Розкриваються історичні факти втілення засад автокефалії крайових церков. Висвітлюються устрій та зовнішні відносини Кіпрської, Синайської, Грузинської (Іберійської), Ново-грецької, Румунської, Болгарської та Сербської церков, Охридської архиєпископії, Карловацької, Чорногорської, Германштадської, Буковинської митрополій. Особливу увагу приділено нарису головніших подій з історії Української церкви до повстання Московської церкви.

Наведено ідентифікацію та систематизацію золотників і срібників, а також новий погляд на монетні ряди князів Святополка, Ярослава та Володимира. Аналіз історичних матеріалів показав, що карбування монет мало масовий характер. Доведено циліндричність княжих "знаків", що трансформувалися у головні убори, з яких короношолом має найбільш завершену форму.

Досліджено значення Вестфальського миру 1648 р. у становленні сучасного міжнародного права. Вперше у вітчизняній літературі підготовка і проведення Вестфальського конгресу розглядається не як виключно західноєвропейський феномен, а як наслідок взаємних зв'язків і взаємодії лабільної системи держав того історичного періоду. Невід'ємною складовою частиною тієї системи держав були також Московська і Польсько-Литовська держави, Запорозьке козацтво, Кримське ханство, Балканські держави, Османська імперія та ін. Підписання Оснабрюцького і Мюнстерського договорів як складових Вестфальського миру оцінюється як закономірний початок сучасного міжнародного права, а також як процес становлення європейського та світового правопорядку. Містяться додатки, які включають переклади російською і українською мовами найсуттєвіших положень Оснабрюцького і Мюнстерського договорів, а також їх повний німецький переклад з латинської мови, що став основою наукового дослідження.

Розглянуто причини та передумови війни, проблеми зовнішньополітичної діяльності уряду Гетьманської держави, причини укладення українсько-московської угоди 1654 р. та її наслідки щодо подальшого розвитку держави. Окремі розділи присвячено визначним історичним особистостям: Б.Хмельницькому, М.Кривоносу, А.Кисілю.

Розглядаються причини становлення і зміцнення Волзької Булгарії у Х ст., її соціально-економічне, політичне становище, а також військова організація. Розкриваються передумови суперечностей між руськими та булгарськими князями, а також описуються походи волзьких булгар на територію Київської Русі в Х-ХІІІ ст.

Зроблено спробу показати розвиток Збройних сил України від княжих часів до сьогодення і роль у даному процесі українського повстанства. Розглянуто структуру війська княжих часів (XI - XIV ст.), його стратегію, визначено діяльність полководців. Досліджено основи побудови Збройних сил українського козацтва (XVI - XVIII ст.), а також головне завдання українського козацького війська Б.Хмельницького. Відзначено видатних полководців даної доби. Наведено факти про знищення Запорізької Січі та запровадження в Україні московського адміністративного устрою. Розглянуто пластунський та січовий рухи в Україні (кінець XIX - початок XX ст.). Наведено історичні дані стосовно повстанського руху Півдня України, а також збройних сил України у періоди національно-визвольної революції та громадянської війни, тоталітарного режиму. Показано передісторію створення Збройних сил незалежної України, її законодавчу базу, роди військ.

Висвітлено історико-правові аспекти становлення української державності, зокрема, джерела руського права, історію розвитку та шляхи становлення оперативно-розшукової тактики, права і свободи запорізьких козаків. Розглянуто проблеми розбудови правової української держави, у т.ч. процес розвитку правової бази місцевого самоврядування, національні та національно-державні інтереси, службово-трудові відносини працівників органів внутрішніх справ і сферу чинності законодавства про працю, шляхи розв'язання криміногенних конфліктів в Україні, пов'язаних з релігійними переконаннями. Окрему увагу приділено питанням удосконалення діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю.

На підставі широкого кола археологічних, історичних, етнографічних та антропологічних джерел висвітлено давню історію населення України слов'янської та давньоруської доби (кінець І тис. до н.е. - ХІІІ ст.) в усіх її аспектах - політичному, соціально-економічному, культурному. Викладено найголовніші гіпотези, концепції та погляди на проблему походження слов'ян, шляхи формування Києворуської держави, зв'язки східного слов'янства з Візантією і кочовим світом.

