Розглянуто проблему нейроендокринних взаємовідносин між гормонами гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи (ГГНС) і ангіотензиновою системою (АС), відомою своїми серцево-судинними та ендокринними ефектами. Узагальнено результати досліджень участі АС в нейроендокринній регуляції секреції гормонів ГГНС. Проаналізовано дані літератури та результати власних досліджень про характер змін різних компонентів центральної та периферичної АС за умов стресу та гіпо- та гіперкортицизму. Особливу увагу приділено АС мозку та гіпофіза. Обговорено питання про залучення АС у регуляцію кортикотропної функції гіпофіза за умов стресу та різних порушень ГГНС.

Рассмотрена проблема нейроэндокринных взаимоотношений между гормонами гипоталамо-гипофизарно-надпочечниковой системы (ГГНС) и ангиотензиновой системой (АС), известной своими сердечно-сосудистыми и эндокринными эффектами. Обобщены результаты исследования роли АС в нейроэндокринной регуляции секреции гормонов ГГНС. Проанализированы данные литературы и результаты собственных исследований о характере изменений различных компонентов центральной и периферической АС в условиях стресса, а также гипо- и гиперкортицизма. Особое внимание уделено АС мозга и гипофиза. Обсужден вопрос о вовлечении АС в регуляцию кортикотропной функции гипофиза при стрессах и различных нарушениях ГГНС.

The present review is dealing with the problem of neuroendocrine relationships between the hormones of hypothalamic-pituitary-adrenal axis (HPAA) and angiotensin system (AS) known for its cardiovascular and endocrine effects. The results of investigations of the role of AS in neuroendocrine regulation of hormonal secretion by HPPA are summarized. An analysis of literature data and results of own investigations of the character of changes in different links of central and peripheral AS under stress and hypo- and hypercorticoidism are given. A special attention is paid to brain and pituitary AS. The issue of AS involvement in the regulation of pituitary corticotrophic function in the presence of stress and different disorders of HPAA is discussed.

Розглянуто термінологію, класифікації, питання діагностики та принципи лікування артеріальних гіпертензій у разі ендокринних захворювань, а також особливості терапії окремих категорій пацієнтів. Викладено питання патогенезу артеріальних гіпертензій у випадку кожної з нозологій, диференційної діагностики, обгрунтування вибору стратегії лікування.

Рассмотрены терминология, классификации, вопросы диагностики и принципы лечения артериальных гипертензий в случае эндокринных заболеваний, а также особенности терапии отдельных категорий пациентов. Изложены вопросы патогенеза артериальных гипертензий в случае каждой из нозологий, дифференциальной диагностики, обоснования выбора стратегии лечения.

Розглянуто питання фізіології ендокринної системи. Детально описано захворювання ендокринної частини підшлункової залози (цукровий діабет), щитовидної залози (дифузний токсичний і ендемічний зоб), паращитовидних залоз (гіпопаратиреоз), наднирників, гіпоталамо-гіпофізарні (хворобу Шиєна, синдром Іценко - Кушинга, гіпоталамічний і нецукровий діабет), статевих залоз (гіпогонадизм, клімактерій), ожиріння; наведено їх класифікацію, клінику, етіологію, патогенез, діагностику; визначено види хронічних ускладнень; запропоновано методи їх лікування, зокрема фітотерапію, та шляхи профілактики вищезгаданих хвороб.

Обобщены сведения по синдрому множественных эндокринных неоплазий. Изложены современные взгляды на классификацию, патогенез, клинику и лечение больных с синдромом множественных эндокринных неоплазий.

Приведено описание синдрома Блицарда, который относится к полиэндокринопатиям, возникающим вследствие первичного аутоиммунного поражения двух (или более) эндокринных желез. Определяющими компонентами синдрома Блицарда являются эктодермальная дистрофия, гипопаратиреоз, хроническая недостаточность надпочечников. Гормональные нарушения обуславливают электролитный дисбаланс организма, что в совокупности приводит к разнообразным клиническим выявлениям со стороны пищеварительного канала. Привлечено внимание врачей к гастроэнтерологической патологии на фоне заболеваний эндокринной системы.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.1-3 + Р458.198.47-436.1

Рубрики:

Хвороби ендокринної системи

Пошкодження кисті і пальців

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.51 + Р415.1-3

Рубрики:

Адаптаційний синдром (стрес)

Хвороби ендокринної системи

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Autoimmune polyglandular thyroiditis case of type III syndrome is represented in the article along with physical, laboratory and instrumental data.

