Висвітлено актуальні проблеми підвищення продуктивності сільськогосподарських культур за інтенсивних технологій вирощування, розкрито основи фізико-біохімічних, мікробіологічних і селекційно-генетичних процесів як біологічних основ вирощування цих культур, а також обгрунтовано агротехнічні заходи та технології їх вирощування. Розглянуто взаємозв'язки біологічних процесів у рослинах і грунті з екологічними факторами зовнішнього середовища, що впливають на формування продуктивності сільськогосподарських культур залежно від різних технологій вирощування. Узагальнено результати досліджень з селекції, генетики, насінництва, фізіології та біохімії рослин, мікробіології, землеробства, агрохімії, грунтознавства, захисту рослин, плодівництва, овочівництва та переробки рослинницької продукції.

Розкрито соціальні, економічні, політичні та культурні аспекти розвитку сільських регіонів. Висвітлено теоретичні та практичні проблеми формування громадянського суспільства, методологічні засади реформування аграрної освіти.

Наведено теоретичне узагальнення, наукове обґрунтування та нове рішення проблеми виробництва добазового й базового насіння пшениці озимої за рахунок підвищення врожайних властивостей і посівних якостей в умовах Західного Лісостепу України, що належить до зони ризикованого насінництва зернових культур. Визначено основні лімітуючі погодні фактори за останні роки та виявлено інтенсивне наростання температур вище 5 ºС, 10 і 15 ºС більшу тривалість діб з цими температурами, вищу суму активних температур, скорочення тривалості морозного періоду, збільшення річної кількості опадів, вищий температурний режим і меншу кількість опадів у період формування насіння. Встановлено вплив цих факторів на насіннєву продуктивність і посівні якості сорту, який оцінювали в 32 %, погодних умов – 58 %. Обґрунтовано, що в ґрунтово-кліматичних умовах досліджуваної зони найвищу насіннєву продуктивність забезпечили сорти: Колос Миронівщини, Бенефіс, Щедра нива, Ювіляр Миронівський, Лісова пісня, Овідій, Ластівка, Служниця. Різниця між лісостеповим і степовим екотипами становила: за врожайністю насіння – 0,44 т/га; коефіцієнтом розмноження – 3,0 одиниці; виходом кондиційного насіння – 1,9 %; масою 1000 насінин – 4,3 г; виходом крупної фракції насіння – 6,4 %, середньої – 1,5 %, дрібної – 4,9 %; енергію проростання – 1,1 %, лабораторною схожістю – 0,3 %. На втрати маси 1000 насінин пшениці озимої мали вплив тривалість перестою зерна «на корені» та стійкість сортів до явища ензимомікозного виснаження зерна, на 4-ту добу після настання повної стиглості в сортів лісостепового екотипу вони становили 1,4 %, степового – 2,2 %; на 8-му добу зростали до 3,9 і 5,7 %, а на 12-ту добу – до 7,5 і 9,0 %. За мінерального живлення рослин пшениці озимої науково обґрунтовано ефективність застосування передпосівної інокуляції насіння бактеріальними препаратами, стимуляторами росту на польову схожість, процеси росту і розвитку в осінній період, накопичення цукрів у вузлах кущіння, перезимівлю рослин. Доведено доцільність застосування біологізованої технології вирощування насіння пшениці озимої порівняно з базовою та енергонасиченою. Дано економічну оцінку вирощування насіння залежно від досліджуваних технологічних заходів.

