Висвітлено методологію літератури та її значення в піднесенні літературно-наукової критики до завдань наукових. Характеризуються поетики ієзуїтських шкіл (Скалігер, Понтан), поетики Київської греко-могилянської академії, поетики Ф.Прокоповича, Л.Горки, М.Довгалевського, П.Конючкевича, Г.Сломинського та ін. Розкрито значення формальної школи для сучасної літературно-наукової критики. Розглянуто теорію інтерпретації літературного твору як відбитку історичного життя, історію її розвитку на Заході Європи (брати Грімм, Крейцер) та в українській науковій критиці (М.Максимович, О.Бодянський, П.Куліш, М.Костомаров). Висвітлено теорію ідеологічної інтерпретації поетичного твору (студії М.Дашкевича, М.Сумцова, П.Житецького, І.Котляревського та ін), теорію наслідування (Т.Бенфей, М.Міллер, студії О.Котляревського, М.Драгоманова, О.Веселовського, О.Колесси, В.Щурата та ін).

Розписані статті з історичного книгознавства, архіварства, друкарства, бібліографії, бібліотекознавства, бібліофільства, мистецтва книги, а також з життя книгознавчих установ. Подано розвідки про видатних українських книголюбів, приватні бібліотеки історичних діячів України (М.Смотрицького, Є.Славинецького, П.Могили, Д.Тупталенка, Т.Прокоповича та інших), рідкісні стародруки, що їх збереглося обмаль, а деякі й унікальні, тощо.

Матеріали конференції присвячені проблемам історії та філософським питанням релігії, державної політики щодо різних релігійних культур, взаємодії і взаємовпливів культур і релігій. Представлені деякі аспекти з життя і діяльності окремих релігійних та науково-культурницьких діячів (О.П.Новицького, П.Флоренського, Ф.Прокоповича, О.І.Реріх), показано їх відношення до насильницького атеїзму як одного із складових політики тоталітарної держави. Висвітлюються заходи з охорони релігійних пам'яток культури.

Собраны воспоминания верующих о настоятеле храма Рождества Богородицы хутора Красный Деркул архимандрите Феофане. Рассказывается о его детстве и отрочестве, о предпосылках, приведших Феофана на путь служения Богу. об испытаниях, моральных и физических, ожидавших его на этом пути.

У роботі на основі широкого кола джерел автор аналізує історичний процес розвитку фізико-астрономічної науки, показує місце вітчизняної науки в системі загальнолюдських знань, висвітлює роль видатних та маловідомих фізиків і астрономів України у розвитку природопізнавальної науки, як в масштабі однієї країни так і у світовій науці, доцільність та необхідність використання матеріалів з історії української науки при вивченні фізики та астрономії. Посібник містить короткі біографічні відомості про життя та наукову діяльність таких фізиків і астрономів: Ю.Дрогобича, З.Скари, Ф.Прокоповича, М.Пильчикова, І.Пулюя, Ю.Кондратюка, Г.Лангемака, І.Тамма, В.Челомея та ін. Питання історії розвитку фізики та астрономії в Україні викладено в хронологічній послідовності. Виокремлено такі періоди розвитку вітчизняної науки: давні часи, епоха Київської Русі, розвій наук в Києво-Могилянській академії, фізика та астрономія в Україні XIX - початку XX століття, створення Української Академії наук як новий етап розвитку вітчизняної науки, розвиток української науки в XX столітті.

Обгрунтовано думку про пріоритетний внесок Ф.Прокоповича у формулювання філософського принципу збереження матерії та руху.

Висвітлено наукову та науково-організаційну діяльність видатного українського зоолога, академіка НАН України О.П.Маркевича - засновника нового напряму - паразитоценології. Вміщено автобіографічний нарис зі спогадами О.П.Маркевича про дитячі роки, навчання, наукову, науково-організаційну і педагогічну діяльність. Значну увагу приділено викладацькій роботі О.Маркевича в Київському університеті ім. Т.Шевченка.

Розглянуто основні етапи розвитку риторичної майстерності. Значну увагу приділено найвизначнішим ораторам світу: Сократу, Демосфену, Цицерону, Іларіону, К.Туровському, Ф.Прокоповичу, М.Ломоносову, М.Сперанському та ін. Окремі розділи присвячено судовому красномовству, засобам вербальної та невербальної комунікації. Всебічно охарактеризовано проблеми розуміння та аналізу мовлення у комунікації.

