Травматичний токсикоз змодельовано експериментально шляхом тривалого розчавлювання м'яких тканин стегон щурів. Функціональний стан (ГГНС) визначено за рівнем кортикостерон-реалізуючого фактора, АКТГ, 11-ОКС у надниркових залозах та плазмі крові, а також кортикостерону, альдостерону і дезоксикортикостерону в тканинах печінки та нирок. У результаті дослідження встановлено важливу роль ендотоксемії в патогенезі розладнань ГГНС у явищах шоку. Показано, що ендогенна інтоксикація підсилює викид до крові нейромедіаторів та гормонів. Разом з тим вона пригнічує процеси їх біосинтезу. Під час шоку розвивається недостатність надниркових залоз. Зниження утилізації стероїдних гормонів тканинами обумовлює також позанадниркову недостатність. Остання відображає факт розвитку поліорганної недостатності. Блокування пускових факторів певним чином і підтримка (або протезування) органів, які втягнуто в поліорганну недостатність, мають важливе практичне значення для ефективного лікування постраждалих.

Викладено сучасні дані про етіологію, поширеність, патогенез, клініку, ускладнення, діагностику і терапевтичне лікування найбільш розповсюджених кишкових бактеріальних інфекцій (холера, сальмонельоз, шигельоз, ешерихіоз, стафілококові токсикоз та ентероколіт, кампілобактеріоз, кишковий ієрсиніоз, кишковий клостридіоз тощо). Значну увагу приділено їх диференціальній діагностиці з хірургічною та терапевтичною патологією, лікувальним заходам із використанням антибактеріальних, дезінтоксикаційних, дегідратаційних, імунокоригувальних засобів, а також інтенсивній терапії невідкладних станів (гіповолемічний та інфекційно-токсичний шок). Ця книга є першою клінічною монографією, в якій узагальнено багаточисленні відомості, що були опубліковані в періодичних виданнях, матеріалах наукових конференцій та інших, часто недоступних загальному колу фахівців, документах.

Наведено результати лікування пацієнтів із гнійно-некротичними процесами, що набули розвитку у компонентах кульшового суглоба та параартикулярних тканинах після оперативних втручань з приводу травматичних пошкоджень проксимального відділу стегнової кістки та дистрофічних процесів. Доведено: тяжкі ускладнення - наслідок несвоєчасного застосування активної хірургічної тактики та комплексної терапії, спрямованої на ліквідацію запального процесу та відновлення гомеостазу організму.

Освещен клинический опыт использования блокирующего интрамедуллярного металлополимерного остеосинтеза (БИМПО) у 63 больных с диафизарными переломами большеберцовой кости. Особое внимание уделено снижению травматичности оперативных вмешательств, максимальному сохранению мягких тканей и кровоснабжения отломков. Разработаны и внедрены клинико-биомеханические варианты БИМПО: динамический, статический и детензионный, а также открытый, полуоткрытый и закрытый способы их выполнения. Изучение отдаленных результатов у 56 больных в сроки от 10 месяцев до 3 лет показало отличные и хорошие исходы.

В результате клинического применения комплексных антигомотоксических препаратов немецкой фирмы Heel: Traumels, Lymphomyosot, Psonnoheel, Coenzyme compositum, Gallium-Heel, Cutic compositim, назначаемых на основании индивидуального подбора больным красным плоским лишаем слизистой оболочки полости рта, указано, что антигомотоксическая терапия стимулирует дифференцировку пула функционально неполноценных T-клеток в клетки зрелых популяций T-лимфоцитов, повышает функциональную активность B-лимфоцитов и снижает проявления эндогенного токсикоза.

У експерименті на 72 щурах гістологічними та біомеханічними методами досліджено дію біологічно активного препарату "Плазмарал" на процес регенерації кісткової тканини за різних травматичних ушкоджень. Встановлено, що препарат проявляє стимулюючу дію на диференціацію клітин остеобластичного ряду та синтез компонентів кісткового матриксу. Відзначено інтенсифікацію фосфорно-кальцієвого обміну, збільшення активності лужної фосфатази і вмісту загального гідроксипроліну у сироватці крові у термін від 14 до 28 діб.

Приведено аналіз результатів лікування 39 потерпілих з травматичними ушкодженнями в ділянці кульшового суглоба, яким було виконано позаосередковий остеосинтез із використанням розробленого авторами апарата "таз-стегно". Це дозволило дійти висновку про те, що точна діагностика ушкоджень, рання керована апаратна стабільна фіксація з можливістю розробки рухів у суглобах у сполученні з комплексною реабілітаційною програмою забезпечує задовільні результати навіть у разі грубих внутрішньосуглобових руйнувань.

