Висвітлено проблему людини самотньої в новелістиці В. Стефаника. Зазначено, що про страх і самотність письменник згадує не лише у новелах, а й у своїх листах, і визначено їхню природу: страх необлаштованого побуту, голоду, холоду, страх втрати близьких людей, страх самотності, страшні сни, трагедія буття маленької людини. Визначено, що часто персонажі Стефаника самотніми стають вимушено, під тиском зовнішніх обставин. Здебільшого причиною самоти є старість і хвороба. Такі герої не раз опиняються за кілька кроків від страшної фантасмагоричної смерті та зустрічаються з нею у рідній хаті, де вони більше не почуваються захищеними. Рідна хата стає місцем небезпеки, загрози, тривоги, виконуючи функцію місця жаху. Там до героїв приходять страшні передсмертні візії, дехто намагається вибратися з цього локусу, проте зазнає поразки. Комусь вдається, і він сподівається на краще. Зроблено висновки, що homo solitarius у новелах В. Стефаника - це здебільшого старші люди, які самотність сприймають як один із неминучих етапів їхнього життя. Вона часто нерозлучна зі смертю. Нomo solitarius переважно мовчазні або ж розмовляють із тваринами, самими собою, предметами в хаті, занурюються в минуле. Самотність-смерть для них є неминучою та невідворотньою. Вони не протестують, не опираються, розуміючи безсенсовість опору та глибину фатуму. Згадано такі новели: "Новина", "Сама-Саміська", "Майстер", "Лесева фамілія", "Осінь", "Похорон", "Скін", "Шкода", "Ангел", "Діти", "Святий вечір", "Палій", "Вона - земля", "Марія". Основний акцент зроблено на творах першого періоду В. Стефаника (1897 - 1901 рр.).

Проблема зниження рухової активності та формування неправильних харчових звичок стала вагомим фактором у погіршенні здоров'я населення, появі зайвої ваги, погіршенні психологічної стійкості. Саме у віці 35 - 40 років завершується формування утверджених поглядів і звичок на "правильне" життя та гармонійну старість, крім того, ці знання та навички передаються дітям. Тому з метою виховання здорової нації, випрацьовування таких звичок є досить актуальним. Мета роботи - визначити вплив у програми поетапного контролю регулювання рухових навантажень у поєднанні з раціональним харчуванням у жінок зрілого віку. Методи - аналіз науково-методичних літератури, опрацювання інтернет-джерел, анкетування, антропомет-ричний метод, визначення толерантності до фізичних навантажень, педагогічний експеримент, метод математичної статистики. Нині відомо безліч різних шляхів спрямованих на боротьбу з зайвою вагою. Проте, часто це все використовується хаотично і результат може бути різним, навіть втрата здоров'я. З метою налаштування збалансованого меню та адекватного дозування фізичних навантажень запропоновано комплексний підхід, який включає співпрацю з дієтологом і тренером. Запропоновано програму тренувань для жінок без порушень стану здоров'я та конкретні заходи усунення гіподинамії у період дії карантинних обмежень. Надано рекомендації щодо формування правильних харчових звичок. Три місяці тривав експеримент за яким КГ намагалась знизити масу тіла лише за допомогою оздоровчих тренувань, ЕГ - поєднуючи такі тренування зі збалансованим харчуванням. Статистично значимі позитивні результати відмічено у ЕГ на рівні p - 0,01 у масі тіла та об'ємі талії, за p - 0,05 за об'єму стегон. У КГ зміни досліджуваних показників також є позитивними, хоча з незначним приростом.

