Вивчено порівняльну характеристику ефективності препарату транексам у жінок з аномальними матковими кровотечами (АМК) за відсутності анатомічної патології. У дослідження ввійшли 60 жінок з АМК, які були розподілені на 3 групи: першу склали 20 жінок з тяжкою тривалою менструальною кровотечею, другу - 20 пацієнток з АМК на тлі лейоміоми матки, третю групу - 20 жінок з АМК на тлі аденоміозу. З метою вторинної профілактики розвитку АМК учасницям призначений транексам по 500 мг 3 рази на добу з першого по п'ятий день менструального циклу протягом трьох місяців. У всіх групах проведено терапію препаратами заліза, якщо рівень гемоглобіну був менше, ніж 110 г/л в ході дослідження. Моніторинг здійснено через 1 і 3 міс протирецидивної терапії. У ході досліджень доведено ефективність препарату транексам як у лікуванні, так і в профілактиці АМК у пацієнток з тяжкою тривалою менструальною кровотечею, лейоміомою матки та аденоміозом. У цьому випадку гемостатический ефект транексаму найбільш виражено реалізувався у пацієнток з лейоміомою матки. Побічні ефекти не зареєстровано.

Проведен сравнительный анализ течения послеродового периода при различных способах обработки швов: 42 пациентки получали традиционную обработку швов при ведении послеродового периода, у 46 рожениц с травмами мягких тканей родовых путей дополнительно использован новый комбинированный препарат депантол в форме вагинальных суппозиториев. Проведено исследование, цель которого определить оптимальный профилактический способ снижения родового травматизма мягких тканей. В ходе исследования выявлено снижение частоты травматизации в родах после санации депантолом при подготовке к родам. Результаты выполненных исследований свидетельствуют, что включение депантола в комплекс профилактических мероприятий при подготовке к родам снижает риск повреждения мягких тканей, а у рожениц с травмами мягких тканей родового канала способствует снижению инфекционных осложнений и обеспечивает более благоприятное течение послеродового периода.

Рассмотрен вопрос безопасности использования лекарственных средств во время беременности. Описаны наиболее значимые шаги развития представлений о влиянии медикаментов на плод, дана краткая история создания их классификаций и перечень лекарственных препаратов различных фармакологических групп в зависимости от степени риска и уровня неблагоприятного влияния на плод. Приведены современные данные о результатах изучения некоторых механизмов медикаментозного тератогенеза.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.56 + Р415.2-37

Рубрики:

Фізіологія і патологія менструального циклу

Хвороби обміну речовин

Шифр НБУВ: Ж101004 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Исследован уровень знаний о гигиене ребенка у матерей девочек с рецидивирующими синехиями. В исследование вошли 463 матери с центрального (Киев), западного (Львов), восточного (Донецк) регионов Украины: 290 мам девочек в возрасте от 2 до 8 лет с рецидивирующими синехиями малых половых губ (2 и более раз); группу контроля составили 173 мамы, у которых девочки (возраст 8 лет) не имели в анамнезе синехий. Женщинам проводили опрос о качестве их знаний об интимной гигиене, откуда они получают эту информацию и насколько эти знания выполняются на практике. Сделаны выводы, что самый высокий процент рецидивов происходит через 3 месяца после лечения - до 45 %; нарушение правил интимной гигиены у девочек играет определенную роль в развитии синехий и является фактором риска рецидива; большое значение в профилактике нарушений репродуктивного здоровья девочек играет уровень знаний мамы о правилах интимной гигиены; просветительская работа педиатра и детского гинеколога может оказать решающую роль в снижении возникновения и рецидива синехий малых половых губ у девочек; необходимо длительное (не менее 1 года) диспансерное наблюдение девочки после лечения с визитом к доктору 1 раз в 3 месяца.

Мета роботи - відповідь на питання, якою повинна бути оптимальна тактика лікування жінок з ендометріозом, виходячи з найкращих наявних доказів, наведених у літературних джерелах. За допомогою структурованої методології Інструкції для розробки гайдлайнів ESHRE сформульовано 83 рекомендації, які відповіли на 22 ключових запитання щодо оптимальної тактики ведення жінок з ендометріозом. Відомо, що впродовж багатьох років орієнтиром для клінічної допомоги за ендометріозу було керівництво ESHRE з діагностики та лікування ендометріозу (2005), але це керівництво потребувало оновлення. Розроблено керівництво з використанням методології Інструкції для розробки гайдлайнів ESHRE, зокрема шляхом ретельного систематичного пошуку літературних даних, оцінки якості включених даних за період до січня 2012 р. і висновків з усіх рекомендацій. Керівництво надає 83 рекомендації щодо діагностики ендометріозу та лікування, пов'язаних з ендометріозом болю та безпліддя, та менеджменту жінок, у яких хворобу виявлено випадково (без болю або безпліддя), профілактики рецидивів захворювання та/або больових симптомів, лікування симптомів менопаузи у хворих з анамнезом ендометріозу та можливого зв'язку ендометріозу та злоякісних новоутворень. Визначено кілька областей допомоги жінкам з ендометріозом, для яких є не достатньо надійних доказів та оцінено як належну клінічну практику (GPP). Зроблено висновки, що 32 із 83 рекомендацій з менеджменту жінок з ендометріозом не засновані на доказах високого рівня, і тому були віднесені до GPP; сформульовано дослідницькі рекомендації для майбутніх досліджень з метою підвищення рівня доказів.

