Викладено, узагальнено та систематизовано сучасні уявлення про ураження аорти, пов’язані з факторами старіння та запалення, — синдром прозапальної жорсткості аорти, запальні хірургічні захворювання магістральних артерій (атеросклероз, запальні аневризми, аортити, періаортити), аортопатії, пов’язані із запальними ревматичними й іншими неінфекційними та інфекційними захворюваннями, їх лікуванням і профілактикою в літньому віці. Надано інформацію про запальні ревматичні хвороби літнього віку (гігантоклітинний артеріїт, ревматичну поліміалгію), шо часто уражують аорту та її гілки, і фіброзозапальне IgG4-залежне захворювання. Розглянуто номенклатуру, епідеміологію, важливі клінічні асоціації, патогенез, морфологічні особливості, класифікації, критерії та алгоритми діагностики, підходи до лікування. Описано медикаментозно- та COVID-19-індуковані аортопатії. Висвітлено профілактичні аспекти первинної та (високо) спеціалізованої медичної допомоги: скринінги та фармакологічну стабілізацію аневризм, показання до хірургічного лікування, стратегії зниження ризику розвитку гострого аортального синдрому та загального кардіоваскулярного ризику. Обгрунтовано концептуальну модель профілактики аневризми абдомінальної аорти.

У другій частині огляду детально розглянуто питання діагностики і особливостей прояву метаболічного синдрому (МС), який є зв'язуючою ланкою між більшістю коморбідних станів у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ). В основі МС лежать інсулінорезистентність і компенсаторна гіперінсулінемія, спричинені як хронічним запаленням низької інтенсивності, так і збільшенням жирової тканини, часто на тлі обтяженої спадковості за цукровим діабетом. Висвітлено питання впливу ожиріння, кахексії та деяких ендокринних порушень на перебіг захворювання. Вказано на недостатність досліджень ендокринного статусу, особливо тиреоїдної функції та пов'язаних з ними метаболічних порушень. Розглядаються можливі патогенетичні механізми розвитку остеопорозу у зазначеного контингенту хворих. Обговорено питання щодо необхідності проведення подальших досліджень патогенетичної ролі вітаміну D. Наведено дані про роль функціонального стану нирок у розвитку метаболічних розладів в організмі, хоча нині патологію нирок у хворих на ХОЗЛ не розглядають як коморбідний стан. Проведено аналіз суперечливих літературних даних щодо розвитку анемії у цих пацієнтів. Наведено дані щодо розвитку онкологічних процесів у разі ХОЗЛ як системного прояву, проаналізовано спільні механізми розвитку цих патологічних станів, які обтяжують один одного. Звернуто увагу на взаємозв'язок між гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, бронхоектазами, обструктивним апное сну і ХОЗЛ. Окреслено перспективи сучасних генетичних досліджень за ХОЗЛ та коморбідних станів.

Визначено на підставі дослідження особливості змін функціонального стану нирок у хворих на верифікований ранній ревматоїдний артрит (далі - рРА). Отримано нові дані щодо особливостей взаємозв'язку активності запального процесу, параметрів кістково-хрящової деструкції та показників клініко-функціонального стану із виразністю ренальної дисфункції у хворих на рРА. Комплексно досліджено стан внутрішньоренального кровотоку та динаміку рівня цитокінів в залежності від клінічних особливостей захворювання. Оцінено прогностичне та клініко-діагностичне значення цитокінової активації у детермінуванні розвитку порушень функціонального стану нирок при рРА. Удосконалено комплексне дослідження потенційних субклінічних маркерів нефропатії із визначення стану гломерулярного та тубулярного сегментів нефрону, оцінку наявності внутришньоклубочкової гіпертензії/гіперфільтрації, визначення деяких параметрів допплерографії ренального кровоплину. Встановлено прогностичне та клініко-діагностичне значення цитокінового дисбалансу у розвитку патологічних змін функціонального резерву фільтрації у хворих на рРА. Сформовано та узагальнено дані відносно порушень уринарної екскреції мікропротеїнів при рРА в залежності від клінічних особливостей і перебігу захворювання. Доведено наявність достовірної асоціації між виразністю об'єктивних ознак ерозивно-деструктивних процесів кісткових та м'яко-тканинних структур суглобів зап'ястя та карпо-метакарпальної зони та експресією деяких цитокінів. Проведено порівняння прогностичної значимості та інформативності клінічних показників і виділені найбільш оптимальні та достовірні фактори, що детермінують формування нефропатії при рРА. Вперше побудовано методом логістичної регресії математичне рівняння розрахунку персональної апріорної вірогідності розвитку ренальної дисфункції для кількісної оцінки ризику. Обґрунтовано нефропротективну ефективність гуманізованих моноклональних антитіл (IgG1) у цієї категорії пацієнтів. Уточнено та доповнено наукові дані відносно впливу терапії рРА на динаміку маркерів нефропатії. Сформулювано та розширено наукове уявлення про актуальність раннього призначення біологічних базисних протиревматичних препаратів у комбінацій з хворобомодифікуючими антиревматичними препаратами, ренопротективні властивості різних схем базисної терапії та новітніх імунобіологічних антиревматичних засобів.

