Досліджено психоневротичні розлади та психічні особливості у хворих на вперше діагностований туберкульоз легенів у разі ефективного, неефективного та відсутнього лікування. Встановлено, що туберкульоз викликає у всіх хворих - 501 особа - широкий спектр психічних, невротичних, нервово-психічних розладів. Туберкульозна інтоксикація призводить у деяких хворих до вегетативних порушень, психастенії.

Исследованы психоневротические расстройства и психологические особенности у больных с впервые диагностированным туберкулезом легких при эффективном, неэффективном и отсутствующем лечении. Установлено, что туберкулез вызывает у всех больных - 501 человек - широкий спектр психических, невротических, нервно-психических расстройств. Туберкулезная интоксикация приводит у некоторых больных к вегетативным нарушениям, психастении.

Досліджено корекцію патогенетичної терапії за допомогою вивчення гемокоагуляції та фібринолізу в процесі комплексного лікування хворих на туберкульоз легень, які страждають хронічним алкоголізмом. Підвищено ефективність лікування даної категорії хворих шляхом застосування ендолімфатичного введення протитуберкульозних препаратів. Встановлено значні порушення гемостазу у хворих із вперше виявленим туберкульозом і у разі загострення його хронічних деструктивних форм, особливо у тих, хто страждає на хронічний алкоголізм II - III стадії. У випадку кровохаркань і легеневих кровотеч на фоні гіперкоагуляції спостерігається посилення фібринолітичної активності плазми крові (ФА), зниження активності фібринази, накопичення в крові продуктів деградації фібриногену та фібрину (ПДФ), зниження функціональної активності тромбоцитів. Проведення інтенсивної гемостатичної терапії протягом 5 - 7 днів, направленої на зниження ФА з застосуванням інгібіторів фібринолізу, дозволило досягти припинення кровохаркань і кровотеч у 96,2 % хворих. У процесі ефективного лікування антимікобактеріальними препаратами на 3 - 4 місяці спостережено нормалізацію рівня фібриногену, ФА, зниження концентрації ПДФ, що є лабораторним симптомокомплексом сприятливого перебігу туберкульозного процесу. Застосування ендолімфатичного введення рифампіцину, ізоніазиду та канаміцину в комплексі з інгібіторами фібринолізу і гепарином у більшості випадків дозволило досягти не тільки стабілізації туберкульозного процесу, його регресу, а й призвело до позитивних змін у системі гемостазу хворих на туберкульоз, які страждають на хронічний алкоголізм.

Вивчено особливості формування дисбалансу ендокринного та цитокінового гомеостазу, функціональної активності судинного ендотелію та функціональної інтеграції гормонів репродуктивної сфери та систему імунітету у хворих на хронічне обструктивне захворювання легенів (ХОЗЛ) після перенесеного туберкульозу легенів. Науково обгрунтовано доцільність застосування та доведено клінічну ефективність використання плацентарного гормону як модулятора цитокінової активності й екстраімунного імунокоректора у хворих на ХОЗЛ, які перенесли туберкульоз легенів.

Уперше у хворих на туберкульоз легенів з захворюваннями пародонту за методом полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР) встановлено наявність у пародонтальних карманах мікобактерій туберкульозу, за цього виявлення збудника не залежить від клінічної форми та ступеня розвитку генералізованого пародонтиту (ГП). Показано, що загальновідомі консервативні методи лікування ГП на фоні специфічної протитуберкульозної терапії з використанням антибіотиків не ліквідують мікобактерії у пародонтальних карманах. Виявлено, що пародонтальні клаптеві операції з використанням остеозаміщувальних композицій у таких хворих остаточно не усувають пародонтальний карман, тобто не сприяють ліквідації осередку інфекції. Установлено, що найбільш ефективним методом лікування ГП у хворих на туберкульоз легенів є хірургічний, зокрема, гінгівектомія та гінгівотомія, які остаточно ліквідують пародонтальний карман, що є джерелом і резервуаром туберкульозної інфекції.

Вивчено структуру, поширеність, інтенсивність та особливості клінічного перебігу основних стоматологічних захворювань у хворих на туберкульоз легень залежно від туберкульозного процесу. Визначено рівень стоматологічної допомоги й обгрунтовано обсяг лікувально-профілактичних заходів таким хворим залежно від типу туберкульозного процесу. З'ясовано особливості мікробіоценозу порожнини рота з урахуванням кількісних показників обсіменіння різних біотипів порожнини рота. Встановлено наявність Mycobacterium tuberculosis у біотопів порожнини рота у хворих на туберкульоз легень, що свідчить про постійну небезпеку інфікування лікаря-стоматолога в процесі надання стоматологічної допомоги. Доведено наявність порушень властивостей ротової рідини у хворих залежно від типу туберкульозного процесу та значимість виявлених порушень у формуванні основних стоматологічних захворювань. На підставі результатів клініко-лабораторних досліджень обгрунтовано обсяг необхідних лікувально-профілактичних заходів щодо запобігання виникненню та прогресуванню стоматологічних захворювань у хворих на туберкульоз легень залежно від типу туберкульозного процесу.

Изучена проблема сочетанного течения туберкулеза и рака легких.

