Висвітлено ідею української національної державності у радянській історіографії. Наведено нову версію старого міфу про давньоруську народність. Проаналізовано вплив вітчизняних історико-етнологічних досліджень на еволюцію національної свідомості українців у середині ХІХ - першій третині ХХ ст. Розглянуто питання про формування нації. Досліджено філософсько-аксіологічний вимір національної ідеї у контексті еволюційної динаміки буття. Охарактеризовано етнічні процеси у сучасній Фінляндії.

На підставі сучасних досягнень у галузях історичних і філологічних наук розглянуто походження східнослов'янських народів та їх мов. Доведено необгрунтованість доктрини про давньоруську народність і першу руську державу як "спільну колиску" українців, росіян і білорусів. Проаналізовано терміни "Русь", "Росія", "Великоросія", "Малоросія" та історію їх вживання. Висвітлено походження назви "Україна". Охарактеризовано етапи та особливості формування східнослов'янських мов.

Розглянуто новітні розробки російських археологів і лінгвістів щодо проблеми етногенези росіян і давньоруської народності. Зроблено критичний аналіз концепцій лехітського походження росіян та етнічної єдності населення Київської Русі.

Висвітлено проблеми слов'янського етногенезу та походження українських та інших східнослов'янських народів. Наведено перші писемні відомості про дану народність, охарактеризовано їх райковецьку, волинцівську та роменську культури. Розглянуто розвиток етнокультурних і соціальних процесів, питання утворення Києво-Руської держави та економічного розвитку даної народності у додержавний період.

Освещены проблемы славянского этногенеза и происхождения украинских и других восточнославянских народов. Приведены первые письменные сведения о славянах, охарактеризована их райковецкая, волынцовская и роменская культура. Рассмотрены развитие этнокультурных и социальных процессов, вопросы образования Киево-Русского государства и экономического развития данной народности в догосударственный период.

Висвітлено основні тенденції розвитку конструктивістських та модерністських зарубіжних концепцій 1990 - початку 2000 рр. щодо формування націй та розвитку націоналістичних рухів. Розкрито зміст понять "уявлена спільнота", "технологія друкованого капіталізму", "сучасність націй", "національна держава", "винайдена традиція", "соціальна трансформація", "народність", "протестантський націоналізм", "нація", "народ", "держава". Розглянуто процес утворення націй та його зв'язок з соціальними трансформаціями. Відзначено особливу роль держави та релігії як єдиних критеріїв визначення нації. Проаналізовано основні положення націоналістичних концепцій Б.Андерсона, Е.Гелнера, К.Вердері, М.Хроха, Дж.Бройї, Е.Хобсбаума, П.Чаттерджі, Е.Сміта, П.Дуари, А.Хастінгса. Зроблено висновок про суттєве зменшення значення націоналізму як перспективного напрямку політичного розвитку в зв'язку з актуалізацією процесу етнічної інтеграції.

Освещены основные тенденции развития конструктивистских и модернистских зарубежных концепций 1990 - начала 2000 гг. о формировании нации и развитии националистических движений. Раскрыто содержание понятий "воображаемая общность", "технология печатного капитализма", "современность наций", "национальное государство", "придуманная традиция", "социальная трансформация", "народность", "протестантский национализм", "нация," "народ", "государство". Рассмотрен процесс создания наций и его связь с социальными преобразованиями. Отмечена особая роль государства и религии как единственных критериев определения нации. Проанализированы основные положения националистических концепций Б.Андерсона, Э.Гелнера, К.Вердери, М.Хроха, Дж.Бройи, Э.Хобсбаума, П.Чаттерджи, Э.Смита, П.Дуари, А.Хастингса. Обоснован вывод о существенном уменьшении значения национализма как перспективного направления политического развития в связи с актуализацией процесса этнической интеграции.

Розглянуто патріотичний аспект творчої біографії П.Тичини (1819 - 1967 рр.) - видатного радянського, українського поета, письменника. Охарактеризовано націю та народність як елемент любові до України письменника у період написання "Сонячних кларнетів". Наведено листування поета зі школярами та вчителями.