Надано результати статистичного аналізу даних виникнення патологічних змін епітелію шийки матки, пов'язаних з папіломавірусною інфекцією в Україні та світі залежно від генотипу вірусу, віку пацієнток і місця їх проживання. Зокрема, по Україні встановлено наступне: рівень вперше виявлених високоонкогенних генотипів вірусу папіломи людини (ВПЛ) є вищийм у порівнянні з рівнем низькоонкогенних генотипів; підтверджено найвищу поширеність ВПЛ 16-го типу в різних містах України незалежно від віку; друге рангове місце займають 31; 33; 53; 68 генотипи ВПЛ; найвища поширеність високоонкогенних генотипів ВПЛ (до 52%) у жінок, яким ще не виповнилося 25 років; є зворотна кореляція поширеності високоонкогенних генотипів ВПЛ залежно від віку.

Изучены эффективность и безопасность фитопрепаратов вименс и менорма при лечении пациенток с аномальными маточными кровотечениями (АМК) в репродуктивном периоде. Обследованы 70 женщин детородного возраста (35 - 45 лет) с длительными менструальными кровотечениями. Из них 35 женщин принимали вименс по 1 капс./сут в течение 3 мес; 35 женщин в течение 3 мес принимали вименс по 1 капсуле 1 раз в день совместно с препаратом менорма по 1 таблетке 2 раза в день за 3 - 5 дней до начала месячных и до их окончания. После проведенного лечения получены следующие результаты: динамика клинических проявлений имела место в обеих группах - практически все женщины отметили нормализацию менструального цикла в течение трех месяцев: сократилась длительность кровотечения, уменьшились объем кровопотери, болевой синдром и проявления предменструального синдрома (ПМС). При этом во второй группе тенденция к улучшению по ряду показателей отмечалась уже со второго месяца лечения. Переносимость терапии была хорошей. Полученные результаты исследования позволяют рекомендовать фитокомплексы вименс и менорма в схемах лечения пациенток с АМК, особенно в сочетании с ПМС.

Изучены качество жизни женщины и состояние плода у беременных с сердечной недостаточностью в результате применения препарата тивортин. Всего было обследовано 40 беременных с сердечной недостаточностью II - III функционального класса, по классификации NYHA, на фоне сердечно-сосудистых заболеваний и признаками нарушений состояния плода. Все пациентки получали базовую терапию сердечной недостаточности. Беременные были разделены на 2 группы по 20 женщин в каждой. В основной группе к базовой терапии дополнительно был назначен аргинина гидрохлорид (препарат тивортин). Группа сравнения продолжала получать базовую терапию. Результаты исследования показали, что добавление к базовой терапии беременных с сердечной недостаточностью тивортина повышает их качество жизни и улучшает общее самочувствие, а достоверное улучшение состояния плода у этих женщин подтверждает эффективность данной терапии.

Зазначено, що якісне консультування та застосування сучасних контрацептивних засобів у жінок з патологією серця сприяє зниженню материнської та перинатальної смертності, гінекологічної захворюваності, а також профілактиці ускладнень, пов'язаних з небажаною вагітністю. Внутрішньоматкові системи, що вивільняють левоноргестрел, володіють мінімальною системною дією і не чинять негативного впливу на вуглеводний і ліпідний обміни, що є важливим для жінок з патологією серця. Це робить застосування даного виду контрацептиву методом вибору у таких пацієнток.