Наведено дані про особливості екскреції 17-кетостероїдів (17-КС) у хворих на цукровий діабет типу 2 (ЦД 2) залежно від віку, статі та ступеня компенсації цукрового діабету. Встановлено, що екскреція 17-КС та їх фракцій значно вища у чоловіків, хворих на ЦД 2, у порівнянні з контрольною групою, що особливо виражено в осіб з інсулінорезистентністю. Одержані результати вказують на можливість участі зміненого метаболізму стероїдів у патогенезі андрогенних порушень при ЦД 2 у чоловіків літнього віку залежно від чутливості до інсуліну.

  Скачати повний текст

Визначено клініко-патогенетичні особливості та диференційно-діагностичні критерії ендокринопатій, що супроводжуються полікістозом яєчників (ПКЯ). На підставі соматогенетичного дослідження з синдромологічним аналізом виділено синдром Штейна - Левенталя і 7-ми різних за патогенезом симптомокомплексів зі вторинним ПКЯ. П'ять з них (некласичні форми природженої дисфункції кори надниркових залоз, 2 варіанти симптомокомплексу гіперкортицизму з нейрокутанеальними проявами, симптомокомплекс, подібний синдрому Морганьї - Мореля - Стюарта і симптомокомплекс з недиференційованим дизрафичним статусом) віднесені до генетично детермінованих захворювань, питома вага яких в структурі виділених ендокринопатій складає 64 %. Відзначено переважну роль спадкової патології сполучної тканини у формуванні фенотипу хворих з некласичною формою природженої дисфункції кори надниркових залоз. Встановлено наявність у складі симптомокомплексів гіперкортицизму з нейрокутанеальними проявами хворих з первинною патологією кори надниркових залоз, а також схожість вказаних симптомокомплексів з факоматозами і синдромом Карнея. Розглянуто клінічні та гормональні особливості синдрому первинного гіперпролактинемічного гіпогонадизму у порівнянні з іншими ендокринопатіями з ПКЯ. Визначено діагностичні ознаки кожного з виділених варіантів ендокринопатій, на основі яких розроблено алгоритм їх диференціального діагнозу. Доведено, що лише 49,6 % хворих з ПКЯ мають ознаки метаболічного синдрому, що визначає адекватні підходи до використання інсуліносенсітайзерів. Запропоновано диференційовані підходи щодо консервативної терапії хворих з вторинним ПКЯ, що грунтуються на оцінці

патогенетичних механізмів розвитку ендокринопатій, а також характеру гормональних і метаболічних порушень.

Розглянуто структуру та функції ендокринних залоз. Розкрито особливості секреції, метаболізму, фізіологічних ефектів і механізму дії гормонів. Описано етіологію, патогенез, клінічну картину, діагностику ендокринних захворювань. Увагу приділено симптомам і синдромам захворювань гіпоталамо-гіпофізарної системи, нецукровому діабету, особливостям перебігу акромегалії, гормональній регуляції та взаємозв'язку метаболічних процесів у організмі людини, фізичним і лабораторним методам дослідження надниркових залоз, захворюванням щитовидної залози.

Рассмотрены структура и функции эндокринных желез. Раскрыты особенности секреции, метаболизма, физиологических эффектов и механизма действия гормонов. Описаны этиология, патогенез, клиническая картина, диагностика эндокринных заболеваний. Уделено внимание симптомам и синдромам заболеваний гипоталамо-гипофизарной системы, несахарному диабету, особенностям протекания акромегалии, гормональной регуляции и взаимосвязи метаболических процессов в организме человека, физическим и лабораторным методам исследования надпочечных желез, заболеваниям щитовидной железы.