Рассмотрен патриотический аспект творческой биографии П.Тычины (1819 - 1967 гг.) - известного советского, украинского поэта и писателя. Охарактеризованы нация и народность как элемент любви к Украине писателя в период написания "Солнечных кларнетов". Приведена переписка поэта со школьниками и учителями.

Розглянуто різні концепції походження української мови від найдавніших часів до сьогодення. Охарактеризовано етапи й особливості формування української мови. Доведено обгрунтованість теорії про праслов'янську мову як джерело розвитку української мови, спростовано доктрину про давньоруську народність і давньоруську мову.

Рассмотрены разные концепции происхождения украинского языка от древних времен до настоящего времени. Охарактеризованы этапы и особенности формирования украинского языка. Доказана обоснованность теории о прасловянском языке как источнике развития украинского языка, опровергнута доктрина о древнерусской народности и древнерусском языке.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Укр)0-01

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зроблено спробу простежити ідейні та термінологічні витоки складових частин поняття "давньоруська народність", а також з'ясувати причини та проілюструвати сам процес утвердження цього поняття в історичній науці СРСР. Для розкриття теми залучено як архівні, так і суто історіографічні джерела.

Розглянуто питання етнічної інтеграції різних прошарків суспільства епохи Київської Русі в так звану "давньоруську народність". Поставлено під сумнів твердження офіційної радянської історіографії про беззаперечні тісні зв'язки всіх соціальних верств на території більшої частини Східної Європи в кінці I - на початку II тис. н. е.

Досліджено мову наукових і художніх творів І. Франка. Проаналізовано структуру лексико-семантичного поля (ЛСП) "народ", змодельованого на підставі вивчення текстів даних творів, розглянуто асоціативні семантичні зв'язки його складників. Визначено семантику багатозначної лексеми народ за словниками й авторськими текстами, досліджено лексичний склад описуваного поля, синонімічні й антонімічні відношення між складниками ЛСП, проаналізовано структуру метафоричних словосполучень з відповідними лексемами, розглянуто метонімічні перенесення у лексико-семантичних групах (ЛСГ), порівняння. Простежено вплив контексту на реалізацію семантичної структури слів народ, нація, люди, народність, національність, показано специфіку функціонування досліджуваних лексем у наукових і художніх текстах І. Франка. Узагальнено наукові здобутки лінгвістів у галузі досліжнення лексики за полями. Обгрунтовано визначення понять "лексико-семантичне поле" й "асоціативне поле". Розглянуто ЛСП як множину близьких за семантикою однорідних елементів, об'єднаних спільним родовим значенням. Асоціативне поле, змодельоване на матеріалі наукових і художніх текстів І. Франка, детерміновано сукупністю вторинних значень слів, складників відповідного ЛСП.

Проаналізовано історико-педагогічну літературу з проблеми виховання на підставі принципу народності. Висвітлено передумови становлення ідеї народності у вихованні в дихотомії часу-простору. Проаналізовано розвиток принципу народності у вихованні в період становлення модерної педагогічної думки, у період 1905 - 1920 рр. та у сучасній педагогічній теорії. Запропоновано дефініцію принципу народності. Відзначено, що у вітчизняній педагогічній науці накопичено великий досвід з проблеми дослідження. У працях О. Духновича, К. Ушинського, Б. Грінченка, С. Русової, І. Огієнка, Я. Чепіги, М. Грушевського, В. Сухомлинського розкрито народність як принцип виховання, обгрунтовано її роль і значення у вихованні молодого покоління. Зауважено, що ця проблема актуальна на сучасному етапі відродження національної ідеї.

Виявлено витоки педагогічних поглядів С.І.Миропольського. Встановлено та розкрито загальнопедагогічні принципи, покладені в основу педагогічної концепції педагога (демократизм, гуманізм, природовідповідність, народність). У науковий обіг введено нові історико-педагогічні документи, які характеризують особистість С.І.Миропольського: наведено дані, які доповнюють та уточнюють біографічні відомості про педагога. Висвітлено ідеї С.І.Миропольського про загальну освіту народу, його моральне, економічне та правове виховання. Підкреслено, що С.І.Миропольський перший у вітчизняній педагогіці всебічно вивчив педагогічну спадщину Я.А.Коменського та активно використовував її.

