Розглянуто вплив семантичних чинників на становлення аналітичної форми майбутнього часу в дієслівних парадигмах української та російської мов, особливості референціювання якісно-оцінної координати людського буття прислівниковими еквівалентами, номінативні властивості фразеологічних одиниць сучасної німецької мови. Висвітлено комунікативно-прагматичний аспект номінації-звертання в англомовному драматичному творі, мовні засоби втілення стильових рис текстів іспаномовних законодавчих документів, особливості реалізації образу автора в англомовній постмодерністській літературі.

Систематизовано основні теоретичні відомості з морфології та синтаксису німецької мови, розглянуто функції іменника, прикметника, числівника, займенника, прийменника, прислівника, дієслова. Висвітлено складні часові форми, пасивний стан, особливості речень (простого та складного), місце головних і другорядних членів у реченні.

Досліджено історію нульсуфіксально-складних іменників, утворених поєднанням основ прислівника та дієслова через призму лексико-словотвірних типів на матеріалі писемних джерел ХІ - ХХ ст.

Проаналізовано деякі можливості побудови та використання у психології змішано-поліноміальних рівнянь особистості. Детально висвітлено акцентуаційні особливості похідних іменників чоловічого роду у поезії В.Сосюри, а також проблему утворення в українській мові вторинних часток на базі відзайменникових прислівників зі значенням місця. Окремі розділи присвячено історичному розвитку германських племен у I - II ст. н.е. та їх взаєминам з Римською імперією, сакральному прообразу Володимира Хрестителя у художній культурі Давньої Русі та ієрархічному оформленню давньоруської церкви.

З використанням компонентного аналізу, типологічного й опозиційного методів досліджено особливості внутрішньої організації прислівникових еквівалентів слова української та російської мов. Визначено сфери людської діяльності, на позначення яких утворюються елементи мовних систем. На семантичному рівні визначено загальні та відмінні шляхи набуття еквівалентами слова статусу лексикалізованих одиниць в українській та російській мовах.

Розглядаються проблеми вживання в мові та перекладу з англійської мови на українську (російську) і навпаки прислівників, прийменників та інших одиниць просторового дейксису, які становлять шар лексики, що є одним з найскладніших для засвоєння і практичного використання. Наводяться способи експлікації понять "тут-там", топомнестичних вказівок на місце, а також лексико-семантичних груп "зліва-справа", "внизу-вгорі", "близько-далеко", "попереду-позаду".

Висвітлено історію створення "Етимологічно-семантичного словника української мови" І.Огієнка. Детально проаналізовано діяльність В.Пачовського, Т.Осьмачки, Л.Українки, В.Довговича, Ф.Потушняка та ін. Розглянуто функціонально-семантичні особливості відіменникових прислівників українських говірок Закарпаття. Окремі розділи присвячено структурно-семантичним особливостям ткацької лексики Тернопільщини, українській ентомологічній термінології та діалектам, еволюції антропонімних формул у словенській мові відономатопоетичного іменникового утворення другого ступеня деривації тощо.

Прийменниково-іменникові конструкції досить активно переходять у застиглі форми і набувають у подальшому статус прислівників. Базові моделі прислівникових еквівалентів слів у досліджуваному матеріалі представлені конструкціями з початковим компонентом, вираженим прийменником, прислівником, часткою, займенником, прикметником. Найпродуктивнішими з них є прийменникові моделі.

Охарактеризовано принцип бінарності у семіотиці культури, релевантні одиниці звукової форми слова української та російської мов. Висвітлено проблеми дослідження українського сленгового мовлення та лексичних англіцизмів у його складі, ідентифікації китайського прислівника, співвідношення міфологічної та мовної картин світу. Розглянуто омонімію японської мови як предмет дослідження. Розкрито теоретичний та прагматичний аспекти внутрішньої форми українських бізнес-термінів.

Охарактеризованы принцип бинарности в семиотике культуры, релевантные единицы звуковой формы слова украинского и русского языков. Освещены проблемы исследования украинской сленговой речи и лексических англицизмов в его составе, идентификации китайского наречия, соотношения мифологической и язычной картин мира. Рассмотрена омонимия японского языка как предмет исследования. Раскрыты теоретический и прагматический аспекты внутренней формы украинских бизнес-терминов.

Розглянуто питання граматики французької мови. Запропоновано класифікацію частин мови (артиклю, іменника, прислівника, питального прикметника, дієслова, займенника), викладено правила їх вживання та функціонування в реченні.

Рассмотрены вопросы грамматики французского языка. Предложена классификация частей речи (артикля, существительного, наречия, вопросительного прилагательного, глагола, местоимения), изложены правила их употребления и функционирования в предложении.

