Несмотря на первенство бронхита в структуре заболеваемости органов дыхания среди военнослужащих, все же его течение имеет определенные отличия, обусловленные особенностями военной службы. Значит, все большее медико-социальное значение приобретает оптимизация расходов на обеспечение военнослужащих лекарственными средствами (ЛС). Обоснованный выбор ЛС при лечении хронического бронхита (ХБ) - результат выбора эффективных и безопасных препаратов с учетом стоимостной составляющей для военного здравоохранения. Цель работы - провести фармакоэкономический анализ медикаментозного обеспечения военнослужащих с хроническим бронхитом. Материал исследования - база данных зарегистрированных в Украине ЛС, представленная на официальном сайте ГУ "Государственный экспертный центр" Министерства здравоохранения Украины. В ходе исследования использовали метод "стоимость - эффективность", который позволяет сопоставить стоимость на определенную методику лечения и эффективность выбранного метода. Предложена схема методики проведения фармакоэкономического анализа. По предварительно сформированному перечню ЛС для лечения военнослужащих с ХБ проведен анализ предложенной номенклатуры ЛС путем проведения экспертного опроса. В результате вычисления коэффициента эффективности в пределах каждой представленной фармакотерапевтической группы предложен перечень оптимальных ЛС для лечения ХБ который включает 10 позиций. Выводы: фармакоэкономический анализ медикаментозного обеспечения военнослужащих - конструктивное решение в процессе определения потенциальных предприятий-поставщиков ЛС для покрытия потребностей медицинской службы Вооруженных Сил Украины. В результате фармакоэкономического анализа медикаментозного обеспечения военнослужащих с ХБ сформирован рекомендательный перечень ЛС. Однако он может быть расширен за счет ЛС с наибольшим показателем эффективности - суммарной балльной экспертной оценкой эффективности. В дальнейшем он может стать основой для включения в клинические протоколы оказания медицинской помощи и разработки стоимостных нормативов по соответствующим нозологическим формам, что будет способствовать повышению эффективности и качества лечения, экономическим выгодам.

Мета дослідження - вивчити лікувальну дію галенового фітокомплексу з пагонів Багна звичайного (Ledum 50) за гематологічними та біохімічними показниками в щурів за умов моделювання гострого бронхіту (ГБ). В експерименті на щурах досліджували лікувальну дію галенового фітокомплексу Ledum 50 за показниками лейкоцитарного складу крові та низкою показників про/антиоксидантного статусу в сироватці крові (уміст вторинних продуктів ПОЛ - ТБК-активних продуктів, ТБК-АП та активність каталази) та гомогенаті тканини легень (уміст ТБК-АП і відновленого глутатіону (ВГ), активність каталази) щурів за умов ГБ. ГБ ініціювали ендотрахеальним уведенням 1 % розчину формаліну. Тварин розподілили на групи: інтактний контроль, тварини з моделлю ГБ, і тварини, які на тлі ГБ отримували галеновий фітокомплекс Ledum 50 у дозі 50 мг/кг або препарат порівняння - таблетки Проcпан у дозі 240 мг/кг протягом 7 днів. Розвиток запалення та фармакотерапевтичну дію Ledum 50 оцінювали через 24 год після моделювання ГБ і через 7 днів лікування. Результати дослідження свідчать, що галеновий фітокомплекс у дозі 50 мг/кг, який уводили щурам протягом 7 днів, сприяв відновленню вмісту моноцитів і лімфоцитів крові, інші показники лейкоцитарної формули при цьому суттєво не відрізнялися від інтактного контролю. На тлі фітокомплексу співвідношення про/антиоксидантних процесів у сироватці крові зберігалося на фізіологічному рівні. У тканинах легень спостерігали статистично значуще зниження вмісту ТБК-АП на тлі підвищення активності каталази, уміст ВГ підтримувався на рівні інтактних тварин. Таким чином, отримані результати експериментального дослідження з визначення низки гематологічних і біохімічних показників свідчать про сприятливий перебіг ГБ за умов застосування галенового фітокомплексу з Багна звичайного та про перспективність створення нових лікарських засобів на його основі.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.201.1

Рубрики:

Бронхіти

Шифр НБУВ: РА447949 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Встановлено, що питання фізичної реабілітації для студентів, хворих на хронічний бронхіт, а особливо в період реконвалесценції, в сучасних джерелах фахової літератури не висвітлено в значному обсязі. Доведено, що підбір методів дослідження повинен обумовлюватися завданнями дослідження, методологічним підходом за МКФ та підбором індивідуальних цілей за методикою SMART. Зазначено, що базовий компонент програми був представлений: ранковою гігієнічною гімнастикою, звуковою гімнастикою, методикою поверхневого дихання з елементами міорелаксації та аутотренінгу О. В. Пєшкової, масажем, небулайзерною терапією, елементами загартовування. Варіативний компонент передбачав застосування ходьби та бігу, спеціальних імітаційних вправ на тренажерах. Розроблено та доведено ефективність комплексної програми фізичної реабілітації, яка позитивно впливає на функціональний стан дихальної та серцево-судинної систем, фізичну підготовленість, адаптаційний потенціал і якість життя студентів, хворих на хронічний бронхіт.

Цель работы - изучить клинико-анамнестические и микробиологические особенности затяжных бактериальных бронхитов (ЗББ), рецидивирующего бронхита (РБ), хронического бронхита (ХБ) у детей и определить факторы риска развития ХБ. Обследовали 89 детей: 21 пациента с ЗББ, 27 детей с РБ, 41 больного ХБ. Исследование включало детальный сбор анамнеза, объективное обследование детей, рентгенографию органов грудной клетки, бронхоскопию и микробиологическое исследование состава слизистой оболочки бронхов и верхних дыхательных путей. Анализ особенностей клинического течения ЗББ показал, что общая их продолжительность составила 4,1 недели. У детей с РБ продолжительность обострений достоверно не отличалась и составляла 3,8 недели. У больных ХБ количество бронхитов в году и общая продолжительность кашля были вдвое больше, чем у больных РБ. Бактериологический анализ мокроты показал, что наиболее частым возбудителем заболевания у детей с ЗББ и РБ был Streptococcus pneumonia. У детей с клиникой обострения ХБ чаще определяли Haemophilus influenzae. Такой представитель нормальной микрофлоры бронхов, как Aerococcus viridans идентифицирован у 81,0 % пациентов с ЗББ, у 33,3 % больных РБ, у 8,7 % детей с ХБ. Выводы: исследование показало, что факторами риска развития ХБ у детей с ЗББ и РБ являются колонизация их нижних дыхательных путей H. influenzae и снижение активности или отсутствие нормальной микрофлоры бронхов (Aerococcus viridans).

Трахеальний бронх - вроджена аномалія будови трахеї і бронхіального дерева, при якій додатковий, частковий або сегментарний бронх відходить від трахеї вінце її біфуркації (або вінце від головного бронха). Клінічні значення цієї патології полягає в тому, що в деяких випадках вентиляція і дренування відповідної йому ділянки легеневої паренхіми здійснюється неповноцінно через відходження аномального бронха під прямим кутом від трахеї або занадто вузьким його гирлом. Це сприяє виникненню у відповідній зоні таких процесів як пневмонія, гостре нагноєння, туберкульоз та інші. У молодої жінки з обмеженим вперше діагностованим туберкульозом у верхній частці правої легені без деструкції і бактеріовиділення відмічено торпідний перебіг захворювання, а через 4 міс після завершення основного курсу хіміотерапії - ранній рецидив. Крім того, у пацієнтки виявлено аномальний трахеальний бронх, який відходить від правої стінки трахеї на 1 см вище біфуркації. Згідно з класифікацією його можна зарахувати до варіанта "В" true або piq tracheal bronchus. Горизонтальне розміщення трахеального бронха є причиною порушення дренування ураженої туберкульозом ділянки легені. Як наслідок - хвора не виділяла харкотиння, а пошуки мікобактерій туберкульозу в промивних водах бронхів були безуспішними, тому не було можливості визначити їх медикаментозну чутливість. Крім того, у вентильованій трахеальним бронхом частці легені вже при першому поступленні в стаціонар виявлені на комп'ютерній томографії бульозні і фіброзні зміни, які можуть супроводжувати аномальну структуру бронхіального дерева. Все це є підгрунтям для приєднання запальних (зокрема туберкульозного) ускладнень і гальмування репаративних процесів. Діагноз туберкульозу підтверджений бактеріоскопічно і гістологічно після операції.