Розглянуто літнє населення Гетьманщини другої половини ХVIII ст., адже проблема старості в українському ранньомодерному суспільстві недостатньо досліджена в українській історіографії. Методологічну основу роботи складають принципи історизму, антропологізації та міждисциплінарності. Відповідно до них старість постає як змінне явище, яке є результатом соціальних та культурних реалій відповідного історичного періоду. Аналіз літнього населення проводився на основі історико-демографічних методик, які дають змогу проаналізувати демографічні процеси, які мали місце в минулому. За допомогою відповідних методів обчислюються демографічні коефіцієнти, здійснюється дослідження статево-вікової структури населення, визначається рівень демографічної старості населення тощо. В якості основних джерел використовувались сповідні розписи другої половини XVIII ст. - це облікові документи церковного характеру, де фіксувалось відвідання сповіді прихожанами або факти уникнення ними цієї процедури. З'ясовано, що таке старість і з якого моменту людина починала вважатись старою у той період. Також на основі згаданих джерел визначена частка літніх людей серед загальної чисельності населення усіх 3-х сіл, що складала 5,7 %. Найбільшою вона була у с. Годунівка, становлячи 6,2 %, а натомість найменшою у с. Кроти - 3,6 %. У статевому співвідношенні переважали чоловіки (53,9 % проти 46,1 %), що є доволі нетиповим явищем, бо зазвичай, через вищу чоловічу смертність, переважають жінки. Щодо сімейного стану, то більшість жінок і чоловіків літнього віку перебували у шлюбі. Однак серед овдовілих перевага належить жінкам. Чоловіків-вдівців було майже у два рази менше, аніж жінок-вдів. Аналіз літніх людей серед загальної структури населення 3-х сіл дає змогу розширити уявлення про ранньомодерне суспільство, а також більш точно визначити демографічні характеристики сільського суспільства Гетьманщини в цей період. В цілому отримані результати дослідження відповідають традиційним уявленням про ранньомодерне суспільство, де частка літніх людей завжди була найнижчою серед загальної структури населення, однак мають певні відмінності, як то перевага літніх чоловіків над жінками.

Мета роботи - старіння - складний процес трансформації Я-концепції на тлі фізичної інволюції, втрати сексуальної запотребованості, але, водночас, старість - це час для перегляду людиною її існування в часі й просторі, в єдності її життєвих цілей та їхньої (успішної) реалізації. Оригінальний індивідуальний досвід, утілений в українській літературі (ліриці), може доповнити дані геронтології, а гендерний підхід до осмислення цього досвіду націлений на висвітлення маскулінних/фемінінних фенотипічних особливостей переживання старіння. Теоретичний базис. Для вивчення екзистенційно-психологічних проблем старіння, представлених в українській ліриці ХХ ст., видається ефективним звернення до філософського та психологічного напрямів геронтології, а також феміністичних студій, присвячених дискримінації старого жіночого тіла, зокрема й у літературі. У студії зроблено спробу активувати гендерно-літературознавчий вимір української геронтології (та антропології загалом). Окремі екзистенційно-психологічні проблеми старіння, зокрема тривога від занепаду тіла й втрати сили, а також пошук компенсаторного задоволення в духовному збагаченні, простежені на матеріалі української лірики ХХ ст. Гендерно диференційований індивідуальний досвід старіння, відображений у ліриці, закорінений переважно в психічні, ментальні, сенсожиттєві стратегії. Висновки: фемінінними стратегіями ліричної рецепції старіння є тривожна обсервація вікових змін у своєму тілі, переживання "невидимості" власного тіла, поглиблені почуттями самотності, самовідчуження, але,крім того, віднайдення сенсу життя й душевної гармонії у власній родині, нащадках. Для маскулінної рецепції старіння характерна орієнтація на ідеальний образ Старця, кодування тривоги з приводу втрати фізичної сили позаперсональним наративом.

