Проаналізовано повісті-казки В. Нестайка, що увійшли до трилогії "Країна Сонячних Зайчиків". З'ясовано специфіку казкового моделювання дійсності, типи фольклорно-літературної взаємодії. Зазначено щодо формату співіснування повістевого та казкового жанрів. Наголошено, що твори письменника побудовані за пригодницько-перипетійним принципом, і кожна з нових повістей-казок орієнтується на добу написання твору з усіма її особливостями та є виразником певних моральних і соціальних цінностей.

Розкрито форми і методи роботи вихователів ДНЗ з метою розширення словникового запасу дошкільників словами-антонімами та вироблення в них навичок доречного використання їх у мовленні, зокрема: театралізовані, народні, рухливі ігри, ігри з правилами, спільна образотворча діяльність, ручна праця. На прикладі заняття-розваги з мовленнєвого розвитку з теми “У лісочку на горбочку зайчика зустріли” за сферами життєдіяльності “Природа”, “Люди”, “Я сам” (старша вікова група) обгрунтовано актуальність застосування природних та використання навчальних ситуацій спілкування в практичній діяльності вихователів ДНЗ. Важливою формою роботи над антонімами в ДНЗ є заняття, на яких діти вперше ознайомлюються з тим чи іншим твором словесного мистецтва, вчаться слухати, сприймати, розуміти його. Розглянуто конспект заняття-розваги з мовленнєвого розвитку з теми “У лісочку на горбочку зайчика зустріли”, в якому наведено аелику кількість антонімів з різноманітних сфер життєдіяльності людини.

Раскрыты формы и методы работы воспитателей дошкольных общеобразоваельных учреждений с целью расширения словарного запаса дошкольников словами-антонимами и формирования у них навыков уместного использования в речи, в частности театрализованных, народных, подвижных игр, игр с правилами, общей изобразительной деятельности, ручного труда. На примере занятия-развлечения по развитию речи по теме "В леске на пригорке зайчика встретили" согласно сферам жизнедеятельности "Природа", "Люди", "Я сам" (старшая возрастная группа) обоснована актуальность применения природных и использование учебных ситуаций общения в практической деятельности воспитателей дошкольных учреждений. Важной формой работы над антонимами являются занятия, на которых дети впервые знакомятся с тем или иным произведением словесного искусства: учатся слушать, воспринимать, понимать его.

This article presents a modern view on the content, methods and organizational forms of lexical work in kindergartens related to enriching of senior preschoolers’ vocabulary, antonyms and development of skills and abilities to use them in their speech.

Исследование новых поступлений из двух объектов культуры шаровидных амфор (ШВА) в Хмельницкой обл. (сел Иллятка и Зайчики) позволило по-новому посмотреть на антропологический состав населения этой культуры на территории Украины, в частности говорить о его неоднородности. Анализ краниологического материала культуры ШВА Украины на широком фоне популяций эпохи неолита Европы дал следующие результаты. В суммарном выражении мужская часть населения культуры ШВА Украины демонстрирует наибольшую статистическую и морфологическую подобность, прежде всего, с населением этой культуры Польши и Германии, для которых характерны долихокрания и средние размеры лица. Это может свидетельствовать в пользу генетической близости части мужского населения культуры с разных территорий ее распространения. Среди мужчин культуры ШВА Украины присутствует также мезокранный высоколицый морфотип, истоки которого найти пока трудно, однако мезокранные высоколицые черепа характеризуют небольшую серию из поздних погребений культуры ШВА Пруссии. Женская сборная серия культуры ШВА Украины проявляет большую статистическую близость с населением трипольской культуры и культуры Гумельница. Однако ширина лица и его пропорции морфологически ближе к женщинам культур Гумельница и Боян. Как правило, мужские группы лучше отражают миграционные потоки, а женские - автохтонные линии. Но малочисленность материалов культуры ШВА Украины делает выводы ориентировочными.

Досліджено естетику українського народного традиційного танцю крізь призму семіотичного аналізу. Акцентовано увагу на тому, що він є носієм сутнісних естетичних цінностей, які закодовані у пластичних символах хореографічної дії. Традиційний танець розглядається як процес естетичної комунікації людини з найважливішими цінностями її життя. Проводиться аналіз естетичного змісту українських народних традиційних танців, зокрема гаївки "Зайчику, зайчику", парного "Роман" та жартівливого "Шевчик".

