Незважаючи на автоматизацію та комп'ютеризацію бойової техніки, зміни тактики ведення війни, фізична готовність залишається важливим і невід'ємним компонентом індивідуальної бойової готовності військовослужбовців, базою для всіх інших видів готовності. Чинна система фізичної підготовки неспроможна забезпечити фізичної готовності військовослужбовців до бойової діяльності та тому потребує докорінного реформування. Мета роботи - проаналізувати структуру управління системою ФП ЗС України з позицій системного підходу та обгрунтувати можливі шляхи її реформування. Методи дослідження - аналіз і синтез наукових праць і керівних документів із проблематики, що досліджувалася. Розкрито структуру управління системою фізичної підготовки, проведено її аналіз із позицій системного підходу. Визначено, що основною проблемою управління є те, що воно здійснюються двома керівними органами різного підпорядкування, які не мають спільних цілей, між котрими відсутні взаємопов'язаність і взаємодія, оскільки вони є елементами різних, несумісних між собою систем, кожна зі своїм специфічним середовищем: для одного - бойова підготовка військ, для іншого - спорт вищих досягнень. Зроблено висновки, що чинна структура управління фізичною підготовкою Збройних сил України суперечить методології конструювання соціальних систем і неспроможна забезпечити її ефективне функціонування. Запропоновано шляхи модернізації системи управління фізичною підготовкою Збройних сил України.

Розглянуто історію розбудови та експлуатації об'єкта культурної спадщини - Київської Центральної електростанції (ЦЕС-1), другої в дореволюційній Росії станції змінного струму. Розвиток та удосконалення електро- та теплотехнічного обладнання, зміни паливної бази у важкі часи першої світової війни, революції та становлення у Києві радянської влади. Передача станції в підпорядкування Академії наук Української РСР, початок досліджень МГД-генерації енергії, спорудження другої за масштабами в СРСР установки з дослідження цієї технології розпочали новий науковий етап життя ЦЕС-1 як науково-експериментальної бази Інституту електродинаміки АН УРСР. Сьогодні робота колективу науковців та інженерного персоналу зосереджена на теплотехнічних проблемах енергетики уже в рамках окремої установи - Інституту теплоенергетичних технологій НАН України. Ця жива пам'ятка доби індустріалізації (кін. XIX - XX ст.) має комплексне значення для Києва та України: як спадок історії енергетики та як діючий експериментально-технологічний комплекс.

Цифровізація суспільства та економічних процесів у цілому суттєво вплинула на формування сучасного ринку праці, що привело до появи нових суспільних потреб і необхідності нових фахівців і нових ринкових ніш. Розглянуто особливості сучасного ринку праці з точки зору демографічних вікон та особливостей сприйняття сучасних поколінь. З початку ХХ століття виділяють шість поколінь, на теперішній час найбільш задіяні в трудових відносинах три покоління. Покоління Х звикло покладатися передусім на себе. Можливість реалізуватися, проявити цю саму самостійність важлива для таких людей і в кар'єрі. Представники покоління Х охочіше займуться роботою, яка дає простір для творчості та широти думки. Якщо не давати їм такої можливості, то вони втрачають інтерес. Для таких людей важливо завжди мати можливість вибору, відкриту перспективу. Одна з найпомітніших рис покоління Y - залежність від знань, які вони знаходять не у книжках з бібліотек, а на Інтернет-ресурсах. Це покоління, яке обожнює вчитися, адже навчання для міленіалів - це щось цікаве та самобутнє. Те, що раніше можна було дізнатися виключно від вчителів та викладачів, для "ігреків" стає легкодоступним. Це зумовлює ще одну рису цього покоління - надмірну довіру до інформації, що подана на онлайн-сервісах, особливо без наявності будь-якої цензури на неї. Для цього покоління самореалізація виходить на перший план. Не можна сказати, що їх не цікавить сім'я, однак на першому місці все ж залишається кар'єрне зростання. Покоління Z відрізняється абсолютною відсутністю чітко визначеної життєвої позиції. На відміну від усіх їх попередників, "зетів" не мотивують ані гроші, ані будь-яке кар'єрне зростання. Більше того, вони геть не самостійні та постійно потребують, аби хтось вказував їм на те, чим вони мають займатися. Люблять вчитися, швидко засвоюють нові знання. Великі обсяги інформації не становлять для них жодних труднощів. "Зети" відрізняються своєю неймовірною багатозадачністю та креативністю. Вони обожнюють знаходити рішення у складних ситуаціях і розв'язувати найскладніші задачі. Визначивши основні риси поколінь, можна зазначити, що формування сучасного ринку праці залежить від багатьох обставин формування сучасного цифрового світу. Так, на цей процес суттєво впливає стратегія цифровізації, яка впроваджуються національними урядами для забезпечення конкурентоспроможності національних економік. При цьому цифрова економіка із суттєвою орієнтацією на інклюзивність може посилити вплив природних монополій та сприяти концентрації, що в умовах відсутності дієвих і прозорих інститутів у суспільстві може призвести до посилення державного контролю та підпорядкування політики інтересам відповідних еліт.