Проведено исследование с участием 40 беременных с сердечной недостаточностью (СН) II - III степени по классификации NYHA на фоне сердечно-сосудистых заболеваний (врожденные пороки сердца, гипертоническая болезнь), которые получали базовую терапию СН. Все беременные были разделены на 2 группы по 20 человек в каждой. В основной группе, в которую вошли женщины с пониженным уровнем фактора роста эндотелия сосудов (VEGF) в первом триместре гестации, что свидетельствует о нарушении у них эндотелиальной функции, к базовой терапии СН дополнительно получали аргинина гидрохлорид (препарат тивортин). Сначала препарат назначали в виде внутривенных инъекций - 4,2 % по 100 мл в течение 5 дней с последующим переходом на пероральный раствор по 5 мл 3 - 4 раза в сутки 10 дней в стационаре и далее в течение 3 - 4 недель во время пребывания дома. Беременные из группы сравнения продолжали получать базовую терапию. Результаты исследования показали, что добавление к базовой терапии беременных с СН тивортина приводит к улучшению качества жизни и общего самочувствия, увеличению толерантности к физической нагрузке, повышению уровня клубочковой фильтрации, снижению уровня важного вазоконстриктора эндотелина. Все это значительно улучшает результаты лечения СН во время беременности.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.213.026

Рубрики:

Еклампсія і прееклампсія

Шифр НБУВ: Ж101004 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано таке поняття, як "контрольовані" ризики - ризики, що часто зустрічаються у популяції; легко впізнаються (доступні для діагностики); в арсеналі лікаря є можливість нескладного їх моніторингу; існують перевірені способи їх корекції. Оцінка ризиків із вищевказаних позицій надає можливість конкретно об'єктивізувати заходи щодо попередження їх наслідків у кожному індивідуальному випадку й охопити той контингент вагітних, який формують популяційні показники. Окреслено стратегію профілактики передчасної втрати вагітності. У лікуванні легкого та помірного дизбіозу піхви у вагітних, віддано перевагу пробіотику лактожиналь: 1 капсула 2 рази на добу протягом 7 днів або 1 капсула 1 раз на добу впродовж 14 днів. У практиці терапії загрози невиношування вагітності автори використовують натуральний мікронізований прогестерон (утрожестан).

Вивчено вплив препарату транексам на гемостазіологічні показники та об'єм крововтрати у жінок, які перенесли медикаментозне переривання вагітності. У дослідженні взяло участь 93 пацієнтки на малих термінах вагітності, 30 із яких були практично здорові та склали I групу. У групі II під спостереженням перебувало 32 вагітні, яким виконано медикаментозний аборт відповідно до клінічного протоколу N 1177. У III групі була 31 вагітна, якій додатково до стандартного протоколу безпечного аборту призначали препарат транексам по 1 таблетці (250 мг) 4 рази на добу з моменту прийому міфепристону. Додаткове призначення транексаму надало змогу нівелювати недостатню агрегаційну активність тромбоцитів на тлі вірогідного дефіциту ендогенних інгібіторів фібринолізу за відсутності вираженої гіперкоагуляції з підвищенням ризику тромбозів. Це сприяло зменшенню тривалості післяабортної кровотечі та об'єму крововтрати.

Вивчено ефективність використання вагінальних свічок Депантол для лікування породіль із травмами промежини. Обстежено 124 пацієнтки після вагінальних пологів, 94 з яких мали розриви промежини (РП) I - II ступенів. В основній групі 48 породіллям з РП призначали Депантол по 1 свічці інтравагінально щоденно протягом 10 діб. У породіль із РП відмічено підвищення рівня прозапальних цитокінів і C-реактивного білка, що було пов'язано з запальною реакцією тканин і могло сприяти утворенню фіброзних рубців. Під час огляду на третю добу гіперемія рани була відсутня у всіх породіль основної групи, а у групі порівняння була відзначена в 37,0 % спостережень. Повна епітелізація рани промежини відбулася на 8 добу на тлі застосування Депантолу і 13 добу у породіль групи порівняння. Призначення Депантолу надало можливість здійснити доброзичливий підхід до ведення породіль з РП, підтверджений високою клінічною ефективністю.

Зазначено, що екстрофія сечового міхура (СМ) - вроджена рідкісна вада розвитку СМ із відсутністю передньої його стінки і, відповідно, передньої черевної стінки, яка часто супроводжується епіспадією, паховою грижою, випадінням прямої кишки, аномаліями верхніх сечових шляхів. Частота екстрофії СМ коливається в середньому від 1:10 000 до 1:50 000 новонароджених, причому у хлопчиків у 3 - 6 разів частіше, ніж у дівчаток. Без хірургічного лікування половина дітей з даною патологією не доживають до 10-річного віку, а 75 % гинуть до 15 років. Описано клінічний випадок з пацієнткою М., 18 років, яка поступила в гінекологічне відділення N 1 Донецького регіонального центру охорони материнства і дитинства для формування піхви. У пацієнтки вроджена аномалія розвитку сечостатевої системи у вигляді екстрофії СМ, в 2 роки і в 5 років виконано операції з пластики СМ з формуванням передньої стінки місцевими тканинами, виконана в 7 років пластика шийки СМ не призвела до контрольованого сечовипускання. З боку внутрішніх статевих органів патології не виявлено, за винятком атрезії входу в піхву. Після ретельного обстеження з використанням сучасних лабораторних, інструментальних та апаратних методів дослідження пацієнтці М. виконано лапаротомію в обсязі: висічення старого післяопераційного рубця; формування ректального СМ з уретероректостомією та низведенням сигмовидної кишки по Дюамелю; вагінопластика. Спостереження протягом 75 днів після операції показало наступні результати: контроль сечовипускання та дефекації, відсутність підтікання сечі з передньої черевної стінки та наявність сформованої піхви, поліпшення якості життя та репродуктивні плани пацієнтки. Розглянутий клінічний випадок ілюструє високу ефективність лікування екстрофії СМ з індивідуальним методологічним підходом до вибору адекватної хірургічної тактики.