Цель работы - изучить клинико-анамнестические и микробиологические особенности затяжных бактериальных бронхитов (ЗББ), рецидивирующего бронхита (РБ), хронического бронхита (ХБ) у детей и определить факторы риска развития ХБ. Обследовали 89 детей: 21 пациента с ЗББ, 27 детей с РБ, 41 больного ХБ. Исследование включало детальный сбор анамнеза, объективное обследование детей, рентгенографию органов грудной клетки, бронхоскопию и микробиологическое исследование состава слизистой оболочки бронхов и верхних дыхательных путей. Анализ особенностей клинического течения ЗББ показал, что общая их продолжительность составила 4,1 недели. У детей с РБ продолжительность обострений достоверно не отличалась и составляла 3,8 недели. У больных ХБ количество бронхитов в году и общая продолжительность кашля были вдвое больше, чем у больных РБ. Бактериологический анализ мокроты показал, что наиболее частым возбудителем заболевания у детей с ЗББ и РБ был Streptococcus pneumonia. У детей с клиникой обострения ХБ чаще определяли Haemophilus influenzae. Такой представитель нормальной микрофлоры бронхов, как Aerococcus viridans идентифицирован у 81,0 % пациентов с ЗББ, у 33,3 % больных РБ, у 8,7 % детей с ХБ. Выводы: исследование показало, что факторами риска развития ХБ у детей с ЗББ и РБ являются колонизация их нижних дыхательных путей H. influenzae и снижение активности или отсутствие нормальной микрофлоры бронхов (Aerococcus viridans).

Мета роботи - визначити ефективність впливу кінезіотерапії на якість життя студентів із хронічним бронхітом у період реконвалесценції. Під спостереженням знаходилося 73 студенти віком 17 - 20 років, які були розподілені на три групи. За демографічними показниками групи досліджуваних були однорідні за статтю, віком, зрісто-ваговими показниками. Для визначення індексу якості життя студентів нами було використано теоретичний аналіз літератури та узагальнення відомостей наукової, методичної та спеціальної літератури; комп'ютерну тест-програму "Оцінка якості Вашого життя". Аналіз результатів показав, що студенти Гр. 1 і Гр. 2 хоча і мають середній ІЯЖ, однак підрахунок відповідей вказує на те, що стан здоров'я цих юнаків знаходиться у граничному стані. Комплексна програма фізичної реабілітації була складена з урахуванням двох етапів періоду реконвалесценції. Студентам Гр. 1 з першого дня призначали ходьбу на різних оздоровчо-нормалізуючих режимах при комбінації перестановок рухів рук. Студенти Гр. 2 займалися 3 рази на тиждень за програмою кінезіотерапії для спеціальних медичних груп, Гр. 3 займалися фізичною культурою за загальноприйнятою програмою МОН України. Після застосування розробленої програми спостерігали підвищення рівня якості життя у студентів обох груп, респонденти Гр. 1 відмітили зменшення стомлення, підвищення мобільності, збільшення фізичної активності, мислення, а також покращення особистих взаємостосунків. У студентів Гр. 2 відмічена тенденція позитивних змін в якості життя та стану здоров'я. Висновки: підтвердженням ефективності розробленої програми було статистично значущі зміни у студентів Гр. 1, які займалися за розробленою програмою. У студентів Гр. 2 також спостерігалася позитивна динаміка ІЯЖ, однак статистично значущих змін не спостерігалося.

