Досліджено особливості культури XIX ст., розглянуто проблеми художнього синтезу, суб'єктивізму, соціальних конфліктів, літературоцентризму, європоцентризму, перманентності культуротворення, формування гуманітарного та соціального знання у лінгвістиці. Висвітлено питання психології та економіки. Значну увагу приділено природничонауковій революції у біології, хімії та геології, відкриттю електромагнетизму, створенню хвильової, статистичної та квантової механіки, виникненню векторного та матричного числення.

Висвітлюено історію розвитку культури західноєвропейського регіону XVIII ст. Розглянуто такі аспекти, як секуляризація культури, проблеми прогресу в культуротворенні, народництво, філантропізм, індустріалізм, урбанізація, інститутонаціоналізація, театралізація, дезінтеграція, спеціалізація галузей культуротворення та формування механіцистського світогляду.

Розглянуто проблему становлення теорії та практики державного будівництва на правових засадах у контексті розвитку філософсько-історичних і суспільно-політичних ідей та концепцій права, конституційного процесу, поділу влади, громадянського суспільства та легітимації влади у процесі політичної боротьби. Висвітлено шляхи оптимізації правового державо- та культуротворення, інформаційної свободи в Україні.

Проаналізовано літературну та наукову діяльність товариства "Руська Трійця". Висвітлено актуальні проблеми сучасного культуротворення маніфесту "Руської Трійці" - "Русалки Дністрової", розкрито наукові засади редакторської підготовки видань. Розглянуто питання національного відродження українців Галичини, романтизму як джерела українського літературного та національного відродження, проблеми періодизації української літератури.

Проанализирована литературная и научная деятельность общества "Русская Троица". Освещены актуальные проблемы современного культурообразования манифеста "Русской Троицы" - "Русалки Днестровой", раскрыты научные основы редакторской подготовки изданий. Рассмотрены вопросы национального возрождения украинцев Галиции, романтизма как источника украинского литературного и национального возрождения, проблемы периодизации украинской литературы.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4Укр)6-328.8

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто структуру, форми та види культури, а також основні етапи її генезису та закономірності функціонування і розвитку. Показано місце і роль людини у світі культури як історичного продукту культуротворення поколінь протягом багатьох тисячоліть, а також творця культурних цінностей та споживача феноменів культури. Висвітлено питання творчої діяльності як способу самореалізації особистості.

Рассмотрены структура, формы и виды культуры, а также основные этапы ее генезиса и закономерности функционирования и развития. Показано место и роль человека в мире культуры как исторического продукта процесса создания культуры поколениями на протяжении многих тысячелетий, а также творца культурных ценностей и потребителя феноменов культуры. Освещены вопросы творческой деятельности как способа реализации личности.

Висвітлено проблеми та перспективи розвитку вищої освіти в Україні на зламі століть. Наведено реєстр вищих закладів освіти (ВЗО) ІІІ - IV рівнів акредитації, а також список голів регіональних Рад ректорів ВЗО І, ІІ, ІІІ та IV рівнів акредитації. Вміщено перелік національних ВЗО. Наведено інформацію про донорські організації та благодійні програми, що працюють в Україні. Проаналізовано основні положення Програм ТАСІС, "Бістро", а також програмного документу ЮНЕСКО (1995).

Освещены проблемы и перспективы развития высшего образования на Украине на рубеже веков. Приведены регистр высших заведений образования (ВЗО) ІІІ - IV уровней аккредитации, а также список председателей региональных Советов ректоров ВЗО І, ІІ, ІІІ та IV уровней аккредитации. Предложен перечень национальных ВЗО. Приведена информация о донорских организациях и благотворительных программах, работающих на Украине. Проанализированы основные положения Программ ТАСИС, "Бистро", а также программного документа ЮНЕСКО (1995 г.).

Описано типи творчості в епоху постмодернізму, його "східноєвропейську" модифікацію. Висвітлено питання про національну своєрідність українського постмодернізму. Розглянуто художню реальність і постмодерн, українську літературу як стратегію культуротворення, постмодерністську прозу як об'єкт. Розкрито особистісний аспект постмодерного літературознавства.