Изучены результаты лечения 81 пациента с туберкулезом, оперированных в неотложном порядке по поводу острых хирургических заболеваний органов брюшной полости, у 29 из них - неспецифических заболеваний нетуберкулезного генеза. У 52 пациентов показанием к выполнению неотложной операции были осложнения абдоминального туберкулеза (перфорация туберкулезных язв тонкой кишки - у 37, туберкулезный мезаденит - у 15), из них у 34 - туберкулез легких был в неактивной стадии, на основании чего предположено наличие ВИЧ. У 26 больных диагноз подтвержден по данным серологических исследований. Внутрибрюшная катастрофа, обусловленная осложнениями абдоминального туберкулеза, на фоне неактивного туберкулеза легких с вероятностью 85,3 % свидетельствует о ВИЧ-инфицированности пациента.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661-37 + Р542-37

Рубрики:

Терапевтична стоматологія

Туберкульоз легенів

Шифр НБУВ: Ж16391 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Результати проведених досліджень підтверджують, що стоматологічні захворювання у хворих на туберкульоз легенів характеризуються поширеністю й тенденцією до прогресування, що призводить до втрати зубів та ускладнює перебіг туберкульозного процесу.

Результати проведених досліджень підтверджують, що стоматологічні захворювання у хворих на туберкульоз легенів характеризуються поширеністю й тенденцією до прогресування, що призводить до втрати зубів та ускладнює перебіг туберкульозного процесу.

Приведены результаты лечения интраконазолом 56 женщин, больных туберкулезом легких, осложненным кандидозом. Установлено, что интраконазол - высокоэффективный препарат, который хорошо переносится больными.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412-4 + Р542-37

Рубрики:

Хвороби системи дихання

Туберкульоз легенів

Шифр НБУВ: Ж Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено ретроспективний аналіз летального випадку 51-річної жінки з клінічно недіагностованими дифузним лімфангіолейоміоматозом і дисемінованим туберкульозом обох легень. Наведено сучасні дані про епідеміологію, етіологію, патоморфогенез лімфангіолейоміоматозу легень. Наголошено на важливості проведення біопсії легень у ранні терміни захворювання для встановлення правильного діагнозу.

Изучены особенности течения, клинических проявлений, диагностики и лечения сочетания туберкулеза легких и сахарного диабета.

Описано перебіг туберкульозу легень у пацієнтки з хронічною нирковою недостатністю, що перебуває на програмному гемодіалізі. Хіміотерапія з приводу туберкульозу була успішною, проте через 3 міс почастішали ускладнення, зумовлені комплексом причин. Туберкульоз став перешкодою для трансплантації нирки.

Проведено аналіз 2 565-ти стаціонарних історій хвороб пацієнтів з різними типами туберкульозу легень. Наведено дані про найчастішу супровідну патологію у хворих на туберкульоз легень, відображені частота та характер ускладнень і супровідної патології. Враховуючи значну частоту серцево-судинної патології у хворих на туберкульоз легень, доведено необхідність дотримуватись суворо індивідуального адекватного підходу за проведення комплексної терапії.

Проведен анализ 2 565-ти стационарных историй болезней пациентов с разными типами туберкулеза легких. Приведены данные о наиболее частой сопутствующей патологии у больных туберкулезом легких, отображены частота и характер осложнений и сопутствующей патологии. Учитывая значительную частоту сердечно-сосудистой патологии у больных туберкулезом легких, доказана необходимость придерживаться строго индивидуального адекватного подхода при проведении комплексной терапии.

У хворих на туберкульоз (ТБ) у поєднанні з цитомегаловірусною інфекцією виявлено значнішу імуносупресію у порівнянні з хворими на ТБ, не інфікованими цитомегаловірусом. Це свідчить про синергічний несприятливий вплив на організм поєднання туберкульозної й цитомегаловірусної інфекцій.

У больных туберкулезом (ТБ) в соединении с цитомегаловирусной инфекцией выявлена большая иммуносупрессия по сравнению с больными ТБ, не инфицированными цитомегаловирусом. Это свидетельствует об синергическом неблагоприятном влиянии на организм соединения туберкулезной и цитомегаловирусной инфекций.

У хворих на інфільтративний і дисемінований туберкульоз легень у фазі розпаду вивчено взаємозв'язок між змінами параметрів зовнішнього дихання та функціонального стану нирок. Установлено, що порушення вентиляційно-перфузійних взаємовідношень у легенях асоціюються з пригніченням кислотовидільної діяльності нирок і зниженням канальцевого транспорту іонів натрію. Взаємозв'язок порушень функціонального стану нирок і погіршення параметрів зовнішнього дихання реалізується на рівні енергозабезпечення канальцевих процесів активного транспорту іонів натрію.

Наведено дані про частоту побічних реакцій та ефективність лікування хворих на вперше діагностований туберкульоз легень у поєднанні з серцево-судинною патологією.

Поєднання захворювань цукровим діабетом і туберкульозом легень вкрай несприятливо впливає на імунологічну реактивність і опірність організму, а для лікування таких хворих становить чималі труднощі. Підвищення частоти виникнення у хворих на діабет туберкульозу легень і інших інфекційних захворювань пов'язане зі зниженням опсонінового індексу, продукції антитіл, титру антитіл, комплементу, аглютиногенів, фагоцитів і бактеріостатичної активності крові.