Anti-TNF treatment has transformed the treatment of chronic inflammatory rheumatism. Although the therapy can be highly effective, anti-TNF drugs are associated with an increased risk of tuberculosis, especially extra-pulmonary tuberculosis. Laryngeal tuberculosis is rare and its symptoms are not specific. Laryngeal tuberculosis is often secondary to another localization, particularly pulmonary. In the use of anti-TNF therapy, its development is unusual. We report a case of bifocal tuberculosis: laryngeal and pulmonary tuberculosis revealed by laryngeal involvement in a patient aged 41 years with axial spondylarthritis treated with Adalimumab. Conclusion: this presentation highlights the importance to consider the rare possibility of laryngeal tuberculosis in the presence of atypical otorhinolaryngologic signs under anti-TNF therapy and underlines the importance of looking for other tuberculosis involvement.

Совершенствование диагностики ревматических болезней пожилых людей и заболеваний аорты - актуальные задачи медицины. В патогенезе аневризм, расслоений, разрывов аорты важна роль воспаления и структурных изменений ее стенки, которые выявляют с помощью визуализирующих методов. Ведению ревматической полимиалгии (РПМ), гигантоклеточного артериита, аневризм аорты посвящен ряд международных рекомендаций. С аортитом сопряжено до 40 % случаев РПМ. Клиническое подозрение на него основано на выявлении асимметрии артериального давления и пульса, шума аортальной регургитации, сосудистых шумов, персистенции РПМ, воспалительной боли в спине, области таза и нижних конечностях. В 2020 г. именно позитронно-эмиссионная томография (ПЭТ)/компьютерная томография (КТ) рекомендована Итальянским обществом ревматологов для диагностики васкулита при РПМ во вторичном звене и Европейской федерацией головной боли для диагностики крупнососудистого гигантоклеточного артериита в неврологической практике. Приведен обзор рекомендаций Европейской ассоциации ядерной медицины, Общества ядерной медицины и молекулярной визуализации и Американского общества ядерной кардиологии по применению ПЭТ с фтордеоксиглюкозой в сочетании с КТ (ангиографией) при васкулитах крупных сосудов и РПМ (2018). Они сопоставлены с клиническими руководствами, другими рекомендациями обществ ядерной медицины и новыми научными данными. Описана процедура исследования и подготовка к нему. Рассмотрены критерии оценки васкулита, предложенные для клинической практики и клинических исследований, а также факторы, влияющие на результаты теста и их интерпретацию (атеросклероз, диабет, возраст, индекс массы тела, уровни гликемии и маркеров острой фазы). В рекомендациях обоснована польза применения ПЭТ и ее сочетания с КТ для выявления экстракраниального васкулита и ценность КТ-ангиографии на разных стадиях болезни. Требует усиления доказательная база стандарта времени экспозиции фтордеоксиглюкозы и пользы сочетания ПЭТ с КТ-ангиографией, в том числе для выявления рецидивов васкулита и мониторинга терапии. Необходимы консенсус по раннему выполнению исследования, стандартизация оценок его результатов, обеспечение реимбурсации, внедрение новых методик визуализации сосудов черепа. В перспективе доказательный подход к ведению васкулита дополнит терагностика.