Вперше досліджено екологічні аспекти сучасної літератури для дітей. На матеріалі прози З. Мензатюк, О. Ільченка, І. Андрусяка доведено ефективність екокритики. Простежено роль інтердисциплінарних досліджень у сучасному літературознавстві, зокрема проаналізовано становлення та розвиток екокритики ("зелених студій") як аналізу літератури та культури в аспекті екологічних взаємодій. У творах Олени Пчілки, О. Іваненко, В. Нестайка, В. Близнеця простежена тема взаємодії людини і природи - одна з провідних у літературі для дітей XX ст. Досліджено, що сюжет "Арніки" З. Мензатюк розгортається як варіант казки про живу воду за допомогою мотиву подорожі. Для проблематики міських казок "Тисяча парасольок" характерне поєднання морально-етичних, пізнавально-екологічних і міфологічних аспектів. Екологічна складова жанру есе у збірках "Український квітник" та "Зелені чари" полягає в ідеї про збереження природи, зокрема червонокнижних видів рослин. В оповіданні О. Ільченка "Де живуть тварини" в художній формі презентовано етологію та екологію українського світу. Твір "Мандрівка Дощинки" проаналізовано на перетині літератури та природознавства. В оповіданнях "У кого ріжки кращі" та "Як коник співати навчився" продемонстровано вплив літератури для дітей на формування принципів екологічної взаємодії. Доведено, що екологічні аспекти віршоказок І. Андрусяка "Зайчикові книжечка" зреалізовано в соціальному вимірі. У повісті-казці "Третій сніг" екологічна тема переплітається з антиколоніальною. Екологічні аспекти у творі "Морськосвинський детектив" розглянуто в контексті жанрово-стильових особливостей.