Мета роботи - дослідити, чи пов'язані зміни продукції мелатоніну з наявністю патологічної симптоматики у хворих із синдромом подразненого кишечнику (СПК). До дослідження залучено 54 хворих із СПК та 32 здорових осіб групи контролю. Діагноз СПК встановлювали згідно з Римськими критеріями III. Вміст 6-сульфоксимелатоніну (6-SMT) у сечі визначали імуноферментним методом з використанням набору 6-Sulfatoxymelatonin ELISA. Екскрецію 6-SMT оцінювали за величиною відношення 6-SМТ/креатинін у сечі. Для оцінки клінічної картини у хворих на СПК використано Gastrointestinal Symptom Rating Scale та візуально-аналогову шкалу. Установлено, що вміст 6-SMT більше ніж у 2,5 разу вищий у здорових осіб у порівнянні з хворими із СПК. Виявлено обернений значущий кореляційний зв'язок між рівнем 6-SMT і виявами диспепсичного, діарейного, констипаційного та больового синдрому. Висновки: одержані результати підтверджують патогенетичну роль мелатоніну у розвитку СПК, що надає підстави припустити позитивний лікувальний ефект мелатоніну у цієї категорії хворих.

Установлено клініко-ендокринологічні паралелі в жінок з різними формами гіперандрогенії на підставі клініко-анамнестичних даних і результатів гормонального обстеження (визначення в крові пролактину, фолітропіну, лютропіну, адренокортикотропного гормону, кортизолу та тестостерону за допомогою радіоімунологічного методу на 7-му та 21-му дні менструального циклу, а також секрецію із сечею сумарних естрогенів, 17-кетостероїдів і дегідроепіандростерону). Корекція ендокринних порушень передбачала адекватну, індивідуально підібрану гормональну терапію. Це дозволило поновити повноцінний менструальний овуляторний цикл у 91,1 % жінок.

У 162-х хворих з різними типами загальних неспецифічних адаптаційних реакцій визначено рівень кортизолу крові, у 82-х - альдостерону, тиротропного гормону, трийодтироніну (Т3), тироксину (Т4). Показано, що типи адаптаційних реакцій відрізняються між собою не стільки за середнім значенням кількості гормонів гіпофіза, наднирників, щитоподібної залози, скільки за кореляційними зв'язками між гормонами та частотою виявлення їх змін. Мінімальний рівень гормонів щитоподібної залози спостережено під час реакції неповноцінної адаптації. Стрес і реакція переактивації супроводжуються низьким рівнем Т3 та Т4. Максимальний рівень гормонів щитоподібної залози притаманний реакціям орієнтування, спокійної та підвищеної активації. За кореляційними співвідношеннями гормонів реакції орієнтування та стресу, спокійної та підвищеної активації виявились подібними між собою. Загальні адаптаційні реакції переактивації та неповноцінної адаптації суттєво відрізнялися від усіх інших за міжгормональними зв'язками.

Наведено дані про стан шкіри у 96-ти жінок, які страждають на нейрообмінно-ендокринний синдром. Захворювання шкіри та косметологічні проблеми в цих жінок трапляються значно частіше, ніж у пацієнток без нейроендокринних порушень. Висловлено припущення щодо зв'язку цих порушень з імуно-гормональними особливостями жінок з нейрообмінно-ендокринним синдромом.

Приведены данные о состоянии кожи у 96-ти женщин, страдающих нейрообменно-эндокринным синдромом. У этих пациенток частота и тяжесть заболеваний кожи и косметологических нарушений была достоверно выше, чем у женщин без нейроэндокринных нарушений. Высказано предположение, что эти изменения обусловлены иммуно-гормональными особенностями женщин с нейрообменно-эндокринным синдромом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.1-3

Рубрики:

Хвороби ендокринної системи

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено стислу клінічну характеристику деяких синдромів ендокринної патології, основу яких складають спадкові чинники. Для позначення нозологічних форм зазначено ОМІМ згідно з існуючою класифікацією, тип успадкування, групи генів, що сприяють розвитку синдрому, вказано гени, відповідальні за синтез гормонів, їх розташування у хромосомах.

Аутоиммунные полиэндокринные синдромы являются актуальной проблемой современной медицины, поскольку включают в себя развитие нескольких эндокринопатий аутоиммунного характера у одного и того же пациента, сочетающихся с аутоиммунной неэндокринной патологией. Приведена сравнительная характеристика 4-х типов аутоиммунных полиэндокринных синдромов, а также современные данные об их клинике, диагностике и лечении.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р67-3 + Р415.1-3

Рубрики:

Офтальмологія

Хвороби ендокринної системи

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