Присвячено вирішенню завдання з удосконалення технології створення вихідного селекційного матеріалу соняшнику кондитерського напряму використання, зокрема стійкого до гербіцидів групи імідазолінонів та сульфонілсечовин, для отримання гетерозисних гібридів. Підтверджено ефективність способу отримання батьківських компонентів за використання промислових гібридів, так як за його застосування створено закріплювачі стерильності та відновлювачі фертильності соняшнику кондитерського напряму використання. З'ясовано, що для створення гібридів стійких до гербіцидів Експрес та Євро-Лайтнінг необхідно використовувати резистентні до гербіцидів материнські та батьківські компоненти. Доведено, що ген стійкості до гербіцидів групи імідазолінонів Imr/imr може слугувати ефективним маркером для контролю за ознаками "стерильність-фертильність" рослин, що дає змогу візуально виділяти стерильні форми. Підтверджено, що висота рослин у соняшнику кондитерського напряму використання успадковується за домінантним типом. Для отримання низькорослих форм як батьківських компонентів необхідно використовувати короткостеблові зразки. Створену колекцію крупноплідних (К701/17, К1275/17), високопродуктивних (К376/17), низькорослих (1317, 3280), резистентних до гербіцидів (К8023/17, К1302/17, К4367/17) закріплювачів стерильності та відновлювачів фертильності (В1217/17, В1201/17, В1052/17) соняшнику кондитерського використовувати для селекційного процесу отримання гетерозисних гібридів культури.

Роботу присвячено питанням розробки технології вирощування селери черешкової у Правобережному Лісостепу України. Узагальнено ефективність інноваційних елементів технології та віднайдено нові підходи у вирощуванні селери черешкової з використанням сортів, касетної технології вирощування розсади, дотримання оптимальних схем розміщення рослин, застосування гідрогелю, що є досить актуальним для поширення та вирощування селери черешкової у Правобережному Лісостепу України. У Правобережному Лісостепу України високу урожайність товарної продукції забезпечує сорт Аніта - 30,1 т/га, а це додатково до 5,7 т/га з високими якісними показниками, рівень рентабельності вирощування становив 72,8 %, коефіцієнт біоенергетичної ефективності - 4,34. Селера черешкова, розсада якої вирощувалась із застосуванням касетного способу із розміром чарунок 4 х 4 та 6 х 6 см, мала більшу висоту, масу вегетативної частини рослини, площу листків, ніж за вирощування їх у контролі та вищу врожайність - 22,8-25,7 т/га, що перевищує контроль на 3,1-6,0 т/га. Доведено, що в результаті зменшення рівня загущеності посівів кількість черешків збільшувалася від 1,2 до 2,8 шт/росл. до контролю. Збільшення кількості рослин на одиницю площі сприяло підвищенню врожайності на 14,2 т/га. Установлено, що більш рентабельним є вирощування селери черешкової за схеми розміщення 45 х 10 см і (20 + 50) х 10 см за яких отримано високий рівень рентабельності (78,1-123,5 %) та високе значення коефіцієнта біоенергетичної ефективності також отримано за схеми розміщення 45 х 10 см та (20 + 50) х 10 см 4,37-5,37. Доведено, що за застосовування різних форм гідрогелю у вирощуванні селери черешкової позитивно впливає на якісні показники рослини, рівень її урожайності і є економічно вигідним та рентабельним (117,5-137,5 %). Використання гелю у сорту Аніта допомогло отримати 43,5 т/га якісної товарної продукції, а це додатково 10,8 т/га відповідно до контролю.

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.1-27 + П212.1-4 + Л821.2

Рубрики:

Пшениця

Пшениця

Шифр НБУВ: РА434641 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Роботу присвячено вирішенню нового важливого наукового завдання з визначення особливостей морфофізіологічних показників генотипів соняшника за ураження вовчком, розробки біохімічного методу оцінювання зразків соняшника на стійкість до вовчка та визначення на його основі генотипів з високим рівнем стійкості до паразита, цінних для селекції культури. Уперше в умовах України розроблено методику біохімічної оцінки стійкості зразків соняшника до вовчка та проведено її порівняння з існуючими методиками, що забезпечило ефективність у доборі стійких форм. Визначено реакцію генотипів соняшника на зараження вовчком, яка характеризувалась рівнем морфофізіологічних показників, фенольних сполук та активністю окисно-відновних ферментів у листках та коренях рослин соняшника. Розроблено модифіковані живильні середовища для культивування соняшника in vitro, використання яких підвищує частку андрогенезу і сприяє збільшенню частки морфогенезу соняшника ндалі. Набуло подальшого розвитку використання в селекційній програмі Інституту рослинництва ім. В Я. Юр’єва НААН України методу оцінки генотипів соняшника на стійкість до вовчка. Розроблений в результаті досліджень біохімічний метод оцінки на стійкість до вовчка сприяє прискоренню та здешевленню традиційного методу оцінки і забезпечує виявлення цінного за стійкістю до вовчка селекційного матеріалу соняшника. Використання білкового компоненту гідролізату казеїну (250 мг/л) у складі модифікованих живильних середовищ для культивування соняшника в умовах in vitro підвищує частку андрогенезу на 40 %, що сприяє подальшому морфогенезу.

