Висвітлено естетичні інтерпретації кількісних та якісних складових краси спортивних рухів. Розглянуто в естетичному вимірі силу, швидкість, міць, амплітуду, точність, поставу (кількісні складові), грацію, витонченість, елегантність, пластичність, виразність, легкість, гармонію, форму, "насолоду зусиллям", гротеск, ритм (якісні складові).

Освещены эстетические интерпретации количественных и качественных составных красоты спортивных движений. Рассмотрены в эстетическом изменениии сила, скорость, мощность, амплитуда, точность, осанка (количественные составные), грация, утончённость, элегантность, пластичность, выразительность, лёгкость, гармония, форма, наслаждение усилием, гротеск, ритм (качественные составные).

Sports activity is a component of society cultural - development of process. At the same time it represents humanization and moral activity. Sports activity casuses in the person: inflow creative and physical possibility, the forces, certain feelings of pleasure fine, morally, healthy attitudes between people. Therefore sports are a component of process of cutural development of a society and appeal as the moral. It is measure of activity, sience a general cutural parameters are measured by moral criteria. Cultural-moral values transform sports the social kindness which purpose is protection of a society and its human perfection.

Зауважено, що спортивна діяльність є складовою частиною процесу культурного розвитку суспільства, а також є гуманною та моральною діяльністю, оскільки культурні параметрі вимірюються моральними критеріями. Потреба у спортивній діяльності викликає в людини збільшення творчої та фізичної сили, певні відчуття задоволення та насолоди прекрасним, морально здорові відносини між людьми. Культурно-моральні цінності перетворюють спорт на соціальне досягнення, метою якого є захист суспільства та його гуманна досконалість.

Отмечено, что спортивная деятельность является составной частью процесса культурного развития общества, представляет собой гуманную и моральную деятельность, поскольку культурные параметры измеряются моральными критериями. Потребность в спортивной деятельности вызывает в человеке прилив созидательной и физической силы, определенные чувства удовольствия и наслаждения прекрасным, морально здоровые отношения между людьми. Культурно-моральные ценности превращают спорт в социальное добро, целью которого является защита общества и его гуманное совершенство.

Визначено, що статеві гормони є ланкою, що лімітує, у механізмах виникнення лібідо, ерекції й оргазму, у дослідах на щурах проведено дослідження їх ролі в розвитку та вираженості наркозалежності. Встановлено, що тестостерон у самців і самок щурів прискорює розвиток наркозалежності і підсилює клінічні прояви морфінового абстинентного синдрому. Гіпотестостеронемія, що викликана хірургічною, хімічною і фармакологічною кастрацією, знижує значення індексу абстиненції. Показано, що агоністи і антагоністи опіатних рецепторів, а також стан наркозалежності підвищують рівень тестостерону в плазмі крові. Запропоновано робочу гіпотезу, відповідно до якої позитивний емоційний стан за морфінового наркотичного сп'яніння зумовлений переживанням відчуттів типу оргазменної насолоди. На підставі одержаних даних прогнозується терапевтична ефективність антиандрогенів у лікуванні морфінової наркоманії.

Розглянуто питання візуальної насолоди, його розвиток в феміністичній психоаналітичній кінотеорії, тобто як об'єкт критики і руйнування. Деконструйовано феміністичне уявлення про візуальну насолоду, використовуючи фройдівське поняття часткових потягів та лаканівське поняття погляду, а також приклади з кіно.

Зроблено спробу простежити механізм функціонування рекламного повідомлення, застосовуючи до нього психоаналітичну модель Жака Лакана. Висвітлено основні поняття з концепції французького психоаналітика (а саме: погляд, objet petit a, фантазм, інтерпеляція та ідентифікація) та особливості їх організації в рекламному дискурсі.

