Узагальнюються останні досягнення в області вивчення показників pH шлунково-кишкового тракту в співставленні з клінічними даними захворювань стравоходу, шлунка, кишківника, а також іншими методами дослідження. Оцінюються можливості нічного моніторування pH шлунка, а також впливу на його показники ряду медикаментозних посередників, в тому числі гідрокарбонатної натрієвої мінеральної води середньої мінералізації. Обговорюються методики та результати трансколоноскопічної pH-метрії різних відділів товстої кишки, зміни цих показників при захворюваннях цього відділу шлунково-кишкового тракту, а також під впливом різних комплексів лікування. Стан проблеми розглядається широко на основі власних результатів та даних інших вітчизняних та зарубіжних дослідників.

Рассмотрены вопросы диагностической и оперативной эндоскопии органов пищеварительной системы. Освещена история гастроинтестинальной эндоскопии и организации эндоскопической службы, описаны виды эндоскопических диагностических и эндохирургических вмешательств, показания и противопоказания к их применению. Проанализированы особенности подготовки и методики обследования больных, определены пути предупреждения опасностей при выполнении эндоскопических исследований.

Охарактеризованы синдромы, часто встречающиеся в гастроэнтерологической практике. Раскрыты особенности дифференциальной диагностики синдромов дисфагии, диспепсии, диареи, запора, воспалительного поражения кишечника. Рассмотрены вопросы антисекреторной терапии, ступенчатой ферментотерапии, функциональной патологии поджелудочной железы, профилактики рака желудка, ассоциированного с пилорическим хеликобактером.

Розглянуто питання щодо застосування ультразвукової діагностики у медицині. Досліджено можливості її використання у випадках паразитарних кіст молочної залози, внутрішньоутробного ураження печінки, гострого панкреатиту, холецеститу, цирозу печінки. Розглянуто використання ефекту Доплера для визначення моторики кишечнику.

Рассмотрены вопросы, касающиеся применения ультразвуковой диагностики в медицине. Исследованы возможности ее использования в случаях паразитарных кист молочной железы, внутриутробного поражения печени, острого панкреатита, холецистита, цирроза печени. Рассмотрено использование эффекта Доплера для определения моторики кишечника.

Висвітлено семіотику ендоскопічної картини стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки, товстого кишечнику та панкреатобіліарної системи у нормі й у випадку патологічних станів. Розкрито основи анатомії, фізіології та ендоскопічної топографії даних органів. Розглянуто сучасні, схвалені міжнародними асоціаціями та погоджувальними комітетами, класифікації патології органів травлення, диференціально-діагностичні критерії, рекомендації щодо ендоскопічного скринінгу та моніторигу. Наведено понад 600-т ендоскопічних фотографій і схем.

Освещена семиотика эндоскопической картины пищевода, желудка, двенадцатиперстной кишки, толстого кишечника и панкреатобилиарной системы в норме и при патологических состояниях. Раскрыты основы анатомии, физиологии и эндоскопической топографии данных органов. Рассмотрены современные, утвержденные международными ассоциациями и согласительными комитетами, классификации патологии органов пищеварения, дифференциально-диагностические критерии, рекомендации по эндоскопическому скринингу и мониторингу. Приведено более 600-т эндоскопических фотографий и схем.

Раскрыты клинические аспекты ультразвуковой диагностики заболеваний печени, билиарной системы, поджелудочной железы и почек, часто встречающие в терапевтической практике. Рассмотрены их анатомо-физиологические основы, описана методика проведения УЗИ. Внимание уделено клинической и эхографической картине каждого из заболеваний, в частности, острого и хронического некалькулезного холецистита, желчнокаменной болезни, холангитам, хроническому и острому панкреатиту, пиелонефриту, почечнокаменной болезни. гломерулонефритам, диабетической и падагрической нефропатии, злокачественным и доброкачественным опухолям почек, поджелудочной железы, желчного пузыря, большого дуодетального сосочка и печени.

Показано роль паразитів у виникненні еозинофілій. Розглянуто головні методи діагностики та лікувальну тактику за наявності Toxocara canis i cati. У разі поєднання гастроентерологічних захворювань і паразитозів виникають певні труднощі в діагностиці паразитарних інфекцій. Серологічний метод для виявлення антитіл до паразитів (ELISA-тест) допомогає у диференціальній діагностиці паразитозів за неспроможності традиційних методів дослідження.

