Проведено сравнительное исследование углеводных детерминант клеточной поверхности двух сублиний клеток мышиной лейкемии L1210 - чувствительных и резистентных к цисплатине - c использованием лектинов в качестве молекулярных зондов к определенным углеводным структурам. Выявлено, что клетки, резистентные к цисплатине, сильнее агглютинировались разными лектинами независимо от их углеводной специфичности. Наибольшие различия в агглютинации наблюдались при использовании D-маннозоспецифичных (конканавалин А, агглютинины гороха и белоцветника) и D-галактозоспецифичных лектинов (агглютинин клещевины, лектин арахиса). В спектре белков изолированных плазматических мембран, исследованном с помощью электрофореза в ПААГ с ДДС-Na, полипептид с мол. массой 94 кД был более выражен в чувствительных клетках, тогда как зоны с мол. массой 240 и 31 кД были интенсивнее в резистентных клетках. С помощью изоэлектрофокусирования обнаружены существенные различия в распределении белковых зон в областях рН 5,5 и 7-7,5. Основным отличием гликопротеинов плазматических мембран, выявленным с помощью меченных пероксидазой лектинов, была усиленная экспрессия в резистентных клетках PNA-связывающего гликопротеина с мол. массой 240 кД. Другие лектины выявили ряд менее выраженных, но воспроизводимых различий гликопротеиновых зон сравниваемых клеток.

Розглянуто багатовимірний вінерів процес із напівпрозорою мембраною, розташованою на заданій гіперплощині. Траєкторії цього процесу є розв'язками стохастичного диференціального рівняння, яке є деяким узагальненням відомого рівняння Скорохода для дифузійного процесу в обмеженій області з граничними умовами на межі. За допомогою адитивного функціонала від процесу, що має характер локального часу, зроблено випадкову заміну часу в цьому процесі, отримано ймовірнісне зображення розв'язків однієї задачі математичної фізики.

С помощью специфических иммунных сывороток против опухолеассоциированного белка pp23 из клеток гепатомы Зайдела и клеток почек интактных крыс при использовании иммуноблоттинга и аффинной хроматографии удалось установить иммунологическое сходство этих белков. Инкубация препаратов pp23, выделенных из клеток почек и гепатомы Зайдела, с культурой гепатоцитов интактных крыс в одинаковой степени способствует экспрессии мембранных опухолеассоциированных белков на поверхности гепатоцитов. На основании этих данных можно считать, что белки pp23, выделенные из клеток почек крыс и клеток гепатомы Зайдела, практически идентичны. Возможные отличия на молекулярном уровне не сказываются на их иммунологических и функциональных свойствах.

Поверхностная плотность молекул клеточной адгезии (САМ) в дистальных участках растущего нейрита во многих случаях является условием его успешного роста. Такое увеличение плотности достигается путем экзоцитозного встраивания везикул, содержащих в себе САМ, в мембрану конуса роста с последующим перераспределением САМ вдоль клеточной поверхности за счет латеральной диффузии и эндоцитоза. Используя математическую модель указанных процессов, количественно описаны условия, при которых в разветвленном нейрите возможно возникновение двух качественно различных распределений: поверхностная плотность САМ возрастает вдоль обеих дочерних ветвей, что должно способствовать росту обеих этих ветвей, т. е. успешному ветвлению, поверхностная плотность САМ возрастает вдоль одной из дочерних ветвей и уменьшается вдоль второй, что может привести к ретракции последней. Показано, что распределения поверхностной плотности САМ определяются геометрическими факторами и механизмами внутриклеточного транспорта САМ в конусы роста дочерних ветвей. Сходные диаметры дочерних ветвей, их небольшая длина, интенсивный латеральный перенос САМ, а также перераспределение САМ в точке ветвления пропорционально площади поверхности дочерних ветвей способствуют увеличению поверхностной плотности САМ вдоль обеих дочерних ветвей. Асимметричное ветвление может привести к уменьшению поверхностной плотности САМ вдоль более тонкой или более толстой дочерней ветви, если САМ распределяются поровну или пропорционально площади поперечного сечения ветви соответственно.