Показано доцільність застосування до музики сучасної феноменологічної інтерпретації тіла як не протилежності душі/духу, що полягає у можливості легітимізації тілесної компоненти у філософії музичної культури. Запропоновано тезу про античну предуготовленість людського тіла до мистецтва, яка є необхідною передумовою існування мистецтва взагалі та музики зокрема. Виявлено, що "потяг" до "замовчування" тіла в музиці зумовлений онтологічною розбіжністю між раціональним і чуттєвим, духовним і тілесним, іманентною всій європейській метафізичній традиції, і позначився на концептуальному баченні музики. Проаналізовано філософські тексти про музику Шеллінга та піфагорійців, Гегеля та Шопенгауера, Аристотеля, Платона та Канта та показано наявність стійких опозицій "душа/дух - тіло", "раціональне - чуттєве", "розумне задоволення - фізична насолода", де слабкий термін піддавався систематичному витісненню. Розкрито тенденції позитивної інтерпретації тілесного аспекту музичної реальності в текстах С.К'єркегора, Ф.Ніцше, Т.Адорно, що вказує на деструкцію опозиційних структур і дозволяє розглядати філософські передумови "музичної тілесності". Висвітлено генеалогічний зв'язок між тілесним досвідом освоєння світу й "антропоморфними" властивостями музичної мови. Запропоновано положення про темпоральну естетизацію слухацької тілесності у процесі музичного сприйняття, а також ідею про те, що в музичному творі містяться метазвукові перцептивно-афективні структури, які означують "позамузичні" смисли музичного дискурсу (наведено "робоче" визначення музичного перцепту й афекту), - в якому набули розвитку ідея Р.Інгардена про іманентність

Виявлено та проаналізовано взаємні кореляції ідей гедонізму й аскетизму у культурно-історичній ретроспективі. Розглянуто гедонізм і аскетизм як два полюси біполярного маргінального культурно-антропологічного феномену. З'ясовано, що традиційне протиставлення гедонізму й аскетизму в певному значенні є некоректним. Доведено, що з погляду "маргінальної антропології" їх можна розглядати як культурні концепти зі взаємно пересічними семантичними полями. Розкрито характерні особливості становлення та розвитку ідей гедонізму й аскетизму у класично-елліністичний період античності, середньовіччя, епоху Відродження та Нового часу. Виявлено історичні варіації гедонізму й аскетизму, динаміку розвитку цих явищ і специфіку їх співвідношення. Визначено взаємозв'язок гедоністичних аскетичних ідей за принципами насолоди і страждання у контексті загальних світоглядних установок переломних культурно-історичних епох. Виявлено зміни гедоністичних і аскетичних принципів. Описано зумовлену ними динаміку явищ гедонізму й аскетизму в історії культури. З'ясовано концептуальні відмінності гедоністичних й аскетичних систем, а також загальні цілі, принципи та методи, що дало змогу розглядати гедонізм і аскетизм як два полюси єдиного маргінального культурно-антропологічного феномену.

Визначено, що романтизм це певний історичний тип культури, який передбачає протиставлення класичне - сучасне мистецтво та свідоме відмежування від античної традиції та системи цінностей Просвітництва. Проаналізовано естетичний вимір таких понять як "гедонізм", "насолода", "довершеність", "трансгресія краси", а також протиставлення понять "просвітництво" та "романтизм" як певних типів культури, в аспекті яких генеза естетизму стає зрозумілою. Обгрунтовано теоретичні виміри проблеми художньої творчості (естетичний та моральний аспекти), виявлено, що обмеження одного з них призводить до відчуження наслідків художньої творчості до абстрактного наслідування догматизованих канонів моральнісної поведінки або до втрати цілісності естетичної позиції митця у власному творі. Показано обмеженість раціоналістичної ідеї тотожності свободи технічному оперуванню знанням або регулятивному наслідуванню морального обов'язку та розкрито можливість трансцендентального ствердження людини у сфері естетичного досвіду. Розглянуто неоромантичну концепцію естетизму Оскара Уальда, яка імпліцитно несе у собі усі конотації внутрішньої напруженості даної теоретичної та художньої позиції, демонструє її історичне значення.