Досліджено проблему розвитку політичних відносин керівництва Війська Запорозького з офіційними Москвою та Варшавою у контексті пошуку ним способів легітимації політико-соціального статусу козацтва як повноправного політичного народу. Детально проаналізовано діяльність Ю.Хмельницького, І.Брюховецького та П.Тетері. Основну увагу приділено Переяславсько-Московському договору 1654 р., українсько-польській угоді 1658 р., політичним і соціальним передумовам Чорної ради, а також міжусобній боротьбі на Правобережній Україні 1663 - 1664 рр.

Проаналізовано взаємозв'язки, що мали місце протягом століть і тисячоліть у міжетнічних контактах різних племен і народів, які за стародавніх і середньовічних часів проживали на землях сучасної України, від появи людини на півдні Східної Європи близько 1 млн. років тому до ХІІІ ст. н.е., коли внаслідок монголо-татарської навали з історичної арени зникло перше державне утворення східних слов'ян - Київська Русь.

Показано роль українського жіноцтва у державотворчому процесі й національному відродженні, його вплив на культурно-просвітницьке життя суспільства з кінця ХІХ - до кінця ХХ ст. Розкриваються передумови виникнення організованого жіночого руху, створення різних гуртків і товариств ("Товариство руських жінок" на Галичині, гурток Олени Доброграєвої у Києві та ін.), простежується жіноча діяльність у Східній Україні на початку ХХ ст. Аналізується літературно-наукова, педагогічно-виховна та громадсько-політична діяльність найкращих представниць жіночого руху (Н.Кобринської, Л.Українки, О.Кобилянської, С.Русової, Х.Алчевської, М.Омельченко та ін.). Значну увагу приділено аналізу галицької періодики для жінок на початку ХХ ст. як джерела дослідження історії жіночого руху.

Розглянуто проблеми історії трипільських племен Західної Волині, межиріччя Західного Бугу та Дністра, основні періоди розвитку висоцької культури, час і мотиви руйнації інгумаційних поховань черняхівської культури. Описано житла пізньоримського часу Південно-Західної Волині та Західного Поділля, скіфські кургани біля с.Молдовки на Кіровоградщині, невідомі церкви на подолі княжого Галича, храм Івана Хрестителя на Ринковій площі княжого Лучеська, поховання поморської культури у Чернелеві-Руському.

На основі документальних матеріалів всебічно проаналізовано правові відносини, які мали місце в Карпатах та Прикарпатті ХIV-ХІХ ст., в контексті існуючих на той час державних юридичних законів та законодавства до загарбання Галицької Русі польськими феодалами. Зокрема, розглянуто адміністративно-правовий устрій; правові основи судочинства; покарання за вчинені злочини, окремі порушення громадського співжиття, аморальну поведінку; вирішення майнових справ; сімейні звичаєві і правові взаємовідносини; розподіл майна тощо. Аргументовано підтверджено, що зборові суди так званого волоського права та суди магдебурзького права, переважно, виносили рішення на основі законів "Правди Руської" та українського звичаєвого права.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Укр)414

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено історію міста Самбора, княжого руського міста, від першої письмової згадки про нього 1241 р. Детально описано праісторію першого, документально засвідченого староруського поселення Погонич, яке стало основою майбутнього міста Самбора. Проаналізовано національно-церковне життя самбірських українців, розкрито роль греко-католицького духовенства в організації громадсько-патріотичних інституцій українців, у збереженні їх етнічної та релігійної ідентичності, формуванні української національної самосвідомості. Висвітлено життя самбірчан під австрійською займанщиною. Охарактеризовано економічний та культурний розвиток Самбора, розглянуто міжнаціональні та міжцерковні стосунки різних етнічних груп, що населяли місто у ХІХ - першій половині ХХ ст. Особливу увагу приділено господарському, культурному, церковному життю самбірських українців як єдиних законних нащадків давньої історії міста над Дністром і Дубрівкою. Описано процес зародження, розвитку і суспільного утвердження різних українських товариств і установ, які у другій половині ХІХ - початку ХХ ст. стали важливим чинником господарського і суспільно-політичного життя Самбора. Наведено імена тих самбірських українців, які найбільше відзначилися у політичному та духовному житті міста, збереження його українського обличчя. Простежено вільне життя Самбора за часів Західно-Української Народної Республіки, а також основні події соціального, політичного та культурного життя Самбора за період першої більшовицької (1939 - 1941) та німецької (1941 - 1944) окупацій.

