Розглянуто проблему лінгвістичного вивчення агресивної поведінки. Дослідження виконано на матеріалі промов депутатів бундестагу ФРН, які було виголошено в період до і після виборів канцлера восени 1998 року. Проаналізовано агресивну мовленнєву поведінку в парламентському узусі ФРН. Наведено визначення вербальної агресії в цілому. Запропоновано прагмалінгвістичну класифікацію агресивних мовленнєвих актів як актів звинувачення, погрози, іронії, глузування, наклепу, приниження, образи, як ініціативних та реактивних, прямих і непрямих. Узагальнено попередні висновки щодо особливостей функціонування агресивних мовленнєвих актів у парламентському узусі, а саме про об'єкт агресивної мовленнєвої поведінки та фактори, що її викликають. Об'єктом агресивних висловлювань у парламенті є морально-етичні позиції, інтелектуальні властивості та ділові якості опонентів. Умовами, що викликають вербальну агресію у парламенті, є наявність сильної парламентської опозиції та гострої соціально-політичної проблеми. Висловлено тезу про доцільність розгляду мовних засобів актуалізації агресивної мовленнєвої поведінки в парламентському узусі ФРН.

Наводено думку авторів з приводу свободи слова, а також судового захисту честі, гідності та ділової репутації. Розглянуто питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої приниженням честі, гідності та ділової репутації.

Досліджено особливості мовних засобів вираження авторської модальності в англійських сатиричних текстах двадцятого сторіччя. Авторська модальність такого тексту визначається як підвид текстової категорії модальності, яка виражає негативне суб'єктивно-оцінне ставлення автора до об'єкта соціальної значущості, що спричиняє його моральне приниження. За результатами дослідження мовних засобів вираження авторської модальності виявлено потенційні можливості елементів морфемного, морфологічного, лексичного та синтаксичного рівнів мови у процесі спільного функціонування, тобто у разі досягнення спільної семантичної мети - комунікативної інтенції автора сатиричного твору. Доведено, що авторська модальність такого твору може бути наведена функціонально-семантичним полем складної ієрархічної структури. Функціонально-семантичне поле авторської модальності представлене набором мікрополів, а саме: мікромолем "сатиричної характеризації персонажа / груп персонажів"; мікрополем "сатиричної характеризації явищ навколишньої дійсності (подій, фактів, географічних назв, історичних епох)". Розглянуто формування двох змістових варіантів авторської модальності: ситуаційного й асоціативного залежно від представлення особливої композиційної структури сатиричного текста. Увагу приділено феномену співвідношення різноманітних мовних одиниць з метою створення сатиричного ефекту.

Розглянуто становлення та розвиток німецького етносу у контексті суспільно-політичних і соціально-економічних реалій, що склалися за умов радянської дійсності та незалежної держави. На базі вперше введених до наукового обігу джерел розкрито вплив політичних змін доби українських національно-визвольних змагань на німецьку спільноту. Розглянуто становище німців за умов катаклізмів XX ст., а саме, світових війн, революції, голодоморів, політичного та економічного терору влади. Проаналізовано реальні наслідки їх громадського життя, зазначено, що національно-політичні пріоритети радянської держави спрямовувалися на приниження етнічної самоідентифікації та підпорядкування цілям радянського будівництва. Охарактеризовано суспільний і національний розвиток німецької спільноти у період Другої світової війни. У контексті розгортання опозиційності у радянському суспільстві другої половини XX ст. Розкрито специфіку громадського протесту німців в Україні. Значну увагу приділено місцю та ролі німців у багатонаціональному середовищі незалежної України наприкінці XX - на початку XXI ст. Проаналізовано діяльність громадських органів самоорганізації. Описано процес заснування німецькомовної преси в Україні. Розглянуто основні зміни у соціально-демографічному середовищі німецького етносу в Україні у XX - XXI ст. Виявлено загальні тенденції та пріоритети розвитку етнокультури, релігійної самосвідомості, показано їх роль у загальноукраїнському духовному просторі.

Обгрунтовано комплекс теоретичних положень, на яких базується висновок про те, що забезпечення поваги до гідності особи є самостійним принципом кримінального процесу. Досліджено систему процесуальних гарантій принципу поваги до гідності особи, з'ясовано особливості дії процесуальних гарантій поваги до гідності особи в кримінальному процесі. Розглянуто моральну шкоду як наслідок приниження гідності особи в кримінальному процесі, досліджено порядок і стан відшкодування моральної шкоди, що завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду на стадії досудового розслідування в кримінальному процесі України.

