Міститься історико-культурне дослідження засад і традицій української вокальної школи, яке грунтується на осмисленні творчо-педагогічного і культурологічного доробку народного артиста, лауреата Державної премії України ім. Т.Шевченка, професора Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського Миколи Кондратюка. Пропонована автором етномузикологічна концепція синтезує проблемне коло питань, пов'язаних із вихованням вокальної особистості творця етнокультурних цінностей, орієнтує на історично достовірну систему пріоритетів щодо української професійної співацької традиції. Простежені також професійні позиції видатних українських митців, співаків і музичних діячів, які доклали значних зусиль для створення підвалин української вокальної школи: М.Лисенка, О.Кошиця, О.Муравйова, Г.Верьовки, Б.Яворського, О.Гродзинського та ін.

Висвітлено літературно-критичну, частково літературознавчу та журналістську творчість українського письменника кінця ХІХ - початку ХХ ст. О.С.Маковея. Основну увагу приділено аналізу літературно-критичних нарисів, статей О.Маковея про І.Франка, П.Грабовського, О.Кобилянську, А.Чайковського, Т.Бордуляка, С.Коваліва та інших українських письменників. Літературно-критичну творчість майстра розглянуто як невід'ємну частину його журналістської практики, пов'язаної, зокрема, з галицькими та буковинськими виданнями - "Народна часопись", "Діло", "Зоря", "Буковина", "Літературно-науковий вісник", "Каменярі", "Промінь".

Дисертацію присвячено питанням детермінуючого впливу особистості П.І.Чайковського на його творчий стиль. Розвинуто новий напрямок в аналізі творчої спадщини композитора, який базується на виявленні структурної відповідності між психологічними рисами індивідуальності автора та грунтовними властивостями його стилю. Розкрито діалектичний взаємозв'язок між еволюціями особистості та стилю П.Чайковського. Визначено передумови історичної місії композитора, що проявилось в яскраво вираженій інтегративній ролі його мистецтва в європейському музичному процесі. Висвітлено риси особистості й обставини життя П.І.Чайковського, що зумовили визрівання в його художній свідомості стрижневої для неї ідеї невідворотності долі. Послідовно простежено зміни у взаємовідношенні симфонічної та оперно-балетної творчості П.Чайковського на різних етапах його творчого шляху, виділено основні складові музично-стильового синтезу, здійсненого у роботі. Запропоновано розглядати український елемент стилю П.І.Чайковського як один з головних факторів, що зумовив унікальність його творчої індивідуальності. Показано типологію творчої свідомості композитора як геніального митця, акцентовано увагу на його діалектичній суперечливості.

Дисертацію присвячено питанням визначення поняття метафори у музикознавстві та дослідження цього тропу як фактора художньої активності музичного твору. У роботі систематизовано існуючі теорії метафори у ракурсі їх потенціалу стосовно музикознавства; дано дефініції поняттям "художня метафора", "мовна метафора", виявлено системний характер художньої метафори у музичному творі. Усі аналітичні спостереження спираються на твердження, що важливою ознакою художньої метафори в музиці є можливість її розпізнавання на слух. Потенціал художньої активності метафори пов'язано із семантично контрастним до контексту цитуванням історичних, національних або індивідуальних стилів, жанрів або тем інших музичних творів. Головні положення дисертації проілюстровано прикладами метафор фортепіанного циклу С.Прокоф'єва "Миттєвості", вокального циклу Б.Лятошинського "Місячні тіні" та опери П.Чайковського "Пікова дама".

Визначено творчий внесок українських композиторів у вітчизняну та зарубіжну культуру, а також проаналізовано діяльність іноземних композиторів, які з великою повагою ставилися до історії, культури, фольклору та побуту України (М.І.Аладов, Л.О.Бакалов, О.І. Барамішвілі, Г.А.Бобинський, О.П.Бородін, Є.П.Макаров, М.П.Мусоргський, М.Г.Фрадкін, П.І.Чайковський та ін.). У біографічній частині вказано прізвище, ім'я (для східних слов'ян і по-батькові) композитора, місце народження та смерті, дані про спеціальну освіту, наукові ступені, вчені та почесні звання, а також лауреатські відзнаки.