Предположенная модель помогает понять возможную связь между внутриклеточным транспортом САМ, их поверхностным распределением и геометрией ветвления нейритов.

На двокомпартментній математичній моделі вивчено причини та умови виникнення електричної бістабільності в нейроні, що складається з моностабільних частин. Один компартмент імітував дендрити з моностабільною (за умов високої деполяризації) мембраною, що мала N-подібну вольт-амперну характеристику завдяки вхідному синаптичному струмові крізь потенціалзалежні канали, чутливі до Н-метил-Д-аспартату (НМДА). Другий компартмент являв собою аксосоматичну область з позитивно нахиленою лінеаризованою вольт-амперною характеристикою мембрани; така область була моностабільною за потенціалом спокою. Бістабільність всієї клітини в цілому спостерігалася за умов докритичного рівня інтенсивності НМДА-активації. Причиною цього явища був струм, котрий мав напрямок від більш деполяризованої дендритної області до соматичної області, а необхідною умовою було те, що згаданий соматопетальний осьовий струм повинен був перевищувати "чистий" вхідний трансмембранний струм (останній є сумою вхідного синаптичного та вихідного пасивного екстрасинаптичного струмів) дендритного компартмента. Таке співвідношення суттєво залежало від розмірів дендритів.

Методом иммунопреципитации с использованием органоспецифической антипочечной сыворотки идентифицирован мембранный гетероорганный антиген МА-50 в составе клеток асцитной гепатомы Зайдела крыс. Специфическое связывание органоспецифической антипочечной сыворотки и моноспецифической сыворотки против МА-50 с поверхностью культивируемых клеток гепатомы НТС и неопухолевых миогенных клеток L6 свидетельствует об экспрессии на их наружных мембранах исследуемого гетероорганного антигена МА-50. Исследовали влияние указанных иммуносывороток на синтез ДНК в этих культивируемых клетках. Показано, что ингибирующий эффект поликлональных антител зависит от их концентрации в среде и варьирует в пределах 13 - 53%. Представленные результаты позволяют сделать вывод о причастности исследуемого антигена к процессу клеточной пролиферации.

Адгезивні взаємодії клітина - клітина та клітина - субстрат, що опосередковуються різними типами молекул клітинної адгезії (МКА), мають велике значення для росту та міграції відростків. Було проведено модельні дослідження впливу геометрії розгалужених клітинних відростків на латеральний перерозподіл МКА внаслідок ретроградної латеральної дифузії з частини клітини, що росте, куди МКА доставляються різними типами транспорту. Модель включає в себе транспорт МКА до активної (що росте) частини та вбудовування МКА до її мембрани, латеральний дифузійний перерозподіл, утворення та дисоціацію комплексів МКА - ліганд, а також інтерналізацію МКА в процесі ендоцитозу. Через те, що швидкість росту менше швидкості транспорту й швидкості дифузії на два і на один порядок відповідно, розглядалися стаціонарні розподіли МКА. Були розглянуті три можливі типи внутрішньоклітинного перерозподілу МКА між дочірніми гілками: рівне, пропорційне площі поперечного перетину гілки та пропорційне площі поверхні гілки. Асиметрія галуження призводила до нерівномірності розподілу поверхневої щільності МКА вздовж гілок. Форма розподілів залежала від типу внутрішньоклітинного транспорту; дана обставина може зумовлювати різні режими росту. Можна припустити, що залежно від цих режимів первинна асиметрія галуження або посилюється, або зменшується в перебігу наступного розвитку.