Досліджено творчість А.Роб-Грійє, зокрема жанр кінороману, у контексті літературного процесу другої половини XX - початку XXI ст. у Франції. Вивчено генетичні, структурні та синтетичні елементи кінороману митця, в якому відображені певні художні традиції, притаманні літературі та кінематографу XX ст. (С.Ейзенштейна, В.Шкловського, О.Довженка, А.Хічкока). Кінороман розглянуто як стильову варіацію жанру нового роману. Висвітлено взаємозв'язки письменника з модерними та постмодерними традиціями, що мають прояв у поетичній формі та стильовому довершенні кінороманів А.Роб-Грійє "Минулого року в Марієнбаді", "Безсмертна", "Поступове проникнення в насолоду", "Вас кличе Градіва".

Розглянуто питання поліпшення збереженості споживних властивостей цукрового печива, виготовленого з нетрадиційної сировини. Встановлено, що нові види печива "Калинка", "Горобинка", "Берізка", "Смородинка", "Насолода", "Осіння суміш" і "Весняний привіт" мають високу харчову та біологічну цінність, а також краще зберігають споживні властивості у порівнянні з традиційними виробами. Показано кореляційну залежність між перекисним, кислотним, бензидиновим і тіобарбітуровим числами та тривалістю зберігання жирів і жирової основи печива. Вивчено зміни органолептичних і фізико-хімічних показників нових видів печива залежно від використання різної упаковки й умов зберігання.

Досліджено застосування психоаналітичної концепції суб'єкта у теорії кіно та сформульовано критичну стратегію "повернення до психоаналізу", що передбачає реконтекстуалізацію психоаналітичних понять та систематизацію основних розробок у галузі психоаналітичної теорії кіно. Здійснено реконстекстуалізацію ряду понять ("регресія", "психоз", "перверсія", "бажання", "насолода", "погляд") у психоаналітичні тексти. Диференційовано проблемне поле психоаналітичної теорії кіно на проблеми "враження реальності" (l'impression de realite) та кінематографічної ідентифікації як ефектів позиціювання суб'єкта кінематичним апаратом, розкрито їх психоаналітичні імплікації. Доведено неадекватність рецепції ідей засновника психоналітичної теорії кіно Ж.-Л.Бодрі. Обгрунтовано можливості застосування нової стратегії "повернення до психоаналізу" для розробки адекватного способу застосування психоаналітичної концепції у теорії кіно.

Проаналізовано методологічні проблеми історико-естетичного аналізу та сформульовано принципи дослідження, а також акцентовано увагу на питанні відтворення історично своєрідних структур існування - соціальних, культурних, екзистенціальних - як визначальних для аналізу почуттєвих практик періоду XVII - XVIII ст., а також формування концепту естетичного. На підставі структурно семіотичного аналізу текстів І.Вишенського, Ф.Прокоповича, Г.Сковороди відтворено типові для української барокової культури моделі існування та розкрито динаміку притаманних їм форм почуттєвих практик. Вивчено співвідношення риторичного й естетичного у письменстві й образотворчому мистецтві. Розкрито концепт естетичного в "Енеїді" І.Котляревського. Динаміку мистецької діяльності відтворено шляхом експлікації опозицій автор - читач, реальне - уявне, наслідування - творення. Досліджено співвідношення між духовною насолодою в ідеалі благочестя та специфікою естетичних станів. Виявлено тенденцію до формування концепту естетичного у культурі XVII - XVIII ст. та розкрито парадоксальність цього історичного процесу.

Досліджено феномен символічної природи мистецтва та символічного методу аналізу художніх творів. Показано, що аналіз мистецтва як певного типу символічної реальності дозволяє зрозуміти його роль як базового культурного чинника становлення людської особистості. Відзначено, що завданням символічної інтерпретації художнього твору є інтенсифікація та трансформація загальнокультурного людського досвіду. За допомогою певного твору з застосуванням методологічної моделі, зокрема, герменевтики соціокультурних універсалій, репрезентованих у творі, відбувається збагачення "життєвого світу" людини. У процесі естетичної комунікації з символом виникає унікальна надщільна образно-смислова єдність естетичного буття - свідомості, яка має інтенцію до розгортання у життєву реальність, у цілісний духовний космос, що утворює багаторівневий смисловий простір, притаманне кожному реципієнту поле смислів, занурення в яке приносить йому естетичну насолоду, духовну радість, задоволення від відчуття глибинного злиття з Універсумом культури та природи за умов збереження особистісної самосвідомості й інтелектуальної дистанції. Універсальним "механізмом" породження художнього змісту є "механізм" символізації, який діє на всіх структурних рівнях твору і, тим самим, забезпечує їх органічну єдність. На підставі аналізу структури та функціонування твору показано основну структуротвірну роль символів у художньому творі. Показано евристичність символічного аналізу певних "знакових" художніх творів, що належать до різних періодів історії мистецтва.

