Проанализированы изменения клеточного состава лимфоцитов селезенки и синтез белков, участвующих в регуляции апоптоза у потомства крыс с индуцированными опухолями молочной железы, матери которых содержались до и в период беременности на рационе, в состав которого входило 15 % оливкового или 7 % кукурузного масла. В возрасте 5 нед крысятам вводили дважды диметилбенз(а)антрацен (по 10 мг), после чего дальнейший анализ проводили в 3 группах животных, различающихся по рациону. Контрольной группой были крысята, которые содержались на рационе с 7 % кукурузного масла и родились от матерей, содержащихся в период беременности на этом же рационе. Опытными группами были крысята, родившиеся от матерей, которые содержались в период беременности на рационе с 15 % оливкового масла. При этом одна из опытных групп продолжала получать рацион с 15 % оливкового масла, тогда как другую переводили на рацион с 7 % кукурузного масла. Результаты эксперимента учитывали через 4 мес. Лимфоидные клетки в селезенке и инфильтратах опухолей анализировали иммуногистохимически, определяли В- и Т-клетки, а также синтез в этих клетках белков, ассоциированных с апоптозом (Fas-лиганд, р53, Всl-2). Результаты эксперимента в группах крысят, матери которых содержались на рационе с 15 % оливкового масла, зависели от того, на каком рационе в дальнейшем содержалось их потомство. При содержании матерей на рационе с 15 % оливкового масла, а потомства - на контрольном рационе в селезенке отмечалось уменьшение размеров зон, содержащих В- и Т-лимфоциты.

Если же крысята продолжали получать рацион с 15 % оливкового масла, у них отмечали признаки активации лимфоидной системы. При этом влияние такого рациона было различным в разных зонах селезенки. Увеличение размеров зародышевых центров селезенки, связанное с активацией продукции В-клеток, у потомства матерей, содержавшихся в период беременности на рационе с 15 % оливкового масла, было очевидным даже у крысят, которые перешли на контрольный рацион. Рацион с 15 % оливкового масла оказывал влияние и на состав лимфоидно-макрофагальных инфильтратов индуцированных опухолей молочной железы. Полученные данные свидетельствуют о том, что содержание крыс в период беременности на рационе с 15 % оливкового масла оказывает модулирующее действие на процессы индуцированного канцерогенеза у потомства.

Визначено біологічне значення фізичного поняття "дезінтеграція" та запропоновано переглянути принцип "цілісності" матеріального субстрату життя, який є основою класичних уявлень про властивості усього живого. Крім того, у біологію введено нове поняття "регенеза", котре означає повернення інтегрованого субелемента структури живої системи внаслідок її дезінтеграції до більш ранньої стадії онто- або філогенезу. На підставі вищезазначених нововведень розроблено загальну теоретичну модель таких явищ як канцерогенез, соматичний ембріогенез та інші, яка на перший погляд не суперечить експериментальним даним, біологічним законам та існуючим теоріям.

В печени мышей, различающихся по чувствительности к гепатоканцерогенному действию ортоаминоазотолуола (ОАТ), изучали активность и индуцибельность 7-этокси- и 7-метокси-резоруфин-О-деалкилаз (ЭРОД и МРОД ), специфических маркеров изоферментов цитохрома Р450 1А1 (СУР 1А1) и 1A2 (СУР 1А2), осуществляющих первичное окисление аминоазокрасителей и других канцерогенов, а также активность основных ферментов второй фазы метаболизма ксенобиотиков: ацетил-, сульфо-, УДФ-глюкуронозил- и глутатион-S- трансфераз. Показано, что в дозах, применяющихся для индукции опухолей, ОАТ увеличивает активность СУР 1А1 и СУР IA. Не установлено связи между чувствительностью мышей к гепатоканцерогенному действию ОАТ и индуцибельностью цитохрома Р450 или активностью какого-либо из изученных ферментов. Обнаружено, однако, что в печени мышей чувствительных к канцерогену линий отношение активности ЭРОД:МРОД в 1,3-1,8 раз больше, а суммарная конъюгирующая способность в 1,7-2,7 раза меньше, чем у мышей резистентных линий. Сделан вывод, что если чувствительность или резистентность мышей к индукции опухолей печени и зависит от метаболизма ОАТ, то определяется она балансом активностей ферментов, участвующих в продуцировании и детоксикации его реактивного метаболита.