З'ясовано, що після включення Волинської губернії до складу Росії у 1793 р. та впродовж перших десятиліть пріоритетні зусилля царського самодержавства були спрямовані на ліквідацію Уніатської та послаблення позицій Римо-Католицької Церков. Проаналізовано заходи, спрямовані на возз'єднання уніатів з Російською Православною Церквою та розкрито суть масштабних карально-репресивних акцій проти католиків, посиленню яких значною мірою сприяли польські повстання 1831 р. та 1863 - 1864 рр. Доведено, що динаміку та характер трансформаційних процесів у житті християнських конфесій Волинської губернії середини XIX - початку XX ст. значною мірою визначали поселення на теренах Волині німецьких і чеських колоністів, а також поява православно-сектантських угрупувань і старообрядців. Зроблено висновок, що залежно від церковно-історичних обставин трансформаційні процеси в житті християнських конфесій Волині мали особливу динаміку розвитку та змінні пріоритети, однак, в цілому стратегічний курс російської влади упродовж всього періоду здійснення нею політико-адміністративних повноважень на волинських землях характеризувався імперською логікою мислення, що зводилася до уніфікації, зросійщення й оправославлення та мала ідеологічне відображення у триєдиному принципі "Православ'я, самодержавство, народність".

Розглянуто гостру дискусію, що точиться у наш час між прибічниками та супротивниками концепції давньоруської народності, започаткованої В. Мавродіним за доби пізнього сталінізму.

Охарактеризовано життєвий шлях М. Драгоманова, розкрито особливості його педагогіки як просвітителя, учителя й викладача, історика тощо. Звернено увагу на систему цінностей, які захищав М. Драгоманов, - людина, свобода, гідність, а також на народність його педагогіки - звернення до витоків і традицій, українолюбство.

Висвітлено сутність концептуальних підходів в освіті й вихованні дітей та молоді у поглядах освітніх діячів й представників вітчизняної офіційної педагогіки ХІХ ст. На основі проведеного аналізу доведено, що концептуальні підходи до освіти і виховання дітей та молоді ігнорували реальні обставини життя, відображали перш за все державний запит на виховання особистості й спиралися на відповідну тріаду (самодержавство, православ’я, народність), що частково й відобразило певні позитивні наміри в освіті й вихованні дітей та молоді (формування працелюбності, моральності, відданості державі), але в цілому обмежувало можливості повноцінної самореалізації.

Освещена сущность концептуальных подходов в образовании и воспитании детей и молодежи во взглядах деятелей образования и представителей отечественной официальной педагогики ХІХ в. На основе проведенного анализа доказано, что концептуальные подходы в образовании и воспитании детей и молодежи игнорировали реальные обстоятельства жизни, отражали прежде всего государственный заказ на воспитание личности, опирались на соответствующую триаду (самодержавие, православие, народность), что частично и отражало определенные позитивные намерения в образовании и воспитании детей и молодежи (формирование трудолюбия, моральности, преданности государству), но в целом ограничивало возможности полноценной самореализации.

Надано оцінку педагогічному і просвітницькому аспекту діяльності Пантелеймона Куліша (1819 - 1897) - автору педагогічних статей із проблем навчання й виховання підростаючого покоління, науково-популярної літератури для просвіти народу та першого україномовного підручника для початкового навчання грамоти "Граматка". Розглянуто проблеми сімейного дошкільного виховання, необхідності розбудови національної школи з рідною мовою викладання й організацією навчально-виховного процесу за принципами природовідповідності та народності, тісного співробітництва сім'ї та школи. Проаналізовано художній спадок П.Куліша, що надає можливість розкрити сутність його поглядів на народність у вихованні як основний засіб формування ментальності дитини.