Розглянуто питання граматичної теорії у контексті концепції відображення. Проаналізовано слово як значущу одиницю морфології, досліджено існуючі суперечності встановлення граматичних категорій і значень. Проведено критичне вивчення традиційної номенклатури та принципів виділення частин мови. Наведено детальний опис граматичних категорій іменника, дієслова та прислівника. Розкрито внутрішню суперечливість традиційної класифікації та проведено критичний аналіз мовних явищ, відомих у граматиці під назвами "займенник", "звертання", "дієприслівник", "дієприкметник", "категорія стану", "модальні слова", "прийменник". Висвітлено суть реального значення кожного з них, особливості граматичного оформлення та функціонування в реченні, встановлено їх місце у загальній системі частин мови.

Рассмотрены принципиальные вопросы грамматической теории в контексте концепции отображения. Проанализировано слово как значимую единицу морфологии, исследованы существующие противоречия в определении грамматических категорий и значений. Проведено критическое изучение традиционной номенклатуры и принципов выделения частей речи, определена тенденция к установлению единого критерия определения и разработана их оригинальная классификация. Изложено детальное описание грамматических категорий имени существительного, глагола и наречия. Раскрыты внутренние противоречия традиционной классификации и проведен критический анализ языковых явлений, известных в грамматиках под названиями "местоимение", "обращение", "причастие", "деепричастие", "категория состояния", "модальные слова", "предлог". Определена сущность реального значения каждого из них, особенности грамматического оформления и функционирования в предложении, установлено их место в общей системе частей речи.

Висвітлено питання з теорії та історії мови, фонетики, граматики, лексикології, термінології, лінгвістики тексту, фразеології, діалектології, мемуаристики, методики викладання української мови. Описано концептуальну та мовні моделі світу, словотвірні моделі правничих понять у давньоруській мові. Виділено лексичні номени конфесійного стилю в контексті української історичної прози ХХ ст. Розглянуто акцентні варіанти відприкметникових префіксально-суфіксальних прислівників у сучасній українській мові, типологію змін семантичної структури слова. Розкрито особливості семантичної структури ліричного вірша та методи його аналізу; вплив внутрішньої форми тексту на семантику художнього символу. Акцентовано увагу на функціональному аспекті особливостей вивчення прийменника в шкільному курсі української мови.

Розглянуто проблеми лексичної семантики, термінології та фразеології англійської та німецької мов. Висвітлено методи діахронічного дослідження системності мовних одиниць. Наведено результати дослідження семантичної сполучуваності прикметників кольору в англійській мові. Проаналізовано вплив семантичного фактора на сполучуваність прислівників з дієсловами. Розкрито взаємозв'язок семантичного статусу та полісемічних властивостей прикметника в німецькій мові. Акцентовано увагу на питанні полісемії фразеологізмів, проблемах синонімії в німецькій мові, синонімічності в сучасній термінолінгвістиці. Висвітлено парадигматичні відношення модальних часток у сучасній англійській мові. Вміщено характеристику оказіональних фразеологізмів, які називають риси характеру людини на основі матеріалів німецької мови.

Рассмотрены проблемы лексической семантики, терминологии и фразеологии английского и немецкого языков. Освещены методы диахронического исследования системности языковых единиц. Приведены результаты исследования семантической сочетаемости прилагательных цвета в английском языке. Проанализировано влияние семантического фактора на сочетаемость прилагательных с глаголами. Раскрыта взаимосвязь семантического статуса и полисемических свойств прилагательного на немецком языке. Акцентировано внимание на вопросе полисемии фразеологизмов, проблемах синонимии на немецком языке, синонимичности в современной терминолингвистике. Освещены парадигматические отношения модальных частиц в современном английском языке. Представлена валентная характеристика оказиональных фразеологизмов, называющих черты характера человека на основе материала немецкого языка.

Розглянуто питання морфологічної семантики, текстології, прагматики, літературознавства і перекладознавства. Проаналізовано словотвірний метонім як термінологічну одиницю когнітивної словотвірної метонімії на основі матеріалу похідних іменників німецької мови. Висвітлено словотвірні властивості лексико-семантичної групи дієслів переміщення в сучасній німецькій мові. Описано особливості зв'язку семантичних підкласів з часовими формами дієслова в художньому стилі англійської мови, семантичні та функціональні особливості кількісних прислівників в англійській мові спеціального вжитку. Розглянуто питання типології вторинних номінацій у структурі художнього тексту. Акцентовано увагу на проблемах аналізу художнього перекладу, загальної типології фразеологічних одиниць у контексті перекладознавства.