На основі аналізу чинного кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування, законодавчого, практичного й наукового досвіду інших країн визначено й обгрунтовано комплекс теоретичних положень, на яких базується висновок про те, що забезпечення поваги до гідності особи є самостійним принципом кримінального процесу. Проаналізовано систему процесуальних гарантій принципу поваги до гідності особи, порядок і стан відшкодування моральної шкоди, що завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду на стадії досудового розслідування в кримінальному процесі України, з'ясовано особливості дії процесуальних гарантій поваги до гідності особи в кримінальному процесі. Розглянуто моральну шкоду як наслідок приниження гідності особи в кримінальному процесі.

Висвітлено культурологічні й аксіопсихологічні аспекти проблеми честі та гідності особистості, їх прояв і розвиток в учнівської молоді та дорослих. Наведено спроби визначення феноменів честі та гідності особистості, розуміння діалектики, аксіодинаміки, піднесення-врівноваження-приниження честі та гідності в континуумі діапазонів їх трансформації - від рівнів аксіоциду, аксіодепресії, аксіопаду, аксіонорми- через аксіоцентр до рівнів аксіонорми+, аксіосходу, аксіолерації й аксіокульмінації. Охарактеризовано кожний діапазон зміни честі та гідності особистості. Введено поняття аксіоінтераутопсихологічної діяльності особистості як суб'єкта зміни рівня честі та гідності іншої та власної особистості як об'єкта зазначеної діяльності. Запропоновано певні аксіопсихологічні засоби формування й утвердження честі та гідності учнів і педагогічних працівників. Розроблено духовно-креативний анкетінг з піднесення честі та гідності старшокласників через самоактуалізацію їх прагнення добра, краси й істини.

Висвітлено культурологічні та аксіологічні аспекти проблеми честі та гідності особистості, їх прояв і розвиток в учнівської молоді та дорослих. Ці проблеми розглянуто на основі особистісного, ціннісно-рефлексивного підходу, за яким вони постають як своєрідний центр загальної та психологічної культури людини, як форма усвідомлення, переживання особистістю своєї соціальної й індивідуальної цінності в суспільстві та у власній свідомості. Зазначено, що честь і гідність особистості виступають сутнісною етико-психологічною й аксіопсихологічною ознакою людини як суб'єкта високоморальної поведінки та творчої діяльності з продукування духовних і матеріальних цінностей, в тому числі і самої себе як найвищої цінності. З'ясовано, що надмірне приниження або піднесення особистості, відхилення від суспільного й індивідуального кодексу честі та гідності призводять до гострих особистісних і громадських проблем.

Розкрито теоретичні основи модернізації економіки для розвитку економічної теорії, підвищення її науково-теоретичного рівня і практичного значення. Показано, що приниження ролі економічної теорії в економічній освіті є гальмом соціально-економічного прогресу.

Розкрито теоретичні основи модернізації економіки для розвитку економічної теорії, підвищення її науково-теоретичного рівня і практичного значення. Показано, що приниження ролі економічної теорії в економічній освіті є гальмом соціально-економічного прогресу.

Висвітлено проблему індивіда як історичну категорію, пізнання ним своєї ідентичності. Розглянуто індивідуальність, яка передбачає жертвування безпосереднім задоволенням на користь забезпечення - матеріального та духовного збереження власного існування. Визначено модель зростаючого індивіда, якою є грецький герой, що досягає свого розквіту в часи полісу, або міста-держави, з розвитком класу громадян. Охарактеризовано першу систематичну спробу Платона концептуально узгодити філософію індивідуальності з ідеалами полісу. Зазначено, що система Платона більше відповідає ідеї об'єктивного розуму, ніж суб'єктивного та формалізованого. Охарактеризовано теоретичні методи фашизму Зроблено висновок про справжніх індивідів нашого часу, які є мучениками, що пройшли пекло страждань та приниження.

