Проведено соматометрическое обследование детей с разными формами ретенции яичка - эктопией яичка, истинным и ложным крипторхизмом. Выявлены отклонения соматического развития у мальчиков с патологией опускания яичка - формирование ганоидного телосложения и признаки евнухоидизма. Отмеченные тенденции нарастают с возрастом мальчиков и тяжестью поражения яичек, и при истинном двустороннем крипторхизме являются наиболее выраженными. Это убеждает в необходимости раннего и адекватного лечения всех форм ретенции яичка.

У 92-х осіб чоловічої статі проаналізовано сумарний показник статевого розвитку - індекс маскулінізації та окружність яєчок у віддаленні строки після різних варіантів лікування крипторхізму, здійсненого у препубертаті. Встановлено, що після оперативного лікування крипторхізму частіше відзначається нормалізація показників індексу маскулінізації та розмірів яєчок у тих випадках, коли орхіпексія була здійснена у віці до шести років. Показано, що призначення хоріонічного гонадотропіну до орхіпексії, яка здійснювалась у 4 - 8 років, не впливає негативно на досліджуваний показник у порівнянні з виключно оперативним лікуванням в аналогічному віці. Монотерапія хоріонічним гонадотропіном у віці 5 - 10 років призводить до опущення яєчок в калитку та нормалізації їх розмірів у 45,4 % хворих.

У 375 хлопчиків з різними формами ретенції яєчок (справжній крипторхізм, псевдокрипторхізм та ектопія яєчка) у віці від 6 місяців до 14 років радіоімунологічним методом у сироватці крові визначено базальні рівні тестостерону (Т), лютеїнізуючого (ЛГ) і фолікулостимуляційного гонадотропінів (ФСГ). Усі показники ЛГ, ФСГ і Т у хлопчиків з різними формами ретенції яєчок не виходять за межі коливань вікової норми. За середньоарифметичними значеннями рівнів гормонів відмічено відмінності у порівнянні з віковими нормами, які посилюються з віком дітей і при більш "агресивних" вадах. Одержані дані підтверджують необхідність ранньої і адекватної корекції природжених вад яєчок для попередження зрушень в гіпофізарно-гонадній системі, та, відповідно, андрологічних і сексологічних порушень.

С использованием предложенного способа поэтапного хирургического лечения брюшных форм крипторхизма (декларационный патент N 18280) у детей на базе Областной детской клинической больницы г. Днепропетровск за период с 2003 по 2008 гг. выполнено 55 операций. Разработанный способ оперативного лечения крипторхизма обеспечивает сохранение основных сосудистых анастомозов между влагалищным отростком брюшины и другими элементами семенного канатика, что способствует улучшению тестикулярного кровотока в послеоперационный период.

Удосконалено діагностування та підвищено ефективність хірургічного лікування дітей з крипторхізмом на базі розроблених нових способів лікування. Вивчено кровообіг в яєчку у разі перетину піхвового відростка очеревини у тварин і дітей з крипторхізмом під час оперативного втручання. Встановлено факти порушення кровопостачання яєчок у перед- і післяопераційному періоді у разі крипторхізму за допомогою доплерографії тестикулярних судин. Внаслідок проведення експерименту на щурах одержано дані, які свідчать про динаміку морфофункціональних змін у яєчках за умов перетину піхвового відростка очеревини. За результатами проведених експериментальних і клінічних досліджень доведено та науково обгрунтовано роль збереження судинних анастомозів між піхвовим відростком очеревини та сім'яним канатиком у покращанні тестикулярного кровообігу у процесі оперативного лікування крипторхізму. Запропоновано новий метод поетапної хірургічної корекції крипторхізму в дітей, який дозволяє запобігти недозованій тракції тестикулярних судин під час втручання, максимально зберегти судинні колатералі між піхвовим відростком очеревини та сім'яним канатиком. Доведено, що новий спосіб поетапного хірургічного лікування крипторхізму дозволяє зменшити тракцію судин яєчника, зберегти судинні колатералі між тестикулярними судинами та судинами піхвового відростка очеревини, сприяє зниженню ризику атрофії яєчка.