Наведено клінічне спостереження хвороби Менетріє у пацієнта віком 24 роки. Основними скаргами хворого були виражений біль в надчеревній ділянці та схуднення на 7 кг за 6 міс. Діагностувати хворобу Менетріє вдалося лише завдяки неодноразовому ендоскопічному та гістологічному дослідженню.

Наведено нову класифікацію порушень рухової функції травного каналу, основні методи діагностики цих порушень. Підкреслено, що нова класифікація побудована на принципах доказової медицини.

Ключ. слова: язвенная болезнь, рак желудка, аутоиммунный гастрит, первичный билиарный цирроз печени, целиакияспру, гастринома, гастрин, эстрогеновые рецепторы, Helicobacter pylori
Індекс рубрикатора НБУВ: Р413-4

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено клінічні ендоскопічні, ультразвукові дослідження, внутрішньошлункову та внутрішньостравохідну pH-метрію до та після лікування з використанням прокінетика "Периліум" у пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою та захворюваннями гастродуоденальної зони. Виявлені після лікування зменшення вираженості езофагіту, підвищення pH у стравоході, нормалізація моторно-евукуаторної функції органів травлення (від 62,4 % до 100 %) свідчили про високу ефективність периліуму. Рекомендовано його широке застосування в разі гастроезофагеальної рефлюксної хвороби та інших захворюваннях органів травної системи з порушеннями моторно-евакуаторної функції. Препарат добре переноситься хворими, практично не спричиняє побічних реакцій.

Ключ. слова: С-реактивный белок, диагностика микробно-воспалительных заболеваний, рациональная антибактериальная химиотерапия, хронические заболевания пищеварительной системы, острый тонзиллит, инфекционный мононуклеоз, менингококковый менингит
Індекс рубрикатора НБУВ: Р413-451 + Р682.540.11-451 + Р514.35-451 + Р627.701.62-451

Рубрики:

Хвороби системи травлення, печінки

Ангіни

Інфекційний мононуклеоз (хвороба Філатова, залозиста лихоманка, хвороба Пфейфера, моноцитарна ангіна, доброякісний лімфобластоз, лімфоїдноклітинна ангіна, хвороби, викликані вірусом Епштейна-Барра)

Менінгоенцефаліти

Шифр НБУВ: Ж15767 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У 30-ти больных среднего, пожилого и старческого возраста с сочетанной патологией сердечно-сосудистой, пищеварительной систем и сахарным диабетом ІІ типа определены алгоритмы диагностики индивидуальных механизмов последовательности поражения органов и систем. Установлено, что диабетические ангиопатии, нейропатии являются факторами риска сочетанного поражения желудочно-кишечного тракта, панкреато-билиарной системы. Атеросклеротические поражения аорты и ее ветвей являются факторами риска инициирования, потенцирования нарушений углеводного обмена вследствие формирования "шоковой" или хронически ишемизированной поджелудочной железы. Алгоритмы диагностики индивидуальных механизмов последовательности поражения органов и систем у таких больных сводятся к пошаговому анализу первичности или вторичности, параллельности повреждений сердечно-сосудистой системы и бета-клеток островков Лангерганса.

Согласно данным анкетирования 2 256 студентов и врачей с помощью модифицированной шкалы Ликерта, распространенность гастроэзофагеальной рефлюксной болезни среди взрослого населения составляет в середнем 30 % (у мужчин - 25,1 %, у женщин - 39,1 %). Типичные симптомы (на изжогу, срыгивание кислым) ежедневно отмечают 3,3 %, раз в неделю - 17,3 %, раз в месяц - 9,4 % обследованных. При этом частота таких жалоб у женщин и мужчин практически одинакова, но наиболее часто женщины болеют в возрасте 17 - 29, а мужчины - в 20 - 59 лет. Атипичные жалобы (ночная кардиалгия, одышка, кашель) предъявляет 13,1 % населения, частота их у мужчин и женщин практически одинакова, однако возрастной пик этого варианта болезни у женщин приходится на 17 - 29, а у мужчин - на 20 - 49 лет.

На основании исследования системы неспецифической иммунной защиты лиц молодого возраста, больных хроническими заболеваниями желудочно-кишечного тракта, сочетанными с хроническим обструктивным заболеванием лёгких, обоснован алгоритм диагностики иммунорегуляторных реакций компенсации. Алгоритм состоит из диагностически ценных тестов, применение которых позволяет определять наличие иммунозависимых (компенсация, дисбаланс, регуряторная декомпенсация) реакций.