Наведено дані літератури щодо антиестрогенної терапії хворих на рак молочної залози (РМЗ), які проаналізовано на основі власного досвіду. Доведено, що впровадження в практику антиестрогенів тамоксифену (ТАМ) і тореміфену (Фарестон) суттєво змінило тактику гормонотерапії (ГТ) у разі РМЗ. Фарестон є антиестрогеном II покоління, що зберігає позитивні властивості ТАМ - антиестрогену I покоління, і є більш безпечним щодо канцерогенної та побічної дії.

Представлено інформацію про те, як діяти в екстремальних ситуаціях природних екосистем та екосистем, створених у біосфері людиною (урбаекосистем, агробіоценозів). Містяться дані про екологічно небезпечні забруднення урба- та агроекосистем (мутагени, канцерогени, гонадотропи, тератогени, ембріотропи), які, надходячи до організму людини, мають здатність спричинювати кумулятивні шкідливі ефекти не одразу, а через певні проміжки часу.

Викладено основи теоретичної біології, принципи функціонування генетичного апарату еукариотів та механізму мислення. Розглянуто механізм формування структури організму, наведено уявлення про гетерохвильову оптику, згідно із законами якої оболонка клітинного ядра, використовуючи електрострикцію, перетворює енергію хвиль хімічних реакцій протоплазми на акустичні хвилі, які вибірково розпушують хроматин. На підставі цього пояснено багато фактів біології, наприклад, трисомії, канцерогенез, гетерозіс, феномен ірідодіагностики, запропоновано метод регенерації втрачених кінцівок у ссавців тощо. Розширено гіпотезу про голографічну природу мислення. Наведено уявлення про інформаційні масиви (образи), що модулюють фронт відокремленої хвилі щільності імпульсації ансамблю нейронів, про існування в мозку людини більш, ніж ста нейрокореляторів, які визначають кореляцію між інформаційними масивами за допомогою перетворень Фур'є в ядрах мозку.

Проанализированы данные о связи первичного рака печени (гепатоцеллюлярной карциномы) с инфицированием вирусом гепатита С (ВГС). Выявлено, что канцерогенный риск инфекции ВГС повышен при развитии цирроза печени, инфицировании субтипом вируса 1Ь, у пациентов в возрасте старше 50 лет, при высоком уровне альфафетопротеина в сыворотке крови. Адекватная антивирусная терапия существенно снижает риск развития гепатоцеллюлярной карциномы.

Представлены результаты изучения комбинированного действия предшественников и эндогенных нитрозаминов (НА) на активность изоформ ксантиноксидазы (КсО) в печени и сыворотке крови, уровень перекисного окисления липидов (ПОЛ) и уровень однонитевых разрывов (ОНР) ДНК в печени крыс. Динамика образования, метаболизма и выведения канцерогенных N-нитрозодиметиламина (НДМА) и N-нитрозодиэтиламина (НДЭА) при нитрозировании нитритом натрия (НН) амидопирина (АП) и диэтиламина (ДЭА) зависела от доз предшественников НА, времени после их введения, а также действия ингибитора метаболизма НДМА - 4-метилпиразола (МП). Повреждение ДНК оценивали по образованию ОНР в ДНК печени, количество которых повышалось при эндогенном синтезе канцерогенов. Показано, что МП на протяжении 24 ч снижает метаболизм НДМА, но не НДЭА и способствует его выведению из организма, что сопровождается снижением количества ОНР ДНК. Действие предшественников НДМА, в особенности НН, приводит к конверсии дегидрогеназной формы КсО в оксидазную с параллельной активацией процессов ПОЛ в печени крыс. Предобработка крыс аллопуринолом (АЛП) ингибирует активность оксидазной формы КсО, при этом увеличивалось количество НДМА в крови крыс, получавших предшественники этого канцерогена.

Исследованы изменения содержания общего и окисленного (ферри-) цитохрома Р-450 в микросомах печени и гепатом самцов крыс при индукции гепатом N-нитрозодиэтиламином. Выявлен фазовый характер этих изменений, коррелирующий со стадиями гепатоканцерогенеза. Приведена гипотетическая схема, согласно которой изменение соотношения ферро- и феррицитохрома Р-450 в клетках печени в сторону повышения уровня ферро-формы происходит только в период активной клеточной пролиферации и может рассматриваться как признак измененных свойств монооксигеназной системы, участвующей в формировании пускового механизма злокачественной трансформации гепацитов под действием химического канцерогена.