Мета роботи - розробити та валідувати спектрофотометричну методику кількісного визначення глібенкламіду в таблетках за реакцією з 2,3-дихлор-1,4-нафтохіноном. У дослідженні використали субстанцію глібенкламіду фармакопейної чистоти, таблетки - "Манініл" 5 мг і "Глібенкламід-Здоров'я" 5 мг, як реагент обрали 2,3-дихлор-1,4-нафтохінон кваліфікації "ч. д. а.", як розчинник - диметилформамід (ДМФА) "ч. д. а.". Для дослідження застосували таке аналітичне обладнання: спектрофотометр "Specord-200" (Analytic Jena AG, Німеччина), водяна баня "MEMMERT WNB7", ваги лабораторні електронні RADWAG XA 210.4Y, мірний лабораторний посуд класу А. Розроблено нову, просту спектрофотометричну методику кількісного визначення глібенкламіду в таблетках за реакцією з 2,3-дихлор-1,4-нафтохіноном у середовищі ДМФА. Максимум поглинання - при 489 - 491 нм. Значення межі виявлення становить 10,9 мкг/мл, що свідчить про достатню чутливість реакції. Підпорядкування основному закону світлопоглинання перебуває у межах концентрацій 13,7 - 27,4 мг/100 мл. У процесі розроблення методики визначено такі валідаційні характеристики: специфічність, лінійність, прецизійність, правильність і робасність. Висновки: розроблено та валідовано методику кількісного визначення глібенкламіду згідно з вимогами Державної Фармакопеї України. Доведено, що методика є простою та доступною, валідована за такими характеристиками, як лінійність, збіжність і робасність, може бути рекомендована до застосування в лабораторіях з контролю якості лікарських засобів.

Колективну монографію «Педагогічне краєзнавство крізь призму історико-культурних явищ та процесів в Україні» підготовлено в межах проєкту «Освіта, шкільництво і педагогічна думка Черкащини» відповідно до плану наукової діяльності Науково-дослідного центру педагогічного краєзнавства подвійного підпорядкування НАПН України та МОН України та держбюджетної теми «Соціально-психологічна реабілітація дітей та молоді з особливими освітніми потребами засобами інклюзивного туризму», яка виконується в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини. Наведено результати наукових досліджень та інформування громадськості про розвиток педагогічного краєзнавства в контексті історико-культурних явищ та процесів в Україні. Звернено увагу на теорію і практику розвитку позашкільної освіти в Україні (кінець XX - початок XXI ст.). Висвітлено студентські регіональні історико-педагогічні дослідження крізь призму освітянської діяльності. Розглянуто педагогічну діяльність Івана Лучицького задля розвитку освіти на Черкащині (1845 -1918). Охарактеризовано постать Володимира Науменка (1852 - 1919) у збереженні культурно-історичної ідентичності українського народу.