Рассмотрены проблемы влияния напряженности магнитного поля однодоменных частиц магнетита на биологические среды живого организма. Проведено экспериментальное изучение влияния магнитоуправляемого гемосорбента на микроорганизмы. Исследованы особенности интенсивной терапии у больных с ножевыми ранениями сердца, а также ведения послеоперационного периода у больных с разрывом аневризмы брюшного отдела аорты. Описано применение дифинина в комплексном лечении столбняка, применение лазолвана при остром обструктивном бронхите у детей в комплексе интенсивной терапии, а также лечение послеоперационного пареза мочевого пузыря методом рефлексотерапии. Представлен опыт лечения отравлений ядом каракуртов. Проведена сравнительная оценка методов определения кровопотери, и выявлены новые возможности управления послеоперационным болевым синдромом. Рассматривается случай успешного лечения тяжелой электротравмы. Показано влияние различных видов интенсивной терапии на состояние системы перекисного окисления липидов мембран эритроцитов у больных острым инфарктом миокарда и др.

Розглядається роль хромосом-мембранних асоціацій в упорядкуванні просторової організації хромосом в інтерфазному ядрі. Сумовано дані про специфічність і механізм "заякорювання" інтерфазних хромосом на ядерній оболонці.

Ключ. слова: мембраны, липидный матрикс, биорегуляторы, межклеточная сигнализация, рецепторы
Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*739.11

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За результатами 12-річного обстеження учасників ліквідації аварії на ЧАЕС і населення різних груп нагляду встановлено, що основою біологічних ефектів малих доз іонізуючого випромінювання є системні гомеостатичні реакції, що ініційовані радіохімічними, вільнорадикальними процесами, мембранними та ядерними змінами з наступними реакціями напруження та виснаження нервової, ендокринної, імунної, кровотворної систем. Основною причиною порушення стану організму за дії малих доз опромінення є стресасоційовані хронічні непухлинні захворювання центральної, периферичної нервової, ендокринної, серцево-судинної, дихальної та травної систем. Стохастичні ефекти проявляються у збільшенні кількості пухлин щитовидної залози.

Викладено теоретичні основи термодинаміки біологічних систем, транспорту речовин через мембранні структури клітин, генезу біологічних потенціалів спокою і дії. Наведено матеріали семінарського заняття з термодинаміки відкритих біологічних систем, лабораторного практикуму та практичного заняття з біофізики мембран на ЕОМ.

Представлены результаты решения физико-математических проблем, которые относятся к биологическим системам различного уровня организации, методами экспериментальной и теоретической физики и биологии, а также математического моделирования. Проведено спектрофотометрическое исследование влияния температуры на тромбоциты плазмы человека, дано описание взаимодействия рибонуклеазы с липосомами, рассмотрена физико-математическая модель явления гипотонического гемолиза эритроцитов человека. Проанализировано влияние грамицидина S на тромбоциты человека, а также препарата Rhodiola rosea L. на целостность мембран ишемизированного миокарда. Осуществлены физико-математический анализ и экспериментальное изучение механических свойств пружины, используемой при протезировании кровеносных сосудов и др.

Используя метод фиксации мембранного потенциала и мембранного тока в условиях перфорированного фрагмента клеточной мембраны, исследовались свойства эффекта аккомодации в изолированных нейронах разных зон гиппокампа. Установлено, что исследованные нейроны делятся на две группы относительно их ответа на длительные импульсы супрапороговой деполяризации - нейроны, которые после генерации нескольких потенциалов действия (ПД) прекращали их генерировать (фазные, Ф-нейроны), и (тоничные, Т-нейроны) которые продолжали генерировать ПД во время всего деполяризующего импульса. Сравнение состава ионных токов нейронов показало, что у Т-нейронов значительно выражена инактивация выходящих токов, что может быть обусловлено активностью быстро инактивирующегося калиевого тока А-типа или вкладом медленного компонента входящего тока. Пилокарпин, известное епилептогенное соединение, которое увеличивало аккомодацию, вызывал также замедление инактивации суммарного выходящего тока у Ф-нейронов. Сделано предположение, что именно А-тип калиевого тока и/или медленный компонент входящего тока могут играть главную роль в эффекте аккомодации Ф-нейронов гиппокампа.

