Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.202.1 + Р411.022.2

Рубрики:

Ожиріння

Мієлоїдні лейкози

Шифр НБУВ: Ж15785 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.51-1 + Р411.022.2-5

Рубрики:

Хвороби печінки

Мієлоїдні лейкози

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.51-1 + Р411.022.2-5

Рубрики:

Хвороби печінки

Мієлоїдні лейкози

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р411.022.2 + Р411.033

Рубрики:

Мієлоїдні лейкози

Анемія

Шифр НБУВ: Ж25729 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель работы - ознакомление специалистов-практиков с начальными клиническими проявлениями развития острой миелоидной лейкемии и ее диагностикой у пациента, который в прошлом перенес туберкулез легких. Описан клинический случай собственного наблюдения развития клинических проявлений острой миелоидной лейкемии и ее диагностики у пациента, который в прошлом перенес туберкулез легких. Наблюдение за пациентом и диагностика острой миелоидной лейкемии проведены в КУ "Запорожский областной противотуберкулезный клинический диспансер". У пациента, результаты обследования и лечения которого описаны в работе, в анамнезе был туберкулез, больной получил антимикобактериальное лечение. Среди противотуберкулезных препаратов - изониазид и рифампицин, которые, возможно, способствовали нарушению механизмов гемопоэза. Вероятно, именно стрессовая ситуация стала толчком для развития острой миелоидной лейкемии на фоне уже нарушенных механизмов гемопоэза. В представленном случае начальными клиническими проявлениями стали слабость, снижение аппетита и потеря веса. Первоочередные методы диагностики острой миелоидной лейкемии: общий анализ крови с лейкоцитарной формулой, стернальная пункция с исследованием пунктата костного мозга. Представленный клинический случай демонстрирует прежде всего безответственное отношение к здоровью самого пациента, который, имея в течение 5 месяцев такие симптомы, как слабость, снижение аппетита, потеря веса и туберкулез в анамнезе, своевременно не обратился к врачу на дообследование. Выводы: у пациента, который в прошлом перенес туберкулез легких, в первую очередь необходимо подтвердить или исключить реактивацию туберкулезного процесса. Начальные клинические проявления острой миелоидной лейкемии: немотивированная слабость в течение нескольких месяцев, нарастающая одышка при физической нагрузке; анемия, лейкопения, нейтропения, ускоренная СОЭ. Первоочередные методы диагностики острой миелоидной лейкемии: общий анализ крови с лейкоцитарной формулой; биохимический анализ крови с определением уровней эритропоэтина, ферритина и витамина В12; стернальная пункция с исследованием пунктата костного мозга (миелограмма) цитохимические исследования костного мозга (миелопероксидаза), иммунофенотипирование костного мозга (экспрессия миелоидных антигенов).

Мета роботи - надати характеристику особливостям перебігу хронічної мієлоїдної лейкемії (ХМЛ) та відповіді на лікування серед опромінених внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) пацієнтів на основі оцінки клініко лабораторних і клінічних параметрів. Обстежено 33 особи із ХМЛ, які зазнали дії іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС. Групу порівняння склали 725 пацієнтів із ХМЛ без радіаційного анамнезу. Усі пацієнти знаходилися в хронічній фазі захворювання. Використовували клініко гематологічні та молекулярно генетичні методи дослідження. Пацієнти, які зазнали впливу радіаційного випромінювання, не відрізнялись особливостями маніфестації ХМЛ у порівнянні з пацієнтами без радіаційного анамнезу, проте для них визначалася низька ефективність до терапії іматинібом. У групі учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС статистично значуще переважали випадки розвитку первинної резистентності у порівнянні з групою жителів радіаційно забруднених територій і групою порівняння. Виявлено статистично значуще підвищення частоти втрати досягнутої повної цитогенетичної відповіді на терапію іматинібом у пацієнтів, яких було евакуйовано або вони мешкали на радіаційно контамінованих територіях у порівнянні з пацієнтами без радіаційного анамнезу. Визначено асоціативний зв'язок між впливом радіаційного фактора та вірогідністю втрати досягнутої повної цитогенетичної відповіді на терапію іматинібом в цій групі пацієнтів. Висновки: наявність радіаційного опромінення в анамнезі навіть за багато років до дебюту ХМЛ, є несприятливим середовищним фактором, який зумовлює розвиток резистентності до терапії іматинібом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р411.022.2 + Р569.413.3