Вивчено актуальне питання дитячої хірургії стосовно проблеми розвитку безпліддя, зумовленого варикоцеле у період становлення репродуктивної системи чоловіка. Наведено результати хірургічного лікування 630-ти хворих на варикоцеле дітей різного віку. Досліджено клінічний перебіг цієї патології залежно від їх віку, тривалості хвороби, ступеня процесу з застуванням певних клініко-діагностичних критеріїв. Вивчено основні гемодинамічні порушення у сім'яному канатику та яєчку, які мають місце у разі варикоцеле у дітей, зміни гормонального й імунного статусу. Установлено, що чим менший вік хворого та чим більший термін захворювання, тим більшою мірою виражені порушення розвитку та функціонування яєчок. Проаналізовано ефективність застосування відкритого та лапароскопічного методів хірургічного лікування варикоцеле в дітей. Вивчено переваги та недоліки певного способу оперативного лікування. Обгрунтовано необхідність індивідуального підходу до вибору методу та способу оперативного втручання у разі варикоцеле в дітей, розроблено показання до їх застосування. Визначено найбільш оптимальні способи хірургічної корекції цієї патології. Показано ефективність оригінальної методики оперативного лікування на віддалені результати такого лікування. Доведено, що через відсутність статистично вірогідної гемодинамічної різниці у віддалених термінах допускається застосування способу Паломо-Єрохіна у дитячому віці. Установлено основні причини розвитку рецидиву варикоцеле в дітей. Розроблено та впроваджено діагностично-лікувальну схему ведення таких хворих.

Проведено комплексну оцінку статевого розвитку пацієнтів чоловічої статі, які перенесли захворювання статевих органів. Вивчено структуру та частоту затримки статевого розвитку (ЗСР) у цієї категорії пацієнтів. Досліджено рівні статевих і гонадотропних гормонів, антиспермальних антитіл у осіб, оперованих з приводу гострих захворювань мошонки (ГЗОМ). Уточнено характер змін у еакуляті пацієнтів, оперованих з приводу гіпоспадії, ГЗОМ. Викладено деякі аспекти сексологічних порушень, що виникають в осіб, оперованих з приводу гіпоспадії та крипторхізму. Удосконалено схему лікування ЗСР, направлену на підсилення реалізації дії ендогенних гонадотропінів, вперше проведено реабілітацію пацієнтів, оперованих з приводу захворювань репродуктивних органів за цією схемою. Розроблено уніфіковану схему диспансеризації осіб, оперованих у дитячому віці.

Вивчено особливості діагностики лівостороннього варикоцеле з використанням методу ультразвукової доплерографії замість інвазійних флебографічних методів дослідження. Вивчено причини виникнення лівостороннього варикоцеле й особливості венозної гемодинаміки в лівій нирковій вені, а також визначено показання до різних видів його хірургічного лікування та розроблено способи судинних венозних анастомозів. Запропоновано алгоритм диференційної діагностики та патогенетично обгрунтованого вибору методу лікування лівостороннього варикоцеле. Ця методика діагностики та лікування дозволяє визначити причину захворювання, знизити відсоток рецидиву лікування на 15,7 % та виключити випадки післяопераційних ускладнень.

На підставі статистично обгрунтованого клінічного матеріалу розроблено критерії диференційної діагностики гострих захворювань органів калитки у дітей. Надано детальну оцінку стану клітинного та гуморального імунітету у дітей різних вікових груп у найближчому та вперше у віддаленому періодах після гострих захворювань органів калитки. Вперше вивчено динаміку коефіцієнта співвідношення показників обсягу ураженого та контрлатерального яєчок, а також максимального градієнта тиску у яєчкових артеріях відповідних сторін у процесі лікування. Запропоновано та впроваджено новий метод комбінованого лікування гострих захворювань органів калитки у дітей, який грунтується на новому способі декомпресії яєчка, а також способі непрямого лімфотропного введення лікарських препаратів, показано ефективність його застосування. Доведено необхідність диспансерного спостереження даних дітей у зв'язку з можливістю розвитку гіпогонадизму, безпліддя та стану вторинного імунодефіциту.

