Викладено методи інтенсивної терапії сучасної анестезіології, зокрема, підтримання дихання, гемодинаміки та гомеостазу, поліорганної недостатності. Розглянуто деякі захворювання шкіри та інші хвороби, які викликають її ураження, що можуть призвести хворого до тяжкого стану, який прийнято вважати критичним. Викладено питання етіопатогенезу, клінічного перебігу та лікування хворих на тяжкі дерматози. Висвітлено особливості анестезії у даних хворих.

Изложены методы интенсивной терапии современной анестезиологии, в частности, поддержки дыхания, гемодинамики и гомеостаза, полиорганной недостаточности. Рассмотрены некоторые заболевания кожи и другие болезни, вызывающие ее поражение, которые могут привести больного к тяжелому критическому состоянию. Изложены вопросы этиопатогенеза, клинического течения и лечения больных с тяжелым дерматозом. Освещены особенности анестезии у данных больных.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р59-52 + Р60-52

Рубрики:

Венерологія

Дерматологія

Шифр НБУВ: Ж16788 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі використання системного підходу з урахуванням соціальних, психологічних, поведінкових, інформаційно-оцінних та фізіологічних чинників регуляції подружніх стосунків проведено дослідження феномену дезадаптації сімейної пари, причиною виникнення якої є позашлюбні зв'язки у жінок. Вперше проведено клінічне, психодіагностичне, клініко-психопатологічне обстеження подружніх пар, у яких дружини мали позашлюбні зв'язки й заразилися венеричними захворюваннями. Визначено роль данних чинників у формуванні подружньої дезадаптації та виникненні позашлюбних зв'язків у жінок. Вперше встановлено мотивацію та наведено характеристику подружніх зрад і розглянуто їх психологічні наслідки для подружжя. Охарактеризовано різні варіанти та клінічні форми подружньої дезадаптації, виявлено роль відмінностей особистості та комунікації подружжя, зокрема деструктивних конфліктів, у їх виникненні. Розроблено систему психодіагностики та запропоновано методи психокорекції порушення подружньої адаптації, що є водночас ефективним способом психопрофілактики позашлюбного зв'язку. Акцентовано увагу на теоретичному значенні системного підходу щодо діагностики та психокорекції дезадаптації подружньої пари, обумовленої позашлюбними зв'язками у дружини.

Вивчено клініко-епідеміологічні особливості інфекцій, що передаються статевим шляхом у ВІЛ-інфікованих хворих. Розроблено методику лікування сифілісу на підставі вивчення клінічних і серологічних особливостей перебігу зазначеної хвороби. Установлено, що інфекції, які передаються статевим шляхом, виявляються у 84 % ВІЛ-інфікованих, у 78 % з них діагностуюється змішане інфікування. ВІЛ-інфекція більшою мірою має місце в осіб молодого віку, неодружених і тих, що не мають постійного місця роботи та розпочинають статеві відносини у віці до 17-ти років, у ВІЛ-інфікованих виявляються вірусні інфекції, а саме: вірусний гепатит C, герпес і цитомегаловірус, а також трихомоніаз, кандидоз, хламідіоз і сифіліс. Частота вірусних інфекцій зростає за умов зниження кількості CD4-лімфоцитів та спостерігається частіше в осіб, що споживають наркотичні речовини. Показано, що для ВІЛ-інфікованих хворих на сифіліс характерна різноманітність клінічних проявів вторинного періоду, низький титр реагинів у РЗК й уповільнення негативації серологічних реакцій. З урахуванням одержаних даних розроблено методику лікування хворих на вторинний рецидивний і прихований ранній сифіліс з одночасним призначенням бензілпеніциліну натрієвої солі у дозі 1 млн ОД 8 разів на добу протягом 18-ти днів і цефтріаксону 1,0 г на добу протягом 10-ти днів - внутрішньом'язово. Ефективність нової методики підтверджено даними клініко-серологічного спостереження. Стійка негативація серологічних реакцій відбулась у 83,3 % хворих на вторинний рецидивний і у 78,3 % хворих - на прихований ранній сифіліс.