Описано структури та конструкції електронних блоків для генерування та реєстрації спектрального складу механоемісії біопроб, що досліджуються в оптичному та радіодіапазоні, структурно-алгоритмічна організація інформаційно-діагностичної системи. Визначено діагностичні ознаки, запропоновано алгоритми обробки та розпізнавання інформації, що реєструється.

В работе сформулированы методические требования к обоснованию допустимых уровней бенз(а)пирена (БП) в продуктах питания. Приведен перечень допустимых уровней содержания этого канцерогена в пищевых продуктах для населения Украины, конкретные значения которых зависят от принятой допустимой суточной дозы поступления (ДСП) и структуры стандартного пищевого рациона.

На основе обобщения результатов собственных исследований с данными других авторов постулируется, что образование антител к химическим канцерогенам, низкомолекулярным эндобиотикам и опухолевым антигенам - это единый процесс, каждое предыдущее звено которого предопределяет наступление последующего. В зависимости от генетически обусловленных индивидуальных изотипических и тканевых особенностей образования антитела способны как угнетать, так и стимулировать канцерогенез. Стимуляция осуществляется путем избирательного накопления генотоксических метаболитов канцерогенов и эндобиотиков в определенных органах, а также за счет нарушения взаимодействия трансформированных клеток с лигандами.

На основании результатов собственных исследований представлена концепция патогенетических нарушений в организме под влиянием постоянного длительного действия малых доз ионизирующего излучения. У животных, пребывающих в 30 километровой зоне ЧАЭС, обнаружены существенные изменения в содержании и активности молекулярных переносчиков электронов детоксицирующей и энергетической систем в мембранах клеток. Длительное постоянное влияние инкорпорированных радионуклидов интенсифицирует перекисные радикальные процессы. Баланс прооксидантно-антиоксидантного состояния нарушается в сторону усиления свободнорадикальных перекисных процессов. При использовании ЭПР-спектроскопии и спиновых ловушек выявлено значительное усиление генерирования супероксидных радикалов-анионов в электронтранспортной цепи (ЭТЦ) мембран эндоплазматического ретикулума печени и повышение содержания гидроксильных радикалов. Получены данные о нарушении координации в функционировании антиоксидантных ферментов, участвующих в элиминировании радикальных форм кислорода. При использовании метода ЭПР и техники низкотемпературной стабилизации установлено образование нитрозильных комплексов негемовых железосерных белков в ЭТЦ митохондрий печени и почек. Нарушение функционирования железосерного белка коры надпочечников - адренодоксина влечет за собой изменения в системе гидроксилирования стероидов. Профилактические меры, применяемые для людей, проживающих в экологически опасных зонах после аварии на ЧАЭС, для повышения порога устойчивости к радиационному канцерогенезу и ресурса толерантности к преждевременному старению организма,

основываются на концепции о ведущей роли генерируемых в ЭТЦ реактивных форм кислорода, которые взаимодействуют с ДНК.

Висвітлено основні питання щодо нової лікарської спеціалізації, яка органічно вийшла із загальної оториноларингології, - онкоотоларингологія. Наведено стислу історію спеціальності, епідеміологію, канцерогенез, питання організації медичної допомоги та реабілітації ЛОР-онкологічних хворих. Викладений матеріал грунтується на сучасних морфологічних і клінічних класифікаціях, номенклатурі хвороб. Розглянуто злоякісні утворення згідно з вимогами сучасної міжнародної класифікації хвороб за системою TNM 5-го видання 1997 р. Водночас із загальновідомими методами діагностики та лікування онкоотоларингологічної патології докладно описано сучасні інтраскопічні методи дослідження та нові лікувальні технології. Методи дослідження оцінено з точки зору інформативності; методи лікування охарактеризовано за їх ефективністю, рівнем ускладнень, реконструктивно-відновлювальними особливостями.

Узагальнено нові дані стосовно молекулярно-генетичних механізмів канцеро- і лейкозогенезу, характеристики і значення пухлинасоційованих генів схильності до розвитку злоякісних новоутворень, генів, залучених до лейкозо- і лімфомогенезу, канцерогенезу солідних пухлин, асоційованих з розвитком вірусних злоякісних новоутворень у людини. Наведено результати власних досліджень з виявлення лейкозасоційованих генних перебудов у мононуклеарах крові ліквідаторів аварії на ЧАЕС у віддалені строки після радіаційного впливу. Підкреслено важливість більш широкого використання методів молекулярної діагностики для раннього розпізнавання раку, лейкозу і передлейкозу.

