Клінічно та імунологічно обстежено 40 ВІЛ-інфікованих. Оцінено діагностичну значущість низки імунологічних показників у разі ВІЛ-інфекції шляхом визначення їх специфічності, чутливості, діагностичної цінності та сили кореляційних зв'язків з кількістю Т-хелперів. Окрім Т-хелперів, найінформативнішими виявились абсолютні показники Т-лімфоцитів, лімфоцитів та Т-супресорів. Якщо визначення кількості Т-хелперів у ВІЛ-інфікованих є неможливим, орієнтовну оцінку імунного статусу доцільно проводити з урахуванням кількості Т-лімфоцитів.

Показано, що використані методи оцінки антиінфекційної стійкості організму дозволяють легко та швидко виявляти наявність або відсутність дисбактеріозу шкіри та слини і розглядаються як важливий інтегральний показник стану імунологічної реактивності організму. Дані методи ефективні для швидкого вивчення стану здоров'я різних за віком груп населення з підвищеним рівнем захворюваності і виявлення груп ризику та дозволяють оцінювати ефективність оздоровчих заходів.

Представлено сучасні дані про фізіологічні функції та роль позитивних білків гострої фази (C-реактивний білок, альфа1-антитрипсин, альфа1-кислий глікопротеїн, церулоплазмін) під час запальних реакцій організму, особливо в разі інфекційних захворювань.

Ключ. слова: гипокинезия, инфицирование, симпатоадреналовая система, катехоламины, модифицирующее действие
Індекс рубрикатора НБУВ: Р514-29

Рубрики:

Інфекційні хвороби

Шифр НБУВ: Ж70795/Биол. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.321.11 + Р514-2

Рубрики:

Сенсибілізація

Інфекційні хвороби

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено математичне, алгоритмічне та програмне забезпечення для комп'ютерного аналізу процесу розвитку гіпоксії у разі інфекційних захворювань та ішемічної хвороби серця (ІХС). Створено математичні моделі взаємозв'язку імунної системи й системи дихання та кровообігу в цілісному організмі. Для імітування перебігу інфекційного захворювання використано найпростішу модель імунної відповіді, розроблену академіком Г.І.Марчуком і його учнями. Розвиток в організмі інфекційного захворювання розглянуто як один з видів збурення, що діє на систему кровообігу. Розв'язано задачу оптимального керування динамічною системою, що описується комплексом математичних моделей імунної відповіді та функціональної системи дихання (ФСД) у разі інфекційного ураження організму. Створено алгоритм розподілу об'ємної швидкості системного кровотоку серед органів і тканин у разі інфекційного захворювання. Науково обгрунтовано математичну модель розвитку гіпоксії у разі ІХС, що базується на математичній моделі ФСД. Наведено модель розвитку гіпоксії у разі ІХС, викликаної ураженням судинної системи серця. Розроблено методи комп'ютерного аналізу процесу розвитку гіпоксії у разі ІХС за умов ураження підвідної артерії, артерій правого та лівого серця й обвідних капілярів коронарного русла. На імітаційній моделі визначено роль гіпертрофії лівого шлуночка серцевого м'яза як адаптивного механізму до гіпоксії.

  Скачати повний текст

Розроблено комплексні моделі патологічних станів у щурів: гострого аутогеморагічного біпівкульного інсульту за умов циклофосфан-індукованої супресії, гострого аутогеморагічного біпівкульного інсульту за інфекційного процесу стафілококової етіології, гострого аутогеморагічного біпівкульного інсульту за інфекційного процесу стафілококової етіології за умов циклофосфан-індукованої супресії. Встановлено, що інфекційний процес стафілокової етіології може ускладнювати розвиток мозкових інсультів і прискорювати аутоімунний процес. Показано, що перебіг гострого аутогеморагічного біпівкульного інсульту за умов імунодефіциту після введення циклофосфану призводить до пригнічення розвитку аутоімунного процесу. Рекомендовано проводити обстеження хворих за мозкових інсультів на носійство стафілококу з метою запобігання імовірних ускладнень захворювання внаслідок розвитку аутоімунних реакцій. Основні результати наукового дослідження рекомендовано використовувати для вивчення можливостей застосування різноманітних нейропротекторів, імуномодуляторів за мозкових інсультів, ускладнених перебігом інфекційних процесів різної етіології з метою корекції імунного статусу організму.

Розглянуто протиімунні пристосування паразитів людини. Проаналізовано та систематизовано пристосування паразитів. Не менше 98 % жителів Землі принаймні один раз на рік стають жертвами атаки якогось паразита, а близько 30 % населення планети уражені кишковими гельмінтозами. Більшість паразитів здатні виділяти токсичні продукти обміну, які виявляють антигенні властивості. Паразити людини - це досить штучно сформована група організмів, різноманітна за місцем паразитування, патогенною дією, будовою та розмірами. Паразитами людини є представники різних таксономічних груп тварин: від мікроскопічних малярійних плазмодіїв, що паразитують всередині клітини, до стьожкових черв'яків довжиною до 15 м, які паразитують в кишках ссавців, або до високоорганізованих членистоногих (комарі, москіти, кліщі тощо) з розвиненою нервовою системою та еволюційно розвиненими поведінковими особливостями, що підвищують їх шанси на виживання. У зв'язку з такою різноманітністю паразитів захист організму від інвазії ними має бути теж досить різноманітним. Основну роль у протипаразитарному захисті організму відіграє імунна система, що розвинула у процесі еволюції ефективні механізми захисту. У свою чергу, важко назвати паразита людини, який би не мав принаймні одного пристосування для уникнення дії імунної системи хазяїна.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.61 + Р514-2

Рубрики:

Запалення

Інфекційні хвороби

Шифр НБУВ: Ж16674 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На моделях генералізованої стафілококової та синьогнійної інфекції білих мишей визначено профілактичну та лікувальну ефективність антибіотиків, використаних у суббактеріостатичній концентрації разом з антисептиками групи четвертинного амонію. Це дозволяє суттєво знизити дозу антибіотика та зберегти його ефективність. Комплексне застосування антибіотиків і четвертинних амонієвих сполук, які мають різноспрямовані механізми протимікробного впливу, перспективне для медичної практики, сприяє успішній протидії формуванню антибіотикорезистентності патогенів і значною мірою запобігає негативному впливу хіміотерапевтичних засобів.