Вперше на субклітинному рівні виявлено структурні зміни судинної, гермінативної, сполучнотканинної систем яєчка у дітей з вродженими та набутими захворюваннями органа. Виділено наявність двох стадій морфологічних змін яєчок у дітей - компенсаторно-адаптаційних і необоротних порушень. Встановлено, що хірургічні захворювання яєчка та сім'яного канатика в дітей, які перебігають з розладами васкуляризації та розвитком ішемічного синдрому органа, є поліетіологічними та монопатогенетичними. З'ясовано, що порушення сперматогенезу в дітей з даною патологією пов'язані зі змінами судин спочатку венулярної ланки, потім - артеріол і капілярів. Обгрунтовано доцільність використання активної хірургічної тактики в комплексному лікуванні хворих з патологією пахвинно-калиткової області. Впроваджено до практики дитячої хірургії апробований авторський спосіб хірургічної корекції вроджених пахвинних гриж у новонароджених і дітей першого року життя, за якого не здійснюється широка мобілізація та відсікання грижового мішка, останній перев'язується, розсікається за довжиною та залишається на місці. Запропоновано спосіб хірургічної корекції пахвинних гриж, який відрізняється тим, що додатково укріплюються грижові ворота за рахунок формування дуплікатури очеревини над ними та здійснюється пластика глибокого пахвинного кільця. Розроблено спосіб лікування травматичних ушкоджень яєчка та сім'яного канатика у дітей шляхом транслімфатичного внутрішньояєчкового введення антибіотика. Вперше здійснено прижиттєву діагностику судинних розладів яєчка у дітей з його хірургічною патологією методами дуплексного сканування з кольоровим доплерівським картируванням та

Досліджено проблему лікування дітей з крипторхізмом на основі вивчення віддалених результатів хірургічної корекції вродженої вади розвитку. Проведено аналіз віддалених результатів хірургічного лікування дітей операціями Гроса - Бевана, Петривальського - Шумакера, Стефанса - Фовлера та модифікованого оперативного втручання. Розглянуто результати обстеження 127-ми пацієнтів в терміни від 6-ти міс до 13-ти років. Розроблено та впроваджено в практику комплекс обстежень, що дозволяє визначити ефективні дані про клініко-функціональний стан оперованого яєчка у віддаленому періоді. Вивчено основні причини ускладнень, якими є пізня хірургічна корекція та застосування неадекватної хірургічної методики, наведено відомості про їх клінічну картину та діагностику. Проведено порівняльне оцінювання віддалених результатів в залежності від термінів початку хірургічного лікування та застосованої хірургічної методики. Розроблено нові та вдосконалено окремі етапи базової операції Петривальського - Шумакера з метою покращення безпосередніх і віддалених результатів лікування дітей з крипторхізмом. Встановлено комплекс відновлювального лікування та диспансерного спостереження, які підвищують ефективність операції. Найкращі віддалені результати хірургічного лікування дітей з крипторхізмом за даними анатомо-функціонального стану яєчка, кровопостачання, гормонального насичення та стану еякуляту мають місце у пацієнтів, прооперованих у віці до 12-ти міс за методикою Петривальського - Шумакера в модифікації клініки.

Визначено спектр хромосомних аберацій, включаючи мікроделеції Y-хромосоми, в хворих на ретенцію яєчок. З'ясовано, що за алелями локусів II класу головної системи гістосумісності людини діагностовано імуногенетичні маркери. Визначено динаміку синтезу антиспермальних антитіл залежно від клінічної форми ретенції яєчок, віку хворих і термінів хірургічного лікування. Встановлено прогностичні фактори розвитку та прогресування автоімунного ураження ретенованих і зведених яєчок. Розроблено ефективне медикаментозне забезпечення орхіпексії. Доведено доцільність застосування препаратів, які покращують мікроциркуляцію крові в зведеному яєчку та запобігають синтезу антиспермальних антитіл. Запропоновано обгрунтовані підходи щодо хірургічного та консервативного лікування справжнього та псевдокрипторхізму.

Проаналізовано основні причини помилок і прорахунків у діагностиці та лікуванні крипторхізму у дітей. Аналіз помилок показав провідну роль педіатрів і сімейних лікарів у своєчасному виявленні даного захворювання. Активна позиція лікарів соматичного профілю дозволить покращити результати лікування дітей із крипторхізмом і підвищити якість їх життя.

