Спостережено 2 випадки появи психотичних розладів, пов'язаних з прийомом препарату Діане-35, які призвели до госпіталізації в психіатричну лікарню. Зафіксовано афективні розлади у прояві тривожно-депресивного, обсесивно-фобічного, сенестопатичного та іпохондричного синдромів, редукований синдром Кандинського - Клерамбо, соматогенна астенія. Для попередження ускладнень під час використання препарату слід суворо дотримуватися інструкції з його застосування, мати на увазі соматичний та емоційний стан пацієнта, його психіатричний анамнез, не допускати безрецептурного використання препарату.

Исследовано здоровье и болезнь: терминология и относительность содержания понятий. Рассмотрены психологический стресс и психическая адаптация. Определены физические биоэнергоинформационные параметры и критерии оценки адаптационного состояния организма, а также методы измерения. Приведены результаты исследования адаптационной способности организма в условиях стресса. Отмечены психоматические заболевания как нарушения психической адаптации.

Вперше встановлено кількісні показники нейроно-гліально-капілярних відносин енторинальної ділянки кори мозку; вікову динаміку морфометричних показників у системі нейрон-глія-капіляр, статеві та міжпівкульні особливості. Запропоновано морфометричні критерії для оцінювання нейроно-гліально-капілярних відносин в енторинальній ділянці кори, які вивчали на гістологічних зрізах: щільність розташування нейронів, гліальних клітин, гліальний та капілярний індекси, питома довжина капілярів, величина зони васкуляризації, питома площа обмінної поверхні й об'єм, займаний капілярами в об'ємі тканини, ступінь асиметрії даних параметрів. Розкрито морфометричну варіабельність даного відділу кори головного мозку людини.

Проведено комплексну оцінку психофізіологічного стану організму людини під впливом ультранизької температури та надано теоретичне обгрунтування застосуванню методу екстремального кріовпливу в практичній медицині. Встановлено, що разовий сеанс EKB спричиняє стимулювальну дію на ЦНС і не призводить до порушень гомеостатичних параметрів системи терморегуляції та показників гемодинаміки. Доведено, що в результаті систематичного курсового впливу ультранизької температури в організмі людини активуються взаємопов'язані адаптаційно-компенсаторні механізми, які у разі курсового впливу фактора призводять до зниження напруги й оптимізації функціонування систем організму шляхом зниження активності центрального, підвищення активності автономного контуру регуляції, зниження активності гуморальної ланки регуляції, що викликає збільшення функціональних резервів організму людини. Оптимізація психофізіологічного стану організму людини під час екстремального кріовпливу виявляється у нормалізації артеріального тиску обстежуваних, зменшенні їх біологічного віку, покращенні самопочуття, активності, настрою, підвищенні працездатності та неспецифічної резистентності до несприятливих факторів навколишнього середовища.

В опытах, проведенных при различных типах погоды на беспородных крысах, показано, что существует половая реактивность в адаптации крыс к погодным условиям (крысы-самцы лучше приспособлены к I типу погоды, самки - ко II). Особенно чувствительны у крыс структуры головного мозга, которые отвечают за эмоциональную сферу. У самок приспособление к новым условиям среды осуществляется при меньших изменениях нервной деятельности. Выявленные различия могут быть связаны с различной чувствительностью центральных катехоламиновых рецепторов.

Обгрунтовано модель виникнення психосоматичних захворювань, що безпосередньо пов'язані із захисними механізмами особистості. Описано процес виникнення емоцій і подальший їх розвиток в онтогенезі із зазначенням вікової групи.

Рассмотрена задача измерения показателей, которые отражают особенности функционирования мозга в относительно спокойные дни и в дни повышенной солнечной активности с целью индивидуального прогноза ухудшения психического состояния пациентов и выработки рекомендаций по снижению негативного воздействия метеофакторов на пациентов.