На моделях генерализованной стафилококковой и синегнойной инфекции белых мышей определена профилактическая и лечебная эффективность антибиотиков, использованных в суббактериостатической концентрации вместе с антисептиками группы четвертичного аммония. Это позволяет существенно снизить дозу антибиотика при сохранении его эффективности. Комплексное использование антибиотиков и четвертичных аммониевых соединений, которые обладают разнонаправленными механизмами противомикробного действия, весьма перспективное для медицинской практики, способствует успешному противодействию формирования антибиотикорезистентности патогенов и в значительной мере предотвращает негативное влияние химиотерапевтических средств на организм человека.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514-2я431(4УКР)

Рубрики:

Інфекційні хвороби

Шифр НБУВ: Ж16253 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено захисну функцію апоптозу у разі багатьох інфекційних захворювань. Проте в деяких випадках цей механізм сприяє виживанню патогенів. Механізми апоптозу реалізуються переважно в двох напрямках - посилення або уповільнення апоптозу. Стверджено, що вивчення ролі апоптозу в патогенезі різних інфекційних захворювань дозволить не тільки впливати на інфекційний процес, але й розробити цілеспрямовані ефективні терапевтичні дії.

Освещена защитная функция апоптоза при многих инфекционных заболеваниях. Однако в некоторых случаях этот механизм способствует выживанию патогенов. Несмотря на большое разнообразие механизмов влияния возбудителей апоптоза, они реализуются преимущественно в двух направлениях - усиление или замедление апоптоза. Утверждено, что изучение роли апоптоза в патогенезе разных инфекционных заболеваний позволит не только влиять на инфекционный процесс, но и разработать целенаправленные эффективные терапевтические действия.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*550*725.111.3 + Р514-29

Рубрики:

Загальна зоологія

Інфекційні хвороби

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Лікування захворювань, викликаних вірусами, є однією з актуальних проблем сучасної медицини. Тому на теперішній час важливим завданням фармацевтичної та медичної науки є створення нових противірусних лікарських препаратів вітчизняного виробництва. Мета роботи - дослідження фізико-хімічних характеристик субстанцій мірамістин та ацикловір. Матеріали та методи - об'єкти дослідження - субстанції мірамістин та ацикловір. Дослідження розчинності, фракційного складу та мікроскопію проводили за методиками Державної фармакопеї України. Отримані результати розчинності порошку мірамістин показали, що він розчинний в більшості розчинників; розмір частинок становить 0,01 - 3,5 мкм; рівномірний розподіл частинок простежується у воді очищеній, етанолі 96 % та ПЕО-400; основну частину порошку складають частинки розміром 0,3 мм. Встановлено, що порошок субстанції ацикловір дуже мало розчинний в більшості розчинників; розмір частинок коливається від 0,3 до 1,3 мкм; рівномірний розподіл частинок спостерігається в олії кукурудзяній, воді очищеній та ПГ; основну фракцію порошку ацикловір складають агломерати частинок розміром 0,2 мм. Висновки: проведені фізико-хімічні дослідження субстанцій мірамістин та ацикловір у складі м'якої лікарської форми противірусної дії.

Для дослідження закономірностей розвитку процесів імунного захисту організму від вірусів та хвороботворних бактерій розроблено різноманітний спектр математичних моделей. Відому модель противірусної імунної відповіді Марчука - Петрова, що описує механізми імунного захисту клітинного та гуморального типів, побудовано у припущенні, що середовище "організму" є однорідним і усі компоненти процесу в ньому миттєво перемішуються. Узагальнено математичну модель Марчука - Петрова з метою урахування малих просторово розподілених дифузійних впливів на розвиток вірусного захворювання. Відповідну сингулярно збурену модельну задачу із запізненнями зведено до послідовності задач без запізнення, для яких одержано відповідні асимптотичні розвинення розв'язків. Наведено результати числових експериментів, що характеризують вплив просторово розподілених дифузійних факторів вірусного захворювання на розвиток імунної відповіді. Проілюстровано модельне зниження максимального рівня кількості антигенів в епіцентрі зараження унаслідок їх дифузійного "розмивання" у процесі розвитку вірусного захворювання. Підкреслено, що навіть у випадку, коли початкова кількість антигенів на деякій ділянці території зараження організму перевищуватиме певне критичне значення (імунологічний бар'єр), дифузійний "перерозподіл" за певний проміжок часу знизить понад критичні значення концентрацій антигенів до рівня вже нижчого за критичний, і подальше їх знешкодження може бути забезпеченим наявним в організмі до зараження рівнем імунного захисту. Тобто, у межах даної моделі з деякого моменту часу є впевненість, що розвиток гострої форми перебігу вірусного захворювання не лише не відбуватиметься, але й матиме місце прямування до асимптотично стійкого стаціонарного режиму, що характеризує стан здорового організму.