Дисертація присвячена питанням хірургічного лікування 107 хворих з вогнищевою патологією печінки. В експерименті вивчена морфологія репаративних процесів у печінці після виконання резекції. Досліджені в динаміці показники функціонального резерву печінки після використання різних методів резекції. В результаті проведеного аналізу висвітлені вірогідні прогностичні фактори летального кінця після розширених резекцій печінки. Запропоновано малотравматичний комбінований спосіб резекції печінки, спрямований на зменшення об'єму інтраопераційної крововтрати. Розроблено новий спосіб резекції печінки у хворих з механічною жовтяницею пухлинного генезу. Впровадження малотравматичних способів виконання резекції з урахуванням виявлених факторів ризику дозволило, порівняно з традиційними способами, значно покращити результати хірургічного лікування хворих з вогнищевою патологією печінки.

Показано доцільність застосування біліарної декомпресії в комплексі терапевтичних заходів приготування до операції пацієнтів із тривалою важкою механічною жовтяницею. Встановлено, що черезшкірна черезпечінкова холецистостомія забезпечує адекватну біліарну декомпресію і є методом вибору при двохетапному хірургічному лікуванні хворих із механічною жовтяницею злоякісного генезу. Доведено, що передопераційна декомпресія жовчних шляхів, як складова частина комплексного передопераційного приготування, дає можливість збільшити відсоток радикальних операцій при злоякісних ураженнях гепатопанкреатобіліарної зони. Застосування передопераційної біліарної декомпресії у хірургічному лікуванні хворих із стійкою тривалою механічною жовтяницею знижує кількість післяопераційних ускладнень та летальність.

Дисертація присвячена питанням діагностики та хірургічного лікування цирозу печінки (ЦП). На основі клінічного аналізу 68 хворих вивчені запальні зміни з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ШКТ)та порушення моторної функції, які супроводжують ЦП і залежать від ступеню варикозного розширення вен (ВРВ) стравоходу та шлунка, кількості кровотеч з ВРВ в анамнезі, ступеня печінкової недостатності. Ендоскопічна характеристика змін верхніх відділів ШКТ у хворих показала, що у 72 % пацієнтів спостерігається езофагіт різного ступеню важкості, у 84 % - гастрит. Моторні порушення у вигляді ГЕР - 74 %, ДГР - у 17,6 % хворих. У 23 (35,4 %) хворих після сплено-декомпресивних операцій, не дивлячись на функціонуючий сплено-декомпресивний шутн, ВРВ стравоходу не спадаються. У зв'язку з чим у 2-х хворих на висоті кровотечі, а у 15 - в плановому порядку виконана ендоскопічна склеротерапія ВРВ стравоходу ІІІ ступеня. Кумулятивний аналіз стабільності хірургічного лікування по трьох основних параметрах - рецидив кровотечі, летальності до 5 років та портосистемної енцефалопатії показав, що задовільний результат лікування спостерігається у 92 % хворих.

Розглянуто особливості змін центральної та портопечінкової гемодинаміки при цирозі печінки (ЦП) залежно від ступеня печінкової недостатності, досліджено кількісні та якісні зміни запального характеру та моторних порушень з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. Висвітлено деякі питання консервативної терапії та хірургічного лікування при ускладнених формах ЦП. Розроблено нові види селективних спленодекомпресивних шунтуючих операцій. Узагальнено досвід ендоскопічної склеротерапії варикознорозширених вен (ЕС ВРВ) стравоходу як під час гострих кровотеч, так і в комбінації з спленодекомпресивними шунтуючими операціями. Вивчено вплив ЕС на портальну гемодинаміку.

Дисертація присвячена експериментальному дослідженню фармакологічної ефективності актопротекторів, антиоксидантів і антигіпоксантів при синдромі довготривалого здавлення. Встановлено, що за допомогою вивчених засобів вдається нормалізувати морфофункціональний стан печінки та нирок при крашсиндромі. Найбільш терапевтичний ефект, при цьому, мають актопротектори бемітил і томерзол, а також антиоксидант альфа-токоферол в ліпосомах. Механізм дії актопротекторів полягає, в основному, в нормалізації метаболізму білка, а ліпосомального альфа-токоферолу - реакцій вільнорадикального окиснення і репарації мембран.