Проведено аналіз репрезентацій на основі теоретико-методологічних робіт вітчизняних і зарубіжних дослідників. Зазначено, що у сучасній психології репрезентації є засобами суб'єктивного уявлення дійсності, що відображають психічну реальність. Зазначено, що на змінення репрезентативних структур впливає досвід. Розглянуто основні напрями вивчення особливостей старіння як комплексного явища, що об'єднує в собі фізіологічні, особистісні, соціальні, культурологічні та економічні аспекти життя людини. Досліджено особливості змін в репрезентаціях про літню людину та старість в періоді дорослості. У ранній, середній і пізній дорослості та передпенсійному віці встановлено структуру і взаємовідносини репрезентацій "літня людина" та "старість". Надано їх інтерпретацію. Вивчено особливості репрезентацій старості і літніх людей за статтю. З'ясовано особливості готовності до вікових змін. Установлено, що з віком посилюється фізіологічний, особистісно-психологічний, когнітивний, афективний компоненти готовності до вікових змін. Не встановлено зростання мотиваційного компоненту в плані активного пошуку продуктивних стратегій адаптації до цих змін. Доведено різницю у сформованості когнітивного рівню готовності до вікових змін на користь жінок. Зазначено, що детермінантами загальної готовності до вікових змін є копінг, що характеризує інтенсивну залученість до міжособистісного спілкування, дієву участь у суспільному житті. Доведено, що готовність до прийняття вікових змін - це позитивна установка, що супроводжується продуктивними копінг-стратегіями і навпаки.

Досліджено поняття "щастя" в українській фразеології. Щастя є найбільш універсальною категорією в ієрархії цінностей, одним із головних ціннісних пріоритетів людського життя. Поняття "щастя" є багатоаспектним. Воно детерміноване як природними, так і суспільними факторами, як біологічним, так і соціальним, як родовим, так і суто індивідуальним. Щастя суб'єктивне, індивідуальне за формою переживання, але об'єктивне за змістом. Слово "щастя" має той самий корінь, що слово "частина". "Щастя" ("счастя") - це добра доля (частка), що випала людині. За основу взято паремії української мови, бо вони якнайкраще відтворюють менталітет, світогляд і суть українського народу. У паремійних текстах уявлення про "щастя" персоніфіковані і закріплені у вигляді універсальної моделі "щастя-людина". З'ясовано, що у народній свідомості концепт "щастя" часто розкривається за допомогою лексичної парадигми "щастя-нещастя". Фактори "щастя" як позитивна сторона життєдіяльності людини завжди мають і свою протилежність - фактори перепони: у здоров'я - хвороби, у молодості - старість, у добробуту - злидні, у свободи - залежність тощо. У фразеологічних одиницях слово "доля" ніби підсилює значення іменника "щастя", виступає своєрідним синонімом до нього, однак різниця між цими поняттями є, а тому "щастя" - лише позитивний аспект "долі". У народній свідомості концепт "щастя" є багатокомпонентним і багатоаспектним поняттям, яке складається з таких елементів: фізичного, морального, матеріального та духовного, ірраціонального та раціонального. У результаті дослідження виявлено асоціативне поле концепту "щастя", яке складають такі поняття: удача (везіння), здоров'я, праця, розум, гроші (але не багатство), совість, надія, злагода.