За даними генотипування специфічностей локусів HLA-DRB1, -DRB3, DRB4, -DRB5 і -DQB1 у 60 хворих на різні форми ретенції яєчок і в 60 практично здорових хлопців Західно-Української популяції визначено маркери крипторхізму. Специфічності локусів HLA-DQB1 04, HLA-DRB1 08 і 10 є потужними протекторами щодо ретенції яєчок. Натомість алелі локусів HLA-DRB1 0103 і HLA-DRB1 09 є потужними провокаторами крипторхізму в дітей. Алелі локусів II класу HLA-DRB1, HLA-DRB3, -DRB4, -DRB5 і -DQB1 відіграють патогенетичну роль стосовно затримки яєчок на шляху їх опускання в калитку.

Мета роботи - з'ясувати гормональні та метаболічні порушення при спадкових синдромах з ожирінням (ССО) та гіпогонадизмом, що найчастіше діагностуються дитячим ендокринологом, а саме при синдромах Прадера - Віллі, Лоуренса - Муна, Барде - Бідля та Коена. Обстежено 26 пацієнтів чоловічої статі віком від 12 до 18 років, у 8 з яких діагностовано делеції 15 хромосоми (del. 15q1.1-1.3) з клінічними проявами синдрому Прадера - Віллі, у 2 - із проявами синдрому Лоуренса - Муна - делеції 11 хромосоми (del. 11.q13) та у 4 хворих на синдром Барде - Бідля виявлено зміни в 11 хромосомі та 15 хромосомі (del. 11.q13; del. 15q21). Інсуліно- й лептинорезистентність та гіпогонадотропний гіпогонадизм встановлено в усіх хлопців. Однак прояви метаболічного синдрому в повному обсязі у них не спостерігалися, так як не у всіх хворих була дисліпідемія та порушення толерантності до вуглеводів або цукровий діабет 2 типу. Виявлено інсуліно- й лептинорезистентність при ССО на тлі дефіциту соматотропіну та гонадотропінів. Висновки: на основі аналізу показників гормональних і метаболічних порушень запропоновано патогенетично нові підходи до лікування хворих на ССО з гіпогонадизмом на тлі психосоціальної корекції.

Мета роботи - висвітлити проблему лікування абдомінальної форми крипторхізму малоінвазивними та оптимальними методами оперативного втручання за допомогою лапароскопічного обладнання. Узагальнено досвід лікування 63 хворих із абдомінальною формою крипторхізму, які лікувались у хірургічних відділеннях Житомирської обласної дитячої лікарні в період з 2000 до 2012 рр. Для визначення діагнозу крипторхізму (черевна форма) використовували сучасні методи діагностики та лікування: ультразвукову діагностику (УЗД), комп'ютерну томографію (КТ), магнітно-резонансну томографію, діагностичну лапароскопію. Діагностується крипторхізм зазвичай під час огляду завдяки пальпації. При паховому крипторхізмі яєчко знаходиться в паховому каналі, якщо не вдається його пропальпувати в паху, то необхідно відхилити припущення щодо абдомінальної форми захворювання. Допоміжні методи під час діагностики черевної форми крипторхізму: УЗД, КТ, томографія з використанням ядерно-магнітного резонансу, ангіографія тощо. Найоптимальніший та найточніший метод під час діагностики черевної форми крипторхізму - діагностична лапароскопія. Висновки: лапароскопічний метод під час діагностики найінформативніший, менш травматичний, найефективніший у порівнянні з традиційною лапаротомією та є методом вибору за абдомінальної форми крипторхізму.

Мета роботи - дослідити клініко-морфологічні зміни дренажних систем яєчка при його водянці та вдосконалити хірургічну корекцію цієї патології. Матеріалом для проведення досліджень на першому (морфологічному) етапі слугував 71 препарат яєчка і над'яєчка, одержаний під час некропсії чоловіків зрілого віку (22 - 35 років), 22 препарати оболонок яєчка його водянці, одержаних прижиттєво як післяопераційний матеріал (водянка яєчка) та 17 біоптатів яєчка безплідних чоловіків, в анамнезі яких було перенесене оперативне втручання з приводу водянки яєчка у дитячому віці. На другому (клінічному) етапі дослідження обстежено 46 хлопчиків, які у період з 2009 до 2013 рр. перебували на лікуванні у хірургічному відділенні дитячої міської клінічної лікарні N 3 ім. проф. М. Ф. Руднєва м. Дніпропетровська з приводу гідроцеле. 75,2 % дітей були віком до 7 років. Висновки: клініко-морфологічні зміни дренажних систем яєчка його водянці, які полягають у розвитку повнокров'я кровоносних судин, переважно вен, склеротичних змінах у стромі сім'яного канатика, деформації ductus deferens, виникають після перенесеної операції з традиційною мобілізацією вагінального паростка очеревини на всій довжині сім'яного канатика і свідчать про недосконалість сучасних методів корекції хірургічних захворювань яєчка. Віддалені результати корекції водянки яєчка підтвердили високу ефективність запропонованого способу обробки вагінального паростка очеревини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.463.054.3 + Р733.696.61