Проаналізовано зміну ідей "Третього Риму" на рубежі XV - XVI ст. Розглянуто філософсько-релігійні твори того часу, зокрема, "Повесть о Белом Клобуке" Геннадія, погляди Феофана Грека, Андрія Рубльова, Філофея Псковського. Ідея "Третього Риму" - тлумачення особливої місії Москви, що виправдовувало не лише зовнішню експансію, а й внутрішню консолідацію московської держави. Розвиток цієї ідеї спричинили історичні події навколо Московщини. Висунуто гіпотезу, що ідея "Третього Риму" була чи не єдиним культурним надбанням тогочасної Московщини. Вона відповідала ідеології зміцнення централізованої держави та піднесенню царської влади.

Викладено основні науково-теоретичні та історичні категорії, а також закони риторики. Наведено фрагменти праць риторів античного світу: Арістотеля, Цицерона, Платона, Демосфена, видатних мислителів Київської Русі: Іларіона, К.Туровського, В.Мономаха, діячів українського риторичного Ренесансу XVII - XVIII ст.: І.Галятовського, Ф.Прокоповича, Г.Кониського, сучасних ораторів, а також афоризми мислителів давнього та сучасного світу про ораторське мистецтво.

Наведено біографії В.К.Прокоповича та А.М.Лівицького - визначних українських громадсько-політичних і державних діячів. Детально проаналізовано боротьбу політичних партій та рухів за часів УНР та Директорії. Встановлено, що кожна політична криза віддзеркалювала зміни у співвідношенні сил в українському національному таборі, які відбувалися у процесі гострої політичної боротьби між різними течіями та блоками за умов трансформації та виникнення політичних партій.

Приведены биографии В.К.Прокоповича и А.Н.Ливицкого - известных украинских общественно-политических и государственных деятелей. Детально проанализирована борьба политических партий и движений во времена УНР и Директории. Установлено, что каждый политический кризис отражал изменения в соотношении сил в украинском национальном движении, происходившие в процессе острой политической борьбы между разными течениями и блоками во время трансформации и возникновения политических партий.

Обгрунтовано роль і місце біблійної герменевтики в українській бароковій прозі. Доведено, що українська література XVII - XVIII ст. мала релігійний характер, стиль художніх творів був обумовлений метафізичною та власне богословською проблематикою та християнською обрядовістю. Показано, що в літературі українського бароко та усієї Європи від часу Тридентського собору набула поширення чотирисенсова біблійна герменевтика, суть якої полягає у розрізненні буквального, відкритого, зрозумілого сенсу Святого Письма, й "темного", закритого, таємного. Прикладом застосування чотирисенсової біблійної герменевтики є творчість Іоаникія Галятовського. Трактати та діалоги Григорія Сковороди розглянуто в аспекті всезагальної алегорези. Зазначено, що схильність до буквального сенсу та заперечення сенсу алегоричного відображена в прозі Феофана Прокоповича.

Проаналізовано українсько-німецькі культурні зв'язки XVII - XVIII ст. і участь у них професорів і вихованців Києво-Могилянської академії. Висвітлено діяльність А.-Г.Франке, Й.-Ф.Буддея, С.Пуфендорфа, А.Зернікава, І.Канта - з німецького боку, С.Тодорського, Т.Прокоповича, С.Гамалії, С.Миславського, В.Капніста - з українського. Розкрито основні риси взаємного інтересу німецьких протестантів і православних українців, їх культурну співпрацю. Висвітлено роль Києво-Могилянської академії у духовному житті України.

Досліджено проблему утвердження християнства у трагікомедії "Владимир" Ф.Прокоповича. Розглянуто суперечності княжої доби у драмах І.Франка "Три князі на один престол" та "Славой і Хрудош", а також романтику княжих часів у драматичній поемі-казці "Сон князя Святослава". Висвітлено історичні постаті у поемі І.Кочерги "Ярослав Мудрий". Викладено особливості відтворення національно-визвольних змагань у драмі С.Черкасенка "Северин Наливайко". Виявлено мотив зради у трагедії "Сава Чалий" М.Костомарова. Проаналізовано образ Богдана Хмельницького у драмі "Милость Божія". Проведено художню інтерпретацію історичних постатей у драмі О.Корнійчука "Богдан Хмельницький". Розглянуто образи кошового отамана Івана Сірко у поемі С.Черкасенка "Про що тирса шелестіла" та Івана Мазепи в однойменній драмі Г.Лижницького.