Наведено результати досліджень неврологічних та психіатричних хвороб, зокрема, розглянуто питання лікування хворих з травматичними енцефалопатіями, деякі аспекти ролі гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи у патогенезі гострих порушень мозкового кровообігу, сучасні погляди на патогенез ішемічного інсульту та застосування інстенону, фраксипаріну, німотопу тікліду у комплексній терапії і профілактиці захворювання. Проаналізовано роль раціональної фармакотерапії в практичній діяльності лікаря, розкрито клініко-фармакологічні властивості метаболітного препарату агапурину (пентоксифіліну), а також досліджено питання попередження ускладнень під час хіміотерапевтичного лікування злоякісних новоутворень. Значну увагу приділено проблемам лабораторної справи та функціональної діагностики, педагогічним та психологічним аспектам тощо.

Проаналізовано ефективність запропонованого складу лікарських засобів для профілактики гнійно-септичних ускладнень у постраждалих похилого та старечого віку. Встановлено, що на початковому етапі травматичної хвороби імунологічні розлади стосуються не лише одного кільця імунної системи, а усіх - клітинного і гуморального. Кожний із показників імунітету був знижений на 30 - 40 %, що обумовлено крововтратою, перерозділом крові, гіпоксією тканин під час шоку та у постшоковому періоді. Постраждалих розподілили на дві групи. У першій групі (n = 40) застосовували стандартне лікування, у другій (n = 47) - додатково вводили комплекс фармакологічних засобів, який складався з контрикалу, пірацетаму, рибоксину, аскорбінової кислоти, дексаметазону, магнезії, натрієвої солі АТФ. Засоби вводили в одному шприці внутрішньовенно (повільно) щодобово протягом 10 днів, починаючи з 2-го дня. Встановлено: під час лікування хворих запропонованим комплексом ліків відновлюються показники імунного гомеостазу. У комплексній терапії постраждалих може мати місце і неспецифічна стимуляція імунної системи за допомогою фармакологічних засобів. Запропоновано лікувальний комплекс препаратів, що знижує частоту ускладнень травматичної хвороби в осіб похилого та старечого віку.

У статті проаналізовані результати застосування різноманітних імплантатів у 86 хворих, що оперувалися з приводу пошкоджень і посттравматичних артрозів крижово-клубових суглобів. У хворих в стані травматичного шоку відкриту репозицію і остеосинтез вушкоподібних поверхонь слід виконувати як відстрочене втручання, фіксуючи таз на етапі протишокових заходів стерньовими апаратами. Застосування комбінації позаосередкового і занурювального остеосинтезу дозволяє оптимізувати лікування пошкоджень крижово-клубових суглобів у гострому періоді травматичної хвороби. Найбільш ефективним засобом стабілізації заднього відділу тазу при ротаційних і вертикально-ротаційних пошкодженнях, на думку авторів, є артродез крижово-клубових суглобів з застосуванням накісткових фіксаторів керамічних імплантатів і кісткових аутотрансплантатів. Неминучою при цьому втратою амортизаційної функції амфіартрозу можна зневажити заради надійності фіксації фрагментів таза. При застарілих вивихах і переломо-вивихах тазової кістки зі значною деформацією таза автори пропонують артродезувати крижово-клубовий суглоб у невправленому стані з одночасним виконанням коригуючої остеотомії крила клубової кістки.

Розглядається диференціальна діагностика скарг з боку ока. Аналізується диференціальна діагностика об'єктивних офтальмологічних симптомів. Висвітлюються травми ока: травматичний розрив судинної оболонки, розрив очного яблука та проникаючі поранення ока, травматична нейропатія зорового нерва та ін. Відображається стан захворювання ока у дітей: лейкокорія, синдроми косоокості, вроджена катаракта, аномалії розвитку переднього сегмента ока та кришталика тощо. Обговорюються загальні проблеми в офтальмології: гіпотонія, мігрень, набута катаракта, біль сліпого ока та ін. Робота містить не лише сучасні методи лікування очних хвороб, а й перелік оптимальних фармакологічних засобів.

Досліджено динаміку показників люмінесценції лейкоцитів крові, флюорохромованих акридиновим оранжевим, у оперованих хворих. Для характеристики стану імунітету найбільш інформативним з них була інтенсивність люмінесценції при 640 нм, яка різко підвищувалась у травматичні періоди і під час активації репаративних процесів.