Предоставлена оценка педагогического и просветительского аспекта деятельности Пантелеймона Кулиша (1819 - 1897) - автора педагогических статей по проблемам обучения и воспитания подрастающего поколения, научно-популярной литературы для просвещения народа и первого русского учебника для начального обучения грамоте "Граматка". Рассмотрены проблемы семейного дошкольного воспитания, необходимости развития национальной школы с родным языком преподавания и организацией учебно-воспитательного процесса по принципам народности, тесного сотрудничества семьи и школы. Проанализировано художественное наследие П. Кулиша, предоставляющее возможность раскрыть сущность его взглядов на народность в воспитании как основное средство формирования ментальности ребенка.

It is rovided assessment of pedagogical and educational aspects of Panteleimon Kulish (1819 - 1897) - author of pedagogical articles on training and educating the younger generation, scientific and popular literature to educate the people and the first Russian textbook for primary school literacy УGramatkaФ. The problems of family pre-school education, the need to develop a national school with the native language of teaching and organization of the educational process on the principles of nationality,the close cooperation of the family and school. It is analyzed the artistic heritage Kulish, providing the opportunity to discover the essence of his views on nationality in education as a primary means of creating the mentality of the child.

Проаналізовано педагогічний феномен розробленої В. О. Сухомлинським виховної концепції, втіленої в діяльності Павлиської школи з погляду її новаторського потенціалу й універсальності ідей. Виділено дві групи його новаційних здобутків: на рівні ідей та методично-прикладні. Акцентовано увагу боротьбі Сухомлинського за право на існування та визнання своїх ідей, які не були стандартними для радянського світогляду: глибока істинна народність позиції, близькість до традицій української культури, визнання освітнім пріоритетом і найвищою цінністю особистість дитини. Зазначено, що В. О. Сухомлинський став своєрідним продовжувачем філософської кордоцентричної традиції Г. С. Сковороди засобами педагогіки, стверджуючи, що в розвитку внутрішнього світу дитини джерелом людяного серця є творча праця (що є свідченням нерозривного зв'язку моральних традицій українців). Указано на новаторство в галузі встановлення і підтримання шкільно-сімейних традицій виховання, на створення В. О. Сухомлинським "Батьківської школи", відстоювання ним пріоритету сімейного, батьківського виховання. Підсумовано, що комплекси новаторських ідей В. О. Сухомлинського мають універсальне педагогічне значення.

Проанализирован педагогический феномен разработанной В. А. Сухомлинским воспитательной концепции, воплощенной в деятельности Павлышской школы с точки зрения ее новаторского потенциала и универсальности идей. Выделены две группы его новационных достижений: на уровне идей и методическо-прикладные. Акцентировано внимание на необходимости оспаривать право на существование и признание своих идей, который не были стандартными для советского мировоззрения: глубокая истинная народность позиции, близость к традициям украинской культуры, признание образовательным приоритетом и высшей ценностью личность ребенка. Указано, что В. А. Сухомлинский стал своеобразным продолжателем философской кордоцентричной традиции Г. С. Сковороды средствами педагогики, утверждая,что в развитии внутреннего мира ребенка источником человеческого сердца является творческий труд (что является свидетельством неразрывной связи моральных традиций украинцев). Указано на новаторство в области установления и поддержания школьно-семейных традиций воспитания, на создание В. А. Сухомлинским "Родительской школы", отстаивание им приоритета семейного, родительского воспитания. Подытожено, что комплексы новаторских идей В. А. Сухомлинского имеют универсальное педагогическое значение.

The significance of V. O. Sukhomlinsky's innovations in education for humanitarian practice is analyzed in article.

У контексті сучасних націотворчих процесів в Україні висвітлено комплексне надбання творчої спадщини та визначено ціннісні імперативи Софії Русової, 155-річчя від дня народження якої відзначає український світ. Проаналізовано найхарактерніші ознаки і проблематику науково-педагогічного доробку видатної ювілярки: громадянськість, національна і виховна спрямованість, народність та ін. Зауважено, що з пізнанням векторів творчості вченої постать С. Ф. Русової та її творча спадщина поступово займають поважне місце в історії української педагогічної думки.