Исследована проблема утверждения христианства в трагекомедии "Владимир" Ф.Прокоповича. Рассмотрены противоречия княжеского периода в драмах И.Франко "Три князі на один престол" и "Славой і Хрудош", а также романтику княжеских времен в драматической поэме-сказке "Сон князя Святослава". Освещены образы-характеры в поэме И.Кочерги "Ярослав Мудрый". Изложено отображение национально-освободительных движений в драме С.Черкасенко "Северин Наливайко". Определен мотив предательства в трагедии "Сава Чалий" М.Костомарова. Проанализирован образ Богдана Хмельницького в драме "Милость Божія". Предложена художественная интерпретация исторических фигур в драме О.Корнейчука "Богдан Хмельницький". Рассмотрены образы кошевого атамана Ивана Сирко в поэме С.Черкасенко "Про що тирса шелестіла" и Ивана Мазепы в одноименной драме Г.Лижницкого.

Висвітлено сторінки історії невеликого хутора Нова Пасіка, заснованого на початку ХІХ ст. Києво-Печерською Лаврою на південній околиці Голосіївського лісопарку. Зазначено, що пізніше на його місці було побудовано клінічну лікарню "Феофанія".

Освещены страницы истории небольшого хутора Новая Пасека, основанного в начале ХІХ ст. Киево-Печерской Лаврой на южной окраине Голосеевского лесопарка. Отмечено, что позже на его месте была построена клиническая больница "Феофания".

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4Укр)462

Рубрики:

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обобщены результаты многолетних исследований и наблюдений на базовой гидрогеологической станции "Феофания" Института геологических наук НАН Украины, которая является единственным по длительности наблюдений (с 1947 г.) натурным полигоном в Украине, изучающим естественный режим грунтовых вод и массоперенос в зоне аэрации с использованием современных технических средств. На основе комплексных (гидрометеорологических, гидрогеологических, гидрофизических, дозиметрических) исследований установлены закономерности водного и температурного режимов зоны аэрации, описаны элементы водного баланса (осадки, испарение, конденсация). Определена естественная цикличности режима грунтовых вод и влагопереноса с режимообразующими факторами.

Проведено комплексний аналіз етичних концепцій російського космізму, насамперед гуманітарного та природничо-наукового його напрямів, зокрема на матеріалі творчої спадщини М.Федорова, О.Сухово-Кобиліна, М.Умова, К.Ціолковського, В.Вернадського, П.Флоренського, В.Муравйова, О.Горського, М.Холодного, М.Сетницького, О.Чижевського, О.Манєєва. Конкретизовано принципові положення етики космізму, що втілюють її орієнтацію на антропокосмічне світосприйняття. Здійснено історико-теоретичний аналіз становлення космізму, його генетичних витоків і передумов етико-філософської концепції. Утворення парадигми космічного мислення проаналізовано в контексті напрацьованої світовою філософською думкою, починаючи з античних часів, діалектики понять "мікрокосм" і "макрокосм". Визначено головні етапи концептуалізації етичного змісту філософії космізму. Вперше висвітлено іманентний зв'язок етики космізму з духовними традиціями української філософської думки (за творами Ф.Прокоповича, Г.Сковороди, П.Юркевича). Конкретизовано місце етичних концепцій російського космізму в контексті історії етичних вчень XIX - початку XX ст. Обгрунтовано структуру етико-теоретичних досліджень космізму, відповідно до головних сфер життєдіяльності людини, що знайшли в космізмі своє специфічне осмислення. Визначено і проаналізовано головні концепти космізму: поняття "космічної єдності", "розумного егоїзму", "інтегральної людини", опрацьовано базовий понятійно-категоріальний апарат етики космізму.

Зазначено, що через скорочення фінансування вимушена часткова консервація режимних спостережень прискорила вирішення назрілих проблемних питань, пов'язаних з реконструкцією станції через зрослі господарські та природоохоронні вимоги, а також недосконалість традиційних методів та експериментів. За цих умов слід зосередити зусилля на освоєнні й обгрунтуванні нових методичних положень і технічних засобів з подальшою їх реалізацією за більш сприятливих умов фінансування.

Досліджено особливості та вплив ідей протестантизму на формування світогляду Феофана Прокоповича, розкрито три етапи формування його конфесійної визначеності. Детально проаналізовано найважливіші здобутки творчої спадщини Ф.Прокоповича - курси лекцій з теології, літературно-полемічні твори, проповіді та укладений ним законодавчий документ "Духовний Регламент". Установлено, що діяч відстоював реформаторський варіант православ'я з виразними елементами прихованого протестантського впливу. Зокрема, у творах Ф.Прокоповича суто протестантськими елементами є принцип виправдання однією вірою, утвердження винятковості Святого Письма, ідея абсолютизму Бога. У теоретичній частині "Духовного Регламенту" наведено докази переваги колегіальної системи управління церквою, і, як наслідок, неспроможною виявляється ідея одноосібності духовної влади.