Исследована экспрессия дофаминовых D-2 рецепторов на лимфоцитах периферической крови (непрямым иммунопероксидазным методом по количеству D-2 позитивных клеток на 100 лимфоцитов) у 18 пациентов с сосудистыми субкортикальными легкими когнитивными нарушениями и у 10 больных с начальными стадиями субкортикальной сосудистой деменции. Показано, что экспрессия дофаминовых D-2 рецепторов на лимфоцитах снижалась по мере нарастания тяжести субкортикального когнитивного дефицита, составив в группе сосудистых субкортикальных легких когнитивных нарушений 19,5 (19 - 20), а в группе субкортикальной сосудистой деменции - 18,5 (18 - 19) (Р = 0,016). Сделано заключение, что снижение экспрессии дофаминовых D-2 рецепторов лимфоцитами может быть маркером перехода сосудистых субкортикальных легких когнитивных нарушений в субкортикальную сосудистую деменцию и отражать снижение экспрессии постсинаптических дофаминовых D-2 рецепторов в лобно-подкорковых отделах головного мозга.

Зазначено, що емоційно-стресові переживання, пов'язані з соціально-економічними, віковими, статевими, особистісними та іншими несприятливими факторами, провокують у студентської молоді межові стани у 40 % та психічні порушення у 11 %, що потребує застосування існуючих чи реалізації нових, в тому числі нетрадиційних психокоригувальних і психофармакотерапевтичних засобів.

Наведено теоретичне обгрунтування та нове рішення наукової проблеми диференціації органічного шизофреноподібного розладу та шизофренії, ускладненої органічними порушеннями діяльності центральної нервової системи. Запропоновано критерії розмежування різної патології, засновані на застосуванні психодіагностичного, психопатологічного, психофізіологічного та статистичного методів. Надано можливість науково обгрунтованого встановлення ступеня достовірності патопсихологічних і психопатологічних ознак за різного генезу психічних порушень. В результаті обстеження 204-х пацієнтів, які страждають психічними порушеннями екзогенного, ендогенно-процесуального та поєднаного генезу встановлено патопсихологічні особливості, психопатологічну структуру, характерні нейропсихологічні дані для кожної форми патології. Група контролю складалась з 50-ти практично здорових осіб. Описано особливості патопластичного впливу коморбідної органічної патології на перебіг шизофренічного процесу. Підтверджено збільшення частоти виникнення екстрапірамідних порушень за умов проведення нейролептичної терапії шизофренічних психозів з супутніми порушеннями мозкової діяльності органічного генезу. На основі сучасних методів статистичної обробки встановлено розташування подібних за проявами порушень психіки в факторному просторі та підтверджено принципову відмінність природи їх виникнення. Ідентифіковано нозологічно значущі патопсихологічні, психопатологічні ознаки, які несуть високе діагностичне навантаження. Відпрацьовано загальні принципи психологічного супроводу на госпітальному та післягоспітальному етапах пацієнтів, які страждають екзогенними й ендогенно-процесуальними психічними захворюваннями. Розроблено та впроваджено в практику систему психокорекції, засновану на одночасному застосуванні індивідуальної та сімейної форм, ефективність застосування якої підтверджено даними катамнестичного спостереження.

Проанализированы публикации, посвященные нейробиологии и маркерному значению мозгового нейротрофического фактора (BDNF) в нейропсихиатрии. Показано, что BDNF является важным членом семейства нейротрофинов, широко представленным в различных структурах центральной нервной системы. В пренатальном периоде BDNF участвует во всех этапах формирования нейрональных сетей, а в постнатальном периоде его главная роль состоит в поддержании нормальной архитектоники мозга, участии в процессах нейрогенеза и реализации нейропротективных функций. Посредством вышеуказанных механизмов, а также путем участия в функционировании основных медиаторных систем мозга BDNF играет важную роль в процессах обучения и памяти, в организации пищевого и двигательного поведения. Мозговая экспрессия BDNF снижается с возрастом, а также при дегенеративных и сосудистых дементирующих процессах, аффективных, тревожных и поведенческих расстройствах. Снижение уровня BDNF в сыворотке крови отражает уменьшение его церебральной экспрессии и может служить нейробиологическим маркером указанной патологии, а повышение вследствие проводимой терапии - маркером эффективности лечения.

Досліджено вплив сім'ї та різних сімейних психотравмівних факторів на розвиток непсихотичних психічних розладів у осіб молодого віку. Розглянуто дані літератури, сформульовано висновки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030 + Р64-1

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Психіатрія

Шифр НБУВ: РА423764 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В огляді літератури надано сучасні дані про особливості епідеміології, клінічну картину, патофізіологічні механізми виникнення та потенційні біомаркери тривожних розладів. Наведено сучасні підходи до лікування тривожних розладів.