Розроблено алгоритми діагностики та методи комплексної загальної та місцевої терапії рецидивів урогенітальних інфекцій (УІ). У хворих установлено мало- або асимптомний перебіг захворювання, багатовогнищевість уражень й ускладнень, наявність не менше двох етіологічних агентів, порушення функціонального стану ШКТ, зміни показників імунного статусу. Уперше визначено критерії клініко-лабораторної, інструментальної діагностики та прогнозування рецидивів УІ з урахуванням морфологічної та електронно-мікроскопічної характеристики збудників. Запропоновано комплексну диференційовану терапію даних рецидивів з послідовним застосуванням етіотропних препаратів, засобів, що покращують функцію ШКТ і стан імунітету, м'яких лікарських форм для місцевого призначення. Доведено, що застосування даної комплексної терапії рецидивів ІПСШ дозволяє досягти клініко-лабораторного вилікування в 95,5 % хворих, зменшити рецидиви до 2,1 %.

  Скачати повний текст

Даны сведения о диагностике, лечении, этиопатогенезе, клинике и профилактике кожных и венерических болезней. Описаны особенности гнойных, грибковых заболеваний кожи, дерматозоонозов, туберкулеза, кожного лейшманиоза, лепры, проказы, вирусных заболеваний, многоформной экссудативной, кольцевидной центробежной, хронической мигрирующей эритемы, розового и красного плоского лишая, пузырных и нейродерматозов, экземы, дерматитов, токсидермий, псориаза, поражений кожи при болезнях соединительной ткани, аллергических васкулитов, а также болезней волос, сальных и потовых желез, нарушений пигментации кожы, генодерматозах и новообразований кожи. Внимание уделено сифилису, гонорее, шанкроиду, венерической лимфогранулеме, донованозу, вирусным заболеваниям урогенитального тракта, негонококковым уретритам, ВИЧ-инфекции.

Изучены особенности социальной характеристики, сексуального поведения и инфекций, передающихся половым путем (ИППП), среди женщин, оказывающих платные сексуальные услуги. Описан новый для Узбекистана метод работы - аутрич, направленный на профилактику ИППП среди групп риска, включая женщин, занятых в сфере коммерческого секса и предлагающих услуги на улице. Изучен первый опыт работы методом аутрич в целевой среде женского коммерческого секса в 2006 - 2007 гг.

Рассмотрены антибиотики группы макролидов и особенностям их применения в дерматовенерологии. Эти препараты широко используются в клинической практике дерматовенеролога для лечения инфекций мочеполовых путей, кожи и мягких тканей. Макролиды известны более 40 лет, когда был создан эритромицин. Интерес к макролидам возрос в восьмидесятых - девяностых годах прошлого столетия после осознания роли хламидий и микоплазм при воспалительных заболеваниях человека. Созданы новые макролиды с улучшенными, в сравнении с эритромицином, микробиологическими и фармакокинетическими параметрами. Описаны особенности действия джозамицина, азитромицина и кларитромицина. Показано применение современных макролидов для лечения венерических болезней и бактериальных инфекций кожи.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р59-52 + Р60-52

Рубрики:

Венерологія

Дерматологія

Шифр НБУВ: Ж15288 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що кагоцел в умовах in vitro підвищує продукцію ІЛ-12, ІЛ-15 та ІЛ-18 мононуклеарними клітинами периферійної крові хворих на статеві інфекції, сричинені Herpes simplex, Chlamidia trachomatis, Trihomonas vaginalis. Використання комплексної терапії за схемою - фамцикловір 500 мг два рази на добу 10 днів, азитроміцин 1-й день 1000 мг одноразово, потім по 500 мг один раз на дві доби до курсової дози 3 г, орнідазол - 500 мг два рази на добу 10 днів, кагоцел по 2 пігулки 3 рази на добу протягом 5 діб є ефективним і безпечним засобом лікування.

Отмечено, что кагоце в условиях in vitro повышает продукцию ИЛ-12, ИЛ-15 и ИЛ-18 мононуклеарными клетками периферической кровибольных половыми инфекциями, вызванными Herpes simplex, Chlamidia trachomatis, Trihomonas vaginalis. Использование комплексной терапии по схеме - фамцикловир 500 мг два раза в сутки 10 дней, азитромицин 1-й день 1000 мг одноразово, затем по 500 мг один раз в двое суток до курсовой дозы 3 г, орнидазол - 500 мг два раза в сутки 10 дней, кагоцел по 2 таблетки 3 раза в сутки на протяжении 5 суток является эффективним и безопасным методом лечения.