Між ревматичними захворюваннями і раком існують складні двонаправлені відношення. Певні ревматичні захворювання, зокрема дерматоміозит, поліміозит, ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак (СЧВ), синдром Шегрена і системний склероз, з одного боку, пов'язані з підвищеним ризиком виникнення злоякісних новоутворень на тлі перебігу захворювання, шляхом імунологічної стимуляції сприяючи канцерогенезу, а з іншого - можуть маніфестувати внаслідок автоімунних реакцій, обумовлених первинним онкологічним захворюванням, у вигляді паранеопластичного синдрому (ПНС). ПНС - це симптоми або сукупність симптомів, які є вторинними щодо первинного онкологічного процесу. Ці симптоми можуть бути викликані речовинами, які секретуються пухлиною (гормонами та іншими біологічно активними речовинами) або обумовлені реакцією імунної системи на пухлинні клітини (автоімунні реакції, утворення імунних комплексів, супресія імунної системи), що залучає в патологічний процес різні органи і системи, розташовані дистантно від первинного вогнища або метастазів. Наведено огляд літератури, присвяченої взаємозв'язку між автоімунними захворюваннями, більшою мірою СЧВ, і злоякісними новоутвореннями, та клінічне спостереження, в якому маніфестація люпус-нефриту збігалася з виявленням папілярної карциноми щитоподібної залози.

Постарение популяции является предпосылкой усиления доказательной базы специфических гериатрических синдромов, ревматических заболеваний с поздним дебютом и ревматических болезней пожилого возраста. Среди последних наиболее распространена ревматическая полимиалгия, наличие и ведение которой сопряжено с проблемами переносимости обезболивающей и противовоспалительной терапии и своевременного выявления гигантоклеточного артериита и злокачественных опухолей. В Европе, в немецкоязычных странах в частности, сохраняются значительные различия в подходах к ведению пациентов с ревматической полимиалгией в клинической практике. Этим обусловлено создание и публикация в 2018 г. единого руководства Немецкого ревматологического общества, Австрийского общества ревматологии и реабилитации, Швейцарского ревматологического общества и других научно-медицинских ассоциаций и организаций, посвященного данной проблеме. Представлены и обсуждены его доказательная база, основные принципы и специальные рекомендации. Разработка сопоставлена с рекомендациями Европейской антиревматической лиги и Американской коллегии ревматологов 2015 г. и клинической рекомендацией Финской медицинской ассоциации, одобренной Министерством здравоохранения Украины для применения в первичном звене в качестве нового клинического протокола в 2016 г.

Менеджмент воспалительных ревматических заболеваний при планировании и во время беременности и грудного вскармливания за последние несколько лет претерпел значительные изменения. Современная терапия, включая биологические и таргетные синтетические болезнь-модифицирующие препараты (БМП), позволили существенно улучшить контроль за ревматическими заболеваниями, что привело к увеличению количества женщин с тяжелым течением заболевания, которые планируют забеременеть и беременеют. Во время консультаций таких пациенток необходимо обсуждение возможного времени зачатия (в отношении активности заболевания), влияния заболевания на беременность и беременности на него, а также потенциальной необходимости изменения режима приема лекарственных препаратов во время беременности и кормления грудью. В обзоре обобщена информация о влиянии беременности на различные ревматические заболевания и, наоборот, об изменении терапии и мониторинге пациенток с ревматическими заболеваниями до, во время и после беременности. Женщины с воспалительными ревматическими заболеваниями нуждаются в консультациях по поводу медикаментозной терапии перед планированием беременности, во время беременности и кормления грудью и должны осознавать риск послеродовых обострений. Безопасными БМП, прием которых возможен при беременности, являются гидроксихлорохин, сульфосалазин, азатиоприн и циклоспорин. Во время беременности также возможен прием глюкокортикоидов и нестероидных противовоспалительных препаратов до 32-й недели гестации. Большинство ингибиторов фактора некроза опухоли (анти-ФНО) также безопасны в период беременности. Во время беременности необходимы четкий мониторинг активности заболевания, контроль уровня аутоантител, особенно анти-SSA/Ro и анти-SSB/La и антифосфолипидных антител, оценка степени дисфункции органов, особенно поражения почек. Приведены современные подходы к оптимизации менеджмента воспалительного ревматического заболевания во время беременности. Для пациентов с воспалительными ревматическими заболеваниями успешный исход беременности оптимизируется путем создания индивидуального плана подавления и контроля активности болезни с использованием целевого подхода.