Дисертацію присвячено дослідженням особливостей застосування лапароскопічної методики, біогемосорбції в лікуванні хворих із механічною жовтяницею доброякісного генезу, що ускладнена гострою печінковою недостатністю (ГПН). Вивчено вплив кріоконсервованих ксеногепатоцитів, окремо та в комбінації з фрагментами ксеноселезінки, на біохімічні, імунологічні показники та тривалість життя щурів після п'яти- і семидобової експериментальної механічної жовтяниці. В експерименті було використано 273 тварини. Висвітлено результати лікування 79 хворих, серед них у 62 (79,1%) виявлена ГПН II ст., а у 17 (20,9%) - III ст. Хворим застосовували передопераційну лапароскопічну декомпресію жовчних шляхів, оперативне лікування, післяопераційне екстракорпоральне підключення кріоконсервованих ксеногепатоцитів окремо і в комбінації з фрагментами ксеноселезінки. Розроблено раціональну тактику лікування хворих із механічною жовтяницею доброякісного генезу, ускладненою гострою печінковою недостатністю. Застосування лапароскопічних методик та біогемосорбцій дозволило зменшити кількість ускладнень та летальних наслідків на 17,8% при оперативному лікуванні.

Показано доцільність використання комплексної медикаментозної терапії (нітрогліцерин, анаприлін) в поєднанні з тампонадою зондом Блекмора або ендоскопічною склеротерапією у разі кровотеч із варикозно розширених вен (ВРВ) стравоходу у хворих на цироз печінки (ЦП). Встановлено, що серед типів центральної гемодинаміки, характерних для хворих на ЦП, контрактильна функція міокарда збережена тільки у разі гіперкінетичного, нормокінетичний тип характеризується явищами прихованої серцевої недостатності, гіпокінетичний - явними ознаками серцевої недостатності. Доведено, що існує прямий кореляційний зв'язок між параметрами системної гемодинаміки і портопечінкового кровообігу, зниження серцевого індексу супроводжується зменшенням величини показників портопечінкового кровообігу. Здійснення ендоскопічної склеротерапії (ЕС) ВРВ стравоходу на фоні медикаментозної корекції портального тиску нітрогліцерином або анаприліном у 84 % випадків сприяє зупинці кровотечі у хворих на ЦП.

Вивчено зміни показників центральної та портопечінкової гемодинаміки, ендоскопічні зміни верхніх відділів травного каналу, взаємозв'язок величини печінки з портосистемною гемодинамікою та зв'язок цих змін з портосистемною енцефалопатією перед і після проведених судинно-шунтуючих операцій на підставі клінічного обстеження 82 хворих на цироз печінки з синдромом портальної гіпертензії в стадії "А" та "В" згідно з класифікацією Чайлда - Туркотта. На великій кількості клінічних спостережень проаналізовано ефективність судинно-шунтувальних операцій у випадку цирозу печінки для профілактики кровотеч із варикозно розширених вен стравоходу. У 82 % випадків вони забезпечують стійкий гемостатичний ефект і дають добрі та задовільні результати. Незважаючи на функціонуючий шунт, у 37,8 % хворих не спостережено повного спадання варикозно розширених вен стравоходу. Встановлено, що портосистемна енцефалопатія є комплексом відносно стабільних нервово-психічних розладів внаслідок погіршення перфузії печінки та включення портосистемних анастомозів, ознакою чого може вважатися спленомегалія та зменшення розмірів печінки. У 70-90 % хворих на цироз печінки виявлено запальні зміни верхніх відділів травного каналу, які частково зменшуються після проведення судинно-шунтувальних операцій, а відсоток моторних у вигляді дуодено-гастрального рефлюксу, навпаки, збільшується.

Профузні кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу у 5 хворих зупинено за допомогою ендопротеза, введеного перорально, та стиснення над ендопротезом стінки стравоходу колагеновою смужкою, а також внутрішньоаортальним введенням вазопресорів із білковими препаратами та холодним 0,9 %-ним розчином хлориду натрію. 9 хворим з асцитом накладено анастомоз між грудною лімфатичною протокою та внутрішньою яремною веною з позитивними результатами.

Висвітлено історію трансплантації печінки, показання та протипоказання, техніку операції та знеболення, методи інтенсивної терапії під час операції та у післяопераційному періоді. Розглянуто питання імуносупресії, профілактики інфекційних та інших ускладнень, морфології трансплантату.