Вперше в українському релігієзнавстві здійснено комплексне дослідження в галузі релігійної геронтології. Розглянуто проблеми духовного життя особистості на етапі геронтогенезу, проаналізовано фактори прогресування релігійної свідомості в літньому віці та головні риси реструктуризації релігійності старіючих людей. Здійснено типологічне дослідження релігійно-історичних моделей старості, виокремлено універсальні та варіативні характеристики релігійного-етичного ідеалу пізнього віку, проаналізовано гендерні аспекти релігійної рефлексії старості, з'ясовано історичні витоки та релігійно-світоглядне обгрунтування утримання недієздатних літніх осіб. Досліджено первісні моделі осмислення пізнього віку, міфологічні архетипи старості, розкрито світоглядно-релігійні причини архаїчного геронтоциду. З'ясовано зміст концепту "старість" у слов'янських народних віруваннях, окреслено традиції української етнопедагогіки та громадського догляду за людьм и похилого віку. Описано різноманіття релігійних моделей останнього періоду земного життя людини в етнічних релігіях: давньоєгипетських віруваннях, зороастризмі, індуїзмі, даосизмі, конфуціанстві, синтоїзмі та іудаїзмі. Проаналізовано характер осмислення старості у світових релігіях - буддизмі, ісламі та християнстві. Описано сучасні трансформації традиційних моделей старості в світовій та українській культурах. Обгрунтовано, що релігійний світогляд спрощує проблему вибору способу життя в пізньому віці, оскільки кожне віровчення містить історичний досвід осмислення старості та смерті. Виявлено головні тенденції сучасної геронтософської рефлексії та богословських адаптацій традиційних образів старості до сьогоденних реалій, роль релігійного світогляду у виборі індивідуальної стратегії старіння. Розкрито зміст, напрямки та перспективи діяльності українських і світових релігійних організацій у справах удосконалення системи опіки над літніми людьми та загальної нейтралізації негативних наслідків демографічного старіння населення.

Досліджена релігійна мотивація, яка спонукала утримувати недієздатних літніх осіб в архаїчній та традиційній общинах. Доведено, що у більшості традиційних культур люди були зобов'язані піклуватися простаріючих батьків та старих одинаків, а неповага до літніх осіб розцінювалась як карний злочин, що порушує норми суспільної та релігійної моралі. Зазначено, що врахування тисячорічного досвіду взаємодії зі старіючими членами суспільства сприятиме вибору адекватних культурних стратегій щодо вирішення сучасних соціально-геронтологічних проблем.

Висвітлено основні напрямки благодійницької діяльності волонтерів українських церков та релігійних общин у сфері опіки над літніми людьми. Зазначено, що подальша координація дій урядових та громадських організацій, а також розвиток цього виду соціальної роботи, сприятиме покращанню складної геронтологічної ситуації в Україні.

Обгрунтовано напрями формування та удосконалення механізмів реалізації державної політики соціального захисту осіб похилого віку в Україні. Сформульовані і розроблені концептуальні підходи до формування та реалізації мети державної політики у сфері соціального захисту осіб похилого віку на сучасному етапі державотворення. Виокремлено державні заходи, які стосуються оптимізації матеріального забезпечення, обгрунтованого розміру пенсій, скасування різноманітних привілеїв, формування позабюджетного механізму соціальної підтримки осіб похилого віку. Акцентовано увагу на необхідності перегляду норм наборів: продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг для осіб, які втратили працездатність, оскільки на їх основі здійснюється розрахунок прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який впливає на розміри низки організаційно-правових форм соціального захисту літніх осіб. Обгрунтовано інноваційний характер реалізації регуляторно-правового, організаційно-управлінського, адаптаційно-психологічного, фінансового та професійно-кадрового механізмів реалізації державної політики у сфері соціального захисту осіб похилого віку. Запропоновано модель суспільно-державного партнерства розвитку державної політики у сфері соціального захисту осіб похилого віку як своєрідного індикатора попередження працездатного населення від настання такого соціального ризику, як "бідність" при настанні іншого соціального ризику - "старість".

Вперше здійснено комплексний аналіз не дослідженої досі польської фразеології на позначення періодів людського життя в межах ядрово-периферійних зон мікрополів "дитинство", "молодість" (субполів "молодість загалом" та "рання молодість"), "середній вік" та "старість" (субполів "старість загалом" та "пізня старість"). На підставі контекстних досліджень виявлено інформацію, яка надає можливість доповнити, вдосконалити словникові дані про значеннєвий обсяг (сигніфікативні, денотативні та конотативні семи) польських фразеологічних одиниць (ФО) як складників фразеосемантичного поля на позначення періодів людського життя. Вперше в ядрово-периферійних зонах досліджуваних мікрополів і субполів, поруч із нормативними ФО, аналізу підлягають інноваційні одиниці, за умови їхньої експансивності. Вперше детально вивчено динамічні процеси досліджуваної фразеології (домінантний прояв тих чи інших сем у значеннєвому обсязі нормативних ФО, виникнення інноваційних явищ різного типу). Завдяки функціональному підходу вперше визначено фреквентність аналізованих ФО, відповідно до якої можна стверджувати, серед іншого, рецесивність певних ФО. Вперше змодельовано мовну картину вікової стратифікації реального часу в польськомовній спільноті, що досягається шляхом декодування внутрішньої форми аналізованих ФО та дослідженням їх словникових і контекстних конотацій.

