Індекс рубрикатора НБУВ: С5*341.111 + Х001.01 + Х002.02

Рубрики:

Соціологія

Держава і суспільні відносини

Право і мораль

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*341.111

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж16127 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено теоретичну реконструкцію основних чинників та складових ідеї соціально-правової держави у філософських концепціях Т. Гоббса та Дж. Локка. Розглянуто місце соціальної філософії мислителів у становленні цієї ідеї, досліджено історико-філософський контекст її генезису. Висвітлено місце теорій суспільного договору Т. Гоббса та Дж. Локка в становленні концепту соціально-правової державності. Доведено значущість концепції верховного суверенітету як засадничої ідеї, що уможливлює рефлексію щодо свободи прав людини у даній філософії. Систематизовано спільні риси та відмінності соціально-філософських концепцій справедливості, рівності, загального блага. Виявлено зв'язок між філософсько-політичними ідеями Т. Гоббса та Дж. Локка та сучасними інститутами парламентаризму, соціальної демократії та правової держави.

Досліджено основні положення теорії справедливості (ТС) за умов поглиблення економічної та фінансової кризи в українському суспільстві, інтеграції держави до системи європейських соціальних стандартів і цінностей. Висвітлено проблематику ТС, забезпечення соціально-економічних прав людини (СЕПЛ), діяльності соціальної держави, спрямованої на реалізацію соціальної справедливості (СС) у сфері забезпечення СЕПЛ. Наведено визначення СС і досліджено механізм її реалізації у підвищенні життєвого рівня населення, подоланні бідності та безробіття, покращенні умов праці, упорядкуванні системи заробітної плати та соціального страхування, охорони здоров'я та реформуванні пенсійної системи. Доведено, що послідовне утвердження СС у сфері забезпечення СЕПЛ має важливе значення для досягнення соціальної злагоди та стабілізації суспільства.

Отмечено, что социальная справедливость всегда выступала и будет выступать как наиболее важный показатель эффективности социального развития общества, являясь одним из фундаментальных оснований цивилизации и прогресса. Цель работы - обоснование необходимости применения в практике государственного регулирования принципа социальной справедливости для создания благоприятных условий развития общества. Рассмотрена одна из важнейших функций государства - социальная, направленная на социально-политическую гармонизацию общественных отношений; обоснована объективная необходимость вмешательства государства в проблему восстановления справедливости в обществе. Основным инструментом данного вмешательства является активная социальная политика государства, ориентированная на проблемы всего населения. Основными инструментами-регуляторами общественных отношений являются основные сферы общества, такие как политическая, экономическая и социальная. Нахождение баланса между этими общественными сферами будет способствовать благополучию нации.

Деталізовано функції держави в контексті процесу забезпечення соціальної справедливості. Аргументовано положення про те, що природа держави як підсистеми забезпечення стійкості суспільства, що базується на монопольній реалізації функції застосування сили, визначає вторинну роль цього соціального інституту в процесі встановлення соціальної справедливості.

Обгрунтовано положення про наповнення новим змістом сучасної концепції соціальної справедливості, яке засноване на конкретних соціологічних дослідженнях, проведених у 2009 р. серед представників правоохоронних органів.

Представлено результати пілотного дослідження, присвяченого розробці та апробації інструментарію для вимірювання в ході масового опитування сприйняття справедливості критеріїв розподілу державної підтримки серед груп соціального відторгнення. Дані результати розглядаються як певні уточнення попередніх гіпотез і потребують валідизації в межах масового репрезентативного опитування.

Проаналізовано сучасні підходи щодо розуміння категорії "справедливість". Визначено соціально стабілізуючий потенціал ідеї справедливості в процесі розвитку суспільства.

Исследован генезис понятия социальной справедливости и обоснован концептуальный подход к определению базовых детерминант понятия "социальная справедливость". Проанализирована природа государственной власти и доминирующая роль государства как субъекта установления социальной справедливости. Обоснованы принципы реализации социальной справедливости в рамках постнеклассического этапа развития науки. Предложена модель инновационного народного предприятия, которая предусматривает исключительную возможность приобретения собственности на основе трудовой деятельности работников, позволяет отделить капитал от собственности и составляет организационную основу механизма реализации принципа социальной справедливости через осуществление отношений собственности на средства производства. Сформирован методический подход к выбору субъектов хозяйствования для внедрения модели инновационного народного предприятия в отраслевом и индивидуальном аспектах. Разработаны рекомендации по внедрению механизма реализации принципа социальной справедливости в отраслевом и региональном аспектах.