Рубрики:

Мієлоїдні лейкози

Лімфогранулематоз (хвороба Ходжкіна, злоякісна гранульома)

Шифр НБУВ: Ж14160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р411.022.2

Рубрики:

Мієлоїдні лейкози

Шифр НБУВ: Ж14160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

AL-амилоидоз - это диспротеиноз, вовлекающий различные органы и системы, что приводит к жизнеугрожающей органной недостаточности. Заболевание относительно редкое, и существенной проблемой является поздняя диагностика, особенно амилоидоза сердца. AL-амилоидоз развивается в результате внеклеточного отложения фибрилл, которые состоят из моноклональных легких цепей иммуноглобулинов (соотношение лямбда к каппа - 3:1). Даже при небольшом клоне плазматических клеток возможно развитие массивного поражения органа данными отложениями. Это состояние может сопровождать множественную миелому или другие варианты В-лимфопролиферативных заболеваний и диагностироваться синхронно. Амилоидоз часто не диагностируется, поскольку признаки и симптомы могут имитировать симптомы более распространенных заболеваний. С помощью ранней диагностики возможно предотвратить прогрессирующее повреждение органа. Корректное стадирование и определение прогностически значимых факторов до начала терапии чрезвычайно важны ввиду различных терапевтических подходов и определения стратегии в целом для каждого пациента индивидуально. Недостаток проспективных исследований, особенно III фазы, - одна из самых больших проблем в науке лечения AL-амилоидоза. Режимы терапии, применяемые для лечения пациентов с множественной миеломой, з разной степенью успеха используются в качестве терапии данного заболевания. Рассмотрены современные подходы к диагностике и лечению пациентов с амилоидозом легких цепей иммуноглобулинов, включая стандартные методы, а также исследуемые в данное время. Выживаемость при AL-амилоидозе зависит от распространенности поражения, количества органов, вовлеченных в патологический процесс. Наиболее значимым является наличие амилоидоза сердца, который расценивается в качестве неблагоприятного прогностического признака. Однако с эволюцией подходов к лечению у значительной части пациентов удается достичь успеха терапии. Оценка гематологического ответа является ключевым фактором.

Мета роботи - дослідити частоту розвитку і характер порушень функціонального стану печінки у хворих на гострі мієлоїдні лейкемії (ГМЛ) залежно від морфологічного варіанта за FAB-класифікацією та призначеної схеми хіміотерапії (ХТ). Обстежено 63 пацієнти із вперше встановленим діагнозом ГМЛ, із них 29 (46 %) жінок та 34 (54 %) чоловіки. Загальний стан хворих за ECOG I - II, за індексом Карновського 60 - 80 %. Пацієнтів було розподілено на групи: I (n = 27) - хворі на ГМЛ М0, М1, М2 за FAB-класифікацією; II (n = 3б) - хворі на ГМЛ М4, М5 за FAB-класифікацією. Пацієнти одержували 1-й курс індукції ремісії. Досліджували активність аланінової і аспарагінової амінотрансфераз, лужної фосфатази, концентрацію загального білірубіну в сироватці крові до початку ХТ, на 7-й, 14-й та 28-й дні лікування. Проведення 1-го курсу індукції ремісії на тлі ГМЛ М0 - М2 варіантів супроводжувалось розвитком гепатотоксичності I ступеня тяжкості на 7-й і 14-й дні у 2 (7,4 %) хворих, а на тлі ГМЛ М4 - М5 варіантів - у 11 (30,5 %) хворих, із них у 8 (22,2 %) хворих спостерігався I ступінь тяжкості, у 3 (8,3 %) - II ступінь. У 2 (7,4 %) хворих на ГМЛ М0 - М2 варіантів I групи гепатотоксичні реакції характеризувались цитолітичним типом. У хворих на ГМЛ М4 - М5 варіантів II групи зареєстровано такі типи гепатотоксичних реакцій: у 2 (5,5 %) - цитолітичний, у 4 (11,1 %) - холестатичний і у 5 (13,9 %) - змішаний. У всіх хворих груп порівняння, що мали на 7-й і 14-й дні спостереження порушення печінкових проб, до 28-го дня відмічалось відновлення показників функціонального стану печінки. Висновки: М4 - М5 варіанти ГМЛ супроводжуються зростанням ризику виникнення гепатотоксичних реакцій, що зумовлено морфологією гемобластозу та більшою токсичністю режимів ХТ із включенням до їх складу етопозиду.