Зазначено, що значення вагінальної pH і вагінальної флори у підтримці збалансованої вагінальної екосистеми широко відоме та описане. Тим не менш, систематичних досліджень взаємозв'язку між вагінальною pH, способом життя та різними фізіопатологічними станами у жінок різного віку на державному рівні не проводилося. За допомогою спеціалізованого інтернет-сайту для введення даних, проект SOPHY (дослідження pH і гігієни) зібрані дані щодо способу життя, вагінальної pH і наявності симптомів, розподілив репрезентативну вибірку гінекологічної популяції Італії (всього 264 гінеколога для 2 641 жінки) на кілька підгруп (жінки препубертатного, дітородного віку, вагітні, післяпологовий, передклімактеричний період і менопауза). Одержано результати: більш кисла вагінальна pH пов'язана з більш задовільною сексуальною активністю та більш здоровим станом статевих органів. Виявлено позитивний зв'язок між рівнем освіти та позитивного сприйняття сексуальності. Продемонстровано зв'язок певних звичок в одязі та більш високою частотою кандидозу і бактеріального вагінозу. Зроблено, висновки, що проект SOPHY відкрив кілька цікавих взаємозв'язків між одягом і частотою кандидозу та бактеріального вагінозу, між рівнем вагінальної pH і задоволенням від сексуальної активності, а також між освітою та сексуальністю. Дослідження SOPHY мав істотний освітній вплив, що посприяло тому, що лікарі і жінки почали розглядати вагінальну pH як важливий аспект повсякденного життя.

Викладено сучасну концепцію підтримки нормоценозу піхви як основної складової системи протиінфекційного захисту жіночих статевих органів. Наведено класифікацію та критерії оцінки стану вагінального біоценозу, що відповідають нормі, безсимптомному носійству умовно патогенних мікроорганізмів, дизбіозу (вагінозу) та вагініту. Обгрунтовано раціональну тактику ведення жінок групи ризику, сформульовано основні принципи корекції порушень біоценозу піхви.

Наведено наявні клінічні практичні рекомендації, оцінені з позицій доказової медицини, підготовлені Канадською Робочою групою з гіпертензивних порушень під час вагітності, розглянуті та затверджені Експертною радою Товариства акушерів і гінекологів Канади з метою забезпечення поміркованого підходу до діагностики, оцінки та лікування гіпертензивних розладів під час вагітності. Виконано пошук літератури, опублікованої станом на березень 2012 р. у базах даних Medline, CINAHL і Кокранівської бібліотеки, за допомогою відповідного словника та ключових слів. Проаналізовано систематичні огляди, рандомізовані контрольовані дослідження, контрольовані клінічні дослідження та спостережні дослідження, опубліковані французькою й англійською мовами в період з січня 2006 р. по лютий 2012 р. Цей пошук оновлюється на постійній основі, в нього також включені керівництва по вересень 2013 р.

Зазначено, що прееклампсія - патологічний синдром, який розвивається під час вагітності й ускладнює перебіг 3 - 5 % усіх вагітностей, будучи однією з основних причин передчасних пологів, материнської та перинатальної смертності. Фонд фетальної медицини пропонує для оцінки ризику розвитку прееклампсії використовувати в першому триместрі комплексну оцінку, що включає в себе дані про вагітну, наявність клінічних факторів ризику, УЗД-ознак, даних про рівень артеріального тиску, а також даних про рівень двох біохімічних маркерів: плацентарного фактора росту та рівня плазмового протеїну A, асоційованого з вагітністю, які за наявності високого ризику прееклампсії є значно зниженими. Така оцінка надає можливість прогнозувати розвиток ранньої прееклампсії в 90 % випадків, за рівня хибнопозитивних результатів у 5 % випадків, і має бути проведена у всіх вагітних у першому триместрі на 11 - 13 тижнях.