У зв'язку з тим, що одним з основних ускладнень за вірусного ураження SARSCоV-2 є різні патології серцево-судинної системи і, як наслідок, вторинна тканинна гіпоксія, актуальним є пошук засобів для полегшення гіпоксичного стану. Одним із напямів може бути математичне моделювання цього процесу з наступною імітацією розвитку гіпоксичного стану і подальшої корекції гіпоксії. Мета дослідження - побудувати математичну модель функціональної системи дихання і кровообігу для імітації часткової оклюзії судин за ураження вірусною інфекцією і фармакологічної корекції спричиненого гіпоксичного стану. Застосовували методи математичного моделювання та динамічного програмування. Транспортування та масообмін респіраторних газів в організмі, часткову оклюзію судин і введення антигіпоксантів записували системою звичайних нелінійних диференціальних рівнянь. Розроблено математичну модель функціональної системи дихання для імітації фармакологічної корекції гіпоксичного стану, спричиненого ускладненим перебігом вірусної інфекції. Модель грунтується на теорії функціональних систем П. К. Анохіна і припущенні щодо основної функції системи дихання. Передбачається взаємовплив і взаємозв'язок окремих функціональних систем організму. Складовими частинами комплексної моделі є моделі транспортування і масообміну респіраторних газів в організмі, самоорганізації системи дихання і кровообігу, часткової оклюзії судин і транспортування фармакологічного препарату. Висновки: проведено серію обчислювальних експериментів для організму середньостатистичної людини, яка показала можливості компенсації тканинної гіпоксії за допомогою фармакологічного препарату із судинорозширювальною дією. Запропонована модель, у разі наявності масиву індивідуальних даних, може бути корисною для вироблення стратегії і тактики лікування конкретного хворого.

Представлено новий підхід щодо вирішення проблеми покращення лікування та вторинної профілактики ішемічного інсульту у хворих із маніфестною вірусною інфекцією шляхом дослідження частоти визначення герпес- та ентеровірусів, їх спектру та можливих асоціацій, встановлення зв’язку між персистенцією в крові, ступенем атеросклеротичного ураження судин та перебігом, наслідками і повторними гострими порушеннями мозкового кровообігу (ГПМК). Експериментально доведено опосередковано потенціюючий вплив вірусної інфекції на змодельований атеросклеротичний процес та на цій підставі застосовано експериментально апробовані противірусні препарати в комбінованій терапії та вторинній профілактиці інсульту. Встановлений зв’язок між маніфестацією герпесвірусів в крові хворих на ГПМК та осіннє-зимовою порою року. Проведене масштабне дослідження частоти визначення герпес- та ентеровірусів в крові у хворих на ГПМК та клінічною маніфестацією в анамнезі, охарактеризовано їх спектр та можливі асоціації. Проведене співставлення спектру герпесвірусів в атеросклеротичних бляшках та крові, встановлений зв’язок між певними типами вірусів та нестабільністю бляшки і ступенем стенозу внутрішньої сонної артерії (ВСА). Доведено роль вірусів як чинника ризику несприятливих функціональних наслідків та рецидивів інсульту, та показано зростання ризику при збільшенні кількості типів вірусів в асоціації. Розроблено математичну модель прогнозу повторного інсульту з високою прогностичною цінністю, чутливістю специфічністю (шляхом використання покрокової мультиваріантної бінарної логістичної регресії), яка передбачає наявність у хворого ДНК HSV1, CMV, РНК грипу, та зміни ТКІМ. За допомогою експериментальних даних розкрито нові етапи атерогенезу церебральних судин, які дозволяють розглядати його як результат реакції ендотелію на вплив вірусної інфекції та показано морфофункціональні зміни стану клітин головного мозку під впливом вірусної інфекції, які відіграють важливу роль у патогенезі ГПМК та патогенетично обґрунтованого застосування противірусних препаратів при лікуванні та вторинній профілактиці ГПМК.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.703.1 + Р514.21

Рубрики:

Інсульт

Вірусні інфекції (загальні роботи)

Шифр НБУВ: Ж22874 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Увагу приділено науковому обґрунтуванню універсальних методологічних підходів до створення моделей ефективності фармацевтичного забезпечення етіологічної діагностики, вакцинопрофілактики та фармакотерапії вірусних інфекцій із використанням методів фармакоекономічного та математичного моделювання. Обґрунтовано принципи проведення аналізу медичної ефективності фармацевтичного забезпечення етіологічної діагностики вірусних інфекцій. Сформовано моделі економічної ефективності включення противірусного препарату в комплексну фармакотерапію інфекційних захворювань, біомедичної ефективності вірусних вакцин, інтегральну модель фармацевтичного забезпечення вакцинопрофілактики гострих вірусних інфекцій на основі даних епідемічного процесу вірусної інфекції. Розроблено концептуальні основи моделювання соціально-економічної ефективності фармацевтичного забезпечення населення діагностичними тестами та вакцинами для профілактики соціально значущих хронічних вірусних інфекцій.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.301.1-2 + Р514.21

Рубрики:

Пневмонія

Вірусні інфекції (загальні роботи)

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.21-3 + Р41.2

Рубрики:

Вірусні інфекції (загальні роботи)

Шифр НБУВ: Ж100996 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У дисертаційній роботі висвітлені результати клініко-лабораторного обстеження 150 хворих на гострі респіраторні вірусні інфекції, у тому числі 65 - з ускладненням пневмонією. У 36 (24,0 %) пацієнтів підтверджено коронавірусну етіологію. Симптоматика і перебіг хвороби залежали від виду збудника, дня госпіталізації, поєднання збудників. В етіологічному розшифруванні діагнозу доведено найбільшу інформативність мультиплексної ПЛР в реальному часі. Для підтвердження коронавірусної етіології ГРВ1 у дорослих найбільшу діагностичну цінність має - харкотиння. Відмічено, що у хворих КВ1 розпочиналася з ознак ураження нижніх дихальних шляхів, а відділи верхніх дихальних шляхів в процес не залучались. Вивчено роль імунологічних показників клітинного та неспецифічного вродженого імунітету у хворих на ГРВІ коронавірусної етіології. За рівнем показників клітинного імунітету можна прогнозувати ступінь тяжкості перебігу та можливість розвитку ускладнень у хворих на КВІ. Доведено клінічну та імунологічну ефективність препарату з РНК дріжджів. Комплексне лікування хворих на КВІ з використанням цього засобу дозволило значно покращити клінічні результати та забезпечити ліквідацію імунодефіциту, а так°ж зменшити кількість ускладнень і призначення антибактеріальних засобів. «значено суттєвий вплив такої терапії на скорочення тривалості інтоксикаційного та катаРального синдромів.

Висвітлено літературні дані стосовно історичного розвитку та сучасних уявлень про будову та систематику бокавірусу людини. Наведено патогенетичні, епідеміологічні, клінічні аспекти розвитку бокавірусної інфекції. Розглянуто сучасні методи діагностики та особливості лікування бокавірусної інфекції, як етіологічного чинника гострих респіраторних вірусних захворювань.

Ко-інфекція ускладнює клінічний перебіг, лікування та ведення хворих на ВІЛ. Особи, які захворіли на ко-інфекцію, є складним викликом для лікування та об'єктом численних суперечок серед лікарів стосовно розвитку стійкості до ліків, перехресної резистентності, гепатотоксичності та недостатньої відповіді на лікування. Результати дослідження свідчать, що інфекція ВІЛ прискорює прогресування гепатотропних вірусів, підвищує ризик розвитку цирозу печінки, гепатоцелюлярної карциноми, сприяє швидкому прогресу печінкової недостатності, погіршує та ускладнює перебіг туберкульозу. За даними аналізу численних досліджень, у ко-інфікованих спостерігається підвищений ризик прогресування синдрому набутого імунодефіциту (СНІД) та смертності від нього. ВІЛ є одним із головних чинників ризику виникнення туберкульозу. З іншого боку, сам туберкульоз значно прискорює прогресування ВІЛ. У процесі аналізу епідеміологічних показників помічено, що поширеність ВІЛ значно корелює з високими показниками захворюваності на туберкульоз.

Освещены вопросы комплексной терапии вирусных инфекций. Представлены основные группы химиопрепаратов для лечения вирусных инфекций. Показана эффективность использования нового противовирусного препарата Аллокин-альфа в терапии простого и опоясывающего герпеса, вирусных гепатитов В и С, острых респираторных вирусных инфекций.

Цель работы - изучить влияние хронической вирусной инфекции (ХВИ) на течение псориаза и оценить эффективность "Липоферона" в комплексном лечении больных псориазом с ХВИ. Особенности клиники и лечения изучены у 88 больных псориазом, в том числе 42 (47,7 %) случая с ХВИ и 46 (52,3 %) - без ХВИ. Эффективность "Липоферона" оценивали по результатам лечения пациентов с ХВИ в двух группах сравнения: в основной - 22 больных принимали комплексную терапию с включением "Липоферона", группе сравнения - 20 больных проходили курс традиционного лечения. Индекс PASI более 10 установлен у 20 (47,6 %) больных псориазом с ХВИ и лишь у 15 (32,6 %) пациентов без него. Течение псориаза средней тяжести и тяжелое отмечено в 30 (71,4 %) случаях с ХВИ и в 23 (50 %) - без него. Ежегодно осенне-весенние обострения регистрировались у 29 (69 %) больных псориазом с ХВИ и у 18 (39,1 %) пациентов без ХВИ. Комплексная терапия при ХВИ с применением "Липоферона" обеспечила достижение стойкой ремиссии продолжительностью более 2 лет у 10 (45,5 %) пациентов основной группы и у 4 (20 %) больных группы сравнения, которым было назначено традиционное лечение. Более 4 рецидивов в год в течение 2 лет наблюдения отмечено у 3 (15 %) больных группы сравнения и ни у одного пациента основной группы, в которой лечение включало "Липоферон". 3 - 4 рецидива ежегодно в группе сравнения было у 4 (20 %) больных, принимавших традиционное лечение, и лишь у 2 (9,1 %) больных псориазом с ХВИ, лечение которых включало "Липоферон". Выводы: хроническая вирусная инфекция усугубляет течение псориаза, способствуя большей выраженности клинических симптомов дерматоза, более тяжелому течению псориаза с частыми рецидивами. Включение "Липоферона" в комплексную терапию у больных с ХВИ существенно повышает ее эффективность, увеличивает продолжительность ремиссии и уменьшает количество рецидивов в 1,5 - 2 раза.