The myeloproliferative neoplasm of essential thrombocythemia is characterized by a sustained peripheral blood thrombocytosis, increased numbers of morphologically abnormal megakaryocytes in the bone marrow and clinically by episodes of thrombosis or hemorrhage and the propensity to transform into myelofibrosis or acute myeloid leukemia. The main treatment goals are therefore to prevent thrombotic events and to inhibit transformation with antiplatelet and myelosuppressive drugs, respectively. The pathogenesis of essential thrombocythemia is largely defined by three types of driver mutation, namely the JAK2 V617F, CALR exon 9 and MPL exon 10 mutations. Significant improvements have been in the treatment of the related myeloproliferative neoplasm of primary myelofibrosis with JAK1/2 inhibitors, but agents such as interferon and anagrelide remain relevant therapeutic options in the modern treatment algorithm for essential thrombocythemia. While hydroxyurea appears to have no effect in inducing molecular responses, reductions in the CALR mutation allele burden have been described in some essential thrombocythemia patients treated with interferon alpha and the JAK1/2 inhibitor ruxolitinib. Any effect of anagrelide on the mutant CALR allele burden in any essential thrombocythemia patients has not been previously described.

Background: chronic myeloid leukemia (CML) is a clonal hematopoietic stem cell disorder associated with the activity of BCR-ABL fusion oncogene. Tyrosine kinase inhibitors are the current treatment of CML, but secondary mutations finally contribute to therapy resistance and blast crisis of the disease. The search for the novel compounds for the effective control of CML is now in the spotlight. The progression of CML to blast crisis is correlated with down-modulation of C/EBP alpha. Therefore, C/EBP alpha may be considered as a putative target in differentiation therapies in myeloid leukemias. The aim of the study was to assess the potential of vitamin E as the possible inducer of C/EBP alpha expression in BCR-ABL-positive CML K562 cells. RNA extracted from K562 cells cultured with valproic acid or vitamin E was converted to cDNA, RT-PCR reactions were carried out using HotStarTaq DNA polymerase with primers for C/EBP alpha and granulocyte colony-stimulating factor receptor (G-CSFR). We have not found detectable expression of C/EBP alpha in K562 cells. Upon 48-h culture with vitamin E at a dose of 100 muM, K562 cells expressed both C/EBP alpha and GCSFR. Conclusion: vitamin E restored the expression of C/EBP alpha mRNA in chronic myelogenous leukemia K562 cells. In this setting, G-CSFR expression in vitamin E treated K562 cells seems to suggest the activation to granulocytic differentiation. It should be further elucidated whether such effects of vitamin E on C/EBP alpha transcription factor are direct or mediated indirectly due to antioxidant properties of vitamin E.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р411.022.2

Рубрики:

Мієлоїдні лейкози

Шифр НБУВ: Ж16694 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Background: imatinib is tyrosine kinase inhibitor (TKI) and as a targeted anti-cancer agent has significantly changed chronic myeloid leukemia (CML) prognosis and patient survival. Currently TKI is the main therapy in CML Philadelphia chromosome-positive (Ph-positive) cases. When generics of imatinib appeared in the pharmaceuticals market, reimbursement policies in many countries switched to using generics or encouraged use of generic imatinib to lower the expenses. Cost savings were substantial; however, for doctors and CML patients the efficacy, safety and quality of generic imatinib were an issue of concern. Objective: since the global number of CML patients, who in the future will have to switch from original imatinib to generic imatinib, is high, the aim of study was to monitor, whether during 24 months of generic imatinib usage patients maintain the achieved major molecular response (MMR) or whether the treatment results are inferior. We conducted a retrospective study, which included CML patients, who were above 18 years of age and who until May 2013 had used at least for 2 years (24 months) the original imatinib, and following that used at least for 24 months one of the generic imatinib medicines. In 2013, before switching to generic imatinib, all patients had reached MMR in accordance with European LeukemiaNet (ELN) Guidelines. Every three months blood count, BCR-ABL fusion gene (BCR-ABL), biochemical analysis and side effect were monitored. Our study proved that CML patients, who had achieved MMR by original imatinib therapy, retained MMR during 24 months of generic imatinib therapy. Nobody was switched to second line generation TKI. During observation period neither haematological, nor non-hematological toxicity was found. Conclusion: our study proved that CML patients, who had achieved MMR by original imatinib therapy, retained MMR during 24 months of generic imatinib therapy. This demonstrates that generic imatinib is not inferior to original imatinib. As to expenses, the annual costs of generic imatinib are lower by 96 %, which is a significant benefit to health-care financing.