Освещена проблема индивида как историческая категория, познание им своей идентичности. Рассмотрена индивидуальность, которая предусматривает жертвование непосредственным удовлетворением в интересах обеспечения - материального и духовного сохранения собственного существования. Определена модель растущего индивида, которой является греческий герой, достигающей своего расцвета во времена полиса, или города-государства, с развитием класса граждан. Охарактеризована первая систематическая попытка Платона концептуально согласовать философию индивидуальности с идеалами полиса. Указано, что система Платона больше соответствует идее объективного разума, чем субъективного и формализованного. Охарактеризованы теоретические методы фашизма. Сделан вывод о настоящих индивидах нашего времени, которые являются мучениками, прошедшими ад страданий и унижения.

Тhere is a problem of the individual, as a historical category, the knowledge of his identity. Examined personality, which includes the sacrifice of immediate satisfaction in the interest of - the material and spiritual maintain its own existence. Defined model of growing the individual, which is a Greek hero, reaches its peak during the polis, or city-state, with the development of a class of citizens. The first systematic attempt to reconcile Plato's conceptual philosophy of individuality with the ideals of the policy. Indicated that the system of Plato's more consistent with the idea of objective reason than the subjective and formal. We characterize the theoretical methods of fascism is concluded that these individuals of our time, who are the martyrs that have passed the hell of suffering and humiliation.

Проаналізовано дослідження особливостей віктимної поведінки (поведінки потенційної жертви) за результатами анкет-самозвітів 426 студентів ІІ - ІV курсів технічних спеціальностей Севастопольського національного технічного університету. Виділено основні напрями віктимізації (приниження з боку вчителів та викладачів; різні види покарань з боку батьків, конфлікти з навколишніми, зневага у громадських місцях, медичних установах. Конкретизовано основні причини віктимізації студентської молоді. Зазначено, що аналіз відповідей студентів на запитання анкети дав змогу з'ясувати напрями профілактики віктимної повіденки студентів через усвідомлення фактів віктимізації та їх вербалізацію, а також виявити найефективніші моделі поведінки у віктимогенних ситуаціях. Підсумовано, що дослідження віктимогенних особистісних якостей дасть змогу одержати об'єктивні відомості про причини віктимізації молоді та способи їх запобігання.

Представлен анализ исследования особенностей виктимного поведения (поведения потенциальной жертвы) по результатам анкет-самоотчетов 426 студентов II - IV курсов технических специальностей Севастопольского национального технического университета. Выделены основные направления виктимизации (унижение со стороны учителей и преподавателей; различные наказания со стороны родителей, конфликты с окружающими, пренебрежение в общественных местах, медицинских учреждениях). Конкретизированы основные причины виктимизации студенческой молодежи. Указано, что анализ ответов студентов на вопросы анкеты позволил выяснить направления профилактики виктимного поведения студентов с помощью осознания фактов виктимизации и их вербализации, а также выявить наиболее эффективные модели поведения в виктимогенних ситуациях. Подытожено, что исследование виктимогенних личностных качеств позволит получить объективные сведения о причинах виктимизации молодежи и способах их предотвращения.

The results if the research of principal directions and forms of victimization of student youth obtained through analyzing questionnaire survey outputs and respondents' self-reports data.

Встановлено, що соціальне сирітство як соціальне та психологічне явище впливає на виникнення девіантної поведінки у підлітків. Вимушене перебування соціальних сиріт у групі соціального ризику зумовлює появу девіантних проявів у їх поведінці. Типовими проявами девіантної поведінки підлітків-соціальних сиріт виступають: конфліктно-ситуативний тип із позитивною спрямованістю (поступливість оточуючим через боязнь неприємностей, конфліктність, слабка сила волі, необдуманість у вчинках); ситуативний тип із незначною негативною спрямованістю (порушення норм і правил, скритність, ізольованість у класі, дезадаптивність, невміння протистояти негативному впливу); нестійкий тип із переважною негативною спрямованістю (безвідповідальність, емоційна збудливість, злість, самовпевненість); стійкий тип із негативною спрямованістю (грубість, агресивність, різкість, приниження, мстивість, бродяжництво, втечі, цинізм). Емпірично визначено особливості та співвідношення емоційно-ціннісної та когнітивної складових "Я"-концепції підлітків-соціальних сиріт із девіантною поведінкою. Розроблено соціально-психологічну програму профілактики та корекції девіантної поведінки підлітків-соціальних сиріт із застосуванням активних соціально-психологічних форм і методів роботи, побудовану на принципах єдності діагностики та корекції, системності, комплексності та діяльнішого принципу корекції. Доведено її ефективність та визначено основні складові ефективної реалізації.