Описаны типы творчества в эпоху постмодернизма, его "восточноевропейскую" модификацию. Освещены вопросы о национальном своеобразии украинского постмодернизма. Рассмотрены художественная реальность и постмодерн, украинская литература как стратегия культурообразования, постмодернистская проза как объект. Раскрыт личностный аспект постмодерного литературоведения.

Розглянуто національну освіту як соціокультурне явище, а також філософію як теорію та методологію розвитку освіти. Висвітлено проблеми та перспективи розвитку вищої освіти в Україні на рубежі століть. Розкрито концептуальні засади гуманітарної освіти в державі. Проаналізовано особливості модернізації педагогічної освіти в контексті Болонського процесу. Охарактеризовано творчий потенціал освіти.

Рассмотрены национальное образование как социокультурное явление, а также философия как теория и методология развития образования. Освещены проблемы и перспективы развития высшего образования в Украине на рубеже столетий. Раскрыты концептуальные основы гуманитарного образования в государстве. Проанализированы особенности модернизации педагогического образования в контексте Болонского процесса. Охарактеризован творческий потенциал образования.

Висвітлено теоретичні засади українського культуротворення в історичному аспекті, ідею слов'янської федерації у контексті українського націотворення третьої чверті ХІХ ст. Розглянуто питання історії освіти та шкільництва в часописі "Історичний квартальник" у міжвоєнне двадцятиліття, розвитку української радянської історичної науки 1930-х рр. в оцінках вітчизняної історіографії періоду "відлиги". Проаналізовано торговельно-посередницьку діяльність кредитних кооперативів на початку ХХ ст., роль культурно-освітньої роботи кооперації у підвищенні агрономічних знань селянства в період НЕПу.

Освещены теоретические основы украинского культурообразования в историческом аспекте, идея славянской федерации в контексте украинского нациообразования третьей четверти ХІХ ст. Рассмотрены вопросы истории образования и школьного дела в журнале "Исторический квартальник" в межвоенное двадцатилетие", развития украинской советской исторической науки 1930-х гг. в оценках отечественной историографии периода "оттепели". Проанализированы торгово-посредническая деятельность кредитных кооперативов в начале ХХ ст., роль культурно-образовательной работы кооперации в повышении агрономических знаний крестьянства в период НЭПа.

Вперше розглянуто освітню діяльність як теоретичну метасистему, що інтегрує пояснювальний потенціал концептів навчання, учіння, виховання, освіти, самореалізації у контексті ситуативного культуротворення та реалізує соціально-культурну парадигму освіти. Наведено методологічне обгрунтування теорії освітньої діяльності. Висвітлено перспективи соціокультурного утвердження найбільш популярних парадигм освіти. Розглянуто гуманітарні технології та методи культурної політики. Розроблено та запропоновано для експериментального впровадження модульно-розвивальну систему організації інноваційного навчання як теоретичну базу Школи майбутнього - Культури та Духовності.

Впервые рассмотрена образовательная деятельность как теоретическая метасистема, интегрирующая объяснительный потенциал концептов обучения, воспитания, образования, самореализации в контексте ситуативного формирования культуры и реализует социально-культурную парадигму образования. Приведено методологическое обоснование теории образовательной деятельности. Освещены перспективы социокультурного утверждения наиболее популярных парадигм образования. Рассмотрены гуманитарные технологии и методы культурной политики. Разработана и предложена для экспериментального внедрения модульно-развивающая система организации инновационного обучения как теоретическая база Школы будущего - Культуры и Духовности.

Проаналізовано генезис культури, закономірності та тенденції її розвитку в контексті філософських, соціологічних та історичних аспектів. Висвітлено аполлонійську та діонісійську засади європейської культури, співвідношення культури і цивілізації. Вивчено світоглядні та художньо-естетичні особливості культури Месопотамії та Єгипту, традиції культури Стародавнього Риму, духовно-культурну спадщину Візантійської імперії, світоглядні засади культури Ренесансу, бароко та Просвітництва, головні напрями розвитку європейської культури ХІХ ст. Розкрито роль інтелігенції в національно-культурному відродженні України першої половини ХІХ ст. Розглянуто питання національного культуротворення від періоду подолання тоталітаризму до незалежності.