Розглянуто розвиток державного механізму реалізації принципу соціальної справедливості через здійснення відносин власності на засоби виробництва. Обгрунтовано проблему соціальної справедливості в сучасному контексті. Досліджено генезис поняття соціальної справедливості та природу державної влади, проаналізовано домінуючу роль держави як суб'єкта встановлення соціальної справедливості. Вивчено еволюцію проблеми забезпечення соціальної справедливості та визначено сучасний контекст вирішення проблеми соціальної справедливості. Сформовано методологію дослідження проблеми забезпечення соціальної справедливості. Запропоновано принципи реалізації соціальної справедливості в рамках постнекласичного етапу розвитку науки. Простежено закономірності взаємодії власності, праці і капіталу та розроблено модель взаємодії власності, праці і капіталу в період становлення економіки знань. Викладено методичний підхід до вибору суб'єктів господарювання для впровадження моделі інноваційного народного підприємства у галузевому аспекті. Розроблено методичний підхід до вибору суб'єктів господарювання для впровадження моделі інноваційного народного підприємства в індивідуальному аспекті. Обгрунтовано законодавче забезпечення різноманіття форм власності в Україні і місце народного підприємства в ньому. Досліджено динаміку форм власності в Україні в контексті ефективності господарського механізму. Розроблено рекомендації щодо впровадження механізму в галузевому та регіональному аспектах.

Показано, що в процесі сучасного економічного зростання закономірно відбувається посилення нерівності між різними групами населення, яке загострює соціальні суперечності, створює підгрунтя для виникнення політичних і економічних криз та породжує загрози дестабілізації ситуації. Відповіддю на ці загрози може стати забезпечення соціальної справедливості на основі застосування законів архітектоніки, що надає можливість підтримувати рівноважний (збалансований), а тому усталений і безпечний соціально-економічний розвиток.

Для вимірювання соціальної справедливості запропоновано використовувати інтегральний показник, розроблений на підставі фундаментальних принципів теорії справедливості. Його складовими є два часткових показника, що характеризують рівень дотримання основних прав і розподілу соціально-економічних досягнень. Визначено рівень соціальної справедливості в Україні та двох групах країн Європейського Союзу з очевидними та сформованими тенденціями економічного розвитку й ефективності соціальної політики: група лідерів (ВНД на душу населення вище середнього рівня, а нерівність доходів нижче від середньої за вищого податкового навантаження) та група країн, в яких якість регулювання економічних та соціальних процесів нижча за середню в ЄС. Установлено, що економічне лідерство країн має тісний зв'язок із соціальною справедливістю у суспільстві як щодо забезпечення базових прав, так і в розподілі соціально-економічних надбань. Орієнтація та забезпечення ефективності державної дистрибутивної політики у доступності соціально-економічних надбань понад мінімальні соціальні гарантії поки що поступається зусиллям щодо гарантування базових прав та свобод. Запропонована методика надає можливість з'ясувати резерви удосконалення державних дистрибутивних механізмів із урахуванням часткових індикаторів соціальної справедливості. Порівняння з лідерами за рівнем економічного та соціального розвитку дало змогу виявити першочергову потребу запровадження європейського досвіду забезпечення соціальної справедливості за правами людини, рівень дотримання яких в Україні є критично низьким: права власності, можливості захисту своїх прав у незалежній судовій системі, позбавлення корумпованості на всіх рівнях (враховано в поширеності хабарів та неофіційних платежів). У числі пріоритетних дій щодо справедливого розподілу соціально-економічних надбань нагальними завданнями є забезпечення ефективності правової системи вирішення суперечок та розвиненість фінансових послуг.