Науково обгрунтовано й експериментально перевірено методичну систему, як дає змогу вчителю ефективно впливати на естетичні почуття учнів засобами взаємодії мистецтв. Доведено, що використання запропонованої системи уроків (комплексних, театральних, кіноуроків, уроків за "методою Чурльоніса"), які забезпечують певний тип і вид мистецької взаємодії, таблиць "Мистецькі аналогії до програми з української літератури" та "Естетичні уподобання українських письменників", застосування ефективних методів, прийомів і форм роботи сприяють підвищенню в учнів рівня сенсорної культури й естетичного сприймання творів різних мистецтв, активізації інтелектуальної та емоційної сфери (поєднання раціонального та почуттєвого у процесі сприймання), осмисленню власних почуттів у процесі аналізу естетичних почуттів письменника, образу-персонажа, вмінню засобами слова передати духовно-чуттєву насолоду від творів мистецтва.

Розглянуто питання формування художньо-естетичних інтересів молодших школярів із затримкою психічного розвитку (ЗПР) шляхом комплексної взаємодії різних видів мистецтв на уроках музики. Розкрито суть і визначено основні показники даного процесу. Встановлено головні структурні компоненти художньо-естетичних інтересів учнів із ЗПР (ставлення до мистецтва, наявність знань у галузі мистецтва, розуміння його творів, вміння виявляти елементарні зв'язки між художніми творами, участь у художній діяльності) та виявлено чотири рівні розвитку цих інтересів за такими критеріями: високий (стійкий інтерес), середній (допитливість), низький (зацікавленість) і нульовий (відсутність інтересу). Розроблено методику експериментального дослідження процесу формування художньо-естетичних інтересів на уроках естетичного напрямку в спеціальних школах інтенсивної педагогічної корекції. Доведено, що його ефективність досягається впровадженням у практику використання музики, літератури й живопису в комплексі та сприяє активізації пізнавальної діяльності учнів даної категорії. Удосконалено трактування сутності поняття "художньо-естетичний інтерес", що визначається як вибіркова спрямованість особистості на пізнання мистецтва під впливом його емоційної привабливості і виявляється в емоційному прагненні до художньо-творчої діяльності та потребі естетичної насолоди.

Узагальнено вітчизняні та зарубіжні теоретичні розробки понять "читач", "сприйняття", "інтерпретація" та їх взаємозв'язок з поняттями "автор" і "текст". Грунтуючись на теорії рецептивної естетики та її основних поняттях, зокрема, "імпліцитний читач", "експліцитний читач", "рецепція", "горизонт сподівань" тощо, презентовано моделі читачів та рецептивні настанови модернізму та соцреалізму, виходячи з їх філософсько-естетичних засад, особливостей художніх текстів та з урахуванням національної суспільно-культурної ситуації читання. Проаналізовано імпліцитну та експліцитну модель читачів, рецепцію емпіричних читачів, вплив соціально-історичних умов на процес формування читацьких смаків, що дозволяє у новому ракурсі побачити характер змін та особливості розвитку української літератури. Показано жанрову, тематичну, сюжетно-композиційну, наративну та мовну новизну модерністських текстів, які імпліцитно орієнтовані на мислячого читача, здатного рефлексувати над прочитаним, декодувати зміст та отримувати насолоду від читання. Представлено також видозміни образу читача від раннього модернізму до авангардної рецептивної стратегії, котра підтверджує налаштованість митців провокувати публіку, руйнувати усталений "горизонт сподівань", нав'язувати читачам власні правила гри в межах тексту. Висвітлено значення критики та українських періодичних видань першої половини XX ст. у процесі становлення "горизонту сподівань" українських читачів. Зазначено, що зіставлення імпліцитної читацької моделі у модернізмі та соцреалізмі вказує на відмінність рецептивних стратегій вказаних літературних напрямів.