Описано клиническое наблюдение пациента, страдающего более 20 лет ревматологическим процессом, который идентифицирован как болезнь Бехтерева в последние 5 лет. Прогрессирование анкилозирующего спондилита осложнилось развитием нефротического синдрома и прогрессирующим снижением функции почек до уровня хронической болезни почек 4-й стадии (расчетная скорость клубочковой фильтрации (рСКФ) - 19,8 мл/мин), анемии и кахексии. Биопсия десны не выявила амилоида, биопсия почки подтвердила наличие АА-амилоидоза. Была начата терапия адалимумабом в дозе 40 мг 1 раз в неделю, через 2 месяца - 1 раз в 2 недели. Одновременно пациент получал олмесартан, симптоматическую терапию. Трехлетнее введение адалимумаба привело к стойкому контролю активности анкилозирующего спондилита и постепенному восстановлению функции почек до рСКФ 62 мл/мин. На фоне лечения у пациента родились дети. Приведена детальная характеристика нефробиоптата. Лечение адалимумабом и олмесартаном продолжается.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р419.180.11 + Р410

Рубрики:

Ревматичні артрити і поліартрити

Хвороби систем кровообігу і лімфообігу

Шифр НБУВ: Ж22874 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ревматоїдний артрит (РА) - непередбачуване та прогресивне запальне захворювання суглобів імунного характеру, яке в цілому з різних причин скорочує тривалість життя пацієнтів на 5 - 10 років. Фармакотерапія (ФТ) РА грунтується на тривалому застосуванні великої кількості лікарських засобів (ЛЗ) різних фармакотерапевтичних груп, вартість яких значно коливається. Означене вище робить дослідження економічних параметрів лікування РА актуальною проблемою. Мета дослідження - аналіз вартісних характеристик схем ФТ хворих із РА в умовах закладу охорони здоров'я стаціонарного типу (ЗОЗст) із метою оптимізації витрат на медикаментозне забезпечення цих пацієнтів. Як об'єкти дослідження обрано медичні карти і листки лікарських призначень 89 та 108 стаціонарних хворих із РА, котрі знаходилися на лікуванні в ревматологічному відділенні комунального неприбуткового підприємства "4-а міська клінічна лікарня міста Львова" у 2009 і 2019 рр. відповідно. У роботі використовували методи: інформаційного пошуку, математичної статистики, частотного, порівняльного, контент-аналізів, узагальнення даних, аналізу вартості. В аналізованому ЗОЗст для ФТ РА впродовж обох досліджуваних періодів призначали синтетичні хворобомодифікуючі протиревматичні препарати (ХМПРП), глюкокортикостероїди (ГКС) та нестероїдні протизапальні лікарські засоби (НПЗП), які було згруповано в 6 схем. Встановлено збільшення кількості призначень тих схем, в яких використовують ХМПРП. Максимальну частку в обох аналізованих періодах займала схема потрійної ФТ, яка включала усі вище перераховані ЛЗ. Ця схема також була найдорожчою та її вартість за середніми роздрібними цінами (СРЦ) зросла найбільше (у 9,4 разу) з 2009 по 2019 рр. За досліджуваний період середня заробітна плата у Львівській обл. зросла в 5,4 разу, в той час як індекси зміни вартості (Ів) різних схем ФТ, розрахованої на основі СРЦ, знаходились в межах від 6,9 для двокомпонентної схеми з ХМПРП і НПЗП до 9,4 для трикомпонентної схеми з ХМПРП, ГКС та НПЗП. Аналіз показників доступності (Пд) засвідчив, що найдоступнішою серед аналізованих є двокомпонентна схема, яка включає ХМПРП та НПЗП (Пд = 0,78). Дослідження впливу вартості схеми лікування на їх призначуваність за допомогою кореляційного аналізу показав дуже високу залежність цих індексів (R = 0,97). Парні кореляції індексів зміни призначуваності (Іп) від Ів ФТ, базуючись лише на мінімальних (РЦmin), максимальних (РЦmax) та СРЦ у львівських аптеках надали змогу встановити дуже високу парну залежність Іп від Ів, розрахованих на основі лише РЦmax (R = 0,93) або лише СРЦ (R = 0,90). Таким чином, аналіз споживання пацієнтами ЛЗ для ФТ РА в умовах ЗОЗст надав змогу встановити, що у 2019 р. лікування РА стало менш доступним у порівнянні з 2009 р.