Запропоновано концепцію радіаційних патогенетичних порушень в організмі у зв'язку з аварією на ЧАЕС. Наведено нові дані, отримані під час застосування сучасних біофізичних методів, про молекулярні механізми формування пошкоджень в органах та компонентах крові, які пов'язані з порушеннями функціонування електронтранспортних ланцюгів детоксикуючої та енергетичної систем, зрушенням рівноваги прооксидантно-антиоксидантного статусу організму за умов перманентної дії іонізувальної радіації низької інтенсивності. Розглянуто основи створення оптимальних схем профілактики радіаційних пошкоджень, які базуються на застосуванні природних регуляторів, зокрема, уловлювачів радикальних форм кисню, що взаємодіють з ДНК, і біоантиоксидантів. Це забезпечує підвищення порогу стійкості до радіаційного канцерогенезу та ресурсу толерантності до передчасного старіння.

Висвітлено основні причини погіршення якості природних вод, особливості їх сучасного хімічного складу. Розглянуто суть основних глобальних процесів формування якості поверхневих вод на сучасному етапі еволюції гідросфери: мінералізації, евтрофікації та ацидифікації вод, забруднення води зваженими речовинами. Наведено детальну характеристику хімічних елементів, їх природних і синтезованих людиною сполук з точки зору їх значимості для формування якості води. Систематизовано інформацію про фактори формування та критерії оцінки якості води стосовно різних категорій водокористувачів. Проаналізовано найрізноманітніші методики оцінки якості води, які широко використовуються у водогосподарських організаціях нашої країни. Вивчено порівняно нові для України і малодосліджені вітчизняною літературою речовини - органічні мікрозабруднювачі та медикаменти, які формують негативні споживчі властивості вод - їх канцерогенність, тератогенність тощо. Запропоновано сучасні вітчизняні, а також найбільш відомі зарубіжні методики та критерії оцінки та прогнозування якості води, які використовуються в практиці українських водогосподарських організацій.

Наведено класифікацію хімічних речовин за ступенем їх канцерогенності для людини. Визначено сучасні виробництва, виробничі процеси і професії з встановленою канцерогенною небезпечністю, а також промислові регіони в Україні з найбільшою розповсюдженістю професійного раку, запропоновано критерії професійної зумовленості онкозахворювань. Намічено шляхи профілактики професійного раку.

Узагальнено літературні дані щодо механізмів тиреоїдного канцерогенезу, а також результати авторських досліджень особливостей гістологічної будови карцином щитовидної залози дітей, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, різних ростових факторів та онкогенів у пухлинах, специфіки молекулярно-біологічних порушень.

Частота багатьох форм раку різко зростає у похилому і старечому віці. Між тим, у клітині відбуваються протилежні зміни зумовлені старінням і раком. Під час старіння згасає мітотична активність, зростає диференціація клітин, теломери стають коротшими, росте апоптоз, знижується інтенсивність біосинтезу білка, а у випадку раку ці зміни мають протилежну спрямованість. У злоякісному переродженні клітин у старості певне значення має більш тривала експозиція до дії канцерогенів на різних етапах цього багатостадійного процесу. Виникненню переродження сприяють зміни регуляції метаболізму клітин на різних рівнях організму. Послаблення нервового контролю у процесі старіння, розрегулювання функцій гіпоталамуса, розвиток стрес-вік-синдрому і пов'язана з ним гормональна перебудова, імунодепресія, послаблення імунного контролю, виникнення нових антигенів - усе це сприяє ініціації, промоції, прогресії раку в похилому віці. Основне значення мають генно-регуляторні зрушення, що лежать в основі старіння та призводять до розвитку вікової патології. Вони сприяють активації реалізації дії онкогенів і онковірусів. Зміни центронів, генів, що кодують головні регуляторні білки, їх мутації - важливий механізм зв'язку старіння і раку. Переродження клітини зумовлено послабленням мембранного контролю біосинтезу білка, феноменом генетичного метастазування, що сприяє переносу генетичного матеріалу у разі апоптозу з одної клітини до іншої. Різні регуляторні механізми старіння неоднаково впливають на різні стадії розвитку раку. Втрата клітинами здатності до нормального старіння сприяє їх злоякісній трансформації.