В результаті дії іонізувальної радіації найбільша ефективність перенесення енергії між флуорофорами, локалізованими у різних ділянках апікальної мебрани ентероцитів, спостерігається у парі пірен - АНС. Із зростанням дози опромінення від 0,5 до 2,0 Гр зменшується ефективна товщина гідрофобної ділянки ліпідного бішару та знижується зміст загальних ліпідів в апікальній мебрані ентероцитів. При дії іонізувальної радіації в дозах 0,5 - 2,0 Гр відбуваються структурні зміни у ліпідній фазі апікальних мембран ентероцитів.

Ацетилхолин является важнейшим возбуждающим нейропередатчиком, который вызывает деполяризацию мембраны и сокращение различных гладких мышц посредством активации мускариновых рецепторов. В представленном обзоре проанализированы и обобщены данные литературы, а также результаты собственных исследований о влиянии активации ацетилхолиновых мускариновых рецепторов на ионные каналы, экспрессированные в гладкомышечных клетках различных органов. Особое внимание уделено механизмам деполяризующего действия ацетилхолина, опосредованного активацией неселективных катионных каналов, а также внутриклеточным механизмам, которые лежат в основе модулирующего влияния на кальциевые, калиевые и хлорные каналы. Обсуждаются физиологическая роль активации и регуляции различных ионных каналов и возможные взаимодействия в этой сложной системе.

В первой серии опытов на обездвиженных наркотизированных крысах изучали действие аскорбината ГАМК (А-ГАМК) в сочетании с тиопенталом натрия на эпилептиформные реакции нейронов коры мозга. Установлено, что в сочетании с классическим антиконвульсантом (барбитуратом) А-ГАМК эффективно подавлял клеточные эпилептиформные реакции. Это позволяет существенно снизить дозу вводимого барбитурата. Во второй серии опытов исследовали действие острой гипоксии мозга на содержание общих макроергических фосфатов и активность Na,К-АТФазы в коре, а также возможность коррекции этих показателей путем введения ГАМК, А-ГАМК или их сочетания с витаминным комплексом (ВК). Наблюдалось возрастание корригирующего влияния вводимых препаратов (от ГАМК к А-ГАМК + ВК) на упомянутые показатели. Обсуждаются механизм действия А-ГАМК на ГАМК-рецепторно-канальные комплексы постсинаптической мембраны нейронов и перспективность использования А-ГАМК в сочетании с барбитуратами и ВК для лечения различных патологий мозга.

За допомогою методу електрофорезу вивчався вплив модифікаторів білка полоси 3 (IAA, N-EMI, ПХМБ) та білка полоси 4.1 (гемін) на структурний спектр білків цитоскелету еритроцитів. Дія сульфгідрильних реагентів, на відміну від геміну, посилює асоціацію компонентів цитоскелету з мембраною.

У дослідах на 44 білих щурах за допомогою модифікованої експериментальної моделі післяопераційного болю доведено, що післяопераційна гіпералгезія супроводжується зниженням больових порогів, підвищенням рівня мембранної фракції нейрональних молекул клітинної адгезії (НМКА), підвищенням рівня розчинної та зниженням рівня філаментної фракцій гліально-фібрилярних кислих білків (ГФКБ). Введення до операції морфіну не усуває змін НМКА і збільшує розлади експресії ГФКБ. Введення кетаміну до операції не впливає на нейрональну і частково нормалізує гліальну пластичність за рахунок філаментної фракції ГФКБ. Сполучене застосування морфіну та кетаміну усуває обидва види порушень і є більш перспективним, ніж використання цих препаратів окремо.

Досліджено водневу проникність мембран із нікелю та нержавіючої сталі, покритих тонким шаром NiO, вуглецю, аморфного кремнію та нітриду титану. Подано результати досліджень морфології, складу та структури покриттів. Покриття з нітриду титану, нанесені магнетронним розпилюванням, є найефективнішими серед усіх досліджуваних покриттів.