Висвітлено соціально-педагогічні проблеми формування мовної культури студентів. Охарактеризовано внесок провідних освітян XIX ст. у підготовку усталених інноваційних процесів XX ст.: М.І.Пирогова, Х.Д.Алчевської, С.І.Миропольського, Б.Д.Грінченка, К.Д.Ушинського, М.І.Костомарова, П.О.Куліша, М.П.Драгоманова та ін. Проаналізовано діяльність студентських гуртків з навчальних дисциплін в університетах України на початку XX ст. Окремі розділи присвячено знаково-символічним засобам формування наочно-образного мислення студентів, нетрадиційним підходам до вивчення "Дитячих пісень" П.І.Чайковського у початкових класах, а також розвитку адекватної професійної мотивації у вихованців ліцеїв юридичного профілю.

Розглянуто творчі контакти М.Лисенка 1870-х рр. у контексті розвитку міфологічної науки, освітні питання у музично-критичній спадщині П.О.Козицького, проблеми втілення принципу токатності в сучасних українських фортепіанних концертах. Висвітлено особливості взаємодії розмовних та музичних жанрів французького театру та їх відбиття у "великій опері" Дж.Мейербера - Е.Скріба. Проаналізовано оперу "Кармен" Ж.Бізе крізь призму інтонаційного конфлікту, художньо-естетичні принципи пізньої творчості М.Равеля, музичні образи в поетиці М.Семенка.

Розглянуто фаустіанську модель та архетипи безсвідомого в опері XIX ст., "Сміховий світ" російської опери, а також нездійснені оперні задуми П.І.Чайковського. Окремий розділ присвячено українським враженням Глінки та їх впливу на формування задуму опери "Руслан і Людмила". Наведено характеристику вокальної сфери у радянській камерній опері 60 - 70 рр. ХХ ст. Детально проаналізовано оперну поетику К.Пендеровського, а також становлення молдавської оперної школи.

Висвітлено питання культурологічного обгрунтування виконавського мистецтва, семантику музичного твору і проблеми інтерпретації, теорію і практику виконавства на окремих музичних інструментах (баяні, акордеоні, духових інструментах). Проаналізовано музичне виконавство України на рубежі ХХ та ХХІ ст., зокрема, узагальнено існуючі тенденції та теоретично розроблено проблематику передбачуваних напрямків подальшого розвитку українського національного музичного виконавства. Наведено результати досліджень у галузі конкретних фахових методик щодо специфіки звуковимовлення в контексті вимог світового сучасного мистецтва і творчості до виражальних можливостей музичного інструментарію.

Висвітлено актуальні напрямки виконавського мистецтва на рубежі ХХ та ХХІ ст., зокрема, хорового та диригентського. Розглянуто питання походження національного духового інструментарію в контексті музичної україністики. Проаналізовано інтерпретаційні аспекти музично-виконавського мистецтва (у т.ч. на академічних народних інструментах), сучасні проблеми музичної педагогіки.

Збірник присвячено видатному композитору другої половини ХХ ст. М.Скорику. Детально проаналізовано естетичні, теоретичні та загальнокультурні погляди митця. Окремі розділи присвячено пісенній та оперетовій спадщині композитора, а також ролі джазу в його творчому доробку.

Розглянуто широке коло культурологічних, музично-історичних, теоретичних, естетичних та наукознавчих питань. Висвітлено парадигматичні аспекти розвитку понятійного апарату музикознавства, феноменологію музичного мислення, напрями розвитку українського церковного співу в XVI - XVII ст. Проаналізовано співвідношення системно-структурного та польового підходів до аналізу музичних явищ, проблему системного вивчення музичного виконавства, поняття експресії у зарубіжному музикознавстві.

Висвітлено питання історії, загальної теорії, методики та практичної діяльності музичного виконавського мистецтва. Розглянуто новітні тенденції сучасного хорового мистецтва України, а також неофольклор як художньо-естетичне явище в музичному мистецтві. На підставі використання матеріалів музичних творів епохи бароко розкрито стилістичні аспекти виконавської майстерності баяніста-акордеоніста. Висвітлено роль слухових і рухових відчуттів у розвитку техніки гри на музичному інструменті. На прикладі Першої сонати М.Дремлюги здійснено народно-професіональний синтез особливостей сучасного бандурного мистецтва.

