Вивчено функціональний стан лівих і правих відділів серця у хворих на хронічні захворювання жовчовивідних шляхів та оптимізовано діагностику доклінічної серцевої недостатності на основі математичного аналізу показників внутрішньосерцевої гемодинаміки. Проведений кластерний аналіз дав змогу виділити 2 варіанти I типу діастолічної дисфункції, які відрізнялися гемодинамічними порушеннями та механізмами компенсації, діагностику яких можна здійснювати за допомогою запропонованої дискримінантної функції.

Проведен сравнительный анализ анамнеза, клиники, данных дуоденального зондирования, микроскопии центрифугата пузырной желчи (ПЖ) и динамической сонографии у больных холестерозом желчного пузыря (ЖП) и хроническим бескаменным холециститом. Для неосложненного холестероза ЖП характерны латентное течение, наличие в ПЖ большого количества кристаллов холестерина, утолщение стенки, снижение ее гомогенности, повышение плотности желчи и значительное снижение сократительной функции ЖП.

Обстежено 136 хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки та хронічний безкам'яний холецистит на тлі ожиріння. Вивчено особливості змін секреторної функції шлунка та функціональні порушення біліарної системи у хворих цього профілю.

Вперше проведено комплексне біофізичне та біохімічне дослідження жовчі хворих на хронічний холецистит (ХХ) залежно від типу дискінетичних розладів жовчного міхура. Визначено взаємозв'язок між типом даних розладів та змінами біофізичних показників жовчі. Показано, що найбільш істотні зміни біофізичних властивостей жовчі спостерігаються у хворих з супутньою гіпотонічно-гіпокінетичною дискінезією і вони подібні до змін у хворих на жовчнокам'яну хворобу (ЖКХ). Доведено можливість та діагностичну цінність вивчення нативної жовчі за допомогою рентген-дифракційного аналізу. Встановлено однонаправлені зміни мікроелементного складу жовчі у хворих на ХХ та ЖКХ, що спостерігаються у випадку утворення жовчних конкрементів. Виявлено зміни питомої електроповідності жовчі залежно до типу дискінетичних розладів у хворих на ХХ.

Дисертація присвячена розробці методичних підходів та вивченню теплового балансу органів черевної порожнини, удосконаленню діагностики гострих запальних захворювань органів черевної порожнини (апендицит, холецистит, панкреатит), оцінці перебігу післяопераційного періоду і запального процесу у рані методом дистаційної радіаційної динамічної теплометрії (ДРДТ). Вивчено густину теплового потоку із глибоких структур органів черевної порожнини на передню черевну стінку в залежності від конституції, статі, віку, сезонів року, часу доби, вживання їжі, професії, географічної довготи, широти, хвилювання океану у практично здорових людей-працівників морського транспорту і жителів берегової зони; у хворих з грижами передньої черевної стінки; при гострих запальних захворюваннях органів черевної порожнини (апендицит, холецистит, панкреатит) з метою діагностики і контроля за перебігом післяопераційного періоду, оцінки регенерації і ступеня виразності запального процесу в операційній рані. Визначено можливості ДРДТ у фізіологічних дослідженнях у морській медицині та діагностичному алгоритмі при гострих запальних захворюваннях органів черевної порожнини.

Дисертація присвячена питанню морфофункціонального стану та просторової будови жовчовивідних шляхів. У дисертації розробляється нове направлення діагностики захворювань печінки і жовчовивідних шляхів, яке грунтується на стереометричному аналізі даних холангіограм та корозійних препаратів жовчного дерева. Встановлено, що порушення біліодинаміки при обтураційному холестазі призводить до патологічних змін у просторово-стереометричній будові жовчного дерева. Запропонований арефлюксний біліодигестивний анастомоз власної конструкції, на відміну від анастомозів Юраш-Виноградова та Вітебського, попереджуючи розвиток рефлюкс-холангіту, сприяє відтворенню просторово-стереометричної будови жовчних шляхів.

За умов гастроентерологічної клініки було обстежено 120 хворих на хронічний некалькульозний холецистит із дискінезіями жовчного міхура віком від 20 до 60 років. Досліджено скорочувальну функцію жовчновивідних шляхів і жовчного міхура у взаємозв'язку з моторикою дванадцятипалої кишки в міжтравний період, взаємозв'язок зовнішньої секреції печінки і виділення міхурової жовчі з фазами моторики дванадцятипалої кишки у здорових і хворих на хронічний некалькульозний холецистит. Встановлено міжтравну інтеграцію жовчного міхура та фазної моторики дванадцятипалої кишки, яка пояснює динамічну діяльність жовчного міхура. У другій половині I і у II фазах моторики дванадцятипалої кишки жовчний міхур наповнюється жовчю і тому виділення міхурової жовчі в цей період припиняється. У III та першій половині I фази відбувається звільнення жовчного міхура від накопиченої жовчі. У хворих на хронічний некалькульозний холецистит фазна моторно-евакуаторна функція жовчного міхура змінюється відповідно до типу супутних йому дискінезій. Доведено, що жовчний міхур і печінка працюють асинхронно у фазах міжтравної моторики дванадцятипалої кишки. Розроблено та запропоновано спосіб сучасного дуоденального зондування з урахуванням фаз міжтравної моторики дванадцятипалої кишки.

Зазначено, що гострий холецистит у хворих похилого віку супроводжується стертою клінікою, на тлі якої розвиваються деструктивні зміни стінки жовчного міхура, що стає причиною незадовільних результатів лікування та високої летальності. Вкрай важливими є питання своєчасної діагностики та лікувальної тактики. Рутинні методи діагностики, що застосовуються, не є достатньо точними. Наведено клінічний випадок застосування ендосонографії для диференціальної діагностики між інфільтративною формою раку шлунка та паравезикальним абсцесом у 67-річного хворого. Для діагностики деструктивного холециститу у складних випадках може бути рекомендований метод ендосонографії, завдяки його високій розподільній здатності та наближеності датчика до патологічного осередку.

Мета роботи - покращити діагностику гострого калькульозного холециститу, ускладненого коломіхуровим інфільтратом, шляхом розробки класифікації ступеня поширеності інфільтрату та його структури. Проаналізовано результати УЗД гострого калькульозного холециститу, ускладненого коломіхуровим нфільтратом, у 103-х хворих у період 2006 - 2012 рр., які порівняно з результатами інтраопераційних спостережень та гістологічних досліджень. Для оцінки ступеня поширеності коломіхурового інфільтрату використовували співвідношення площ жовчного міхура та коломіхурового інфільтрату. За ступенем поширення інфільтрату та його структурою розроблено класифікацію, згідно з якою до I ступеня (локальний) віднесено випадки, коли площа інфільтрату менша за площу жовчного міхура, до II ступеня (паравезикальний) - випадки, коли площа інфільтрату не перевищує подвійної площі жовчного міхура, до III ступеня (поширений) - випадки, коли площа інфільтрату перевищує площу жовчного міхура більш ніж удвічі. У разі пухкого інфільтрату щільність зони інфільтрату була нижчою з наявністю дрібних ділянок зниження ехогенності та відсутності чіткого контуру. За щільного інфільтрату зона гіперехогенності була більш однорідною. Висновки: одержані дані надали змогу визначити термін оперативного втручання та можливості застосування малоінвазивних технологій.