Розкрито значення риби та безхребетних морепродуктів для збагачення повноцінного харчування людей. Охарактеризовано стан і перспективи розвитку рибного ринку в Україні. Наведено класифікацію промислових риб. Розглянуто основні родини промислових риб. Подано інформацію про хімічний склад тканин гідробіонтів.

Систематизовано найбільш важливі аспекти виробництва екологічно безпечної продукції скотарства з позицій обґрунтованих чітких критеріїв всесвітніх нормативних документів. Комплексно висвітлено широке коло її проблем відповідно до програми дисципліни. Охарактеризовано сутність новітніх технологій виробництва безпечної продукції скотарства, основні напрямки її поліпшення та оцінювання якості. Наведено словник термінів і понять.

Викладено результати щодо розробки і обґрунтування окремих технологічних прийомів до організації технології годівлі корів за різних технологій їх утримання. Вивчено показники мікроклімату в приміщенні та на вигульно-кормових майданчиках, молочної продуктивності корів, якісні показники молока, визначено викиди парникових газів із побічної продукції під час виробництва молока, ефективність застосування запропонованих прийомів за різних способів утримання та технологій підготовки і роздавання кормів. На підставі проведених досліджень запропоновано удосконалення технології годівлі дійних корів шляхом застосування ефективного прийому підвищення білкового забезпечення організму тварин за рахунок оптимального співвідношення розщеплюваного та нерозщеплюваного в рубці протеїну, що сприяло підвищенню молочної продуктивності та поліпшенню якісних показників молока. Проведено багатокритеріальний аналіз та порівняння різних технологій виробництва молока в п'яти господарствах. Розроблено математичну модель прогнозування молочної продуктивності корів, з урахуванням загальної поживності раціону, вмісту масової частки сирого протеїну та вмісту захищеного протеїну.

На потужностях із виробництва й обігу м'яса забійних тварин виявлено обробку м'яса хімічними небезпечними засобами, зокрема, розчинами формальдегіду, хлормісткими засобами, гідрогену пероксиду, оцтової кислоти, калію перманганату, натрію гідрокарбонату, мийно-дезінфікуючими засобами із лужними властивостями при використанні розроблених експресних методик, які мали достовірність у випробуваннях 99,4 - 99,9 % і чутливість виявлення 0,025 - 5,1 %. Установлено негативний вплив хімічних небезпечних засобів на органолептичні, хімічні, мікробіологічні, токсико-біологічні, мікроструктурні показники м'яса. Для виявлення безпечності та якості жирів тваринного походження застосовано експресні методики визначення вмісту продуктів окиснення, альдегідів, числа омилення й експресні фотометричні методи ідентифікації м'яса забійних тварин щодо встановлення видової належності, вікової відповідності та придатності до споживання, достовірність яких становила 98,5 - 99,9 %. Установлено критерії безпечності м'яса забійних тварин під час виробництва й обігу за вдосконаленими горизонтальними методиками виявлення бактерій роду Salmonella, видів Listeria monocytogenes, Sthaphylococcus aureus; санітарно-мікробіологічні показники холодильних камер, об'єктів, м'яса; мікробіологічні критерії гігієни технологічних процесів м'яса забійних тварин за зберігання / реалізації за кількістю колоній аеробних мікроорганізмів, Enterobacteriaceae. Розроблено та впроваджено комплексну систему ризик-орієнтованого контролю безпечності та якості м'яса забійних тварин на потужностях із виробництва й обігу за виявлення хімічних небезпечних факторів, установлення мікробіологічних критеріїв і видової належності, вікової відповідності та придатності до споживання на основі системних підходів простежуваності, VACCP і ТАССР.