Визначено вплив правової глобалізації на судову владу в Україні. Розкрито гуманістичні засади сучасного правового порядку. Вивчено джерела виборчого права України. Викладено сучасні аспекти розгляду зовнішньоекономічних спорів у міжнародному комерційному арбітражі та державних судах. Досліджено вплив процесуального права на головне призначення цивільного судочинства як вектора у визначенні його ефективності. Висвітлено актуальні питання розвитку банківського кредитування в Україні. Розкрито місце і роль європейських принципів належного урядування в національному законодавстві про звернення. Визначено історичний аспект законодавчого закріплення принципів фінансового контролю. Вивчено адміністративно-правові засади взаємодії органів юстиції України з судами загальної юрисдикції та органами місцевого самоврядування. Проаналізовано законодавство щодо поняття "старість" у контексті злочину залишення в небезпеці.

Досліджено особливості темпераменту та акцентуації характеру в підлітковому віці. Обговорено відмінності уваги хлопчиків і дівчат молодшого шкільного віку. Висвітлено особливості впливу дитячо-батьківських відносин на формування самооцінки дітей. Охарактеризовано страхи у дітей молодшого шкільного віку. Досліджено взаємозв'язок між копінг-стратегіями подолання стресу та видами самооцінки. Розглянуто формування навичок роботи практичного психолога в системі професійної освіти. Обговорено специфіку мотивації трудової діяльності робітників промислового підприємства. Досліджено статеві особливості; обговорено внутрішньоособистісні конфлікти та харчову поведінку людини. Проаналізовано формування синдрому професійного вигоряння в осіб з вираженою екстра- та інтроверсією. Досліджено переживання самотності та психологічне вигоряння працівників комерційної служби. Обговорено уявлення про старість та старих в сучасному українському суспільстві. Розглянуто зв'язок вербальної агресії та тривожності у чоловіків і жінок, а також схільність до агресивної поведінки вегетаріанців. Обговорено стресогенність ситуацій у професійній діяльності викладачів ВНЗ. Досліджено взаємозв'язок рівня комунікативності з рівнем успішності професійної діяльності.

На основі розгляду філософської та наукової спадщини, мистецьких джерел, пам'яток духовної культури встановлено, що страх старості притаманний людям різних конкретно-історичних спільнот, однак, не слід вважати його екзистенціалом людського буття. Страх старості та його соціокультурні причини проаналізовано через призму трансформацій відношення до старості та людей похилого віку в різних культурних контекстах. З'ясовано, що будь-які його прояви пов'язані з домінуючими культурними стереотипами спільноти про старість - соціокультурними негативізмом щодо людей похилого віку чи геронтофілією. Доведено, що каузальна основа страху мала відмінності в діахронії та синхронії, могла набувати крайніх позицій у вияві: від заперечення цінності старої людини до толерантного ставлення. Запропоновано авторську дефініцію поняття страху старості.

Розглянуто феномен "старість" в контексті дохристиянських вірувань і світоглядних уявлень праукраїнців. Викладено теоретичні конструкти сучасної соціальної геронтології. Висвітлено соціально-психологічні особливості самотності людей похилого віку. Визначено світоглядно-культурні чинники плюралізму методологічних стратегій соціальної роботи з людьми похилого віку. Наведено гуманістичні цінності та принципи соціальної роботи. Проаналізовано розв'язання екзистенційних криз у людей похилого віку.