Досліджено актуальну проблему феноменології змін особистості за умов посттравматичного зростання. За даними сучасних досліджень, психотравмуючі події не завжди неминуче призводять до пошкодження психіки чи дисфункціональності життя, вони також можуть призводити і до продуктивних змін у житті особистості, до так званого посттравматичного зростання. Наукові джерела з досліджуваної проблеми надають підстави стверджувати, що позитивні ефекти посттравматичного зростання проявляються у трьох основних сферах: ставленні до себе, міжособистісних відносинах, життєвій філософії. Матеріали дослідження зібрані за результатами аналізу фахових психологічних і періодичних видань вітчизняних і зарубіжних наукових публікацій за період 2006 - 2016 рр. Встановлено, що посттравматичне зростання окрім якісних трансформаційних змін, може зумовлювати збереження, відновлення та поліпшення стану психічного здоров'я особистості як найвищої індивідуальної та суспільної цінності, що сприяє її соціальній та психологічній адаптації до нових форм осмисленості буття.

На основі системного аналізу біопсихосоціальних факторів з урахуванням біологічної, психологічної та соціальної складової якості життя та соціального функціонування розроблено синергетичну біопсихосоціальну концепцію формування непсихотичних психічних розладів (НПР) у працівників промисловості (ПП). Виявлено структурно-динамічні особливості біопсихосоціогенезу у ПП, досліджено стратифікацію динамічних етапів формування НПР із застосуванням синергетичного біопсихосоціального підходу до аналізу основних векторів біопсихосоціальної моделі їх розвитку: біогенезу (розвиток систем і функцій організму), психогенезу (розвиток психічних функцій) і соціогенезу (розвиток соціальних ролей і відносин) у ПП. Оцінено психічне здоров'я працівників (з урахуванням виявлених об'єктивних і суб'єктивних критеріїв розвитку НПР) у клініко-біологічному, індивідуально-психологічному, професійному та соціально-психологічному аспектах. Виділено групи осіб за ступенем психічної адаптації/дезадаптації. Розроблено принципи та побудовано програму допомоги ПП, яка включає медичний, психологічний і соціальний блоки. Створено модульну систему диференційованих психопрофілактичних і психосоціальних реабілітаційних заходів і моніторингу для ПП при НПР.

Мета роботи - виділити основні COVID-19-асоційовані психічні порушення та механізми їх розвитку на основі аналізу літературних даних. Для проведення зазначеної роботи нами було проаналізовано 112 літературних джерел з бази PnbMed за запитами "Covid AND mental health", "Covid AND mental disorders" та 36 з них обрано для детального вивчення. З'ясовано, що у хворих на COVID-19 часто виникають множинні неврологічні та психічні порушення, такі як збудження (69 %), ознаки ураження кортикоспінального тракту (67 %), сплутаність свідомості (65 %) і нейропсихологічні порушення (33 %). Серед психічних та психологічних, які спостерігаються після перенесеної коронавірусної хвороби, найчастіше трапляються безсоння (42 %), зниження концентрації та уваги (38 %), тривожність (36 %), розлади пам'яті (34 %), депресія (33 сплутаність свідомості (28 %) та інші розлади свідомості (21 %). Найуразливішими контингентами населення є діти, підлітки та особи літнього віку, які страждають не тільки від самої хвороби, а й від наслідків ізоляції. На окрему увагу заслуговують медичні працівники, у яких часто спостерігаються такі ментальні розлади, як тривожність (12 - 20 %), депресія (15 - 25 %), безсоння (8 %) та посттравматичний стресовий розлад (35 - 49 %). Висновки: пандемія COVID-19 сильно вплинула на психічне здоров'я населення в цілому. Особливо це позначилося на таких групах населення, як хворі з психіатричною патологією, медичні працівники, особи похилого віку та люди у скрутному матеріальному становищі. Враховуючи можливість нових хвиль захворюваності на COVID-19 та посилення карантинних обмежень, а також можливість виникнення нових епідемій у майбутньому, наразі вкрай важливо створити чіткі керівні принципи та протоколи, які допоможуть пом'якшити наслідки пандемічної кризи на обмежувальних заходів і запобігти масовому погіршенню психічного здоров'я за збереження акценту на особистісно-орієнтованому піклуванні.