Вперше в Україні проведено оцінку придатності методу з визначення енрофлоксацину у м'ясі, крові та посліді курчат-бройлерів відповідно до Рішення Комісії 657/2002/ЄС. Проаналізовано результати державного моніторингу антибактеріальних речовин в Україні за 2013 – 2019 роки. За досліджуваний період виявлено два позитивних результати в яйцях, що містили залишковий вміст енрофлоксацину. Із досліджених проб м'яса курчат бройлерів у 74,4 % проб було виявлено залишковий вміст енрофлоксацину, який не перевищував МДР. Зазначено, що випоювання курчатам-бройлерам енрофлоксацину в терапевтичній концентрації не впливає на їх клінічний стан. Не виявлено впливу енрофлоксацину на прирости живої маси курчат-бройлерів дослідних груп, проте встановлено збільшення показників забійного виходу курчат на 14 добу після випоювання препарату. За хімічними показниками м'ясо курчат-бройлерів дослідної групи було свіжим. Проте за реакцією з купруму сульфатом, аміаком, солями амонію м'ясо курчат-бройлерів дослідної групи на 14 добу після застосування енрофлоксацину на 4 добу його зберігання було сумнівної свіжості. Найвищий вміст енрофлоксацину, у разі його застосування, було визначено у шкірі, м'язах крил, стегнах. Впродовж всього терміну проведення досліду виявлено високий вміст енрофлоксацину у крові та посліді. М'язи та шкіра курчат-бройлерів, які мали високий вміст енрофлоксацину, за токсико-біологічною оцінкою були лаботоксичними і мали низьку біологічну цінність, проте за мікробіологічними показниками м'ясо відповідає вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів. Показано, що застосування енрофлоксацину курчатам-бройлерам не вплинуло на рівень та видовий склад мікрофлори у м'язах птиці. Під час проведення гістологічних досліджень виявлено мікроскопічні зміни в усіх м'язах курчат-бройлерів дослідної групи.

Індекс рубрикатора НБУВ: П817.1 + Л80-32

Рубрики:

Ветеринарно-санітарна експертиза

Харчові виробництва у цілому

Шифр НБУВ: Ж16425 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П817.1

Рубрики:

Ветеринарно-санітарна експертиза

Шифр НБУВ: Ж72108 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше в Україні розроблено скринінгові мікробіологічні методи визначення залишкового вмісту антибіотиків групи: тетрациклінів, β-лактамів, макролідів, аміноглікозидів, хінолонів, бацитрацинів у продуктах птахівництва. Встановлено чутливість розроблених мікробіологічних методів для визначення залишкового вмісту антибіотиків 6 груп для м'яса птиці, жиру, печінки, нирок, яєць, яка відповідає 0,5 встановлених національним законодавством максимально допустимих рівней, що повністю задовольняє вимоги, які встановлюються до скринінгових методів., специфічність та точність розроблених методів складала 98 %. Підтверджено 100% ефективність розроблених мікробіологічних методик визначення залишків антибіотиків групи: тетрациклінів, β-лактамів, макролідів, аміноглікозидів, хінолонів, бацитрацинів через порівняння з референтним методом РХ-МС/МС. Впроваджено в лабораторну практику методичні рекомендації щодо визначення залишкового вмісту антибіотиків у продуктах птахівництва, що дає можливість збільшити перелік антибіотиків, залишковий уміст яких може бути визначений, розширити мережу лабораторій, здатних проводити ці дослідження, скоротити час проведення досліджень, дослідження та кількість розхідних матеріалів, які використовуються в роботі.