Феномен справедливості, являючись фундаментальною категорією в сучасній філософії, етиці, аксіології, філософії політики, політичній етиці, філософії права, концептуалізується на основі підходів - соціокультурного, політико-культурного, лінгвістичного, компаративного, Здійснено його соціально-філософська деконструкція в парадигмі класичної моделі міжнародних відносин. Показано, що саме така модель передбачає вироблення справедливих підходів, що дозволять усім представникам міжнародного співтовариства рівноцінно вибудовувати власне життя, враховуючи культурні традиції, особливості менталітету, нюанси національної економіки та освіти.

Суперечливу єдність економічної ефективності та соціальної справедливості розглянуто як чинник еволюціонування економічних систем. Визначено прийнятний ступінь економічної нерівності в контексті соціальної справедливості та забезпечення сталого людського розвитку, окреслено соціально-демографічні передумови активізації людського потенціалу в Україні. Ключовим механізмом досягнення балансу розподілу соціальної відповідальності визначено публічно-приватне партнерство. Запропоновано інструменти активізації бізнес-інститутів у забезпеченні балансу розподілу соціальної відповідальності. Розкрито проблеми розвитку соціальної інфраструктури поліетнічних регіонів і прикордонних ринків праці, зокрема питання мобілізації фінансового потенціалу їх розвитку, трансформації зайнятості етноменшин, підготовки педагогічних кадрів для поліетнічного регіону. Сформовано пропозиції щодо вдосконалення соціального захисту населення територіальних громад. Докладно проаналізовано проблеми соціально-економічного становища внутрішньо переміщених осіб, запропоновано механізми використання їх потенціалу як ресурсу розвитку. Принцип справедливості розкрито як основу вдосконалення правового забезпечення управління економікою. Обгрунтовано провідне значення дотримання справедливості оподаткування як чинника підвищення інвестиційної привабливості України.

Вивчено особливості формування та обгрунтування уявлень про соціальну справедливість серед українських трудових мігрантів. Виокремлено "чисті" та "множинні" принципи соціальної справедливості. На формування уявлень про соціальну справедливість впливають рівень персоніфікованої та інституціональної довіри, специфіка соціальних комунікацій. Уявлення про соціальну справедливість українських трудових мігрантів є схожими із уявленнями українців-немігрантів, лише із певними віковими відмінностями між молоддю та зрілими індивідами.

Простежено еволюцію філософських уявлень про справедливість як одну з базових ціннісних універсалій, що виявляє інтенцію до подолання наявного стану речей на шляху до належного. Запропоновано авторську концепцію справедливості як соціального екзистенціалу громадянського суспільства. На відміну від інтерпретації М. Гайдеґґера і К. Ясперса, які відносили екзистенціали до переживань індивідуального рівня, соціальні екзистенціали характеризують переживання соціуму в цілому, описують невідрефлексований стан суспільної свідомості. Доведено, що екзістенціал справедливості інтенційно спрямований на відтворення онтико-онтологічної цілісності людини. Наведено перелік соціальних екзистенціалів: просторовість, темпоральність, історична справедливість, свобода, турбота, відповідальність, тривожність, страх, смерть тощо. Визначено основні напрямки оптимізації громадянського суспільства в сучасній Україні.

Презентовано теоретико-експериментальне дослідження розвитку соціальної справедливості у педагогічній взаємодії. Проаналізовано наукові підходи вивчення змісту та сутності соціальної справедливості у психології, висвітлено психологічні особливості справедливості у соціальній взаємодії, розкрито феноменологію соціальної справедливості у взаємодії учасників освітнього процесу. Теоретично визначено зміст та сутність поняття соціальної справедливості у педагогічній взаємодії, її детермінанти. Здійснено психологічний аналіз соціальної справедливості вчителя, визначено структурні складові цього особистісного утворення (когнітивно-інформаційна, емоційно-ціннісна, мотиваційно-конативна), механізми (ціннісна рефлексія, соціальна ідентифікація, ціннісна саморегуляція), обгрунтовано критерії (осмислене прийняття соціальних норм і моральних імперативів, ціннісне ставлення до учасників педагогічної взаємодії, моральна поведінка у педагогічних взаємодіях), показники й рівні (високий, середній, низький) його розвитку. Емпірично досліджено соціальні умови, психологічні чинники соціальної справедливості у педагогічній взаємодії, структуру соціальної справедливості вчителів з різним терміном педагогічного стажу, механізми досліджуваного утворення. Встановлено ряд закономірностей розвитку соціальної справедливості у педагогічній взаємодії. Презентовано зміст психологічної програми розвитку потенціалу соціальної справедливості у педагогічній взаємодії, доведено її ефективність та доцільність впровадження у практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів.