Обгрунтовано вплив комп'ютеризованих інформаційних систем обліку й оподаткування на формування якісної інформації в умовах глобалізації та цифровізації економічних відносин. Доведено, що становлення інформаційного суспільства передбачає підпорядкування економічного зростання якісним параметрам соціального та економічного розвитку, оскільки подальший прогрес визначатиметься не стільки виробництвом товарів, скільки розширеним використанням інформації. Визначено, що інформація є фактором глобалізації в умовах інформаційного суспільства, тому національні стратегії економічного розвитку країн світу повинні будуватися з урахуванням специфіки й основних тенденцій глобалізаційних процесів, маючи підгрунтям концепцію сталого розвитку. Обгрунтовано, що цифрова економіка складається з трьох основних частин, а саме: розвиток і підтримка інфраструктури, електронний бізнес та електронна комерція. Зазначено, що для ефективного функціонування та розвитку кожної складової цифрової економіки потрібна чітка система обліку й оподаткування, яка буде давати якісну, достовірну та повну інформацію для прийняття управлінських рішень. Запропоновано перелік основних напрямків розвитку цифрових соціально-економічних відносин в умовах глобального співробітництва. Визначено, що компіютеризована інформаційна система управління підприємством - це сукупність економіко-математичних методів і моделей, технічних, програмних, технологічних засобів і рішень, а також наявність спеціалістів для обробки інформації та прийняття управлінських рішень. Найбільш популярними в Україні є інтегровані корпоративні інформаційні системи "Парус", "Галактика", "BAS", SAP R/3 (SAP AG) тощо, а правильне обрання підприємством типу інформаційної системи потребує класифікації таких систем за критерієм комплексності виконуваних функцій і завдань на підприємстві. Доведено, що використання компіютеризованих інформаційних систем в обліку й оподаткуванні приводить до спрощення адміністрування, забезпечує складання достовірної, зрозумілої та зіставної фінансової й управлінської звітності, впорядкування внутрішніх зв'язків між відділами бухгалтерських, економічних, контрольних служб і підвищення аналітичної цінності відомостей про фінансову-господарську діяльність підприємства в цілому та окремих її важливих ланок зокрема. Пропонується в системі обліку й оподаткування виділяти декілька зрізів інформації про господарську діяльність підприємства, до яких належить облікова, аналітична, прогнозна й управлінська інформація. Кожен із зазначених інформаційних блоків відчуває на собі вплив певної групи чинників, потребує розв'язання низки проблем і має резерви підвищення організаційно-якісного рівня. Побудовано загальний алгоритм автоматизованого процесу обліку й оподаткування будь-яких господарських операцій через моделювання. Розглянуті проблеми комп'ютеризації інформаційних систем обліку й оподаткування та запропоновані рекомендації щодо їх вирішення створюють базу для продовження досліджень у напрямку вдосконалення методології, методики та організації обліку й оподаткування господарської діяльності підприємств в умовах глобалізації та цифровізації економіки.

У даній роботі на фоні трансформації суспільного життя відповідно до цілей та принципів побудови демократичної, правової, соціальної держави, розвиток на цій підставі зовсім іншого, що відповідає цивілізованим стандартам, правового забезпечення трудової діяльності прямо й опосередковано досліджено теоретико-правові питання щодо проблем матеріальної відповідальності працівників за трудовим законодавством України та шляхи їх вирішення. Такі питання стосуються нормативного регулювання матеріальної відповідальності сторін трудового договору. Зазначено, що питання юридичної відповідальності також підлягають фундаментальному переосмисленню через наявність широкого кола проблем практичного характеру. Окреслено особливості правової регламентації матеріальної відповідальності в чинному законодавстві України, визначено особливості правового регулювання матеріальної відповідальності працівників за трудовим законодавством України. Розглянуто різні наукові підходи щодо наукового обгрунтування питання матеріальної відповідальності, вдосконалення трудового законодавства, яке повинно бути спрямлвано на: дотримання принципу соціальної справедливості (притягнення до матеріальної відповідальності у суворій відповідності до закону); підпорядкування трудових відносин закону вартості у відносинах із матеріальної відповідальності, що зумовлено наявністю майнового елемента; зменшення розміру матеріальної відповідальності залежно від вини, майнового стану сторони, яка заподіяла матеріальну шкоду; перевагу міжнародного права над внутрішніми нормами, що регулюють матеріальну відповідальність; реалізацію матеріальної відповідальності працівників у межах окремих охоронних правовідносин із матеріальної відповідальності, які слід розглядати як тісно пов'язані з трудовими правовідносинами і такі, що випливають із них; реалізацію у межах цих правовідносин конкретних заходів відповідальності. У роботі зазначено, що в цілому існуючий порядок притягнення працівника до матеріальної відповідальності потребує наукового обгрунтування і правового врегулювання таким чином, щоб інститут матеріальної відповідальності щонайкраще виконував свою відшкодувальну функцію й водночас мав найбільший превентивний і виховний вплив.