Розглянуто проблему демографічного старіння суспільства. Наведено аналіз літератури щодо визначення віку, коли людину можна вважати людиною похилого віку. Визначено основні ресурси соціальної роботи з людьми похилого віку у культурно-дозвіллєвій сфері на прикладі діяльності Університету третього віку.

Розглянуто особливості програмно-апаратної реалізації методів цифрової обробки та передачі інформації, що застосовуються у сучасних автоматизованих системах контролю та керування. Наведено особливості архітектури сучасних цифрових сигнальних процесорів і описано інформаційні протоколи, що застосовуються у промислових мережах. Викладено теоретичні основи, де акцент робиться на практичну розробку сучасних цифрових і аналогових пристроїв, які можна використовувати у промислових системах, вимірювальних пристроях, інформаційних і телекомунікаційних системах. Наголошено, що привабливість цифрової обробки обумовлена такими основними перевагами: гарантована точність і відтворюваність, відсутнє перекручування характеристик через температуру чи старість. Зазначено, що напівпровідникові технології дозволяють підвищити надійність, зменшити розміри, знизити вартість і енергоспоживання, збільшити швидкість роботи тощо.

Розглянуто проблему інформування населення щодо реформування пенсійної системи. Адже ефективність та швидкість впровадження пенсійної реформи великою мірою залежить від розуміння та підтримки з боку громадян цієї реформи. Головним завданням з розбудови суспільної підтримки пенсійної реформи є доступність інформації з наголосом на різні можливості для особи впливати на умови життя після виходу на пенсію.

Проаналізовано точки зору на антиципаційні здатності людей похилого віку. Розкрито сутність геронтогенезу антиципації людей передпенсійного та раннього пенсійного віку. Досліджено геронтогенез антиципації в психологічній літературі. Виявлено, що досягнення пенсійного віку ставить нові запити перед автобіографічною антиципацією, хоча попри всю радикальність такої події, як вихід на пенсію, далеко не всі люди передпенсійного віку достатньо ретельно аналізують свої життєві перспективи і будують достатньо визначені плани щодо пенсійного періоду. Розглянуто визначення людини у старості свого відношення до смерті, яка починає антиципуватися як близька і неминуча подія. Встановлено, що професійний досвід може як покращувати антиципування, так і погіршувати, створюючи умови для упередженості та консерватизму.

Проанализированы точки зрения на антиципационные способности пожилых людей. Раскрыта сущность геронтогенеза антиципации людей предпенсионного и раннего пенсионного возраста. Исследован геронтогенез антиципации в психологической литературе. Выявлено, что достижение пенсионного возраста ставит новые запросы перед автобиографической антиципацией, хотя при всей радикальности такого события, как выход на пенсию, далеко не все люди предпенсионного возраста достаточно тщательно анализируют свои жизненные перспективы и строят достаточно определенные планы относительно пенсионного периода. Рассмотрено определение человека в старости своего отношения к смерти, которое рассматривается как близкое и неизбежное событие. Установлено, что профессиональный опыт может как улучшать антиципационные способности, так и ухудшать, создавая условия для предвзятости и консерватизма.

Have been analyzed in terms of anticipation or the ability to seniors. Essence anticipation of people approaching retirement and early retirement. Investigated anticipation in the psychological literature. Found that the age of retirement raises new demands to the autobiographical anticipation, though, with all radical an event such as retirement, not all people approaching retirement age quite carefully analyze their life perspectives and build enough specific plans for retirement. Presented by the definition of man in his old age with the death, begins how close and inevitable event. Found that work experience is how to improve or worsen, allowing for bias and conservatism.

Проаналізовано особливості мовної репрезентації концептів МОЛОДІСТЬ і СТАРІСТЬ в українських пареміях, виявлено основні закономірності їх вербалізації, встановлено домінантні ознаки.