Вперше обґрунтовано якість та безпечність м'яса за умов застосування у годівлі свиней кормових добавок LG-МАХ і Сел-Плекс, що містять натуральні компоненти. Вперше розроблено схему науково-господарського досліду із застосування кормових добавок LG-МАХ і Сел-Плекс у годівлі відгодівельного молодняку свиней. Встановлено, що під час згодовування цих кормових добавок морфологічні та біохімічні показники сироватки крові свиней знаходяться у фізіологічних межах, відповідно віку дослідних тварин. Водночас, встановлено достовірне збільшення живої маси свиней, абсолютного, відносного та середньодобових приростів, забійної маси, довжини туші, площі "м'язового вічка" та товщини шпику та зменшення вологи у м'ясі та збільшення вмісту сухої речовини із одночасним збільшенням вмісту жиру, та протеїну. Акцентовано увагу, що органолептичні, фізико-хімічні показники свинини та підшкірного жиру та мікробіологічні показники м'яса відповідають вимогам нормативних документів. Встановлено поліпшення смакових якостей свинини за її дегустаційною оцінкою, під час згодовування свиням 2,0 г/добу кормової добавки LG-MAX та зменшення на 2,92 % співвідношення Омега-6 до Омега-3 поліненасичених жирних кислот. Показано, що застосування у годівлі свиней цих кормових добавок свідчить про відсутність токсичної дії препарату на їх м'ясо (загибель інфузорій Tetrachymenapyriformis становила від 0,22 % до 0,38 %, а щільність їх росту - від 99,50 % до 99,78 %). Встановлено наявність незначних дистрофічних процесів у гепатоцитах за гістологічним дослідженням мікроструктури печінки свиней, яким згодовували 2,0 г/добу кормової добавки LG-МАХ, натомість, зернисту та жирову інфільтративну дистрофії та гіперемію судин всередині часточки виявлено в гепатоцитах печінки свиней, яким згодовували 4,0 г/добу кормової добавки LG-МАХ і лімфогістіоцитарну інфільтрацію строми - у печінці свиней, яким згодовували 2,0 г/добу кормової добавки LG-МАХ разом із Сел-Плекс.

У світі широко розповсюджене виробництво органічної харчової продукції (ОХП). В Україні зареєстровано 485 сертифікованих органічних господарств. Доведено, що органічне сільське господарство позитивно впливає на екологію, зокрема на грунти, але зменшує врожайність сільськогосподарських культур (СГК). Користь від споживання ОХП сьогодні не доведена. Численні наукові дослідження вказують на те, що органічне вирощування злакових культур призводить до зменшення вмісту білка, амінокислот, клейковини та деяких мінеральних речовин. Але спостерігається збільшення вмісту вуглеводів, антиоксидантів і поліфенолів. Проте в інших публікаціях стверджується, що не існує різниці між хімічним складом злакових культур, вирощених різними методами господарювання. Знайдено публікації, в яких наголошується на вдвічі вищому вмісті глютенінів і меншій кількості альбумінів і глобулінів в органічній пшениці, при органічному вирощуванні картоплі спостерігається підвищений вміст білка та фенолу та менший вміст нітратів в органічно вирощених бульбах. Також у деяких наукових дослідженнях підтверджується збільшення концентрацій поліфенолів і каротиноїдів в органічних абрикосах. У звичайних плодах яблук вища концентрація флавоноїдів, орто-дифенолів та азоту. Але концентрація калію, кальцію, натрію та марганцю була вищою у м'якоті органічних плодів. Проте в інших дослідженнях такі відмінності не підтверджуються. Аналіз результатів досліджень інших СГК, курячих яєць, молока, зерен кави тощо вказує на розбіжності у твердженнях щодо користі органічно вирощеної харчової сировини. З'ясовано, що існує необхідність у проведенні подальших досліджень щодо зміни хімічного складу та інших показників якості харчової сировини, вирощеної за різних систем господарювання.

Увагу присвячено розробленню методології молекулярно-генетичного оцінювання показників безпечності та якості сільськогосподарської продукції тваринного та рослинного походження за допомогою сучасних методів молекулярно-генетичного аналізу. Зауважено, що запропонована методологія становить сукупність методів, в яких послідовності ДНК як основи спадкового матеріалу живих організмів (вірусів, бактерій, рослин, тварин) використовуються для молекулярно-генетичного маркування ряду ознак, що дають змогу контролювати низку показників безпечності та якості сільськогосподарської продукції. Для розроблення і валідації методології ідентифікації генотипів тварин, асоційованих з поліпшеними характеристиками якості продукції, було досліджено генетичну структуру двох популяцій ВРХ (велика рогата худоба) української чорно-рябої молочної породи за потенційними генами-маркерами молочної продуктивності – κ-казеїном (CSNΚ), β-лактоглобуліном (BLG) і пролактином (PRL). Встановлено взаємозв'язки між виявленими генотипами та комплексами генотипів і основними параметрами молочної продуктивності та технологічними властивостями молока (загальний надій, масова частка жиру та білка, тривалість сичужного зсідання). Удосконалено методологію ідентифікації небезпечних чинників у харчовій продукції тваринного походження на прикладі діагностики ВЛ (вірус лейкозу) ВРХ за використання технології TaqMan® методу ПЛР у реальному часі. Запропоновано використання молока як альтернативного діагностичного матеріалу.