Мета дослідження - висвітлення наукових здобутків з використання мартинії запашної (МЗ) у хворих на остеоартрит (ОА) та інші ревматичні захворювання, у тому числі в аспекті властивих цій патології коморбідних процесів. Здійснено науковий пошук у друкованих та електронних виданнях, пошукових наукових базах, Державному реєстрі лікарських засобів України із застосуванням методів аналізу, порівняння й узагальнення інформаційних даних, а також наведено результати власних початкових досліджень ефективності МЗ у хворих на ОА з явищами коморбідних процесів. Матеріали наукових досліджень, проведених в різних країнах світу, свідчать, що екстракт МЗ чинить багатогранну лікувальну дію у хворих на ОА. Зроблено акцент на нещодавно виявлені інші властивості цієї рослини, а саме: гіпотензивне, кардіотонічне, дезагрегантне, гіпоглікемічне, жовчогінне, покращання діяльності системи травлення і нирок. Зазначені властивості МЗ важливі в аспекті можливого сприятливого впливу на коморбідні захворювання серцево-судинної, травної, сечостатевої систем та цукрового діабету, що фіксують у хворих на ОА та інші ревматичні недуги. Заключення: препарати кореня МЗ (Flarpagophytum procumbens) володіють багатогранним механізмом дії, ефективні і безпечні у лікуванні хворих на остеоартрит (ОА), артрити, біль легкого та помірного ступеня різного походження. Надбання народної медицини та новітні дослідження особливостей дії екстрактів кореня МЗ на метаболізм та інші органи і системи передбачають перспективи позитивного впливу на коморбідні захворювання у разі ОА та покращання загальних результатів лікування таких хворих, в чому і полягають перспективи подальших досліджень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р419.180.11 + Р410

Рубрики:

Ревматичні артрити і поліартрити

Хвороби систем кровообігу і лімфообігу

Шифр НБУВ: Ж22874 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описано клиническое наблюдение пациента, страдающего более 20 лет ревматологическим процессом, который идентифицирован как болезнь Бехтерева в последние 5 лет. Прогрессирование анкилозирующего спондилита осложнилось развитием нефротического синдрома и прогрессирующим снижением функции почек до уровня хронической болезни почек 4-й стадии (расчетная скорость клубочковой фильтрации (рСКФ) - 19,8 мл/мин), анемии и кахексии. Биопсия десны не выявила амилоида, биопсия почки подтвердила наличие АА-амилоидоза. Была начата терапия адалимумабом в дозе 40 мг 1 раз в неделю, через 2 месяца - 1 раз в 2 недели. Одновременно пациент получал олмесартан, симптоматическую терапию. Трехлетнее введение адалимумаба привело к стойкому контролю активности анкилозирующего спондилита и постепенному восстановлению функции почек до рСКФ 62 мл/мин. На фоне лечения у пациента родились дети. Приведена детальная характеристика нефробиоптата. Лечение адалимумабом и олмесартаном продолжается.

Надано аналіз показників репаративної регенерації 67 зразків спонгіози кісток, що утворюють кульшовий суглоб, 26 хворих на ревматоїдний артрит і 30 зразків спонгіози кісток, що утворюють кульшовий суглоб, 18 хворих на анкілозивний спондиліт, яким виконано ендопротезування кульшового суглоба. Проведені дослідження виявили суттєві відмінності щодо ефективності клонування колонієутворюючих одиниць фібробластів серед 105 ядерних клітин кісткового мозку спонгіози вертлюжної западини, головки й міжвертлюжної ділянки стегнової кістки. Отримані дані об'єктивно відображають стан репаративної регенерації кісткової тканини в різних ділянках кульшового суглоба в цієї складної категорії хворих.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р419.180.11 + Р458.148.83

Рубрики:

Ревматичні артрити і поліартрити

Переломи

Шифр НБУВ: Ж23024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Актуальність. Паранеопластичний синдром (ПНПС) при раку легені (РЛ) характеризується ревматологічними, дерматологічними, ендокринними, неврологічними, нефрологічними та іншими проявами. ПНПС став актуальною проблемою сучасної онкології, але особливості його перебігу та безпосередній перебіг самого пухлинного процесу залишаються недостатньо вивченими. Мета роботи - оцінити клініко-лабораторні прояви паранеопластичного (неоплазмового) ревматоїдоподібного артриту (РПА) у контексті зв'язків з окремими ознаками РЛ. Матеріали та методи. ПНПС виявлено у 258 (16 %) хворих на РЛ, а РПА - у 41 (16 %) випадку ПНПС. Ці пацієнти (27 чоловіків та 14 жінок, середній вік 57 років) становили основну групу спостереження, а решта 217 пацієнтів з ПНПС (177 чоловіків і 40 жінок, середній вік 59 років) увійшли до групи порівняння. Ще одну групу сформували 105 хворих (22 чоловіки й 83 жінки, середній вік 46 років) з первинним ревматоїдним артритом (РА) без РЛ. Результати. РЛ з РПА характеризується почастішанням средньочасткової локалізації пухлинного процесу (в 7,4 раза), його дрібноклітинного варіанта (в 5,3 раза) з низькими ступенями диференціації, наявністю ексудативного плевриту, проростанням неоплазми в стравохід та розвитком метастазів у скелет (у лобкову, клубову, крижову й стегнову кістки, в щелепи та хребет). При порівняльній оцінці з РА для РПА більш типові олігоартрит, виникнення ентезопатій, серонегативність за ревматоїдним фактором і антитілами до циклічного цитрулінового пептиду, вірогідно менші (на 1/4) активність й стадійність суглобового синдрому, більш часте ураження променево-зап'ясткових (у 1,8 раза), плечових (у 4,8 раза), п'ястково- (у 2,4 раза) і плеснофалангових суглобів (у 2,5 раза), відсутність остеоузур, інтраартикулярних хондромних тіл, тіл Штайді й Гоффа. Висновки: формування паранеопластичного РПА спостерігається в кожного шостого хворого з ПНПС, обумовленим РЛ, що супроводжується особливостями не лише пухлинного процесу, а й суглобового синдрому порівняно з первинним РА. Отримані дані диктують необхідність подальших досліджень для створення критеріїв ранньої діагностики РПА та інформативних прогностичних чинників щодо подальшого перебігу РЛ.