Рассмотрены вопросы морфологической семантики, текстологии, прагматики, литературоведения и переводоведения. Проанализирован словообразующий метоним как терминологическую единицу когнитивной словообразующей метонимии на основе материала производных существительных немецкого языка. Освещены словообразующие свойства лексико-семантической группы глаголов перемещения в современном немецком языке. Описаны особенности связи семантических подклассов с временными формами глагола в художественном стиле английского языка, семантические и функциональные особенности количественных прилагательных в английском языке специального употребления. Рассмотрены вопросы типологии вторичных номинаций в структуре художественного текста. Акцентировано внимание на проблемах анализа художественного перевода, общей типологии фразеологических единиц в контексте переводоведения.

Розглянуто спосіб моделювання адвербіально-ад'єктивних частин мови в простому реченні (прикметників і деяких видів прислівників). Запропоновано спосіб моделювання структури простого речення, що використовує квантори сучасних модальних логік і дозволяє структуру простого речення подати у формі полімодального твердження. Встановлено можливість більш повного моделювання структури простого речення.

Розглянуто актуальні проблеми українського, слов'янського, германського та загального мовознавства. Запропоновано методику дослідження особливостей форми вираження прислівникових еквівалентів слова. Визначено актуальні для адвербіалізаційних процесів властивості синтагматичних об'єднань словосполук. Досліджено семантику народної географічної термінології Центральної України, зокрема, Кіровоградщини. Проаналізовано теоретичні проблеми актуального членування речення та роль особових займенникових слів у структурі теми.

Аргументовано, що загальновизнані критерії виділення частин мови - семантичний, синтаксичний та морфологічний є двошаровими та мають древні (первинні) та пізніші (вторинні) прояви. Вони не можуть уважатись гетерогенними, бо породжені один одним, а тому є за природою гомогенними. Ці критерії визначають існування в українській мові сімох окремих частин мови: іменників, займенників, прикметників, числівників, дієслів, прислівників та предикативів.

На підставі загальнотеоретичних принципів категорійної граматики, що передбачає глибокий та всебічний аналіз міжрівневих категорій на базі семантично, структурно та функціонально впорядкованої мовної системи, розкрито граматичну природу категорії ступенів порівняння прикметників і прислівників, її значення у граматиці української мови. Наведено її синтаксико-словотвірний аналіз. Визначено місце компаративів і суперлативів у формально-синтаксичних реченнєвих конструкціях. Висвітлено особливості функціонування ступеньованих форм у семантично-неелементарних реченнях.

С учетом общетеоретических принципов категорийной грамматики, предусматривающих глубокий и всесторонний анализ межуровневых категорий на базе семантично, структурно и функционально упорядоченной языковой системы, раскрыты грамматическая природа категории степеней сравнения прилагательных и наречий, а также их значение в грамматике украинского языка. Приведен ее синтаксико-словообразовательный анализ. Определено место компаративов и суперлативов в формально-синтаксических конструкциях предложений. Освещены особенности функционирования степенированных форм в семантично-неэлементарных предложениях.

Описано акцентно-ритмічну будову українського слова у словнику й тексті, структуру і семантику еліпсиса в сучасній англійській мові, семантичну структуру генітивних метафор. Висвітлено особливості структури текстів персональних Інтернет-сторінок сучасних лінгвістів, особливості розвитку сюжетної лінії поетичних текстів. Наведено лексичні характеристики електронного листування. Проаналізовано роль прислівників у вираженні епістемічної модальності. Розглянуто сучасні лінгвістичні теорії концепту як мовно-культурного феномену.

Описаны акцентно-ритмическая структура украинского слова в словаре и тексте, структура и семантика элипсиса в современном английском языке, семантическая структура генитивных метафор. Освещены особенности структуры текстов персональных Интернет-страниц современных лингвистов, особенности развития сюжетных линий поэтических текстов. Приведены лексические характеристики электронной переписки. Проанализирована роль наречий в выражении эпистемической модальности. Рассмотрены современные лингвистические теории концепта как речевого культурного феномена.

Висвітлено здатність до транспозиції, тобто до переносного вживання, не лише ядерних, а й деяких периферійних компонентів функціонально-граматичного поля темпоральності, а саме дейктичних часових прислівників. Встановлено типи цих транспозицій, а також функціональні умови, які впливають на їх реалізацію, зокрема на суміщення з транспозиціями часових форм.

The author argues that not only nuclear but also some peripheral constituents of the functional-grammatical field of temporality, viz deictical temporal adverbs, are capable of being transposed, ie used in transferred meaning, and establishes types ofthis transposition as well as functional conditions influencing their occurrence, in particular, their co-occurrence with transposition of verb's tense forms.