Викладено проблеми кримінальної відповідальності за доведення до самогубства, досліджено об'єктивні та суб'єктивні ознаки цього злочину. Визначено коло осіб, які є потерпілими від злочину, передбаченого статтею 120 КК України. Аргументовано формальну конструкцію складу доведення до самогубства. Уточнено зміст і ознаки термінів, що характеризують об'єктивний аспект складу злочину як суспільно небезпечне діяння: жорстоке поводження, шантаж, примус до протиправних дій, систематичне приниження людської гідності. Зроблено висновок, що суб'єктивний аспект складу злочину, зазначеного у статті 120 КК України, характеризується умисною формою вини. Проаналізовано проблеми співвідношення доведення до самогубства із суміжними складами злочинів. Запропоновано внесення змін до Кримінального кодексу України з метою його удосконалення. Обгрунтовано необхідність введення кваліфікованого складу доведення до самогубства, який передбачав би кримінальну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою статті 120 КК України, вчинених з корисливих мотивів, а також службовою особою, яка на виконання злочинної мети використовує своє службове становище.

Проаналізовано ряд проблем в підготовці педагогічних працівників ВНЗ, зокрема низький престиж професії вчителя, упереджене ставлення вчителів до учнів, несправедливе оцінювання їх знань, неефективну взаємодію вчителів з батьками, психологічне приниження школярів тощо. Обгрунтовано необхідність уведення діяльнісних та інноваційних методів роботи в систему вищої освіти. Наголошено на актуальності створення Асоціації ректорів педагогічних університетів Європи та розробки Педагогічної Конституції Європи, підгрунтям якої є поєднання інтеграційних, глобалізаційних процесів та національних особливостей країн. Особливу увагу приділено впровадженню системи педагогічних практик в контексті стандартизації педагогічної підготовки, серед яких названо громадянську, волонтерську, культурологічну, виховну, навчальну та переддипломну практики.

Проанализированы проблемы в подготовке педагогических работников ВУЗ, в частности низкий престиж профессии учителя, предвзятое отношение учителей к ученикам, несправедливое оценивание их знаний, неэффективное взаимодействие учителей с родителями, психологическое унижение школьников и т.д. Обоснована необходимость введения деятельностных и инновационных методов работы. Подчеркнута актуальность создания Ассоциации ректоров педагогических университетов Европы и разработки Педагогической Конституции Европы, основополагающими принципами которой являются интеграционные, глобализационные процессы и учет национальных особенностей стран. Особое внимание уделено внедрению системы педагогических практик в контексте стандартизации педагогической подготовки, в частности: гражданской, волонтерской, культурологической, воспитательной, учебной и преддипломной практик.

Every country is interested in the vocational training of the teachers that would not only provide the realization of the multiple tasks of the compulsory education but would raise the standards of the general education and culture of its citizens to a profoundly higher level. It is true that it is very hard to train such professionals.

Здійснено філософський аналіз процесу трансформації української ментальності в контексті викликів сучасності глобалізації та інформатизації. Концептуалізовано поняття "українська ментальність". Обгрунтовано два рівні знання про трансформацію української ментальності. Окреслено філософські виміри цього феномену як соціокультурного явища, досліджено його антропологічні та аксіологічні орієнтири. Простежено тенденцію до збереження минулого в період глобалізації та інформатизації, але у зміненому вигляді. Розкрито місце і роль української мови в трансформаційних процесах української ментальності, досліджено стан сучасної української мови (запозичення іншомовних слів, поява сленгу тощо). Показано матеріальний характер мрії сучасного українця. Проаналізовано чинники та напрями трансформації української ментальності в умовах глобалізації та інформатизації суспільства, особливості розвитку суспільства, посилення негативних рис української ментальності, а саме: меншовартість, "сліпа довіра", інфантилізм, терпіння, спокійне споглядання, "комерційна" гостинність, хитрість, бездушність, неповага до себе та до інших, приниження, замкнутість, а також відродження позитивних рис: патріотизму, мужності, рішучості. Досліджено родинні цінності в контексті викликів сучасності.

Описано особливості конфронтативної стратегії у мовленні персонажів англомовної прози. Розглянуто тактики, які використовуються для реалізації даної стратегії: тактики примусу, образи, дискредитації та приниження, погрози, ігнорування, звинувачення, відмови та докору. Виявлено тактики, характерні персонажам-чоловікам (відмови, погрози й образи) та персонажам-жінкам (ігнорування, звинувачення та докору).

