризованы тенденции развития физики как учебной дисциплины в средней общеобразовательной школе Украины, приведен гносеологический анализ содержания понятия "готовность" личности к непрерывному образованию. Освещены представления о фундаментальных эмоциях человека как составляющей части эмоциональной культуры дошкольника, а также взгляды педагогов-гуманистов на музыкальное образование.

Розглянуто мовні та мовленнєві засоби експлікації у художньому тексті інформаційного слоту "невербальне спілкування" фрейму-сценарію емоційного концепту "СТРАХ". Увагу сконцентровано на основних формах невербальної поведінки персонажів творів під час переживання ними відповідної емоції.

Рассмотрены языковые и речевые средства экспликации в художественном тексте информации слота "невербальное общение" фрейма-сценария эмоционального концепта "СТРАХ", отражающей основные формы невербальной реакции персонажей произведений, переживающих эмоцию страх.

The article deals with the linguistic means of text representation of the slot 'Unverbal Behaviour' of the emotional concept "FEAR" script. The information of the slot reflects various forms of characters' unverbal behaviour while experiencing fear.

Визначено основні поняття, категорії, засоби, методи, функції та проблеми філософії. Зроблено спробу створити методику формування філософського мислення - вміння оперувати поняттями, обгрунтовувати нові ідеї, критикувати хибні судження, визначати взаємозв'язки між явищами та аналізувати протиріччя. Досліджено основні школи та тенденції розвитку світової філософської науки. Доведено, що жодна з розглянутих концепцій не є абсолютно істинною. Встановлено, що лише загальнолюдські цінності визначають рівень відповідності філософської системи або школи насущним проблемам сучасності. Визначено особливий статус філософії як галузі знань, що проявляється у своєрідному стилі, специфічних способах обгрунтування та доказовості, а також здатності впливати на інтелект, емоції та розвиток духовних здібностей особи.

Определены основные понятия, категории, средства, методы, функции и проблемы философии. Сделана попытка создать методику формирования философского мышления - умения оперировать понятиями, обосновывать новые идеи, критиковать ложные суждения, определять взаимосвязи между явлениями и анализировать противоречия. Исследованы основные школы и тендендции развития мировой философской науки. Доказано, что ни одна из рассмотренных концепций не является абсолютно истинной. Обосновано, что лишь общечеловеческие ценности определяют уровень соответствия философской системы или школы современным насущным проблемам. Установлен особенный статус философии как отрасли знаний, что проявляется в своеобразном стиле, специфических способах обоснования и доказательства, а также способности влиять на интеллект, эмоции и развитие духовных качеств личности.