Вивчено селекційну цінність сортозразків квасолі за мінливістю господарсько-біологічних ознак, зокрема зернової продуктивності і адаптивності. Досліджено селекційний матеріал квасолі звичайної за тривалістю вегетаційного і міжфазних періодів, елементами структури врожаю, зерновою продуктивністю, стійкістю до хвороб, технологічністю, посухостійкістю за кількісним значенням і мінливістю. Встановлено кореляційні зв'язки між зерновою продуктивністю та гідротермічними умовами, елементами структури врожаю та ураженням хворобами. Виділено сортозразки, що характеризуються тривалим періодом "цвітіння - дозрівання", найменше реагують на зміну умов навколишнього середовища, а також з найменшою реакцією на погіршення умов гідротермічного режиму зниженням маси 1000 зерен і належать до посухостійких. Сортозразки, що поєднують високий генотиповий потенціал і стабільний прояв урожайності є кращими за наявності комплексу несприятливих умов, а також з позитивною реакцією на покращення умов вирощування. Виділено сортозразки, що є стійкими до фузаріозу, бактеріозу, бактеріального в'янення і до вірусної і жовтої вірусної мозаїки, а також характеризуються низькою мінливістю стійкості від впливу умов середовища. Сортозразки диференційовано за рівнем екологічного потенціалу відповідно до їх реакції на умови вирощування у зоні проведення досліджень. Оцінка і розподіл за величиною пластичності і стабільності дозволили виділити екологічно адаптовані генотипи за урожайністю, тривалістю вегетаційного і міжфазних періодів, стійкістю до хвороб.

Вивчено ефективністі елементів технології виробництва високоякісного насіння пшениці озимої та їх вплив на посівні якості в умовах Правобережного Лісостепу, а також обгрунтовано найбільш сприятливі строки і способи сівби та норми висіву насіння для сортів нового покоління пшениці озимої селекції Інституту фізіології рослин і генетики НАН України, рекомендованих для вирощування в південній частині Правобережного Лісостепу України, які б забезпечували отримання насіння з високими посівними якостями за високого рівня насіннєвої урожайності. Виявлено значні сортові відміни між сортами, що досліджували. Встановлено особливості формування врожайності і посівних якостей насіння залежно від строків і норм сівби. Удосконалено окремі елементи насінницької технології. Рекомендовано прискорене розмноження сортів пшениці озимої Богдана і Славна проводити з нормою висіву насіння 2,5-3,0 млн шт./га, а сортів Чорнява та Астарта - 4,0 млн шт./га, за можливості проводити посів з нормою висіву насіння 5,5 млн шт./га. Встановлено, що зміщення строку сівби на п'яте жовтня не призводить до значного зниження врожайності кондиційного насіннєвого матеріалу порівняно з сівбою 15 і 25 вересня. Проаналізовано економічну й енергетичну ефективність виробництва насіння за різних норм, способів і строків сівби досліджуваних сортів пшениці озимої.

Наведено відомості про сочевицю - перспективну бобову культуру, симптоми її хвороб, їх поширення і шкодочинність. Розглянуто біологічну характеристику збудників бактеріальних, грибних, вірусних і фітоплазмових хвороб та методи захисту рослин.