Проанализированы данные литературы по ТТ-вирусной инфекции, представлена этиология, эпидемиологические особенности, а также клинико-диагностические критерии заболевания.

Проаналізовано епідемічну ситуацію щодо захворювань, зумовлених новим коронавірусом nCoV, з вересня 2012 р. по травень 2013 р., стан діагностики вірусної інфекції, її клінічні прояви та принципи лікування.

Вирусные инфекции занимают ключевое место в медицинской практике. Среди них большая группа заболеваний обусловлена аденовирусной и герпетической инфекцией. В работах научных лабораторий, как правило, исследования направлены на изучение тех или иных аспектов взаимодействия вируса с клеткой на модели одного агента. При этом на уровне макроорганизма разные вирусные инфекции постоянно взаимодействуют друг с другом. В работе представлены исследования по отбору оптимальных моделей линий лимфобластоидних клеток для анализа особенностей смешанной адено-герпетической инфекции. Изучена репродукция аденовируса человека типа 5 и вируса Эпштейна - Барр (ВЭБ) в условиях моно- и смешанной инфекции в культурах лимфобластоидных клеток В-фенотипа В95-8, Raji, Namalwa. Выявлено как интерферирующее, так и ингибирующее действие вирусов. Так, ВЭБ, который имеет короткий 48-часовой цикл репродукции, ингибирует аденовирус именно на данный отрезок времени. Полученные клеточные модели адено-герпетической инфекции позволят провести исследования особенностей действия этиотропных антивирусных препаратов в условиях ко-инфицирования.

Викладено погляди на сучасні підходи до лікування хронічної персистувальної вірусної інфекції. Наведено результати досліджень по оптимізації схеми застосування вітчизняного імуномодулятора ербісол ультрафарм в комплексному лікуванні пацієнтів із хронічною персистуючою вірусною інфекцією. Результати використання цього препарату в комплексній терапії хворих за оптимізованою схемою дали можливість добитися гармонізації його лікувальної дії - швидкого покращання та стабілізації загального стану пацієнтів, позитивної динаміки основних клініко-лабораторних симптомів через 2 - 4 тижні та нормалізації імунологічного контролю організму над вірусною інфекцією до кінця першого курсу лікування.

Рассмотрены биология папилломавирусов и патогенез папилломавирусной инфекции. Описаны характер индуцированного папилломавирусами канцерогенеза, специфические механизмы, с помощью которых эти вирусы избегают действия факторов иммунной системы. Раскрыта роль системы интерферона в иммунопатогенезе папилломавирусной инфекции и индуцированных папилломавирусами предопухолевых и опухолевых заболеваний.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е422.265 + Р514.21-52

Рубрики:

Lactobacillus

Вірусні інфекції (загальні роботи)

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.21-2

Рубрики:

Вірусні інфекції (загальні роботи)

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведены комплексные сероиммунологические обследования некоторых контингентов населения Запорожской области на специфические маркеры герпесвирусных инфекций (ГВИ). Изучена этиологическая иммуноструктура ГВИ (ВПГ, ЦМВ, ВЭБ) у беременных, ВИЧ-инфицированных беременных, детей, родившихся от ВИЧ-инфицированных матерей, а также у ВИЧ-инфицированных мужчин. Проанализированы результаты по раздельному выявлению иммунологических маркеров (иммуноглобулинов класса Ig G и класса Ig M) к ВПГ, ЦМВ, ВЭБ. Установлена высокая частота выявляемости комплекса серологических маркеров у всех обследуемых контингентов ко всем ГВИ. У здорового контингента населения (беременных серонегативных к ВИЧ-инфекции) процент серопозитивных к ВПГ составляет 93,9 %, к ЦМВ - 89,0 %, к ВЭБ - 91,6 %. Прослежена тенденция роста числа лиц с иммуноглобулинами класса Ig M к ЦМВ, ВЭБ у ВИЧ-инфицированных беременных по сравнению с группой здоровых беременных женщин. Иммуноглобулины класса IgM у ВИЧ-инфицированных мужчин выявлены к ЦМВ у 12,57 % лиц, ВЭБ - у 29,68 % пациентов.

Вивчено особливості перебігу розсіяного склерозу у хворих з герпесвірусною персистенцією на тлі проведення противірусної терапії та без неї. Показано, що застосування противірусних препаратів, особливо на ранніх етапах розсіяного склерозу, мало позитивний вплив на подальший перебіг захворювання, сприяло регресу неврологічної симптоматики та стабілізації стану.