Окреслено майбутні перспективи розвитку соціальної реальності виходячи з умов Четвертої промислової революції, яка характеризується дедалі більшою прискореністю використання цифрових технологій. Показано, що вирішення проблем, які формуються в часи цифрової трансформації, пов'язуються підпорядкуванням цифровізації пріоритетам суспільних цінностей та соціальній справедливості завдяки соціалізації.

Обґрунтовано на основі дослідження документальних матеріалів Державного архіву Закарпатської області соціально-педагогічні умови процесу становлення та розвитку закладів інтернатного типу Закарпаття першої половини XX ст. Виокремлено на основі визначених хронологічних меж та об'єктивно-історичних умов основні етапи у становленні та розвитку закладів інтернатного типу: І етап (1901 - 1919 рр.) - створення нормативно-правової бази для функціонування державних закладів інтернатного типу, II етап (1919 - 1938 рр.) - удосконалення системи освітньо-виховної роботи в закладах інтернатного типу, III етап (1939 - 1944 рр.) - згортання педагогічної практики інтернатної освіти, поширення впливу на розвиток релігійних та громадських організацій. Визначено особливості організації, підпорядкування та управління, кадрового забезпечення та змісту діяльності закладів інтернатного типу Закарпаття в межах кожного етапу. Актуалізовано конструктивний ретродосвід діяльності закладів інтернатного типу в Закарпатті першої половини XX століття в умовах реформування сучасної інтернатної освіти в Україні. Зазначено, що представлені матеріали слугуватимуть вагомим джерелом для подальших розвідок науковців, викладачів і здобувачів закладів вищої освіти та поціновувачів історії вітчизняної педагогіки.

Представлено колективну монографію на виконання науково-дослідної роботи "Гуманітарні пріоритети консолідації українського суспільства: соціально-ціннісні виміри" (номер державної реєстрації НДР- 0120U102058, термін виконання - 01.01.2020 - 31.12.2022 pp.), керівником якої є доктор філософських наук В. Крисаченко. Розглянуто християнізацію людності українських теренів, давню і сучасну політику східних сусідів духовного підпорядкування Русі - України примусом та обдуренням, позбавлення українського народу міжнародної суб'єктності на релігійному полі. Показано, що українська нація ніколи не схиляла голову перед ворожою наругою і завжди чинила гідний опір злочинним намірам агресора. Завдяки цьому українці здобули помісну автокефальну православну церкву, яка об'єднує абсолютну більшість населення країни.

Визначено особливості публічного управління зарубіжних країн, зокрема проаналізовано досвід трьох європейських країн, які за результатами міжнародного опитування PISA-2018 увійшли до 10 країн з відмінними показниками. Серед цих країн: Естонія, Фінляндія та Польща. Розглянуто успішний досвід побудови системи управління освітою на демократичних засадах, у співпраці з владою та громадянським суспільством. Для цього було проаналізовано компетенцію органів державного самоврядування, основні підходи до фінансування освіти та участь громадянського суспільства в управлінні освітою. Виявлено, що освіта в цих країнах є одним із пріоритетів держави та громадськості. Визначено характерну для цих країн тенденцію: держава гарантує безкоштовну освіту та рівний доступ до якісної освіти. Визначено типові механізми та основні джерела фінансування для кожної країни. Підкреслено, що зарубіжні країни використовують різні форми та методи у сфері управління освітою. Досліджено процеси розподілу повноважень і формування та реалізацію політики у сфері освіти, залучення громадянського суспільства до управлінських процесів, залучення батьків та учнів до управління школою. Виявлено деяку схожість повноважень у сфері освіти на рівні територіальної громади як у Естонії, Фінляндії так і Польщі. Всі органи державного самоврядування зобов'язані забезпечити дошкільну, початкову та базову освіту; організувати транспорт, харчування учнів; утримувати будівлі закладів освіти, забезпечити матеріальні та технічні ресурси; встановити, видалити та при необхідності реорганізовувати навчальні заклади; призначити директорів навчальних закладів. Визначено основні підходи до управління освітою на рівні територіальної громади, які можуть бути реалізовані в Україні, зокрема: участь органів місцевого самоврядування у доборі кваліфікованих кадрів у закладах освіти; фінансова незалежність закладів освіти; поповнення шкільного бюджету шляхом надання додаткових платних послуг; залучення аутсорсингових компаній до виконання окремих повноважень; забезпечення мотивації висококваліфікованих педагогів до роботи в сільських закладах освіти; створення національного реєстру, який містив би вичерпну інформацію про заклади освіти незалежно від підпорядкування.