Наведено результати розробки та валідації методики підготовки проб яєць для визначення залишків тилозину за допомогою методу імуноферментного аналізу із застосуванням наборів виробництва фірми Європроксіма (Нідерланди). Тилозин - природний антибіотик, високоефективний проти грампозитивних, та вибірково - проти грамнегативних організмів, який є продуктом мікробіологічного синтезу Streptomyces fradiae. Безвідповідальне використання антибіотиків та недотримання періодів витримування тварин після їх застосування, призводять до загострення проблем, пов'язаних із наявністю залишків антибіотиків у продуктах харчування. Біологічно обгрунтовано максимально допустимі рівні (МДР) вмісту залишкових кількостей антимікробних препаратів у продуктах тваринного походження, офіційно затверджено в усіх країнах світу Комісією Кодексу Аліментаріус, в Європейському Союзі - Регламентом ЄС № 37/2010, а в Україні - Наказом МОЗ України Про затвердження Показників безпечності харчових продуктів. З метою забезпечення дотримання вищезгаданих норм, необхідно володіти чутливими та специфічними аналітичними методами, здатними швидко та ефективно контролювати наявність залишків на встановлених рівнях для рутинного контролю антибіотиків у яйцях ветеринарними та виробничими лабораторіями. В роботі досліджено вплив різних умов екстрагування на відсоток витягу цільового аналіту з гомогенізованого зразка яєць, навантажених стандартним розчином: зміни pH різних буферних розчинів, різні ступені концентрування зразків, вплив окремих реагентів для кращого розподілення водної та органічної фаз. Результати визначення кількісного вмісту тилозину в модельних зразках, розробленою методикою для скринінгу, підтверджено за допомогою методу рідинної хроматографії із мас-спектрометричним детектуванням. Оптимальні умови вилучення цільового аналізу забезпечила методика підготовки зразків яєць за екстрагування 0,5 М калій фосфатним буфером з pH 8,0, з наступним переведенням аналіту в органічну фазу, з концентруванням аналіту шляхом висушування аліквоти органічного екстракту, та відновлення сухого залишку у буферному розчині, знежирюючи гексаном. Встановлено, що для кращого розподілення фаз у системі "буфер - етилацетат" процедуру екстрагування та розподілення фаз краще проводити за кімнатної температури. Результати досліджень представлено в таблицях та на хроматограмах. Проведено валідацію запропонованого скринінг-методу та необхідний статистичний аналіз одержаних результатів: обчислено граничне значення або "технічний поріг" та фактор відсікання, представлено їх графічне зображення. Основними перевагами розробленої методики є швидкість, простота виконання та чутливість до цільового аналіту на рівні 2 мкг/кг, що підтверджено статистично за результатами валідаційних випробувань. Методику запропоновано виробнику для розширення сфери застосування наборів.

Індекс рубрикатора НБУВ: П817.1 + П855.61

Рубрики:

Ветеринарно-санітарна експертиза

Хіміотерапевтичні ветеринарні засоби

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Однією з основних причин, які суттєво впливають на функціональний стан організму, здоров'я тварин і людини, вчені і практики вважають екологічний стан довкілля. Насамперед, це зумовлено вмістом токсикантів, зокрема важких металів у кормах, що вирощуються у зонах техногенного забруднення, згодовування яких призводить до порушення обміну речовин в організмі тварин. Окремі важкі метали (Pb, Cd, Hg, As тощо) є високотоксичними і можуть впливати на організм навіть у дуже малих кількостях. Відтак, пріоритетним напрямом у дослідженнях, за умов техногенного навантаження, вважається моніторинг токсичних елементів у трофічному ланцюгу грунт - рослина - корм - тварина - продукція - людина. У роботах ряду провідних вчених, зокрема (Rivis et al.,1995; Kalinin et al.1998; Razputnii, 1998; Fedoruk et al., 1999; Savchenko et al., 2000; Kravtsiv, 2005), наведено дані про те, що здатність до нагромадження токсичних елементів організмами визначається не лише геохімією середовища, але і їх біологічною природою та біогеохімічним ланцюгом, через який здійснюється зв'язок організмів і середовища (грунт - рослина - тварина - людина). Несприятлива екологічна ситуація в окремих регіонах зумовлена порушенням вимог до внесення хімічних добрив, обробкою рослин отрутохімікатами, що особливо характерно в теперішній час, коли крупні агропромислові структури (холдинги, концерни тощо) орієнтуються на вирощування інтенсивних культур. До названих причин слід віднести і деякі стимулятори росту тварин і птиці, окремі групи лікарських засобів, неконтрольовані промислові викиди, техногенні аварії, забруднення середовища викидами автотранспорту. У результаті цього в атмосферу потрапляють і сполуки плюмбуму, кадмію, гідраргіруму, стронцію та інших важких металів. Характерно (за даними літературних джерел), що окремі із них, разом із атмосферною вологою, утворюють ще токсичніші сполуки, які у вигляді дощів випадають на сільгоспугіддя та водойми, звідки потрапляють у рослини та організми тварин і продукти харчування, зокрема у молоко і м'ясо. Саме тому необхідно здійснювати фізіолого-екологічні моніторинги, відповідно і контроль за міграцією шкідливих елементів у навколишньому середовищі, зокрема за їх надходженням і концентрацією у грунтах, рослинах продовольчої групи, кормах, організмі тварин та продуктах харчування. З огляду на це, актуальним є вдосконалення раціонів годівлі тварин, які утримуються в умовах техногенного навантаження з використанням сорбентів та збагачуючих їх біологічно активних добавок. До таких речовин (Kalinin et al., 1998; Kravtsiv, 2005) відносять цеоліти, які мають адсорбуючі, іонообмінні та каталітичні властивості, хоча їх використання слід здійснювати з врахуванням агроекологічних умов, як і форм та властивостей ксенобіотиків, що вимагає досліджень з науково-практичним обгрунтуванням.

Індекс рубрикатора НБУВ: П817.15 + Л932-9

Рубрики:

Ветеринарно-санітарна експертиза яєць

Перероблення яєць

Шифр НБУВ: Ж72108 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Бабезіоз великої рогатої худоби - гостра, часто ензоотична, трансмісивна хвороба, яка характеризується гарячкою, анемією, жовтяничністю слизових оболонок, гемоглобінурією, порушеннями функцій органів травлення та різким зменшенням молоковіддачі у дійних корів. Імідокарб вважається одним із найефективніших та найбезпечніших з усіх доступних засобів боротьби з кровопаразитарними захворюваннями. Мета дослідження - з'ясувати кількості та терміни виведення імідокарбу із молоком у лактуючих корів. Відбір проб молока для досліджень препарату проводили на початку червня 2020 р. від п'яти корів із череди приватного фермера села Слобідка-Кульчієвецька Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, після того, як було виявлено захворювання у корів на бабезіоз та проліковано препаратом "Імкар-120" в дозі 2 мл на 100 кг маси тіла, одноразово, підшкірно. Одночасно і решті корів череди було проведено введення цього препарату з профілактичною метою у такій же дозі. В першу та другу добу після введення препарату проби молока відбирали двічі, а на третю-десяту добу, один раз - під час вечірнього доїння. Від проб молока кожної корови відмірювали по 50 мл молока і формували з них одну збірну пробу (250 мл), яку й досліджували. В результаті досліджень молока від лактуючих корів було з'ясовано, що протягом першої доби після ін'єкції рівень концентрації імідокарбу становив у збірному зразу 560 мкг/кг і поступово знижувався протягом десяти діб. Збірні зразки молока містили залишки (46 мкг/кг) імідокарбу на 4-ту добу. Аналіз зразків протягом наступних шести діб наших досліджень свідчив, що рівень діючої речовин препарату щоденно поступово знижувався з 39 до 11 мкг/кг. Згідно з визначеними нормами для України, допускається в реалізацію молоко, що містить 50 (та менше) мкг імідокарбу в 1 кг молока. Зважаючи на те, що імідокарбу дипропіонат, діюча основа вітчизняного дженеричного препарату "Імкар-120", виводиться з молоком у терміни, які збігаються з аналогічними засобами від європейських виробників, то він може бути рекомендований для лікування лактуючих корів у разі бабезіозної та анаплазмозної інвазій.