Трахеальний бронх - вроджена аномалія будови трахеї і бронхіального дерева, при якій додатковий, частковий або сегментарний бронх відходить від трахеї вінце її біфуркації (або вінце від головного бронха). Клінічні значення цієї патології полягає в тому, що в деяких випадках вентиляція і дренування відповідної йому ділянки легеневої паренхіми здійснюється неповноцінно через відходження аномального бронха під прямим кутом від трахеї або занадто вузьким його гирлом. Це сприяє виникненню у відповідній зоні таких процесів як пневмонія, гостре нагноєння, туберкульоз та інші. У молодої жінки з обмеженим вперше діагностованим туберкульозом у верхній частці правої легені без деструкції і бактеріовиділення відмічено торпідний перебіг захворювання, а через 4 міс після завершення основного курсу хіміотерапії - ранній рецидив. Крім того, у пацієнтки виявлено аномальний трахеальний бронх, який відходить від правої стінки трахеї на 1 см вище біфуркації. Згідно з класифікацією його можна зарахувати до варіанта "В" true або piq tracheal bronchus. Горизонтальне розміщення трахеального бронха є причиною порушення дренування ураженої туберкульозом ділянки легені. Як наслідок - хвора не виділяла харкотиння, а пошуки мікобактерій туберкульозу в промивних водах бронхів були безуспішними, тому не було можливості визначити їх медикаментозну чутливість. Крім того, у вентильованій трахеальним бронхом частці легені вже при першому поступленні в стаціонар виявлені на комп'ютерній томографії бульозні і фіброзні зміни, які можуть супроводжувати аномальну структуру бронхіального дерева. Все це є підгрунтям для приєднання запальних (зокрема туберкульозного) ускладнень і гальмування репаративних процесів. Діагноз туберкульозу підтверджений бактеріоскопічно і гістологічно після операції.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.201.1-5

Рубрики:

Бронхіти

Шифр НБУВ: РА440879 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Об’єкт даного дослідження є інфекційне загострення хронічного бронхіту. Оптимізовано етіологічну діагностику інфекційного загострення хронічного бронхіту (ІЗ ХБ) на основі сучасних технологій ідентифікації збудників, підвищено ефективність лікування хворих із цією недугою шляхом використання антисептика декаметоксину і амінокислоти L-аргініну аспартату. Під час дослідження застосовано методи: загальноприйняті клінічні, інструментальні, функціональні, лабораторні, біохімічні, молекулярно-біологічні, статистичні. Розроблено алгоритм етіологічної діагностики ІЗ ХБ, що дозволяє протягом однієї доби встановити етіологію загострення ХБ; доповнено наукові дані щодо спектру збудників ІЗ ХБ. Вперше науково обґрунтовано застосування інгаляцій 0,02 % розчину декаметоксину у хворих з ІЗ ХБ; отримано нові наукові дані про стан перекисного окислення ліпідів у хворих з ІЗ ХБ. На основі отриманих результатів розроблено новий спосіб лікування хворих з нетяжким загостренням ХБ.

Роботу присвячено оптимізації діагностики та прогнозування перебігу алкогольного цирозу печінки в поєднанні з хронічним бронхітом, що базується на клінічно-патогенетичних особливостях зазначених коморбідних уражень. За результатами обстеження 123 пацієнтів виявлено наростання печінкової поряд з появою поліорганної недостатності за поєднаної патології, особливо при В і С класах за Чайлд-П’ю. Встановлено несприятливий вплив імунозапальної активації, ендотоксемії, ендотеліальної дисфункції, гіпоксії і активації фіброгенезу на перебіг і прогноз алкогольного цирозу печінки у поєднанні з хронічним бронхітом. Науково обґрунтовано доцільність застосування прогностичних індексів CLIF-SOFA, CLIF-C ACLF і CLIF-AD ACLF та додаткового включення в алгоритм обстеження пацієнтів визначення високочутливого С-реактивного протеїну, фактора некрозу пухлин альфа, антиендотоксинових антитіл, гіпоксія-індуцибельного фактора-1 альфа, асиметричного диметиларгініну та сполучнотканинного активуючого фактора росту з метою раннього виявлення загрозливого перебігу алкогольного цирозу печінки у поєднанні з хронічним бронхітом.

Мета роботи - встановити вплив програми фізичної реабілітації на стан серцево-судинної системи та зміни адаптаційного потенціалу у студентів, хворих на хронічний бронхіт. Теоретичний аналіз літератури та узагальнення відомостей наукової, методичної та спеціальної літератури; пульсометрія, артеріальна тонометрія, методика визначення адаптаційного потенціалу за Р. М. Баєвським; методи математичної статистики. Комплексна програма фізичної реабілітації була складена з урахуванням двох етапів періоду реконвалесценції, клінічного та біологічного одужання, для студентів однієї групи додатковим було застосуванням різновидів ходьби та бігу на різних оздоровчо-нормалізуючих режимах. Після застосування програми фізичної реабілітації у студентів обох груп відмічалося уповільнення відновлювання всіх показників серцево-судинної системи, змін адаптаційного потенціалу системи кровообігу, однак найкращі результати були отримані в групі студентів, які додатково застосовували різновиди ходьби на різних оздоровчо-нормалізуючих режимах при комбінації перестановок рухів рук. Висновки: підтвердженням ефективності розробленої програми фізичної реабілітації було статистично значуще покращення показників серцево-судинної системи, уповільнення процесів відновлювання після фізичного навантаження, збільшення кількості студентів зі станом задовільної адаптації.