Мета дослідження - виявлення й аналіз лікарських помилок, яких припустилися на етапах лікувально-діагностичного процесу в пацієнтів гастроентерологічного профілю. Дані для аналізу зібрано за допомогою методу копіювання з медичних карт стаціонарних хворих. На підставі аналізу частоти розбіжності діагнозів установлено, що на всіх етапах медичного обслуговування хворих лікарі припустилися помилок. Лікарі установ, що направили пацієнтів на стаціонарне лікування, найчастіше припускалися діагностичних помилок стосовно хронічного панкреатиту (104,7 %), а лікарі гастроентерологічних відділень - щодо хронічного холециститу (66,3 %). Клінічний діагноз установлено правильно лише у 8 % обстежених, у 85 % випадків діагноз був неточним або неправильним. Обсяг лабораторних та інструментальних досліджень був недостатнім (91 і 80 % відповідно). Лікування визнано адекватним у 41 % хворих, неадекватним - у 50 %. Вказано на істотну недостатність обсягу медичної допомоги у зв'язку з супутньою патологією. У 76 % пацієнтів однією з головних причин неповноцінного лікування експерти назвали недоліки в постановці клінічного діагнозу. Помилки лікувально-діагностичного процесу негативно позначаються на його наслідках: призводять до хронізації процесу (38 %), збільшення тривалості періоду непрацездатності (64 %), ускладнень (2 %).

Рассмотрены мероприятия, направленные на предупреждение распространения желудочно-кишечной патологии в студенческой среде. Среди них: своевременная диагностика H. pylori-ассоциированных заболеваний с использованием современных информативных экспресс-методик, выявление и устранение факторов риска, усовершенствование принципов диспансерного наблюдения, санитарно-просветительной работы, методов профилактики.

Вопросы места и роли основных компонентов желчи в возникновении и прогрессировании рефлюкс-эзофагита требуют дальнейшего детального изучения. Предложенные способы диагностики дуоденогастроэзофагеального рефлюкса требуют дополнительного оснащения, а в отдельных случаях предусматривают применение дополнительной химической или рентгенологической загрузки на пациента. Разработанное устройство и способ диагностики пищеводного рефлюкса желчи позволяет одновременно проводить регистрацию рН и аспирировать рефлюксат пищевода для дальнейшего определения содержания альтерирующих компонентов. Проведенным клиническим применением подтверждена высокая диагностическая ценность способа.

Для получения сигналов электрической активности желудка и кишечника используется метод слепого разделения сигналов (СРС). Количество сигналов источников предполагается равным количеству пейсмейкеров в указанных отделах желудочно-кишечного тракта. Используемые смоделированные сигналы желудка и кишечника максимально повторяют реальные сигналы внутриклеточных отведений соответствующих гладких мышц по форме, амплитуде, частоте. В смеси сигналов присутствуют модели электрокардиограммы и артефакта дыхания. Разделение выполнено алгоритмами СРС, выбранными по статистическим свойствам реальных разделяемых сигналов. Лучший алгоритм выбран по минимальному значению коэффициента отличия матрицы смешивания от матрицы разделения.

Проведено дослідження просторового розподілення біопотенціалів у людському організмі, визначено можливості їх використання з метою діагностики функціонального стану органів травного тракту, здійснено реєстрацію, розглянуто перетворення та запропоновано методи обробки. Модифіковано біофізичну модель формування сигналів різних органів шлунково-кишкового тракту (ШКТ) з багатополюсним поданням розподілених на поверхні шкіри потенціалів. Розроблено методику реєстрації моторики органів ШКТ шляхом сканування просторово-розподілених чуттєвих зон активного датчика. Доведено, що просторово-розподілені потенціали є інформативним параметром у проекції органа, що досліджується. Виявлено та аналітично доведено зниження інформативності досліджуваного сигналу у разі використання замикаючого класичного електроду. З використанням удосконаленої математичної моделі, що розширює можливості потенціалографії за рахунок вибору базових областей та зон максимальної інформативності, розроблено метод диференційної діагностики, що дозволяє неінвазивно виявити патологію моторики органів ШКТ. Розроблено методику побудови підсилювачів біопотенціалів (ПБП) на основі модифікованого інструментального підсилювача. Запропоновано метод керування коефіцієнтом підсилення активної схеми для ПБП за умов мультиплікативного послаблення синфазної складової, інваріантного включення операційних підсилювачів та лінійного забезпечення коефіцієнта підсилення. Запропоновано нові засоби керування коефіцієнтом підсилення в ПБП.