Проанализирован генезис культуры, а также закономерности и тенденции её развития в контексте философских, социологических и исторических аспектов. Освещены аполлонийская и диониссийская основы европейской культуры, соотношения культуры и цивилизации. Изучены мировоззренческие и художественно-эстетические особенности культуры Мессопотамии и Египта, традиции культуры Древнего Рима, духовно-культурное наследие Византийской империи, мировоззренческие основы культуры Ренессанса, барокко и Просветительства, главные направления развития европейской культуры ХІХ ст. Раскрыта роль интеллигенции в национально-культурном возрождении Украины первой половины ХІХ ст. Рассмотрены вопросы национального культурообразования от периода преодоления тоталитаризма до независимости.

Розглянуто діалог як онтологічний і методичний принцип у філософії В.С.Біблера в контексті діалогу культур, медитацію як чинник саморозвитку особистості від прадавніх релігійно-духовних практик до філософії самовдосконалення, музику як темпоральну основу філософського розуміння символічного "Я", моду як засіб маніпуляції свідомістю в епоху споживання. Розкрито роль соціокультурних стереотипів у процесі міжкультурної взаємодії з урахуванням українсько-чеської взаємодії у ХХ ст. Висвітлено проблеми соціалізації релігійної свідомості, змістовності форми культуротворення у філософії Г.Гегеля. Охарактеризовано інтуїцію в історико-філософському контексті.

Рассмотрены диалог как онтологический и методический принцип в философии В.С.Библера в контексте диалога культур, медитация как фактор саморазвития личности от древних религиозно-духовных практик до философии самосовершенствования, музыка как темпоральная основа философского понимания символического "Я", мода как средство манипуляции сознанием в эпоху потребления. Раскрыта роль социокультурных стереотипов в процессе межкультурного взаимодействия с учетом украинско-чешского взаимодействия в ХХ в. Освещены проблемы социализации религиозного сознания, содержательности формы создания культуры в философии Г.Гегеля. Охарактеризована интуиция в историко-философском контексте.

У філософському аспекті досліджено зародження, становлення та розвиток культурних процесів, які відбуваються в українській діаспорі. Проаналізовано окремі види та жанри мистецтва, що розвиваються поза межами України, висвітлено історію формування дискурсу "чужий/свій" у європейській культурі. Досліджено національні та культурні аспекти проблеми ідентичності діаспори. Наведено матеріали про діаспорне культуротворення, розкрито специфіку розвитку художньої літератури та театру за умов діаспори, розглянуто дуалізм мистецької самоідентифікації. Висвітлено внесок першої, другої, третьої та четвертої хвиль еміграції у формування структури та культури діаспори.

В философском аспекте исследовано зарождение, становление и развитие культурных процессов, происходящих в украинской диаспоре. Проанализированы отдельные виды и жанры искусства, развивающиеся за пределами Украины, освещена история формирования дискурса "свой/чужой" в европейской культуре. Исследованы национальные и культурные аспекты проблемы идентичности диаспоры. Приведены материалы о диаспорном культурообразовании, раскрыта специфика развития художественной литературы и театра в условиях диаспоры, рассмотрен дуализм самоидентификации в сфере искусства. Освещен вклад первой, второй, третьей и четвертой волн эммиграции в формирование структуры и культуры диаспоры.

Повідомлено про розробку курсу культурології, один з розділів якого передбачає висвітлення історії культури з об'єднанням природознавчої та гуманітарної (зокрема, художньої) проблематики. Останнє спирається на припущення про взаємодоповняльність наукової та художньої галузей культуротворення та двоїстість їх матеріалу. Наведено численні приклади двоїстості наукових понять і художніх образів.

Проаналізовано естетичну концепцію життєвого та творчого шляху М.Зерова, здійснено спробу розглянути філософсько-естетичні засади школи "київська неокласика". Розкрито вплив поглядів М.Зерова на процес європеїзації української естетики. Висвітлено його важливу роль у втіленні ідей "українського культурного відродження". Виявлено важливе значення калокагативного відчуття у його естетичному світосприйнятті. Розкрито значення опрацьованих в естетичній концепції М.Зерова понять "форма", "зміст" і "стиль". Доведено значний вплив даної концепції на формування культуротвірного процесу в Україні. Показано, що ця концепція є одним з важливих системотвірних, структурних елементів вітчизняного культуротворення. Розглянуто перспективи естетичної науки як комплексної метатеорії мистецтва й онтології небайдужості.