Дослідження спрямовано на розроблення підкислювана для курчат-бройлерів, його санітарно-гігієнічну оцінку, вплив на продуктивність птиці і якість продуктів забою. Вперше науково обгрунтовано склад нового рідкого підкислювана "Аквасан" для курчат-бройлерів, створеного на основі органічних та неорганічних кислот. Експериментально встановлено оптимальну дозу застосування підкислювача "Аквасан", яка становить 0,1 % розчин препарату для випоювання курчатам-бройлерам з 27 доби вирощування. Доведено його позитивний вплив на мікрофлору кишкового тракту та структуру слизової оболонки тонкого кишечника курчат-бройлерів. Встановлено зменшення відходу курчат-бройлерів у 2,3 раза, що забезпечує збереженість поголів'я на рівні 96,2 %. Доведено позитивну дію на продуктивність курчат-бройлерів, показники забою тушок, резистентність та обмін речовин у курчат-бройлерів. Встановлено відсутність негативного впливу підкислювача "Аквасан" на якість та біологічну цінність м'яса курчат-бройлерів. Підкислювач "Аквасан" позитивно впливав на мікрофлору шлунково-кишкового тракту курчат-бройлерів та знижував контамінацію тушок патогенною і умовно-патогенною мікрофлорою під час їх переробки. Встановлено зменшення чисельності мезофільних аеробних і факультативно- анаеробних мікроорганізмів на шкірі тушок курчат-бройлерів у 1,8-1,9 раза та на черевній стінці - у 3 рази, а кількості бактерії групи кишкових паличок - відповідно у 2,9-4 та 3,6 раза. Препарат "Аквасан" за ефективністю застосування не поступався зарубіжним аналогам, зокрема підкислювану "Фідацид Макс Л".

Представлено науково-експериментальне обґрунтування контролю за вмістом залишків антибіотиків хлорамфеніколу, флорфеніколу, неоміцину та нітрофурану (AOZ) у меді натуральному. Вперше визначено та надано аналіз з 2012 до 2017 р. вмісту в меді натуральному двох груп речовин - А6 та В1 (антимікробні речовини) - та валідовано межі їх виявлення. За аналізом розповсюдження бактеріальних хвороб бджіл установлено, що вони реєструються в 11-ох регіонах України. Встановлено придатність скринінг-методу імуноферментного аналізу для визначення залишкових кількостей нітрофурану (AOZ), хлорамфеніколу, неоміцину та флорфеніколу у зразках меду натурального із наданням валідаційних характеристик. Удосконалено метод імуноферментного аналізу щодо ідентифікації флорфеніколу в меді шляхом використання води дистильованої та за екстракції етилацетату одержано точність оцінки результатів високого відсотка повернення (96,5 %) флорфеніколу у меді, що забезпечило високу ефективність випробувань. Динаміка фізико-хімічних показників меду з липи залежить від способу обробки бджолиних сімей антибіотиками, що підтверджується наявністю статистично значимої різниці між одержаними показниками на 10-у добу та впродовж зберігання через 30 та 120 діб. Водночас зразки меду, що досліджувалися за органолептичними та фізико-хімічними показниками, відповідали вимогам ДСТУ 4497:2005 "Мед натуральний. Технічні умови", окрім масової частки води та масової частки сахарози за згодовування сиропу, порівнюючи як з аерозольною обробкою бджолосімей, так і з контрольною групою. Вміст залишкової кількості антибіотиків у меді з липи через 10 діб і після зберігання (30 та 120 діб) за температури 25 °С у темному місці вірогідно вищий під час згодовування сиропу, ніж за аерозольної обробки бджолиних сімей. Через 120 діб зберігання меду з липи вірогідно зменшився на 15,4 % (p ≤ 0,05) вміст хлорамфеніколу за аерозольної обробки та флорфеніколу - на 13,6 % (p ≤ 0,05) за згодовування сиропу. Зберігання меду з липи впродовж 4-ох місяців не впливає на наявність у ньому залишкових кількостей антибіотиків.