Наведено результати досліджень теоретичних, методичних і практичних підходів щодо розвитку міжнародного та внутрішнього туризму, гостинності й інфраструктури дестинацій. Висвітлено проблеми економіки, менеджменту та маркетингу підприємств індустрії туризму та гостинності. Розкрито напрями розвитку інновацій, інформаційних і digital-технологій в зазначеній галузі. Висвітлено особливості організації екскурсійного обслуговування в дестинаціях. Показано можливості підвищення конкурентоспроможності підприємств ресторанного господарства за рахунок упровадження системи якості. Увагу приділено стратегічному управлінню іміджем підприємств готельного господарства, стратегіям ціноутворення в індустрії туризму, проблемам впровадження реінжинірингу на підприємствах готельно-ресторанного сектору. Досліджено природний потенціал України в контексті перспектив розвитку екологічного туризму.

Наведено результати наукових досліджень із геодезії, географії, картографії, фотограмметрії, моніторингу довкілля, геодезичних і GIS-технологій. Висвітлено проблеми визначення геодезичного центру території України. Розкрито особливості створення серії електронних карт ґрунтів Кременецького (Лановецького) району Тернопільської області. Охарактеризовано сучасний стан і проблеми оновлення даних оцінки земель населених пунктів в ОТГ Черкаської області. Увагу приділено формуванню платного землекористування в Україні, проблемі визначення ставок плати за оренду земель державної та комунальної власності, обгрунтуванню використання земель природно-заповідного фонду. Розглянуто процедуру розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Вирішено актуальні теоретичні та науково-практичні питання щодо ботанічних, біологічних, морфологічних і споживчих закономірностей формування урожайності та якості товарної продукції й насіння салату посівного шляхом моделювання сорту усіх різновидів (Lactuca sativa L.). Виділення, формування, підтримання та використання колекції генетичних рослинних ресурсів (130 сортозразків) та сортів із еталонними ознаками салату посівного усіх різновидів, а саме: var. secalina, var. capitata, var. longifolia та var. angustana Jorish. за комплексної оцінки сортозразків для селекційної практики зі створення нових сортів та введення у культуру салату посівного стеблового різновиду. Адаптовано та вдосконалено структуровану міжнародну ботанічну класифікацію (Lactuca sativa L.) у Реєстрі сортів рослин України, запропоновано господарсько-споживчу класифікацію салату посівного та проведено комплексне оцінювання за морфобіологічними та господарсько-цінними параметрами сортів з урахуванням впливу гідротермічного коефіцієнту на формування продуктових органів рослин. Проаналізовано та приведено до міжнародних вимог методичне забезпечення ідентифікації морфологічних ознак вегетативних і генеративних органів фенотипів рослин салату посівного та господарсько-цінних характеристик сортів, як критеріїв поширення їх на території України. Розроблено для різновидів салату посівного (var. longifolia та var. angustana Jorish), вдосконалено - (var. secalina, var. capitata) та запропоновано модель сорту з показниками придатності їх до поширення в Україні має практичне застосування вдержавній науково-технічній експертизі сортів рослин. Визначено сучасний стан розвитку технологічного виробництва товарної продукції й насіння салату посівного шляхом добору стабільно високоврожайних сортів різних груп стиглості за розсадного й безрозсадного способів вирощування та різних строків сівби. Розроблено конвеєр надходження товарної продукції салату посівного до споживачів у весняно-осінній період. Обґрунтовано придатність сортів салату головчастого й ромену для зберігання без зміни біохімічних показників товарної продукції. Досліджено вплив строків сівби на врожайність та якість товарної продукції і насіннєвої продуктивності салату посівного всіх різновидів, встановлено вплив площі живлення й густоти розміщення рослин на ріст і розвиток за різних елементів технологій вирощування. Оптимізовано норми внесення та визначено ефективність нового органічного універсального добрива ОДУ "Домінанта". Досліджено регенераційну здатність салату головчастого та ромену. Розроблено та вдосконалено агротехнологічні заходи, спрямовані на підвищення сортових і посівних якостей насіння салату посівного відповідно до сучасних вимог сортової сертифікації. За участю автора створено нові сорти салату посівного (Lactuca sativa L.) таких різновидів: var. capitata сорт Смуглянка; var. secalina сорти Зорепад, Малахіт і Дублянський; var. angustana Jorish сорт Погонич; var. longifolia сорт Скарб. Вперше проведено генотипування сортів салату посівного за різновидами та сортотипами (Lactuca saliva L.) шляхом молекулярно-генетичного аналізу із застосуванням синтезованих ДНК маркерів, що має практичне застосування у кваліфікаційній експертизі сортів рослин та сортовій сертифікації насіння салату посівного. Визначено економічну ефективність виробництва товарної продукції і насіння салату посівного шляхом обґрунтування нормативів собівартості, рівня рентабельності й умовно чистого прибутку та проведено біоенергетичну оцінку технології вирощування товарної продукції салату посівного.