Зроблено реконструкцію естетичних принципів культуротворчої діяльності П.Куліша, розкрито джерела формування його естетико-світоглядних орієнтирів. На підставі результатів контент-аналізу проведено експлікацію та систематизацію естетичного тезаурусу письменника. За допомогою методів компаративістики визначено спільні та відмінні естетичні позиції П.Куліша та західноєвропейських, українських і російських мислителів. Розкрито світоглядно-естетичний контекст культуротворчої діяльності митця (просвітництво та романтизм). Проаналізовано художньо-естетичний дискурс П.Куліша шляхом розкриття романтичних образів і мотивів літературної творчості письменника. У реконструкції теоретичної проблематики художньої творчості визначено іманентну структуру розуміння П.Кулішем творчого процесу. Висвітлено переконання П.Куліша в естетичній цінності національної мови та її провідному значенні в українському культуротворенні.

Здійснено комплексне історико-теоретичне досліження культурно-мистецьких салонів в Україні кінця XVIII - першої половини XIX ст. Здійснено порівняльний аналіз різних форм цього виду аматорського культуротворення (салонів, гуртків, жуфіксів, вечорів), виявлено та охарактеризовано основні центри функціонування культурно-мистецьких салонів та уперше проведено їх типологічну класифікацію. Розкрито роль представників української аристократії та духовної еліти у створенні культурних осередків. Висвітлено меценантську діяльність засновників салонів. Досліджено значення даних салонів у житті суспільства, показано взаємозв'язок з європейськими культурно-мистецькими процесами Східної Європи та відзначено своєрідність їх функціонування за умов розвитку культури України дослідженого періоду.

Систематизовано й узагальнено народно-педагогічний досвід українців як важливого компонента етнокультури. Це дало змогу з використанням методологічних засад сучасної етнологічної науки дослідити еволюцію етнопедагогіки та її роль у процесах етно- та культуротворення. Розкрито механізм творення національного виховання ідеалу на підставі аналізу основних ментальних структур, розроблених у процесі взаємодії родини та громадських соціальних інститутів. До наукового обігу вперше залучено різноманітну джерельну інформацію: матеріали Рукописного архіву Інституту мистецтвознавства, фольклористики й етнології ім. М. Рильського НАН України, Рукописного фонду Народознавчого центру Вінницького державного педагогічного університету ім. М.Коцюбинського та матеріали, одержані внаслідок проведених польових досліджень, які забезпечують всебічне вивчення ролі народної педагогіки (сім'ї, громади та інших соціальних інститутів як об'єктів і суб'єктів звичаєвого права, компонентів народної педагогіки) в етноформувальних і етноконсолідувальних процесах.

Зроблено спробу концептуального обгрунтування зодчества як особливої художньої форми репрезентації світовідношення. Проаналізовано особливості становлення архітектурних форм естетичного вираження. Наголошено, що архітектура здатна виявляти глибинні засади людського світорозуміння, як це має місце у сакральній храмовій архітетурі. Обгрунтовано, що процес смислотворення як результат взаємодії людини та світу є передумовою виникнення культурного універсуму, в контектсі якого естетична діяльність становить особливу сферу прояву ідеальних сутностей. Зазначено, що поняття "співобразне" та "хронотоп" - антологічні передумови творчості та виникнення художнього твору, вони зумовлюють специфіку утворення архітектурної форми вираження. Показано, що ритм відіграє структуруючу роль у процесі становлення культурного універсуму, у художній діяльності він набуває значення духоритму, так як мистецтво є сферою цілеспрямованого вираження ідеального. Становлення формообразів зодчества пов'язане з сутнісними буттєвими процесами людської життєдіяльності, тому ритм є важливою константою архітектурного творення. Обговорено положення, що архітектура як тектура соціальної форми буття утворює реальність, у межах якої розгортається процес культуротворення. У контексті художньої реальності архітектура демонструє концептуальні засади світовідношення, створюючи уявлення про характер епохи в цілому. Зауважено, що простір і маса - основні формотворчі засоби архітектури, характер поєднання яких визначає художню цінність створеної споруди. Зазначено, що культове зодчество репрезентує сакральне як особливий феномен світовідношення, формообраз