Рубрики:

Пахвові грижі у дітей

Хвороби калитки, її органів (яєчок і придатків) і сім'яних пухирців у хлопців

Шифр НБУВ: Ж24339 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено про набутий досвід лікування хворих хлопчиків з гострим захворюванням органів мошонки. За 10 років в обласній дитячій клінічній лікарні на лікуванні перебувало 1 039 хворих віком від 1-ї доби до 18-ти років. Найбільш чисельну групу хворих склали діти з перекрутом гідатиди Морганьї. Пізня діагностика та лікування дітей з перекрутом яєчка, яке спостерігалося у 138-ми хворих, призвело до проведення орхектомії у 46,9 % хворих.

Освещен опыт лечения больных мальчиков с острым заболеванием органов мошонки. За 10 лет в областной детской клинической больнице на лечении находилось 1 039 больных в возрасте от 1-х суток до 18-ти лет. Наиболее многочисленную группу больных составили дети с перекрутом гидатиды Морганьи. Поздняя диагностика и лечение детей с перекрутом яичка, которое наблюдалось у 138-ми больных, привело к проведению орхэктомии у 46,9 % больных.

Мета дослідження - вивчити клініко-морфологічні зміни артеріального русла як ланки дренажних систем яєчка при його хірургічних захворюваннях, удосконалити тактику хірургічного лікування. На першому (морфологічному) етапі дослідження матеріалом слугував 71 препарат яєчка і над'яєчка, забраний під час некропсії чоловіків зрілого віку (22 - 35 років), 38 препаратів оболонок вагінального відростка очеревини, забраних прижиттєво як післяопераційний матеріал (у випадках порушення облітерації вагінального відростка очеревини), та 17 біоптатів яєчка безплідних чоловіків, в анамнезі яких і перенесене оперативне втручання з приводу хірургічних захворювань яєчка у дитячому віці (варикоцеле, порушення облітерації вагінального відростка очеревини, гострі захворювання яєчка). За норму вважали дані літератури щодо морфофункціональної структури дренажних систем яєчка в різних вікових групах. На другому (клінічному) етапі дослідження репрезентовано 84 хлопчики, які перебували на лікуванні у хірургічному відділенні Дніпропетровської дитячої міської клінічної лікарні № 3 ім. проф. М. Ф. Руднєва з приводу водянок яєчка та пахових гриж. Переважно пацієнти були віком до 7 років - 75,2 %. Також 26 хлопчиків, які лікувалися з приводу варикоцеле, віком 12 - 17 років. З приводу гострих захворювань яєчка на базі хірургічного відділення було 39 хлопчиків віком до 10 років - 87,3 %. Усі діти перебували на лікуванні в період 2009 - 2013 рік. Під час вивчення тестикулярного кровообігу в дітей із хірургічними захворюваннями яєчка реєстрували збільшення індексу резистентності в яєчкових артеріях. Результати досліджень указували на наявність поширених розладів артеріальної ланки дренажних систем яєчка з розвитком ішемії. Просвіти артерій звужені внаслідок компенсаторної гіпертрофії м'язових шарів, спостерігалося потовщення базальних мембран. У капілярах були гіперемія і стаз. Традиційно лікування хворих на запальні захворювання яєчка у більшості випадків було консервативним. Ми пропонуємо, крім консервативних методів лікування, проводити в усіх випадках гострого орхоепідидиміту хірургічне лікування, яке б складалось із скрототомії, ревізії калитки та яєчка. Доцільно виконувати також декомпресію яєчка - розріз білкової оболонки яєчка з обов'язковим дренування порожнини калитки. Під час оперативного лікування варикоцеле віддавали перевагу перев'язуванню вен сім'яного канатика за методом Бернарді (1941). Ця методика дає змогу досить легко та малоінвазивно перев'язувати вени біля глибокого пахвинного кільця у заочеревинному просторі.