Узагальнено ефективність інноваційних елементів технології та віднайдено нові підходи у вирощуванні шпинату городнього з використанням нових сортів і гібридів, дотриманню оптимальних схем розміщення рослин, застосуванню регуляторів росту рослин, що є досить актуальним для поширення, встановлення адаптивності сортів і гібридів та удосконалення технології вирощування шпинату городнього. Оцінка сортів шпинату городнього довела, що у Правобережному Лісостепу України високу урожайність товарної продукції забезпечує сорт Малахіт – 22,5 т/га, а це додатково 2,8 т/га високоякісного врожаю за збільшення маси рослини до 60,3 г. Приріст до контролю у інших сортів і гібридів становив 0,6–2,3 т/га, рівень рентабельності досягнув 53,1 %, коефіцієнт біоенергетичної ефективності – 3,4. Коефіцієнт стабільності Левіса вказує, що сорти шпинату Красень Полісся і Малахіт більш стабільні за урожайністю та умовами вирощування (Кstn = 1,56–1,65), а гібриди Спортер і Спірос мали показник вищого значення (Кstn = 1,66–1,73). Доведено, що із збільшенням кількості рослин на площі, збільшувалась і урожайність шпинату городнього. Вищу урожайність отримано за широкорядного способу сівби та схеми 45х10 см – 25,7 т/га, за стрічкового способу та схеми розміщення (20+50)х10 см – 26,7 т/га. Передпосівна обробка насіння шпинату городнього регуляторами росту рослин Емістим С, Гумісол, Лігногумат сприяла швидшому його проростанню, посилювала ріст і розвиток рослин та обумовлювала збільшення врожайності товарної продукції на 2,0–6,1 т/га та підвищення показників хімічного складу. Математична залежність (коефіцієнт детермінації 0,64–0,74) вказує на існування лінійного щільного зв’язку між урожайністю шпинату і масою рослини, про що свідчить коефіцієнт кореляції (0,823–0,994) і урожайність збільшується відповідно коефіцієнту регресії. Виробництво товарної продукції сортів шпинату городнього достатньо рентабельне і забезпечує високу економічну ефективність і біоенергетичну оцінку. Кращими показниками економічної ефективності характеризувався сорт Малахіт, за вирощування якого умовно чистий прибуток складає 45,98 тис. грн, рівень рентабельності – 105 %, Кбе – 3,5. Високе значення умовно чистого прибутку за застосування схеми розміщення 45×10 см та (20+50)×10 см складає 36,9–47,4 тис. грн, рівень рентабельності 75–83 %, Кбе 3,2–3,4. Передпосівна обробка насіння шпинату городнього регуляторами росту рослин Емістим С, Гумісол і Лігногумат показала, що високий умовно чистий прибуток складає 47,4–57,48 тис. грн, рівень рентабельності – 83–102 %, Кбе – 3,4.