Довідник містить понад 30 000 абсолютних, відносних і порівняних статистичних, адміністративних, природних та історичних характеристик усіх сучасних міст (у яких мешкає понад 61% населення) України. Наведено інформацію щодо сучасних адміністративного підпорядкування, площі, чисельності населення міст і його густоти, зміни чисельності за останні 125 років і за час існування незалежної України, історії заснування, надання їм магдебурзького права і статусу міста, географічного положення та поверхневих вод міст, зміни назв міст тощо. Окремий розділ довідника (Най... най... най... міста) присвячено найчисельнішим і найменшим за чисельністю, найбільшим і найменшим за площею, найвищим і найнижчим над рівнем моря, найвіддаленішим і найближчим до столиці, найдавнішим і найновішим містам України. В текстовому розділі довідника (Міста України від А до Я) наведено окремі уніфіковані короткі статті, присвячені кожному з 461 місту України.

Розкрито спектр інструментів, які використовувало Управління економічної співпраці (Economic Cooperation Administration - ECA) під час реалізації Плану Маршалла: запрошення до дії, консультації, співпраця фахівців, спільна відповідальність, аналіз національних рахунків, спектр аналітичних підходів, переконання, контроль за наданою допомогою, право голосу щодо використання коштів допоміжних партнерських фондів, проєктна процедура, технічна допомога. Деякі з них були значно ефективнішими та результативнішими за інші, наприклад консультації, співпраця фахівців, технічна допомога. Програма відновлення Європи була спільною справою США та Європи, при її розробці не нав'язувалися умови, що суперечили інтересам європейців та не відбувалося підпорядкування економік європейських країн економіці Сполучених Штатів Америки. Цілі Плану Маршалла були етично обгрунтовані, що було дуже важливим для встановлення довіри до США та дій для реалізації взаємовигідних цілей. Курс було встановлено на демократичне світове лідерство, а не на імперіалізм. Розглянуто вплив США на європейську економіку під час реалізації Плану Маршалла, а також аспекти впливу та втручання Сполучених Штатів Америки. Проаналізовано особливості та наслідки впливу американської політики на Європу, зокрема: масштабні цілі Плану Маршалла, чітке адміністрування, взаєморозуміння та повага, політична та економічна надійність, узгодженість між принципами і діями та інші.Рекомендовано використати такі інструменти для програми відновлення України: консультації, співпраця фахівців, спільна відповідальність, контроль за наданою допомогою та право голосу щодо напрямків її використання, проєктна процедура, технічна допомога. Зазначено, що цей перелік не є вичерпним, тому під час реалізації "Плану Маршалла для України" можуть бути створені нові інструменти реалізації програми допомоги - як універсальні, так і специфічні, що можуть бути застосовані лише в контексті української ситуації.