Цель работы - сравнить показатели эффективности и безопасности препарата Гербион сироп плюща и препарата с аналогичным составом у пациентов с кашлем при остром бронхите (ОБ). В рандомизированное открытое параллельное сравнительное многоцентровое исследование было включено 126 пациентов. 63 пациента были рандомизированы в группу приема препарата сравнения, остальные 63 пациента - в группу приема препарата гербион сироп плюща. Оба препарата принимались перорально в течение 7 дней в соответствии с установленным режимом дозирования: каждый день по 5 мл сиропа 3 раза в день. Оценка эффективности и безопасности проводилась по истечении 7 дней терапии. Помимо этого, на 4-й и 14-й день терапии (через неделю после окончания терапии) была проведена оценка безопасности и переносимости. Облегчение кашля наблюдалось у 98,4 % пациентов, принимающих гербион, и у 96,8 % пациентов, принимающих препарат сравнения. Статистически значимой межгрупповой разницы не было (точный тест Фишера; p = 1,00, нижний предел 95 % доверительного интервала 3,8 %). Полное исчезновение кашля отмечено у 16,1 % пациентов из группы приема препарата гербион и у 11,1 % пациентов из группы приема препарата сравнения. Оба препарата значительно снижали частоту и степень тяжести кашля по сравнению с исходными показателями. Точечные оценки среднего изменения частоты кашля при приеме препарата гербион сироп плюща и препарата сравнения составили 2,03 и 1,86 соответственно; точечные оценки степени тяжести кашля при приеме препарата гербион сироп плюща и препарата сравнения составили -43,6 и -42,9 мм, соответственно. Статистически значимой разницы между двумя группами не было. Оба препарата имели хорошую переносимость. Побочные реакции наблюдались у 1,6 % пациентов в группе приема препарата сравнения и 3,2 % в группе приема препарата гербион. Разница не являлась статистически значимой. Гербион сироп плюща продемонстрировал такую же эффективность и безопасность при лечении кашля у пациентов с острым бронхитом, как и препарат сравнения.

Мета роботи - встановити вплив різновидів ходьби на стан дихальної системи студентів, хворих на хронічний бронхіт у період реконвалесценції. Обстежено 73 студента віком 17 - 20 років. ОГ1 (n = 25) і ОГ2 (n = 21) займалися за розробленою програмою, але студенти ОГ1 додатково застосували різновиди ходьби та бігу на різних оздоровчо-нормалізуючих режимах, КГ (n = 27) не мали бронхолегеневої патології та займалися фізичною культурою за програмою ВНЗ. Усім студентам було проведено спірометричне дослідження, гіпоксичні проби. Наприкінці курсу фізичної реабілітації у студентів ОГ1 статистично значуще покращилися спірометричні показники і досягли рівня показників КГ. У студентів ОГ2 спостережено покращання всіх показників, але статистичної значущості вони не набули. Висновки: доведено, що включення в програму фізичної реабілітації в період реконвалесценції різновидів ходьби та бігу на різних оздоровчо-нормалізуючих режимах сприяє повному відновленню втрачених функцій дихальної системи.

Вивчено чинники та патогенетичні механізми формування обтяжливого впливу хронічного бронхіту на перебіг інфільтративного туберкульозу легень. Із нових позицій проведено діагностику хворих на інфільтративний туберкульоз легень, поєднаний із хронічним бронхітом, із урахуванням патогенетичних шляхів їх виникнення. Наведено клінічні, функціональні й інструментальні особливості перебігу поєднаної патології. Встановлено зміни рівнів локальної імуннозапальної відповіді та динаміку вмісту колагену IV типу. Включення глюкозамінілмурамілпентапептиду до комплексної терапії хворих на інфільтративний туберкульоз істотно впливає на перебіг хвороби, досягається зменшення тривалості бактеріовиділення та перебування в стаціонарі, що дозволяє уникнути подальшого прогресування захворювання.