Описаны особенности конфронтативной стратегии в речи персонажей англоязычной прозы. Рассмотрены тактики, которые используются для реализации конфронтативной стратегии: тактики принуждения, оскорбления, дискредитации и унижения, угрозы, игнорирования, обвинения, отказа и упрека. Выявлены тактики, свойственные персонажам-мужчинам (отказа, угрозы и оскорбления) и персонажам-женщинам (игнорирования, обвинения и упрека).

The article is dedicated to the peculiarities of confrontation strategy in Modern English prose personages' speech. Tactics of compulsion, offense, discreditation and humiliation, threat, ignoring, accusation, refusal and reproach which are used to realize confrontative strategies are revealed. As a result of the investigation tactics typical of men characters (offense, refusal, threat) and women characters (accusation, reproach, ignoring) are singled out.

На основі з'ясування соціально-правової природи правового статусу прокуратури України та змісту кримінально-виконавчих правовідносин, визначені проблемні питання. В обов'язковому порядку прокурорському нагляду підлягають стан дисципліни та злочинності серед персоналу установ попереднього ув'язнення, ставлення до ув'язнених, виявлення фактів приниження їх людської гідності, незаконного застосування дисциплінарних стягнень, заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, протиправні неслужбові стосунки з особами, взятими під варту, або з їх родичами, корупційні зв'язки. Розроблені науково обгрунтовані рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства та практики його застосування.

Досліджено особливості діяльності керівника прикордонного підрозділу щодо запобігання та подолання мобінгу серед підлеглих. Уточнено психологічну сутність, зміст та ознаки мобінгу у прикордонному підрозділі, а також з'ясовано психологічні причини його виникнення. З'ясовано, що причинами виникнення мобінгу, що мають об'єктивний характер, є: помилки у кадровій роботі, конкуренція, пасивність та безграмотність керівництва (відсутність вимогливості та системи контролю), негативні колективні традиції, негативний морально-психологічний клімат у підрозділі. До причин суб'єктивного характеру слід відносити: нездатність і небажання пристосуватися до колективних норм та правил, нездатність протистояти приниженням та залякуванням, індивідуально-психологічні якості керівника підрозділу (непорядність, слабкість, підозрілість), індивідуально-психологічні якості ініціатора мобінгу (непорядність, заздрість, схильність до інтриг), індивідуально-психологічні якості жертви мобінгу (слабкість, закритість, боягузливість тощо). Визначено основні вимоги до керівника прикордонного підрозділу як суб'єкта запобігання та подолання мобінгу серед підлеглого персоналу. Розроблено методику діагностики та подолання керівником прикордонного підрозділу мобінгу серед підлеглих, яка складається з трьох етапів (підготовчого, психологічної корекції та заключного). Метою методики є виявлення явищ психологічного цькування персоналом підрозділу своїх членів та реалізація заходів щодо їх подолання. Обгрунтовано поради керівнику щодо запобігання та подолання мобінгу серед підлеглих, а також щодо надання психологічної підтримки підлеглим, які є об'єктами психологічного насилля членами колективу.

Розглянуто теоретичні аспекти сутності, наслідки формування та розвитку двох феноменів сучасності - індивідуалізації особистості, а також формування індивідуалізованого суспільства. Проведене дослідження переконує у тому, що суспільне життя за умов індивідуалізації наповнене не лише можливостями самореалізації, утвердженням пріоритетності інтересів особистості, а й суперечностями, неочікуваними наслідками, асиметріями, які оточують "індивідуалів". Зворотний бік тренду, яким є індивідуалізація у нинішньому форматі, - брак стабільності, передбачуваності, стійкості стану членів соціуму, зниження масштабів залучення економічно активного населення до колективної взаємодії, ерозія культури солідарності, "атомізація" людини через втрату звичних, традиційних у минулому соціальних зв'язків. Стаття містить авторський концепт подолання "негативного", неприродного індивідуалізму. Вкрай продуктивною може стати ідея, згідно з якою протилежність між індивідуалізмом і колективізмом, індивідом і суспільством, свободою і соціалізацією можна подолати, але не за усунення того чи іншого елемента, або приниження значення чи ігнорування потреби його розвитку. Включення протилежних явищ і процесів у сучасні, більш місткі, комплексні ментальні схеми дозволяє опрацювати ефективні, суспільно значущі проекти стійкого економічного і соціального розвитку.