Обгрунтовано концептуальну модель формування морально-етичних основ публічної служби в України, в основу якої покладено місію (служіння суспільному благу), цінності (життя та гідність людини, повага до неї, свобода, рівність, солідарність, справедливість тощо), принципи (верховенство права, законність, гуманізм, політична неупередженість, патріотизм, ефективність, професіоналізм, компетентність, доброчесність, відкритість, прозорість, персональна відповідальність, забезпечення рівного доступу до публічної служби), норми та стандарти поведінки публічного службовця. Зазначено, що для того, щоб місія, цінності, принципи, норми та стандарти одержали офіційне визнання та були визначальними у процесі професійної діяльності публічного службовця, необхідним є забезпечення механізмів їх підтримки, тобто функціонування етичної інфраструктури, яка представляє собою сукупність взаємодоповнюючих (комплементарних) механізмів, які забезпечують формування професійної етики. Акцентовано увагу, що оскільки місія служіння означає свідоме підпорядкування інтересів публічних службовців суспільним потребам та інтересам, то при формуванні морально-етичних основ публічної служби визначальним є наявність у публічного службовця морально-етичної компетентності та усвідомлення ним свого професійного призначення (етика публічного службовця). Встановлено, що алгоритм формування морально-етичних основ публічної служби в цій моделі відіграє важливу роль, адже завдяки реалізації його основних функцій (планування, організації, координації, мотивації, контролю та оцінювання) досягається безперервний процес цього формування. Зроблено висновок, що одним із важливих завдань модернізації публічної служби, яка працює в інтересах громадян на основі європейських принципів доброчесності, прозорості, відкритості, патріотизму, політичної нейтральності, є формування морально-етичних основ публічної служби в Україні.

Мета роботи - дослідження факторів консолідації капіталу в банківському секторі (БС) в умовах Індустрії 4.0 і складних світових умовах, пов'язаних із глобальною пандемією, викликаною COVID-19. Визначено, що процеси консолідації в банківській сфері особливо активізувались у XX ст. Поштовхом до цього стали: укрупнення промислового капіталу та розширення місткості глобальних ринків, зростання масштабів діяльності транснаціональних корпорацій, необхідність підвищення ринкової капіталізації банків для розширення потенціалу у сфері кредитування, загострення конкуренції на глобальному ринку банківських послуг. У процесі дослідження встановлено відповідність етапів розвитку БС до хвиль "операцій злиттів і поглинань" і "промислових революцій" (Індустрій 1.0 - 4.0). Обгрунтовано, що вплив Індустрії 4.0 в епоху COVID-19 надає можливість очікувати подальший ріст як кількості, так і вартості трансакцій у БС. Дослідивши процеси консолідації банків в умовах глобальної трансформації економічного розвитку, установлено, що основні фактори впливу Індустрії 4.0 і пандемії СОУШ-19 на процеси злиттів і поглинань у БС такі: вплив технологій, запровадження штучного інтелекту в процесах обслуговування клієнтів, розвиток необанків, віртуального банкінгу та підпорядкування цілей діяльності банківських установ суспільним цінностям. Зазначено, що в умовах активізації сучасних глобалізаційних процесів і науково-технічного прогресу спостерігається негативний вплив кризових явищ на досягнення бажаного економічного результату, тому з урахуванням особливостей процесів консолідації в БС варто враховувати низку факторів актуальної економічної динаміки, які будуть залежати від якості оцінки економічної ситуації в різні проміжки часу. З огляду на це, розглянуто численні методичні підходи до оцінки факторів впливу на економічні процеси, які відрізняються за якістю інформаційного забезпечення, алгоритмами проведення та математичною складністю. Методичний інструментарій визначено як напрям подальших досліджень. У результаті дослідження встановлено, що для розуміння успішності процесів консолідації банківського капіталу потрібно мати певний критерій, що може демонструвати ступінь адаптації БС до факторів актуального економічного середовища. Отримані результати вказують на те, що таким критерієм варто обрати системну ефективність. Зазначено, що в сучасному технологічному укладі актуальною концепцією управління діяльністю економічних суб'єктів буде саме "управління ефективністю", а не управління бізнесом у цілому чи його окремими бізнес-процесами.