Розглянуто феномен вина як предмет філософського дослідження. Наголошено, що вирощування винограду та виготовлення вина мало потужну цивілізаційну силу. Доведено, що вино і філософія мають симбіотичні відносини, що видно з історико-філософського аналізу. Підкреслено, що відчуття втіхи і насолоди мали надзвичайно сильний вплив на формування нашого когнітивного та афективного механізму. Вино відображає дух товариськості та великодушності, а отже розмова про вино створює та підтримує соціальні зв'язки, спонукає людей ділитися своїми сприйняттями сенсорних особливостей.

Висвітлено теоретичні підходи видатних педагогів В. Сухомлинського і Т. Новацького щодо праці та її впливу на виховання особистості. Педагоги наголошували на тому, що лише діяльна людина є щасливою, праця дає їй естетичну насолоду, створює умови для розкриття творчих здібностей, робить життя сповненим радості, високих моральних почувань. Зроблено висновки, що пріоритетними у науковій діяльності В. Сухомлинського і Т. Новацького були питання педагогіки праці. Педагоги стверджували, що лише завдяки праці людина пізнає і перетворює світ. Ними було підкреслено, що головною умовою вияву творчої праці особистості учителя й учня є свобода, атмосфера взаємодопомоги, взаєморозуміння, толерантності, гуманізму.

Освещены теоретические подходы выдающихся педагогов В. Сухомлинского и Т. Новацкого к труду и его влиянию на воспитание личности. Педагоги отмечали, что только деятельный человек является счастливым, труд дает ему эстетическое наслаждение, создает условия для раскрытия творческих способностей, делает жизнь полной радости, высоких моральных чувств. Сделаны выводы, что приоритетными в научной деятельности В. Сухомлинского и Т. Новацкого были вопросы педагогики труда. Педагоги утверждали, что только благодаря труду человек познает и преобразует мир. Они подчеркивали, что главным условием проявления творческой работы личности учителя и ученика является свобода, атмосфера взаимопомощи, взаимопонимания, толерантности, гуманизма.

When covering the theoretical approaches of outstanding teachers and T. W. Nowacki Sukhomlinsky to work and its impact on the education of the individual. Teachers noted that the only active person is happy that his work gives aesthetic pleasure, creating conditions for the creative abilities, makes life full of joy, good moral sense. It is concluded that the priorities in science and T. W. Nowacki Sukhomlinsky were questions of pedagogy work. Noted that educators have argued that only through work man knows and transforms the world. They pointed out that the main condition for the manifestation of the creative work of the individual teacher and student is the freedom, the atmosphere of mutual assistance, mutual understanding, tolerance and humanism.

Для сприяння формуванню в учнів здорового способу життя розглянуто форми організації та проведення масових спортивних заходів у школі. Запропоновано сценарій проведення спортивного свята для учнів IV класів "О спорт! Ти - насолода!", метою якого є залучення школярів до систематичних занять фізичними вправами, сприяння гармонійному розвитку особистості, розвиток фізичних умінь та навичок, виховання дружби, взаємодопомоги, колективізму.

Для содействия формированию у учащихся здорового образа жизни рассмотрены формы организации и проведения массовых спортивных мероприятий в школе. Предложен сценарий проведения спортивного праздника для учеников IV классов "О спорт! Ты - наслаждение!", целью которого является привлечение школьников к систематическим занятиям физическими упражнениями, содействие гармоничному развитию личности, развитие физических умений и навыков, воспитание дружбы, взаимопомощи, коллективизма.

За результатами сучасних наукових досліджень виявлено причини поширення "філософії насолоди" як однієї з основних ціннісних орієнтацій сучасного інформаційного суспільства. Окреслено прояви цієї філософії в Україні. Обгрунтовано, що ситуація формування системи штучних цінностей, визначених духом гедонізму, який стимулюється, зокрема, в системах масової комунікації сучасного інформаційного суспільства вульгаризованим постмодерністським філософствуванням, набуває характеру контркультури, спрямованої на остаточне "вивільнення людини" з під влади християнської аксіології.