Надано аналіз показників репаративної регенерації 67 зразків спонгіози кісток, що утворюють кульшовий суглоб, 26 хворих на ревматоїдний артрит і 30 зразків спонгіози кісток, що утворюють кульшовий суглоб, 18 хворих на анкілозивний спондиліт, яким виконано ендопротезування кульшового суглоба. Проведені дослідження виявили суттєві відмінності щодо ефективності клонування колонієутворюючих одиниць фібробластів серед 105 ядерних клітин кісткового мозку спонгіози вертлюжної западини, головки й міжвертлюжної ділянки стегнової кістки. Отримані дані об'єктивно відображають стан репаративної регенерації кісткової тканини в різних ділянках кульшового суглоба в цієї складної категорії хворих.

Актуальність. Паранеопластичний синдром (ПНПС) при раку легені (РЛ) характеризується ревматологічними, дерматологічними, ендокринними, неврологічними, нефрологічними та іншими проявами. ПНПС став актуальною проблемою сучасної онкології, але особливості його перебігу та безпосередній перебіг самого пухлинного процесу залишаються недостатньо вивченими. Мета роботи - оцінити клініко-лабораторні прояви паранеопластичного (неоплазмового) ревматоїдоподібного артриту (РПА) у контексті зв'язків з окремими ознаками РЛ. Матеріали та методи. ПНПС виявлено у 258 (16 %) хворих на РЛ, а РПА - у 41 (16 %) випадку ПНПС. Ці пацієнти (27 чоловіків та 14 жінок, середній вік 57 років) становили основну групу спостереження, а решта 217 пацієнтів з ПНПС (177 чоловіків і 40 жінок, середній вік 59 років) увійшли до групи порівняння. Ще одну групу сформували 105 хворих (22 чоловіки й 83 жінки, середній вік 46 років) з первинним ревматоїдним артритом (РА) без РЛ. Результати. РЛ з РПА характеризується почастішанням средньочасткової локалізації пухлинного процесу (в 7,4 раза), його дрібноклітинного варіанта (в 5,3 раза) з низькими ступенями диференціації, наявністю ексудативного плевриту, проростанням неоплазми в стравохід та розвитком метастазів у скелет (у лобкову, клубову, крижову й стегнову кістки, в щелепи та хребет). При порівняльній оцінці з РА для РПА більш типові олігоартрит, виникнення ентезопатій, серонегативність за ревматоїдним фактором і антитілами до циклічного цитрулінового пептиду, вірогідно менші (на 1/4) активність й стадійність суглобового синдрому, більш часте ураження променево-зап'ясткових (у 1,8 раза), плечових (у 4,8 раза), п'ястково- (у 2,4 раза) і плеснофалангових суглобів (у 2,5 раза), відсутність остеоузур, інтраартикулярних хондромних тіл, тіл Штайді й Гоффа. Висновки: формування паранеопластичного РПА спостерігається в кожного шостого хворого з ПНПС, обумовленим РЛ, що супроводжується особливостями не лише пухлинного процесу, а й суглобового синдрому порівняно з первинним РА. Отримані дані диктують необхідність подальших досліджень для створення критеріїв ранньої діагностики РПА та інформативних прогностичних чинників щодо подальшого перебігу РЛ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р419.180.11 + Р458.148.83

Рубрики:

Ревматичні артрити і поліартрити

Переломи

Шифр НБУВ: Ж23024 Пошук видання у каталогах НБУВ