Мета роботи - комплексне дослідження суспільно-політичних та творчих стратегій львівських митців-скульпторів - майстра української медальєрної пластики Любомира Терлецького та творця монументальної і станкової скульптури Валентина Борисенка - у другій половині ХХ століття. Методологічну основу роботи склали напрацювання в галузях політичної історії, культурної антропології, соціальної історії, мистецтвознавства. Дослідження грунтується на методологічному принципі "case study", який дозволив застосувати системно-структурний метод до розкриття багатовимірної історії повсякдення - творчого та кар'єрного шляхів львівських скульпторів радянського періоду. Наукова новизна праці полягає в успішному застосуванні мікроісторичного підходу для демонстрації тогочасних опозиційних моделей "творчість-диктатура" та "митець-авторитарна влада", а також способів їх вираження в умовах радянського політико-ідеологічного контролю. Доведено, що львівські митці-скульптори Л. Терлецький та В. Борисенко пройшли відмінний шлях професійного та творчого зростання, й відтак своєю діяльністю виражали різні політичні й культурні горизонти. Висновки: мистецьке середовище післявоєнного Львова формувалося через активне підпорядкування художньої творчості цілям радянського державно-партійного апарату. Впровадження стилю соціалістичного реалізму вимагало від митців пристосування до примітивних форм вираження ідеологічних постулатів СРСР/УРСР. Залишаючись домінантним напрямом мистецтва, соціалістичний реалізм змушував львівських скульпторів вибудувати індивідуальні стратегії творчості, професійного зростання, взаємовідносин із владою. Любомир Терлецький (1922 - 1993), будучи замолоду репресованим за активну патріотичну позицію, пройшов випробування радянськими таборами та, після реабілітації, повернувся до творчого життя. Не маючи ілюзій щодо перспектив авторитарного радянського режиму він пізнавав та популяризував тисячолітню історію України. Не лише скульптурною творчістю, але й науковою роботою митець демонстрував незломний характер та переконання про неминучість державно-політичного і культурного відродження українського народу. Автор монументальних та станкових скульптур Валентин Борисенко (1929 - 1990) увійшов в історію як типовий представник радянської скульптурної школи, майстер, що добре вписувався в накинуту партією "згори" догму соціалістичного мистецтва. Водночас, будучи сформованим у львівській художній традиції (вчителями В. Борисенка були вихованці краківської, празької, римської творчих шкіл), він, через звернення до княжої доби чи народних месницьких характерів XVIII ст., частково відмежовувався від радянських ідеологічних нашарувань. Обравши партійну й адміністративну кар'єру В. Борисенко неодноразово виконував пропагандистські роботи на замовлення партійно-політичних структур.

Окреслено взаємозв'язок політики й освіти як практики конституювання публічного простору самовиявлення людини. Розглянуто надситуативну логіку переходу від одиничного до всезагального, що здійснюється в навчально-вихованому процесі, а також переходу від приватного до публічного, що здійснюється в політичному житті. У процесі повсякденного існування ми стикаємося саме з варіантом підпорядкування цілей освіти інтересам політики. Подібне співвідношення політики й освіти істотно спотворює їхню дійсну природу. Дослідження спільної справи політики й освіти дає змогу дійти висновку про їх внутрішню спорідненість як стратегій емансипації людини.

Розглянуто одну із форм нестандартної зайнятості - дистанційну роботу, яка внаслідок розвитку науково-технічного прогресу і розширення ринку праці, зокрема і в межах міжнародного співробітництва, а також із огляду на спалах COVID-19 набуває особливої актуальності. Зазначено, що нестандартні форми зайнятості завжди були об'єктом пильної уваги науковців, але і до цього часу не існує єдиної думки щодо їх визначення, характеристики, класифікації і правової природи, немає також офіційного визначення терміну "нестандартна зайнятість" (наприклад, в юридичній енциклопедії її розглянуто як форму залучення осіб до праці, що є проявом підвищення гнучкості, індивідуалізації трудових правовідносин, суть якої полягає у наявності відмінності однієї із будь-яких ознак від стандартної моделі регулювання відносин між учасниками трудового процесу, заснованої на безстроковості трудового договору, повному робочому тижні, роботі під безпосереднім керівництвом одного роботодавця у приміщенні, що належить йому, на одному робочому місці, із підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку та залученням до трудового колективу). Наведено думки науковців про позитивні та негативні сторони дистанційної роботи як однієї із форм нестандартної зайнятості. Незважаючи на її окремі недоліки, наголошено на важливості дистанційної роботи, яка нині у період пандемії набуває вагомого значення. Зазначено, що введення в дію Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення правового регулювання дистанційної роботиі є позитивним кроком, оскільки дистанційна робота є надзвичайно потрібною формою трудових відносин, несе позитивні зміни як для працівників, так і для роботодавців, сприяє розвитку нових форм трудових відносин, стабілізації економіки та має всі шанси стати світовим трендом на найближчі роки, хоча і потребує подальшого законодавчого врегулювання, адже не всі питання ще вирішені. Зокрема, нагальним є забезпечення належних умов захисту прав і свобод сторін правовідносин у сфері дистанційної зайнятості, гідних умов праці, соціальних і правових гарантій роботи, дотримання вимог безпеки роботи, законодавчої регламентації правил, обов'язків та умов укладання договору із працівниками дистанційної форми зайнятості.