Проаналізовано результати хірургічного лікування 122 хворих на первинний гідатидний ехінококоз печінки. Консервативні втручання (ехінококектомію) виконано у 68 пацієнтів, радикальні - перицистектомію та резекцію печінки - у 42, пункційно-аспіраційний метод лікування застосовано у 12. Специфічні післяопераційні ускладнення, летальні випадки та рецидиви захворювання спостережено лише після консервативних втручань. Застосування радикальних і мініінвазивних методів сприяло значному покращанню результатів лікування хворих на ехінококоз печінки.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання патогенезу, діагностики та хірургічного лікування ускладнень цирозу печінки. Досліджено зміни гепатоспланхнічного кровообігу у випадку цирозу, їх взаємозв'язок з порушенням функцій печінки, портосистемною енцефалопатією, локалізацією та вираженістю варикозно розширених вен. Обгрунтовано чіткі показання до виконання різних оперативних втручань залежно від стану регіонарної гемодинаміки. На підставі результатів досліджень розроблено раціональну тактику хірургічного лікування хворих на цироз печінки, що включає поєднання портодекомпресивних, лімфодренувальних і роз'єднувальних операцій, спрямованого на корекцію ускладнень, стабілізацію перебігу захворювання. Застосування запропонованих методів операції та хірургічної тактики дозволило попередити виникнення та прогресування портосистемної енцефалопатії, портальної гастропатії, отже, істотно поліпшити якість життя хворих. Впровадження розробленої тактики сприяло зменшенню летальності з 24 % (у разі застосування загальноприйнятих способів) до 16,4 %, частоти рецидивів кровотечі - з 30,3 до 12,5 %, портосистемної енцефалопатії - з 48,3 до 21,5 %, збільшенню показників виживання протягом 3 років - з 40 до 53 %.

Анализ 63-х случаев открытой и закрытой травмы печени позволил выделить две основные формы повреждений печени: геморрагическую и перитонеальную. Диагностика открытых повреждений печени больших сложностей не представляет, при закрытой травме показаны УЗИ, лапароцентез. Объем операции зависит от характера повреждения: у большинства больных достаточно ушивания ран печени, при глубоких обширных ранах необходима хирургическая обработка, при нарушениях кровоснабжения - резекция печени. Послеоперационная летальность обусловлена тем, что у 55,5 % больных наблюдаются сочетанные повреждения печени, других органов брюшной полости, центральной нервной системы и опорно-двигательного аппарата.

Висвітлено питання діагностики та хірургічного лікування 122 хворих із первинним гидатидним ехінококозом печінки, серед яких було 88 (72,1 %) мешканців ендемічних регіонів. Діагностику здійснено за допомогою ультразвукового дослідження та комп'ютерної томографії. Паліативні втручання (ехінококектомія) виконано у 68 (55,7 %), радикальні (перицистектомія та резекція печінки) - у 42 (34,5 %), метод пункційних аспірацій під контролем ультразвукового дослідження застосовано у 12 (9,8 %) пацієнтів. Специфічні післяопераційні ускладнення (17,6 %), летальні випадки (2,9 %) та рецидиви захворювання у віддалений час (7,3 %) спостережено лише після паліативних втручань.

Вперше визначено кількісні характеристики структурних змін печінки у хворих на цироз в стадії компенсації, які дозволяють більш точно оцінити її функціональні резерви. Розроблено спосіб визначення показань до хірургічного лікування хворих на цироз печінки (ЦП). Встановлено, що стан судин портальної системи та портальної гемодинаміки взаємопов'язаний з характером морфологічних змін у печінці хворих на ЦП. Розроблено новий спосіб визначення показань до їх хірургічного лікування. Доведено, що операція екстраперитонізації правої долі печінки з інтраопераційним лазерним опромінюванням поліпшує функціональний стан печінки та якість життя, а операція перев'язки лівої шлуночкової артерії та вени, селезінкової артерії призводить до зниження вираженості ознак ПГ у хворих на ЦП у стадії компенсації. Визначено нові фактори ризику несприятливого виходу оперативного втручання у хворих на ЦП у стадії компенсації. Запропоновано спосіб прогнозування результатів оперативного втручання у стадії компенсації, що дозволяє поліпшити результати хірургічного лікування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*733.362.3Cas*734.26*336.9 + Р457.465.51

Рубрики:

Загальна зоологія

Хірургічна патологія печінки

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.510.8

Рубрики:

Пошкодження печінки

Шифр НБУВ: Ж26828 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.510.40

Рубрики:

Хірургічне лікування цирозів печінки

Шифр НБУВ: Ж26828 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.51-83

Рубрики:

Хірургічна патологія печінки

Шифр НБУВ: Ж26828 Пошук видання у каталогах НБУВ