24 ноября 2017 г. в Киеве состоялся II Международный симпозиум "Улучшение доступа украинских пациентов к современным технологиям лечения миелодиспластического синдрома и острой миелоидной лейкемии", в рамках которого компания "Dr. Reddy's Laboratories Ltd." представила новый препарат" - Виндуза - генерический аналог азацитидина. В мероприятии приняли участие ведущие украинские и зарубежные эксперты в области онкогематологии. Специалисты обсудили актуальные вопросы диагностики и лечения данных патологий, а также поделились опытом использования азацитидина в клинической практике.

Дисертація присвячена дослідженню морфології тромбоцитів, експресії на них антигена СБ42Ь, вмісту ретикулярних тромбоцитів в периферичній крові хворих на хронічні мієлопроліферативні утворення (МПН) з метою оптимізації їх діагностики за рахунок розробки додаткових діагностичних критеріїв, що базуються на даних про зміни вказаних показників у хворих на хронічну мієлоїдну лейкемію (ХМЛ), первинний мієлофіброз (ПМФ), справжню поліцитемйо (СП) та есенціальну тромбоцитемію. На підставі комплексного морфометричного дослідження тромбоцитів встановлено, що характерними змінами цих клітин у хворих на МПН є збільшення показників, які характеризують підвищену різнорідність цих клітин за розмірами. У пацієнтів з МПН виявлено зменшення флуоресценції тромбоцитів при фарбування тіазоловим оранжевим порівняно з показниками здорових осіб. Показано, що це явище пов’язане зі зменшенням вмісту в тромбоцитах кількості гранул, яке спостерігається при МПН. Виявлено, що прогресія XMJ1 супроводжується збільшенням пойкілоцитозу тромбоцитів. У зв’язку з цим запропоновано в якості прогностичної ознаки розвитку бластного кризу у хворих на XMJI збільшення показників стандартного відхилення натурального логарифма (вище 0,66) та коефіцієнту варіації площ тромбоцитів в мазку крові (вище 100,2 %). У хворих на ХМЛ у фазі бластного кризу виявлено зменшення експресії поверхневого антигена CD42b на тромбоцитах крові - (400,5 ± 14,4) у. о. у порівнянні з показниками здорових осіб - (444,5 ± 9,7) у. о., що є показником значного порушення функціональної активності цих клітин в термінальній стадії захворювання. У якості додаткового лабораторного критерію диференціальної діагностики СП і ПМФ запропоновано визначати розміри тромбоцитів, виражені як середнє значення натурального логарифма їхніх площ. Розмір тромбоцитів менше 1,40 свідчить на користь наявності ПМФ.

Background: imatinib is tyrosine kinase inhibitor (TKI) and as a targeted anti-cancer agent has significantly changed chronic myeloid leukemia (CML) prognosis and patient survival. Currently TKI is the main therapy in CML Philadelphia chromosome-positive (Ph-positive) cases. When generics of imatinib appeared in the pharmaceuticals market, reimbursement policies in many countries switched to using generics or encouraged use of generic imatinib to lower the expenses. Cost savings were substantial; however, for doctors and CML patients the efficacy, safety and quality of generic imatinib were an issue of concern. Objective: since the global number of CML patients, who in the future will have to switch from original imatinib to generic imatinib, is high, the aim of study was to monitor, whether during 24 months of generic imatinib usage patients maintain the achieved major molecular response (MMR) or whether the treatment results are inferior. We conducted a retrospective study, which included CML patients, who were above 18 years of age and who until May 2013 had used at least for 2 years (24 months) the original imatinib, and following that used at least for 24 months one of the generic imatinib medicines. In 2013, before switching to generic imatinib, all patients had reached MMR in accordance with European LeukemiaNet (ELN) Guidelines. Every three months blood count, BCR-ABL fusion gene (BCR-ABL), biochemical analysis and side effect were monitored. Our study proved that CML patients, who had achieved MMR by original imatinib therapy, retained MMR during 24 months of generic imatinib therapy. Nobody was switched to second line generation TKI. During observation period neither haematological, nor non-hematological toxicity was found. Conclusion: our study proved that CML patients, who had achieved MMR by original imatinib therapy, retained MMR during 24 months of generic imatinib therapy. This demonstrates that generic imatinib is not inferior to original imatinib. As to expenses, the annual costs of generic imatinib are lower by 96 %, which is a significant benefit to health-care financing.