Проблема внутрішньо переміщених осіб сьогодні є однією з найгостріших для України. Внаслідок довготривалого воєнного конфлікту на Донбасі, окупації частин Донецької і Луганської областей, анексії Криму близько 1,5 млн українців були змушені покинути власні домівки. На сучасному етапі відзначається потужний вплив психологічних факторів на суб'єктивне благополуччя особистості, особливо якщо вона переживає кризу адаптації, нестабільну ситуацію в своєму житті, наприклад, кардинальну зміну в житті, переїзд, міграцію. Адаптаційний процес у ситуації міграції, як і переживання міграції як життєво важливої події, залежать від обставин міграційного процесу, мотивації і бажаності цієї зміни в житті людини. Під час міграції порушується звична життєдіяльність, що може стати поштовхом до виникнення психічних розладів. Мета роботи - визначити психологічні фактори ризику виникнення психічних розладів у внутрішньо переміщених осіб. У дослідження залучено 213 осіб (105 жінок (49,29 %) і 108 чоловіків (50,71 %) віком від 18 до 69 років), яким проведено комплексне психодіагностичне обстеження, що включало діагностику копінг-стратегій, домінуючого психічного стану та вираженості показників життєстійкості. Усіх обстежених поділено на три групи порівняння. 94 внутрішньо переміщені особи із загальної популяції увійшли до I групи (без ознак психічних порушень) (54,25 % жінок, 45,75 % чоловіків, вік 18 - 39 років), 68 осіб (47,05 % жінок, 52,94 % чоловіків, вік 40 - 59 років), у яких були визначені окремі симптоми (ознаки) психопатологічних порушень, склали II групу (група ризику) та 51 особа (41,17 % жінок, 58,82 % чоловіків, вік 50 - 69 років), що звернулися за медичною допомогою, увійшли до III групи. Висновки: визначено психологічні фактори ризику виникнення психічних розладів у внутрішньо переміщених осіб: актуалізація переважно неадаптивних копінг-стратегій, пасивна життєва позиція, знижений рівень життєстійкості, емоційна лабільність і незадоволеність життям.

Фібриляція передсердь (ФП) та когнітивні розлади (КР) на сьогоднішній день є поширеною проблемою, особливо серед осіб похилого віку. Чисельні дослідження останніх років демонструють взаємозв'язок між ФП та КР, зокрема з деменцією. З огляду на збільшення поширеності ФП з віком і постаріння населення прогнозують, що кількість осіб з КР зростатиме. До основних патогенетичних чинників, що відіграють роль у розвитку КР у разі ФП, належать вогнищеві ураження (макро- та мікроінфаркти, мікрововиливи), гіпоперфузія головного мозку та системна запальна реакція. Безсимптомні (приховані, або "німі") інфаркти головного мозку, що є випадковою знахідкою під час проведення нейровізуалізації, трапляються частіше, ніж маніфестні церебральні інсульти, й асоціюються з КР. У пацієнтів з ФП їх виявляють частіше, ніж в осіб без ФП, тому, на думку багатьох дослідників, ФП є вагомим чинником їх виникнення. Деменції, КР та старінню головного мозку можна запобігти. Для збереження здоров'я мозку найбільше значення мають здоровий спосіб життя (особливо здорове харчування, достатня фізична активність та нормальна маса тіла) і правильне лікування захворювань, які належать до судинних чинників ризику (артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, гіперхолестеринемія та ФП). Є дані, що вчасно призначена антикоагулянтна терапія у пацієнтів з ФП може знизити ризик розвитку КР. Останні дослідження демонструють перевагу прямих пероральних антикоагулянтів над варфарином щодо профілактики розвитку КР у пацієнтів з ФП. Перспективними напрямами досліджень є вивчення нових (зокрема генетичних) біомаркерів високого ризику КР, порівняння прямих пероральних антикоагулянтів для визначення оптимальної профілактики КР, підвищення прихильності пацієнтів до терапії, застосування нефармакологічних стратегій для підтримки синусового ритму.