Проаналізовано філософсько-культурологічні аспекти українсько-зарубіжних зв'язків. Визначено місце української тематики у європейській культурі XVII - ХХ ст. Висвітлено музично-просвітницьку діяльність українського диригента та композитора А.Гнатишина в Австрії. Досліджено особливості української музики 1990-х рр. у далекому зарубіжжі у репрезентативному аспекті. Вивчено питання історії українського віолончельного концерту в контексті світової музичної культури.

Висвітлено етапи становлення О.Маковея як дослідника та критика літературного процесу кінця ХІХ - початку ХХ ст. Особливу увагу приділено літературознавчим студіям О.Маковея. Розглянуто проблеми літературного процесу Буковини, Галичини та Наддніпрянщини ХІХ - початку ХХ ст. Проаналізовано монографічні дослідження творчості П.Куліша, Ю.Федьковича, літературно-критичні статті, нариси про І.Франка, П.Грабовського, О.Кобилянську, А.Чайковського, Т.Бордуляка, С.Коваліва.

Освещены этапы становления О.Маковея как исследователя и критика литературного процесса конца ХІХ - начала ХХ вв. Особое внимание уделено литературоведческим интересам О.Маковея. Рассмотрены проблемы литературного процесса Буковины, Галиции и Надднепрянщины ХІХ - начала ХХ вв. Проанализированы монографические исследования творчества П.Кулиша, Ю.Федьковича, литературно-критические статьи, очерки о И.Франко, П.Грабовском, О.Кобылянской, А.Чайковском, Т.Бордуляке, С.Ковалеве.

Розглянуто проблему взаємодії національних вокальних шкіл щодо формування методу педагогічної та творчої діяльності вокалістів одеської школи. Підкреслено грунтовність російсько-українських, італійських і німецьких традицій в становленні концепції функціональної регістрової змінності вибудови виразних можливостей співацького голосу, яка склалася в педагогів і виконавців Одеської консерваторії. На матеріалі оперних партій досліджено зміст технологічної теорії перехідних тонів і психолого-педагогічного вчення про примарний тон. Охарактеризовано партії з кантат І.С.Баха, опер В.А.Моцарта, Р.Вагнера, Дж.Верді, М.Глінки, П.Чайковського, Б.Лятошинського, М.Лисенка, К.Данькевича, В.Губаренка, що дозволяє узагальнити певні думки стосовно виявлення вокальної драматургії функціональної змінності регістрів співацького голосу.

Висвітлено проблеми розвитку монодійного мистецтва, його сенсу, змісту, музичної організації, жанрової належності та конфесійних витоків. Проаналізовано історію давньоруського та візантійського мистецтва, а також зв'язок різних національних форм одноголосся з церковним багатоголосим співом. Всебічно досліджено вплив сакральної монодії на українську барокову паралітургічну творчість.

Проаналізовано творчу спадщину визначного українського композитора духовної музики А.Л.Веделя (1767 - 1808 рр.). Значну увагу приділено хоровим творам митця, до основи яких покладено канонічні тексти.

Висвітлено актуальні питання історії та сучасності виконавського мистецтва України, композиторської творчості та виконавської інтерпретації, музичної педагогіки. Проаналізовано становлення духового оркестру в країні. Розглянуто неофольклоризм як стимул до театралізації у музичному виконавстві. Розкрито методологію змісту професійної підготовки музикантів-виконавців. Описано еволюцію розвитку елементів баянної техніки. Наведено словник музичної педагогіки.

Освещены актуальные вопросы истории и современности исполнительского искусства Украины, композиторского творчества и исполнительской интерпретации, музыкальной педагогики. Проанализировано становление духового оркестра в стране. Рассмотрен неофольклоризм как стимул к театрализации в музыкальном исполнительстве. Раскрыта методология содержания профессиональной подготовки музыкантов-исполнителей. Описана эволюция развития элементов баянной техники. Приведен словарь музыкальной педагогики.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4Укр)5-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж68513 Пошук видання у каталогах НБУВ