Удосконалено технологію вирощування цикорію салатного вітлуф у Правобережному Лісостепу України. Узагальнено ефективність інноваційних елементів технології та віднайдено нові підходи у вирощуванні цикорію салатного вітлуф з використанням нових сортів і в подальшому їх вигонці, дотримання оптимальних строків сівби і викопування коренеплодів, схем розміщення рослин, що є досить актуальним для поширення, встановлення адаптивності сортів та удосконалення технології вирощування цикорію салатного вітлуф в Україні. Визначено біологічний потенціал сортів цикорію салатного вітлуф та адаптивність до умов Правобережного Лісостепу України. Створено сорт цикорію салатного вітлуф – Воєвода (№ 165422001), який показав високу урожайність товарних коренеплодів – 15,8 т/га, а це додатково 1,3 т/га з високими якісними показниками, рівень рентабельності якого становив 53,1 %, Кбе – 4,43. Розроблено елементи технології вигонки товарних качанчиків вітлуфу. Доведено, що оптимальним строком сівби салату цикорного вітлуф є початок ІІ декади травня, а строк збирання – ІІІ декада вересня, I декада жовтня. Високу урожайність отримано за сівби в І декаді травня та викопування коренеплодів в ІІІ декаді вересня та І декаді жовтня, урожайність яких становила 21,2–21,3 т/га (рівень рентабельності 60,3–50,5 %), що на 3,4–4,1 т/га вище, ніж у контролі, в тому числі стандартних коренеплодів на 3,2–3,3 т/га більше, ніж за викопування в І декаді вересня. Встановлено і апробовано оптимальні схеми розміщення та густоту рослин, визначено кращі строки сівби та збирання коренеплодів для подальшої їх вигонки. Доведено, що використання широкорядного способу сівби за схеми розміщення 45×10 см (222 тис. шт./га), дозволило отримати врожайність – 25,7 т/га і стандартної продукції 14,6 т/га, та стрічкового – (20+50)×10 см з густотою рослин 285 тис. шт./га – 26,7 т/га, і стандартних коренеплодів 15,5 т/га. Зі збільшенням густоти рослин відносний вихід нестандартних коренеплодів збільшувався на 18,6 % та 18,9 %.

Розглянуто етноботаніку як складову етнокультурних традицій, що визначають культурну ідентичність цивілізованих народів. Розкрито значення народних назв для ботанічної систематики судинних рослин. Охарактеризовано автохтонні та інтродуковані рослини в традиційній і народній медицині, косметиці, кулінарії та садовому дизайні. Викладено питання збереження біотичного різноманіття in situ та ex situ, розкрито роль ботанічних установ у вихованні екологічно-зорієнтованої ментальності, обгрунтовано ефективність запобіжних заходів убезпечення від інвазій.

Охарактеризовано ранні роки життя відомого вченого-натураліста Й. К. Пачоського, формування його характеру та наукового світогляду. За мемуарами М. Гарусевича вперше у вітчизняній літературі викладено сімейні хроніки Пачоських-Веймутів, а на основі Волинських метрик здійснено спробу реконструкції родоводу. Проаналізовано роки навчання Йозефа Пачоського в Рівненському реальному училищі та Уманському училищі землеробства і садівництва та київський період, пов'язаний з університетом Св. Володимира, Київським товариством природознавців і експедиціями по південно-західному краю. Поіменно згадано уманських і київських вчителів і наставників Й. Пачоського.

Висвітлено питання стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин. Розглянуто бюджетування як інструмент фінансового контролінгу. Увагу приділено автоматизації страхової діяльності, теоретичним засадам функціонування агрострахового ринку України, фінансовій безпеці банківського сектору економіки в умовах COVID-19. Досліджено вплив зміни цін і доходів населення на обсяги попиту на молокопродукти у Черкаській області. Висвітлено сучасні тенденції застосування інструментів digital-marketing у діяльності підприємства. Проаналізовано особливості диференціації доходів домогосподарств в Україні. Розкрито перспективи комп'ютеризації виробництва продукції рослинництва.

Викладено результати досліджень сучасних проблем гармонійного розвитку економіки України. Висвітлено соціально-економічні аспекти гармонійного розвитку економіки. Розглянуто роль та місце фінансової та податкової політики у забезпеченні поступального розвитку економічної системи. Досліджено розвиток окремих галузей національної економіки. Значну увагу приділено теоретичним та практичним аспектам розвитку підприємницької діяльності як основи успішного функціонування економіки країни.

Індекс рубрикатора НБУВ: П255.1-468 + П491.551.08

Рубрики:

Яблуня

Шифр НБУВ: РА450790 Пошук видання у каталогах НБУВ