Здійснено соціально-філософський аналіз справедливості як соціального феномену та підгрунтя в онтологічному уконституюванні громадянського суспільства в західноєвропейських країнах і сучасній Україні. Розглянуто особливості трактування справедливості в історичній традиції філософування; ґенезу та концептуалізацію поняття справедливості. Зауважено, що поняття “соціальна справедливість” донедавна найчастіше співвідносилось з соціальною рівністю, тоді як у сучасному розумінні проблема соціальної справедливості трансформується в реалізацію прав людини як фундаментальної засади громадянського суспільства. Доведено, що утвердження соціальної справедливості, становлення соціальної держави та формування громадянського суспільства є взаємозумовленими процесами. Обгрунтовано, що соціальна справедливість є підгрунтям інституціалізації та функціонування громадянського суспільства як автономного суб’єкта соціальної дії та безпосереднього виразника суспільних інтересів й інтегрованої громадської думки, а реалізація принципів справедливості знаходить своє втілення у соціально-правовій державі. Узагальнено концептуальне бачення функціонального значення соціальної справедливості та її нових конфігурацій в сучасних умовах. Проаналізовано вплив справедливості на громадянський поступ у добу глобалізації. Досліджено значення справедливості у реалізації концепції сталого людського розвитку. Констатовано, що подолати антрополого-глобальну кризу та вирішити проблему соціальної несправедливості можливо лише за умов пріоритету духовного над матеріальним, формування гуманістичного світогляду. Розглянуто особливості розбудови соціальної держави та становлення громадянського суспільства в сучасній Україні крізь призму втілення засадничих принципів соціальної справедливості. Обгрунтовано, що розбудова дієвих механізмів існування та розвитку громадянського суспільства в Україні має здійснюватися на основі максимального втілення принципів соціальної справедливості, стратегічного партнерства у форматі “влада - бізнес – громадськість”, активності та соціальної відповідальності українців.

Справедливість - одне з найчастіше використовуваних понять світового і сучасного українського політичного та наукового дискурсу. Феномен справедливості - складне і багатоаспектне явище, що характеризує всю систему суспільних відносин у всьому різноманітті її конкретних проявів у сфері просування концепції людського розвитку. Справедливість ще з часів античності є одним з основних предметів наукових досліджень соціологів, економістів, філософів країн Західної та Східної Європи. Існує декілька трактовок цієї дефініції. Однією з розповсюджених є визначення справедливості з теоретичних позицій т.зв. трансцендентального інституціоналізму, що лежить в основі робіт багатьох відомих теоретиків. Серед цього напряму спостерігаються конкуруючі точки зору відносно підходів до реалізації справедливості. Концепція утилітаризму, яка була розповсюджена у другій половині ХХ ст., має своїх прихильників відносно справедливого змісту людського розвитку й у наш час. Відстояно логічну конструкцію справедливості, яка знаходиться на перетині економічної теорії та моральної філософії. Спираючись на традицію, пов'язану з класиком політичної економії Адамом Смітом, вона базується на процедурі громадського вибору, співставленні та ранжуванні пріоритетів. Постійне вдосконалення та регулювання процесами людського розвитку протиставляються встановленому жорсткому інституційному підходу, що лежить в основі договірної теорії. Мета дослідження - розкриття справедливості як поняття, що містить у собі вимоги щодо відповідності її теоретичної трактовки практичної ролі стосовно відстоювання індивідуумами своїх прав. Новизною є обгрунтування конструктивної значущості справедливості як етичної категорії і наближеності її демократичних процедур до реальних життєвих проблем людей, що надає їй пріоритет щодо інших аналогічних наукових течій та концепцій ліберально-демократичного спрямування. Застосовано метод порівняльного аналізу дефініцій соціальної справедливості у ході її еволюційного розвитку. Запропоновано інструментарій м'якого моделювання соціально справедливого споживання матеріальних благ та послуг серед різних за доходами груп населення.