Раскрываются страницы древней истории аваров, болгар, венгров, хазар, печенегов, половцев, монголо-татар - кочевых народов, противостоявших восточным славян. Вливаясь в южную группу восточнославянских племен, названные народы придавали им характерное этнографическое своеобразие. Этническое обогащение древнерусского народа за счет периодического вхождения в него групп кочевого населения сопровождалось также и определенными культурными приобретениями.

На підставі вивчення різноманітних джерел, як російських, так і іноземних, розглядаються маловідомі сторінки військово-дипломатичної боротьби між Московською державою та Великим князівством Литовським за давньоруські землі на межі 70-80-х років ХV ст. Підкреслено, що цей період засвідчив нову розстановку та зміну зовнішньополітичної ситуації в Східній Європі. На зміну різноманітним державно-політичним утворенням Північно-Східної Русі прийшла сильна Московська держава, яка ставила собі за мету об'єднання всіх давньоруських земель, що неминуче вело до військового конфлікту з Великим князівством Литовським, королем якого на той час був Казимир IV. Литва не мала військово-політичного потенціалу, необхідного для утримання в складі своєї території давньоруських земель. Вторгнення Менглі-Гірея на Правобережжя та розорення Києва на певний час припинили коливання кримського хана у виборі союзника, яким став Іван III. В даних умовах потенційні супротивники не наважувались на широкомасштабну війну між собою, а намагались діяти в складі коаліції, використовуючи сили союзників.

Проаналізовано зміну ідей "Третього Риму" на рубежі XV - XVI ст. Розглянуто філософсько-релігійні твори того часу, зокрема, "Повесть о Белом Клобуке" Геннадія, погляди Феофана Грека, Андрія Рубльова, Філофея Псковського. Ідея "Третього Риму" - тлумачення особливої місії Москви, що виправдовувало не лише зовнішню експансію, а й внутрішню консолідацію московської держави. Розвиток цієї ідеї спричинили історичні події навколо Московщини. Висунуто гіпотезу, що ідея "Третього Риму" була чи не єдиним культурним надбанням тогочасної Московщини. Вона відповідала ідеології зміцнення централізованої держави та піднесенню царської влади.

Здійснено спробу подати в одному контексті такі феномени, як освітня ситуація на Правобережній Україні в перші десятиліття ХІХ ст. та постать одного з найвизначніших українських діячів ХІХ ст., ученого-енциклопедиста, першого ректора Київського університету Св.Володимира, професора М.О.Максимовича, на тлі процесу "винайдення" України, соціальних і культурних передумов формації української нації. Побудовано окремо кілька віх життя і діяльності вченого: від народження до 1834 р. - з особливим розглядом московської кар'єри М.Максимовича та з поясненням причин його переходу до Києва, описується київський період діяльності вченого, спеціально подано зв'язок його з Київським університетом, зокрема, ректорство, педагогічну роботу і творчість періоду київських викладів.

Розглядаються джерела формування української літературної мови, деякі граматичні особливості китайської мови, афіксація як найпоширеніший засіб поповнення словникового складу в англійській мові, синтаксичні особливості перської мови. Висвітлюються актуальні пролеми сучасного перекладознавства в Україні, розвиток перекладацької думки в Київській Русі, зв'язок перекладознавства з іншими науками, роль перекладу у збагаченні та розширенні меж національної культури. Характеризуються біблійні мотиви у літературних пам'ятках народів Сходу, твори українських письменників про голодаючих дітей, досліджується проблема авторства "Слова о полку Ігоревім". Аналізується проблема національного відродження, етнічні проблеми існування нації та національних меншин у сучасній Україні, проблеми походження назви "Русь" та ін.