Розглядається сучасний стан проблеми травматизму агресивними хімічними речовинами, питання застосування випромінювання гелій-неонового лазера в практиці лікування опіків, а також деякі напрямки оптимізації місцевого лікування опікових ран. Висвітлюються причини і методи лікування анаеробної інфекції при травматичних ушкодженнях кінцівок, принципи хірургічного лікування хворих з гострою кишковою непрохідністю в залежності від стадії клінічного перебігу захворювання. Викладено проблеми оптимізації лікування хворих з ранами м'яких тканин голови в умовах травмпункту. Особливу увагу приділено питанням травматології і ортопедії, актуальним аспектам кардіології та практичної медицини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.458.195.5-436.1

Рубрики:

Пошкодження хребта у дітей

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ультранизькопільна МРТ - точний, неінвазивний метод, який значно доповнює дані клінічного обстеження хворих з травмами колінного суглоба. Застосована техніка дозволяє виявляти патологію суглоба, приховану при клінічному обстеженні хворого і особливо цінну у випадках гострої травми, коли об'єктивне дослідження проводити складно через виразний больовий синдром чи порушення функції суглоба. Паракапсулярні розриви менісків, внаслідок менш виразних морфологічних змін та відсутності дислокації ушкодженого фрагменту, не завжди мають переконливу семіотику. Кіста Беккера - одна з можливих ознак, що вказують на ушкодження задніх відділів менісків колінного суглоба.

Систематизовано дані про найпоширеніші хірургічні захворювання і травматичні пошкодження з розділів торкальної, серцево-судинної й абдомінальної хірургії, зокрема, про гострі гнійно-деструктивні захворювання легень, переломи ребер та грудини, гемоторакс, підшкірну емфізему, гострий медіастиніт і перикардит, емболію легеневої артерії, пошкодження судин, тромбофлебіти, лімфангіїти і лімфаденіти, проривні (перфоративні) та кровоточиві гастродуоденальні виразки, абсцеси печінки.

Обстежено 100 хворих на епілепсію травматичного генезу із сприятливим (48) та несприятливим (52) перебігом. В залежності від динаміки клінічної симптоматики виділено три варіанти формування несприятливого перебігу хвороби. Уточнено критерії судово-психіатричної оцінки хронічних та тимчасових психічних розладів у даної категорії хворих (диференційовано по виділених групах й підгрупах). Встановлено умови застосування юридичного критерію формули неосудності в найбільш складних, "пограничних" у експертному відношенні випадках: наявність значних змін особистості разом з помірним інтелектуальним зниженням, соціальна дезадаптація внаслідок вказаних порушень психіки, переважність психопатологічних механізмів у поведінці хворих, в тому числі - під час скоєння кримінальних дій, швидкопрогредієнтний тип перебігу хвороби та приєднання хронічного алкоголізму.

Розглянуто питання обслуговування новонароджених дітей у пологовому будинку, форми пневмопатій новонароджених (набряково-геморагічний синдром, хворобу гіалінових мембран, розсіяні ателектази). Проаналізовано фізіологію та патологію недоношених дітей, описано внутрішньоутробні інфекції, перинатальні ушкодження центральної нервової системи гіпоксичного та травматичного генезу, особливості антибактеріальної терапії.

Проведена сравнительная оценка тяжести травмы у 427 пострадавших с политравмой по наиболее широко применяемым шкалам ВПХ-МП(ОР)-СП, ISS, PTS. Анализ показал невысокую эффективность перечисленных шкал применительно к пострадавшим с политравмой. Предложен способ оценки тяжести политравмы с учетом основного патогенетического фактора - синдрома взаимного отягощения повреждений. При расчете учтены шесть критериев, определенных факторным анализом: количество поврежденных анатомических областей, индекс тяжести анатомических повреждений, уровень сознания и систолического артериального давления, возраст пострадавшего, время до начала противошоковой терапии. Результирующие балльные значения вписаны в оригинальную формулу и зафиксированы в специальном бланке стандартизированной шкалы. Способ позволяет оценить тяжесть политравмы, прогнозировать развитие осложнений и летальность с точностью до 95 %.

Описано основні класичні методи операцій на обличчі, молочній залозі, передній черевній стінці. Розглянуто основні етапи оперативних втручань, а також можливі технічні похибки та післяопераційні ускладнення. Особливу увагу приділено новому розділу пластичної хірургії - ендоскопічній пластичній хірургії, яка дозволяє значно зменшити травматичність операцій та досягти кращих результатів під час корекції зовнішності людини.