Онкологічні захворювання продовжують займати перші рядки в списку причин захворюваності і смертності, причому як в економічно розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються. За даними ВООЗ, кожен п'ятий із вмираючих на планеті гине саме від раку. За прогнозами, смертність від злоякісних новоутворень має загрозливу тенденцію до зростання і в 2020 р. може перевищити сумарну смертність від туберкульозу, малярії та ВІЛ-інфекції. Променева терапія є одним з основних методів лікування пацієнтів з онкологічними захворюваннями, причому застосовується практично при будь-якій стадії як компонент комбінованого, самостійного, комплексного, паліативного лікування. Крім того, при певних локалізаціях і стадіях захворювання променева терапія може бути альтернативою хірургічному лікуванню. В історичному плані використання іонізуючого випромінювання в медицині пройшло різні етапи, починаючи з відкриття В. Рентгеном Х-променів і застосування їх у хворих на рак молочної залози. Протягом XIX - XX століть розвивалася медична техніка, як для передпроменевої підготовки, так і безпосередньо для проведення променевої терапії. З початку 60-х років минулого століття на зміну рентгенотерапевтичній техніці прийшли дистанційні гамма-терапевтичні апарати, прискорювачі, створено рентгенівські та комп'ютерно-томографічні симулятори. Зараз це - прискорювальні комплекси з багатопелюстковими коліматорами, на яких можливе проведення конформного опромінення з модуляцією інтенсивності пучка випромінювання і візуальним контролем. Перераховані технічні засоби при відповідному виконанні програми гарантії якості променевої терапії дали можливість різко підвищити її ефективність.

Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), які часто називають захворюваннями, що передаються статевим шляхом, як і раніше, є серйозною проблемою для суспільної охорони здоров'я в усьому світі. За оцінками ВООЗ, щорічна частота ІПСШ становить 357 млн випадків, у тому числі хламідіозу - 131 млн, гонореї - 78 млн, сифілісу - 5,6 млн та трихомоніазу - 143 млн. Половину з цих випадків виявляють у молодих людей віком від 15 до 24 років. Щодня майже 1 млн людей у всьому світі хворіє на ІПСШ, і більшість з них не знають про свій інфекційний статус, що робить їх джерелом інфекції для інших. Частоту і наслідки цього для здоров'я та соціально-економічного стану цілих націй, особливо африканських країн, тривалий час розглядали як надзвичайну ситуацію. У роботі представлено відомості про епідеміологію ІПСШ, анамнез та фізичні дані, стандарти скринінгу та загальний підхід до лікування ІПСШ. Інфекції, які розглядають з точки зору причинно-наслідкового зв'язку, епідеміології та чинників ризику, включають гонорею. Chlamydia trachomatis. Trichomonas vaginalis, сифіліс та трихомоніаз. Тягар ІПСШ в усьому світі залишається невизначеним через низку причин. Багато ІПСШ мають безсимптомний перебіг; в деяких із найбільш постраждалих країн діагностичні процедури недоступні; в багатьох частинах світу системи епіднагляду відсутні або недостатньо фінансуються. За даними ВООЗ, у 1999 р. було зареєстровано 340 млн нових випадків сифілісу, гонореї, хламідіозу та трихомоніазу. В Європейському Союзі останніми роками спостерігають зростання захворюваності на гонорею та сифіліс. Інструмент опитування був анонімним онлайн анкетуванням, яке проводилося в Грузії з використанням програмного забезпечення Google, яке автоматично генерує та зберігає цифрові відповіді в безпечній базі даних, захищаючи конфіденційність учасників протягом усього процесу опитування. Опитування проводилось у 2019 р. Можливість брати участь у анкетуванні була разовою. Анкету для цього дослідження було розроблено на основі огляду літератури. Рання діагностика та лікування, скринінг з метою виявлення безсимптомних інфекцій, контактне опитування та імунізація від хвороб, від яких є вакцина, - все це необхідно використовувати для профілактики та лікування ІПСШ. Результати дослідження підтвердили в цілому низький рівень знань та поінформованості про ІПСШ. Деякі висновки свідчать, що знання про використання презервативів не завжди сприяють зміні поведінки. Для профілактики ІПСШ важливим є статеве виховання підлітків у школах.