Індекс рубрикатора НБУВ: П817.12 + Л95-101

Рубрики:

Експертиза молока і молочних продуктів

Виробництва молока і молочних продуктів

Шифр НБУВ: Ж72108 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За останні десятиріччя, в силу різних обставин, в Україні та й світі недостатньо уваги приділяється збереженню екологічного благополуччя середовища. Техногенне навантаження на довкілля, в т. ч. забруднення сільськогосподарських угідь різними ксенобіотиками, зокрема важкими металами, в окремих регіонах перевищує допустимі рівні. Їх токсичність реалізується повільно і проявляється імунодефіцитним станом організму тварин, а також може спричинити мутагенну, тератогенну і ембріотоксичну дії. Подібне відслідковується не тільки за наслідками Чорнобильської трагедії, а й наростаючого, не регульованого використання мінеральних добрив, засобів захисту рослин, практично відсутньої утилізації відходів різного походження, як і викидів промислових, хімічних і гірничих підприємств, автотранспорту, що спричиняє зростаючу загрозу для здоров'я тварин і людей. Чисельні дослідники (зокрема Kravtsiv, 2005, Fedoruk & Humenyuk, 1999, Pylypiv & Fedoruk, 2000, Rivis et al., 1995, Velychko, 2007) вказують на те, що значна частка в цьому належить антропогенному надходженню у біосферу важких металів. Беручи до уваги широкий спектр біологічної і токсичної дії ксенобіотиків взагалі, та важких металів зокрема, відзначено, що вони спричиняють не тільки проблеми в забезпеченні благополуччя тварин, а й негативно позначаються на якості продукції, яка виготовляється від тварин, що утримуються і вирощуються в техногенно забруднених зонах. А звідси здоров'я людей, збереження їх працездатності, що є національним пріоритетом. Слід враховувати, що здатність до нагромадження хімічних, токсичних елементів організмами визначається не лише геохімією середовища, але й біологічною природою та біохімічним ланцюгом, через який здійснюється зв'язок організмів і середовища (грунт - рослина - тварина - людина). Тому особливо актуальним для тваринництва є вдосконалення раціонів годівлі тварин, які утримуються в умовах техногенного навантаження з використанням безпечних сорбентів і біологічно активних добавок, що сприятиме одержанню якісної сировини, відповідно і якісних продуктів харчування, зокрема молочних і м'ясних. Це підтверджує, що особливо актуальним завданням науки, в т. ч. біологічної і ветеринарної в галузі екологічної фізіології є різностороннє вивчення шкідливого впливу чинників антропогенної і техногенної діяльності на біооб'єкти навколишнього середовища, особливо сільськогосподарських тварин, які забезпечують сировиною переробну промисловість та продуктами харчування людей. Особливої уваги потребує розроблення ефективних заходів щодо зменшення негативного техногенного тиску на біоценози, в т. ч. на продуктивних тваринах, які утримуються в умовах екологічного, техногенного ризику, оптимізації фізіолого-технологічних параметрів їх існування із застосуванням в годівлі, ефективних, окупних, коригуючих кормових добавок і біологічно активних речовин, що буде сприяти покращанню якості і безпечності продукції, яка використовується у харчуванні людини.