In acute myeloid leukemia (AML)the functional abnormalities of osteopontin (OPN), NF-kB, PI3K/AKT/mTOR/PTEN pathway or beta-catenin have been considered. Aim - to analyze the response of U937 cells to parthenolide (PTL) through the involvement of expression of OPN protein, Relit. AKT1, mTOR, PTEN and beta-catenin genes. The U937 cells were treated with PTL at concentrations of 4 mu M (IC25) or 6 mu M (IC50) and with OPN siRNA for MTT assay and colony forming assay. Western blot analysis using antibodies against OPN was performed with lysates of PTL-treated cells. Quantitative real-time polymerase chain reaction was performed using primers for OPN siRNA, RelB, AKT1, mTOR, PTEN and beta-catenin. PTL reduces OPN protein level and down-regulates RelB mRNA in U937 cell line. Suppression of OPN with siRNA increases the cytotoxic effects of PTL. Also, mRNA expression of AKT1, mTOR, PTEN, and beta-catenin decreases with PTL or OiW siRNA. Conclusion: sensitivity of U937 cells to PTL can be associated with the reduction in expression of prosurvival mediators.

Уперше визначено прогностичну та діагностичну валідність маркерів диференціації субстратних клітин периферичної крові (ПК) і кісткового мозку (KM) кластера диференціації (CD34), CD117, CD33 і внутрішньоядерного маркера проліферативної активності Кі-67 у хворих на мієлодиспластичний синдром (МДС) РАНБ І та МДС РАНБ II, на підставі чого уточнено додаткові предиктори одержання позитивної відповіді на лікування або прогресування патологічного процесу з трансформацією в гостру лейкемію (ГЛ). Уперше запропоновано прогностичні критерії перебігу МДС РАНБ І та відповіді на терапію на підставі визначення вмісту субстратних клітин ПК і KM, що експресують CD34, CD117, CD33. Одержано нові докази прогностичної ефективності визначення експресії внутрішньоядерного маркера проліферативної активності Кі-67 субстратних клітин KM і ПК при МДС РАНБ І та РАНБ II. На підставі статистичного аналізу розраховано, що ймовірність одержати загальну та повну відповідь на терапію імуномодулюючим препаратом при МДС РАНБ І вища відповідно в 1,89 і 2,39 рази, ніж у разі застосування цитостатичних засобів. На основі одержаних результатів проведеного дослідження запропоновано нові критерії прогнозу та стратифікації лікування хворих на МДС, які грунтуються на визначенні маркерів диференціації та проліферативної активності клітин KM і ПК.

Вперше визначено особливості секреції та співвідношення рівнів запальних і протизапальних цитокінів у хворих в хронічній фазі хронічної мієлоїдної лейкемії (ХМЛ) в динаміці спостереження залежно від цитогенетичної редукції Рh+ пухлинного клону клітин. Установлено, що порушення гемопоезу супроводжується вірогідним підвищенням вмісту як прозапальних цитокінів (ІЛ-1β, ІЛ-6, ІЛ-8), так і протизапальних (ІЛ-4, ІЛ-10) на тлі вірогідно знижених рівнів ІЛ-2 та ІФН-ƴ у кістковому мозгу (КМ) і сироватці периферичної крові (ПК). В динаміці таргетної терапії іматинібом відбувається часткове відновлення рівня досліджених цитокінів у КМ і сироватці ПК, що приводить до зменшення ступеню цитокінового дисбалансу. Встановлено, що редукція Рh+ клону клітин в динаміці терапії іматинібом приводить до відновлення секреції сироваткових рівнів ІЛ-2 і ІНФ-ƴ у хворих в хронічній фазі (ХФ) ХМЛ. Характерною імунологічною ознакою відсутності оптимальної відповіді на терапію іматинібом є поєднання вірогідного підвищення рівню ІЛ-8 з вірогідно зниженим рівнем ІЛ-2 і ІФН-ƴ, що дає підставу вважати даний комплекс інформативним прогностичним критерієм недостатньої ефективності лікування та несприятливого перебігу XMЛ.