Розглянуто зміни суті управлінської діяльності у нових економічних, ринкових умовах. Проаналізовано наявні теоретичні визначення управління, що можуть бути використані у розвитку відповідної частини господарсько-правової науки. В ринкових умовах господарювання відносини, що виникають між суб'єктами організаційно-господарських повноважень та суб'єктами господарювання визначаються зміною власності на об'єкти управління - підприємства і організації. Переважна їх більшість зараз знаходиться у приватній власності. З'явилися й нові організаційні форми - господарські товариства. Можна стверджувати, що тепер дійсно справджуються твердження творців господарського права, щодо визнання органів господарського керівництва суб'єктами господарського права. Можна також стверджувати, що у нових, ринкових умовах управління з боку органів господарської компетенції набуває замість адміністративного "господарсько-правовий" характер. Тобто замість розуміння управлінських відносин як відносин "влади - підпорядкування" постає необхідність інтерпретувати ці відносини як координаційні, забезпечувальні тощо. Це твердження, надиктоване реаліями сьогодення, має виконувати роль "зворотного зв'язку" між практикою і теорією, знаходити своє теоретичне обгрунтування у відповідних теоретичних положеннях, стосовно визначення поняття "управління" як в юридичних джерелах, у роботах державознавців, представників господарсько-правової науки, так і фахівців з державного, економічного управління.

За сучасних умов організація інформаційної діяльності в управлінні зазнає суттєвих модифікацій і потребує аналізу тенденцій і визначення перспективних напрямів її розвитку. Основними тенденціями в організації інформаційної діяльності сфери управління є зростання ролі і значення організаційних засад в інформаційній підготовці та реалізації управлінських стратегічних планів і проектів; узалежнення організаційних засад інформаційного забезпечення управління від законодавчо-нормативної бази у сфері інформації, документації та інформаційної діяльності; нормативна база управлінської інформаційної діяльності має потужну правову основу, і саме закони визначають правове поле розробляння нормативних актів, які охоплюють всі аспекти роботи з документованою управлінською інформацією; організація інформаційної діяльності в управлінні охоплює всі стадії життя документів та має тісний зв'язок з питаннями архівування задокументованої управлінської інформації; підпорядкування інформаційного та документаційного забезпечення менеджменту цілям і завданням політики державної, політики установи/підприємства/ організації; розширення предметного поля організаційних засад інформаційної діяльності в умовах демократизації суспільного життя та забезпечення доступу до публічної інформації; швидке пристосування до технічних змін і новітніх технологій створення та функціонування документованої інформації; зростання ролі наукових засад організації інформаційної діяльності важливим фактором якого є діяльність наукових інституцій, університетських кафедр; вплив міжнародного досвіду на організаційні засади інформаційно-документаційного забезпечення менеджменту; поява нових структур суб'єктів інформаційної діяльності; інформаційних посередників; активізація діяльності інформаційних та інформаційно-аналітичних підрозділів установ; вплив правових питань функціонування та використання інформації, гарантування дотримання прав власності на інформацію, забезпечення доступу до відкритої інформації, що знаходиться в розпорядженні державних органів, органів місцевого самоврядування, окремих установ/організацій.