Присвячено розв’язанню важливої наукової та практичної проблеми – оптимізації взаємодії особистості з досвідом психологічної кризи, виокремленню психолого-педагогічних чинників, які забезпечують цей процес, та визначенню ролі родинної детермінації у кризовому досвіді людини. Вплив психолого-педагогічних чинників родинної детермінації на психічний, духовний, психосексуальний та соціальний розвиток особистості забезпечує їй здатність як до позитивної взаємодії з життєвим кризовим досвідом, так і до негативної. Тому актуальність дослідження обумовлена, передусім, науково-практичною потребою у віднаходженні механізмів конструктивного впливу психолого-педагогічних чинників родинної детермінації на забезпечення прогресивного руху особистості. Обґрунтувано роль та місце родинної детермінації у структурі життєдіяльності людини; у формуванні її психологічної культури, яка проявляється через діяльність, творчість та спілкування і забезпечується внутрішнім та зовнішнім вчинком особистості; у реалізації внутрішньої свободи особистості у динаміці її розгортання від екзистенціної свободи до трансцендентної. Виокремлено групи психолого-педагогічних чинників особистісної детермінації, родинної детермінації, суспільно-групової детермінації, які, залежно від спрямованості, сприяють/протидіють розвитку кризи в особистості та є взаємозвꞌязаними. Визначено основні групи психолого-педагогічних чинників родинної детермінації життєконструювання особистості та формування її кризового досвіду, а саме: чинники конструювального порядку, стратегічного порядку, функціонального порядку. Серед них, зокрема, психолого-педагогічні чинники конструювального порядку забезпечуються дією: гуманістично-ціннісних чинників (розуміння людини та її життя як найвищої цінності на всіх етапах її розвитку), акумулятивно-ціннісних чинників (акумулювання культурних, духовних, поведінкових взірців та цінностей, які є багатовіковими здобутками свого роду, народу, людства); чинників конструктивного балансу (здатність до балансу задоволення/користі у будь-якій діяльності, спрямованій на себе, родину, колектив, суспільство, світ), цілепокладально-ціннісних чинників (спроможність ставити та досягати цілі, реалізовувати цінності); проблемноорієнтованих чинників (спроможність розглядати життєві труднощі як кризові задачі, що підлягають розвꞌязанню); субꞌєктно-життєдіяльнісних чинників (розвиток здатності бути суб’єктом власної життєдіяльності, життєдіяльності своєї сімꞌї, свого народу, людства); творчо-конструювальних чинників (творчий розвиток, спрямований на позитивне конструювання себе, сімꞌї, країни, світу). Чинники стратегічного порядку охоплюють рефлексивноекзистенційні чинники (визначають здатність особистості чи спільноти відслідковувати явища, усвідомлювати їх суть, пізнавати екзистенційні цінності), досвідно-історичні чинники (визначають стандартизовані моделі поведінки особистості, сім′ї, народу, які сприяли виживанню, протягом певного історичного періоду), культурно-традиційні чинники (визначають локальні та глобальні надбання, досягнення суспільства у матеріальному та духовному сегментах буття та їх проявленість у житті особистості, родини, народу, людства), духовно-релігійні чинники (характеризують базові духовно-ціннісні уявлення особистості, сімꞌї, родини, щодо значення і місця людини у світі як особистості, як чоловіка та жінки у взаємозв′язках та у взаємостосунках з Абсолютом). Функціональні психолого-педагогічні чинники, передусім, забезпечують узгодженість подружніх цінностей (у батьківській та власноствореній сім′ї), узгодженість цінностей (сімейних та особистісно набутих) з традиційними цінностями конкретного народу (чи народів), представником етносу якого є особистість, узгодженість цінностей (сімейних та особистісно набутих) із ситуативними цінностями конкретної спільноти та суспільства у конкретному часі та просторі. Розширено наукове уявлення про види та характер кризових станів особистості, про роль та значення історичної травми, родових та сімейних кризових сценаріїв у системі травмівного досвіду особистості. Здійснено науково-теоретичне та емпіричне дослідження ролі трансгенераційного та інтергенераційного впливу на розвиток кризового досвіду особистості та на її здатність долати кризи. Виявлено розбіжності у результатах досліджень науковців різних країн щодо наслідків впливу трансгенераційної травми на особистість, які обумовлені низкою причин, зокрема, характером історичної травми/травмівної події, тривалістю історичної травми/травмівної події), специфікою заходів з подолання наслідків історичної травми/травмівної події. Доповнено наукове уявлення про вікові детермінанти кризового досвіду особистості у процесі її психічного, соціального, психосексуального, духовнорелігійного розвитку від пренатального періоду до похилого віку. Виокремлено позитивні та негативні наслідки кризового досвіду особистості в процесі її онтогенезу. Емпірично встановлено зв’язок між кризовим досвідом родинної системи та кризовим досвідом особистості, між особистісним сприйманням кризового досвіду особистістю та характером її кризових переживань. З'ясовано, що наслідки історичної травми Голодомору, репресій, депортацій на українських теренах проявляються у третьому-четвертому поколіннях у вигляді проблем із соматичним, психічним здоровꞌям та психологічним благополуччям. Представлено аналіз чинників ризику розвитку криз у неодруженої молоді, наречених, молодих подружніх пар, подружніх пар зі значним досвідом. На основі кореляційного аналізу виявлено різну значущість чинників групи стратегічного впливу на вибірки кризового та посткризового досвіду, гармонійних та кризових подружніх стосунків. Отримано значимі показники кореляції між кризовим досвідом дитини та кризовим досвідом батьків, між психологічним благополуччям особистості та її ставленням до батька та матері. Обґрунтовано психолого-педагогічні чинники родинної детермінації у профілактиці та подоланні особистісних криз. Окреслено їхню дію та ймовірність застосування у позародинному просторі. Визначено структуру психолого-педагогічних чинників родинної детермінації фонового та цілеспрямованого впливу на особистість у позародинному середовищі при проходженні освітніх/формувальних, корекційних, реабілітаційних програм з метою профілактики та формування здатності особистості долати кризи. Виявлено дію психолого-педагогічних чинників фонового впливу, які створюють психолого-педагогічні умови розвитку особистості та її здатності до подолання криз, зокрема, це: чинники інтергенераційного спектру родинної детермінації (функціональний вплив батьківської сімꞌї, особливості впливу родини та родичів, специфіка образу родини у виховних стратегіях сімꞌї, чинники макросоціуму), чинники трансгенераційного спектру родинної детермінації (способи подолання історичної травми, зокрема, шляхом культивування любові та почуття належності особистості до сім΄ї; практикування спільної сімейної молитви; розвиток почуття власної гідності та ідентифікації дитини зі своєю сім΄єю, своїм родом і своїм народом). Психолого-педагогічні чинники родинної детермінації цілеспрямованого впливу забезпечують функціонування психолого-педагогічної моделі конструктивного руху-поступу особистості з метою профілактики та подолання криз і шляхом зміни ставлення особистості до трансгенераційних та інтергенераційних сценаріїв взаємодії з кризовим / травмівним досвідом, переосмислення вже набутого особистісного досвіду. Сконструйовано психолого-педагогічну модель урахування чинників родинної детермінації у профілактиці та подоланні криз. При цьому, психолого-педагогічна модель реалізується через стратегії: формувальні (забезпечують розвиток особистісних якостей учасників процесу), корекційні (впливають на заміну базових деструктивних сценаріїв учасників процесу на більш адаптивні й конструктивні), реабілітаційні (містять механізми відновлення психічного здоровꞌя та психологічного благополуччя, втрачених в результаті акумуляції травмівного кризового досвіду). Розширено уявлення про психолого-педагогічні технології, які забезпечують позитивні зміни особистості під дією цілеспрямованого та фонового коригувального впливу. Розроблено та апробовано низку програм, що базуються на представлених психолого-педагогічних чинниках родинної детермінації профілактики та подолання особистісних криз, зокрема формувальні (Програма підготовки молоді до шлюбу "Абетка подружжя"; Програма розвитку психосексуальної культури у кризових сім′ях "Ми – єдине ціле"; Тренінгова програма з підготовки старшокласників до сімейного життя; Програма підготовки школярів до сімейного життя "Шлях до зрілості людини"); корекційні (програми психологічної допомоги родинам з дітьми з особливими потребами (Програма "Моя дитина – це радість і шанс для мене", Психокорекційна програма подолання дитячої агресії "Сонячний зайчик", казкотерапевтична програма для дітей з травмівним досвідом)), реабілітаційні (тренінгова програма з подолання залежності від алкоголю "Життя цікаве"; програма сімейної реабілітації учасників АТО/ООС, реабілітаційна програма сопричасноі християнської терапії). Доведено ефективність розроблених формувальних, корекційних та реабілітаційних програм профілактики та подолання кризового досвіду особистості, конкретизовано умови застосування у них інтерактивних методів навчання та виховання.