Наведено результати реабілітації 128 хворих на хронічний бронхіт (ХБ) з використанням продуктів бджільництва. Виявлено, що у фазі неповної ремісії у хворих на ХБ зберігаються порушення в низці параметрів функції зовнішнього дихання, не відбувається повного звільнення бронхіального дерева від патогенної мікрофлори. Показано, що вживання меду, прополісу, квіткового пилку покращує показники функції зовнішнього дихання внаслідок зменшення бронхіальної обструкції, знижує частоту виділення і концентрацію патогенної мікрофлори в мокроті хворих на ХБ. Це надало змогу збільшити тривалість ремісії, знизити захворюваність і зменшити кількість днів непрацездатності.

Оцінено вплив ліофілізату бактеріальних лізатів: (Haemophilus infuenzae, Streptococcus pneumoniae, Klebsiella pneumoniae and ozaenae, Streptococcus pyogenes and viridans, Moraxella catarralis) на показники загального аналізу крові та імунологічні показники у пацієнтів із рекурентним бронхітом. Відображено вплив на неспецифічний імуностимулювальний і специфічний вакцинальний ефект пероральних бактеріальних вакцин. Імуномодулятор стимулює специфічні та неспецифічні реакції імунного захисту.

Мета дослідження - оцінити функціональні особливості дихальної системи та динаміку інтерлейкіну-6 у хворих на інфільтративний туберкульоз (ІТБ), поєднаний із хронічним бронхітом (ХБ). Обстежено 40 хворих на ІТБ, поєднаний із ХБ: 18 хворих, які одержували базову терапію згідно з категорією, та 22 хворих, яким до базової терапії було додано глюкозамінілмурамілпентапептид. Визначення інтерлейкіну-6 у бронхоальвеолярному вмісті проводили за допомогою імуноферментного аналізу. Додаткове включення у комплексну терапію пацієнтів із ІТБ поєднаним із ХБ у фазі загострення препарату глюкозамінілмурамілпентапептиду проявляється позитивно спрямованою динамікою змін стану слизової оболонки бронхів за даними ендоскопії. Стандартна схема лікування у поєднанні з імуномодулятором впливає на відновлення функції зовнішнього дихання за коморбідності патологій, пояснюючи це дією цього середника, спрямованою на посилення саногенетичних механізмів ліквідації поєднання специфічного та неспецифічного запального процесу у бронхо-легеневій системі, а відтак - зменшення підгрунтя для вторинної бронхообструкції даного. Дослідження свідчать про доцільність призначення імуномодулятора мурамілпептидного ряду.

Цель исследования - оценивание клинической эффективности и безопасности использования эрдостеина и азитромицина при лечении больных пожилого возраста с острым бронхитом (ОБ) и коморбидной патологией. Были обследованы 36 пациентов (20 мужчин и 16 женщин) с диагнозом ОБ и коморбидной патологией (сахарный диабет 2-го типа, хроническая сердечная недостаточность III - IV функционального класса по NYHA, бронхиальная астма, ревматоидный артрит). Средний возраст больных составил 71,4 +- 1,5 года. Для лечения ОБ пациентам назначали эрдостеин в дозе 300 мг 2 раза в сутки и азитромицин по 500 мг в первый день, далее по 250 мг со 2-го по 5-й день. Клиническое наблюдение за динамикой состояния продолжалось в течение 2 нед. Для оценки эффективности терапии использовали индивидуальную карту больного, которая включала ежедневную оценку по балльной шкале таких симптомов: одышка, кашель, характер и количество мокроты, консистенция мокроты, общее самочувствие. В результате исследования не было установлено значимых показаний к ограничению применения препаратов. Проведенный анализ безопасности позволяет сделать вывод о хорошем профиле безопасности эрдостеина и азитромицина при лечении пациентов пожилого возраста с коморбидной патологией. Заключение: при наблюдении врачом и пациентом на фоне проводимой терапии отмечено сокращении сроков редукции таких основных симптомов болезни, как кашель и одышка. Также достоверно улучшалось самочувствие и качество жизни пациентов по оценке лечащего врача и пациентов. Добавление эрдостеина и азитромицина к терапии не приводило к какому-либо увеличению частоты нежелательных явлений.